Військовий імунітет усе спише
Пропрацювавши в шаленому темпі рік в тимчасовій слідчій комісії і продовжуючи займатися питаннями військових, нажаль, я маю констатувати факт, що система ЗСУ абсолютно гнила і замість того, щоб це змінювати, великі генерали і полковники тільки вишукують тих, хто говорить про проблеми, і знищують не проблему, а тих, хто про неї говорить і намагається її виправити.
Моя позиція – завжди має бути конструктив, тому ТСК працювало не просто виявляючи і вказуючи на проблеми, але і досліджувало їх природу та пропонувало шляхи їх вирішення, в тому числі вносячи і законодавчі ініціативи.
Ви можете помітити, що я рідко говорю про персоналії, але вони і є складовими системи і саме вони призводять до жахливих наслідків та коштують тисячі життів.
І оскільки дуже накипіло і вважаю подальше замовчування злочином, доповідаю…
⸻
Однією із руйнівних сил в ЗСУ є совковість та родинні зв’язки серед командного складу ЗСУ.
Декілька днів назад розгорівся скандал навколо 27-річного комбрига в 34 окремій бригаді берегової оборони, який без належної підготовки та забезпечення стирає особовий склад на лівому березі Дніпра Херсонської області для виконання безглуздих завдань.
Примітно, що це 27-річне молоде "дарування", за інформацією, одружений на племінниці голови ВМС, що дуже сприяє його блискавичному кар’єрному зростанню.
⸻
Зовсім нещодавно я стикалась з подібною ситуацією в цьому ж корпусі морської піхоти, але в 39 бригаді берегової оборони, коли до мене звернулися з криком про допомогу військові — і з колективними, і з персональними зверненнями.
Командир корпусу, генерал-майор Дмитро Делятицький, призначив на посаду командира 39 бригади берегової оборони свого 30-річного родича (племінника своєї дружини) — полковника Олександра Тоненчука, який у свій молодий вік, окрім звання полковника, є повним лицарем ордену Богдана Хмельницького та ордену "За мужність".
Маю відчуття, що родичі генералів вже народжуються у званні полковників та з повним комплектом нагород від грудей до пупа.
⸻
До речі, з Делятицьким я особисто знайома і була про нього зовсім іншої думки — до моменту, поки він не розірвав 126 бригаду через популярність і "самостійність" комбрига та надто опіку за підлеглих, які успішно виконували завдання та не несли великих втрат.
Делятицький замінив навесні 2024 року на посаді одіозного "м’ясника" генерала Юрія Содоля і продовжив його "славну" справу.
⸻
Не дивлячись на великі втрати та багато безвісти зниклих на Кринках, Делятицький вже в 2025 році зі своїм підлеглим родичем Тоненчуком відправляють перший батальйон на суїцидальне "Курське" завдання.
Батальйон, звичайно ж, майже знищили.
Але — замість отримання чергових нагород — піднялося дуже багато галасу в медіа, скарг на гарячу лінію від військовослужбовців першого батальйону 39 бригади та звернення до народних депутатів.
⸻
З цього приводу, за моїм зверненням, було проведено службове розслідування, яке здійснили самі ж морпіхи у самих себе і… нічого не виявили, окрім "російського ІПСО" з мого боку .
Хоча хлопці вказували на кричущі випадки:
• самоусунення від управління 39 бригадою Олександра Тоненчука,
• віддання злочинних наказів,
• підробку службових документів, де вказувались неіснуючі позиції на передньому краї,
• комплектацію першого батальйону віртуальними матросами для підвищення укомплектованості на паперах,
• найбільший шок — відношення до солдат, коли їх приковували у підвалі наручниками, щоб вони не пішли в СЗЧ, погрожували їхнім рідним.
⸻
Делятицький, звичайно, все знав, як знав Сирський, МО і ГШ. Але ж "свої"…
В результаті — замість покарання, Тоненчука переводять в межах корпусу комбрігом 36 бригади, щоб він не поніс відповідальності.
Це ще раз демонструє:
• совковість та гниття генералітету,
• небажання втручатися ГШ у кричущі порушення, коли це вигідно,
• підлеглого, який розвалив одну бригаду, переводять командиром в іншу, в якій він теж навряд чи зможе якісно керувати.
⸻
Проявити особисту мужність та відвагу, дати гідну відсіч росіянам у Криму 2014 року — у Делятицького духу не вистачило, бо наказу не було.
А знищувати сотні воїнів на безглуздих завданнях у 2024–2025 роках — вистачає, наказ то є.
⸻
Те саме зараз бачимо на прикладі 34 бригади:
• накази зайняти якусь непотрібну позицію на правому березі ціною сотні життів наших воїнів,
• вислужитися перед Сирком-м’ясником,
• отримати нагороду та підвищення.
А далі — хай хоч земля горить.
Військовий імунітет усе спише.
⸻
Це одна маленька історія про вартість тисяч життів, а в мене їх, на жаль, сотні.
І поки тилові щури і великі командувачі грають роль Богів і думають, що війна все спише, а влада це все підтримує і покриває — Україна програє війну…
Війна не спише, пом’яніть моє слово, панове. Я його завжди стримую.
⸻
При цьому всьому негативі хочу згадати справжніх воїнів і справжніх офіцерів та подякувати їм за:
• захист,
• життя,
• вірність своїй Батьківщині,
• і за те, що вам не все одно,
і ви боретеся не тільки із зовнішнім ворогом, але й з внутрішніми, стоячи на правді і відстоюючи справедливість. Джерело: https://censor.net/ua/b3568312
