allanek

Читаючи тему склалось враження абсолютного треша того, що винні в війні не ми всі, коли хором розмовляли мовою окупанта всі попередні роки, а тільки ті, хто має нахабство, сидячі в окопі і вбиваючи орків, робити це не українською. Хочеться сказати таким "щирим українцям"- так вилазь з підвалу, де ховаєшся всі 10 місяців; чи відірвись від дивану і заміни того бійця, щоб він мав змогу вивчати солов'їну. До речі, якось пробіглась по розважальним передачам. Приємно здивувало, що всі перейшли на мову. Порадувало, що заохочують до цього всіх інших, без примусу і агресивного фанатизму. Той випадок, що і не помітиш, як заговорив українською)))

Дякую, що зрозуміли про що я.

Я ціную наше багаторічне знайомство за те, що ми можемо мати зовсім різні погляди на обставини і окремих людей, але це ніколи не було перепоною для доброзичливого спілкування і готовності допомогти , якщо це потрібно. Маю надію, що так воно буде і надалі. Всі ми, форумчани, маємо єдину однакову річ- маємо бек граунд СРСР. І це не змінити. І життєві обставини були такими, що українці за народженням могли жити, де не було змоги навчатись українською мовою, вже не кажу про мовне середовище. Я народилась в Україні і повернулась сюди вже на навчання в інститут. Але на прикладі форума давай будемо відвертими в питанні, чи багато з тих, хто все життя був в Україні, розмовляв українською мовою до початку війни? Якщо казати про нас з тобою - і ти, яка жила з народження в Україні, і я, яка народилась тут і повернулась сюди через багато років, всі роки знайомства спілкувались, виключно, мовою окупанта. Все змінилось 24 лютого і на початку війни я була категорично войовнича відносно мови. Але час минає і під впливом подій щось починає змінюватись для мене. Особливо, коли спілкуєшся з тими, хто робить короткий перепочинок, щоби знов повернутись в окопи. Або коли в моїй родині є загиблі, дуже близькі, або коли до цієї пори я не знаю, що з моїм двоюрідним братом, живий він чи ні. Таких "або" є багато в кого з моїх знайомих. І коли починаєш сприймати все через думки і очі тих, хто захищає моє життя ціною свого, то для мене очевидна відповідь на питання "хто більш українець?"- російськомовний, який в окопах та тут, різними способами, допомагає тим, хто в окопах, чи оцей форумний мотлох, який сидячі на дивані, чи під столом, вважає, що вони великі штуцери, бо заговорили українською і тому мають якесь моральне право карати та милувати тих, хто розуміє їх ницість і каже їм про це; або тих, хто, дійсно, робить все для захисту і перемоги, але, поки що, не розмовляє українською, бо немає часу, за більш важливими справами, перейматись тим, що про те буде казати форумний жалюгідний мотлох. В мене є сусіди, невиліковно хворі на путінголовногомозку. Це завдяки таким ми маємо рашистську навалу в країні. Це знаю я і це знають вони. Втекли в Крим в березні і зараз сидять там. Але збираються повернутись, що само по собі, оксюморон повний. І що я повинна зробити, якщо повернуться? Піти і плюнути в очі, чи розвалити їм паркан і побити машину та вікна в будинку? Мабуть, якби я захоплювалась вчинком онука Фаріон, так і зробила б. Але для мене це примітивне мислення бидла, для якого єдиний спосіб щось довести, це образи, побиття та руйнування. Це огидно для мене і головне, що подібне цькування не вирішить питання, бо насилля породжує страх, страх, в свою чергу, породжує рабів і манкуртів, а не вільну людину.

Зате Грузія не хоче віддати нам Буки, які ми їм передали в 2008 році. "Київ просив передати комплекси "Бук", які були передані Україною Грузії під час війни 2008 року. Також запит України включав і передані Грузії Сполученими Штатами протитанкові комплекси Javelin. Щодо останнього була не лише згода з боку США, але й навіть пропозиція замінити їх на новіші комплекси."

............................

Розмова про нищення українського кіно і мови була пару днів тому, але залишу в темі. Може комусь буде цікаво

А є на що? Дякую, велика сила слова Подерв'янського вміє переконати)))

Може знайдете влучний прикметник для людини, якій кажуть, що з нею не бажають спілкуватись, а вона маніакально- нав'язливо продовжує чіплятися?

Звідки це нав'язливе бажання інтерпретувати мої слова? Що я хотіла, те сказала. Чи ви не знайшли в словнику значення слова "мерзенно"?

А десь в дописі написано, що я здивована? З чого такий висновок? Було про мерзенність прочитаного в випадку, що то є правдою. Я вже зверталась до вас з проханням не цитувати мене, щоб потім я не витрачала час на пояснення, чому в моєму дописі не було того, що вам здалось. Невже так погано з пам'яттю?

Одразу кажу, що для мене не має значення, хто за яку владу рве сорочку на грудях. Для мене має значення особистість, хоч з якого боку вона робить добро чи зло. Знов таки, бачила в темі про Фаріон та її онука, але прочитала тільки сьогодні в стрічці новин. Вона для мене особистість , відношення до якої неоднозначне. Мені дуже подобаються її розповіді з історії України. Там є поєднання змісту з гарною мовою. З тим, що почула про онука в садочку... Якщо українці будуть себе так поводити, то чим ми відрізняємось від рашистів та місцевих манкуртів? Тому так, в цьому випадку згодна з Лірником.

Це природно так себе поводити, якщо ваш світогляд відрізняється від того, що в мізках Бездомного та його шанувальників. Мені вже другий тиждень чат-бот якогось каналу новин в Телеграмі наполегливо пропонує тицьнути, обов'язково, по двох посиланнях і отримати, на вибір, або грошову допомогу, або Старлінк, або ще щось ( не пам'ятаю). Цікаве те, що я видаляю і канал, і посилання, куди тицяти, а воно мені, через кілька днів, знов пропонує турботу про моє фінансове становище. Вчора казало, щоб я 2200грн взяла, як подарунок до новорічних свят. Чекаю пропозицію до Хрещення

Зазвичай, не витрачаю час на те, щоб цікавитись чиїмось утриманками, але вранці звернула увагу в стрічці новин на це прізвище, завдяки Іванні Плантовській, про яку в темі було стільки балачок. Чи правда все те, що написав про генерала волонтер, не знаю, не дивилась інші джерела, але, якщо те, що пишуть, відповідає дійсності, то це мерзенно. Дзвіночком (для мене) пролунало згадування про Credite Suisse, в якого доволі сумна репутація. Банк, в приватних зустрічах, не гребує частувати своїх VIP- клієнтів речовинами, що не продаються в аптеці чи на касі супермаркета , часто-густо ці речовини подають в комплекті з такими "Іваннами". "в Facebook звернув волонтер Андрій Боєчко: "ДБР під час обшуків у начальника Південного регіонального управління ДПСУ, генерал-майора Сергія Мула знайшло: незадекларовану будівлю вартістю 6 мільйонів доларів, 40 мільйонів гривень готівкою та іноземну валюту. В ході обшуку власної квартири (м. Одеса) було виявлено 587 тисяч доларів і 380 тисяч євро. Крім цього, документи про власність в Італії та Іспанії та рахунки на 16 мільйонів доларів в іноземних установах". На додаток до цього у Мула виявили паспорт громадянина Колумбії на ім'я Хорхе Фернандес 25.06.1973 р.н., а також велику суму готівки в євро, доларах і білоруських рублях, три банківські картки, одна з них - швейцарського Credite Suisse,"

Місцеві манкурти, як під копірку -передбачувані, жалюгідні і нудні до примітиву, коли доходить до "аргументів" "Після спілкування з деякими людьми, у мене з'являється яскраво виражений комплекс повноцінності." Станіслав Єжі Лец

Ще до війни довго не була в Одесі, коли приїхала, це було вночі, не одразу зрозуміла, що не звичного було для мене. Потім зрозуміла- реклама вся світилась російською.

Не стрималась. Бездомний і білінг з народження- щось новеньке. Звичайний манкурт, якому у спадок крові передається відмова не те що від поглядів, а і від родинних зв'язків, і відмова від прізвища- тому що батько Бездомного стидався свого походження з села. Бездомний, я ж це не вигадала, про це ви самі казали. Колись ми мали розмову на цю тему і я вам казала, що мої батьки виросли в селі і мені є за що пишатись ними, бо вони витрачали час на те, щоб здобути гарну освіту і мати гарне середовище для спілкування, і не мати тих дурниць в головах, що читаю від Бездомного. Добре пам'ятаю, як Бездомний бризкав емоціями на фото Кобзаря з моєї бібліотеки, де було видно екслібрис . Він казав, що то неможливо , щоб людина з села мала бібліотеку з особистою печаткою. Вірю, що він так і вважав, бо його світогляд, про який він тут торочить, не може осягнути того, щоб досягнути чогось в житті, треба не прізвище змінювати, а своє життя. Але для цього треба багато зусиль, щоб отримати освіту, гарну роботу, гарне середовище спілкування і гарне фінансове становище. І при цьому не зрадити своїй совісті. Мова і світогляд. Читала я вчора , як тут Артемидия розпинали. І перший Бездомний. Що можу сказати. Я народилась в СРСР і прожила там ту частину життя, коли формується світогляд і коли людина приймає рішення на чиєму вона боці- добра чи зла. Не під тиском обставин, коли зраджуєш собі і наче раб, одягаєш на шию ланцюг компромісів, який з віком стає все довшим. Я про випадок, коли розумієш, що живеш в викривленому світі цинізму та лицемірства і намагаєшся жити не зраджуючи своєму внутрішньому "я", совісті. Я росла в руськомовному середовищі, українську мову чула і переходила на неї тільки літом, коли їхала на канікули до бабусь, які жили на маленькому хуторі серед полів Кіровоградщини. В родині ніколи не було прямих розмов про те, що СРСР зруйнувала життя обох родин і з боку мами, і з боку батька. Було багато розповідей про те, як жили родини на протязі кількох поколінь. І дуже обережно розповідали про часи правління сталіна. Це зараз я розумію, що обережність була викликана страхом, який запам'ятовується на все життя. І зараз я розумію, що мій світогляд сформувався не під тиском пропаганди, яку нав'язувала система, а під впливом спогадів, що я чула в родині. І відчуття того, що мАсковИя то суцільне зло, прийшло само по собі і назавжди. Тому і вичавлювати з себе, як любить казати Бездомний, мені не було чого. Я завжди була і є тою, що ніколи не зможе прийняти русский мир. І, в моєму випадку, мова не мала значення, не вона формувала моє відношення до тих чи інших речей. Розуміння того, що мова має велике значення перестало бути формальним для мене, на превеликий жаль, коли ординці зруйнували життя нашої країни. Я писала, розмовляла та думала на русском языке, але перестала це робити 10 місяців тому. Це найменше, що я можу зробити для спокути своєї (особистої) провини. Повертаючись до Артемидия та Бездомного. Коли людина боронить державу ціною свого власного життя, як це робить Артемидий, і розуміє, що робить це для збереження нації і вільної України, де будуть жити його діти і розмовляти українською, чи має значення, особисто для мене, якою мовою він, кляне орків, вбиваючи їх? Ні, зараз, не має. Чи відчуваю я хоч щось схоже на повагу до того, що тут верзе очільник диванного війська Бездомний, розказуючи Артемидию про світогляд? Ні, бо світогляд Бездомного, як я його сприймаю, зводиться до того, що можна вважати себе щирим українцем лише тому, що проститутку став називати хвойдою, а вагину піхвою. Таке може викликати які завгодно відчуття, але нічого, щоб нагадувало повагу.

...................

А навіщо це вам? Ключове ні в тому, що я власниця, а в тому, що на той час, коли починали будуватись, встановлення власного трансформатора було єдиною можливістю завести світло на ділянку. PS. Наша розмова відхилилась від змісту теми.

Ні, я казала, що там з'явилась його реінкарнація, яка трохи не дотягує до рівня кірі, але дуже намагається і розповідає, що все, що не хонда, то ніщебродство. Кіря в почесному довічному відлучені від форуму і про це було тут, коли він перекваліфікувався з винороба на психАнАла, доказуючи всім тут, що він всіх бажаючих позбавить не тільки 300 баксів, а і всіх бАлезнЕй, поки він намолює Дніпро в очікуванні рузької навали. Якось так

Коли ми шукали собі ділянку, ріелтор повіз нас дорогою, де було місце, про яке я сказала, що хотіла б тут жити. І так склалось, що купили, якраз те місце, хоча його не було в продажу і воно зовсім не було схоже на ділянку, де можна побудуватись. Це рух в обидва боки. Не бачу про що тут сперечатись))) В житті буває всяке. Ви дуже категоричний. Особливо з погляду того, що я, багато років, є власницею трансформатору і маю особистий досвід на протязі більш 10 років. Нема питань з тарифами, вони звичайні. За листопад були 1.40грн-день, 0,7грн-ніч, без ПДВ Проблеми вирішуються, як і з іншими трансформаторами в моєму кутку, без проблем і швидко. Обговорювати питання, краще чи ні мати власний трансформатор, не має сенсу, тому що умови підключення світла змінюються з роками. На ділянці без світла новий власник розглядав варіант поставити свій трансформатор або докупити кВт садовому товариству і взяти собі, скільки потрібно. Докупив, тарифи вищі, ніж в випадку з власним трансформатором. Кожен випадок має своє рішення.

В мене є живий приклад. Один сусід продавав ділянку, куди було заведене світло від приватного трансформатору. Купуючи ділянку, новий власник ставав співвласником трансформатору. Ділянку хотіли купити знайомі іншої сусідки, яка теж була співвласником трансформатору. Але вона вирішила, що зможе змусити інших співвласників трансформатору надати світло безкоштовно на ділянку, що теж продавалась і була розташована поруч з тою, де було світло. Тому дала пораду своїм знайомим купити ділянку без світла. Ціна питання була щось біля 7-8 тисяч уе. Чим закінчилось. Ділянку зі світлом купили мої знайомі, побудувались і живуть-радіють. Знайомий сусідки купив ділянку без світла, від приватного трансформатору ніхто йому світла не дав, як не дали ні від якого трансформатору, що були поруч. Щоб отримати світло, треба було заплатити кошти. Простояв той шматок землі кілька років, поки його не продали за ціною на 20 з лишнім тисяч (уе) дешевше, ніж придбали.

Було б дивно, якби я, наприклад, в Лютіжі порівнювала вулицю Приморську і "поле чудес", про яке тут мова і яке розташовано через дорогу від Приморської. Бо ділянки на Приморській коштували за сотні тисяч єнотів ще з часів, коли вулиця починала забудовуватись, а ділянки навпроти не користувались попитом з самого початку і судячи з того, як забудовувалось те поле після того, як туди світло протягнули, навряд чи щось зміниться з попитом в майбутньому. В обох випадках море і ліс поряд, але забудова і її швидкість відрізняється дуже. Хто їздить в сторону Глібівки, знає котеджне містечко "Золотий берег". Колись це був куточок-мрія біля соснового лісу і моря. Здавалось, що забудова там повинна бути мальовничою. Але те, що там зараз- це потворно. Як можна було спаскудити таке гарне місце тим, що там набудували- для мене загадка. Конкретне місце має конкретну ціну. І всі умовності залежать лише від того, чи здається покупцю, що "хотелка" продавця має підгрунтя і чи може покупець дозволити цю покупку. Тому залишаюсь при погляді, що порівнювати треба те, що порівнюється, без узагальнення.

Не маю нічого проти ваших критеріїв, але мова про те, що ви , спираючись на ваші особисті критерії, дали загальну оцінку, яка не відповідала тому, що було насправді. Було б коректно оцінювати рівнозначні ділянки в різних селах. Як це зробила я, коли назвала конкретні ділянки в Лютіжі, що не складають конкуренцію Петрівцям.

Мої знайомі , до війни, шукали ділянку. На вулиці Приморська занадто дорого було, тому купили в Старих Петрівцях. Побудувались, будинок великий. Якщо розглядати в Лютіжі ділянки біля дороги, що на полі з боку моря і навпроти, вони коштують дешево, їх можна взагалі не порівнювати з тим, що продавалось в Петрівцях. Мої сусіди, до війни, казали, що Петрівці були дешевше, ніж Лютіж. Але шукали подалі від дороги і ділянку серед котеджної забудови. Тому і знаю, що було по цінам. Наче в іншому житті все те було...