миг

Приїдь к нам,тут 24/7, маємо все,крім атомного,балістика правда давненько була.Як що з годину ні чого не проісходить,то вже напрягає.

А ну раскажи які в них обов'язки і де вони в них прописані? Бо зараз не можу у Ермака запитати. Як цікаво,коли Насірова піймали з 722 мільйонамі,то застава була 55 мільйонів,а у Ермака виходіть 460 мільйонів і застава 140. А як що подивитися на домік Порошенко,то ті Ермаковські во всій совокупності просто відпочивають.

Розслабся перед сном Dire Straits - Sultans Of Swing Dire Straits - Sultans Of Swing (Official Music Video).mp4

Справа Єрмака: правосуддя чи керована інформаційна операція. Аналітичний матеріал. Передісторія: звідки взялась справа Андрій Єрмак — людина, яка впродовж кількох років була фактично другою особою в українській державі. Як глава Офісу президента він контролював комунікації з іноземними партнерами і значною мірою порядок денний самого президента. У певний момент він став головним комунікатором між Україною і американською стороною, людиною, яку знали у Вашингтоні не менше, ніж самого Зеленського. Справа "Династія" стосується будівництва елітного котеджного містечка в Козині під Києвом. За версією НАБУ і САП, через це будівництво було відмито близько 460 мільйонів гривень — коштів, нібито здобутих злочинним шляхом у рамках організованого угруповання під керівництвом бізнесмена Тимура Міндіча. Єрмаку інкримінують участь у цій схемі та фінансування будівництва власних об'єктів. 11 травня 2026 року НАБУ і САП вручили Єрмаку підозру. 12–13 травня ВАКС розпочав слухання з обрання запобіжного заходу. Як велась справа до публічної фази: плівки, зливи, підконтрольні медіа Задовго до офіційного вручення підозри інформація про Єрмака і Міндіча з'являлась у медіапросторі через специфічний канал: так звані "плівки Міндіча" і матеріали, опубліковані виданнями з відомою афіліацією, зокрема "Схемами", які фінансуються через Radio Free Europe американськими державними коштами. Важливо розуміти механіку цих зливів, яка не виглядає як класична журналістська робота, коли редакція самостійно збирає докази. Це керований злив, коли слідство або пов'язані з ним особи передають матеріали конкретним медіа в конкретний момент. Вибір моменту, вибір деталей для публікації і вибір каналу — все це є частиною інформаційної стратегії, а не журналістики в нейтральному сенсі. Жоден з опублікованих матеріалів не пройшов незалежну верифікацію. Автентичність записів не підтверджена судовою або незалежною технічною експертизою у відкритому доступі. Публіка сформувала думку про винуватість на основі матеріалів, достовірність яких залишається на рівні тверджень зацікавленої сторони. Публічне засідання: шоу замість процесу 12–13 травня 2026 року засідання ВАКС транслювалось у прямому ефірі. Це само по собі вже є відхиленням від норми: слухання про запобіжний захід — це процесуальна, а не публічна подія. Те, що прокуратура виклала в залі, варто оцінити з точки зору доказового значення: "Вероніка Феншуй Офіс": у телефоні Єрмака нібито знайдено контакт гадалки, якій він надсилав дати народження кандидатів на державні посади перед призначеннями. Це яскрава деталь, яка гарантовано буде розтиражована медіа. Але вона не має жодного відношення до складу злочину за статтею про легалізацію коштів. Це не доказ відмивання грошей — це характеристика особи, розрахована на публіку, а не на суд. Кадровий план у "мерседесі" водія, документ із планом призначень у СБУ нібито знайдений у автомобілі водія Єрмака. Серйозніша деталь, але знову подана як твердження прокурора, без демонстрації самого документа у відкритій частині засідання. Видалені дані про перетин кордону: прокурори заявили, що дані про пересування Єрмака через кордон з листопада 2025 по травень 2026 були видалені невстановленими особами, а дані про його автомобіль зникли з держреєстру. Це твердження однієї сторони в залі суду. Жодного незалежного підтвердження публіка не побачила. Жодного документа, висновку, технічної експертизи — тільки слова прокурора. Тиск на експертку: прокурори розповіли про спроби втручання в автомобіль судової експертки і фішингові атаки. Знову: твердження без верифікованих доказів у відкритому доступі. Суду на цій стадії формально доказів надавати не зобов'язані в повному обсязі, слухання про запобіжний захід це не суд по суті. Але публіка сприймає почуте як встановлені факти. Саме на це і розрахована подача. Учасники шоу: кожен грає свою роль Показово, що навколо засідання сформувалась чітка група "гравців", кожен з яких використовує момент у власних цілях. Червінський — людина, яка сама перебуває під кримінальним провадженням, з'являється у залі суду і робить заяви проти Єрмака. Юридично він там ніхто, не свідок, не потерпілий, не учасник процесу. Але медійно його присутність підсилює наратив "весь ОП — злочинна структура". Враховуючи, що Червінського публічно підтримує Порошенко і "Європейська Солідарність", його поява є скоординованою політичною акцією, а не спонтанним виявом громадянської позиції. Офіс президента через Подоляка миттєво дає коментар: "недоторканних немає, так і має працювати закон". Влада демонстративно дистанціюється від своєї ж колишньої ключової людини і вбудовує справу у власний PR-наратив про реформи. Росія підхоплює і ретранслює через свої канали: "корупція в Україні", "злочинна держава". Їм не важлива ні вина, ні невинуватість Єрмака, їм потрібен сам факт для нарративу нелегітимності української держави в момент, коли ця держава веде переговори і потребує міжнародної підтримки. Таймінг як ключовий індикатор Найважливіший елемент у цій картині - час, коли це відбувається. Підозра вручена 11 травня 2026 року. В цей самий час тривають активні дипломатичні процеси навколо України: тиск на переговори, питання про умови врегулювання, дискусії про легітимність будь-яких домовленостей і про те, хто від України їх підписуватиме. Єрмак - людина, яка була головним комунікатором з американцями. Його публічна дискредитація в цей конкретний момент об'єктивно послаблює переговорну позицію України: будь-які попередні домовленості, до яких він був причетний, тепер можуть бути поставлені під сумнів. Будь-який його подальший вплив, навіть неофіційний, тепер заблокований. Збіг? Можливо. Але в геополітиці суттєві збіги трапляються рідко. Інституційна залежність НАБУ/САП: кому вони підзвітні Щоб зрозуміти чому НАБУ і САП могли бути інструментом у цій операції, навіть не усвідомлено, варто розуміти їхню інституційну конструкцію. НАБУ і САП фінансуються з державного бюджету України. Але їхнє інституційне будівництво, технічна допомога, навчання і обладнання значною мірою забезпечені через USAID, програми ЄС і МВФ. При цьому МВФ прямо вписує "незалежність і ефективність НАБУ/САП" як умову надання траншів Україні.Це означає, що НАБУ/САП мають структурний стимул (С)

DimaF с хера на злазить,ти з гуздна не вилазиш. AQO0Fwo2RXgjk2yjkPsE3M5okTXokKzGImQvnsG5RRCjaC_sZq3xoghhuXDRAZjLK5r2Ulzowd002smbFUCdbfJVp3_DgDyEZbr3Gw5VCoMPSA.mp4

AQMVwQr9IAzsOb2AbqKogcXSyJexIdPGPRtwjBD5v_q6qBBok5l34peWV7IyQzy5bVALBHHbxM2Of4Nr6eZ3BSsiWYo18cwgV0IBZpi81rdftA.mp4

AQPidyFTZ0IUYKhNmA1Xnyq4ts6greRWUMxwFLCHEl7QuSsVULFixZjbTGSdxMZFiNlCrIGN2o6cqUq63G3U1n5Qv549VtYeMWywIUVe1lD95w.mp4

AQPCnzj4foO6vCwcuRLqAwLdZmvlkVXQDuVhBE0qngFIQ6tGqchBmueV2kmD9XILnjkBLV-qCLGU9Y3ehcLdgvUeqwUMAAg917DjMbSp1tGCxg.mp4

AQOQcZB2ExxQSYsqYXaKmIAQkEI-8cb7drj0ZagQhXY52LMGPW5ixSvdQaS63VM5lM8CjgfMU-ncEhyPQSTYIH0h8yXvDr_GqtChB2H7xw.mp4

САП з НАБУ краще бійців Торнадо допросило,ті багато чого б расповіли. AQMW0usPI7WFG4DnbGq1MnSXV3yomktghpIzfWh_19hjU-_CQga5P5PWH95IGFTQIPUokFjuZcM4C_uwF2-02NxSWjUpeYkJbP7MUep_Mw.mp4

Нас всіх цікавлять корупційні моменти , із-за яких висунули підозру Андрію Єрмаку , а на суді ось про що говорять І яке це має відношення до корупції ?? Сьогодні в суді : "Єрмак передавав своїй ворожці імена керівників НАБУ та САП і отримував інформацію про сім’ю Кривоноса, включаючи дитину. Їх листування було зачитане прокурором САП у суді. Також Єрмак обговорював з ворожкою необхідність контратаки проти антизеленської коаліції, орієнтованої на НАБУ. Він перераховував імена учасників цієї групи і писав: "Я готовий на все. Завтра готовий". Ворожка закликала його до дій, щоб не втратити владу: "Або ви, або вас". Де корупція? Де ті будинки корупційні будинки в «Династії»?

Там вже нехрен псувати.

Деж плівкі - ЖМУ РУКУ,ОБНИМАЮ

Гончаренко, Лерос, Железняк, НАБУ, Сюмар, Мендель, Лапін, Поярков, Береза, САП, Тарас Чорновіл, Чекалкін, Луценко… І це ще не весь список «вічних рятівників України», які роками кричать, повчають, влаштовують шоу, поливають брудом усе навколо, але країна чомусь досі воює, виживає і тримається не завдяки їм, а всупереч. "НарІд", ви серйозно? Ви точно український народ чи все-таки нарІд? Чи вже секта політичних фанатиків, які готові аплодувати будь-кому, аби тільки ненавидіти своїх? Одні сидять на грантах і ефірах. Інші роками паразитують на війні, скандалах і «викриттях». Треті — професійні крикуни, які за 10 років не побудували нічого, окрім потоків ненависті та зради. Вони розповідають про патріотизм, але постійно добивають власну державу зсередини і нічого не роблять для перемоги. Вони кричать про демократію, але ненавидять вибір мільйонів українців. Вони називають себе елітою, але поводяться як політичний базар із вічним гавкотнням і дешевими виставами. І найстрашніше — частина людей досі це споживає, ість жре, п'є, потім все це висирає на голови іншим. Досі вірить у «все пропало», влаштовує щоденні істерики, і нескінченний бруд проти своєї ж країни. Україна сьогодні тримається на військових, волонтерах, звичайних людях, які працюють і допомагають. На командуванні Силами Оборони, на роботі влади, на президенті України. А не на цьому хорі вічних «експертів», блогерів і політичних гастролерів, які живляться конфліктом та ненавистю.

Тобі там удобніше,сидиш на ньому,так і сиди,можешь і посмоктати.

На фото знизу, як пишуть численні ЗМІ аферистка Южаніна з її дописом на сторінці партійної преси, допис направлений на будь кого, але не на людей, які вміють думати. Коли читаєш оце пафосне «4 роки боротьби дали результат» від фінансової аферистки Петра Порошенка виникає одне просте питання — ви там взагалі людей за ідіотів тримаєте? Яким саме «військовим» ви раптом вирішили віддати військовий збір і як ви це будете робити, який механізм вашої брехні, напишіть для людей? На які «виплати» ви їх зібралися направити? І головне — в якості чого? Чергової красивої політичної реклами під камери, чергового позування на пустому місці на нулевій дії? А може фронту сьогодні більше потрібні дрони, РЕБи, снаряди, техніка і нормальне забезпечення, а не ваші солодкі пресрелізи з пафосними мордами на фоні логотипів партії? Найогидніше в цій історії навіть не брехня. Найогидніше — це їхня святенницька пика і те, що є люди які сприймають цю туфту за правду. Військовий збір був введений ще 3 серпня 2014 року. Саме в той період, коли президентом був Порошенко, по його наказу цей збір і з'явився. То поясніть тепер країні: куди йшли ці гроші всі роки його каденції? Чому тоді не було цього театру про «виключно на фронт»? Чому мовчали? Чому не били себе в груди на кожному ефірі? Бо що? Тоді все влаштовувало? А може ці гроші йшли на "красний мерседес" повний грибів в багажнику? Чи, може, як завжди, армія була лише декорацією для бізнесу, пафосу і політичного заробітку? Як і "Армовір" в принципі. Можливо, хлопцям на фронті замість красивих слів тоді теж більше потрібна була зброя, техніка і реальна підтримка, а не черговий «красний мерседес» для бариги аферистки при владі? А чому не тисли на президента баригу Порошенка, щоб як він і обіцяв, зробив з/п військовим 1000 гривень на день? Що самим ця корова була потрібна, а Южаніна? І ось тепер ці люди розповідають про «4 роки боротьби». Серйозно? Як може хтось це сприймати взагалі? Ви не боролися. Ви як завжди чекали моменту, коли це можна буде подати як власний «подвиг» для свого електорату, хоча все роблять інші люди ( ще при моїй каденції), як це огидно. Чергова політична вистава від секти, яка роками паразитує на війні, армії та ненависті, прикриваючи власну брехню прапорами й гучними словами. І щоразу одна й та сама схема: Спочатку роками сидіти при владі, потім в засаді, а потім під момент робити вигляд, що проблеми з’явилися без вас, а після цього героїчно «боротися» з тим, що самі ж і створили.

Шість років публічної уваги до однієї людини – Андрія Єрмака. Шість років роботи на найвищому рівні. Шість років у центрі всіх процесів. Координація з Білим домом, Лондоном, Берліном, Анкарою. Перемовини про озброєння. Обміни полоненими. Стратегічні рішення які впливали на хід всього що відбувалось. І весь цей час повторювалось одне. «Він головна проблема. Він найбільший корупціонер. Він тіньовий куратор всього і вся.» Конкретики – мінімум. 11 травня з'явилось формальне обвинувачення. Будинок у Козині. Кодове позначення R2. Стаття про легалізацію. Сам Єрмак говорить що звинувачення безпідставні і працює з адвокатами. Поки він був головою ОП – йшли обшуки в листопаді минулого року. Логічний крок. Але формальна підозра не оголошена тоді. Не у грудні. Не в січні. Не у лютому. Через п'ять місяців. Саме в той період коли Єрмак запустив проєкт правової підтримки для військових. Цю людину можна по-різному оцінювати. Одне очевидно – працював він на результат і працював жорстко. Тримав темп якого більше нема ніде. Поруч з ним всі підтягувались бо інакше було не можна. І саме цю людину – одну з небагатьох які реально щось робили – зараз ламають публічно. Під камерами. З максимальним резонансом. Слідство має довести. Адвокати мають захистити. Суд має вирішити. Це і називається правова держава.

Політичний хамелеон, справжнє обличчя Олексія Гончаренко В українській політиці є персонажі, які не просто змінюють позицію — вони змінюють її настільки часто, що виникає просте питання: а чи є там взагалі якісь принципи? Кейс №1: Партія регіонів і “бандерівці” Гончаренко — це не “випадковий епізод” у Партії регіонів. Це системна робота в політичній силі, яка роками розколювала країну. Партія яка привела війну в Україну і Гончаренко вагома причина війни. Саме в той період звучали його заяви про “бандерівщину”, про Одесу як столиці "малоросії", та постійний поділ українців на своїх і "западенців". Це була не помилка — це була його тверда позиція на той момент. Цим він уперто просував себе в керівній структурі "Партії регіонів". Кейс №2: Родина і Росія Його батько — Олексій Костусєв, ексмер Одеси, колишній депута ВР, та колишній голова Антимонопольного комітету України сьогодні перебуває в Росії. Він втік туди слідом за Януковичем після обрання Володимира Зеленського президентом України. І це не просто “родич, який десь живе”. Це частина політичного бекграунду, який Гончаренко воліє замовчувати. Бо він руйнує образ “безкомпромісного патріота”. А ще він зять "Газпрому", по його словах там працював чи працює його тесть, і він Гончаренко бере у тестя гроші, то на квартиру то ще на щось. І не зрозуміло чому не помічає цього частина українців, показуючи цим подвійні стандарти. Чому проголосували за російського сина і російського зятя. Кейс №3: Перевзування після 2014 року Після Революції гідності Гончаренко миттєво “перефарбовується”. З регіонала — в єврооптиміста. З людини, яка грала на проросійських настроях — у публічного борця за все українське. Жодного публічного глибокого каяття, жодного визнання відповідальності — просто нова роль. Кейс №4: Виступи на Заході Окрема історія — його активність у США та Європі. Замість того щоб консолідувати підтримку України, він регулярно виносить внутрішні політичні конфлікти назовні. Критика влади — це нормально. Але коли це робиться за кордоном у форматі, який підриває довіру до держави під час війни — це вже питання не до політики, а до відповідальності як ворога. Кейс №5: “Гончаренко центри” і фінанси Мережа так званих “Гончаренко центрів” подається як соціально-освітній проєкт. Але питання до фінансування, масштабів і реальних цілей цих структур виникають регулярно. Прозорість? Мінімальна. Звіти? Вибіркові. Зате політичний ефект — дуже відчутний.

Тупик США — Иран и неожиданный фактор Зеленского. Доброе утро, Украина и Казахстан! Ситуация США — Иран зашла в очевидный тупик. Нет никаких оснований полагать, что 10 апреля в Исламабаде кто-то из сторон будет готов уступить. Напротив — обе стороны будут стоять на своих позициях до конца. Но кризис требует разрешения. На этом фоне возникает неожиданный фактор — Зеленский. Сложившаяся ситуация объективно играет ему на руку: и США, и Иран будут вынуждены снова искать посредника для выхода из кризиса. И в какой-то момент оба остановят свой выбор именно на Зеленском. Если возможный выбор США выглядит более-менее логичным, то потенциальное сближение Ирана с Зеленским на первый взгляд кажется парадоксальным. Однако не стоит торопиться с выводами. После разочарования в России и сдержанного нейтралитета Китая Иран оказался в положении, где ему фактически не на кого опереться. При этом Зеленский для Тегерана пока не является прямым врагом. Более того, с учётом особенностей исламского политического мышления, где вопросы чести и достоинства по-прежнему имеют первостепенное значение, Иран может пойти на компромисс — даже вопреки собственным амбициям. Отчасти это может быть связано и с осознанием своей ВИНЫ в поддержке России в войне против Украины. В такой логике установление контакта с Зеленским уже не выглядит невозможным. Ирану, как и всем участникам конфликта, необходима пауза — время, чтобы оправиться от шока первых этапов войны и переосмыслить стратегию. Поэтому не исключено, что в ближайшее время мы увидим приглашение Владимира Зеленского к посреднической роли со стороны иранского руководства. Слава героям Украины! Двесов Б. 10.04.2026. Астана. (С)

Сюмар-стайл: як повчати країну і жити «поза декларацією» Вікторія Сюмар — це вже не просто політикиня. Це окремий жанр. Жанр, де з трибуни — про чесність і стандарти, а в реальному житті брехня і — суцільні «нюанси». Бо коли в деклараціях з’являються «недобудова», яка підозріло схожа на цілком завершений будинок і в ньому благополучно живе родина, влаштовує прийоми для політиків, святкує свята з багатьма запрошеними — це вже не про бюрократію. Це про стару добру українську традицію: сховати, щоб не знайшли і не платити податки під час війни. Коли країна живе у війні, а політики з серйозними обличчями розповідають про «важкі часи», але при цьому спокійно курсують за кордон і не забувають про відпочинок і повідати дітей в Європі — це виглядає як мінімум лицемірно. Бо для одних — фронт і виживання, для інших — «робочі поїздки» з елементами курорту в шопінгу. А історії про «родину, пов’язану з війною» взагалі окремий цинічний стендап. У країні, де тисячі реально воюють і гинуть, будь-які мутні легенди про те, хто де «служить», викликають не повагу — а дуже конкретні питання на які пані Сюмар не дає відповідь. Відповідь - де служить чоловік народної депутатки? І головне — це не про заздрість. Це про довіру. Бо коли Вікторія Сюмар знову виходить і починає вчити країну, як правильно жити — хочеться просто уточнити: А ці правила для всіх? Чи тільки для тих, хто не має «недобудов», зручних поїздок і красивих легенд? Українці вже давно навчилися читати між рядків. І чим більше таких «дрібниць» спливає — тим менше залишається віри в ці обличчя з телевізора. Бо проблема не в будинках, поїздках чи родичах. Проблема в тому, що нам знову продають «мораль», упаковану в подвійні стандарти.