hause

Комитет ВРУ убрал из законопроекта о мобилизации нормы о блокировке счетов Комитет по вопросам национальной безопасности, обороны и разведки проголосовал за исключение из законопроекта о мобилизации раздела об ограничениях для уклонистов. “Таким образом снимаются предложения по замораживанию счетов, банковских карточек, ограничений по выезду за границу и управлению автомобилем”, – написал нардеп Гончаренко. За снятие этих ограничений проголосовали 7 депутатов комитета, а против выступили 6 из них.

ган-дони у формі зсу: t.me/advokatboltik/1824 Повний жах що відбувається - продовжують людей пшикати газовими балонами ‼️ Далі було одразу відео опубліковано, де чоловік каже що «Претензій не має» та «Я не заперечую служити в ЗСУ» До чого взагалі ця фраза - всі ж розумію, що дане відео знято під тиском оскільки зрозуміло як людина говорить, що вона говорить це вже настільки залякали людей що після ось таких інцидентів знімають відео щоб питання були відсутні до тцк однак злочин же був скоєний і є відповідне відео, а реакції не має !

Генпрокурор підтвердив – “правки Лозового” допомагають уникати відповідальності не тільки фігурантам НАБУ. Вони грають на руку багатьом кримінальним групам. Про це Андрій Костін сказав вчора на заході Антикорупційна ініціатива ЄС. На тому ж заході керівник САП Клименко підтвердив – через “правки Лозового” і дії суддів за ними просто зриваються вручення підозр керівникам корупційних схем. Тож для антикорупційної прокуратури скасування “правок” – пріоритет №1. Нагадаю, повне скасування “правок Лозового” влада блокує вже декілька років. Бо “правки Лозового” дуже легко допомагають відмазати “своїх”. Як свого часу відмазали Татарова від справи НАБУ/САП. І вже три місяці президент уникає відповіді на петицію, в якій йому запропонували подати законопроєкт, аби ПОВНІСТЮ скасувати правки. Нагадаю, що та петиція набрала близько 30 тисяч голосів за годин – що є абсолютним рекордом. Після чого ОП одразу відключив збір голосів, чого ніколи раніше не робив. bit.ly/3Tv07FS

Війна тільки для бідних, ну не суча країна? "Бронирование от мобилизации в Кабмине планируют привязать к уровню зарплаты, - нардеп Гончаренко По его словам, забронируют всех: ▪️ Чиновников категории А; ▪️ работников предприятий, учреждений и организаций оборонно-промышленного комплекса, поставщиков для ВСУ; ▪️ полицейских. Из бизнеса забронируют полностью: ▪️ работников топливно-энергетического комплекса; ▪️ операторов связи. Также получают возможность для бронирования те: ▪️ Кто получает зарплату от 35 000 грн. ▪️ Платит НДФЛ ≥ 6,3 тыс грн, и ЕСВ ≥ 7,7 тыс грн. ▪️ Айтишники, а именно резиденты Дія сіті, при условии уплаты НДФЛ ≥ 6,3 тыс грн. Из данного сообщения также можно понять, что критерии бронирования будут описаны не в законе, а подзаконном акте Кабмина."

Одна Бабка Сказала : Украинский главком Сырский предложил вдвое поднять денежные выплаты военным (https://t.me/uniannet/127850). В самой Украине денег на это нет, однако возникла любопытная история - английская City of London Corporation готовит первую пробную кредитную линию на $3-5 млрд, ее пустят на оплату военных, в том числе на найм англоговорящих контрактников. Средняя зарплата по найму по этой линии может составить примерно 5300 долларов, что в годовом исчислении даёт примерное количество контрактов в 80 тысяч человек. По всей видимости, по этому пути сейчас и пойдут - будут выделяться какие-то наличные под гарантии европейских правительств, и за сумму, эквивалентную полмиллиону российских рублей в месяц, станут нанимать по всей Европе желающих заработать. Но в первую очередь, конечно, украинцев. Заодно подтянут выплаты действующим военным ВСУ для их стимулирования. Вариант с принудительной мобилизацией себя почти исчерпал, так как внутри Украины банды вербовщиков скоро начнут отстреливать, а за пределами Украины принудительная мобилизация практически невозможна. Поэтому решено платить. Причем сразу достаточно, чтобы обеспечить бесперебойный поток желающих. Заодно решится проблема, как вернуть украинских мигрантов ненасильственными методами. Фактически два ноу-хау Кремля перехватываются противной стороной: вербовка заключенных и найм за деньги. Причем деньги существенные.

Знову хибна думка?: " Александр Кочетков аналитик, политтехнолог Ухилянти у лампасах? А ось цього фарсу з військово-лікувальної комісією я не сприймаю. І не розумію, чому Валерій Залужний (і не тільки він) погодився на це відверте приниження. Чи настільки до туманного Альбіону хотілося? Нагадаю: згідно інформації від «Дзеркала тижня» колишній головнокомандувач Залужний та його начальник Генштабу Шаптала були звільнені з військової служби тому, що ВЛК визнала їх непридатними. А ще тиждень тому були придатними! Але за цей час страшна біологічна або хімічна зброя ворога зробила з нашими генералами непоправне? Наслідки настільки важки, що навіть плануванням у якомусь штабі займатися не можна. Навіть воєнним комісаром — зась, бо здоров’я нема. Ну, хиба що Залужний зберіг дещицю, але його ні на нащо, окрім керувати посольством, не вистачає. Отака вона війна, не жаліє нікого... От що, не можна було знайти іншій привід для звільнення з військової і переходу на дипломатичну службу? Тільки через лікарів? Але якщо високоповажним генералам припустимо щось «рішати через ВЛК», то чому для пересічних призовників це злочин? Зрозуміло, що Валерій Залужний дослухався когось зі своїх багаточисельних радників-доброзичлівців, бо не вважає всілякі формальності надто важливими. Але такий підхід помилковий. Бо розмиває вельми вразливу довіру українців до свого генерала. Якщо припускатися таких елементарних, але резонансних помилок, то про якусь політичну кар’єру годі і мріяти. Щоб зайвий раз не водити в оману і без того знервоване і розчароване українське суспільство." censor.net/ua/blogs/3477750/uhylyanty_u_lampasah

да..., коли люди з Сирії тікали в Європу від війни, то наше СМІ називали їх біженцями, а коли тепер наші громадяни тікають в ту ж саму Європу і так само від війни, то наше СМІ називає їх ухилянтами без суду і слідства..., ну і ст.3 Конституції України ніхто не відміняв, чи зелені мудараси вже відмінили? А тут з людьми як з скотом ...

Валерій Чалий Колишній посол України в США2 Іспанський сором… МЗС України не просто десь випадково дало витікти інформації, а само ОПУБЛІКУВАЛО ОФІЦІЙНИЙ КОМЕНТАР ще ДО рішення країни перебування, в день погодження Президентом України кандидатури на посаду Надзвичайного і Повноважного Посла України… і "спрямувало британській стороні відповідний запит на агреман". Про Віденську конвенцію про дипломатичні зносини щось чули, ні?! ("Ст 4. Держава, що акредитує, повинна переконатися в тому, що держава перебування дала агреман на ту особу, яку вона передбачає акредитувати як голову представництва в цій державі"). "Особливо важливо (i цього вимагає мiжнародна практика), щоб ФАКТ ЗАПИТУ АГРЕМАНУ ЗБЕРІГАВСЯ В ПОВНІЙ ТАЄМНИЦІ, тому що розголошення таких вiдомостей, особливо при вiдмовi у наданнi агремана, може призвести до негативних наслiдкiв, зокрема до ускладнення вiдносин між зацiкавленими державами…" (Волошина Н.М., Дзюба М.Т., Жарков Я.М., Мехед П.М. Військовий етикет і дипломатичний протокол. Навчальний посібник.// За заг. редакцією Ольхового І.О. канд. геогр. н., доцента – К.: ВІ КНУ ім. Тараса Шевченка, 2011. – с. 115) Навіщо у всіх підручниках для студентів (включно з наведеним посібником) із дипломатичних зносин та протоколу написано одне, а хтось без сорому й совісті множить це все на нуль?! А як же тепер тестові питання під час проведення конкурсу на зайняття посад дипломатичної служби?! Навіщо тоді це все? Протокол, повага до країни-партнера, міжнародні документи? Може досить вже опускати планку?! censor.net/ua/blogs/3477557/spanskiyi_sorom

enovosty.com/uk/news-ukr/news_society-ukr/full/0703-zagalna-mobilizaciya-skilki-lyudej-mozhut-mobilizuvati "За словами Федієнка, парламентарі займаються виключно законодавчими ініціативами, тож дискусій у стінах Верховної Ради щодо того скільки людей можна мобілізувати як таких немає. Наголошує, що це питання знаходиться в зоні відповідальності Генерального штабу та Міністерства оборони. Політик зазначив, що наразі варто провести ротацію й для початку можна знайти певну кількість людей всередині армії — це приблизно 100-200 тисяч осіб. “Для того, щоб провести відповідну ротацію, стовідсотково можна знайти якусь кількість 100-200 тисяч всередині діючої армії“, — сказав Федієнко. " ЗИ: для початку непогано би було відправити всіх тцк-ашників разом з їх "ручними" ротами охорони

тільки український ган-дон може назвати думку іншої людини, якщо вона не співпадає з її власною, антиукраїнським висером

Виживимо - побачимо...

Не робіть з Залужного ікону, він зробив лише свою роботу, добре зробив, але не більше, став Героєм України, що ще треба щоб зустріти "заслужену старість"? прийняти подачку і піти в царину де ти нічого не тямиш? чи може по закінченню війни нам будуть втюхувати цю радянщину як нового месію і чергового нездару-президента? ІМХО

Зелені мудараси вирішили об"єднати два житомирських виша : бувший пед і бувший сільгоспінститути - тобто вирішили зхрестити бульдога з носорогом. І скілько то зекономлять з3.14здять на об"єднанні? Це ще раз доводить, що нашим грьобаним правителям непотрібні навіть наші діти...

Якщо продавати по Є-відновленню то повинні стояти металопластикові вікна, інакше не продаси, десь такі умови прописані, так що прийдеться ставити

Кабмін припинить фінансувати школи з малою кількістю учнів Кабінет Міністрів змінив порядок та умови надання освітньої субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам і формули розподілу освітньої субвенції, передбачивши поступове припинення фінансування так званих малокомплектних шкіл. Відповідне рішення уряд ухвалив на засіданні 5 березня з метою приведення цих документів у відповідність до закону "Про державний бюджет на 2024 рік", повідомляє пресслужба Міністерства освіти та науки. Згідно із повідомленням, для розрахунку розміру субвенції у 2024 році використовуватимуть розрахункову наповнюваність класів, визначену на 2022 рік. Однак надалі від фінансування шкіл з малою кількістю учнів планують відмовитися. "Для стимулювання підвищення ефективності шкільної мережі та якості освіти заплановано не дозволяти фінансувати коштом освітньої субвенції заклади освіти з кількістю учнів менш як 45 осіб (з 1 вересня 2025 року) та менш як 60 осіб (з 1 вересня 2026 року)", – йдеться у повідомленні МОН. Також рішенням уряду змінено розрахунок освітньої субвенції для приватних шкіл. Крім того, виключено норми, які дозволяли використовувати залишки освітньої субвенції на створення безпечних умов у школах, запроваджених під час пандемії COVID-19, і норму щодо спрямування коштів на проведення розрахунків за енергоносії та комунальні послуги, стипендії тощо. Джерело: https://biz.censor.net/n3477161

Ніколи не підтримував Пороха, але тут без слів, дивитись хоча б перші 3 хв.:

Декілька важливих питань війни Вважаю за потрібне поставити і спробувати знайти відповіді на наступні питання нашої війни: Що буде перемогою України у поточній війні з Росією і як її досягти? Чому народ України мусе знати свої втрати у війні? Якщо в ЗСУ на сьогодні 820 тисяч чоловік, то, чому фронт вже другий рік тримають максимум 300 тисяч з них? Як цей факт (а, можливо, що фікція) впливає на мобілізацію? Що означає заборона виїжджати за кордони України і які наслідки ця заборона має для нашої обороноздатності? Оскільки ми маємо справу не з обʼєктом точної науки, а зі світом людей, а саме: з найскладніших його виявом - війною, то тут не може бути єдино правильних відповідей. Вирішення таких питань потребує не тільки інтелектуального пошуку, але і морального вибору. Ось мій вибір і мої відповіді: Що буде перемогою України у поточній війні з Росією і як її досягти? Чим буде наша перемога в поточній війні? В самому першому приближенні – це відновлення територіальної цілісності в кордонах 1991 року. Чи розвалиться при цьому Росія, чи буде розбита наголову її армія, чи вона згорить в ядерному вогні самознищення – все це вже другорядне, хай і таке жадане. Витіснити ворога за кордони і зайняти оборону по їх лінії – це мінімум якого ми прагнемо, і досягнувши якого, зможемо з повним правом заявити, що ми перемогли в цій війні з Росією, яку вона почала проти нас 20 лютого 2014 року. Тут постає законе питання, чи можна вважати перемогою звільнення територій, без повного знищення армія ворога? Зрозуміло, що територіальні здобутки без знищення ворожої армії – успіх тимчасовий і не вирішальний. Це здається очевидним, але є важливі нюанси. Потрібно розрізняти армію Росії, від окупаційного контингенту, з яким ми воюємо. На нашій землі зараз приблизно 450 тисяч загарбників. Цей контингент постійно поповнюється, але він ніколи не досягне максимального мобілізаційного потенціалу Росії, який оцінюється в 10 млн. чоловік. Ми поступаємося їм в цьому в 4 рази – наш потенціал складає 2,5 млн. чоловік. І ось тут вирішальний нюанс – ми можемо й зобовʼязані реалізувати цей мобілізаційний потенціал. Вони же, при умові, що ми не почнемо наступ на Москву, ніколи не знайдуть і пари мільйонів "заробітчан", готових вмирати на українській землі. Тут річ в мотивації сторін. Вбиваючи ворога на своїй землі ми тим самим зменшуємо бажання їх населення ставати до лав окупаційної армії. Перетнувши же кордони і ступивши на землю ворога ми неминуче збудимо патріотичні настрої серед його населення і тим самим спричинимо миттєве поповнення лав його армії. Отже уточнимо наше визначення перемоги. Перемогою в поточній війні з Росією буде розгром її окупаційного контингенту та вихід ЗСУ на кордони країни. Як ми зможемо це зробити? Як зможемо перемогти у війні з ворогом, який в рази переважає нас у всьому? Тільки ведучи бойові дії в рази ефективніше за нього. Оскільки ми визначили ефективність ведення війни через ефективність знищення окупаційного контингенту, то керуючим принципом ведення бойових дій, за яким повинен діяти кожен наш командир, має бути наступний принцип: воювати так майстерно, щоб вбивати загарбників в рази більше, ніж втрачати своїх бійців. Якщо ми будемо таким чином нищити ворога, то з часом повністю розібʼємо його армійське угрупування на нашій території і вийдемо на законні кордони своєї держави. Чому народ України мусе знати свої втрати у війні? Ми знаємо скільки ворогів ми нищимо, але не знаємо наших втрат. Вірніше, влада знає, а ось народ ні, а ми, народ, маємо знати які втрати несемо у цій війні. Ми не діти, ми зможемо подивитися в очі страшній правді. А знати ми це повинні для того, щоб розуміти, краще чи гірше ми воюємо за своїх ворогів. Чи ми зараз знаходимося на шляху до перемоги, чи на шляху до поразки. Якщо зараз ми знищуємо в рази більше ворогів, ніж втрачаємо своїх воїнів, тоді маємо шанс на перемогу. Якщо ж ні, то нам треба міняти генералів, змінювати тактику, а, можливо, і Верховного Головнокомандуючого. Ось для чого нам потрібно знати свої втрати. Якщо в ЗСУ на сьогодні 820 тисяч чоловік, то чому фронт вже другий рік тримають максимум 300 тисяч з них? Як цей факт (а, можливо, що фікція) впливає на мобілізацію? У жовтні 2023 року загальна чисельність ЗСУ становила понад 820 тисяч. На фронті ж з них воює не більше 300 тисяч. Де воює 2/3 нашого війська? Де ще 520 тисяч воїнів? Я беру ці цифри з відкритих джерел. Вони можуть не відповідати дійсності, але що точно відповідає дійсності, так це наявність цієї ідеї і цього питання в суспільній свідомості. А отже воно потребує відповіді та пояснення. Якщо це так, то чому, як варіант, ми не можемо створити дві рівноцінні армії, якщо не по зброї, то по особовому складу, які б міняли одна одну на фронті? Заходити на фронт на певний термін, а потім мати час на відпочинок, поповнення, заняття, опановування нової зброї – це буде зрозуміла та ефективна практика. Тому що, наразі, ці 300 тисяч, які на фронті, відчувають себе приреченими воювати до перемоги чи смерті. В бійцях накопичується не тільки втома, але і образа за цю несправедливість. А ті, хто ще не в армії, дивлячись на ці 300 тис. "приречених", і не маючи інформації про 520 тис. "гуляючих", легко знаходять виправдовування своєму ухилянству. Якщо ж це не так, то владі необхідно спростувати цю хибну уяву, яка шкодить мобілізації і моральному духу війська. Що означає заборона виїжджати за кордони України і які наслідки ця заборона має для нашої обороноздатності? Будучи суспільством вільних людей, ми, українці, передусім цінуємо свободу. Свобода – це відсутність примусу робити щось без твоєї на то волі. Отже ми не можемо примушувати, ми можемо тільки обмежувати вибір. Під час війни з ворогом, бажаючим знищити свободу і насадити свій рабський погляд на світ, гідний громадянин України з необхідністю стає воїном. Звісно, за виключенням дітей, старих та інвалідів. Але не за виключенням жінок. В сучасній високотехнологічній війні жінка може знайти своє місце в армії. І дитинство закінчується не в 27 років, а в 21, якщо не в 18. Кожен, хто не бажає діяти, як гідний громадянин, має право покинути цю державу, чи бути обмеженим в правах. Отже, якщо ти громадянин України, то ти воїн, захисник свободи. Якщо ти не бажаєш бути воїном, то в тебе є вибір – залишити країну, чи продовжити жити в ній, але з обмеженими правами. Порівняно з повноцінними громадянами, - тими, хто готові ризикувати життям, захищаючи державу, - ті, хто вибирає інший шлях, обмежуються в своїх громадянських правах. Вони не будуть мати права голосу на виборах депутатів Верховної Ради і Президента, права займати будь-які державні посади, права мати приватну власність на землю, і вони будуть сплачувати окремий податок за право жити в Україні, не будучи воїнами. Влада України, забороняючи виїзд, тим самим каже, що вважає свій народ не тільки рабами, яких можна позбавити одного з фундаментальних прав людини – свободи пересування, але і боягузами, які, дай їм волю, кинуть свою державу під час війни напризволяще та втечуть. Додайте до цього красномовний факт, що ніхто з діючої влади, - депутати ВР, міністри, члени адміністрації Президента, – включно з їх повнолітніми дітьми, ніхто з них не на фронті. Тобто боягузи – це вони. Звісно вони ховаються за постановами, які ж самі приймають, які дають їм право не бути в армії. Це, щоправда, не пояснює ситуацію з їх дітьми, але то таке. Отже влада цією забороною каже нам, що ми боягузливі раби, які зобовʼязані їх захищати. Ми зі своєї сторони можемо сказати їм у відповідь, що вони боягузливі ідіоти, які цією забороною тільки шкодять справі мобілізації та підривають моральний дух свого суспільства. Цей їх мотив для закриття кордонів один в один як вони пояснювали, чому не оголосили мобілізацію за кілька днів до 24 лютого, - хоча вже, начебто, знали про неминучість повномасштабного вторгнення, - тому, що, мовляв, була б паніка. І що, ви побачили паніку 24 лютого 2022 року?! Паніка, мабуть, була у вас. Народ же поїхав до військоматів, до ваших ТЦК та СП, які були напівпорожні від персоналу, чи взагалі зачинені. Дайте відповіді на запитання про втрати та "гуляюче" півмільйонне військо. Почніть особисто приймати участь у війні. Наприклад, 20% від чоловіків у владі, які відбираються за сліпим жеребом, відправляються у бойові частини прямо зараз. Через 3 місяці їх міняє наступні 20%, і, таким чином, за 15 місяців всі з них дізнаються, що таке війна. Зробіть ці кроки. Покажіть народу, що ви не вважаєте себе окремою кастою, яка зневажає народ, а що ви з ним одне. Як це показує зараз влада Ізраїлю, як це всю свою історію робить політична еліта США. Треба скасувати тоталітарну заборону на виїзд, яка не тільки принижує нас перед усім світом, а й, що контрпродуктивно її замислу, шкодить мобілізації української нації. Джерело: https://censor.net/ua/b3477122

10 фактів про Трампа і Україну Сьогодні Верховний суд США дозволив Трампу брати участь у президентських виборах. 10 фактів про Трампа і Україну. 1. Трамп став першим президентом США, який надав Україні летальну зброю: снайперські гвинтівки, джавеліни, радари, все найкраще як близьким друзям. Хтось каже, що Трамп зробив це під тиском Конгресу. Конгрес був республіканським, ним тиснути не треба було. Конгрес схвалив летальну зброю ще у 2014, але Обама та Байден зброї не дали. У 2014 почалася війна, замість зброї Обама (Байден) дали нам списані шкарпетки та ковдри. 2. Трамп створив Кримську декларацію, за якої США ніколи не визнають Крим російським. 3. Трамп підписав наступний список Магнітського, що Обама (Байден) не хотіли підписувати за жодних умов. 4. Трамп закриває російські консульства (через Україну). 5. Трамп публічно принижує НАТО за несплату внесків. І вони починають платити. 6. Трамп ставить умову Меркель - закрити Північний потік, інакше виведу свої війська. Ви з росіянами бізнес зібралися робити, а ми вас від них захищатимемо? І Меркель погоджується. Але перед цим бере війська з Німеччини і заводить їх до Польщі. І ставить там ПРО. Те, що Обама відмовлявся робити і те, що Польща просила з 2014. 7. Трамп виходить із договорів про відкрите небо та ракети середньої та малої дальності, не попередивши путіна. 8. У 2008 війна в Грузії. Обама та Байден у 2010 розформують 10 флот. Трамп вводить його знову до ладу. 9. При Трампі над Україною літали стратегічні бомбардувальники В52 і "відстрілювалися" на кордоні з Кримом. 10. 2022: путін розпочинає повномасштабну війну, при владі в США демократи. 2014: путін анексує Крим і розв‘язує війну на Донбасі, при владі демократи. 1994: в нас забирають ядерну зброю і ми підписуємо Будапештський меморандум, при владі демократи. До речі, меморандум називається Будапештським, бо ця «геніальна» ідея прийшла в голову послу США в Угорщині Дональду Блінкену батьку нинішнього держсекретаря США. Стільки фактів, але наш мудрий народ всеодно у всьому буде звинувачувати Трампа, при якому путін сидів і не висовувався. Джерело: https://censor.net/ua/b3476827

Цілих два рази проходив "соцопрос", але то було чи то співпадіння, чи то щось інше, але "опроси" відбувались акурат після зверенень на гарячу лінію зекабміну і охфісу по безправ"ю людини, і щось мені здається що то були зовсім не соціологи 🤣

Посоветуйте оптимальное по цене\качеству (с учетом что квартира на продажу), сейчас нужно балконный блок и три окна...

Перспектива заморожування війни? Описуючи сценарії на 2024-2025, я зазначав, що інерційним сценарієм (тобто таким, яким все нині рухається) є найгірший для України сценарій війни на виснаження зі втратою західної підтримки та, внаслідок цього, значною втратою здатності чинити спротив. Але найімовірнішим сценарієм я називав не його. І це досить нестандартний випадок, бо зазвичай інерційний сценарій і є найімовірнішим. Але коли діють потужні сили, що намагаються збити інерційний сценарій та перемкнутися на якийсь кращий, то інерційний сценарій втрачає ймовірність. Це якраз те, що нині маємо. Найбільш імовірним сценарієм я називав другий -- сценарій заморожування війни, який минулого року виглядав зовсім неможливим. Адже проти замороження війни були налаштовані як українське суспільство, так і путін, який собі обрав перший сценарій війни на виснаження. Минуло три місяці, і нині у повітрі починає відчуватися запах другого сценарію. Він все ще виглядає неприйнятним для українського суспільства та для російського керівництва. Але він дуже потрібен Америці та Європі. Він потрібен європейській індустрії, щоб наростити оборонні спроможності. Він потрібен європейським лідерам, щоб підготувати свої суспільства до змін. Він потрібен Байдену, щоб вийти на вибори миротворцем. Він потрібен Трампу, щоб критикувати Байдена за неспроможність та вирівняти провал, створений невдалою міжпартійною боротьбою. Він потрібен всім українським політикам, щоб провести вибори і перемогти (всі вони сподіваються на перемогу). Але й два головних противники цього сценарію не можуть похвалитися непохитністю позиції. Українське суспільство в цілому не примирилося з категоричною необхідністю мобілізації. Політики затягують ухвалення закону, і ми не бачимо шаленого тиску суспільства з метою прискорити цей процес. Люди, які на фронті, не вічні й не залізні, але навіть голос мільйонів їхніх родичів не чути на тлі єдиного марафону. Так само і путін, хоч і продовжує агресивну риторику, але посилає досить змішані сигнали. Ми не знаємо, що з цього є маскуванням, а що справжнім, бо ми не знаємо реального стану російської економіки. Ми не знаємо, чи вважають у Кремлі, що час грає на них, чи на нас. Ми навіть самі не певні, на кого грає час. За всім цим стоїть Китай. Хоч він і має стратегію власного виграшу при всіх варіантах продовження чи завершення війни, але ми не знаємо, чи не вважає виграш від перемир'я більшим. Дуже ймовірно, що так, бо в нього економічні проблеми, вирішенню яких війна не сприяє. Нагадаю, що сценарій заморожування війни передбачає другу фазу агресії через 3-5-7 років, після відновлення спроможності росії та вивчення нею помилок першої фази. Це означає, що руйнівний вплив другої фази може бути більшим. Для цього росія та Україна мають інтенсивно готуватися до цієї фази -- Україна за допомогою Заходу, росія за допомогою Китаю. Але успішність української підготовки залежить від підсумків виборів -- перемога модернізаторів та прискорена модернізація армії й державних інституцій здатна відвернути другу фазу війни, а перемога популістів може призвести до слабкої підготовки та втрати української державності, що і є стратегічною метою путіна. Отже, дуже ймовірно, що найближчим часом нас із різних боків будуть схиляти до заморожування, замирення, перемир'я тощо. Це означає, що українському суспільству терміново потрібен відкритий чесний діалог по трьох ключових питаннях: 1. Чи є прийнятним заморожування в умовах, коли, з одного боку, Україні бракує зброї, мобілізація гальмує, є шанс провести вибори, -- а з іншого боку, росія порушить перемир'я в будь-який момент, а в США до влади можуть прийти люди, налаштовані обеззброїти Україну та Європу. Іншими словами, на кого працює час -- на нас чи на ворогів. 2. Якщо відповідь на перше питання позитивна, тоді які червоні лінії не можна переступати за будь-яких умов? Очевидно, список червоних ліній включає неприпустимість: -- будь-якої "демілітаризації", бо це запрошення до продовження агресії; -- відмови від європейської та євроатлантичної інтеграції, бо це означатиме, що 10 років минули марно; -- визнання зміни політичного статусу окупованих територій, бо це порушення Конституції. Водночас на якісь поступки доведеться йти, і треба довго й якісно проговорити червоні лінії в суспільстві. 3. Якщо відповідь на перше питання негативна, то що ми як суспільство мусимо робити, аби відмова від переговорів та продовження війни не перетворилися на спалювання життів та врешті на поразку, а вели нас до перемоги. І розпочати цей суспільний діалог варто з обговорення того, що таке перемога і що таке поразка. Це не один біт інформації, не чорно-біла картинка: між перемогою й поразкою лежить широкий спектр, що включає часткові перемоги й поразки, неперемоги й непоразки. Що означають слова, які ми щодня використовуємо? Чи всі верстви суспільства їх розуміють однаково? Де межа між прийнятним і неприйнятним? Ось про що ми маємо говорити найближчим часом. Джерело: https://censor.net/ua/b3476581

Все таємне стає колись явним WSJ написав велику статтю про суть "мирних угод" в Стамбулі. Це ті самі, на яких Україну представляли два набуті мегаталанти — один із Сочі, інший з Мінська. Арахамія та Подоляк. Нагадаю, що про це говорив Арахамія в ефірі Мосейчук. "Щоб ми взяли нейтралітет - це була найбільша для них справа, вони готові були закінчити війну, якщо ми візьмемо, як Фінляндія колись там, нейтралітет і дамо зобов'язання, що ми не будемо вступати до НАТО... Фактично ключовий пункт був цей. Все інше там - косметичні, політичні приправки, типу денацифікація...", - сказав політик. Тільки я давно казала і писала, що головне там було — хакнути ЗСУ і зробити Україну нездатною до жодного опору. І далі рішення щодо українських політичних питань приймались би десь так: "не вводите русский язык как официальный — а я вам сейчас покажу ракетой по Киеву". Цей шантаж міг бути безкінечний. WSJ отримав цей документ. Отже, весь удар там був на обеззброєння України. Оце та "косметологія". Проект договору передбачав заборону іноземної зброї, "в тому числі ракетної зброї будь-якого типу, збройних сил і формувань". Тобто ніяких закордонних ніштяків, якими зараз гарно гасять окупантів — не було би в руках ЗСУ. Збройні сили України мали бути скорочені до певного розміру, при цьому Росія прагнула обмежити все - від кількості військ і танків до максимальної дальності стрільби українських ракет. Москва хотіла, щоб чисельність збройних сил України була обмежена 85 000 військовослужбовців, 342 танками і 519 артилерійськими знаряддями. Згідно з документом, українська сторона на переговорах вимагала 250 000 військовослужбовців, 800 танків і 1 900 артилерійських установок. Росія хотіла, щоб дальність польоту українських ракет була обмежена 40 кілометрами. Для території України і протяжності кордонів з країнами-агресорами — все це фактично ніщо. Обмеження дальності 40 км — теж сміх. 85 тисяч війська вистачило би хіба на оборону курорту Буковель. Кримський півострів залишився б під окупацією Росії і не вважався б нейтральним. Москва також наполягала на тому, щоб російська мова функціонувала нарівні з українською в органах влади та судах - пункт, на який Київ, згідно з проектом документа, не погодився. Скоріше, українські переговорники боялись осуду суспільства, яке станом на березень 2022 побачило і почуло істинну суть окупантів. Майбутнє східних регіонів України, окупованих Росією у 2014 році, не було включено до проекту, це питання мало обговорюватися під час особистих переговорів Путіна та Зеленського. Скоріше за все — Путін би давив на те, що народу Донбасу треба свободу. Від здорового глузду і будинків. Договір мав бути гарантований іноземними державами, серед яких у документі перераховані США, Велика Британія, Китай, Франція та Росія. На ці країни було покладено обов'язок захищати нейтралітет України в разі порушення договору. Але поки договір буде чинним, країни-гаранти мали "припинити міжнародні договори та угоди, несумісні з постійним нейтралітетом України", включно з будь-якими обіцянками двосторонньої військової допомоги. Тобто — у разі підписання подібної угоди ми би не отримали навіть отакої допомоги легким протитанковим знаряддям, як це було в січні 2022 року. Коли їх спорядили сюди США і Британія. WSJ пише, що мирні потуги за Стамбулом продовжувались до червня 2022. Всі ці поїздки Абрамовича і подібна фігня. WSJ аналізував чорновик, датований 15 квітня 2022 року. Тобто уже після Бучі. Все цікавіше і цікавіше Джерело: https://censor.net/ua/b3476449

ВРУ может принять закон о мобилизации до конца марта, - Вениславский В интервью нардеп объяснил (https://www.rbc.ua/rus/news/fedir-venislavskiy-rada-mae-vsi-shansi-priynyati-1709242440.html?utm_source=telegram&utm_medium=post), что предлагают изменения в документе: ▪️ если лицо не обновляет свои военно-учетные данные, не становится на учет, игнорирует повестки, в том или ином варианте может ограничиваться право на управление транспортным средством; ▪️ комитет отклонил норму о блокировании средств на счетах военнообязанных, их денежных активов и т.д.; ▪️ регистрация в электронном кабинете призывника - это право, а не обязанность. Также лица, проживающие за рубежом, могут в нем дистанционно обновить данные; ▪️ электронных повесток не будет; ▪️ органы власти, местного самоуправления, Нацполиция, МВД, Минсоцполитики, Минздрав, органы соцзащиты, военные администрации, предприятия, образовательные и другие учреждения будут обеспечивать мобилизационные процессы; ▪️ представители полиции вместе с представителями ТЦК и СП могут вручать повестки; ▪️ все полицейские должны перейти со спец. учета на общий военный, но все они подлежат бронированию; 🤣 ▪️ все аспиранты будут иметь право на отсрочку независимо от формы обучения; ▪️ осужденные по условным срокам могут быть мобилизованы; ▪️ граждане, которые впервые получили инвалидность II и III группы с начала полномасштабной войны, должны пройти пересмотр соответственно в МСЭК или ВВК.

Кожен, хто не має електромОбіля - мріє його купити, а хто має такий електроПерпетумМобіле - мріє його продати. 🙃 Нещодавно мав змогу спостерігати за сервісом електромОбілів виробництва Піднебесної, авто досить сирі, купувати їх можна лише новими і вчасно скидати, батареї від швидкого заряду бистро деградують, сервіс коштує неабияких грошей. ІМХО. Прикольно було спостерігати за власниками"пальці веєром" ZEEKR ( це такий собі преміум-сегмент ), машина ніби-то крута, як не як а 40-50 кбаксів, в одного на дворічному авто стоїть гума 12 -го (!) року випуску? невже всі бабки витратив на "пальцівеєром"?, інший..., але то вже інші історії