Безсило-заздрісні квиління про те, що мало не силоміць (зі зв’язаними руками? спутаними ногами?) треба вертати назад усіх співвітчизників, які врятувалися від війни за кордоном, відсилають до памфлету Івана Багряного "Чому я не хочу вертатись до СССР?», який він написав у 1946 році на чужині, де й прожив до останку свого життя.
Звісно, Багряний писав про тюрму народів, про геноцидну імперію, про більшовизм. Але як двояко лунає текст Багряного, датований 1946 роком, через 80 років, для зовсім іншого вуха, інших обставин, іншого контексту, іншої теми:
"Я один із тих сотень тисяч українців, що не хочуть вертатися додому, дивуючи тим цілий світ. Я є українець, робітник за походженням, маю 35 років, уроджений на Полтавщині, зараз живу без сталого житла, в вічній нужді, никаючи, як бездомний пес, по Європі, утікаючи перед репатріаційними комісіями, що хочуть повернути мене на "родіну". Я не хочу вертатись на ту "родіну". Нас тут сотні тисяч тих, що не хочуть вертатись. Нас беруть зі застосуванням зброї, але ми чинимо скажений опір, ми воліємо вмерти тут, на чужині, але не вертатись на ту "родіну". При одній думці, що вони таки спіймають і повернуть, у мене сивіє волосся, і вожу з собою дозу ціанистого калію, як останній засіб самозахисту перед тою "родіною". Для європейців і для громадян всіх частин світу дивно і незрозуміло, як то може людина утікати від своєї Вітчизни і не хотіти вертатись до неї. Мабуть, тому до нас ставляться з такою ворожістю. Та візьміть Малу Радянську Енциклопедію видання 1940 року, розкрийте її на букву "у" і прочитайте у рубриці "УРСР", що там написано. А написано там чорним по білому, хоч і дрібним друком, що Радянська Україна за переписом 1927 року мала українського населення 32 мільйони, а в 1939 році, цебто по 12 роках, 28 мільйонів. Де ділися 4 мільйони? А де дівся приріст, що за 12 років мав бути щонайменше 6-7 мільйонів? Разом це понад 10 мільйонів. Де ж вони ділися, ці 10 мільйонів українського населення? Я пройшов весь тернистий шлях зі своїм народом і був живим свідком, де поділись ті мільйони. Це є насильство над людиною, це є рабський труд, це є сваволя політичної кліки, це є новітнє кріпацтво, це є терор фізичний і духовний, це є злидні, це є війна».
Усі контекстуальні збіги Багряного й сьогодення – випадкові й додумані читачем. t.me/OstapDrozdovOfficial/5486