Гори димлять

[mdom]

Сопілочко, якщо Вам сподобався цей ролік, то я б порадив подивитись російский фільм "Счастливые люди", от він чіпляє дуже глибоко.

Там 4 частини, якщо не знайдетя я дам ссилки.

[sopilka]

Спочатку я думала, що це реклама Фонду дикої природи (WWF), після першого надпису, подумала – щось про права людини і повагу до мігрантів. А виявилося – готель. І навіть не гірський, а ціла мережа по всьому світу. Дуже стильна реклама.

 

Під час наших поїздок нам часто доводилося зупинятися в різних готелях і готельчиках, часом нам пропонували нічліг знайомі або не дуже добре знайомі люди. І хоч це не був запланований відпочинок, а радше вимушені зупинки на нічліг, у мене це залишило приємні спогади. Поєднання довгої дороги, нових місць, нових вражень, випадкових колоритних ситуацій і зустрічей, і насамкінець, наприкінці виснажливого дня – несподіваний затишок і невигадлива гостинність. Звичайно, більш вередливі та вимогливі клієнти, напевно, знайшли б в цих місціях купу недоліків, але нас - подорожніх чужинців, всюди приймали як своїх. А в Shаngri-La, при нагоді, я б, звісно, теж не відмовилася зупинитися.

 

Добавлено через 10 минут

Сопілочко, якщо Вам сподобався цей ролік, то я б порадив подивитись російский фільм "Счастливые люди", от він чіпляє дуже глибоко.

Там 4 частини, якщо не знайдетя я дам ссилки.

 

Дякую. Я про цей фільм вже багато чула, треба вже нарешті його подивитися. Думаю, чимало людей, які живуть у нас в горах, є такими ж «щасливими людьми», як і герої фільму. Останнім часом за зовнішніми новинами зовсім не стежила, а вчора випадково побачила коротеньку згадку про хор, що представлятиме Росію на Євробаченні – «Бурановские бабушки». Звичайно, поцікавилася на Youtube – там є багато їхніх записів, але мене найбільше зачепив «Hotel California» удмуртською мовою у їхньому виконанні. Коли побачила - думка про фільм «Щасливые люди» і промайнула.

 

www.youtube.com/watch?v=tK_4MMShIzY&feature=related

 

Добавлено через 13 минут

Я, здається, вже дуже відволіклася від основної теми. Давайте краще про вентиляцію в дерев'яному будинку згадаємо.

[sopilka]

Про вентиляцію розказати можу небагато. Уявлялося, що пластикові короби мають бути закладені в перекриття, ваентканали (окремий з кожного санвузла) мали б виходити на дах і т.д. Але всього цього зроблено не було, тому, що хлопці про це не думали, а ми були далеко і не проконторолювали. Тому довелося вирішувати проблему, коли вже всі стіни були утеплені і зашиті вагонкою, а перекриття накриті чистовою підлогою. Зробили таким чином: прорубали прямо в стіні отвори і встановили в них вентиляційні решітки, в санвузлах вентилятори, а зі сторони вулиці – труби вздовж стіни вивели під дашок. Але це все з тильної сторонни, тож вигляд будинку вони не псують. Загалом таких грибочки у нас на стіні виросло чотири: по одному з санвузлів, і два з кухні – один від витяжки, а один просто так. В кімнатах ніяких вентиляційних отворів немає, з вікон (відкосів) може трохи проступає повітря - тобто, природня вентиляція. Знайшла про це лише одне проміжне фото, і те, не дуже чітке.

 

Тепер наступний запис до книги помилок, які не варто повторювати, хоча його можна було записувати першим, з самого початку.

• Ніколи не будуватися без чіткого проекту.

 

І ще про дах – якби зараз знов будувалися, більший винос даху робили з усіх чотирьох сторін – як в альпійських будинках. Мені здається, у нас він замаленький, а погода тут самі знаєте яка – весь час щось з неба лиє.

[sopilka]

І, щоб про дах вже закінчити - ще кілька фотографій з ринвами.

[Tатьяна]

Спасибо вам за ваш рассказ. От просмотра фотографий с видом щемит сердце. Два года не ездила в Карпаты. Надеюсь, в этом году уже поедем, сын подрос, так что рискнем. Правда, мы больше с палатками туда ездим. Дорога с Косова очень красивая. Года два-три назад останавливались на перевале (возили друзей с Москвы) и тоже говорили про возможность такой дачи. Но мы вряд ли на такое решимся. По крайней мере сейчас. Буду рада читать не только про ваш дом, но и лирические отступления, особенно про книги для детей.

P.S. Очень нравится читать, как вы пишете на украинском. Я ваши посты даже медленно читаю. Жаль, что я так не умею.

[sopilka]

Буду рада читать не только про ваш дом, но и лирические отступления, особенно про книги для детей.

 

Дуже дякую за теплий відгук. Дитячі книжки – мій особливий інтерес, хочу поділитися враженнями про найкращі, які мені траплялися. Далі буде.

 

Добавлено через 7 минут

Час пролетів непомітно і наблизився день, коли наші молоді майстри виконали майже всі свої зобов’язання. Підсумовуючи перший будівельний сезон – з червня до листопада, нагадаю, що за 6 місяців вони:

• Розібрали старий дах

• Підняли рівень хати

• Проклали дренажні канали довкола будинку та під верандою

• Поміняли старі зіпсовані бруси

• Укріпили (зробили) фундамент

• Вичистили старі стіни, покрили все кількома шарами Pinotex, запаклювали всі шпарини та стики.

• Надбудували другий поверх

• Накрили дах

• Зробили перекриття та утеплили стіни

• Зробили міжкімнатні перестінки

• Поклали підлогу

• Встановили двері

• Зробили «чорнову» версію заїзду на ділянку, який ми потім ще не раз переробляли і вдосконалювали, і до сьогодні ще остаточно не завершили.

 

 

Попереду у нас були серйозні роботи – розводка електрики в домі, система опалення, водопостачання та каналізації. В усіх цих питаннях наші хлопці не були досвідченими, про що чесно нам і сказали. При всій нашій легковажності до попередніх етапів будівництва, тут ми чудово розуміли, що нам потрібні інші фахівці. Першим ми почали шукати електрика. За рекомендацією, запросили місцевого електрика, на вигляд акуратного та, з його слів, дуже досвідченого (дуже схоже на персонажа з романа Сергія Жадана «Гімн демократичної молоді» про буремні 90-ті, який весь час повторював «Да я двадцять років в шоу-бізнесі!»). Він так багато говорив про свій досвід і професіоналізм, що сумніви у нас промайнули. Самі себе переконували, що він тут недалеко, «коли щось» завжди поруч, і сам же ж буде знати як тут у нас все влаштовано…

 

Все-таки це правило: якщо з людиною контакта немає і спілкування викликає дискомфорт – краще себе не силувати. А ми до своєї інтуіції не дослухалися. Подробиці пропущу, скажу тільки, що коли ми приїхали приймати роботу і побачили розподільну коробку у санвузлі на стінці, де має бути душова кабіна, та ще й почули купу аргументів, що саме так і має бути – вирішили свою помилку визнати і розпрощалися. Розрахувалися і розійшлися нормально, без образ. А самі задумалися – потрібно когось іншого брати, не тільки завершити та виправити недоліки, але й, про всяк випадок, всю електрику від початку перевірити. Добре, що всі проводи, кабель та металогофру ми разом з ним закуповували і додаткову міцність закладали.

 

А зробити систему опалення, водопостачання, водовідведення, та ще й в таких умовах, як наші – щоб все працювало і в мороз, і за нашої відсутності, і без електрики? Довелося нам кинути погляд трохи далі, за межі нашого села. Спуститися з гір, так би мовити. У цьому місці важливо пояснити, що таке для мешканців села, і для нас, найближчі «великі» населені пункти - осередки цивілізації.

 

Добавлено через 11 минут

Ієрархія маршрутів.

 

Якщо нам потрібно молоко, а воно нам потрібно щодня, - ми йдемо маршрутом №1 Вгору до Діда.

 

Якщо хліб або цукор, за маршрутом №2 Вниз до Василя.

 

Якщо потрібні шурупи - за маршрутом №3 До Верховини.

 

А якщо, скажімо, шуруповерт, тоді за маршрутом №4 До Косова.

Кажуть, на знаменитому Косівському базарі, ще за радянських часів, не тільки шуруповерт, а все, що тільки забажаєш, можна було знайти. Сьогодні, насамперед, він знаменитий різноманітними гуцульськими сувенірами, і всі туристи мають його у переліку місць, які обов’язково треба відвідати. На базар збираються щочетверга та на вихідні. А от про ціни на Косівському базарі колись дуже влучно Михайло Бриних написав – ціни тут такі, ніби весь товар до Києва на Андріївський узвіз звозили, там не продали, привезли назад, а всі витрати на проїзд та проживання в ціну заклали.

 

Ну а якщо вже зовсім свята захотілося – тоді звичайно до столиці, до самої Коломиї! І якщо про Косів ще можу стриматися, то про Коломию мушу окремо розказати, особливо тим, хто там ще не був. А побувати мусить кожен.

[make_evchanin]

Підсумовуючи перший будівельний сезон

 

Мій перший сезон в Карпатах розпочинався оптимістично, а закінчився досить песимістично. Головне, це неможливість знайти нормальних майстрів. Місцеві "професіонали" вікна зіпсували, систему опалення зробили неякісно (результат заморозка і тріщини в радіаторах) і цей список можна продовжувати.

 

Вирішив все робити по максимуму самотужки. Так, це довго, але збереже дорогоцінні нерви.

 

Ну а якщо вже зовсім свята захотілося – тоді звичайно до столиці, до самої Коломиї! І якщо про Косів ще можу стриматися, то про Коломию мушу окремо розказати, особливо тим, хто там ще не був. А побувати мусить кожен.

 

З нетерпінням чекаю розповідь про Коломию! Моя хата 30 км від неї, буваю часто, але ще майже ніде не був.

[sopilka]

Навіть той, хто і намагався б не помітити всю красу та самобутність Коломиї, не зміг би цього зробити. Надто вже вона вишукана та знаменита у порівнянні з іншими нашими РАЙцентрами. Коломия має особливу історію і дотепер зберегла незвичайний дух. Якщо зважати на матеріальний аспект, це звичайно багатий архітектурний спадок. Більшість історичних будівель, що збереглися до нашого часу, були збудовані саме в період австрійського панування, за часів так званої цісарської Коломиї, трохи менше – за часів польської влади. Проте, не менш вагомим є і культурний вплив Коломиї, що його можна прослідкувати і в Україні і за її межами, і тут на передній план вже виходить саме українська складова.

 

Звичайно, відчуття власної значущості передалося і добре відчувається у поведінці та характері її мешканців. Чого тільки варті Коломийські дівчата, оспівані у піснях та казках.

 

Пригадаємо пісню Братів Гадюкиних:

«Дівчина з Коломиї, гарна та пишна,

Ти з трамваю шестьорки неожидано вийшла.

Ти вийшла як сонце з-за хмари, як із нирки виходи камінь,

Ти зиму перетворила на квітень чи може травень!»

А якщо ви вже встигли прочитати казочку Юрія Винничука «Пригоди одного поросятка», то згадаєте, що в ній йдеться про хвацького поросятка, яке стало таким знаменитим, що король Франції вирішив посватати за нього свою дочку. Свинтус, натомість, висунув умову, щоб наречена поїхала на його батьківщину – вивчила українську та навчилася деруни пекти. А сама вона така гарна була, «що відразу видно, або королівна французька, або дівка з Коломиї!»

 

 

Дуже хотілося хоч невеличкий fleur нашої знаменитої столиці у себе на горі мати. Щоб якось ненав’язливо її вшанувати, зробили та почепили годинник з фотографіями старої Коломиї, як натяк на залізничний вокзал, з якого можна було вирушити до Відня, Будапешта чи Бухареста…

 

З вашого дозволу, згодом, до цієї теми ще один раз повернуся. Надзвичайно багато цікавої інформації про Коломию у історичній монографії Івана Монолатія «Цісарська Клолмия», яку донедавна можна було придбати у книгарні Є.

 

 

Це все я до того веду, щоб ви розуміли, які то вони – майстри з самої Коломиї!

[sopilka]

Мій перший сезон в Карпатах розпочинався оптимістично, а закінчився досить песимістично. Головне, це неможливість знайти нормальних майстрів. Місцеві "професіонали" вікна зіпсували, систему опалення зробили неякісно (результат заморозка і тріщини в радіаторах) і цей список можна продовжувати.

 

Вирішив все робити по максимуму самотужки. Так, це довго, але збереже дорогоцінні нерви.

 

Скажіть, будь ласка, а що Ви в радіатори заливали? Потріскалися у місцях з’єднання?

 

З приводу майстрів погоджуюся, зробити більш-менш технологічно складніші речі треба запрошувати когось здалека. Нам здавалося, що здалека, це з Коломиї, але й вони нам 100% наших очікувань не забезпечили. Можливо, якби ми на місці весь час були, можна було б якось втрутитися, щось підправити, уточнити, а так і їм, і нам ніби всліпу довелося працювати. Спочатку ми розраховували, що нам всю систему зберуть, але потім вирішили зупинитися лише на опаленні. Всю розводку і радіатори вони нам зробили, а запускати систему нам самим довелося, з пригодами, звичайно. Всі матеріали ми також у них закуповували, ціни, ніби, нормальні були, принаймні не дорожче ніж в Києві. У них в Коломиї спеціалізований магазин, якщо треба контакти, можу поділитися.

 

Врешті-решт, на водопостачання, каналізацію, світло, санвузли і всі інші внутрішні роботи привезли своїх майстрів з Львівщини, які нам в Києві вже не раз допомагали і на яких ми могли повністю покластися. Все відразу веселіше пішло. У наступному сезоні (2011) з травня по липень весь будинок був закінчений, системи працювали, а нам лишалося лише про ландшафт та затишок дбати, і про гроші, звичайно. Як не крути, а професіонали це 90% успіху, а може й всі 99%.

А коли базові побутові умови вже були готові, старший майстер привіз свою дружину з двома дітками. Тато працює, а родина при ньому відпочиває – для всіх ідеальне рішення.

 

Отакий простий секрет нашого успіху.

 

Мабуть, треба нашого майстра у список рекомендованих внести, щоправда, зараз він десь на Рубльовці працює. Але спочатку дочитаємо тему до кінця і подивимося всю його роботу.

[make_evchanin]

Скажіть, будь ласка, а що Ви в радіатори заливали? Потріскалися у місцях з’єднання?

 

З приводу майстрів погоджуюся, зробити більш-менш технологічно складніші речі треба запрошувати когось здалека. Нам здавалося, що здалека, це з Коломиї

 

Заливав я принципово воду - бо це екологічне житло. Якщо б хімічна речовина вилилася б мені під підлогу, то це забруднення не дало б мені потім життя.

 

Треба робити систему опалення так, щоб легко можна було її спустити й законсервувати. Тобто робити уклони й крани в нижніх частинах системи для спуску. При консервації також не забувати про систему водопостачання, фільтри з водою, бойлери, насосні станції і унітаз. Всі труби треба утеплювати.

 

Радіатори, як мінімум 3 секції, лопнули в нижній частині.

 

Стосовно майстрів з Коломиї - поки нормальних не зустрічав. Халтурники.

 

Буду дуже вдячний, якщо будете інформувати мене про перевірених майстрів.

[sopilka]

 

Треба робити систему опалення так, щоб легко можна було її спустити й законсервувати. Тобто робити уклони й крани в нижніх частинах системи для спуску. При консервації також не забувати про систему водопостачання, фільтри з водою, бойлери, насосні станції і унітаз. Всі труби треба утеплювати.

 

Дякую. Ми в радіатори заливали якусь "Аляску", обіцяли, що до -25 має витримати. Воду ми теж всю завжди спускаємо. Коли після зими все ретельно роздивимося - відзвітую, чи зможу рекомендувати когось з Коломиї.

[make_evchanin]

Дякую. Ми в радіатори заливали якусь "Аляску", обіцяли, що до -25 має витримати. Воду ми теж всю завжди спускаємо. Коли після зими все ретельно роздивимося - відзвітую, чи зможу рекомендувати когось з Коломиї.

 

Рекомендуйте будь звідки. Якщо до вас добралися, то і до мене доїдуть.

[sopilka]

Це точно про нас, точніше про наші двері. Спочатку ми почали шукати місцевих майстрів, благо у селі столярів багато – у кожній другій хаті. Походили, подивилися, почали пояснювати, що б нам хотілося. А вимога у нас одна – зробити нам абсолютно прості двері, без прикрас – прості і примітивні. Підхожу до старої стайні, показую на двері, такі вони мають бути. А мені або не вірять, або не розуміють, пропонують якісь фільонки, різблення, скло вставити. І ціна відповідна, ніби за матеріалом до Києва поїдуть, а не у сусідній ліс підуть. Подумали ми і згадали, що у Чернівцях наш добрий знайомий має своє виробництво і дуже гарні двері-вікна дерев’яні робить. Правда, такі прості речі вони теж до того часу не робили, але для нас зробили виняток. Двері зроблені зі смереки, м’які волокна вичищені щіткою, щоб дістатися природної фактури, потім обпалені, щоб зробити їх темними, а вже потім полаковані в камері. Вхідні двері подвійної товщини. Вони і нам і їм так сподобалися, що тепер у них ця модель додалася до «товарної лінійки». Я думаю, попит має бути.

А на місцевих хлопців та сусідів нові двері враження абсолютно не справили. «Так це ж такі можна і самим зробити!». Одним словом – звичайна стайня.

 

А як на мене, двері це найкраще, що нам вдалося зробити в цій хаті. Вони вийшли саме такими, як ми собі уявляли, і дуже органічно до старої хати припасувалися, ніби там і були. Єдина проблема була, що майстри до нас на заміри не приїзджали, а ми все самі на схемі малювали і пояснювали. Десь, як зараз PRщики кажуть «недокомуницировали», а по-нашому – помилилися. Вийшло, що не всі двері відкривалися в ті сторони, які були заплановані. Ліві двері справа – краще і не скажеш. Але нас це не засмутило: деякі ми встановили «навиворіть» - те, що мало бути тильною стороною, стало фасадною, а деякі перевернули догори дригом і поміняли завіси та дверні ручки. Так навіть краще.

 

 

А тепер про дитячу книжку, а точніше про дитячу поезію. Однією з перших книжок, які видало видавництво Івана Малковича «АБАБАГАЛАМАГА» (зайдіть на сайт - діткам сподобається: (ссылка устарела)) - була збірка дитячої поезії «Улюблені вірші» (згодом «Улюблені вірші-2»). Було це років 12-14 тому, тож для більшості україномовних батьків вона добре відома (якщо вже на форумі Пан Коцький є!), але все одно розкажу, для тих, хто щойно починає діткам читати. Так от, у ній він зібрав найкращі українські вірші, а також багато зарубіжної поезії у гарному українському перекладі. Це були часи, коли якісних дитячих українських книжок було зовсім мало, тож він так пояснив свою ідею: вірші, які дітям читають у дитинстві і які вони потім пам’ятають у дорослому віці – є певним спільним кодом, паролем на все життя, який згодом об’єднує націю. Буває так, що людина каже кілька рядків зі знайомого тобі дитячого віршика, і ти відразу розумієш що маєш з нею щось спільне – дуже цінне для тебе спільне – спільну історію, спільне дитинство. Тепер, коли я бачу, що вже підростає покоління дітей, які виросли на цій книжці, я розумію, що він був правий. Тому, читайте діткам українські вірші, і ми ще встигнемо побачити як розквітне Україна.

 

Як багато хто з нас, я виросла на російській/радянській дитячий поезії і досі її дуже люблю. Мені здається дивним, коли Пушкіна намагаються викладати в українських перекладах, як на мене, не дуже вдалих. Тому, я завжди за оригінали. Чим більше оригіналів, тим краще. Але інколи бувають випадки, коли вдалий переклад, а точніше переспів, стає окремим, дуже цінним твором. Всім нам з дитинства відомий вірш Самуїла Маршака «Человек рассеянный с улицы Бассейной», який у переспіві Івана Малковича став «Отакий роззява, ліві двері – справа!» саме такий приклад. До того ж, замість «город Ленинград», у ньому нашу Коломию згадують!

 

Вірш довгий, ви його самі знайдете, я тільки кілька рядків напишу, до нашої будівельної теми дотичних:

 

«Вибіг він аж на перон.

Там – відчеплений вагон.

Пан роззява в нього вліз,

Сім валіз туди заніс,

Примостився під вікном,

І заснув солодким сном….

…

Ще поспав. Аж сходить сонце.

Знов поглянув у віконце.

Бачить – знов стоїть вокзал,

Здивувався і сказав:

-Що за місто?..Це Болехів,

Коломия чи Радехів?

 

Чемний голос відповів:

-То є славне місто Львів!..

 

Отакий роззява –

Ліві двері – справа!»

[Mitka]

Двери класс!

[Tатьяна]

sopilka, двери оригинальные понятно, почему из местных никто вас не понял. они же все хотят с "блесточками", ну как на рынке в нашем городе

из книг «АБАБАГАЛАМАГА» пока что у нас есть только АБЕТКА. Стараюсь читать сыну на двух языках и тоже совсем не понимаю, зачем читать Пушкина в переводе. А вот хорошие детские четверостишия на украинском как раз ищу. посмотрю на сайте издательства. Спасибо!

[make_evchanin]

АБАБАГАЛАМАГА

 

Очень хорошее издательство для детей - львовское "Свічадо". Считается издательством христианской литературы для детей.

[людуся]

sopilka, двери оригинальные понятно, почему из местных никто вас не понял. они же все хотят с "блесточками", ну как на рынке в нашем городе

из книг «АБАБАГАЛАМАГА» пока что у нас есть только АБЕТКА. Стараюсь читать сыну на двух языках и тоже совсем не понимаю, зачем читать Пушкина в переводе. А вот хорошие детские четверостишия на украинском как раз ищу. посмотрю на сайте издательства. Спасибо!

 

Справа в тому, що не всі дітки знають російську мову, а Пушкіна хочуть читати))

[Tатьяна]

людуся, ну, вот есть возможность обучить ребенка двум языкам и я постараюсь это сделать. у меня племянница (10 лет ей) читает и говорит на русском и украинском спокойно. Сейчас английский осваивает в школе. Ребенок обыкновенный. Просто с маленького тоже ей читали и говорили с ней на двух языках. У нас в стране, я мне так кажется, еще и по три языка знают: кроме украинского и русского могут говорить по польски, по венгерски и по молдавски, например. В нашем регионе все больше по молдавски. В Закарпатье - по венгерски, в Львовской области - по польски. В общем - я про это... Ну а если читают только по украински - не проблема. Переводы же есть. Я вот на английском не читаю, но классиков английских читала и читаю, да и не только английских.

[sopilka]

Справа в тому, що не всі дітки знають російську мову, а Пушкіна хочуть читати))

 

 

Даремно я Пушкіна згадала…Нікого не хотіла образити. Моїм дітям якраз українською легше читати. Наголос у мене був саме на якості прерклада (особливо поезії), а не на самому факті переклада. Ви праві, головне, щоб читали. Я це з власної київської «дзвіниці» сказала – дорослі ж у нас тут майже всі двомовні, а правду кажучи, російськомовні. Російську літературу, звичайно, мої діти читають російською. А зарубіжних авторів ми намагаємося вже в українських перекладах добирати, хоча всі ці книжки вже давно маємо російською. Але тут з такою проблемою стикнулися – трапляються просто жахливі сучасні переклади класичної дитячої зарубіжної літератури. Тобто, видають зараз багато, але вибирати потрібно дуже ретельно, хоч погортати її, кілька сторінок прочитати. Це, швидше за все, проблема відсутності самоконтролю з боку видавництв до якості власної продукції та низький рівень вимог до друкованої книжки. У таких випадках старі радянські російські переклади набагато виграють.

 

Загалом, дитячу книжку треба дуже уважно добирати - будь якою мовою. Але чим більше видають, тим більше вибір, тим більше шансів, що книжки ставатимуть якіснішими. Видавництво АБАБАГАЛАМАГА було піонером, але зараз, на щастя, вже з’явилися й інші, дуже хороші видавництва: «Прудкий равлик», «Periskop», «Видавництво Старого Лева», «Грані-Т» і «Свічадо» в тому числі, і багато інших, напевно, не всі знаю.

[sopilka]

Щоб вже і про книжки і про переклади скінчити, кілька слів про львівське поетичне Товариство Усамітнених Графоманок (ТУГА) - мабуть, вони жартома так себе назвали. Так от, однією з його учасниць була Мар’яна САВКА, нині засновниця і редактор дитячого «Видавництва Старого Лева». Хто ще не зустрічав, запам’ятайте це ім’я – кращої дитячої поезії ніж пише Мар’яна САВКА, як на мене, немає. Одна з її перших книжок, яку не можна пропустити - збірка віршів для дітей «Чи є в бабуїна бабуся?», якщо у вашому місті немає, замовляйте поштою – не пошкодуєте!

 

А тут я її вирішила згадати тому, що вона дуже вдало переклала один дуже хороший дитячий вірш про молоко, а молоко – це те, що ми понад усе любимо в горах. Російською ми «Балладу о королевском бутерброде» знали у перекладі того ж Маршака, і мультик бачили. Автор оригінального тексту Алан Мілн (той, що Віні-Пух). Я от думаю, чи це не занадто, якщо я і той і той тут повністю наведу (вже точно востаннє, бо далі ж про опалення почнеться). Було цікаво їх порівнювати – і кожна мама на свій смак вибере. І тематично майже дотично, і фотографія нашого Діда є, де він такий незвично радісний вийшов – ви тільки на цю траву у нього під ногами подивіться! А молоко з неї яке уявляєте? А масло?

 

Баллада о королевском бутерброде

Алан Александр Милн.

Перевод С. Маршака

 

Король его величество

Просил ее величество,

Чтобы ее величество

Спросила у молочницы:

Нельзя ль доставить масла

На завтрак королю.

 

Придворная молочница

Сказала: - Разумеется:

Схожу, скажу корове

Покуда я не сплю! -

 

Придворная молочница

Пошла к своей корове

И говорит корове,

Лежащей на полу:

 

- Велели их величества

Известное количество

Отборнейшего масла

Доставить к их столу! -

 

Ленивая корова ответила спросонья:

- Скажите их величествам,

Что нынче очень многие

Двуногие, безрогие

Предпочитают мармелад,

А также пастилу!..

 

Придворная молочница

Сказала: - Вы подумайте! -

И тут же королеве

Представила доклад:

 

- Сто раз прошу прощения

За это предложение,

Но если вы намажете

На тонкий ломтик хлеба

Фруктовый мармелад, -

Король его величество,

Наверно, будет рад! -

 

Тотчас же королева

Пошла к его величеству

И, будто между прочим,

Сказала невпопад:

 

- Ах да, мой друг, по поводу

Обещанного масла...

Хотите ли попробовать

На завтрак мармелад?

 

Король ответил:

- Глупости! -

Король сказал:

- О, боже мой!! -

Король вздохнул:

- О, Господи! -

И снова лег в кровать.

 

- Еще никто, -

Сказал он, -

- Никто меня на свете

Не называл капризным.

Просил я только масла

На завтрак мне подать! -

 

На это королева сказала:

- Ну конечно!.. -

И тут же приказала

Молочницу позвать.

 

Придворная молочница

Сказала:

- Ну, конечно! -

И тут же побежала

В коровий хлев опять.

 

Придворная корова

Сказала:

- В чем же дело?

Я ничего дурного

Сказать вам не хотела.

 

Возьмите простокваши,

И молока для каши,

И сливочного масла

Могу вам тоже дать! -

 

Придворная молочница

Сказала:

- Благодарствуйте! -

И масло на подносе

Послала королю.

 

Король воскликнул:

- Масло!

Отличнейшее масло!

Прекраснейшее масло!

Я так его люблю!

 

- Никто, никто, - сказал он

И вылез из кровати,

- Никто, никто, - сказал он,

Спускаясь вниз в халате,

 

- Никто, никто, - сказал он,

Намылив руки мылом,

- Никто, никто, - сказал он,

Съезжая по перилам,

 

- Никто не скажет, будто я

Тиран и сумасброд,

За то, что к чаю я люблю

Хороший бутерброд.

 

Королівська канапка

переклад Мар’яни Савки

(збірка віршів Алана Мілна «Ходіть зі мною!» видавництва «Periskop»)

 

Король королеві шепнув:

«Спитай-но в доярки, ану,

Чи королівська корова напасла

Мені на канапку хоч грудочку масла?

Доярка сказала «Овва!

Тоді я біжу до хліва –

Треба корову про масло спитати,

Поки вона не поклалася спати.

 

Раз масла король захотів

Побігла доярка у хлів,

Де королівська корова дрімала,

Й корові наказ короля проказала.

Корова сказала: «Я сплю.

Перекажи королю:

Змінились часи, і тепер у народі

Джем-мармелад, а не масло у моді».

 

Доярка зітхнула: «Дива!

Певно, корова права».

Й побігла мерщій у високі палати –

Щоб ЇЇ Милості все розказати.

«Ваше величносте, от,

Кажуть корова й народ,

Джемом солодким канапку мастити –

То, безумовно, і смачно, і сито».

 

Король королеві гукнув:

«Де моє масельце, ну?»

І Королева завела розмову

«Любий, доярка, народ і корова

Кажуть, що джем-мармелад,

Краще за масло стократ.

Змінились часи, і тепер у народі

Джемом мастити канапку у моді».

 

Зойкнув король: «Маячня!

Бідна корона моя!»

І заридав із досади: «Ой-леле!

Що вона меле, ну що вона меле?

От розпустились – біда!

Я ж не якийсь вереда.

Що мені з того, що зараз у моді?

Хочу я грудочку масла! І годі!»

 

«О, не хвилюйтесь ви так –

Масло чудове на смак», –

Каже йому королева і шпарко

Йде до доярки, а далі доярка

Вже до корови бігом.

«Буде вам глек з молоком!

Буде вам масло! – каже корова. –

Я ж королю прислужитись готова».

 

І от королева несе

На срібнім тарелі усе –

На скибочці хліба грудочку масла.

Король королеву цілує «Прекрасно!

Люба, я був вереда, та молоко – не вода,

А масло – як сонце. Щоб сонце не згасло,

На хліб треба класти хоч грудочку масла!

[make_evchanin]

збірка віршів для дітей «Чи є в бабуїна бабуся?»

 

Підтверджую! Донькіна найулюбленіша!

[Белая Рысь]

Даремно я Пушкіна згадала…Нікого не хотіла образити. Моїм дітям якраз українською легше читати. Наголос у мене був саме на якості прерклада (особливо поезії), а не на самому факті переклада. Ви праві, головне, щоб читали. Я це з власної київської «дзвіниці» сказала – дорослі ж у нас тут майже всі двомовні, а правду кажучи, російськомовні. Російську літературу, звичайно, мої діти читають російською. А зарубіжних авторів ми намагаємося вже в українських перекладах добирати, хоча всі ці книжки вже давно маємо російською. Але тут з такою проблемою стикнулися – трапляються просто жахливі сучасні переклади класичної дитячої зарубіжної літератури. Тобто, видають зараз багато, але вибирати потрібно дуже ретельно, хоч погортати її, кілька сторінок прочитати. Це, швидше за все, проблема відсутності самоконтролю з боку видавництв до якості власної продукції та низький рівень вимог до друкованої книжки. У таких випадках старі радянські російські переклади набагато виграють.

 

Загалом, дитячу книжку треба дуже уважно добирати - будь якою мовою. Але чим більше видають, тим більше вибір, тим більше шансів, що книжки ставатимуть якіснішими. Видавництво АБАБАГАЛАМАГА було піонером, але зараз, на щастя, вже з’явилися й інші, дуже хороші видавництва: «Прудкий равлик», «Periskop», «Видавництво Старого Лева», «Грані-Т» і «Свічадо» в тому числі, і багато інших, напевно, не всі знаю.

 

Сопілка, яка рідна мова у Ваших дітей? У Вас, знаю, російська. Перехід був свідомим, як це, до речі, відбувалося й з діячами Розстріляного Культурного Відродження, які закінчували російські гімназії та в яких перехід на українську мову й українську культуру був свідомим і відбувся вже досить пізно. Але, як свідчать сучасні лінгвопсихологи, для російськомовної дитини молодшого шкільного віку перехід на чужу мову відбувається болісно й може спричинити певний психічний розлад... Скажімо так: у школі на уроці викладання предметів йде українською, а на перерві всі, навіть вчителі, спілкуються російською. Мені здається, це явище характерне не тільки для Києва, а й для Львова, не кажучи вже про Одесу, Дніпропетровськ, Харків. А ось у Коломиївську школу Ви, звісно, дітей віддавати не будете Так що проблема існує.

 

Я цілком згодна з тим, що переклади сучасні потребують значного контролю, але не кожна мати в змозі такий контроль здійснити. А оригінальна сучасна українська дитяча книжка, на жаль, рідко буває вдалою... До речі, мати нашого Віталія Бігича, відома малярка, пише цікаві дитячі казки, поцікавтеся, може чимось їй можна допомогти, адже провінційний автор потерпає більше за столичного... Чомусь мені здається, що Ви професійно пов'язані з видавництвами... Чи я помилилася?

 

Ну, щодо Пушкіна в оригіналі, то навіть у Коломиї він незаперечно зрозумілий більш, ніж Байрон в оригіналі. Переклади Пушкіна мають багату літературну історію, але можуть слугувати лишень додатковим матеріалом до вивчення. Цікавим, обов'язковми, -- але додатковим...

 

Ваші діти обертаються в колі як україномовних, так і російськомовних дітей? Чи немає проблем у спілкуванні?

[Владим61]

З великою зацікавленністю читаю тему Сопілки - Ксені :roll: І в мене НЕ склалося враження, що в неї в якийсь час відбувся свідомий перехід на українську мову в спілкуванні. Її українська дуже органічна .

Белая Рысь, а почему Вы предположили,что в общении детишек, для которых родными, впитанными с молоком мамы, являются разные языки, могут возникнуть какие либо проблемы?

[sopilka]

Ваші діти обертаються в колі як україномовних, так і російськомовних дітей? Чи немає проблем у спілкуванні?

 

Для моїх дітей, українська, безумовно, рідна, російську вони теж розуміють, щось читають, але користуються зрідка. В школі більшість дітей говорять російською, дуже часто на російську під час перерв переходять і вчителі. Україномовних 2-3 дитини в класі, не більше. Насправді, я не знаю, як вони при цьому почуваються, проте, мені здається, що вони навіть мають певні «конкурентні переваги» від впевненого володіння українською. Мабуть, інколи і переходять на російську у спілкуванні з однокласниками, але це наші реалії – російську вони будуть знати в будь-якому разі, і українську, сподіваюся, ніколи не забудуть. Мене навіть більше хвилює не якою мовою частіше в школі спілкуються, а сама культура спілкування. Українська культура, як на мій погляд, досить примітивно подається, а з російського культурного контексту Україна теж давно випала – тому цей «культурний вакуум» є найбільшою проблемою.

 

Щодо мене, Ви, як завжди, все бачите наскрізь. Справді, я виросла в російськомовному середовищі і на російській культурі, мій перехід на українську – цілком свідомий, мені пощастило – потрапила в хорошу компанію. Але це речі дуже тонкі та індивідуальні, якби мене хтось силою до цього схиляв, швидше за все виник би спротив. Наприклад, зі своїми батьками я розмовляю російською, для мене це природньо, а вони з моїми дітьми – українською. Я для себе Україну весь час відкриваю, мені особисто, це дуже цікаво, а ще цікавіше - дітям передати, це все-таки їхнє коріння. Без цього усвідомлення ми вперед, навряд чи, швидко просунемося. На мою думку зробити це можна тільки через позитив, через любов і взаємоповагу, через найкращі приклади: найкращі книжки, найкращі культурні явища і сучасні наші досягнення, цікаві історичні розвідки, повірте, їх не мало. Є ще один дуже добрий перевірений рецепт для «Схід і Захід Разом», наприклад, дівчина з Коломиї, а хлопець з Донецька або навпаки.

 

На цій оптимістичні ноті, пропоную зупинитися, оскільки розмірковувати на цю непросту тему можна безкінечно, а лід все-таки дуже тонкий…

 

Добавлено через 7 минут

З великою зацікавленністю читаю тему Сопілки - Ксені :roll: І в мене НЕ склалося враження, що в неї в якийсь час відбувся свідомий перехід на українську мову в спілкуванні. Її українська дуже органічна .

Белая Рысь, а почему Вы предположили,что в общении детишек, для которых родными, впитанными с молоком мамы, являются разные языки, могут возникнуть какие либо проблемы?

 

Дуже дякую. Здається, проблем і справді немає.

[sopilka]

Запитання від телеглядачів команді знатоків Stroimdom.

 

Поясніть, будь ласка, що це за двері?

Змінено 22 березня 2012 користувачем sopilka