Активність

Українська династія: як Чернишов "крисив", а Шефір і Міндіч заздрили Єрмаку і Татарову Джерело: censor.net/ua/r4000906

нажаль дізлайки закінчились хвайрпоінт - це замах на 100 гривень, а удар на 1 копійку шаг🤣, але сраколизам цих зелених мударів то не зрозуміти...

А ви задонатили сьогодні на ЗСУ зі своєї пенсії чи мінімальної зарплати? А на космічні війська? А на супутник? А на русоріз? Ні? Тоді ви агенти Путіна! Дружина міністра оборони України Михайла Федорова, під час війни і катастрофічних проблем із забезпеченням армії, придбала розкішну суперяхту орієнтовною вартістю близько 26 млн євро. Згідно з документацією, яхта Tankoa S501 Vertige довжиною майже 50 метрів зареєстрована під прапором Франції. Окрім пані Федорової серед власників є французька компанія CENTRALEASE. Подібне співволодіння, ймовірно, стало вимушеним заходом, оскільки згідно з місцевим законодавством, половина зареєстрованого під французьким прапором човна в обов'язковому порядку повинна належати громадянинові однієї з країн-членів ЄС або зареєстрованій в ЄС компанії. Таким чином, обійшли юридичні нюанси за давно налагодженою схемою за хороший відкат місцевій фірмі-"прокладці". Не виключено, що нескромне придбання – не особисте блаженство родини Федорових, а нова цінна іграшка всього ОП. Не просто так вибір припав на міністра оборони, який ще не встиг особливо прославитись і побоюватися гучними скандалами. У цьому сенсі ім'я нове та непомітне. Отже тепер у власників Банкової є в особистому розпорядженні елітна яхта на Лазурному узбережжі. Але то таке. Головне, як казав Притула, - звичка донатити повинна бути такою ж обов' язковою, як звичка дихати... Віктор Чепіга ЗИ: ІПП (інфа потребує перевірки)

Маманя,як раз на Лорта бiльш вiдомому ,як 125 завод працювала.Останню ЗП перед заiльненям в 95му роцi виплатили пicля продажу в Китай зелёного напвпричипа ,до довший час стояв на територii пiд-ства.На початку 90-х ще выставка был продукцii,серед рiзних ТНВ типу Амфiтон,якicь пральки ,тощо були невеликi ракети повiтряного запуска.Головки наведения там робили .

Що робити з Fire Point?.. Це не питання. Питання в тому, що Fire Point робить з нами. Поки в Україні не зміниться влада, Fire Point нікуди не дінеться, все в нього буде добре, тому що Fire Point є частиною влади, як і пан Міндіч. Fire Point - це величезний монстр, Левіафан, біблейське чудовисько. І одночасно Fire Point - це мильна бульбашка, яка раптом колись зникне, як роса на сонці. Немає ніякого «технологічного чуда». Дрони FP-1 і FP-2 - це звичайні безпілотні літачки, яких багато в світі. Єдина їх конкурентна перевага - величезні гроші, адмінресурс і постійні замовлення. Дрони Фаєрпоінта стали основою далекобійних ударних сил України не тому, що вони найкращі, а тому що конкурентів розорили, або ліквідували, як «підрозділ Касьянова». Якщо Міндіч домовляється з Умеровим про всі гроші світу для Фаєрпоінт, то на що чекати іншим?.. FP-1 і FP-2 - це зовсім не так дешево, як стверджують очільники мафії і їх медійна обслуга. На початку 2024 року держава купувала FP-1 по ціні 55 тис доларів, а наші дрони «Спис» по ціні менше 5 тис доларів. При тому, що в нас були кращі і дорожчі комплектуючі, за виключенням двигуна, який у FP-1 був на 5 тис доларів дорожчим. Ну, ок, беремо ціну «Списа» і додаємо 5 тис за двигун. Виходить ціна FP-1 10 тис дол, але ж ніяк не 55 тис. FP-1 і FP-2 давно вже не «самі дешевші», та й ніколи такими не були. Їх ціна давно перевалила за 100 тис доларів, що значно дорожче того ж «шахеда». Як то кажуть, «апетит з їдою прибуває». Якщо тебе ніхто не контролює, ти друг президента, - роби що завгодно, багатій, живи краще!.. Якби вони зупинилися на дронах, які досить легко збирати з китайських комплектуючих, але Левіафан - це ненажерлива істота. Вони вирішили «піти в ракети», бо там більше грошей. З ракетами вийшла біда, бо мало зробити болванку з мотором, системи керування на неї немає, ніхто не продає, а тільки по координатах gps вона погано літає, та й двигунів немає, і взагалі… Небагато країн в світі роблять свої крилаті ракети, для цього потрібні інженери, досвід, обладнання - цього міндічі-штілермани не врахували. Тож ніяких анонсованих 3000 ракет не вийшло. Осінтери помітили тільки 23 пуска «Фламінго» з яких тільки дві долетіли до цілі. За це свято жадібних дилетантів держава заплатила мінімум 14 млн доларів при ціні 600 тис за ракету. Для порівняння - наш підрозділ з 2022 року витратив на дрони десь трохи більше 4 млн доларів, а вразив цілей що найменше на півмільярда. Я довго не міг зрозуміти, як вони це роблять?.. Обіцяють три тисячі ракет, обіцяють балістику по москві, «антибалістичний щит Європи», супутники старлінк і польоти в космос… Як це все можна обіцяти, не маючи за плечима ні багаторічного досвіду, ні виробництва електроніки, прецизійних деталей і приладів, не маючи тисячі інженерів і конструкторів?.. Ну ось як?.. А коли почув розмову Міндіча з Умеровим, зрозумів - це все величезне шоу, грандіозна містифікація, яку генерує особисто пан Міндіч - безумовно талановита людина. Вони всі слухають Міндіча і йому вірять - і Умеров, і Штілерман, і сам Зеленський. Вірять в тисячі ракет, в то, що ці ракети будуть краще і в шість разів дешевше за американські, вірять в балістику і антибалістику. А чому б не вірити, якщо раніше, в шоу-бізнесі це завжди спрацьовувало?.. Життя - театр, і вони в ньому - актори. Fire Point - це Вечірній Квартал, поставлений на війні. Все як завжди. Тільки цього разу ми платимо за це свято кровʼю. Ю. Касьянов

навіть , якщо Fire Point - то іпсо воєнного часу , гарна іпсо теж воює

Fire Point не був ракетною школою, де формують технології, конструкторів, принципи, системи, а ще 3 роки тому обирав майданчики для зйомок серіалів та забезпечував кавою знімальну групу Україна не вчора навчилася робити ракети. У нас із 1990-х була власна ракетна база, хай недофінансована, розірвана, частково знищена російською агентурою, політичною тупістю і хронічною байдужістю держави. Але вона була. Київ, Дніпро, Харків, Львів, Шостка, Сміла, Запоріжжя, Павлоград, Одеса — це не географія для презентації, це ланцюг компетенцій: ракета, двигун, паливо, бойова частина, головка самонаведення, інерціальна навігація, автопілот, електроніка, приводи, контроль, випробування, серія. Саме такою має бути справжня ракетна промисловість. Не один “успішний” приватний бренд із політичним доступом, а десятки підприємств, які роками тримали компетенцію, навіть коли держава робила вигляд, що ракети їй не потрібні. КБ “Луч” у Києві — це не стартап і не вивіска. На офіційному сайті підприємство прямо вказує: воно займається дослідно-конструкторськими роботами зі створення ракетних комплексів наземного, повітряного і морського базування, авіаційних і зенітних керованих ракет, систем керування ракет, а також виробництвом у кооперації з українськими підприємствами протитанкових керованих ракет і комплексів морського ракетного керованого озброєння. Це означає просту річ: “Луч” — це інженерна школа повного циклу в українській кооперації, а не посередник між бюджетом і підрядниками. Дніпро — це КБ “Південне” і “Південмаш”. Саме там тягнули лінію українського оперативно-тактичного комплексу: “Борисфен”, “Сапсан”, “Грім-2”. Defense Express описував, що “Грім-2” робився за участі КБ “Південне”, а в 2014 році “Південне” ініціювало відновлення “Сапсана”, використовуючи напрацювання за “Громом-2”. Тобто українська балістична ракета не народилася з нуля у 2025 році в кабінеті приватної компанії. Її промислова логіка існувала десятиліттями, просто її роками не фінансували нормально. Київська й українська кооперація “Нептуна” — ще один доказ. У розробку й виробництво комплексу були включені “Луч”, “Оризон-Навігація”, “Імпульс”, “Візар”, ЦКБ “Арсенал”, “Радіонікс”, “Телекарт-Прилад”, “УкрІннМаш”, “Мотор Січ” та інші. Це не “одна компанія зробила диво”. Це нормальна ракетна кооперація, де кожен відповідає за свій складний шматок. І саме така кооперація потопила “Москву”, а не піарна казка про ракетного виробника, який три роки тому був у цивільному бізнесі. “Артем” у Києві — це ракети Р-27. За словами керівника підприємства в інтерв’ю ArmyInform, після 2014 року Україна відмовилась від російської кооперації, а з 2019-го Р-27 виробляється самостійно, у кооперації з українськими компаніями. І він прямо підкреслював: ракети класу “повітря-повітря” — це дуже складний виріб, який у світі виробляють одиниці заводів. Ось це і є реальна виробнича спроможність: п’ять років імпортозаміщення, українська кооперація, складний виріб, відповідальність за результат. Харків — це системи управління, приладобудування, школа “Хартрона”, ФЕД та суміжні компетенції. Львів — це ЛОРТА, радіотехнічна апаратура, спецзв’язок, електроніка. Шостка — “Імпульс”, “Зірка”, ДНДІ хімпродуктів, тобто боєприпасна й хімічна база. Сміла — “Оризон-Навігація”. Запоріжжя — “Мотор Січ”. Одеса — “Телекарт-Прилад”. Київська область — “Візар”. Це все не декорації. Це ті підприємства, без яких ракета не стає ракетою. Корпус без навігації — не ракета. Двигун без системи керування — не ракета. Бойова частина без надійного підриву — не ракета. Презентація без серійної кооперації — взагалі не оборонна політика. І тут з ніх..я з’являється Fire Point. За матеріалами україгських журналістів, Fire Point ще на початку повномасштабної війни була кастинговим агентством для кіно- й телепроєктів. Нині компанія описує себе як одного з найбільших підрядників ЗСУ з контрактами приблизно на 1 млрд доларів і близько 30 секретними виробничими майданчиками. Тобто за кілька років компанія з цивільного, неракетного бекграунду перетворилася на великого оборонного підрядника...і типу, це ОК? Але це НЕ нормальний шлях ракетної школи. Це аномально швидкий доступ до оборонного ресурсу! Fire Point не був історичним ракетним виробником України НІКОЛИ. Не був “Лучем”. Не був “Південним”. Не був “Артемом”. Не був “Радіоніксом”. Не був “Арсеналом”. Не був харківською школою систем управління. Не був львівською радіоелектронною базою. Не був шосткинською хімією. Не був промисловою кооперацією “Нептуна”. Він міг стати інтегратором, збирачем, організатором майданчиків, швидким приватним оператором під конкретну потребу із підручних матеріалів і готових вузлів. Але повноцінним ракетним виробником у сенсі школи, циклу, глибини і відповідальності він за три роки стати не міг. Для цього потрібні не політичні контакти, а десятиліття інженерії, випробувань, суміжників, серійних провалів, виправлень і технологічної пам’яті. Ось чому останні плівки по Міндічу б’ють не по репутації однієї компанії, а по всій логіці оборонних рішень. За переказом оприлюднених матеріалів, у розмовах Міндіча й Умєрова йшлося про Fire Point, FP-1, FP-5, FP-7, фінансування, продаж частки, інвесторів і “кешаут”. DOU пише, що Міндіч, який раніше заперечував бенефіціарний зв’язок із Fire Point, на записах обговорює з імовірним Умєровим фінансування виробництва, державні контракти та потенційний продаж Fire Point; також ідеться про можливий продаж 33% за 600 млн доларів, із яких половина мала піти в компанію, а половина — як cash-out акціонерам. Окремий шок сама цифра 311 млрд грн. За даними роздруківок, у діалозі Міндіч просить прискорити виділення грошей на FP-1, а Умєров говорить про “311 ярдів”, тобто 311 млрд грн; NV також наводить фрагмент, де в контексті Fire Point звучить: “311 ярдов это все”, після питання “на нас?” — “на тебя”. Fire Point уже заперечує, що компанії виділяли 311 млрд грн, і просить НАБУ підтвердити автентичність записів; це важлива юридична деталь. Але політичне питання від цього не зникає: чому сума масштабу сотень мільярдів взагалі звучить у розмові Міндіча з міністром у контексті одного приватного виробника? 311 млрд грн — це не “ще один контракт”. У бюджеті-2026 на закупівлю озброєння, військової техніки, дронів, боєприпасів та обладнання передбачено 709,8 млрд грн. Тобто 311 млрд — це майже 44% цієї річної лінії. А на створення нових і розширення наявних оборонних виробничих потужностей для боєприпасів, ракет, ППО та іншої продукції закладено 44,4 млрд грн. Отже, цифра, яка звучить у плівковому контексті, приблизно у сім разів більша за офіційний річний ресурс на розширення виробничих потужностей ОПК. Ось де кримінальна, політична й промислова логіка змикаються. 311 млрд могли б не “підтримати одного виробника”, а перезапустити українську ракетну промисловість як систему. “Луч” міг би масштабувати “Нептун”, “Вільху”, керовані ракети, системи управління і серійні лінії. “Південне” і “Південмаш” могли б отримати нормальне довге фінансування для балістичного напряму, а не виживати від уривка до уривка. “Артем” міг би розширити виробництво авіаційних ракет і суміжних керованих виробів. “Радіонікс”, “Арсенал”, “Хартрон”, ФЕД, ЛОРТА, “Оризон-Навігація”, “Візар”, “Телекарт-Прилад”, “Мотор Січ”, Шостка, Павлоград — усі могли б отримати не подачки, а державну програму компонентів: головки самонаведення, навігація, електроніка, приводи, паливо, бойові частини, стенди, контроль якості, розосереджені виробництва, захист цехів, зарплати інженерам, серія. А що ми бачимо замість цього? Компанію з неракетним походженням, стрімкий злет, закриті майданчики, великі контракти, питання до власності, плівки з Міндічем, розмови про cash-out, 311 млрд у контексті Fire Point і пояснення заднім числом. Компанія без історичної ракетної школи, без публічно видимого повного циклу, з цивільним бекграундом і політично токсичним шлейфом навколо бенефіціарів не може отримувати концентрацію ресурсу без повного аудиту. Бо ракета — це не бренд. Це промисловий ланцюг. Якщо держава дає сотні мільярдів одному приватному контуру, вона не будує ракетну незалежність. Вона створює нового монополіста. А монополіст в оборонці — це завжди майбутній шантаж, майбутній провал контролю і майбутня залежність фронту. Саме так треба ставити питання по кейсу Міндіча та Fire Point: чому країна, яка має власні розробки рівня «Нептуна», «Сапсана» та Р-27, країна з унікальною школою систем управління та ракетної хімії, повинна раптом має повірити, що приватний виробник із кастингового минулого став головним ракетним контрактоутримувачем від держави? Владислав Смірнов

день бабака , або фраза "можем повторить" заиграла новыми красками Ночью 1 мая оперативные телеграм-каналы, в частности «Сочи Онлайн», распространили тревожное сообщение. Судя по поступающей информации, неприятель предпринимает уже четвёртую массированную атаку на нефтеперерабатывающий завод в Туапсе за последние семь дней. Жители Туапсе, есть вариант: сами аккуратно дожгите нахрен оставшиеся бочки (чтоб в море не текло и природу не загрязняли), беспилотники и перестанут летать. И вам спокойнее, и ВСУ дроны сэкономят, и в других городах движуха тоже начнется, не только же вам развлекаться. Все в плюсе.

Глибокий ящик наше все.

Дякую за увагу до моєї персони. Цю зиму прожив на дачі. Склав список, що необхідно зробити до наступної. Є й утопічні задачі - утеплити будинок. Але там окупність при нинішніх цінах на газ понад 10 років і це за умови, що не прийдеться взагалі топити. Питання скоріше в комфорті. Може й з ДБЖ те ж саме. Треба рахувати.

Сумнозвісний у містіІ Рекстон. А декому від нього вдалось з"їбнути. https://www.facebook.com/share/v/1RvK4fJLUx/

Сегодня мы достигаем предела своего эгоистического развития, завершающего всю нашу тысячелетнюю историю, и потому человечество ощущает кризис во всех областях своей деятельности. Мы не видим, куда дальше идти и что еще можно сделать - поэтому мир погружается в депрессию и наркотики. И тут приходит наука каббала, ожидавшая именно этого времени – конца 20 века, когда она должна была раскрыться, о чем написано в книге Зоар и других каббалистических книгах. Это происходит именно сейчас, когда все понимают или начинают ощущать, что находятся в тупике, ведь нашему эгоизму больше некуда расти. Если бы эгоизм продолжал расти, мы бы бежали за ним, не задумываясь, как делали во все свои прошлые жизненные круговороты, всю свою историю, каждый раз пытаясь чего-то достичь в этой жизни, выиграть, устроить для дома, семьи, детей, профессии. Каждое поколение – это словно шеренга солдат, переходящая из жизни в жизнь, из воплощения в воплощение. И за все время этих жизненных круговоротов мы не уставали гнаться за своим эго, потому что желание подталкивало нас. Неважно, что оно было ерундовое, и мы все это уже проходили и не раз – мы бежали и делали то, что оно хотело. Но из-за того, что сейчас это эгоистическое желание достигло своего последнего, предельного уровня, мы начали чувствовать, что дорога кончилась. Люди уже даже не хотят рожать детей, не веря, что следующее поколение будет жить лучше настоящего." ДА БУДЕТ МИР!!!

23 ракетки полетіли, одна влучила. 39.11 Монйчучело посылаем нах, а также все зелёных жополизов .

У уважаемого Сергей 31 вопросов больше чем ответов. Найди 10 отличий. Привезли белую трубу и утеплитель на основе поролона. Уложили красную трубу и изоляцию типа гофра. Эти картинки одна к одной относятся? Или надергано из интернета?

На контуре возле окна заломаная труба на развороте ?

Я помню в том году вам "это дорого" было...

-3 πιдара t.me/gnapinfo/3469

Красивая работа дымоходчиков.

x.com/DenShtilierman/status/2049828618910441927

В нас блокпости для відлову десь роки три тому пробували практикувати, але швидко збились с теми...

Досвід криївок ... край повстанців ... )))

В нас досить потужна Вайбер група по району, пишуть не тільки де стоять, але навіть куди поїхали. Ну і зранку більш менш безпечно, до міста суцільна тянучка. Ось вдень, коли мало машин трохи стрьомно.

От воно як ... иєєєх, Кириле Олексійовичу... ))) Теж поділюся. Сьогодні вранці виїхав на зустріч, але авто не брав: вирішив їхати на таксі. Після зустрічі кілька годин прогулявся пішки: дійшов до центральних вулиць міста, погуляв ними, подивився, що і як, бо з авто на це якось нема часу, та й у вікно не багато побачиш. Позаходив у кав’ярні, рибальські й збройові крамниці, до книжкової крамниці друзів тощо... Багато спілкувався у вільному режимі й спостерігав зміни: і в місті, і в людях. Місто без чоловіків Чоловіків на вулицях реально дуже й дуже мало. Ну і дівчат небагато: який сенс виляти тухесом, коли нема кому позаритися на нього Занепад вже пішов - багато оголошень про оренду на закритих закладах та крамницях. І це центр-центр, де раніше за кожен квадратний метр билися люто. І про блоки (бо на це тригернувся): коли їхав додому в тролейбусі (в нас зараз прикольні такі, чистенькі, комфортні), спостерігав на дорозі «напівблок». Смугасті фішки, троє поліціянтів, хлопець у цивільному і... один військовий з автоматом. Але стояли вони недалеко від залізничного мосту, тож той хлопець міг бути просто з охорони. Зранку таксист розповів, що пресинг людоловів став меншим і рідшим; на авто можна взагалі не паритися. Та це я і без нього знаю, бо майже щодня за кермом. Але тепер поліція зупиняє, перевіряє, доставляє тощо... Ну, про це я місяць чи два тому писав: у них є план. Тоді бабусі на лавці казали: 5 голів на відділок на добу, але то не точно. Так що "все йде за планом!" ©

Пофіг, буде донька і зранку возити дружину з малим до міста. Нефіг спати до обіду.

ХЗ. Я ще не витягнув, проміряв,, має бути опір ом 30.По нулям. Я перший, раз бойлер чистив років через 10, витяг з4 кг піска, потім він проробив ще рік наіпгувся ТЕН. Тобто рідний ТЕН проробив десь 10-11років. Міняний проробив всього 2 роки. Головне другий бойлер паше вже 13 років без чистки і все норм. Обидває Атлантік Але кажуть, що в нинішніх якість вже значно гірша.