Активність

Может люди уже давно не воспринимают слова наполеончика всерьез , поэтому и не обращают внимания. Ну гундосит там чего себе да и гундосит :))

Совка не будет ибо национальные богатства приватизированы, а так грабь не хочу - капитализм со звериным лицом плюс совдеповская система распределения, им война хай ещё хрен знает сколько идёт, бо статки токо увеличиваются.

про це Амальрик гарно написав в https://ru.wikipedia.org/wiki/Просуществует_ли_Советский_Союз_до_1984_года%3F

Так его отлучали от церкви, а за колено преклонение у мужиков было сказано в общем - первобытные инстинкты тогда вылезли и салонные разговоры про загадочную русскую душу оказались блефом. Кста, за тех же крепостных мужиков. В расейских и советских источниках не полностью приводят высказывание Бенкендорфа "с уголовными на каторгу пойдете подлецы" при допросе декабристов. Главный жандарм тогда сказал, мол скажите, кто из вас отпустил своих мужичков на вольную? Никто, а Бенкендорф своим крепостным барщину оброком заменял или отпускал на вольные хлеба ибо говорил он, что рабский труд это моветон.

так кацапи так само розраховують коли ракетами та дронами кошмарят. тільки відсутність бензину влітку це трохи інше ніж відсутність тепла, електрики та газу взимку...

Покупці голосують гаманцем Попри хвилю критики, реальний попит свідчить про іншу картину. За інформацією Bloomberg, усі виробничі квоти Ferrari Luce вже розписані до кінця 2027 року. Генеральний директор Ferrari Бенедетто Вінья (Benedetto Vigna) повідомив про високий інтерес як з боку чинних власників автомобілів марки, так і нових клієнтів. При цьому компанія поки не розкриває, скільки електромобілів планує випускати щороку після старту поставок, який запланований на осінь. Заявлена ціна моделі становить близько €550 000, що робить її одним із найдорожчих серійних електромобілів на ринку. У Ferrari діють власні правила Високі показники замовлень мають і ще одне пояснення. У колі колекціонерів Ferrari давно існує негласне правило купувати кожну нову модель бренду незалежно від особистих вподобань. Для багатьох клієнтів це спосіб підтримувати статус серед пріоритетних покупців компанії. Такий підхід підвищує шанси отримати доступ до майбутніх лімітованих серій, які традиційно користуються найбільшим попитом серед колекціонерів. Історія знає схожі приклади Скептична реакція на нову модель не завжди означає провал. Схожа ситуація склалася у 2019 році після презентації Ford Mustang Mach-E. Тоді електричний кросовер також зазнав значної критики через використання легендарного імені Mustang. Проте згодом модель стала комерційно успішною і в окремі періоди продавалася краще за класичний Mustang із двигуном внутрішнього згоряння. Чи повторить Ferrari Luce цей сценарій, стане зрозуміло лише після початку поставок. Поки що можна констатувати одне: суперечки навколо першого електромобіля Ferrari не завадили клієнтам активно оформлювати замовлення.

чим вища напруга, тим менше струм, менші втрати, краще ефективність. струми в автівках великі. більша швидкість заряду знову таки.

🤣🤣🤣 "Дивно, чому так непомітно для суспільства прошмигнуло доручення президента припинити війну до кінця поточного року. Ніхто не кидається звинуваченнями в державній зраді за слово «припинити». Нікого вже не тригерить, що кумир доручає «припинити», а отже, в передранковому серпанку розтануло слово «перемога». І вже ніхто не б’ється в істериці над кордонами 91 року. Всі вже забули надцять планів перемоги, презентованих у форматі Adobe 3 роки поспіль. За належне всі сприйняли рішення президента втрачати території, адже саме це зашито в поняття «припинити». Ніхто не влаштовує злісних мітингів під лозунгами «не віддамо ні сантиметра замінованої землі». Ніхто не звинувачує царя в відступі від найвищих ідеалів. Ніхто не вбачає в слові «припинити» скасування всіх нав’язаних наративів про «незламну безкомпромісність», якою годували всі ці роки в односторонньому порядку. Усіх розсудив народний авторитет Буданов, який завдання припинити війну до зими назвав «правильною, вчасною і продуманою». Доручення припинити війну до кінця року дає підставу врешті-решт зняти з усіх публічних дискурсів питання кордонів-1991 і більше до цього не апелювати. Правитель прямо задекларував готовність до територіяльних утрат щонайменше по актуальній лінії фронту, тож відтепер це не є табу чи «незручна тема». Так само після завдання президента слід прибирати з офіціозу всі застарілі пропагандистські кліше про непохитність, непоступливість тощо. Є чітка вказівка припиняти війну – вйо виконувати. А хто далі на вайлуватій інерції блеє про вічну війну – той ні в тин, ні в ворота. Ваш Остапчик"

Велкам ту совок

Ігор Лікарчук 10 год · Про лалайки на кістках педагогіки Позаминулої ночі, коли будинок здригався від вибухів, а мій милий і вірний пес плакав, жахаючись обстрілів, я щоб відволіктися, поринув у хащі Інтернету, шукаючи інформацію про те, як відзначають завершення школи чи навчального року в країнах Європи. Адже в українській освіті давно проголосили курс на Європу, на європейські стандарти. Навіть стратегічною метою шкільної освіти у нас визначена «підготовка до життя в мінливому світі», як у Європі. Щоправда і на щастя, Європа не воює за свою Незалежність. А ми воюємо… І чим далі я заходив у свої пошуках, тим частіше мені хотілося кричати: «Мати василева». Це щоб не вживати більш міцну лексику. Чому? Та тому, що наша практика завершення навчального року останніми дзвінками і випускними у школах і навіть у дитячих садочках (!) абсолютно ідентична тій, яка існує лише в росії та білорусії. Як не прикро це усвідомлювати, але лише у нас та у них лінійки, трибуни, мікрофони і довгі, як черги в колишньому срср, промови гостей, котрі прийшли попіаритися. А іще колективний танець, для виконання яких випускників муштрували за батьківські гроші та під час уроків, старшокласник із першокласницею на руках, яка калатає у дзвінок; бальні плаття на дівчатах; Черги до перукарів та модних фотографів; академічні мантії з конфедератками на дітях. І замучені вчительки-організатори цього шоу із сценаріями в руках. Щоб хтось сказав не те, що написано в сценарії, чи викинув якийсь вибрик, який тим сценарієм не передбачений. Ми так і не хочемо усвідомити, що проводячи ці свята за радянською моделлю, так чи інакше будуємо в Україні філіал «русского мира»; що це дивовижний і майже шизофренічний гібрид пізнього брежнєвського одобрямсу та алгоритмів Тік-Току. Ми щиро віримо, що дерадянізували школу, замінивши коричневі сукні на яскраві костюми, а радянські марші — на модні біти. Але це ілюзія. Наші масові шкільні свята - звичайний цифровий кріпосний театр. На зацементованому шкільному подвір'ї, під палючим сонцем, діти відпрацьовують синхронні рухи та заїджені слова із сценаріїв для відеозвіту. Це цифрова побілка на старому радянському бараку. Змінився носій інформації, але не змінилася суть: дитина залишається лише живою декорацією для звіту керівництва, а свято свободи перетворене на черговий раунд бюрократичного карго-культу. Цей парадокс стає особливо очевидним, коли поглянути, як зі школою прощається справжня європейська педагогіка, побудована на повазі до особистості. Там концепту «Останнього дзвоника» як загальношкільного обов'язкового параду взагалі не існує. У Великій Британії випускники у свій Leavers' Day просто розписують маркерами сорочки один одному: пишуть жарти, побажання і зберігають цей кольоровий артефакт на все життя. У Німеччині під час Abistreich учні на один день «захоплюють» владу в школі, влаштовуючи невинні розіграші для вчителів та директора. У Скандинавії випускний - це або затишне внутрішньокласне свято, або абсолютно вільна, галаслива і хаотична радість на вулицях міста, ініційована самими підлітками. Спільний знаменник європейського досвіду - суб'єктність учня. Свято належить дітям, а не дорослим. Воно може бути тихим, смішним, безглуздим, але воно - їхнє. Там немає сценаріїв його проведення, нудних промов, кабінетного плану, списку патріотичних пісень, які мають прозвучати, та вимог – де винуватці свята мають стояти і в якому одязі на те свято повинні прийти. Їхні традиції дуже різні. Але майже всюди центр свята - сам випускник, а не сценарій, затверджений дорослими. І як не шукав, не міг знайти навіть натяку на те, що випускників муштрують кілька місяців для того, щоб вони показали, як танцюють останній шкільний вальс. І про танці вчителів в українському баченні не знайшов нічого. Зате прочитав, як вчителі під час таких свят разом із дітьми веселяться, когось розігрують, бешкетують, глузують, танцюють, співають… Справжня деколонізація та реформа освіти - це не про заміну вивісок і не про нові платформи. Це не постійні лозунги та меседжі про орієнтацію на європейські стандарти. Це, насамперед, про демонтаж радянської ментальної вертикалі. Навіть у організації масових шкільних свят. Я п'ятдесят років в освіті. І скажу відверто: за цей час у цих свят змінилися кольори, пісні, гасла, одяг і музика. Але сама педагогічна логіка свята залишилася майже незмінною. Вона залишилася радянською. Ми не побудуємо вільне, критично мисляче покоління, якщо продовжуватимемо заганяти його в рамки номенклатурного кріпосного театру. Школа має нарешті перестати бути фабрикою з виробництва «красивої картинки» для задоволення чиновницького самолюбства. Справжня сучасна українська педагогіка почнеться тоді, коли ми змиємо цей штучний глянцевий грим, вимкнемо самозамилування гарною картинкою і дозволимо дітям у їхній останній день просто бути собою. Навіть якщо це не збере мільйонних переглядів у соцмережах. Нам потрібні живі люди, а не ідеально віддресировані лайки на кістках нашого майбутнього. Тому, шановні організатори подібних свят. Хочу нагадати вам стару єврейську приказку: «Йося, ви або хрестик зніміть, або труси одягніть». Не можна називати себе сучасним ліцеєм європейського зразка чи академічної моделі, залишаючись водночас зацементованим у практиці радянської освітньої ментальності, проводячи шкільні свята за радянською моделлю. А іще - перестаньте лалайкати на кістках педагогіки. Примітка: Що таке «лалайки»? Це потворний, але дуже точний гібрид нашого часу. Він народився від схрещування порожнього номенклатурного базікання - отого вічного радянського «ла-ла-ла» про успіхи, досягнення та планові заходи, із сучасними цифровими «лайками». Це коли зміст повністю вивітрюється, залишаючи лише дві речі: порожні слова чиновників на трибуні та віртуальні сердечка під відеороликом у соцмережах. Сьогодні саме цей гібрид став головним режисером шкільного свята. P.S. Танцюємо… навіть під дощем. У бальних сукнях. Із лайками під парасольками. А що: марно муштрували і гроші платили? Між іншим, у совку навряд чи вигнали б випускників танцювати під дощем. Але тоді соцмереж не було. Щоб лайкати для показухи

Та вони ще й досі тривають, причому не тільки на Заході, але й прямо тут і прямо зараз. Варто було згадати цю нежить, як зомбі підтягнулися і давай ділитися своїми цікавими дослідами калу. Причинно-наслідковий зв'язок з шахедами і цирконами у них в голові ніяк не встановлюється.

Логіка совка поставити бабів до станка і загнати на трактор була в тому, що мужиків готували на убій. Причому тотально.

Це їй не допомогло

Глобально тенденція "діти живуть краще за батьків" вже закінчилася. Далі тіки гірше. А спосіб життя куколдів-підкаблучників євреїв не всім підходить.

Толстой в своем " завещании" указал , что после смерти и перед сиертью ни под каким предлогом не пущать к его дому и похоронам попов. Так что ты со своей " тостовщиной" попал пальцем в небо. .кстати существует видео хроники похорон Толстого. Там не видно попов и ряс. .Прочтите " Исследование догматического богословия", или хоть начало исследования , там о "церкви" есть.

Допустити бабу до грошей - це як пустити козу на город або лисицю в курятник

При чем тут к " загадочной русской душе" Толстой ? Может еще молодой , когда страдал детерминизмом в " В и м" , то может быть . Но в поздней публицистике он наоборот отвергает весь национализм и критикует.

Катарсис. Он же временный , если не заполнишь душу добрым и любовью , то можешь и откатиться еще ниже , а не только на том же уровне остаться. Это по притче , когда в чистый и пустой дом могут вернуться еще больше бесов.

Писатели той эпохи творили для чтения патрициев в салонах - вся ота хфилосохфия о "загадочной руской душе" по достоевщине-толстовщине распалась впрах, когда после 17-го года мужичье стало крушить церкви, где до этого с отцами-дедами лбы крестясь об пол били.

www.instagram.com/reel/DW4Y9t3gPdk/?igsh=MXoxOHllcjh6NDBh

В "Ідіоті" сцена розстрілу описується. За хвилину до казні той думає, якщо б все повернути назад, то він кожну секунду життя цінував і по іншому жив. Казнь відміняють. І от лунає питання, ну як же той нещасний далі жив? Відповідь: та так само, як і раніше😀

Через платный вепене по подписке - в свободном доступе сложно найти, кума устанавливала (там чтобы его запустить, нужно входить ещё с другого вепене).

Какой бунт? Русские - рабы- по определению укрпропаганды. Если у "нерабов " бунт отсуствует , то как он у " рабов " произойдет ? Вся эта шумиха с якобы бунтами , это освоение денег выделенных на пропаганду . Влияние на ситуацию- 0.

Если исходить из той теории и практики эго, которую представляют некие психологи , то человек может достигнуть высших уровней - 4 и 5 только через внутренний или внешний кризис . Об этом , кстати, и писал Достоевский : "А ведь настоящее, несомненное горе даже феноменально легкомысленного человека способно иногда сделать солидным и стойким, ну хоть на малое время; мало того, от истинного, настоящего горя даже дураки иногда умнели, тоже, разумеется, на время; это уж свойство такое горя....". Выйти за рамки эго можно и через веру и деяния. - философия дуализма - духовного и материального. Некоторые ученые или псевдоученые создают теории в которых материальное и духовное - одно целое , пытаясь , придумывая новые термины, материализовать дух , смысл , волю и разум.