Читаем выжимку из постановления суда согласно ссылке выше:
Справа №2-1435 за 2008 р.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 липня 2008р. Стаханівський міський суд Луганської області у складі головуючого судді Кузнецової М.Л. при секретарі Скрипник Г.С. за участі
представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3, третіх осіб: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань суду м. Стаханова цивільну справу за позовом ОСОБА_9 до ВАТ по газопостачанню та газифікації „Луганськгаз" в особі Стахановського міжрайонного управління по експлуатації газового господарства ВАТ „Луганськгаз", 3-і особи, які не заявляють самостійних вимог: Виконавчий комітет Алмазнянської міської Ради, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про захист порушеного права,
ВСТАНОВИВ:
В обґрунтування позову зазначено, що позивачка звернулась до Стахановського МРУЕГГ ВАТ „Луганськгаз" з заявою про підключення домоволодіння за адресою: м.Алмазна, вул.Нагорна, 10, до газопостачання. На зазначене звернення нею отримане роз'яснення про неможливість надання їй послуг з підключення до газорозподільчої мережі у зв'язку з необхідністю виконання нею вимог п.ЗО Положення про будівництво розподільчих газових мереж за кошти населення від 31.12.87р., а саме отримання згоди від осіб, які брали участь в будівництві газопроводу по вулицях ул.Можайского та Нагорна в м.Алмазна. У зв'язку, з чим позивачка в 2005р. звернулась із позовом до суду про усунення перешкод у підключенні до газопроводу. При розгляді зазначеної справи було з'ясовано, що зазначений газопровід було особами, які брали участь в його будівництві, безвідплатно передано на баланс відповідача. Також в ході розгляду справи з пояснень представника відповідача позивачці стало відомо, що Положення про будівництво розподільчих газових мереж за кошти населення втратило чинність в 1993р. і на теперішній час не існує законодавчої бази, яка регулює спірні правовідносини. При повторному зверненні 11.01.2007г. до відповідача в особі Стахановської філії «Стахановмежрайгаз» с заявою про видачу технічних умов, нею знов було отримано роз'яснення від 06.02.2007г., згідно з яким, позивачці було повідомлено, що видача технічних умов на підключення будинку до газопостачання здійснюється за умов виконання п.ЗО Положення про будівництво розподільчих газових мереж за кошти населення від 30.12.1987г. Згідно з роз'ясненнями НКРН від 11.10.2006г. зазначене положення втратило чинність, а отже не може застосовуватись при вирішенні питань, які стосуються вказаного аспекту правового регулювання. Крім того, позивачці було повідомлено, що у зв'язку з тим, що її домоволодіння не є газифікованим об'єктом «Правила надання населенню послуг з газопостачання» №2246 від 09.12.1999р. на неї не поширюються. Таким чином, відповідачем відмовлено в наданні послуги з газопостачання та видачі технічних умов, у зв'язку з чим вона до теперішнього часу не має можливості отримати підтвердження того, що її домоволодіння може бути газифіковане відповідно до діючих норм та стандарті, що порушує її права та законні інтереси. Просила визнати неправомірними дії ВАТ по газопостачанню та газифікації „Луганськгаз" в особі Стахановського міжрайонного управління по експлуатації газового господарства ВАТ „Луганськгаз" щодо відмови у видачі технічних умов на газифікацію домоволодіння №10 по вул.Нагорна м.Алмазна, та зобов'язати відповідача у встановленому порядку надати технічні умови на газифікацію домоволодіння №10 по вул.Нагорна м.Алмазна.
Вислухавши пояснення представників сторін, третіх осіб, дослідивши письмові докази та оцінивши усі докази по справі в їх сукупності суд приходить до наступних висновків.
Ніким не оспорюється та відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України судом вважається доведеним, що:
1. 11.01.07р. позивачка звернулась до Стахановського МРУЕГГ ВАТ „Луганськгаз" з заявою про надання технічних умов на проектування газозабезпечення житлового будинку за адресою: м.Алмазна, вул.Нагорна, 10. За видачу технічних умов було сплачено відповідні грошові кошти (а.с.9,10).
2. Домоволодіння за адресою: м.Алмазна, вул.Нагорна, 10 належить на праві особистої власності позивачці (а.с.50).
3. У видачі технічних умов позивачці відповідачем було відмовлено згідно з листом від 06.02.2007р. (а.с. 11) з посиланням на п.30 "Положения о строительстве распределительных газовых сетей за счет средств населения в Украинской ССР" затвердженого Міністерством житлово-комунального господарства Української РСР 31.12.1987р. (надалі Положення).
4. Рішенням виконавчого комітету Алмазнянської міської Ради №41 від 29.04.03р. зареєстровано статут Добровільного товариства „Уют" з газифікації житлових будинків по вулицям Можайського, Нагорній, 42 поселення в м.Алмазна, товариство створене на період газифікації житлових будинків (а.с.26,48-49).
5. Газопровід по вулицям Можайського, Нагорній, 42 поселення, в м.Алмазна збудований коштами громадян: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які об'єдналися для цієї мети у Добровільне товариство „Уют", відповідно до Положення, пунктом ЗО якого визначено, що інші споживачі можуть підключатися до дільниці газопроводу, спорудженої за кошти населення при дотриманні наступних умов: погодженні місця підключення з підприємством газового господарства, якщо після підключення інших абонентів газопостачання основного замовника не погіршилось, сплати часткової вартості монтажу дільниці газопроводу загального користування.
6. Підставою для відмови у видачі технічних умов на газифікацію належного позивачці домоволодіння за адресою: м.Алмазна, вул.Нагорна, 10, з приводу якої позивачка звернулась до суду, є невиконання нею п.30 Положення в частині сплати часткової вартості газопроводу колишнім учасникам товариства „Уют", за кошти яких зазначений газопровід було побудовано.
7. Газопроводи середнього тиску, побудовані за рахунок коштів населення, по вул.Можайського, Нагорній, 42 поселення, 27.08.2003р. передані безвідплатно в державну власність на баланс філії ВАТ „Луганськгаз" Стахановському МРУЕГХ (а.с.27,28,52).
8. Добровільне товариство „Уют", створене на час газифікації житлових будинків по вулицям Можайського, Нагорній, 42 поселення, в м.Алмазна з передачею газопроводу в державну власність припинило свою діяльність, на час звернення позивачки до відповідача із заявою про видачу технічних умов, та на час розгляду справи судом, як юридична особа не існує.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що правовідносини, що склалися між сторонами у справі регулюються нормами Цивільного кодексу України, що регламентують положення про набуття права власності, Законом України „Про об'єднання громадян", Наказом Держжилкомунгоспу України від 18.03.93р. №17 „Про приведення відомчих нормативних актів у відповідність з законодавством України" та Правилами надання населенню послуг з газопостачання, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України №2246 від 09.12.99р.
Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Воно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст.21 Закону України „Про об'єднання громадян" об'єднання громадян може мати у власності кошти та інше майно, необхідне для здійснення його статутної діяльності. Об'єднання громадян набуває право власності на кошти та інше майно, передане йому засновниками, членами (учасниками) або державою, набуте від вступних та членських внесків, пожертвуване громадянами, підприємствами, установами та організаціями, а також на майно, придбане за рахунок власних коштів чи на інших підставах, не заборонених законом. Кошти та інше майно об'єднань громадян, в тому числі тих, що ліквідуються, не може перерозподілятись між їх членами і використовується для виконання статутних завдань або на благодійні цілі, а у випадках, передбачених законодавчими актами, за рішенням суду спрямовується в доход держави.
Виходячи з викладеного, суд доходить висновку, що відповідач як балансоутримувач ділянки газопроводу по вулицям Можайського, Нагорна та 42 поселення м.Алмазна, переданого безвідплатно в державну власність товариством „Уют", діяльність якого разом з цим припинено, не має жодних зобов'язань перед колишніми членами зазначеного товариства по розпорядженню майном, отриманим державою у власність, в тому числі щодо гарантування отримання ними часткової вартості збудованого товариством газопроводу. Таким чином твердження про зобов'язання позивачки узгодити питання підключення з особами, які юридично не мають відношення до взаємних прав та обов'язків сторін у справі, суд вважає такими, що не заслуговують на увагу.
Відповідно до ч.2 п.4 Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 09.12.99 № 2246 газопостачальні організації, що здійснюють постачання природного газу на закріпленій території, не мають права відмовити споживачеві, об'єкти якого розташовані на цій території, в укладенні договору. З урахуванням наведено, суд вважає, що доводи представника відповідача про те, що дія Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 09.12.99 № 2246 не може регулювати правовідносини з позивачкою, оскільки вона не є споживачем газу, на увагу не заслуговують, оскільки Правилами регулюються питання не лише споживання газу, а і послуг з газопостачання, що зазначено за текстом цього нормативного акту.
Наказом Держжилкомунгоспу України від 18.03.93р. №17 „Про приведення відомчих нормативних актів у відповідність з законодавством України" скасовано Положення від 31.12.87р. Суд не приймає до уваги заперечення відповідача у частині того, що оскільки до цього часу Наказ Держжилкомунгоспу не доведено органом, що його видав до експлуатуючих організацій газових господарств та не опубліковано в офіційних засобах масової інформації, його не належить виконувати, оскільки зазначене твердження суперечить поясненням, викладеним за текстом заперечень відповідача та поясненням представника відповідача, згідно з якими останнім достовірно відомо про втрату чинності Положення, крім того інформація про втрату чинності Положенням міститься в листі НКРЕ від 11.10.2006р. №В-438-14/59, яким відкликано лист НКРЕ від 14.07.2004р. №01-39-13/3243, на який посилається відповідач, стверджуючи про чинність Положення.
Крім того п.30 Положення, на який посилається відповідач, прямо не зазначає кому саме та в якому порядку має бути сплачено часткову вартість монтажу ділянки газопроводу загального користування (юридичній особі, якою зазначений газопровід збудовано, її учасникам, державі як власнику газопроводу після його передачі тощо). При цьому представник відповідача в судовому засіданні не зміг пояснити виходячи з чого відповідачем зроблено висновок, що часткова вартість газопроводу має бути сплачено саме колишнім учасникам Товариства „Уют".
Також на думку суду не заслуговують на увагу посилання відповідача на відсутність сплати вартості технічних умов, з огляду на те, що при звернення із заявою 11.01.2007р. таку сплату позивачем було здійснено, грошові кошти були повернуті лише після відмови відповідача видати технічні умови, при цьому підставою для відмови було зазначене саме недотримання позивачкою п.30 Положення.
Також суд вважає, безпідставним посилання представника третьої особи на затверджене рішенням сесії Алмазнянської міської Ради від 30.04.2008р. Положення „Про будівництво розподільчих газових мереж за рахунок коштів населення за рахунок коштів населення на території м.Алмазна", згідно з п.8 якого до побудованих за рахунок коштів населення (в тому числі і до виходу зазначеного положення) ділянок газопроводу можуть підключатись інші абоненти за умови в, тому числі, сплати часткової вартості будівництва членам товариства, за кошти яких здійснювалось будівництво цього газопроводу, з огляду на наступне. Згідно з п.5 ст.59 Закону України „Про місцеве самоврядування" рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію. Отже з урахуванням дати прийняття зазначеного рішення (30.04.2008р.), положень п.5 ст.59 Закону України „Про місцеве самоврядування", а також з урахуванням загальних принципів дії актів цивільного законодавства у часі, передбачених ст.58 Конституції України та ст.5 ЦК України, суд вважає неможливим застосування зазначеного Положення при вирішенні спірних правовідносин з урахуванням часу їх виникнення (звернення позивачки 11.01.2007р., дії відповідача щодо відмови у видачі технічних умов, які оскаржуються в судовому порядку -06.02.2007р.). Крім того зазначений пункт положення від 30.04.2008р. передбачає сплату часткової вартості будівництва членам товариства, за кошти яких здійснювалось будівництво газопроводу, що також не може бути здійснено у випадку з членами товариства „Уют" з огляду на те що таке товариство не існує, а отже не може йтись і про його членів.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що відмова відповідача у видачі технічних умов на газифікацію домоволодіння, належного позивачці, є незаконною та такою, що порушує її законні інтереси в частині можливості реалізації її права на отримання послуг з газифікації домоволодіння, у зв'язку, з чим позовні вимоги заявлені обґрунтовано та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст.88 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі.
Керуючись ст.58 Конституції України, ст.10,11,57,58,59,60,61,212-215,218, ч.3 ст.209, ст.88 ЦПК України, ст.5,328 ЦК України, ст.21 Закону України „Про об'єднання громадян", п.5 ст.59 Закону України „Про місцеве самоврядування", Правилами надання населенню послуг з газопостачання, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України №2246 від 09.12.99р. Наказом Держжилкомунгоспу України від 18.03.93р. №17 „Про приведення відомчих нормативних актів у відповідність з законодавством України", суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_9 до ВАТ по газопостачанню та газифікації „Луганськгаз" в особі Стахановського міжрайонного управління по експлуатації газового господарства ВАТ „Луганськгаз", 3-і особи, які не заявляють самостійних вимог: Виконавчий комітет Алмазнянської міської Ради, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про захист порушеного права задовольнити у повному обсязі.
Визнати неправомірними дії ВАТ по газопостачанню та газифікації „Луганськгаз" в особі Стахановського міжрайонного управління по експлуатації газового господарства ВАТ „Луганськгаз" щодо відмови видачі технічних умов на газифікацію домоволодіння №10 по вул.Нагорна м.Алмазна.
Зобов'язати ВАТ по газопостачанню та газифікації „Луганськгаз" в особі Стахановського міжрайонного управління по експлуатації газового господарства ВАТ „Луганськгаз" у встановленому порядку надати технічні умови на газифікацію домоволодіння №10 по вул.Нагорна м.Алмазна.
Стягнути з ВАТ по газопостачанню та газифікації „Луганськгаз" в особі Стахановського міжрайонного управління по експлуатації газового господарства ВАТ „Луганськгаз" на користь ОСОБА_9 судовий збір в сумі 8,5грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 7,5грн.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Луганської області через Стахановський міський суд шляхом подачі у десятиденний строк заяви про апеляційне оскарження та протягом двадцяти днів по тому - апеляційної скарги.
В итоге имеем:
1. Первый собственник газопровода - юридическое лицо, которое полностью оплатило его строительство, передало его в собственность государства.
2. Первый собственник газопровода - юридическое лицо, которое полностью оплатило его строительство, передало его на баланс райгаза.
3. Первый собственник газопровода - юридическое лицо, которое полностью оплатило его строительство, было ликвидировано.
4. Согласно закона члены первого собственника газопровода - юридического лица, которое полностью оплатило его строительство, не имеют права на средства и имущество этого юридического лица.
P.S. Положение от 31.12.87 года утратило силу.
У кого из сегодняшних владельцев газопроводов ситуация хоть близко к описанной?
