allanek

Наташа, дякую і за настрій, і за троянду. Обожнюю ці помпони. Наче нема нічого такого в цих квітках-кулях, а очей не відірвати. Якщо хтось з товариства спокуситься посадити кущ помпонів, то можу сказати, що Hans Gonewein Rose дуже невибаглива та довго і гарно квітуча . Гадаю, що фото цієї троянди можна тут тикнути, бо там, виключно, самі квіти. Це одна китиця така Кожен створює собі свій світ. В моєму пеларгонії пахнуть. Теж люблю цей запах. Домовились і дякую за теплі слова, мені дуже приємно))) Поки я во Вроцлаві, то вже кілька разів бачила квітники злаків та вербени бонарської. Шалено гарно. Іра, саджай, бо то буде пасувати твоєму саду. І, взагалі, така краса не буде зайвою в любому саду. Тож саджайте.

Ми теж хотіли (спочатку) купити в Епіку, але з'ясувалось, що річ не в тому, що він коштує в рази дешевше від оригіналу. Тож краще перевірити спочатку. Про це і мова була.

Теж було бажання після 8 років постійного використання камінопечі Ромотоп, замінити цей шнур. Особливої потреби не було, бо нічого не пропускав, але було розуміння, що ще рік-два-три такої інтенсівної експлуатації і треба буде це робити все рівно. Але, як з'ясувалось, для Ромотопа потрібно було замовляти шнур, бо не всякий підходить. Замовили, але він так довго їхав (весь той рік), що так і не зробили заміну. Проблем не було, поки. Далі, то вже не моя справа. Я до чого. Краще запитати в тих, хто пропонує продаж Йотулов та сервісне обслуговування, чи підходить будь який шнур, чи є якісь особливості.

Якщо адекватний РЕС і якщо нема мети - "мені потрібно ще на вчора", то робіть самі. Може статися затримка у часі, але зараз обмаль працівників, хтось виїхав, хтось в лавах ЗСУ. Тож інспектора з перевіркою можна чекати біля місяця. Я теж чекала довго, але справа була не в РЕСі, а в тому, що на той час по всій Україні не було модемів до лічильника. Як тільки з'явився модем, швидко приїхали інспектори, замінили лічильник та зробили акт на підключення ЗТ. В Вишгородському районі нема проблем з адекватністю ні в РЕСі, ні в ЕК.

Наче і з цим зараз нема особливих проблем. Але так, в мене було 50кВт, то цей момент ніколи не турбував. Думаю, що і y mib вирішено це питання

Так, це безглуздо було, з мого боку, витрачати час на брехуна та лузера.

Тоді ви все зробите самі. Я не знаю чому по інету ходять міфи про неможливість підключення ЗТ. Насправді, там нема нічого складного. Тож бажаю удачі в цьому процесі.

Аня, я бачила , що вас вітали з Днем народження в вашій темі. Ні, вітати я вас не буду, бо сама не люблю цей день і , як на мене, коли давно перетнув риску віку, коли здається, що все попереду і часу нескінченно до обрію, то вітання з днем народження, це як нагадування, що годинник став тікати скоріше. Але...завжди є це "але" використаю цей привід, щоб побажати вам зберегти себе такою, як я вас взнала, бо це диво зберегти такі щирі почуття , не бути байдужою та готовою прийти на допомогу іншим. Аня, бережіть вашу чисту душу, бо це, дійсно, диво в такі буремні часи.

Ще по інерції відповім. До них не було сенсу і раніше звертатися. Вам потрібно буде їхати на Борщагівську, 97Б, вони займаються ЗТ. А там без усіляких затримок та перепон. Але термін більше залежить від вашого РЕСу. Бо спочатку від них повинні приїхати інспектори (чи один інспектор) , сфотографувати ваші панелі, лічильник , оформити акт і дати вам його на підпис. Це справа кількох хвилин. Але їхати вони можуть до вас і місяць. Потім збираєте документи до купи та йдете з ними в ЕК, там вам оформлюють ці папери та відправляють на Борщагівську. З Борщагівської висилають рахунок, щоб приїхав знов той самий інспектор та перевірив те, що вже перевіряв ( може вам пощастить і все обійдеться одним разом) і після цього чекаєте запрошення з Борщагівської на підписання договору. Лічильник. А в вас стоїть модем, бо все буде передаватися автоматично? Ну і параметризацію лічильника для ЗТ теж ніхто не відміняв. Тож подайте заявку до РЕСу зараз і чекайте собі, якщо вирішили, що ЗТ вам потрібен.

Сьогодні це можна до мене прикласти, інакше не можна пояснити, чому я спілкуюся з таким, як ви 🤮

ОК. Викладаю сюди всі мої цитати, що я бачу на сторінці 9 цієї теми. І ось ваша цитата з моїм висловом від 2017 року. А я казала, -висмикнув та спотворив. щоб зрозуміти, чому я так написала, треба дати повну цитату. Де повна цитата, а не висмикнуте? Хоча треба бути зовсім вдареним головою, щоб прикладати 2017 рік до 2022 чи 2024 років. "Експерт", що сказати🤣Навіть не знаю, хто більше розважається, він чи я? Я сьогодні щось добра, тому можу дати ще фору з підказкою. Там, в цитаті з висмикнутим з 2017 році, Мастерок каже і про запасний аєродром, і про дітей, що навчаються за кордоном, і про переобування. тільки чомусь не приклав це до себе, бо це не тільки в його знайомих таке, а і в нього самого дочка поїхала в Німеччину, потім в Канаду, на навчання, та там і залишилась. Ну чекаю знов фантазій та спотворених цитат. Але я ще недовго тут буду розважатися, поки маю вільний час

Альо, де цитата? Якщо не буде, то така брехня, це намагання хоч якось мене вкусити 🤣 Невже настільки закоханий в себе, що і досі не зрозумів, що я можу дозволити собі спілкуватись з таким, як ви, тільки в разі, коли я цього забажаю. Стосовно "переобуваться", взагалі, не зрозуміло. Ото торкнуло персонажа, мабуть ще до Лідла не добіг Якщо буде цитата, то треба її викласти повністю, а не як завжди - пересмикнути і спотворити . Це зрозуміло голодупому поціновувачу іспанських клопобомжатників? Буде цитата, може і відповім, а може і ні. Як в мене настрій буде І на це цитату треба, щоб я бачила, що я сказала :" Мені не однаково на рішення інших"

А на Airbnb для Іспанії клоповники вважаються високим рівнем? Та мені однаково на чиюсь думку з приводу моїх рішень.

Хіба я пропонувала путівник по областям та містам Іспанії? Мова була, виключно, за клопобомжатники, в яких ви мешкаєте, коли буваєте в різних містах Іспанії. Про Малагу, Барселлону та іншу Іспанію, я і так знаю. І жити в цій країні не збираюсь.

Мова не за когось, мова за вас. І те, як воно виглядає, коли вам смішно. Ви що, починали будівництво ще в 90-х роках? А з якого дива ви вирішили, що комусь була цікава ваша думка чи хтось вважав її експертною? Кожен живе на свій розсуд, тому, як ви полюбляєте тут казати

І як я це пропустила? Смішно, це коли перебуваючи 12 років на форумі, нудіти про життя на острові серед океану та побудувати курник в Сумах. Смішно, це коли бігати по всьому форуму, кажучи, що треба бути подалі від оркостану та побудувати курник в нього під боком. Смішно, це коли даються поради в темі інвестицій, в той час, коли сам вклався в 2019 році в купу цегли, що і досі не перетворилась в житло. Смішно, коли все, на що зміг спромогтись в віці 50 років чи щось близько до того, це переїзд з одного іспанського клоповника до іншого . До речі, дарую бізнес-ідею - скласти путівник по всім клопобомжатникам Іспанії. Ну і на десерт, бо це, дійсно, смішно- вважати подібне досягненням життя. В мене нема звички акцентуватись на статках когось, але тут інакше не виходить, бо сам персонаж постійно торочить та повчає, як треба жити на своєму прикладі. Тож трохи аналізувати приходиться. І висновок, який тут зробили задовго до мене- голодупість, як підсумок життя. Мабуть, робити собі "смішно", це єдине, як можна виправдати такий підсумок.

Що сказати? Я не з тих, в кого горіще нагадує шматок музею в Пірогово в розділу " Побут українців , починаючи з часів Речі Посполітої". Якщо є річ, то вона використовується. Звісно, що якісь дрібнички, що нагадують якісь життєві події, теж є, але звички обрастати речами ніколи не мала. І що? Сама була здивована скільки всього " я з цим не розстанусь". І поштою відправляли, і з собою везли. Хочу окремо подякувати Ользі, бо колись її слова про те, що першим ділом треба брати з собою альбоми з фотографіями, закарбувались мені в пам'яті. Тож твоє життя може не вмістится в невелику кількість коробок, навіть після того, як " розхламишся". Головне, що картини всі забрали з собою. Бо то дуже особисте.

Будемо вважати, що ще вечір, вже традиційно, прокидаюсь серед ночі і не можу вже спати. От не треба одразу в кущі😊. Я не дуже великий спец по солодким випічкам та усіляким смаколикам, щоб не сказати зовсім не спец, тож ваші рецепти, що тут викладались, мені подобаються- без отого складного чаклування "з жаблячою лапкою та коренем мандрагори", щоб вийшло смачно та чарівно. Тож, якщо є щось таке , що можна швидко закалапуцати та спекти, то з радістю буду чекати на такі рецепти від всіх вас. Моє рішення... Що хочу сказати. Мій допис в темі евакуації наче лакмусовий папірець- одразу видно, наскільки легко перевірити, чи я правильно ярлички розвісила на персонажів форуму. Поки задоволена собою- ні в ком не помилилась. Шабаш форумного "сміття" потрохи набирає обертів Не знаю, на які думки тебе спонукала моя новина, можу тільки гадати, але що хочу сказати з приводу мого рішення. Воно не спонтанне, тому що війна і над будинком літають шахеди. Звісно, що і це має великий вплив, але наше життя якось так влаштовано, що більшу частину його ми проживаємо в постійному стресі - щось вирішуємо, кудись біжимо, за щось хвилюємось. Ну повинен в житті людини настати такий час, коли вона просто насолоджується тим, що не треба нікуди бігти та слідкувати за годинником. І умовна "пенсія" (для мене) якраз і є таким часом. Бо родина готувалась до цього, щоб прожити роки, що залишились, без стресу та кошмарів. Війна...так, її не було в моїх планах, але хто питав мене та всю країну, чи згодні ми жити в цьому кошмарі та втрачати життя. Про те, як жили і що робили ці 2,5 роки не буду казати, то вже історія, за яку мені не соромно. Але якщо життя подарувало мені шанс здійснити те, про що мріялось, то чому я повинна відмовлятись від цього шансу? Може це прозвучить егоїстично, але вважаю, що треба зважати тільки на свої бажання. Не на бажання батьків-вони прожили своє життя, може і не так, як хотілося, але прожили, як змогли; не на бажання своїх дітей- особливо, якщо заклав фундамент, віддав велику частину свого часу, щоби дати можливість гарного старту для подальшого життя. Тож настає час, коли треба згадати і про себе, свої мрії та бажання. І якщо можеш це зробити- то роби. Постав собі за мету і їди до цього реперу. В мене так склалось, що вся родина розкидана. В Україні нікого нема, тож нема якоря, який би тримав мене тут. Мама далеко і в неї все добре, тож я спокійна за неї. До того ж, нарешті, вона чекає, коли ми облаштуємось на новому місці та теж приїде до нас жити. За сина теж спокійна, він має самостійне життя , повну фінансову незалежність і вже багато років живе в іншій країні. То що мене повинно тримати тут? Війна? Так, але мені не соромно за ці 2,5 роки, бо я , як і всі мої знайомі, допомагала, як могла і зараз продовжую це робити. Бо так мені каже моє сумління. Але це не означає, що я повинна відмовитися від своїх бажань. Я і не відмовилась. І що хочу сказати- іноді треба пам'ятати, що це твоє життя. Ні батьків, ні дітей- тільки твоє і живи так, як бажаєш. Життя швидкоплинне і тільки здається, що попереду ще багато років та встигнеш те, від чого відмовилась зараз. Ні, війна багато що міняє в світогляді і починаєш розуміти, що треба жити зараз, бо завтра може і не наступити, або наступить та кожен день того завтра буде здаватися тобі кошмаром, розтягнутим в часі. На останок. Перед від'їздом заїхали до знайомої, з якою давно не бачились. В нас діти одного віку. Що сказати? Чоловік на полігоні десь за межами міста, син на полігоні в Запоріжжі чи десь там. Сім'я лікарів. Я розумію, що то в неї захисна реакція, коли вона каже, що ні, на нуль вони не підуть, бо їх готують до іншого. Звісно, що ми її підтримали в цьому , але після цієї зустрічі залишилось важке враження. Бо що таке біль втрати я добре знаю. Нікому не побажаю такого. Не знаю, наскільки життєво вийшло в мене донести свою думку, але повторю- живи так, як сумління каже, та не забувай про те, що життя не перемотаєш назад та не проживеш знов.

Я ввечері трохи побазікаю і з приводу смаколиків і твого допису взагалі)))

І ще, хлібопічку я взяла з собою. Тож, панянки, всі ваші рецепти смачного печива в мене збережені в "нотатках" телефону. Тож на днях буду пекти і згадувати вас, 🌞🌞🌞

Аня, в мене від ваших слів сльози на очі навернулись, а я не з тих, кого легко розчулити. Дуже приємно, що для вас спілкування зі мною це приємні відчуття та спогади. Я теж ціную спілкування з вами, розумною людиною зі справжніми щирими почуттями та готовністю допомогти в разі потреби- ви наче рідкісна перлина, особливо в наш час. Тож спасибі за те, що я маю щастя бути знайомою з вами. І спасибі за те, що радієте за зміни в моєму житті. Не кожен може порадіти за іншого чи, хоча б, сприйняти цю новину спокійно. В темі про евакуацію окремих персоналій рве так від того, що я розказала про це, що читаю абсурдні речі з вимогами та претензіями до мене, починаючи від "патріотка , а залишила країну" до " навіщо розповідати про таке" , бо недолугих та заздрісних такі новини дратують та псують їм настрій. Форум...це місце, де зустрічаєш не тільки гарних людей , але і тих, хто виставляє свою ницість напоказ. Але залишимо це, кожний бачить світ таким, який світ собі створив і має його всередині. Я розуміла, що таке буде, за стільки років на форумі не важко спрогнозувати такі речі. Навіть цікаво було переконатися в цьому. Ваша правда. В планах продати будинок та оселитися десь в країні з теплим морем та горами було ще до повномасштабного вторгнення , тож рішення залишити країну не було спонтанним, просто війна його трохи відтермінувала. Так, я дуже втомилась і нічого, окрім спустошеності всередині, майже, нічого не залишилось. Психологічні гойдалки не додають здоров'я. Досвід то таке, їм я можу розпоряджатися на свій розсуд, а ось фото саду...не думаю, що маю моральне право викладати їх і далі, бо сад належить новим господарям і не належить мені. Звісно, що в думках він завжди буде моїм, але по факту він тепер частина чужого приватного життя. Так, втома відчувається і на спілкуванні в темі. Нас тут і так було небагато, але ми могли постійно про щось розмовляти і розмовляти. Зараз, суджу по собі та оточенню - люди починають замикатись в собі, бо втома і фізична, і моральна дає про себе знати. Он і Наташа Николаівна з'явилась на хвилинку і знов десь нема...вже давно. Це можна зрозуміти, в них там зараз дуже гаряче. Навіть я, що зараз далеко від країни, нічних тривог, шахедів та вибухів, не можу спати ночами- прокидаюсь та вслухаюсь в незвичну тишу ночі. Ні, поки в думках нема планів будинку та саду. Сад, хоч який, потребує догляду, часу та здоров'я. І головне - бажання. Коли годинник вже добіг до сьомого десятку, то не вистачає вже і здоров'я, і чесно кажучи, бажання. Синдром відкладеного життя дається взнаки. Я ж не дарма раніше казала, що мене влаштує велика тераса і кілька горщиків на ній. Тож поки дивлюсь в бік тераси з гарним краєвидом, а там буде видно, на чому зупинимось. Поки я тут і відчуваю себе частинкою нашого товариства. Як воно буде далі, то час покаже... Стільки років спілкування не можна викреслити, наче їх не було. Було - було... і багато всього...від гарного до не дуже. Та я ще вчора негативу в карму хапанула добряче🤣 Тож я ще тут побуду, бо гарних розумних людей, з якими я спілкуюсь на форумі, я ціную і не збираюсь відмовлятись від задоволення спілкування з вами. Хоч і розумію, що буду віддалятись з часом, бо так влаштовано життя... але поки я тут😊

Та бачу я, що вже другу сторінку "нафіг не здалась" . Не кожному так щастить з увагою до моєї особистості, як мені зараз 🤣І головне, яке це має відношення до теми з назвою "Куда євакуироваться" ? PS. Про раніше. Я не тільки казала, ще і робила те, що робить багато - багато громадян України - допомагала зберегти Україну наскільки була спроможна. І зараз продовжую це робити. Тож блазням, що полощуть тут мою особистість треба позакривати свої пельки і не смердіти ротом в мій бік.

Добродію, ви при здоровому глузді? Де ви бачите в назві теми моє ім'я, що дозволяєте собі обсмоктувати мою особистість? Якщо не можете тримати рівновагу, коли читаєте щось таке, що вас це заводить до втрати контролю, попийте щось заспокійливе. Виглядає ваша істерика жалюгідно.

Звісно, я була впевнена, що окремі персоналії сприймуть новину погано, інакше не казала б, що Але щоб так, до неможливості стриматись, з постійною словесною блювотою, то вже перевершило мої припущення. Не стримуйте себе, продовжуйте😁. Бачу, що потрібно буде ще і світлину тиснути з краєвидом з вікна нової оселі. Тож наберіться терпіння, бо це не буде скоро. А поки продовжу спостереження за тим, як окремих плющить, наче чортів від свяченої водички

Докса не читала, але так і зробила- один поверх, одна сходинка ...