Вячеслав63

Ні, одні ваші.

Треба всю біографію читати - "Кабінет Міністрів України призначив полтавця Олексія Реву заступником міністра оборони Євгенія Хмари з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації. Про відповідне кадрове рішення уряду повідомив постійний представник Кабміну у Верховній Раді Тарас Мельничук. Олексій Рева здобув вищу освіту в Національному університеті «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка», де активно займався науковою роботою. З початком повномасштабної війни він мобілізувався до лав Збройних сил України разом зі своїм братом-близнюком Ігорем. Спочатку брати несли службу в Полтавському територіальному центрі комплектування, а згодом доєдналися до 47-ї окремої механізованої бригади «Маґура». Вони пройшли військовий вишкіл у Німеччині, де вивчали передові підходи до процесу ухвалення військових рішень. Олексій брав безпосередню участь у бойових діях на Запорізькому напрямку, де успішно цифровізував процеси кадрового управління у військовій частині. Пізніше він проходив службу в Головному управлінні розвідки та займався розробкою застосунків «Армія+» і «Резерв+» для Міністерства оборони. До призначення на посаду заступника міністра майор ЗСУ працював начальником кафедри військової підготовки Національного університету «Київський авіаційний інститут». Варто зазначити, що його брат-близнюк Ігор Рева також обіймає високу державну посаду. У червні 2026 року уряд призначив його заступником міністра розвитку громад та територій України з питань цифровізації. Ігор також має значний військовий досвід та координував створення застосунку «Резерв+». До роботи в міністерстві він обіймав посаду заступника начальника Київської міської військової адміністрації. Батько новопризначених урядовців — Едуард Рева. Він тривалий час очолював Департамент будівництва, містобудування і архітектури та житлово-комунального господарства Полтавської обласної військової адміністрації. У лютому 2026 року начальник ОВА Віталій Дяківнич звільнив його з посади на тлі заявлених кадрових чисток серед управлінців адміністрації." Думаю, що зв'язки їхнього батька зіграли набагато більшу роль, ніж їхня гумористична діяльність. Особливо, по службі в полтавському ТЦК.

Україна не унікальна країна, тому, при бажанні можна було взяти досвід європейських країн по подоланню корупції. Але, потрібно бажання боротися з корупцією, а не бажання очолити її або дозволити своїм друзям сісти на потоки. Не треба фантазувати з моїм перетворенням, я давній прихильник нацонально-патріотичних сил. Ні Зеленський, ні Порошенко до них не належать.

Раніше таке писали порохоботи про владу Порошенка, ви зараз пишете про владу Зеленського. Тільки, навіть, "крок за кроком" щось не видно, що в одного, що в іншого. Тупо імітаціія і реформ і боротьби з корупцією для того, щоб західні партнери виділили гроші. Чи будуть депутати-корупціонери голосувати закони проти себе?

Ви не плутайте очільника корупційної системи і борця проти корупційної системи. У нас ще таких не було. Були тільки обіцянки - "бандитам - тюрьми"," жити по-новому", "весна прийде - саджати будемо." і т.п. В тому і проблема, що замість того, що обіцяли народу боротися з корупційною системою, очолювали її. І будьте впевнені, без київського очільника, на місцях прекрасно будуть справлятися місцеві корупціонери. Їм ще краще буде - не треба ділитися з Києвом.

Система прекрасно працює на нижчих рівнях і по фіг хто очільник. Система працювала прекрасно і при Ющенку, але не можна сказати, що Ющенко її очолював, були "любі друзі". А ось Янукович, Порошенко і , з великою вірогідністю, Зеленський її очолюють. Я ж дивлюся не тільки по київській владі. Місцеві бізнесмени, такі як Мамай, наприклад, давно рвалися і рвуться до влади. І так само їх ловлять на корупції, тому, що йдуть вони у владу, щоб збільшити свої статки. Я був здивований, коли прочитав, що власник невеличкого ресторану "Диканька, в якому я колись працював, теж пішов в депутати, був в якійсь комісії по дозволах і теж на цьому непогано наживався. Євген Дикань, депутат Полтавської міської ради, отримав підозру у хабарництві та вимаганні неправомірної вигоди у вересні 2021 року. [1, 2] Головні факти справи Затримання: 2 вересня 2021 року СБУ та Офіс Генпрокурора затримали Євгена Диканя та головного архітектора Полтави Миколу Шевельова під час отримання хабаря. Суть підозри: За версією слідства, посадовці вимагали 5 000 доларів США з підприємця за дозвільні документи. Судовий процес: Справу розглядають у суді з 2021 року. Сам Дикань заперечує свою провину та заявляє про фальсифікацію та шантаж. [1, 2, 3, 4] Подальші слідчі дії (2024 рік) У жовтні 2024 року під час слідчих дій БЕБ (пов'язаних із розслідуванням переплати 9 млн грн на закупівлі дронів) Євген Дикань знепритомнів на вулиці та був госпіталізований. Знаю ще деяких бізнесменів, які пішли в депутати тільки з одніє ціллю - нажитися. І їм по фіг - Порошенко чи Зеленський. Мер Матковський, який був у "Батьківщині", коли прийшли регіонали до влади, вийшов з "Батьківщини" і відкупився, далі царював. Порошенко, той, взагалі, міністром був у своїх політичних "ворогів". По факту, є єдина партія корупціонерів, не дивлячись на партійну приналежність.

Не спійманий - не крадій? Погугліть за парламент попередників. Серед народних депутатів України VIII скликання (2014–2019 роки) підозри у корупційних та пов'язаних із ними економічних злочинах від Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) отримали низку колишніх обранців. Найвідоміші ексдепутати 8 скликання з підозрами: Руслан Демчак — підозра у легалізації (відмиванні) майна, одержаного злочинним шляхом, та маніпулюванні на фондовому ринку на суму близько 20 млн грн (екстрадиований в Україну у 2026 році). [1, 2] Олександр Грановський — підозра в організації корупційної схеми на ОПЗ (Одеський припортовий завод), що завдала збитків на понад 93 млн грн (оголошений у розшук). [1] Ярослав Дубневич — підозра в організації заволодіння природним газом ТЕЦ та легалізації доходів (справа перебуває в суді, оголошений у розшук). [1] Борислав Розенбят та Максим Поляков — фігуранти «бурштинової справи» щодо отримання неправомірної вигоди за легалізацію видобутку бурштину. Олександр Onищенко — підозра в організації схеми з розкрадання коштів під час видобутку та продажу газу за договорами про спільну діяльність із ПАТ «Укргазвидобування» (так звана «газова справа»). Загалом за час роботи антикорупційних органів (з 2016 року) підозри у корупції отримали понад 70 чинних та колишніх народних депутатів різних скликань. Коли ж ви зрозумієте, що це система, незалежно від прізвища очільника.

Смітнику, кажете? А його біографію читали? Про біографію Пушкаренка питань вже не виникає? Читайте тепер про цього діяча - Закінчив КНУ ім. Шевченка, Інститут післядипломної освіти (спеціальність «Правознавство»), Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» (факультет інженерних технологій, кафедра дизайну). Почав офіційно працювати з 18 років. З 2005 по 2008 рік працював спочатку кур'єром, а згодом — техніком-конструктором та архітектором третьої категорії у Спеціальному науково-реставраційному проектному інституті «Укрпроектреставрація»[5]. З 2009 по 2015 рік був головним адміністратором ТОВ «Кліффорд Чанс»[5][6]. З 2013 по 2014 рік був заступником голови «народної ради» Голосіївського району[5]. На позачергових місцевих виборах у 2014 році був членом Голосіївської районної ТВК від ВО «Свобода»[5]. Очолював Голосіївський районний осередок партії Укроп[2][7]. У 2015 році балотувався до Київської міської ради, був помічником народних депутатів на громадських засадах[5]. З 2017 по 2018 рік був головою Громадської ради при Голосіївський РДА, а з 2015 по 2016 рік був членом Громадської ради при Голосіївський РДА.[8] Є ініціатором відзначення свого однокласника і друга, бійця полку «Азов» Ігоря Бєлошицького, який загинув в околицях Маріуполя поблизу села Павлопіль. В результаті в 2018 році на стіні гімназії 32 «Успіх» м. Києва було відкрито меморіальну дошку, лейтенанту міліції Білошицькому Ігорю Анатолійовичу.[9] Народний депутат України 9-го скликання, обраний від партії «Слуга народу» (виборчий округ № 211, Голосіївський район Києва)[10]. На час виборів не працював і жив у Києві. Безпартійний[11]. Член Комітету ВРУ з питань енергетики та житлово-комунальних послуг[12], голова підкомітету з питань поводження з побутовими відходами[13]. Член Української частини міжпарламентської асамблеї Верховної Ради України та Сейму Литовської Республіки[14]. Попри законодавчу заборону політикам втручатися в освітні процеси, брав участь у шкільній лінійці та вітав учнів і їх батьків[15]. 15 вересня 2020 року ухвалив рішення про вихід з фракції Слуга Народа і подав відповідну заяву. 17 вересня перший віце-спікер Верховної ради оголосив про виключення з фракції «Слуга народу» Олександра Юрченка.[16][17]. З початку повномасштабної війни, долучився до лав ДФТГ та створив ГО «Оборона Голосієво». В той час коли війська РФ були під Києвом була досить напружена ситуація з продуктами харчування. ГО допомагала мешканцям Голосіївського району забезпечуючи їх харчовими продуктами. Допомагає забезпеченню ДФТГ — закуповує бронеплити та плитоноски для підрозділу.[18] Після звільнення Київської, Чернігівської та Сумської областей, як доброволець в складі ДФТГ направляється до м. Лисичанськ Луганської області. Разом з 34 батальйоном 57 ОМБр бере участь в обороні м. Лисичанськ, с. Тошківка, с. Горіхове, с. Гірське Луганської області.[19] Влітку 2022 року в складі 57 ОМБр бере участь в бойових діях в Миколаївській області поблизу сіл Березнеговате, Сухий Став, Бобровий Кут.[19][20] Починаючи з осені 2022, як доброволець, разом з 57 ОМБр бере участь в бойових діях за м. Бахмут, с. Григорівка, с. Богданівка, с. Калинівка Донецької області.[21][22] З 2023 року входить до складу Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради України з питань захисту майнових та немайнових прав внутрішньо переміщених та інших осіб, постраждалих внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.[23] 22 липня 2025 року голосував за закон України 12414, ухвалений з порушенням Регламенту ВРУ, що мав підпорядкувати НАБУ та САП Генеральному прокурору[24] і викликав масові протести[2 Як правило у цих депутатів, яких на "смітнику" набрали декілька непоганих освіт. КНУ ім. Шевченка - смітник? Ви спробуйте туди вступити. А цей ще і воював, як доброволець. Хоча, тут треба перевіряти, як хто воював із публічних персон. А голова Громадської ради при голосіївській РДА - теж смітник? Був і в "Свободі", "Укропі", тепер "Слуга народу" - та по фіг, аби поближче до корита. Ну, вибачте, як кажуть - других депутатів для вас немає. Якщо хтось думає, що в інших партіях - всі такі чесні і патріотичні - то вони невиправдані оптимісти. На жаль, така суть наших партій в цій корупційній олігархічній системі. Можна сказати, що у нас одна партія - корупційна. І про це казали прості майданівці, які прийшли в парламент в 2014-ому. Всі рвуться до влади, щоб вирішувати свої бізнесові питання. І основна ціль - збагачення.

Та, да. Судячи по біографії - Пушкаренко Арсеній Михайлович (нар. 10 жовтня 1992 , Київ ) — український політик і громадський діяч. Народний депутат України від партії «Слуга народу» на парламентських виборах 2019 року, № 79 у списку[1][2] На час виборів був безпартійним, згодом вступив до партії «Слуга народу»[3]. Заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва. Керівник групи з міжпарламентських зв'язків з Естонією[4]. 16 вересня 2026 року потрапив у корупційний скандал за спробу привласнити міжнародну допомогу надану Естонією Україні. Освіта У 2009 році закінчив СШ № 15 міста Києва У 2013 — закінчив бакалаврат філософський факультетКиївського національного університету імені Тараса Шевченка за спеціальністю «Філософія». У 2015 — закінчив магістратуру філософський факультетКиївського національного університету імені Тараса Шевченка за спеціальністю «Державна служба». Трудова діяльність З січня по вересень 2016 року — радник голови Конфедерації вільних профспілок України[5][6]. З листопада 2016 по вересень 2017 року — виконавчий директор[7] Міжнародного центру Балтійсько-Чорноморських досліджень та консенсусних практик[8]. З жовтня 2018 року по серпень 2019 року — помічник-консультант Апарату Верховної Ради України. Громадська діяльність У 2006—2008 рр. очолював Молодіжний осередок при Київській міській організації Всеукраїнського Товариства «Меморіал» імені Василя Стуса. Брав участь у зібранні і підготовці матеріалів для книги «Кияни — свідки Голодомору», яка була видана Романом Круциком. Разом з дисидентом Василем Овсієнком організували та провели понад 60 лекцій про Василя Стуса та дисидентський рух у школах Києва. У 2008—2010 роках був співзасновником і керівником Молодіжної громадської організації «Патріот». У рамках діяльності молодіжної організації був започаткований проєкт «Шляхом українських патріотів», який мав на меті проведення заходів із вшанування видатних українських діячів другої половини ХХ століття[9]. За результатами проєкту була видана книга «Біля витоків Незалежності» до 20-річчя Незалежності України про 20 видатних українців. До книги увійшли: Володимир Івасюк, Василь Макух, В'ячеслав Чорновіл, Алла Горська, Петро Григоренко, Василь Стус, Василь Шумук, Олекса Гірник, Іван Миколайчук та інші. Над книгою працювали: Іван Драч, Лесь Танюк, Петро Осадчук, Олег Чорногуз, Марія Миколайчук, Левко Лук'яненко, Атена Пашко, загалом близько 50 людей. А.Пушкаренко, як керівник проєкту, презентував книгу у 20 містах України[10], також — у Центральному офісі Радіо Свободи у Празі[11]. У 2009—2010 роках — заступник голови Української Народної Ради, яка була створена після відзначення 20-річчя Народного Руху України у вересні 2009 року представниками інтелігенції і студентства. На базі УНР потім був створений Комітет Захисту України — перша організація, яка виступила проти режиму Януковича навесні 2010 року. До УНР входили: Дмитро Павличко — голова, Ігор Юхновський, Борис Олійник, Павло Мовчан, Юрій Шухевич, Іван Заєць, Михайло Ратушний. У 2010—2013 рр. — голова Молодіжного Руху Києва. Активно займався проблемами Києва і киян: захистом історичного центру міста (архітектурних пам'яток: садиби Сікорського, садиби Мурашко, Будинку зі зміями, Будинку Барона)[12][13][14], питанням якості води у Києві, боротьбою за детінізацію та реформування бюджету Київського метрополітену, особистою критикою мера Києва Олександа Попова за його невиконані обіцянки[15], захистом НПП «Голосіївський» та багато іншого[16][17]. Спільно з Львівською міською радою проводив «Дні Львова» в університетах (КНУ ім. Т.Шевченка, КПІ), після яких отримав пропозицію від мера Львова Андрія Садового очолити представництво громадської організації «Самопоміч» у місті Києві. З квітня 2013 року до квітня 2014 координував і організовував роботу «Самопомічі» у Києві. За час діяльності було реалізовано ряд соціальних проєктів на користь громади, а саме: «Дні спорту» у Подільському, Печерському, Святошинському районах за участі Олімпійських чемпіонів Стелли Захарової, Ірини Мерлені, Людмили Бобрусь-Порадник; була організована безкоштовна юридична допомога, яку отримали кілька тисяч киян; запущений проєкт «Світло в оселі» — допомога волонтерами самотнім людям похилого віку[18]. Навесні 2014 року виступив, як голова, співзасновником громадської ініціативи киян «Збережемо Голосієво!», в рамках якої влітку 2014 року учасники виступили з ініціативою надати ім'я генерала Сергія Кульчицького одній з вулиць у Голосіївському районі міста Києва[19]. Це фактично був початок боротьби проти забудови на вулиці Полковника Потєхіна[20][21]. Восени 2014 року ініціював повторну компанію «Донецькому національному — ім'я Василя Стуса». Під відкритим листом-зверненням до ректора Донецького національного університету Романа Гринюка, професорсько-викладацької та студентської спільноти, підписалися видатні особистості, хто знав Василя Стуса або досліджував його творчість; за перейменування виступили: Дмитро Стус, Іван Драч, Лесь Танюк, Микола Жулинський, Павло Мовчан та інші. Спільно з Левком Лук'яненко та Василем Овсієнко організував прес-брифінг на цю тему[22]. 10 червня 2016 колектив ДонНУ проголосував за присвоєння університету імені Василя Стуса[23]. Член Наглядової ради БФ «Національний центр Сікорського»[24]. У серпні 2017 року, разом з однодумцями, як голова[25] виступив співзасновником та очолив Центр захисту прав громади Голосіїва. У лютому 2018 року, на запрошення Конгресу США, відвідав 66-й традиційний Молитовний сніданок за участю Президента Дональда Трампа у Вашингтоні[26] Був помічником-консультантом на громадських засадах у VI скликанні Павла Мовчана[27], у VII скликанні — Андрія Павловського[28]. 12 грудня 2019 року увійшов до складу Міжфракційного об'єднання «Гуманна країна», створеного за ініціативи UAnimals для популяризації гуманістичних цінностей та захисту тварин від жорстокості[29]. 24 лютого 2023 на запрошення президента парламенту Естонії Юрі Ратаса, як керівник міжпарламентської групи співробітництва, відвідав захід урочистого підняття державного прапора Естонської Республіки над Рійгікогу на честь 105-ї річниці Незалежності Естонії[30]. Щодо російської військової агресії в Україні Спільно з народним депутатом Андрієм Павловським та почесним Головою ВГО Спілка офіцерів України Євгеном Лупаковим підготували та оприлюднили списки поплічників сепаратизму у звільнених містах (Слов'янськ, Краматорськ, Костянтинівка). Неодноразово відвідував зону АТО в рамках кампанії люстрації у звільнених містах. Вдалося добитися звільнення ряду посадовців-сепаратистів у Слов'янську та Краматорську[31]. Нагороджений Відзнакою Служби безпеки України за «утвердження та зміцнення державної безпеки України»[32]. Яка вам, плять, ще біографія потрібна для депутата? Куди краще?

Ну, це ж ніяк не схоже на незмінну корупційну мафіозну олігархічну систему та ще й з етнічним підтекстом? Чи одному мені це ввижається?

На жаль, ламаються інвертора і не китайські. Знайомий сина приїжджав по коробку для недешевого Віктрона, щоб відправити на ремонт. Але, там гарантія 5 років.

Так і пуйло закликає до миру. Але, є нюанси.

Та зрозуміло - «Баба і кіт» — це популярна українська спільнота та паблік у соцмережах (зокрема в Telegram-каналі Баба і кіт), яка часто висвітлює новини про волонтерську допомогу Петра Порошенка та його команди військовим

"...я на строімдом політичку не витримую. Одні ухилянти/зрадофіли/москальські боти."

Та невже?. Пєтя "любить" Юлю і "любов" у них давня і взаємна. Жабогадюкінг. "Гвинтіки" однієї системи. На тому каналі ще популярна останнім часом картинка з сейфом є. де замість грошей лежить продукція "Рошен". І зразу зрозуміло в чиїх інтересах працює цей канал.

Краще був би Марко Рубіо.

Готують грунт для подальших концертів на кацапії? Гроші ж десь треба ж заробляти.

Королева? Просто "маленький гвинтік" в олігархічній мафіозній корупційній системі. І батько цієї системи - Кучма і головують там олігархи, а не їх ставленики. А ще цікавіше хто запостив цей матеріал. Ось ще один знімок з того каналу - Неважливо коли вибори, але політичних опонентів треба мочити завчасно.

Може вони просто у вас в "ігнорі"?

Для рибок гупі - epravda.com.ua/news/2024/07/24/717071/ "Труба Медведчука": екснардеп і його спільники отримали підозру СБУ та НАБУ зібрали масштабну доказову базу у справі нафтопроводу "Самара-Західний напрямок" і повідомили про підозру Медведчуку та його спільникам за заволодіння нафтопроводом. Про це повідомляє пресслужба СБУ та Офісу Генпрокурора. За матеріалами справи, організатором схеми із незаконної приватизації виступив підозрюваний СБУ у державній зраді екснардеп Віктор Медведчук. Він розпочав реалізацію цієї схеми у 2015 році у координації з тодішнім політичним керівництвом України та Росії. Медведчук залучив до схеми третіх осіб, які згодом обійняли керівні посади на підприємстві, що "приватизувало" нафтопровід. Згідно з матеріалами провадження, після розпаду СРСР нафтопровід залишився у власності Росії, але у 2014-2015 роках Апеляційний і Вищий господарський суди підтвердили право України на володіння ним. Однак, Медведчук з підтримкою тодішнього керівництва України домігся скасування цього рішення через Рівненський господарчий суд і організував продаж нафтопроводу швейцарській компанії, контрольованій учасниками схеми. Після заволодіння нафтопроводом Медведчук та його спільники забезпечили його функціонування через підприємство "Прикарпатзахідтранс", а отримані прибутки переводили на рахунки афілійованих закордонних компаній та розподіляли між собою. Ця інформація підтверджується доказами, що є у розпорядженні НАБУ та СБУ, а також свідченнями самого Віктора Медведчука, наданими ним добровільно перед обміном з РФ. У травні 2019 року прокачування дизеля через нафтопровід було заблоковано для повернення його у державну власність. У січні 2024 року Верховний суд України остаточно визнав українську частину нафтопроводу державною власністю.

От вам і ШІ - Планував вбивство своєї колишньої дівчини й описав весь план СhatGPT: ШІ "злив" дані ФБР uainfo.org/blognews/1787758465-amerikanets-planuvav-vbivstvo-svoeyi-kolishnoyi-divchini.html

Татаров був юристом у фірмі Микитася, а не окремим якимсь "одним із головних підозрюваних". Це одна шобла, але керівник Микитась, тому за нього і мова в контексті нового зашквару.

Та куди тому Львову до расчлєнінграда!

Та да. При Кучмі з Януковичем такого не було.