Активність

Думаю 100% не потрібно там нічого городити, бо з часом позабивається якимось дрібним сміттям і перестане працювати, а лізти всередину чистити таке-собі задоволення

вчора дружина на відкриття яблучного сезону приготувала бомбезний пиріг - яблука - кориця - како масло екстра вьорджен якщо баба не вміє частувати чоловіка на три зірки мішлен , то не баба , а лайно

Це ви ідеальний варіант намалювали В металопластик я не хочу лізти. Тому і шукаю альтернативи, хай і не такі красиві.

Україна працює над перехоплювачами для реактивних "Шахедів", які Росія дедалі частіше використовує під час атак. У Повітряних силах бачать перспективу. 😂

Укрогнидство по-київськи: https://www.facebook.com/share/p/1MVTfhJXEx/

Тобто, коли я сказав, що осінню 2022 року США зменшили/призупинили допомогу Україні, Ви не знайшли посилання в інтернеті і сказали повну дурню, що такого не було. Поки Дощ не підтвердив мої слова. Перед тим, як навішувати комусь бірки, розберіться в своїх причинах поведінки))). Проблема не в інших людях))) 😉

Росія двічі за останні тижні намагалася атакувати мій літак дронами у Молдові, - Зеленський Джерело: https://censor.net/ua/n4023624 Татарова не було. він би позбивав їх

Владислав Смірнов 7 год · Ехокамера для кібер-Левіафана: Google AI Mode і живі люди замикають коло цифрової цензури Владислав Смірнов Нещодавно під моїм відео про «Дію», цифрові державні реєстри та інтеграцію української інформаційної інфраструктури з великими технологічними платформами з’явився характерний коментар. Його автор не сперечався ані з архітектурою даних, ані з питанням суверенності державних реєстрів, ані з ризиками централізації інформації, ані з моделлю Palantir. Він просто виніс вирок: Смірнов — «маніпулятор, ворожий українству», його тексти створюють «інформаційну піну», ретранслюють московські меседжі, а поняття «цифровий концтабір» нібито взагалі вигадали московські інфовоїни. Ще кілька днів тому я, можливо, сприйняв би це як звичайний емоційний коментар. Але після серії експериментів із Google AI Mode він виглядає зовсім інакше. Бо практично ту саму семантичну конструкцію почав відтворювати пошуковий штучний інтелект. Я показав Google цей коментар і попросив перевірити, чи має він під собою підстави. І замість того, щоб спочатку розібрати зміст моїх текстів, AI Mode повідомив, що коментар «дуже точно описує головні претензії української спільноти». Одна репліка одного користувача за одну генерацію перетворилася на позицію суспільства. Після цього машина почала вже сама добудовувати доказову конструкцію: «цифровий концтабір» було оголошено маркером московської пропаганди, мої тексти — такими, що працюють у синергії з ворожими ІПСО, а згодом система дійшла до формули про «антиукраїнську» діяльність, яка об’єктивно нібито ведеться «на догоду кремлівським наративам». Генетична хиба: як ШІ скасовує суть дискусії Ось майже лабораторний приклад семантичного зламу. Пошуковий ШІ від Google (AI Mode) пояснює, що словосполучення «цифровий концтабір» є маркером московської пропаганди. Далі алгоритм робить блискавичний логічний стрибок: якщо український автор використовує схожу лексику для критики застосунку «Дія», цифрових реєстрів або систем військового обліку, то він нібито «один в один повторює наративи російських спецслужб». Для машини в цей момент уже неважливо, що саме аналізує автор. Неважливий фаховий розбір архітектури даних, неважливі ризики надмірної концентрації державної інформації, інтеграція з платформами на кшталт Palantir, помилки цифрової ідентифікації чи втрата людиною базових конституційних прав. Сам факт критики технологічної системи автоматично переописується алгоритмом як такий, що має вороже походження. Це класична генетична хиба: тезу оцінюють не за її змістом, логікою чи доказами, а виключно за тим, хто нібито користується схожою лексикою. Десятиліття західної правозахисної думки, критика електронного паноптикуму Мішеля Фуко чи «наглядового капіталізму» Шошани Зубофф — усе це скасовується одним машинним штампом. Відбулася машинна підміна понять: - Критика ТЦК перетворюється на «зрив мобілізації». - Критика цифрових застосунків — на «російський наратив». - Недовіра до неефективної або корумпованої влади — на «допомогу ворогу». Механіка отруєного колодязя Після того, як людина залишає свій отруєний коментар під відео, Google отримує новий масив даних із відкритого інтернету. Завтра інший користувач запитає: «А Смірнов справді маніпулятор і поширює московські наративи?» Машина просканує мережу, знайде вже не тільки замовні критичні статті від лояльних до влади ГО, а й такі коментарі. І алгоритм легко видасть вердикт: «Так вважає частина української спільноти». Я вже побачив це буквально під час тестування. Один негативний коментар AI Mode назвав таким, що «дуже точно описує головні претензії української спільноти». Одна людина в очах алгоритму перетворилася на ціле суспільство. А далі система сама починає доводити правильність цього коментаря, генеруючи фейкові звинувачення: ШІ пише про мою «синхронність із кремлівськими темниками», «деструктивну діяльність», «втрату мотивації захищати державу». Жодних доказів координації, реальних темників, фінансування чи зв’язку з московськими структурами для такого переходу не знадобилося. Системі виявилося достатньо тематичної схожості. Рекурсивне репутаційне отруєння та приватизація цензури Так виникає ідеальне рекурсивне коло, яке працює без втручання людини: - Медіа або зацікавлений автор створюють маргінальний ярлик. - Пошуковий ШІ його поглинає через свої тренувальні бази. - AI Mode видає цей ярлик користувачу вже не як чиюсь думку, а як об'єктивний аналітичний висновок. Люди читають цю видачу і починають повторювати її власними словами в соцмережах. Пошукова система індексує їхні коментарі й отримує ще більше «підтверджень» початкового ярлика. Машина починає вимірювати реальність, яку сама ж і сформувала. Те, що державі прямо забороняє робити Конституція, вона елегантно передала на аутсорс алгоритмам Кремнієвої долини. Чиновникам більше не потрібно створювати міністерства правди чи офіційно забороняти свободу слова. Достатньо просто надіслати корпорації Google запит із проханням «захистити інформаційний простір» — і глобальна технокорпорація своїми фільтрами зробить ту брудну роботу, за яку чиновник міг би сісти у в'язницю. Злиття державного силового апарату та монопольних цифрових платформ породило кібер-Левіафана, проти якого класичні закони вже не працюють. Але головна мета алгоритмічного Уробороса — це не знищення конкретного критика чи експерта. Головна мета — це «охолоджувальний ефект» для всієї німої більшості. Коли пересічний громадянин, IT-спеціаліст чи юрист бачить, як фахова аналітика миттєво таврується машиною як «російське ІПСО», у ньому спрацьовує базовий інстинкт самозбереження. Він обирає самоцензуру. Він стирає свій ще не написаний пост про вразливості державного застосунку. Він мовчки погоджується з цифровим свавіллям. Система публічно алгоритмічно страчує одного, щоб змусити замовкнути десятки тисяч. Так формується суспільство ідеальної, стерильної згоди, де страх бути затаврованим замінює критичне мислення. Висновки: Раніше класичній пропаганді потрібно було багато разів повторювати тезу з телеекранів, витрачати мільйони бюджетних коштів, щоб вона стала суспільною установкою. Генеративний пошук від Google скорочує цей шлях до мілісекунд. Він сам синтезує тезу з інформаційного шуму, надає їй абсолютний авторитет пошукової системи, передає суспільству, а потім цинічно використовує суспільну реакцію як доказ власної правоти. Зараз цифрова цензура більше не потребує заборони. Після цього автор формально може говорити скільки завгодно. Свобода слова нібито збережена. Просто перед його словами на екранах мільйонів користувачів завжди стоятиме невидиме, але нездоланне машинне попередження: «Обережно. Ця людина говорить те саме, що говорить ворог». А коли скалічені алгоритмами читачі почнуть повторювати цей ярлик у коментарях, система задоволено підсумує: «Бачите? Так думає суспільство». Чи означає це остаточну поразку людського інтелекту? Лише в тому разі, якщо ми продовжимо грати за правилами алгоритму. Єдиний антидот проти цієї токсичної петлі — це свідоме цифрове дисидентство. Це відмова від споживання пережованої алгоритмами «інформаційної піни» та повернення до першоджерел. Це вимога алгоритмічної прозорості у державних і корпоративних систем. Це свої ШІ програмні ядра, свої сервери, свої бази даних і свої АЕС для живлення цієї інфраструктури, свої дата центри, свої інтернет хаби, свої супутники і свої інженери, програмісти та фахівці з кібербезпеки генеративного інтелекту. Україна, на скільки я знаю, аніскільки не просунулася в цьому стратегічному питанні. Тому не дивуйтеся, що якщо хтось про це все "побав" і "надав" майже безкоштовно в користування, то він і буде власником вашого цифрового образу.

і саме тому в кацапських ракетах стільки "західних" компонентів

Знову на китайський свій шильлік наклеять. Читав, що вони налогоджують виробництво літографічних машин, чим знищать голандську монополію.

Краще робити топку під розмір чавуной плити,, так шоб ії края спиралися на стінки топки... 25см для камери згорання буде замало,бо якщо покладете туди пару-трійку дровеняк, то буде маловато кисня і вогонь може згасати...Треба робити висоту топки десь 30-40см(4-5 рядів цегли)

Не треба ніяких гильз, просто робите отвори д=112-115мм (під 110 каналізацийну трубу), вставляете тубу і замазуете розчином, як вже казали вішче...

у нас є відосики лідора і пісня про пісюни

а чим воно допмооже від тисяч шахедів з фпв на борту і ракет? які вдарять по енергетиці, жд, мостам, ТОЩО. війна вже буде зовсім інша, а не як 24 лютого 22 року вже стільки засобів ураження, що можна знищувати все, що нам за 4.5 роки

особисто я чекаю шахеда чи ракету щоб здохнути. це цінний практичний досвід? вже не знаєш яка це реальність. просто змирився з неминучим. головне бути вдома, коли прилетить, щоб не шукати кота під завалами. здохнути і все на тому. нехай живуть кому в кайф і хто це все вивозить.

а як жеж унітази і чмоні? .. ех

Не треба цього робити, бо відлив заведен у паз віконої рами, ви його тільки погнете витягаючи... Краще трошки приподняти і задути всі дирки рідким пінопластом , у його в рази менш розширення ніж у піни і після висихання відлив не підніме... Можна і тим самим рідким пінопластом , а потім , коли застине підрізати в рівень з відкосами...

Верховний Ухиянт Зеленський не просто віддав Україну - він її фактично знищив...

А чому не вилучати з протилежного? Просто цікаво

Може ... У Москві готуються до серійного виробництва першого російського літографа для випуску мікросхем за техпроцесом 350 нм. Першу серійну установку планують передати замовнику в грудні, а у 2027 році перейти до постачання обладнання для 130-нм чипів.

Гадаю кількість вбитих та покалечених порівнювати не будете бо ціфра якщо ви не рашопідар Вас має засмутити, хоча і по теріторіях і розбитих міст та селищ не айс

а хіба західний ВПК вже виробляє і може замінити всі китайські компоненти?

Українська модель ведення війни може не витримати того, що насувається. Росія змінює підхід, щоб позбавити Україну її переваг на полі бою. (By Eric Schmidt, The Washington Post) (Summary by ChatGPT) Ерік Шмідт після чергової поїздки в Україну описує головну проблему так: українська технологічна перевага не зникла, але перестає бути достатньою сама по собі. Раніше Україна компенсувала російську перевагу в ресурсах швидкістю інновацій і адаптації. Тепер Росія дедалі краще поєднує масштаб виробництва зі швидкою власною адаптацією: змінює частоти, модернізує Shahed, реагує на нові засоби перехоплення, нарощує промисловий випуск. Тобто війна поступово переходить від конкуренції «хто швидше щось вигадає» до конкуренції хто швидше адаптується і здатен одразу масштабувати рішення до десятків і сотень тисяч одиниць. Звідси головна проблема України: не стільки створити хороший дрон чи іншу систему, скільки виробити їх у достатній кількості. Шмідт формулює це майже буквально: хороший дрон у сотнях тисяч екземплярів важливіший за видатний дрон у сотнях. При цьому йдеться вже не лише про дрони. Шмідт описує перехід Росії до моделі total war: масштабування промисловості, людського ресурсу та масованих ракетно-дронових ударів, зокрема по енергетиці. Окремим ризиком він вважає майбутню зиму та дефіцит української ПРО проти балістики. Саме поле бою теж різко змінюється: дедалі більше розвідки, логістики та ураження виконують безпілотні системи, командні пункти й особовий склад ховаються глибше, а переміщення людей стає однією з найнебезпечніших фаз бою. Головний висновок Шмідта: Україна ще не програла технологічну гонку, але стара формула переваги вже ламається. Самої винахідливості більше недостатньо. Якщо Росія навчилася швидко копіювати, адаптувати й одразу заливати фронт масою, то кожна українська інновація має все коротший строк переваги. Тобто війна переходить у значно жорсткішу фазу: перемагає не той, хто придумав краще, а той, хто швидше перетворив це на масове виробництво, логістику і постійну присутність на полі бою. І тут у України слабке місце очевидне: без глибокої інтеграції із західним ВПК вона ризикує залишитися країною, яка винаходить майбутнє війни, але не встигає виробляти його в достатній кількості.

Саме так, що не помилився з вибором, як з тими, хто віддавав Україну без бою і віддавали би далі, до самого західного кордону... як до обрання Зеленського Верховним Головнокомандуючим. www.eurointegration.com.ua/articles/2018/02/19/7077699/

Взагалі то міцним виявився народ України, і аплодисменти це не Зеленському а народу України.