Сарочка

Які красунчиків маленькі в вас . Алісум теж два рокі вже саджаю в ящикі , разом з пеларгоніями, в цілому також подобається квітка . Мені також дуже подобається аромат. Навіть коли вікно відкриваю доволі чутно. Гарно пухнастой хмаринкою звисають з ящика. В вас ще на фото вони не почали в повну силу квітувати думаю . Зазвичай квітоносів багато і вони спочатку стоять як в вас, а потім починають звісати з ящика під вагою , звісаючій вариант мені навіть більше подобається . А ще вони посуху та південь прямий гарно витримують. Я по ним смотрю коли поливати квіти потрібно .Едине, що так не зрозуміло як правільно з ним поводитися. Десь в серпні він вже був в мене доволі довгій і переросли пагони, і стали не дуже декоративні, в мінулому році я їх обрізала і він знов відростил нові, і квітували вони аж до сильних морозів на південній стороні стіни. А в цьому році посадила і також в серпні відрізала в надії , що обновиться і знов буде компактна свіжа рослина, чомусь в цьому році просто засохлі ничого не відновилось . Тож я не зрозуміла як правильно було різать . В общем спостерігаю далі . ще мені сподобався вариант- лобелія в грунт в ногі к трояндам . Кущі краще виглядалі, ніж в горщиках. І не пересихали жодного разу а значить квітували весь час . Відростили гарні кулі, ну і колір васильковий в лобеліі моя любоф. І абсолютно не сподобалась рожева бакопа. Тількі щось трохі пересохне -тож одразу всі квіти скідує і потім довго знов квіти набирає. геліотроп . Враження не однозначне. Очікувала більшого. Не красиво і не рівномірно відквітає зонтик , в жару чорніє листя, чорніє половина квітки . Брутально- депресивно. А от колір квіток весной і осенью фантастичний. Квітне і зараз і виглядає зараз навіть краще ніж літом . Аромат гарний але дуже слабкій, щось нагадує, але так і не змогла пригадати що саме, якась квітка з дитинства. Спробую на наступний рік ще раз посадити . Може якось не так посадила, або щось роблю не так.

Зато в мене повне фіаско з бегоніямі . Я пару разів пере сушила і квітка надовго скідує не тількі квітки, а і гілкі. Пока квітка набрала габітус - знов попала в пере сушку в спеку , хоча і в тіні вже були . Восени вроде відійшли, набрали бутони і я занесла в хату . Зараз просто все до корня оголяться почало( виглядає так, як взагалі зібрались вмерти при чому однаково всі кущі разом) . В порівнянні з цім і ампельними бегоніі бульбови більш стабільно себе поводять і не такі ніжні. Навить не знаю збережеться хто до весни чі ні

Сорян, фото конечно не дуже презентабельні, це після приморозку , зараз затяжни дощі, ще і горіх зверху почав скидувати листя , ну і я не прибірала- косила вже доволі давно, тому кущи виглядають не охайно ,але ж все ж такі кінець жовтня вже і багато хто вже закінчив квітувати і вмер

Що я думаю про «Тайдали» після цього сезону Цього року вирішила розширити кругозір і підсадила до торішнього «Велюра» новий сорт — Silver. Висновок однозначний: «Сільвер» виявився набагато потужнішим і витривалішим кущем. Щоб нарешті відучити машини паркуватися об мій паркан, я притягла з шиномонтажу шість величезних коліс (у кожне влізло аж по дві тачки повної ґрунтосуміші). Вклала їх просто на скошений бур’ян, підстеливши на дно картон. Мій «Сільвер» із крихітного контейнера P9 блискавично заповнив увесь простір і розкішним водоспадом звалився до самого низу — самого колеса під цією квітковою лавиною взагалі не було видно! Так однаково поводились всі три рослини в кожному колесі . А от Tidal Red Velour у трьох інших колесах на спекотному південному пеклі поводився скромніше. Без поливу (пару разів полити при посадці, а потім за все літо від сили рази два) він тримався все одно молодцем, але у серпні все ж почав «загинатися» і підсихати. На зараз прлуживий лише один . Ну, чесно кажучи, за такого спартанського режиму виживання й очікувати іншого було б наївно. Як парканні квіти без догляду взагалі то обідва молодці. До речі, «Сільвер» ще той партизан-хамелеон: усю дорогу грався у перевдягання — то цвіте на пеклі сонця чисто білими квітами, з трохі фіолетовою серединкою , то раптом в дощі стає бузковим. Зараз холода ось знову навіть ще більш бузковий стоїть. Прохожим подобається , дві сусідки просять розсаду на наступний сезон собі ( поділилась приживленними черенками з ними) . Другій експеремент зимування як в мінулому році маточного куща ще не проводила . До речі, маточний кущ мінулого року засохнув першим на паркані . Можливо сам кущ старіє і не такій живучій , точно не знаю . А от експеримент у великому кашпо (на 90 літрів), де сиділо по одній рослині «Сільвера» та «Ред Велюра», вважаю невдалим. Цей нахабний «Сільвер» загарбав собі дві третини об'єму і фактично безжально придушив бідного «Велюрчика». Тож загалом сорт Tidal Wave Silver сміливо рекомендую — велетень неймовірної сили! Щодо кашпо маленьких - його садити не пробувала .

А кут ви можете змінювати . Бо на такой поверхні проситься саме таке рішення

А що сталося аналіз сайту Ші не працює? Бета тестіровщикі дорого беруть? Напевно треба спочатку таке виправити .

Чі назва першої часткі salmon натякає що це повинен бути лососевий відтінок?

Ось що я знайшла Це сортові назви (конкретні сорти), а не окремі селекційні напрямки чи групи. Просто в селекції пеларгоній ці два сорти належать до різних типів (категорій): 1. Розебудна пеларгонія (Rosebud Pelargonium) — це велика група зональних пеларгоній, у яких квіти нагадують маленькі троянди. Сорт 'Rosalinda' тут є конкретним представником цієї групи. 2. Серія Survivor — це сучасна комерційна серія гібридів (зручна для клумб і контейнерів, виведена на витривалість), а 'Rosalinda' (або повна назва Survivor Idols Rosalinda) — це конкретний сорт усередині цієї серії з яскраво-рожевими махровими квітками. Тобто це два зовсім різні сорти від різних селекціонерів, які просто мають схожу назву (або співпадіння імен). Одному сорту притаманна форма трояндочки, а іншому — великі класичні махрові шапки з потужної комерційної лінійки. далі були рожеви квіти один в один з вашими . Тож в чому сумніви?

Взагалі-то ми просто перебралися сюди з іншої теми через токсичність декого з чоловіків. Дякуючи Аллі, ми створили цей куточок — я дуже за нею сумую і сподіваюся на її повернення, хоча життя склалося так, що вона теж з часом покинула групу. Ця тема створювалася зовсім не про сад. Скоріш, це сховище для наших посиденьок під прикриттям нецікавої для інших теми, де нас не дістануть токсичні - зрадницькі дискусії про війну, зперичатися з якими більше нема а ні часу а ні натхнення, бо ціх руснявих ботів не переговориш , або щасливий шлюб тощо. Фактично це лампова вечірка в найдальшому кутку — задворки після задворків. Тож сад тут скоріше для відведення очей, ніж за назвою автора. Хоча говорити про сад звісно, можна і потрібно. Бо більшість з нас сад обьеднує сад-город в більшій чі меньшой ступені

Тю , ви все скажете котлети на пательне? 😀 Я вже давно накладаю протівень котлет ( протівень застіляю папіром) под фольгу -180 через 25 хв знімаю фольгу і на 190 на 10 хв до скоринки. Чисто на кухні і швидко. Спробуйте такій метод , можливо сподобається .

Люблю таки. В мене вінтажний різдвяний бавовняний англійській фартух , дуже гарно пошитий , з витачками і на грудях і по боках, цікавий крой , не звичний але мега зручний , тканина бомбезна . Бавовна , абсолютно не парить, але така приемно щільна , що дуже довго залишається під ним сухим коли багато мокрого В консервацію , то що . Він гарно закриває бока. Обгортає повністью . І об нього завжди хочеться чомусь витерти руки. Або набрати щось подол. І він начебто для цього пристосован як жоден інший . Застебується на ґудзик. Лямка штатно в перехрести,на спині ,схоже чімось як шкільних фартухах колись, але це не вдобно тому я їх на шиї завязую. І ось йому вже потрібна заміна. Тож викройку якщо я з нього навить зниму, то тканина точно не знайдеться . Ближайша по задуму напевно тефлонова , але Тож я після цього фартуху переодично замислююсь а існують ще якісь вдали моделі так щоб хотілось вдягати . Бо в цілому маю декілько фартухів, але користуюся лише цім. Тож якщо в вас щось цікавеньке по крою , буду вдячна за фото

Пані Наталю, сімейний лук гарний вийшов. Якраз над цим думала: що якщо брати цілий шматок тканини, то доведеться шити не одну футболку, або залишиться чималий залишок. Тож тоді доводиться знову боротися з рештками (в мене таких залишків уже небагато залишилося — тільки під двоспальним ліжком, у сенсі — весь простір під ним).А у вас є ще фотографії? Вони мене прям мотивують дістати залишки чогось і пошити, а то я за машинку вже місяць майже не сідала. Особливо хочеться взятися за те, до чого раніше з різних причин не доходили руки. Або ось зараз у мене стоїть завдання: треба пошити новий фартух, і я міркую, чого саме хочу. Варіант А — врятувати планету й переробити старий одяг (наприклад, поєднати джинси та чоловічі сорочки). Але тут у жіночому варіанті я його не бачу, скоріше в чоловічому — для гриля чи чогось подібного. Варіант Б — взяти нову тефлонову тканину і придумати якийсь зручний фартух. До речі, щодо фартухів: хто яким користується і які моделі обирає?

Мій особистий досвід із моделюванням лекал завжди був непростим. Коли шиєш на себе, з часом збирається база перевірених викрійок, які можна брати за основу і змінювати для нових моделей. Журнал «Бурда» мені підходив, альтернатив то особо не було в 2000 -х , але я знала головне правило: кожну викройку обов'язково потрібно було зменшувати у висоті по спині, ширині та довжині на певну кількість відсотків. Виточки майже ніколи не збігалися з параметрами моєї фігури, тому я майже завжди їх переносила. Тобто загальна концепція «Бурди» працює, але завжди вимагає персональних нюансів. Найбільше мені сповідався метод моделювання безпосередньо на манекені. Одного разу я побачила, як створюють викройку від малюнка до готового комплекту лекал. Це виявилося просто та зрозуміло — жодних складних креслень чи сіток.Для деяких складних речей, наприклад вечірніх суконь із корсетним драпіруванням, без манекену взагалі не обійтися, хоча це специфічний одяг, який більшості людей потрібен кілька разів у житті. Звісно, постає питання, де взяти манекен. Я купувала готовий пінопластовий манекен за зовсім невеликі гроші і за допомогою шпильок нарощувала потрібні місця прямо на пінопласті — додавала об'єм у зоні грудей чи стегон. Поверх одягала чохол штатний із біфлексу, і отримувала точну копію своєї або іншої потрібної фігури. В мене були три розміра стандартних s,m,L. І такім образом в мене майже завжди під рукою була готова фігура . Шити на такому манекені для себе набагато простіше, ніж робити примірки на собі (на ньому ж зручно виконувати і вологу теплову обробку). А ще колись колега-дизайнерка розповідала про спосіб створення ідеального манекену за власними мірками, вони робили таки з себе , коли були студентами 1. На людину надягають футболку. 2. Помічник досить щільно, але без зайвого здавлювання обгортає її харчовою плівкою поверх гладкого лонгсливу. 3. Поверх плівки наноситься багато шарів малярного скотчу, щоб утворився міцний панцир (руки при цьому вільні, що значно спрощує процес). 4. Отриманий панцир акуратно розрізають і знімають з людини. 5. Горловину та низ ретельно заклеюють тим самим скотчем, після чого внутрішню порожнину повністю заповнюють монтажною піною з балона. Після застигання піни залишається лише зняти панцир і пошити м'який чохол із біфлексу (за принципом чохла на валізу). Такий метод єдиний і незамінний для дуже складних індивідуальних форм тіла, коли стандартний манекен абсолютно не підходить., або дуже дуже бюджетний як на прикладі дівчинок студенток для проектів з моделювання .

Отак. Я теж зараз ну прям фігово бачу. Я вже не знаю, що мені й робити. Прогресиви — вони класні. В цілому. Життя прям нормальне. Але без них як у стробоскопі: ні пофарбувати, ні брови сформувати. Інший бік — мілкота і читання через 6 місяців знову недосяжні. Поки що не впевнена, чи це вплив прогресивних лінз (звикання мозку до них чи погіршення зору), чи просто різниця сприйняття реальності в лінзах і без лінз. Причому, коли я знімаю окуляри (а я до них звикла гарно), я взагалі без них нічого не бачу. Від слова зовсім. Це не так, як я змінювала діоптрії раніше, — це взагалі просто нічого без окулярів. Тож вишивка для мене вже два роки недосяжна, а шиття потребує дуже гарних умов і світла. А потім я все одно бачу відхилення строчки (бо коли шиєш епізодично, навик трохи втрачається). Раніше можна було б казати, що шиєш як китаєць на фабриці, але я не знаю, хто шиє на тих фабриках, але вони шиють і в'яжуть ідеально. тож всьому свій час . Але я точно можу сказати що вишивка більше не моє. Сумую? Ні , я вишивала настільки багато, що мені вистачило так, щоб захоплюватися, стати професіоналом, почати заробляти цім, і стати рабом цього хоббі і покинути його і це все за 25 років . Від 5 років до 30 . До речі, шиття теж було з 5 років і я досі вважаю що це гарний скіл для людини. З трех дитин в мене опанувал його лише один син, він себе шиє на початковому рівні ( він знає базу і при необхідності зможе її самостійно розширювати, зараз проект в школі- пошив костюма для театрального гуртка суміжного з художнім в якому він навчається, тож наблюдаю що буде в самому складному сегменті - моделювання і коструювання викройок . Це дивовижно, але не знаю як вони обійдуть цей етап.

Це було дуже давно. Я ще до декрету цім займалась - шиття і вишивка одягу і аксесуарів. Навіть створювала колись колекцію сумок і вечірніх суконь- корсетів колись . Це було так давно. Майже в минулому житті