миг

DimaF с хера на злазить,ти з гуздна не вилазиш. AQO0Fwo2RXgjk2yjkPsE3M5okTXokKzGImQvnsG5RRCjaC_sZq3xoghhuXDRAZjLK5r2Ulzowd002smbFUCdbfJVp3_DgDyEZbr3Gw5VCoMPSA.mp4

AQMVwQr9IAzsOb2AbqKogcXSyJexIdPGPRtwjBD5v_q6qBBok5l34peWV7IyQzy5bVALBHHbxM2Of4Nr6eZ3BSsiWYo18cwgV0IBZpi81rdftA.mp4

AQPidyFTZ0IUYKhNmA1Xnyq4ts6greRWUMxwFLCHEl7QuSsVULFixZjbTGSdxMZFiNlCrIGN2o6cqUq63G3U1n5Qv549VtYeMWywIUVe1lD95w.mp4

AQPCnzj4foO6vCwcuRLqAwLdZmvlkVXQDuVhBE0qngFIQ6tGqchBmueV2kmD9XILnjkBLV-qCLGU9Y3ehcLdgvUeqwUMAAg917DjMbSp1tGCxg.mp4

AQOQcZB2ExxQSYsqYXaKmIAQkEI-8cb7drj0ZagQhXY52LMGPW5ixSvdQaS63VM5lM8CjgfMU-ncEhyPQSTYIH0h8yXvDr_GqtChB2H7xw.mp4

САП з НАБУ краще бійців Торнадо допросило,ті багато чого б расповіли. AQMW0usPI7WFG4DnbGq1MnSXV3yomktghpIzfWh_19hjU-_CQga5P5PWH95IGFTQIPUokFjuZcM4C_uwF2-02NxSWjUpeYkJbP7MUep_Mw.mp4

Нас всіх цікавлять корупційні моменти , із-за яких висунули підозру Андрію Єрмаку , а на суді ось про що говорять І яке це має відношення до корупції ?? Сьогодні в суді : "Єрмак передавав своїй ворожці імена керівників НАБУ та САП і отримував інформацію про сім’ю Кривоноса, включаючи дитину. Їх листування було зачитане прокурором САП у суді. Також Єрмак обговорював з ворожкою необхідність контратаки проти антизеленської коаліції, орієнтованої на НАБУ. Він перераховував імена учасників цієї групи і писав: "Я готовий на все. Завтра готовий". Ворожка закликала його до дій, щоб не втратити владу: "Або ви, або вас". Де корупція? Де ті будинки корупційні будинки в «Династії»?

Там вже нехрен псувати.

Деж плівкі - ЖМУ РУКУ,ОБНИМАЮ

Гончаренко, Лерос, Железняк, НАБУ, Сюмар, Мендель, Лапін, Поярков, Береза, САП, Тарас Чорновіл, Чекалкін, Луценко… І це ще не весь список «вічних рятівників України», які роками кричать, повчають, влаштовують шоу, поливають брудом усе навколо, але країна чомусь досі воює, виживає і тримається не завдяки їм, а всупереч. "НарІд", ви серйозно? Ви точно український народ чи все-таки нарІд? Чи вже секта політичних фанатиків, які готові аплодувати будь-кому, аби тільки ненавидіти своїх? Одні сидять на грантах і ефірах. Інші роками паразитують на війні, скандалах і «викриттях». Треті — професійні крикуни, які за 10 років не побудували нічого, окрім потоків ненависті та зради. Вони розповідають про патріотизм, але постійно добивають власну державу зсередини і нічого не роблять для перемоги. Вони кричать про демократію, але ненавидять вибір мільйонів українців. Вони називають себе елітою, але поводяться як політичний базар із вічним гавкотнням і дешевими виставами. І найстрашніше — частина людей досі це споживає, ість жре, п'є, потім все це висирає на голови іншим. Досі вірить у «все пропало», влаштовує щоденні істерики, і нескінченний бруд проти своєї ж країни. Україна сьогодні тримається на військових, волонтерах, звичайних людях, які працюють і допомагають. На командуванні Силами Оборони, на роботі влади, на президенті України. А не на цьому хорі вічних «експертів», блогерів і політичних гастролерів, які живляться конфліктом та ненавистю.

Тобі там удобніше,сидиш на ньому,так і сиди,можешь і посмоктати.

На фото знизу, як пишуть численні ЗМІ аферистка Южаніна з її дописом на сторінці партійної преси, допис направлений на будь кого, але не на людей, які вміють думати. Коли читаєш оце пафосне «4 роки боротьби дали результат» від фінансової аферистки Петра Порошенка виникає одне просте питання — ви там взагалі людей за ідіотів тримаєте? Яким саме «військовим» ви раптом вирішили віддати військовий збір і як ви це будете робити, який механізм вашої брехні, напишіть для людей? На які «виплати» ви їх зібралися направити? І головне — в якості чого? Чергової красивої політичної реклами під камери, чергового позування на пустому місці на нулевій дії? А може фронту сьогодні більше потрібні дрони, РЕБи, снаряди, техніка і нормальне забезпечення, а не ваші солодкі пресрелізи з пафосними мордами на фоні логотипів партії? Найогидніше в цій історії навіть не брехня. Найогидніше — це їхня святенницька пика і те, що є люди які сприймають цю туфту за правду. Військовий збір був введений ще 3 серпня 2014 року. Саме в той період, коли президентом був Порошенко, по його наказу цей збір і з'явився. То поясніть тепер країні: куди йшли ці гроші всі роки його каденції? Чому тоді не було цього театру про «виключно на фронт»? Чому мовчали? Чому не били себе в груди на кожному ефірі? Бо що? Тоді все влаштовувало? А може ці гроші йшли на "красний мерседес" повний грибів в багажнику? Чи, може, як завжди, армія була лише декорацією для бізнесу, пафосу і політичного заробітку? Як і "Армовір" в принципі. Можливо, хлопцям на фронті замість красивих слів тоді теж більше потрібна була зброя, техніка і реальна підтримка, а не черговий «красний мерседес» для бариги аферистки при владі? А чому не тисли на президента баригу Порошенка, щоб як він і обіцяв, зробив з/п військовим 1000 гривень на день? Що самим ця корова була потрібна, а Южаніна? І ось тепер ці люди розповідають про «4 роки боротьби». Серйозно? Як може хтось це сприймати взагалі? Ви не боролися. Ви як завжди чекали моменту, коли це можна буде подати як власний «подвиг» для свого електорату, хоча все роблять інші люди ( ще при моїй каденції), як це огидно. Чергова політична вистава від секти, яка роками паразитує на війні, армії та ненависті, прикриваючи власну брехню прапорами й гучними словами. І щоразу одна й та сама схема: Спочатку роками сидіти при владі, потім в засаді, а потім під момент робити вигляд, що проблеми з’явилися без вас, а після цього героїчно «боротися» з тим, що самі ж і створили.

Шість років публічної уваги до однієї людини – Андрія Єрмака. Шість років роботи на найвищому рівні. Шість років у центрі всіх процесів. Координація з Білим домом, Лондоном, Берліном, Анкарою. Перемовини про озброєння. Обміни полоненими. Стратегічні рішення які впливали на хід всього що відбувалось. І весь цей час повторювалось одне. «Він головна проблема. Він найбільший корупціонер. Він тіньовий куратор всього і вся.» Конкретики – мінімум. 11 травня з'явилось формальне обвинувачення. Будинок у Козині. Кодове позначення R2. Стаття про легалізацію. Сам Єрмак говорить що звинувачення безпідставні і працює з адвокатами. Поки він був головою ОП – йшли обшуки в листопаді минулого року. Логічний крок. Але формальна підозра не оголошена тоді. Не у грудні. Не в січні. Не у лютому. Через п'ять місяців. Саме в той період коли Єрмак запустив проєкт правової підтримки для військових. Цю людину можна по-різному оцінювати. Одне очевидно – працював він на результат і працював жорстко. Тримав темп якого більше нема ніде. Поруч з ним всі підтягувались бо інакше було не можна. І саме цю людину – одну з небагатьох які реально щось робили – зараз ламають публічно. Під камерами. З максимальним резонансом. Слідство має довести. Адвокати мають захистити. Суд має вирішити. Це і називається правова держава.

Політичний хамелеон, справжнє обличчя Олексія Гончаренко В українській політиці є персонажі, які не просто змінюють позицію — вони змінюють її настільки часто, що виникає просте питання: а чи є там взагалі якісь принципи? Кейс №1: Партія регіонів і “бандерівці” Гончаренко — це не “випадковий епізод” у Партії регіонів. Це системна робота в політичній силі, яка роками розколювала країну. Партія яка привела війну в Україну і Гончаренко вагома причина війни. Саме в той період звучали його заяви про “бандерівщину”, про Одесу як столиці "малоросії", та постійний поділ українців на своїх і "западенців". Це була не помилка — це була його тверда позиція на той момент. Цим він уперто просував себе в керівній структурі "Партії регіонів". Кейс №2: Родина і Росія Його батько — Олексій Костусєв, ексмер Одеси, колишній депута ВР, та колишній голова Антимонопольного комітету України сьогодні перебуває в Росії. Він втік туди слідом за Януковичем після обрання Володимира Зеленського президентом України. І це не просто “родич, який десь живе”. Це частина політичного бекграунду, який Гончаренко воліє замовчувати. Бо він руйнує образ “безкомпромісного патріота”. А ще він зять "Газпрому", по його словах там працював чи працює його тесть, і він Гончаренко бере у тестя гроші, то на квартиру то ще на щось. І не зрозуміло чому не помічає цього частина українців, показуючи цим подвійні стандарти. Чому проголосували за російського сина і російського зятя. Кейс №3: Перевзування після 2014 року Після Революції гідності Гончаренко миттєво “перефарбовується”. З регіонала — в єврооптиміста. З людини, яка грала на проросійських настроях — у публічного борця за все українське. Жодного публічного глибокого каяття, жодного визнання відповідальності — просто нова роль. Кейс №4: Виступи на Заході Окрема історія — його активність у США та Європі. Замість того щоб консолідувати підтримку України, він регулярно виносить внутрішні політичні конфлікти назовні. Критика влади — це нормально. Але коли це робиться за кордоном у форматі, який підриває довіру до держави під час війни — це вже питання не до політики, а до відповідальності як ворога. Кейс №5: “Гончаренко центри” і фінанси Мережа так званих “Гончаренко центрів” подається як соціально-освітній проєкт. Але питання до фінансування, масштабів і реальних цілей цих структур виникають регулярно. Прозорість? Мінімальна. Звіти? Вибіркові. Зате політичний ефект — дуже відчутний.

Тупик США — Иран и неожиданный фактор Зеленского. Доброе утро, Украина и Казахстан! Ситуация США — Иран зашла в очевидный тупик. Нет никаких оснований полагать, что 10 апреля в Исламабаде кто-то из сторон будет готов уступить. Напротив — обе стороны будут стоять на своих позициях до конца. Но кризис требует разрешения. На этом фоне возникает неожиданный фактор — Зеленский. Сложившаяся ситуация объективно играет ему на руку: и США, и Иран будут вынуждены снова искать посредника для выхода из кризиса. И в какой-то момент оба остановят свой выбор именно на Зеленском. Если возможный выбор США выглядит более-менее логичным, то потенциальное сближение Ирана с Зеленским на первый взгляд кажется парадоксальным. Однако не стоит торопиться с выводами. После разочарования в России и сдержанного нейтралитета Китая Иран оказался в положении, где ему фактически не на кого опереться. При этом Зеленский для Тегерана пока не является прямым врагом. Более того, с учётом особенностей исламского политического мышления, где вопросы чести и достоинства по-прежнему имеют первостепенное значение, Иран может пойти на компромисс — даже вопреки собственным амбициям. Отчасти это может быть связано и с осознанием своей ВИНЫ в поддержке России в войне против Украины. В такой логике установление контакта с Зеленским уже не выглядит невозможным. Ирану, как и всем участникам конфликта, необходима пауза — время, чтобы оправиться от шока первых этапов войны и переосмыслить стратегию. Поэтому не исключено, что в ближайшее время мы увидим приглашение Владимира Зеленского к посреднической роли со стороны иранского руководства. Слава героям Украины! Двесов Б. 10.04.2026. Астана. (С)

Сюмар-стайл: як повчати країну і жити «поза декларацією» Вікторія Сюмар — це вже не просто політикиня. Це окремий жанр. Жанр, де з трибуни — про чесність і стандарти, а в реальному житті брехня і — суцільні «нюанси». Бо коли в деклараціях з’являються «недобудова», яка підозріло схожа на цілком завершений будинок і в ньому благополучно живе родина, влаштовує прийоми для політиків, святкує свята з багатьма запрошеними — це вже не про бюрократію. Це про стару добру українську традицію: сховати, щоб не знайшли і не платити податки під час війни. Коли країна живе у війні, а політики з серйозними обличчями розповідають про «важкі часи», але при цьому спокійно курсують за кордон і не забувають про відпочинок і повідати дітей в Європі — це виглядає як мінімум лицемірно. Бо для одних — фронт і виживання, для інших — «робочі поїздки» з елементами курорту в шопінгу. А історії про «родину, пов’язану з війною» взагалі окремий цинічний стендап. У країні, де тисячі реально воюють і гинуть, будь-які мутні легенди про те, хто де «служить», викликають не повагу — а дуже конкретні питання на які пані Сюмар не дає відповідь. Відповідь - де служить чоловік народної депутатки? І головне — це не про заздрість. Це про довіру. Бо коли Вікторія Сюмар знову виходить і починає вчити країну, як правильно жити — хочеться просто уточнити: А ці правила для всіх? Чи тільки для тих, хто не має «недобудов», зручних поїздок і красивих легенд? Українці вже давно навчилися читати між рядків. І чим більше таких «дрібниць» спливає — тим менше залишається віри в ці обличчя з телевізора. Бо проблема не в будинках, поїздках чи родичах. Проблема в тому, що нам знову продають «мораль», упаковану в подвійні стандарти.

Підтримуєш Петра Порошенка? Тоді варто чесно сказати собі — я підтримую не людину. Я підтримую цілу систему, цілу епоху. Систему, яка десятиліттями будувалася на домовленостях, кулуарах, корупції, шахрайстві і “своїх людях”. Це підтримка зв’язків Порошенка із Віктором Медведчуком — кумом путіна і символом проросійського реваншу. Це мовчазне прийняття співпраці з олігархами типу Ріната Ахметова і Вадима Новінського (Порошенко надав Новінському громадянство України) , які роками розкрадали Україну і жорстко впливали на політику країни. Це тінь Дмитра Фірташа — людини, яку називають одним із архітекторів газових схем і політичних договорняків, людини яка по суті була, а можливо і є по цей час босом Порошенка. Це і політичне минуле, яке не можливо сховати: робота в уряді Віктора Януковича. Так, того самого режиму, проти якого потім нібито Порошенко “боровсяся”, при цьому набравши собі в соратники 80% колишніх спільників Януковича. Розробка і повна підтримка "Харківських угод", які стали ключем до окупації Криму. А тепер ще цікавіше. Порошенко — один із тих, хто стояв біля витоків створення партії "СДПУо", "Партії регіонів", партії "Солідарність", блоку "За Єдину Україну (за їду)", партії "Європейська Солідарність" він всього цього безпосередній творець. Тих самих об'єднань, які привели країну до двох Майданів і до війни. Його найближче оточення? Ігор Гладковський (Свинарчук) — скандали на армії під час війни. Ігор Кононенко — “сірий кардинал” і символ кулуарного впливу. І це ще не межа. Бо вся ця історія — про одне: про стару політичну еліту, яка змінює лозунги, але не змінює правила гри, не змінює свою сутність, еліту у якої Бог це гроші. Сьогодні вони тобі продають образ “патріота” і “опозиціонера”. А за цим — ті самі зв’язки, ті самі люди, ті самі схеми. Тому коли ти ставиш лайк, пишеш пост підтримки чи голосуєш за Порошенка -- ти підтримуєш не тільки Порошенка. Ти підтримуєш: стару систему, старих партнерів, і старі проблеми, від яких країна досі не може оговтатись. Питання в принципі не тільки в ньому. Питання — чи готовий ти знову в це повірити. Питання в тому чи зможеш ти все це зрозуміти. (с)

Ти обличчя бачив. Перше фото - Орбан єбе Петью,рука зверху і Петья задоволений. Друге - тут Зеля єбе Орбана,не дуже подобается,но треба. Зелен ху" він не витримав.

Щоб жати рукі всякій ху"ні.. www.unian.ua/politics/poroshenko-otrimav-53-milyoni-viplat-vid-prorosiyskogo-uryadu-orbana-ta-viviv-v-ugorshchinu-shche-15-milyoniv-13343478.html