hause

del

... 5 год · Світ ще не знає про ціну правління зеленого клоуна. Світ не чув про методи і способи. Тепер світ Почує і побаче, бо інформаційна машина Трампа почне працювати 24/7 щоб повернути клована в реальність. Бусифікація, вбивства незгідних, зачинені кордони за статевою ознакою, Тиса… Всі побачать ціну зеленої єрмократії… І так… про Єрмака розкажуть окремо, бо це такий шмат лайна про який треба знімати окремий серіал.

Підконтрольна Умєрову АОЗ від початку року не уклала жодного контракту на боєприпаси, - Шабунін censor.net/ua/news/3538395/aoz-za-misyats-ne-uklala-jodnogo-kontraktu ЗИ: готуються до здачі України до виборів?

Зелені мудари на місцях відзначають, як і десь тиждень назад відзначали день афганця, хоча чим відрізняється сучасний орк від тодішнього афганця так і не пояснили... ЗИ: чим більше пізнаю українських гнид, тим більше люблю собак ...

Просрано було все у 2014 році, але то було неочевидно, а ось з обранням зелених клованів стало все очевидним, шансу ніякого немає, вангую що і вдруге мудрий народ проголосує за зелене гівно, бо майже всі хто дотичний до влади за роки карантину та війни знатно прибарахлілісь, конституція на вічній паузі, раби в стойлі, патріоти загинули, грошенят на вибори наскирдовано нємєряно, думаєте буде інакше?

За кого вони проголосують? Вранці написав оптимістичний пост, про нас, за кого треба голосувати. До вечора подумав - дану його накуй! - ніхто за нас не проголосує. Годі навіть мріяти. Повернувшись ненадовго додому на ППД із Крама, де постійно прилітали КАБи, за пару днів «насолодився» принадами сільського життя під Києвом. Тепер ніхто й не згадує, що ми з сином, наш добровольчий підрозділ захищав це село у 2022 році, і визволяв його. Фотографії того дня, коли ми зайшли в село на плечах відступаючих російських військ треба видалити зі стрічки, щоб не ганьбитися. Тепер інші пріоритети. Із 14 чоловіків із нашої вулиці дев'ять - військовозобов'язані, які успішно ховаються від війни та мобілізації в селі, і половина з яких, або їхні дружини пише про мене гадощі в місцевому чаті у Вайбері. А вчора взагалі влаштували провокацію, викликали поліцію - нібито я в когось стріляв. Постріл справді був, тільки я в цей час чистив сніг на вулиці, на очах у камер спостереження, тому провокація не вдалася. Чого хочуть? - Ненависті. Вони ненавидять те, що я працюю, що я воюю, що я живу в нормальному будинку, а не в похиленій халупі, що не бухаю 24 години на добу, що не дозволяю іншим бухати в мене під вікнами вночі, що вимагаю дотримуватися закону й порядку. Одинакового для всіх. Як ви думаєте, за кого ці люди проголосують? Джерело: https://censor.net/ua/b3536025

"Розцінюю заяви Зеленського на Мюнхенській безпековій конференції, що «якщо комусь не подобається - можуть обрати інше громадянство», як погрози. Мені не подобається автократія, непрофесійність, хамство, «підготовка» до війни, корупція. Я це критикую. Я почула в словах Зеленського погрози, що українці, які критично ставляться до влади, мають шукати інше громадянство. В мене є підставити говорити про політичні репресії проти нашої команди, але тут прозвучали погрози всім українцям, які сміють не любити Зеленського. Треба закривати на замок міністерство єдності з такими заявами. Ну й так бездарно використовувати майданчик Мюнхенської конференції, аби на очах світу погрожувати опозиції, власним громадянам, принижувати мера столиці, коли сам без папірця не можеш речення без хамства сказати- це просто не відчувати викликів і загроз перед країною. Шок. 📝 Iryna Gerashchenko"

https://www.youtube.com/watch?v=EQqlQHF6cmE Украину уже не спасут даже мигранты Морской юрист Николай Гольбин 228 тыс. подписчиков Новый план Министерства единства по спасению Украины. Как мигранты будут восстанавливать Украину и подымать экономику нашей страны. Рассматривается такая инициатива в рамках нового министерства единства. А если быть еще точнее, Алексей Чернышев, возглавляющий Министерство единства сказал, что единственный вариант, чтобы спасти экономику Украину, это привлечь мигрантов. Украину уже не спасут даже мигранты?

У "Дії" запустили Сертифікат неодруженого чи неодруженої для пошуку кохання: що він дозволяє life.pravda.com.ua/society/u-diji-zapustili-sertifikat-neodruzhenogo-chi-neodruzhenoji-dlya-poshuku-kohannya-yak-ce-pracyuye-306426/#:~:text=Якщо невдовзі неодружений користувач прийме,де чекаєте на взаємність почуттів.

За 9 років роботи в освіті, я жодного разу не дозволив собі написати те, що я напишу зараз. Сьогодні я задав собі питання: «Кого ми виховуємо й навчаємо? Майбутню еліту, яка буде розвивати й відбудовувати країну? Чи спільноту жорстоких людей, якій не знайомі такі поняття, як мораль, добро, повага, взаємоповага тощо?». Знаєте, що має справжній авторитет у наших з вами дітей? Не вчителі, не військові, навіть не батьки… А тренди. Головне - бути в тренді. Наприклад, зайти у шкільну вбиральню, вилізти з ногами на унітаз, зняти на ньому тікток, завалити його й побігти голосно сміючись. Або ж піти в їдальню, набрати яблук, і закидати їх в той унітаз, щоб він забився. І абсолютно неважливо, що потім прийде слюсар, якому вже за 70+, разом з жіночкою такого ж віку, і будуть власноруч приводити цей унітаз до ладу, бо він же повинен працювати для «майбутньої еліти»….. Слюсар, «технічка», працівниця їдальні…. Хто ці люди? Вони ж навіть погляду не варті…. Я вже мовчу про «добрий день» або «до побачення». Наступний тренд - куріння вейпів та інших приладів. Скільки не говори про відповідальність, а тренди й бажання самоствердитись перемагають. Це ж модно. І всі ж думають, що вчителі й працівники школи нічого не бачать. Вони ж дурні, від яких вейп можна сховати в рукав, чи сорочку, дивитися в очі й нахабно брехати, що «то не я». А ми все бачимо…. Викликати поліцію й скласти протокол не дозволяє совість, бо це ж діти. Нащо їм псувати майбутнє? Псувати життя їхніх батьків, на яких буде складено адмін протокол…. Уся команда закладу разом з батьками й владою створюють сучасний освітній простір, роблять власноруч ремонти, малюють гарні картини, щоб «майбутня еліта» навчалася в гарному й затишному приміщенні. Разом ми створюємо тематичні й гарні осередки, в які вкладаємо купу власних коштів, нам допомагають міжнародні організації, створюючи кімнати психологічного розвантаження й інші локації, щоб «майбутня еліта» могла розвантажувати себе, бо сильно перевантажена, бо війна, стреси тощо. А потім приходить «майбутня еліта» й починає це розбивати, малювати на стінах «чоловічу гордість» і бажано ж великого розміру, щоб всі побачили, що Петрик зробив такий сміливий вчинок. І абсолютно чхати, що протягом тижня вчителька малювання жила в школі, щоб зробити цю стіну гарною. Щодо війни. Тут найбільше болить. Щодня ми вшановуємо памʼять загиблих. Щодня ми виходимо по кілька разів на прощання з героями, і стоячи на колінах схиляємо голови. А що потім? А потім продовжують керувати тренди. Які? Увімкнути російську пісню й співати її. Зняти це на відео, викласти в мережу, і показати світові, що «я крутий» чи «Ваше українське не модне». Звісно, не модне, бо в топах прослуховувань абсолютно інші пісні. І всі це проковтують. Насправді, «трендів» ще дуже багато. І вони абсолютно в кожній школі. Ми сьогодні витрачаємо купу коштів на реформи, на навчання вчителів, батьків, на купу курсів, досліджень….. ми сьогодні говоримо, що в жодному випадку вчитель не має права підвищити голос на дитину, ми говоримо, що ставити «2» теж не варто, бо прийдуть батьки, і будуть зʼясовувати, а потім спробуй довести їм, що та двійка поставлена заслужено. Ми сьогодні говоримо й робимо все, щоб і закладах розкривати потенціал кожної дитини, впроваджуємо уроки щастя, купу інтерактиву тощо. Але, друзі, подивіться правді в очі. Все це не має жодного сенсу, бо сьогодні усі ми стикнулися з найстрашнішою проблемою, яка може бути. І це далеко не освітні втрати, не булінг. Це БАЙДУЖІСТЬ! І вона майже у всьому. Це проблема спільна. І вчителів, і батьків, і держави, і самих дітейІ доки ми не почнемо працювати разом, не почнемо кожен зі своєї родини, у нас нічого не зміниться. Хоч ми 200 реформ проведемо і золотом обвішаєм наші заклади, хоч створимо 10 служб освітніх омбудсменів, міністерств різних, тощо. Не буде результату без розуміння партнерства і поваги один до одного. За що сьогодні гинуть військові та люди? За націю байдужих? За ворожі пісні й мову в стінах навчальних закладів? За жорстокість, яка сьогодні процвітає? То це в цьому шлях до Європи і справжня Європа???? Мені стає страшно. Страшно за наше майбутнє. Дуже хочеться вірити, що ми зможемо це подолати! Цей допис може викликати шквал негативних відгуків, хейту….. Але скільки вже можна мовчати? Все починається зі школи. І якщо вже там починаються такі прояви, то ми з вами, любі друзі, у великій «дупі». Любі батьки! Ваші діти для вас - найкращі! І ми це поділяємо! Але перш, ніж купувати своїй дитині новенький дорогий айфон, покажіть їй, якою тяжкою працею ви заробили кошти, щоб придбати його, і будьте впевнені в тому, що цим айфоном ви не знімаєте з себе відповідальність за ті дії, які в майбутньому вчинить ваша дитина. Станьте ближче до своїх дітей, бо іноді ви навіть не уявляєте, яка велика стіна між вами та вашою дитиною! Шановні колеги! обравши шлях педагогіки - ми самовіддано віддали себе на благо майбутнього. Мужаймося й шукаємо можливості, щоб достукатись до сердець наших дітей. У нас є надія! У великій кількості паперів, звітів та перевірок, варто лише знайти час на щире спілкування з учнями й ученицями. Ми все зможемо! Дякую всім, хто дочитав до кінця! ©Андрій Олійник

Санкції: питання не до Президента Зеленського, а до членів РНБО Джерело: https://censor.net/ua/b3535927

В’ячеслав Курбанов офіцер ЗСУ Що знищує українську армію Наша армія тане як сніг на квітневому сонці. І не втрати на полі бою є головною причиною цієї ситуації, а недолуга мобілізація та епідемія СЗЧ. Провалена мобілізація не дозволяє нам компенсувати регулярні санітарні втрати війська, а лавина СЗЧ зменшує кількість особового складу в бойових підрозділах до критичного рівня. Причини невдач мобілізації та самовільного залишення бійцями своїх частин в більшості моментів співпадають, і головні з них це: (1) неадекватність світогляду реальній ситуації; (2) хибність вибраної стратегії ведення бойових дій; (3) слабкість та безвідповідальність старших та вищих армійських командирів. 1. Неадекватний світогляд. Ми проголошуємо себе вільною та демократичною країною, яка більше за все цінує свободу і гідність, а в реальності закриваємо кордони та проводимо протизаконну, насильницьку та ганебну бусифікацію. Ми кажемо, що служба в армії – це конституційний обовʼязок кожного громадянина, а на ділі взяли в заручники (воюйте до перемоги, або до вашої смерті) кілька сотень тисяч добровольців, які стали на оборону країни в 2022 році, а тепер бусифікуємо до армії всіх бідних, слабких та неосвічених. Ми ведемо постійні розмови про те, що "перемога вже завтра", "кожний день наближає нас до перемоги", захід нам допоможе, дасть зброю, захистить біженців, домовиться з агресором і всіх врятує. Замість цього, якщо ми дійсно бажаємо перемоги, то перше, що нам потрібно зробити, це подивитись в очі реальності та визнати, що це не тимчасова криза, і вона завтра не зникне чарівним зусиллям героїв на фронті, чи магічними діями наших західних партнерів, чи здачею агресору кількох областей. Це екзистенційна криза такого розмаху і сили, яку ми ще не зустрічали за все наше життя. Вона ставить під питання наше існування як нації та держави, і несе пряму загрозу життю наших дітей. Переможне "завтра" може настати не "вже цього року", як постійно облудно навіюють наші недолугі керманичі, а через 5, 10, а то і 15 років. Ось що треба усвідомити і на чому будувати свої плани та очікування. А це означає, що необхідно готувати кілька армій, які будуть змінювати одна одну на фронті та розбудовувати потужну оборонну промисловість для забезпечення фронту всім необхідним. З цією кризою ми можемо справитися тільки разом. Війна – справа всіх громадян, що усвідомлюють себе власниками країни, а отже готові її боронити, воюючи на фронті чи працюючи в тилу на оборонних підприємствах. Всі інші - тільки її жителі. Їм можна видати посвідчення резидентів, збирати з них додатковий податок за оборону і залишити в спокої. І навпаки, всім іноземцям, які готові проливати кров за свободу нашої батьківщини, після 18 місяців їх служби в армії та здачі екзамену на знання мови та історії України, пропонувати громадянство, виділяти землю у власність і давати підйомні гроші. Тільки уявіть! Ми можемо стати країною сміливців і красенів усього світу! До речі, це стосується не тільки іноземців. Ті, наймужніші люди серед нас, хто захищає наше життя, ризикуючи на фронті своїм, повинні отримувати найбільшу зарплатню в країні, найкраще медичне страхування, ділянку землі у власність та фінанси для купівлі чи будівництва житла для своєї сімʼї. Світогляд "перемога буде не завтра, а, можливо, тільки через 15 років" диктує тобі відповідні дії, як то, будівництво в тилу нових міст для вимушених переселенців з окупованих територій. Добровільне повернення українців на окуповані території, під владу ворога, – це чи не найбільша ганьба, якщо не злочин, який можна інкримінувати сьогоднішній владі. 2. Хибна стратегія. Зеленський і ко можуть скільки завгодно говорити про те, що вони якнайвище цінують життя кожного солдата і цим постулатом керуються. На практиці ж ми бачимо втілення стратегії "ні кроку назад", миттєвих штурмових дій, щоб відновити втрачені позиції та стратегію контрнаступу. Дії нашого вищого військово-політичного керівництва незаперечно свідчать про те, що вони насправді керуються тим ситуативним світоглядом "перемога вже завтра", який транслюють їх ЗМІ. Багато хто думає, що це заспокійливі інформаційні пілюлі для народу-дитяті, декотрі вважають, що це цілеспрямована політика зради і знищення української нації, я ж бо бачу тут причиною недоумкуватість за загальну низьку культуру нашого верховного та сервільність, корупційність, інтелектуальну слабкість його оточення і генералітету. Замість цієї самовбивчої контрнаступальної стратегії, яка вочевидь виходить з неадекватної оцінки співвідношення наших і ворожих сил, нам треба перейти до стратегії тотальної технологічної оборони, головну ідею якої можна передати наступним зверненням до солдат ворога: "Росіяни, бачите цю лінію оборони?! Ми будемо нищити вас тут повітряними та наземними дронами, щільним артилерійським вогнем і мінними полями. А за цією лінією у нас підготовлено ще кілька. Вам треба буде наступати тут десятиліттями і покласти не один мільйон своїх життів, щоб просунутися хоча б на кілька десятків кілометрів. Росіянин, хочеш померти, приїжджай в Україну. Хочеш жити, залишайся вдома". 3. Безвідповідальні слабкі командири. Ситуація: нова бригада на третьому році великої війни їде на фронт без розвідувальних дронів, FPV та засобів РЕБ. Якою повинна бути реакція: всі причетні до формування бригади вищі та старші офіцери здають посади і звання та йдуть командувати взводами. Навіть роту цим дебілам полковникам і підполковникам доручити неможливо, бо вони до цього часу не зрозуміли суті сучасної війни. Зрозуміють, коли попрацюють командирами взводів на передовій під ворожими дронами. Ситуація: бригада веде оборону в сірій зоні, на необладнаних позиціях, без можливості евакуації поранених. З цієї причини в неї сотні зниклих безвісти та СЗЧшників. Якою повинна бути реакція: всі причетні командири йдуть на бойове чергування в цю сіру зону звичайними солдатами на термін, на який у них зазвичай заходять бійці. Після цього, якщо виживуть, опускаються нижче по посаді та званню. Наразі немає в країні важливіших посад, ніж армійські командири. Це люди від дій яких залежить доля країни. І ми не можемо доручити цю долю виключно тим, що робили свою карʼєру в армії, яка тільки тим і жила, що дегенерувала, пиятила і розпродавала своє майно останні кілька десятків років. Старших та вищих військових командирів треба набирати не тільки серед випускників військових ВУЗів, але також і серед цивільних, серед успішних бізнесменів і науковців. Розвинений інтелект та організаційні здібності – ось що в першу чергу необхідно сучасному командиру. Сьогоднішня війна вимоглива не як до твоїх спеціальних знань у військовій справі, а як до твоєї здатності навчатися та організовувати ефективні процеси у великих організаціях, якими і є, по суті, військові підрозділи, починаючи з рівня батальйону. Нам треба нарешті зламати, розпилити та здати на металобрухт радянський військовий карʼєрний ліфт, у якого є тільки один напрямок руху - вгору, і який до цього часу працює в нашій нереформованій армії, та призводить до негативного відбору командирів. Замість оцінки якості ("крутості") командира за неофіційним критерієм "чим більше втратив своїх бійців, тим краще воював", перейти до критерію "коефіцієнта втрат" - співвідношення своїх втрат (включаючи СЗЧ) до кількості знищених ворогів. І це співвідношення для піхоти повинно бути мінімум 1 до 10. Починаючи з цього співвідношення можна оцінювати роботу кожного командира стрілецького чи моторизованого підрозділу як нормальну. А щоб цього досягти потрібна належним чином обладнана лінія оборони (див. мою статтю "Комплексна оцінка обороноздатності бойової позиції"), потрібні потужні підрозділи РЕБ і БпЛА, належним чином працююча вогнева підтримка та контрбатарейна боротьба, потрібне запровадження практики аналізу післядії та звітів про кожну свою втрату та кожного знищеного ворога. ***** Неадекватний світогляд, який транслюється провладними ЗМІ, хибна стратегія ведення війни, безвідповідальні та слабкі командири - все це привело до повної демотивації українського народу, його розгубленості, зневіри у керманичів та поведінки типу: "справляйтесь без мене, бо ж ми і так перемагаємо, я поки зачекаю; до того ж я не хочу помирати в штурмах на переважаючого в силах ворога, та тримати оборону в ямах в сірій зоні, під командуванням бовдура командира, без захисту від ворожих дронів та можливості евакуації". Транслювати та усвідомлювати адекватну картину світу (де війна – це надовго і ніхто нам не допоможе, крім нас самих; де війна – справа всього народу, всіх громадян, а не тільки тих, хто на фронті), жити цінностями свободи і гідності (ТЦК та поліція їдуть на фронт, кордони на виїзд відкриті), перейти на стратегічну, розумну, технологічну оборону, почати відбір командирів серед найкращих громадян, оцінювати їх бойову діяльність за критерієм коефіцієнту втрат, відповідно винагороджувати їх за цю найголовнішу на сьогодні роботу в країні, - і ми побачимо розквіт української армії. ***** Для кого я це пишу? Спочатку, я хотів направити відкритий лист до Верховного Головнокомандуючого Президента Володимира Зеленського, поки не почув його фразу "якщо завтра половина армії піде додому, то треба було в перший день здаватися". Потім я планував написати Головнокомандуючому ЗСУ генералу Олександру Сирському, але подивившись його останнє інтервʼю зрозумів, що в цьому немає ніякого сенсу. Я пишу це звернення до народу України, до кожного з вас, до кожного, хто відчуває себе громадянином України. А особливо до бізнесменів, бо ви є особливими людьми, і, скажу більше, навіть якщо ви це ще не усвідомлюєте, ви створені для війни. Займатися своєю справою, бути керівником і лідером за власною ініціативою і власною волею, пройти горнило вільної конкуренції і перемогти, – це доля мужніх і обраних. Прийшов час вам, бізнесмени, зрозуміти, що немає наразі в нашій країні важливішої справи, ніж командувати військами. Ви, як ніхто, знаєте, що таке правильно визначені цілі та задачі, як відслідковувати основні показники ефективності, як відбирати, мотивувати і керувати людьми. Військові офіцери, випускники військових вишів, в масі своїй, цього не знають і не розуміють. Прийшов час вам брати військову справу до своїх рук. Шукайте притомних командирів бригад (їх меншість, але вони є), йдіть до них в учні, ставайте командирами. Обʼєднуйтесь, вимагайте змін, готуйтесь до оборони. У нас попереду довга і важка війна. І ми здобудемо у ній перемогу. Перемогу, а не мир.

З 2023 року жодне кримінальне провадження в НАБУ по жодному "крахобору" на ринку дронів не добігло до оголошення підозри, - журналіст Ніколов censor.net/ua/news/3533999/nikolov-rozpoviv-pro-skandal-i-problemy-v-nabu

Черговий висер зелених довбограїв: Міністр: план реорганізації вишів є жорстким, його не варто оприлюднювати osvita.ua/vnz/93972/?fbclid=IwY2xjawIL-zVleHRuA2FlbQIxMQABHf-vDaBxAzYFlH2mjFqjJTzbDATDnOEOu0qD6pWaowgF3L4fuB5U6XzUyw_aem_81CLWEBSbiJjdYK78NtJSw

Ранкові зашквари земударасів роССійського іпсо: Печерський ТЦК незаконно утримує керівника критично важливого підприємства "Око камера", - ЗМІ. ДОКУМЕНТ Джерело: https://censor.net/ua/n3532626 Українським воїнам надійшли браковані гранати Ф-1: "Мівіна бл##ь. Ось так ми воюємо на Курщині". ВIДЕО Джерело: https://censor.net/ua/n3532621

Momentum перемен или Свобода на часі. Дональд Трамп – trump card глобальной перезагрузки. Джерело: https://censor.net/ua/b3531522 ... Президент В. Зеленский сегодня в Давосе, в идейном центре современного Левиафанства/социализма. На, на ВЭФе много тёплых слов, деклараций, заявлений в поддержку Украины. И? ВЭФ/Давос занял чёткую, жёсткую позиции в отношении бизнеса, который продолжает работать в и с нацистской Россией? – Нет. ВЭФ/Давос призывал правительства, международные сетевые НГО, глобальные СМИ поставить в приоритет оказание Украине военной помощи? – Нет. ВЭФ/Давос оказал Украине интеллектуальную поддержку в виде разработки экономической политики военного времени? – Нет. ВЭФ/Давос хотя бы пристыдил, призвал переосмыслить «зелёную», климатическую повестку дня правительства, чтобы больше денег пошло на оборону, безопасность? – Нет. ВЭФ/Давос переосмыслил размер, функционал, дискрецию Государства в реализации государственных инновационных, инновационных программ? – Нет. ВЭФ/Давос был и остаётся тусовкой VIP-распорядителей и потребителей чужого. Для неё Трамп – идейный враг, идеологический оппонент. Выступления В. Зеленского в Давосе-2025 – это как выступление на Генеральной Ассамблее ООН в 2024г. Политический, дипломатический ритуал, дань старым привычкам и понтам. А Украине критически важно быть не там, где глянец/понты, а там, где создаётся Центр Нового Запада, где будет формироваться новая архитектура мировой экономики и безопасности. Быть одним из 3000+ участников Давоса на фото – это в копилку старика Шваба, но никак в рост субъектности Украины.

antonina.detector.media/srachi-ta-dyskusii/post/225520/2025-01-18-khto-stoit-za-informatsiynym-mochylovom-vitaliya-portnykova/

Ігор Лікарчук "Сьогодні уночі після чергового сигналу тривоги вже не спалося. Тому укотре почав перечитувати щоденники Олександра Довженка. Цитую із його записів 1943 р. “Бідний український учитель ходить на шпиньках перед начальством, мов злодій, уникає слова правди, боїться тіні своєї. Як же навчить він дітей гордості й мужності, коли сам приречений жити в приниженні й страху?” Із дня написання Довженком цих рядків пройшло 80 років. Щось змінилося..?" А щось мало змінитися в "цьому скотному дворі?"

Можете ще почитати: osvita.ua/blogs/93903 Високооплачуваних місць для всіх не буде, як колись не було для всіх ковбаси по 2.20 Ну і що якщо у когось мільйон підписників, то давайте звільнимо всіх вчителів фізики, а потім математики, а потім хімії і біології..., так виходить? і до чого ми тоді прийдемо чи вже йдемо семимильними кроками?

За жалюгідний стан сучасної освіти відповідальні всі osvita.ua/blogs/93898 З студентських років запам’ятав, що люди діляться на три категорії: ті, які знають і вміють; ті, які знають, але не вміють; та ті, які не знають і не вміють. Запам’ятав і те, що зазвичай ці останні керують як першими, так і другими. Цей парадокс, очевидно, відчутний не лише в політиці, а й у системі освіти. Бо як не крути, як не хитруй, а в системі вітчизняної освіти саме ті, хто не знають і не вміють, постійно вчать решту, як їм жити, що робити, що і як вчити. І очевидний доказ тому – 33-річна історія вітчизняних освітніх реформ. Скажімо, час від часу ті, хто не знають і не вміють, чи то прямо заявляють, чи то тишком-нишком натякають, що фізика нікому не потрібна. Вони ж бо, нікчеми, і без фізики якось прожили. Та ще й як прожили: стали кандидатами, докторами, та великими начальниками. От тільки не знають ті великі начальники, що світ тримається не на нікчемах, а на тих, хто знає і вміє, або бодай знає. Не знають ті великі начальники, що в науці, як, власне, і в житті, значимість людини визначається не посадою, не кількістю дипломів, звань та регалій, а реальними справами. Наприклад, офіційна освіта Майкла Фарадея – чотири класи початкової школи. Та це не завадило йому, сину коваля і прачки, стати тим, ким він став – великим Фарадеєм. Ученим, який наряду з Галілеєм, Ньютоном, Максвелом та Ейнштейном входить у п’ятірку найвидатніших вчених всіх часів і народів. Ну та Бог з ними, з нікчемами. Та й з «нікчемами» я, напевно, переборщив (тим більше стосовно прямого начальства). Бо, скоріш за все, ті, хто не бачить зв’язку між фізикою та інтелектуальним і духовним розвитком людини, цю фізику вивчали за тими програмами та тими підручниками, які дійсно переконали їх в тому, що фізика – це складно, нецікаво і непотрібно. Вони ж бо не знають, що фізика – то ж не тільки і не стільки формули, теорії і закони, а в першу чергу вміння творчо та логічно мислити. Тобто те вміння, без якого не буває ні путніх економістів, ні путніх юристів, ні путніх робітників, ні путніх політиків. Та й, чесно кажучи, не лише бездарні чиновники відповідальні за наявний жалюгідний стан української освіти. У тій чи іншій мірі відповідальні всі. Всі, хто так чи інакше причетні до цієї самої освіти, починаючи від батьків, вчителів та професорів і закінчуючи університетами, профільними інститутами, академіями та міністерствами. Що робити, питаєте? Ну по-перше, потрібно розплющити очі, зняти рожеві окуляри і визнати той очевидний факт, що сучасна українська освіта перебуває в глибокій системній кризі, і що ця криза обумовлена не стільки відсутністю належного фінансування, скільки відсутністю бодай якоїсь системності в організації самої освіти. Потрібно визнати, що джерелом цієї безсистемності є саме ті, хто і має забезпечувати цю системність, а отже, всі ці міністерства освіт і наук, всі ці академії педагогічних і непедагогічних наук, всі ці інститути педагогік і якостей освіт, всі ці департаменти освіт, всі ці контори «роги і копита», які рецензують, контролюють та регламентують освітній процес. По-друге, потрібно розробити чітку, зрозумілу науково та економічно обґрунтовану систему заходів, реалізація яких призведе не до чергової заміни фасадної вивіски, яку ми назвемо черговою реформою освіти, а до створення якісно нової, цілісної, гармонічно збалансованої освітньої системи. Системи, у якій кожний предмет і наповнення кожного з цих предметів стане частиною цілісного організму, метою та результатом роботи якого є виховання інтелектуально, духовно та фізично розвинутої особистості. Особистості, яка, крім всього іншого, буде патріотом своєї держави, свого народу та своєї землі. І цю систему заходів мають розробляти не бездарні нікчеми, а люди, які «знають і вміють». Люди, які розуміють, що «двійочника» i «п’ятірочника» потрібно вчити по-різному. Люди, які розуміють, що ніякими інноваціями, інтенсифікаціями і комп’ютерізаціями неможливо замінити «паличковий» етап вивчення математики. Люди, які розуміють, що в системі загальноосвітньої школи має налічуватися не сорок і не п’ятдесят навчальних предметів, а максимум десять. І що кожен з цих предметів має представляти собою цілісну систему знань, яка є невід’ємною складовою загальноосвітньої системи. Люди, які розуміють, що університет має бути університетом, коледж – коледжем, а професійно-технічне училище – професійно-технічним училищем. І що в цих навчальних закладах студенти мають вивчати не все що попало і не те, що комусь заманеться, а саме те, що дозволить їм стати відповідними спеціалістами. По-третє, потрібно, щоб ті навчальні програми, які мають забезпечити гармонічну цілісність системи освіти, писалися і затверджувалися не в розрізнених гуртках НАПНУ, у кожного з яких свої містечкові, зазвичай шкурні інтереси, а невеликим колективом незалежних, небайдужих, фахових людей, які розуміють загальну суть та мету освітнього процесу і роль кожного предмета в цьому процесі. Треба, щоб написані під ці програми підручники оцінювалися не тими, хто власні чи то написані, чи то списані підручники державним коштом друкує мільйонними накладами, а абсолютно незалежними, небайдужими, авторитетними, бездоганно чесними і сумлінними, фаховими людьми. По-четверте, потрібно кардинально і щонайменше у десять разів зменшити кількість тієї освітньої та навколоосвітньої бюрократії, яка за тридцять три роки і за сотні мільярдів державних коштів нічого путнього не зробила і не зробить. Бюрократії, яка, імітуючи свою бурхливу діяльність, спроможна лише на оте дурнувате «надавачі освітніх послуг» та на той нікчемний звітно-паперовий тероризм, який, якщо і має певне відношення до освітньо-виховного процесу, то тільки в сенсі знущання над нещасним, затурканим вчителем. Першим же вагомим та, безумовно, необхідним кроком на шляху дебюрократизації системи освіти має стати рішуча відмова від «освітніх» послуг того анахронізму совдепії, який під назвою НАПНУ зберігся лише в дикунській росії та Україні. Бо, маючи десятки підвідомчих інститутів, відділень та контор «роги і копита», маючи багатотисячні штати та багатомільярдні бюджети, цей монстр за десятки років нічого путнього, окрім хаосу та мильних бульбашок під назвою «освітня реформа», не створив і не створить. По-п’яте, система освіти має бути організована таким чином, щоб стрижневими, базовими елементами цієї системи був вчитель і учень. Бо, подобається комусь чи не подобається, а фактом є те, що будь-яка система освіти не має жодного сенсу без базових складових цієї системи – вчителя і учня. Бо в системі освіти все, що не вчитель і не учень (починаючи від всіх цих міністерств освіт і наук, всіх цих академій педагогічних і непедагогічних наук, всіх цих інститутів педагогік і якостей освіт, всіх цих департаментів і управлінь освіт і закінчуючи ректорами, проректорами, директорами, замдиректорами, сторожами, вахтерами та прибиральниками), – то ж лише той обслуговуючий персонал, єдина функція і єдиний сенс існування якого – обслуговувати навчальний процес. Виходячи з цього, суспільний статус, а відповідно, і заробітна плата вчителя мають відповідати значимості тієї ролі, яку він відіграє в освітньому процесі та житті суспільства. По-шосте, ми маємо кардинально змінити підходи до загальної організації середньої, передвищої та вищої освіти. Ми маємо усвідомити, що обов’язковість середньої освіти зовсім не означає, що атестат про неповну чи повну середню освіту, а відповідно, і квиток до передвищої та вищої освіти, мають отримувати поголовно всі, у тому числі і ті, хто за дев’ять чи одинадцять років «навчання» до толку читати, писати і додавати не навчився. Ми маємо усвідомити, що доведена до крайнього зубожіння держава не може і не повинна забезпечувати всіх бажаючих, і зокрема тих, хто читати, писати і додавати не вміють, поголовно вищою освітою, а тим більше такою, яка лише за назвою є вищою. Утім, усі ці програми, реформи та системи заходів можуть стати реальністю лише в тому випадку, якщо ми дійсно хочемо змін на краще і готові до цих змін. Якщо ж ні, то давайте й надалі називати наявну паперову метушню черговою реформою освіти. Давайте й надалі не визнавати факту існування сили інерції. Давайте й надалі математику вивчати заради математики, а ту макулатуру, яка представляє собою суміш незв’язних фраз, цитат, формул, малюнків-рисунків, графіків та іншої бутафорії називати підручниками з фізики. От тільки, шановні, не тіште себе ілюзіями того, що на брехні та на невизнанні законів природи можна збудувати щось путнє. Андрій Карбівничий, викладач фізики й астрономії Самарського металургійного коледжу Українського державного університету науки і технологій.