Вячеслав63

Дойчмарки. Дифтонг eu читається ой. Марки були до березня 2002-го. Я їздив в Німеччину до 2005-ого. А після Помаранчевої революції в Україні був економічний підйом, тому і тут музиканту можна вже було заробити.

Просто ми з жінкою не один раз жили в тій квартирі. А в казочки не треба вірити. Схема там дуже проста. Коли у вас не соціальне житло, то соціал дає 1000 марок, на які ви самі шукаєте це житло, а коли ви живете в соціальному, то тільки 500 на всі витрати.

\ Тільки ж Тимошенко піарастка?

Точно німець, ще й з Берліну. Зараз живе в невеличкому містечку в Баварії. Правда, мій син казав, що по міркам Німеччини він живе доволі бідно, але тим не менше, свою квартиру 4-х квартирного будинку вже викупив. Ви розумієте, там дещо інші порядки і закони, ніж у нас. Коли він жив в Берліні і був безробітним, то ще з одним безробітним, недалеко від центру (метро Йоркштрасе), знімали квартиру 110 кв.м з стелею під 4 м (типу нашої сталінки). Ви можете собі таке уявити? Ото такий соціальний захист в Німеччині.

Ваш допис неповний. Треба було ще спитати - "А ви не з Оболоні?"

Олігархічна система нікуди не поділася ні при Порошенку, ні при Зеленському. Ті ж самі монополії, суди, де можна "порішать", своїм все, ворогам - закон, кум, сват, брат, однокашник (курсник) і т.п. Я проти такої системи, хто б її не очолював. Ви, мабуть, погано знаєте нашу пенсійну систему. До 65-и мені нічого не світить. Правда, можна оформити соціальну пенсію, коли жінка - пенсіонер. Але, я не хочу. І так у держави грошей немає, якось проживу.

Держава існує на податки, які платять бюджетники? Ви ж бюджетник, викладач ВУЗу. Хто б вже казав про податки. Я розумію бізнесмени, виробники платять податки в бюджет, а бюджетники тупо живуть з цього бюджету. Скільки грошей на вас витратив бюджет країни? Для розуміння, коли я спитав знайомого німця-музиканта, скільки він заробляє і скільки він з цього платить податків. Відповідь була така - десь до 3000 євро, а податків - нуль. Все залежить від кількості членів сім'ї, доходів на людину, прожиткового рівня. В цивілізованих країнах достатньо, коли людина забезпечує сама свою сім'ю і платить за житло, комунальні послуги, товари в магазинах і т.п. Основне - вона нічого не бере в держави, на відміну від бюджетників.

Від держави, особисто, я, практично, нічого не отримував все життя. Зебезпечував якось себе сам. Я ж музикант - людина вільної професії. Від пенсії теж вільної, бо стажу немає. Так, що не фантазуйте.

Майбутнє в олігархічній системі імені Порошенка?

Довпойоп не розуміє, що це далеко не останні його гроші і те саме, що для вас копійки. Порохоботи - захисники олігархів і олігархічної системи. А щодо багатих людей (не олігархів), то була інформація про одного з бізнесменів, який спонсорував виробництво дронів на 80% своїх статків. Ото справжній патріотизм.

Олігархи - наше все.

Щодо консервативних політичних сил у сучасній Україні, то сьогодні політична наука розрізняє власне консерватизм та неоконсерватизм. Більший вплив на сьогоднішній день мають неоконсервативні партії, як «Булава», Українська платформа «Собор» (УП «Собор»), Українська народна партія (УНП) та партія Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» (ВО «Батьківщина»), до якої 2001 року влилася Українська консервативна республіканська партія (УКРП). До українських консервативних організацій відноситься політичний рух "Традиція і порядок". Варто зазначити, що жодна з цих політичних сил не використовує у своїх політичних програмах конкретну, запропоновану В'ячеславом Липинським, версію українського консерватизму. uk.wikipedia.org/wiki/Український_консерватизм І ще таке - vue.gov.ua/Альянс_європейських_консерваторів_та_реформістів Партія Альянс європейських консерваторів та реформістів була утворена на базі парламентської групи Європейських консерваторів та реформістів (ЄКР) у жовтні 2009 і офіційно визнана Європарламентом у січні 2010. Засновниками Альянсу виступили сім політичних партій європейських країн, серед них: Консервативна партія Великої Британії, польська «Право та справедливість» і чеська Громадянська демократична партія. Головою Правління АЄКР у 2015 було обрано Я. Захраділа з Громадянської демократичної партії (Чехія). Оце консерватори, а "ЄС" входить до іншого об'єднання "Європейська народна партія"(Християнські демократи). Якщо провести аналогію з США, то демократи - це Байден, а консерватори (республіканці) - Трамп. Українські політичні партії Батьківщина, Об'єднання Самопоміч, Рух, УДАР, Європейська Солідарність є спостерігачами у Європейській народній партії. Також Батьківщина молода, Демократичний альянс та Молодий Народний Рух є повноправними членами Молоді Європейської народної партії. Молодь Європейської народної партії є молодіжною організацією Європейської народної партії, існує з 1998 року. 10 березня 2023 року Європейська Солідарність отримала статус асоційованого члена Європейської Народної партії.[2] По ходу, вони не справжні консерватори, а помірні. Правоцентристи (Порошенко) і (праві) республіканці (Трамп), як би і не з одного політичного табору. Ну, то таке.

Так "ЄС" вже консервативні інтернаціоналісти? Чи ким треба тим і будуть?

Та да. Особливо, судячи по деяким форумчанам, "корінним" західнякам-бандерівцям. І оте ваше "навєрняка москалі", здається мені, дуже близьке до істини.

Ого, як працює фсб. Зробили відео в Європі недоступним. А в відео Ярослава каже, що вона пишається Бубкою, як спортсменом, але через його позицію до рашистської агресії, як особистість - він для українських атлетів не існує. А такі фотки у вас не заблоковані -

Вже пора за "порєбрік"аморалу? Там же повна протилежність Північної Кореї.

Виникла необхідність поставити в дитячу спальню (14 кв.м) на 2-ому поверсі приватного будинку кондиціонер. Серед недорогих знайшов такий - Carrier 42QHA007N/38QHA007N. Ціна - 7500. Як вони зараз по якості, ніхто не знає? Бо в мене стоять два кондиціонери Карієр, 12-тки інверторні вже 9 років, виробництва Таїланд. Проблем з ними не було. Декілька зим використовував їх на опалення до мінус 15. А ця модель вже в Китаї робиться. Наперед дякую за відповіді.

І такий коментар - @Vlasovgerojrossii 1 день тому Мы жители Белгорода просим США передать в Украину баллистику, нет масквы сити и нет проблем в Белгороде, нет нацизму. 1,6 тис. Відповісти

Ну, можна й так сказати, що здобутки ті - гівно, вірніше - лайно.

До кінця треба слухати. Портніков каже, що Зеленський і його партія стали партією війни. Раніше такою був "Народний фронт", потім Порошенко з його партією. В відео маніпуляція. Портніков каже, що проголосували не за партію Майдану. Це далеко не одне ж те й саме, що проти Майдану. Тим більше, що Майдан, на жаль, не створив свою партію. А ті старі політики, які вже сто раз перефарбовувалися, апріорі, не могли бути партією Майдану. Вони тупо скористались Майданом, щоб дорватися до корита. Тому, народ вдруге за них і не проголосував, гідно оцінивши їх здобутки.

Передали Україні лише половину з обіцяного: президент Румунії розкритикував НАТО uainfo.org/blognews/1720685430-peredali-ukrayini-lishe-polovinu-z-obitsyanogo-prezident-rumuniyi.html "Що стосується допомоги, яку ми всі надаємо Україні, я думаю, що настав час бути реалістами, ми надали близько половини того, що обіцяли. І цього недостатньо. Якщо ми хочемо, щоб Україна перемогла, ми повинні допомагати більше", - наголосив президент Румунії.

Олігархів же не існує. То крупні бізнесмени, "крєпкіє хозяйствєннікі". І монополій немає. І цим мафіозним кланам не належить найбільш ласі шматочки власності. Все зашибісь. uk.wikipedia.org/wiki/Українські_олігархи Українські олігархи — низка осіб, яка часто нечітко визначена у політичних колах та ЗМІ як «олігарх», що набула статків чи збагачується завдяки контролю влади в цілому або її гілок, непотизму, корупції та іншими нелегальними шляхами, яка з'явилася на економічній і політичній арені України після здобуття нею незалежності в 1991 році. Особи, які стали надбагатими не шляхом економічної діяльності, створення матеріальних цінностей чи росту промисловості, а через розграбування вже створеного іншими людьми національного багатства. Поняття часто плутається із бізнесменами, які створили свій бізнес легальним шляхом та не завдяки своїм позиціям у владі, створивши конкурентноздатні компанії, що спроможні працювати у ринковій економіці.[1] На думку аналітиків британського Think Tank «Chattam House»[3], можливо, найбільша небезпека для України походить зсередини. Український естаблішмент, його неформальні мережі та радянське минуле, формує бізнесменів з надмірним впливом у медіа та владі (так звані олігархи), які становить найбільшу загрозу для стабільності та успіху. Ключові реформи в таких сферах, як охорона здоров'я, державне управління та судова влада, ще не розпочаті або знаходяться в початковому стані. Термін «олігарх» передбачає, що хтось має владу, однак такий термін буде неточним у випадку України. Вірніше сказати, що українські багатії мають надмірний вплив у політиці своєї країни. В контексті дії угоди про зону вільної торгівлі між Україною та ЄС, на думку аналітиків Chattam House[3], українські компанії бояться конкуренції з боку європейських виробництв, лобіюючи протекціоністські заходи. Підприємства олігархів пручаються переходу від рентної моделі до ринкової конкуренції. Українські «клани» (що також іноді називають «фінансово-промисловими групами») виникли за регіональною ознакою. Найпотужніші з них асоціюються із залишками комуністичної партійної номенклатури та пов'язаних з нею кримінальних угруповань Донецька, Києва, Дніпропетровська і Харкова. Іноді в одному регіоні може бути декілька потужних «кланів»[5]. Окрім того, олігархи досить часто створювали фінансово-промислові групи, в яких значне місце посідають фінансово-кредитні установи. Українські бізнесмени в тренді бізнесменів розвинутих країн 20-30-их років XX ст. відкрили власні банки, які іноді використовувалися для фінансування бізнесів своїх учасників. Так, наприклад, Ахметов відкрив ПУМБ (раніше Донгорбанк, який потім був об'єднаний з ПУМБ), Новинський — «Форум», Пінчук — «Кредит Дніпро» (в 2007-му він вигідно продав італійцям Укрсоцбанк), Фірташ — «Банк Надра», Жеваго — «Фінанси і Кредит», Бахматюк — «Фінансова ініціатива» і потім VAB, Нусенкіс — Кредитпромбанк (проданий в 2013-му Лагуну), президент Порошенко — Міжнародний інвестиційний банк (раніше він володів банком «Мрія», проданим в 2006-му російському ВТБ), Коломойський, Боголюбов, Милославський та Мартинов — банк «ПриватБанк»[9]. У сучасному фінансовому світі відбувається боротьба — між тими, хто прагне сховати гроші і активи і тими, хто намагається їх знайти. Наприклад, для того, аби сховати джерела походження своїх статків, або джерела фінансування бізнесів чи просто захистити бізнес від рейдерських атак — олігархи можуть створити власний кишеньковий (кептивний) банк. Проте такі банки ще й живлять за рахунок вкладників бізнеси своїх засновників. В цій діяльності по суті немає нічого поганого[9]: окрім одного — всі ризики вкладників стають пов'язаними із кредитами, виданими одній бізнес-групі. Якщо така бізнес-група сідає на мілину, її кептивні банки можуть обнулити свої сторонні зобов'язання. Як в частині процентних платежів, так і в поверненні вкладів. Коли ж в українських умовах банк пов'язаний неформальними кредитними зобов'язаннями з бізнесом/сами власника і не може адекватно вийти з такого кредитування, виникають більш складні довгострокові наслідки: банк не може продати кредитний портфель, власники можуть не досить адекватно реагувати на погіршення стану банку (адже їх бізнеси і кредитуються банком). Тому центробанки по всьому світу вимушені боротися з відмиванням грошей (anti-money laundering), приховуванням «сірих» транзакцій (related-party lending), приховуванням прав власності (ultimate beneficial ownership) в таких фінансово-кредитних установах. Зрештою, кептивний банк або перетворюється в справжній ощадний банк, або виводиться регулятором з ринку, як, наприклад, це відбулося з низкою банків під час останньої фінансової кризи в України[10]. Поки що нікого з власників збанкрутілих чи виведених з ринку банків не притягнено до відповідальності.