karlito

ні, один сегмент, 20-30 дол, пий - залийся, просто діяв по принципу - працює - не чіпай. впізнав етикетку - взяв, ще для проби брав Knob Creek (50 оборотів, трохи не розрахував як перші коктейлі робив, не звернув уваги на цифру 50) і коньяки Courvoisier (побратим такий нахвалював, вирішив спробувати, норм, жінці сподобався) і Armagnac. і ще якийсь кубинський ром брав (закінчився) - ось і весь американський досвід по важкому алко. все пристойне. ще є біля 10ки сегмент, але в пластиковій тарі - я не ризикував пробувати. хоча не думаю що дуже лютий шмурдяк - тут мережі бояться позовів за отруєння.

я вище джеймісона не піднімаюсь, робити варіацію коктейлю Ідіот (50 г 20річного хенессі + 100 г коли) не маю бажання, а вживаю здебільшого слабоалкоголку, тому віскі + кола 🙄. в мене відсутній нюх, тому купу нюансів з понтами дорогими парфюмами, алкоголем, сигарами, кавою і т д мені не зрозуміти. Тому і поціновувачем мене назвати неможливо, так, юзер). за наводку на сидр дякую

чому це - роялті то їм з усього світу летить, вони платять податки, як мінімум. може ще й закордонний дохід враховується, я хз їх законодавство, то ще більше. дуже навіть рахується. ні. прості рішення це зло. а рецепт - вписуєшся в міжнародний розподіл праці, гарно розпорядившись при цьому людським капіталом, землею та наявними виробничими ресурсами + непрокохуєш географічну рента (якщо маєш, Київська Русь з цього жила по суті - шлях "З варягів в греки"), робиш адекватну надбудову - закони, інфраструктура і т. д. - маєш успіх. Це все на першому курсі економічного вузу проходять - Макроекономіка, Економічна георгафія. але набагато складніше зробити - хоча є гарні приклади -країни Скандінавії, Сінгапур, Швейцарія, Італія, та ж Ірландія, США та Канада, Південна Корея. всі різні але всі успішні (з нюансами)

а ви вибагливий, хєр за мясо не рахуєте). Гінесс, Бейліс, Джеймісон - прям зараз бачу, і це в США)

я саме це й мав на увазі - розгалуженні комунікації, широченні дороги (я майже за два роки жодного обгону не зробив), та кількість авто врешті решт. на днях був в даунтауні - шугався пішоходів на перехрестях, зате там человєніки і двіжуха. я б пожив там рік-два, для контрасту. зараз і будинки з таунхаузами в це перетворюють. частенько на очі попадається конспірологія (чи ні) про Блекрок і іже с нім, як вони масово викуповують приватне житло, штучно наганяють його вартість в районі і здають.

це піпєц як дорого. якось зустрічав, скільки субурбія стайл коштує для США - нам так не буде. хіба що без сучасної інфраструктури, тоді буде. розселяться після кількох зим без електроенергії самі

справа в тому, що ні. військові не мають права затримувати цивільних. влк не мають права не встановлювати діагнози. вони могли б зробити все законно, але тоді вся демократична позолота злізе, і лишиться країна-клон Ерітреї. і Європі буде важко підтримувати таке. а так всі роблять вигляд що все ок.

мені більш до вподоби версія від любителів сієсти - Lo que no mata, engorda. говорять про шкідливу або калорійну їжу, або навпаки - щось неапетитне

пн, ср, пт - перший, вт, что, сб - другий, а в неділю відсипаюсь

Один мальчик был дебилом. Но он, как и положено дебилу, не знал, что он дебил. И поэтому жил счастливо и вполне неплохо. А другой мальчик был очень умным. Но как положено умным, находился в поисках и терзаниях. Поэтому жил тревожно и неуверенно. Однажды они встретились: - Жизнь прекрасна! - воскликнул мальчик-дебил. - Спорно, - ответил умный мальчик. - Почему? - спросил мальчик-дебил. И умный мальчик стал долго и подробно объяснять законы диалектики, философствовать и объяснять материи, неподвластные уму мальчика-дебила. Но тот внимательно выслушал умного мальчика, пожал плечами и спросил: — Ты дебил? И не дождавшись ответа ускакал на одной ноге бросаться собачьими какашками по лягушкам.

капець, краудфандінг вже тоді. "учєньє свєт"

може за напівмісяць джихаду (чи газавату, хз як правильно) прийняли

так грубо). Я б на вимову геть італійців (там діалекти ще більш колоритні ніж в нашом Закарпатті, особливо в терронів старших наполітанців без формальної вищої освіти з їх шиканям і чиканям не звертав увагу. особливо їхнє Ашпета доставляло, не врубався зразу що це аспета - почекайте. Моя вчителька з Турину, я звикав до зовсім іншого акценту). Тому рівняємось на офіційни діалект - а саме з Тоскани, що є сучасна італійська, яку вчать в школах та вузах. На Іскію я плавав в компанії молодого освідченого італійця, він саме Іскія (чи Іскья, хз як точніше передати, але 100 відсотків без звуку "ч") і вимовляв. І в касі квиток купував - точно запамятав. щодо диграфа СН - перед І та Е - це саме К, тому що звук Ч перед І та Е передає одна літера С, яка перед іншими голосними передає звук К. можете запитати гугла чи свого вчителя, чи прогнати написання Ischia через синтезатор мови.

та він чеше, в Криму їв плов відмінний - татарки готували, тут теж - узбечки і киргизки, все супер. нема ні в шашлику ні в плові ніяких ноу-хау, а жінки - що їх навчили те й готують. в общазі були цяці що псували яєшню, а були дівки з села - і тобі пампушки, й дерунчики, й борщик.