allanek

Іра, ще треба розжувати про те, що коренева шийка не повинна бути засипана. А судячі з фото, то там заглиблено туі по самі гілки.

Подивилась на Ютубе. На запит "слива бербанк гигант" видало багато роліків. Тут викладати не буду, бо ми вже і так, завдяки терплячості Наташі, перетворили цю тему на якусь збірну солянку. Але, якщо є можливість і інет тягне, то буде корисним переглянути ролік. Коментувати роліки не буду, там і так все видно і корисно послухати- про нормування плодів, про те, що квітне дуже маленькими квіточками і про все інше, що дає можливість розуміти, як себе поводить слива і чого від неї чекати. Завжди копирсалась в саду, на грядках. Не можу сказати, що завжди с задоволенням, але такої апатії до саду, як зараз, в мене не було ще ніколи. Це дуже правильно. Я звернула увагу на твоїх фото, що трубка лежить. В мене автополив зроблен лише на лужайкі перед парканом, на самі ділянці розведени гідранти і до них вже втикаємо шланги з поливалками різного типу. Скажу, щоб просто переставити поливалки з одного місця на інше, то займає час. Але займатися тим, щоб прокладати капельний полив, коли сад вже статичний, навряд чи стану. Ще є частини саду, де лежить сочащийся шланг, то дуже мені подобається. Теж бачу, що з роками роботи в саду менше, ніж на початку. Зараз кажу чоловіку, що мені клаптик в 2-3 сотки по самі вуха, щоб побавитись садком.

Ні, діплоїд тільки Озарк. На другому фото якась звична слива. Вам, все ж таки, краще дочекатись наступної весни, або знайти роліки на Ютубе з Бербанком і порівняти з тим, що росте у вас.

В діплоідних листя більш вузьке, ніж в звичних нам сливах. Тому, коли приходили нові саджанці, то зразу було зрозуміло, що то діплоіди. Знайшла фото, може буде по ним наглядно зрозуміло про що я. В мене було 3 сливи. Озарк (фото3), якась жовта і ще синя, без назви. Ось дивиться. В Озарка листя вузеньке лодочкою, а в цих видно, що воно широченьке. Якщо в вас є слива, крім діплоїдної, ви можете порівняти і побачити про що я.

Це, дивлячись, який форум. Є частина форума, котра добре знає, що iiigolkin допомагав нашому форумчаніну Дощу, який зараз захищає нашу країну, грошима і ремонтував авто, не взявши ні копійчини, хоч йому і пропонували скинутись коштами за ремонт. Що про кого думати, кожен вирішує, звісно, сам.

Так, до вас саджанець приїхав однорічкою плюс рік. У вас росте=2 роки. Ось і подивитесь, чи це так. Я свого Озарка саджала давно, інформаціі(майже) не було, а та, що була, то люди про свій досвід казали. Більш не цікавилась, що відомо про них зараз. Але, коли заглубилась в цю тему, то думала, що не буде в мене Озарк родити, бо не мав опилювача поряд. І мене дуже здивувало, коли весною він вкрився квітами. І не пустоцвітом, бо ретельно заглядала в квіточки і бачила, що зав'язі дуже багато. Настуної весни будете бачити, що вам слива скаже))) Мені цікаво спостерігати за Наташіним Озарком. Бо в неї саджанці відрізняються від тих, що в мене були. Нам настільки сподобалась ця слива, що замовили ще один саджанець Озарка і якись інший сорт, вузьким деревцем. Але замовляла всі три в "Дивосаді", тому була впевнена і бачила по саджанцю, що прийшов маленький Озарк, а не пересорт. У діплоїдів і листя відрізняється від звичних нам слив. Аличі в мене немає, тому не можу сказати, чи схожі вони між собою.

Наташа, це не про твоі саджанці, це було питання про Бербанк. Наташа Nic-олаевна написала, що садила в тому році, а в цьому йому буде рік)))

Обережніше з дубками. Вони страждають на мучністу росу. Хочешь ще з цим мати клопіт? Якщо бачу паростки дуба, позбавляюсь від них одразу

Наташа, не зрозуміла. Якщо сажала той рік, то саджанці повинно бути 2 роки цієї весни? Там 2 куща. Що подобається в гортензії-вона має компактний кущ і тендітні гілки тримають масивні шапки квітів. Мої діплоїди-дворічки завжди були з квітами, небагато, але квіти були. Це і дивувало. Саджанец невеличкий, висотою менше метра, тоненькій і квітне. Оленка волохата полюбляє жерти квіти цих слив. То ж раджу запасатись Каліпсо чи як воно зараз зветься.

Згодна. Але, дивись, це Полар Бир. Останнього разу ця гортензія бачила увагу восени, коли я ії стригла. Більш нічого. І полив в цьому році аби який- нема натхнення. Таки, те, що мій сад складається з рослин не вибагливих, дало змогу саду вижити. І моя улюблена гортензія мене порадувала. А скільки років саджанцю? Так, це діплоідна слива. Наташа, діплоіди потребують запилювача. Хто потрібен в пару до неї- це здогадки. В мене не було ні аличі, ні чогось другого . Може щось таке є в сусудки- не знаю. Але слива родила кожен рік і дуже рясно. Коли квітла, не видно було гілок.

Так, він затоплений був по саму маківку. Все було ( і зараз є) під водою. Де-ні-де стирчали кінчики гілок. На днях плавали на лодкі...... моторошно стало від того, що там, де раніше була земля та дерева, зараз вода до обрія.

Знайшла. Фотографії не гарні , але дають розуміння того, як виглядає і як формувати. Придивись до гілок біля паркану. Гілки, що ростуть догори, треба різати не жаліючи. Зріють плоди поступово, розмір мають великий, наче то яблуки висять. За цими сливами до нас лисиця ходила. Заввишки десь 2 метри, але крона розлога, біля 4 метрів. Серед діплоїдних є сорти, що ростуть невеличким вузьким деревцем. Я такі сорти посадила і чекала вже першого врожаю цього літа. Не судилось. Головне, що ми встояли і все буде Україна!

Деревце чашею. Гілки відріж на третину, дивись, щоб зріз був на зовнішню почку. Все, що росте всередину, не жалій і зрізай на кільце, не залишає пеньочки, бо з них буде рости нове гілля. Не дуже розумію, чому чашу сформували доволі високо на стовбурі, бо Озарк, серед діплоїдних, це кущ від природи, а не дерево. Друге деревце, на мій досвід, проводник убрала б і формувала б чашею. Розумієш, в Озарка нема чаші в тому розумінні, як звикли формувати. ВІн кущ і не потреьує прискипливого формування. Таки, пошуках фотку, щоб було зрозуміло про що я. Але ближче до вечора. Колись мені пощастило, що знайшла на Ютубі інформативний ролік про цю сливу. А що тобі на Виноградному кажуть?

Тому і питала, щоб зрозуміти, це Озарк чи пересорт. В цих слив, діплоідів, мілесеньки квіточки і квітне воно саме перше, тому може попадати під заморозки. Квітнути починає вже на другий рік, вони швидкі. Якщо мій досвід щось значить, то Озарк росте кущем і невисоке. Чашою, то добре, а ось там, де є проводник, я б краще вела його чашею. І гілки зовсім низько від землі. Буду вдячна, що навколо неважливо, цікавить сама слива. Зараз подивлюсь в архіві, якщо знайду цю сливу так, щоб було зрозуміло, як вона росте, то можу показати. Колись я на Виноградному шукала інфу про Озарка. Може щось змінилось за цей час, але вони самі не знали, що то за "тваринка", досвіду було обмаль.

Різниця в тому, що серед того натовпу, ми були, ледве не єдині, хто запитував про бомбосховище. Місцеві, коли чули питання, дивились на нас с подивом. Людей не дуже хвилювало, де сховатись. Мова не про наслідки, мова про людську безпечність. Я на особистому прикладі пояснила, які зміни відбувались в моєму сприйнятті подій на початку і зараз. Тому можу зрозуміти тих, хто не сприймає оголошення тривоги, як щось фізично загрозливе для життя. Як приклад. Коли їхали з дому, то ночували в знайомих, в селі поряд. Вони ще жили в другому вимірі мирного життя і казали нам, щоб ми нікуди не їхали, щоб залишались в них, що вони не збираються виїзджати, що все буде добре і сюди не дістане. Через тиждень після нас, до них прилетіло так, що неподалік городи перепахало наче трактором. Зібрались в мить і зараз насолоджуються довкіллям Швейцарії.

Коли перед очима 100-літні дерева, які зрізало рівненько, наче ніж шматочок масла, таки, не піду. Я не про умовний Єпіцентр, а про конкретний приклад. І там, таки, нема різниці, якщо влучить ракета, де знаходитись- в самому магазині, чи назовні біля вікон, дістанеться всім.

Ось про це і казала. Про людську безпечність, коли не набув якогось особистого досвіду. Цього року в мене, наприклад, нема думки , що буду робити те, що роблю кожного року- збирати гриби в лісі. Не піду.

Ніхто нікого не звинувачує. Питання було риторічне. Тому що не відчула різниці в тому, чи були б люди всередині, чи стояли купкою на ганку. Я за свій (невеликий) досвід можу сказати. З першого дня війни бачили і літаки, і гелікоптери, як літало над нами, і бахало-гупало, і будинок звякав разом з "гупало". Виїхали в березні, коли вже зовсім стало скрутно. Повернулись в травні. Так ось. Коли знаходишься всередині подій, особливо, коли без зв'язку, то наче в капсулі або в кінотеатрі, дивишься на все і не те, що не розумієшь, скоріш, не відчуваєшь повною мірою ту загрозу, що біля тебе. І нема того відчуття страху, що охоплює тебе з голови до п'ят. Коли повернулись, то вже було розуміння того, що ми могли не уникнути багато чого. Для себе з'ясувала, що знання цього огортає мене страхом, наче коконом. І зараз, багато чого, я сприймаю набагато чутливіше, ніж до того, як я не знала (не розуміла) наслідків. Чесно кажучі, зараз мені складніше, чим на початку. Бо я вже знаю і це знання сидить в мені постійною занозою страху. До цього звикаєшь, але це, така собі, психологічна гойдалка. Тому я не так категорична по відношенню до тих людей, що очікували біля вікон магазину. Як на мене, то це було сюрреалістично, але нас ніхто не готував до цього, ніхто не вколочував в голови, як себе треба поводити. От я вже немолода жінка, як тут полюбляють казати -старуха, але, тільки пройшовши якісь свій шлях, тільки знаходячись в безпечному місці, десь через місяць такого знаходження, стала розуміти, наскільки наївними були мої думки про те, що, якщо орки нас завоюють, то я покину все і поїду з країни. Може мені і пощастило б і я би мала змогу виїхати, але зараз розумію, що пощастило б просто залишитись живою.

Коли виходили з магазину, то запитували про сховище, де можна б було перечекати тривогу. Нема поблизу сховища. Мало хто поїхав або пішов подалі від магазину. Скупчення людей стояли на ганку, поряд с величезними скляними вікнамі. На тривогу в магазині попали вперше.

Мабуть, після нічних кримських салютів, вперше за тривалий час, проснулась з бажанням запитати про саджанці. Наташа, як там твоя слива Озарк Прем'єр? Чи квітла вже? Розкажи про неї, якщо є що. Треба думати де купувати нові плодові, тому що з плодового садку вижили лише абрикос (дерево-сад) і кущі порічки.

А щоб збирати людськи частини тіл або зішкрябувати з асфальту залишки тих, хто остався чекати відкриття, тоді знайдуть рятувальників за низьку зарплатню? І що вас так розвеселило в моїх словах, що реакцією ви тикнули смайлик "ха-ха"? Це питання не до керівництва магазину, а до тих , хто зверху спустив "директиву". Я так розумію, що так виглядає "тривога" не тільки в цьому Сільпо.

Так це звичне явище. Вже тиждень, так точно. Буває і по 2-3 рази за ніч волає і в телефоні, і на всю громаду. Іноді і білим днем тревога бува. Хіба в вас не так? Якось попали на тривогу, будучі в Сільпо ( Петрівці), всіх повиганяли з магазину. Хто хотів дочекатися закінчення, люди стояли просто неба більше години, бо ніякого сховища поряд не було. В чому сенс таких рішень, щоб магазини не працювали під час повітряної тревоги, коли людям нікуди подітись?

Приклад тому, історія, що гуляє теренами інету про рашістку, що мешкає в Німеччині. Коли вона цькувала нашіх дівчат на вулиці, почувші українську мову, що вони зробили? Пішли мовчки, але, завдяки соцсетям Букінг "стер" замовлення рашістки і вона губоплямила соплями про те, що такого вона зробила, що тепер не може поїхати в відпустку до Відня. Дійсно , що ж вона такого зробила, крім того, що чіплялась на вулиці до незнайомих людей через те, що вони говорять українською? Або приклад с "тагілом" на турецькому курорті. Те ж саме- вон з пляжу, буквально. Там, ще краще, мало того, що виселили з готелю, ще і відпочинок продовжили в віддлку турецької поліції. Естонія скасувала посвідку на проживання рашадятлу, що чиплявся до дівчат через іх українську мову. І все це без зайвих розмов.

Тут згодна))) Тому, геть з "пляжа", щоб не було можливості відкрити рота. Подивитися, як волають на болотах через те, що ім забороняють або створюють обмеження відпочивати в західних країнах. То чому ми повинні ім тут дозволяти відкривати рота? Мені подобається те, як поводять себе поляки. Зараз получити карту побиту мокшанам, практично не можливо. Даже тим, в кого жінка(чоловік) поляк(полька). Що дивно, нема того звичного бикування, що звично для поведінки рашистів. Розмазуючи соплі по морді, лише хничуть тихенько " а нас за что?" , бо розуміють, почнуть звично качати права і в 24 години опиняться по ту сторону кордона Польщі .

Цькувати для особистого задоволення? Може це і добре, але я, особисто, не хочу марнувати на це свій час . Раніше так, але не зараз. Мені було достатньо того, що я бачила на початку війни, щоб зрозуміти, наскільки швидко може бути зруйновано моє життя. Тому вважаю, якщо є можливість обмежити спілкування з цим лайном, краще зробити це радикально. Колектив, вже котру сторінку, даже можливість таким, як карбокирили, використовувати площадку форума для пропаганди руззького миру. Я не можу зрозуміти, наприклад, як, після того, що сталось в Бучі, громада залишилась з московським попом?