hause

Ігор Лікарчук "Сьогодні уночі після чергового сигналу тривоги вже не спалося. Тому укотре почав перечитувати щоденники Олександра Довженка. Цитую із його записів 1943 р. “Бідний український учитель ходить на шпиньках перед начальством, мов злодій, уникає слова правди, боїться тіні своєї. Як же навчить він дітей гордості й мужності, коли сам приречений жити в приниженні й страху?” Із дня написання Довженком цих рядків пройшло 80 років. Щось змінилося..?" А щось мало змінитися в "цьому скотному дворі?"

Можете ще почитати: osvita.ua/blogs/93903 Високооплачуваних місць для всіх не буде, як колись не було для всіх ковбаси по 2.20 Ну і що якщо у когось мільйон підписників, то давайте звільнимо всіх вчителів фізики, а потім математики, а потім хімії і біології..., так виходить? і до чого ми тоді прийдемо чи вже йдемо семимильними кроками?

За жалюгідний стан сучасної освіти відповідальні всі osvita.ua/blogs/93898 З студентських років запам’ятав, що люди діляться на три категорії: ті, які знають і вміють; ті, які знають, але не вміють; та ті, які не знають і не вміють. Запам’ятав і те, що зазвичай ці останні керують як першими, так і другими. Цей парадокс, очевидно, відчутний не лише в політиці, а й у системі освіти. Бо як не крути, як не хитруй, а в системі вітчизняної освіти саме ті, хто не знають і не вміють, постійно вчать решту, як їм жити, що робити, що і як вчити. І очевидний доказ тому – 33-річна історія вітчизняних освітніх реформ. Скажімо, час від часу ті, хто не знають і не вміють, чи то прямо заявляють, чи то тишком-нишком натякають, що фізика нікому не потрібна. Вони ж бо, нікчеми, і без фізики якось прожили. Та ще й як прожили: стали кандидатами, докторами, та великими начальниками. От тільки не знають ті великі начальники, що світ тримається не на нікчемах, а на тих, хто знає і вміє, або бодай знає. Не знають ті великі начальники, що в науці, як, власне, і в житті, значимість людини визначається не посадою, не кількістю дипломів, звань та регалій, а реальними справами. Наприклад, офіційна освіта Майкла Фарадея – чотири класи початкової школи. Та це не завадило йому, сину коваля і прачки, стати тим, ким він став – великим Фарадеєм. Ученим, який наряду з Галілеєм, Ньютоном, Максвелом та Ейнштейном входить у п’ятірку найвидатніших вчених всіх часів і народів. Ну та Бог з ними, з нікчемами. Та й з «нікчемами» я, напевно, переборщив (тим більше стосовно прямого начальства). Бо, скоріш за все, ті, хто не бачить зв’язку між фізикою та інтелектуальним і духовним розвитком людини, цю фізику вивчали за тими програмами та тими підручниками, які дійсно переконали їх в тому, що фізика – це складно, нецікаво і непотрібно. Вони ж бо не знають, що фізика – то ж не тільки і не стільки формули, теорії і закони, а в першу чергу вміння творчо та логічно мислити. Тобто те вміння, без якого не буває ні путніх економістів, ні путніх юристів, ні путніх робітників, ні путніх політиків. Та й, чесно кажучи, не лише бездарні чиновники відповідальні за наявний жалюгідний стан української освіти. У тій чи іншій мірі відповідальні всі. Всі, хто так чи інакше причетні до цієї самої освіти, починаючи від батьків, вчителів та професорів і закінчуючи університетами, профільними інститутами, академіями та міністерствами. Що робити, питаєте? Ну по-перше, потрібно розплющити очі, зняти рожеві окуляри і визнати той очевидний факт, що сучасна українська освіта перебуває в глибокій системній кризі, і що ця криза обумовлена не стільки відсутністю належного фінансування, скільки відсутністю бодай якоїсь системності в організації самої освіти. Потрібно визнати, що джерелом цієї безсистемності є саме ті, хто і має забезпечувати цю системність, а отже, всі ці міністерства освіт і наук, всі ці академії педагогічних і непедагогічних наук, всі ці інститути педагогік і якостей освіт, всі ці департаменти освіт, всі ці контори «роги і копита», які рецензують, контролюють та регламентують освітній процес. По-друге, потрібно розробити чітку, зрозумілу науково та економічно обґрунтовану систему заходів, реалізація яких призведе не до чергової заміни фасадної вивіски, яку ми назвемо черговою реформою освіти, а до створення якісно нової, цілісної, гармонічно збалансованої освітньої системи. Системи, у якій кожний предмет і наповнення кожного з цих предметів стане частиною цілісного організму, метою та результатом роботи якого є виховання інтелектуально, духовно та фізично розвинутої особистості. Особистості, яка, крім всього іншого, буде патріотом своєї держави, свого народу та своєї землі. І цю систему заходів мають розробляти не бездарні нікчеми, а люди, які «знають і вміють». Люди, які розуміють, що «двійочника» i «п’ятірочника» потрібно вчити по-різному. Люди, які розуміють, що ніякими інноваціями, інтенсифікаціями і комп’ютерізаціями неможливо замінити «паличковий» етап вивчення математики. Люди, які розуміють, що в системі загальноосвітньої школи має налічуватися не сорок і не п’ятдесят навчальних предметів, а максимум десять. І що кожен з цих предметів має представляти собою цілісну систему знань, яка є невід’ємною складовою загальноосвітньої системи. Люди, які розуміють, що університет має бути університетом, коледж – коледжем, а професійно-технічне училище – професійно-технічним училищем. І що в цих навчальних закладах студенти мають вивчати не все що попало і не те, що комусь заманеться, а саме те, що дозволить їм стати відповідними спеціалістами. По-третє, потрібно, щоб ті навчальні програми, які мають забезпечити гармонічну цілісність системи освіти, писалися і затверджувалися не в розрізнених гуртках НАПНУ, у кожного з яких свої містечкові, зазвичай шкурні інтереси, а невеликим колективом незалежних, небайдужих, фахових людей, які розуміють загальну суть та мету освітнього процесу і роль кожного предмета в цьому процесі. Треба, щоб написані під ці програми підручники оцінювалися не тими, хто власні чи то написані, чи то списані підручники державним коштом друкує мільйонними накладами, а абсолютно незалежними, небайдужими, авторитетними, бездоганно чесними і сумлінними, фаховими людьми. По-четверте, потрібно кардинально і щонайменше у десять разів зменшити кількість тієї освітньої та навколоосвітньої бюрократії, яка за тридцять три роки і за сотні мільярдів державних коштів нічого путнього не зробила і не зробить. Бюрократії, яка, імітуючи свою бурхливу діяльність, спроможна лише на оте дурнувате «надавачі освітніх послуг» та на той нікчемний звітно-паперовий тероризм, який, якщо і має певне відношення до освітньо-виховного процесу, то тільки в сенсі знущання над нещасним, затурканим вчителем. Першим же вагомим та, безумовно, необхідним кроком на шляху дебюрократизації системи освіти має стати рішуча відмова від «освітніх» послуг того анахронізму совдепії, який під назвою НАПНУ зберігся лише в дикунській росії та Україні. Бо, маючи десятки підвідомчих інститутів, відділень та контор «роги і копита», маючи багатотисячні штати та багатомільярдні бюджети, цей монстр за десятки років нічого путнього, окрім хаосу та мильних бульбашок під назвою «освітня реформа», не створив і не створить. По-п’яте, система освіти має бути організована таким чином, щоб стрижневими, базовими елементами цієї системи був вчитель і учень. Бо, подобається комусь чи не подобається, а фактом є те, що будь-яка система освіти не має жодного сенсу без базових складових цієї системи – вчителя і учня. Бо в системі освіти все, що не вчитель і не учень (починаючи від всіх цих міністерств освіт і наук, всіх цих академій педагогічних і непедагогічних наук, всіх цих інститутів педагогік і якостей освіт, всіх цих департаментів і управлінь освіт і закінчуючи ректорами, проректорами, директорами, замдиректорами, сторожами, вахтерами та прибиральниками), – то ж лише той обслуговуючий персонал, єдина функція і єдиний сенс існування якого – обслуговувати навчальний процес. Виходячи з цього, суспільний статус, а відповідно, і заробітна плата вчителя мають відповідати значимості тієї ролі, яку він відіграє в освітньому процесі та житті суспільства. По-шосте, ми маємо кардинально змінити підходи до загальної організації середньої, передвищої та вищої освіти. Ми маємо усвідомити, що обов’язковість середньої освіти зовсім не означає, що атестат про неповну чи повну середню освіту, а відповідно, і квиток до передвищої та вищої освіти, мають отримувати поголовно всі, у тому числі і ті, хто за дев’ять чи одинадцять років «навчання» до толку читати, писати і додавати не навчився. Ми маємо усвідомити, що доведена до крайнього зубожіння держава не може і не повинна забезпечувати всіх бажаючих, і зокрема тих, хто читати, писати і додавати не вміють, поголовно вищою освітою, а тим більше такою, яка лише за назвою є вищою. Утім, усі ці програми, реформи та системи заходів можуть стати реальністю лише в тому випадку, якщо ми дійсно хочемо змін на краще і готові до цих змін. Якщо ж ні, то давайте й надалі називати наявну паперову метушню черговою реформою освіти. Давайте й надалі не визнавати факту існування сили інерції. Давайте й надалі математику вивчати заради математики, а ту макулатуру, яка представляє собою суміш незв’язних фраз, цитат, формул, малюнків-рисунків, графіків та іншої бутафорії називати підручниками з фізики. От тільки, шановні, не тіште себе ілюзіями того, що на брехні та на невизнанні законів природи можна збудувати щось путнє. Андрій Карбівничий, викладач фізики й астрономії Самарського металургійного коледжу Українського державного університету науки і технологій.

81ОДШБ та всі прикомандировані бригади до 81 ОДШБ. Білогорівка. Дорога в один кінець Джерело: https://censor.net/ua/b3530892 Ми дружини, матері, сестри, рідні безвісти зниклих військових 81 ОДШБ та прикомандированих до неї бригад! Хочемо нагадати про пекло, яке щодня в населеному пункті Білогорівка, Луганської області. Про яку всі мовчать!!!! Жодні новини про неї не говорять. Чи знає наша влада, що відбувається в самій бригаді, головнокомандувач ЗСУ Сирський О.С., пане президент Зеленський В.О.? Неправомірні дії військової частини які не просто обурюю рідних, вже просто немає сил мовчати! Наших рідних використовують як розхідний матеріал, кидають як "м’ясо" без відповідної підготовки. Наш чоловіки йшли боронити державу від ворога, захистити свої сім’ї, а не вмерти за 2 дні завдяки необдуманим діям керівництва військової частини, завдяки злочинним наказам. Наші рідні зникли за особливих обставин виконуючи бойове завдання в напрямку н.п. Білогорівка Луганської області. Ми щодня чуємо про нестачу військових, немає кому воювати, то можливо потрібно берегти особовий склад, кожного воїна? Клята Білогорівка усіяна тілами хлопців, евакуації немає, і щодня гинуть нові і нові. У кожного родини своя історія, але біль один на всіх. Біогорівка це діра, хлопці ідуть в одному напрямку і не повертаються. Заходять сотні, а вертаються одиниці. Командування не надає рідним достовірної інформації. Приїхав служити в елітну бригаду як оператор БПЛА – опинився в окопі як снайпер стрілок, пішов копати окопи під мінометним вогнем, ось така політика в бригаді. Працює злагоджена схема, щоб прикрити наслідки та вижити тим хто служить давно:новоприбулі хлопці після навчального центру приїжджають в частину А2120 м. Краматорськ , пару днів їх відправляють на бойове завдання , на позиції найближчі до ворога, без шансів повернутись назад. Це зручно, командування навчилось виживати за рахунок інших. Ті що сидять в частині вже роками, отримують нагороди і вважають себе Богами. Або ж військові можуть пробути на позиції 5 місяців без виходу навіть помитись, в той час як інші "герої" вихваляються своїми перемогами, нагородами, відосиками в соціальних мережах "як б’ють ворога". Тиск на особовий склад збоку командування. Вибачте, але армія це не рабство. Так є устав, так є накази, так є військова таємниця, але людяність ніхто не відміняв. Коли військовому погрожують, що за його слова чи за вчинки він піде на таку позицію звідки неможливо повернутись, то це вже нахабне вбивство і злочин однозначно. Відношення до поранених, хворих як до "скотини" , на повторному ВЛК всі здорові і неважливо чи ти зможеш дійти на позицію після тих травм. Ситуація коли військовий має право на звільнення від служби по народженню третьої дитини, на це теж начхати, вони його одразу так би мовити в "утилізацію" на позиції, а потім дороги назад вже немає - результат безвісти зниклий. Хлопці не встигають навіть позивний собі придумати, ніхто їх не запам’ятає в частині, можливо і шукати не будуть… все продумано. Статистика безвісти зниклих зростає щодня. Але ж у нас втрат немає… Звісно немає, всі 500-ті. Якщо у когось і був шанс вижити після поранення, то нажаль малоймовірно, що тебе врятують. Бо ніхто не буде ризикувати заради іншого. Хлопці ідуть на позиції з автоматами проти артилерії, мінометів, танків та дронів. Чи є шанс там вижити, звісно ні. Навіщо тримати позиції тілами наших рідних? Скільки ще має лягти там хлопців? Це вже не війна, це просто знищення, це корупція в самій бригаді, це підлість та брехня. Пошуками безвісти зниклих ніхто не займається, рідним лише надають одну інформацію: " не можемо зайти, позиції під щільним обстрілом ворога", і так вже 2 роки… Тобто відвезти військового туди можна а забрати ні? Країна агресор то наш ворог, але страшніше коли ворог є серед своїх, той кому довіряєш і віриш , що твій тил прикриють, але ж ні… Це війна і все спишемо на війну???? ВИМАГАЄМО припинити цей безлад в 81 бригаді, досить відправляти хлопців просто на смерть. ДЕ мій чоловік, брат, тато, син?????? Невже людське життя сьогодні немає ціни? В цей важливий час для нашої країни ми маємо бути гордими за кожного воїна, а Ви самі їх нищите! Ми рідні зниклих військовослужбовців вимагаємо знати правду, вимагаємо повернути наших рідних!!!!!!!!!Ви сам зраджуєте честь та гідність ДШВ, закриваючи очі на всі проблеми. Армія, це коли один за одного, це коли командир готовий на все заради своїх хлопців…

Причина катастрофи на Покровському напрямку - вище командування, - комбат Філімонов Джерело: https://censor.net/ua/n3530539

Сциль киньте де він це каже

t.me/Oleg_legalist/5269 - там же і відео ... Для нас лучше, если война продолжится и в 2025, и в 2026 - Дикий. Для нас - это для кого? Для человека, сидящего в окопе? Для семей, которые за это время останутся без сына/мужа/отца/брата? Кому конкретно от этого станет лучше? Поименно! Лучше, если война продолжится…Кто-то считает, что такие слова вообще можно произносить??? Война - это лучше…1984.

Ось знову россійське іпсо, ой, знову зезрада:

Це ти якраз і вказуєш кому воювати і кому ні, або один з тих хто вирішує кому в посадку? Вже всі побачили, навіть 73%, для кого ця війна і як і хто на ній наживається видно у найменшому містечку... І щодо поліцейських, які не навчені воювати, інфа з перших вуст, на ротації з Житомира під кордоном з Білорашкою, 4міс.там і 4міс. тут- і ротація є, і пільги одразу, бухають, ловлять ухилянтів і баб трахають, ось і вся війна для цих покидьків у погонах, як і для іншої тцкашної швалі... І чому ти вирішив що якщо держава - а держава це ті самі люди - нічого не винні мені, моїм дітям і внукам, то я щось винен цій повністю корумпованій і прогнилій державі

censor.net/ua/blogs/3529712/111-a-brigada-tro-yaka-voyu-na-pokrovskomu-napryamku Спеціально для Доща слушна думка військового ЗСУ: ... "Що до мобілізації. Треба готувати всіх, навіть 18 річних. Війна надовго, ще мінімум пару років. Відкиньте сподівання на Трампа, ЄС та інших. Добре буде якщо допоможуть, але розраховувати треба на нас самих. Ми реально у змозі зламати хребта цій навалі. Так, треба перш за все всім зібратись до купи, також підбадьорити МВС, ДБР,БЕБ, Соколів, та інших бравих "вояк" і відправити іх в окопи. Вони реально засиділись на "броні", а ресурсу там повно. Якщо провести аналіз, там по кабінетам можна буде тисяч сто назбирати. Ото буде цікаво подивитись де їх патріотизм починається і закінчується. Доречи вони входять до складу Сил оборони Держави, тож пора хлопці). "

Зараз почнеться, ху із Балашов і т.д., але думка цікава, думаю, що так воно і буде: здадуть максимум на півдні-сході відволікаючи увагу на курщині, потім перемир"я, але при цьому ні виборів, ні відкритих кордонів ...

Сувора реальність, на яку ми заслуговуємо Якщо (або коли) Сполучені Штати різко скоротять (або припинять) військову допомогу Україні, а ЄС припинить субсидіювати українське чиновництво, то долар, напевно, буде по п'ятсот, фронт обвалиться, на заправках закінчиться пальне, а з магазинів зникнуть продукти. Це буде та сувора реальність, на яку ми заслуговуємо, продовжуючи жити як ні в чому не бувало, немов немає війни. І спитати теж ні з кого буде, тому що всі мудрі, великі й непідсудні начальники випаруються слідом за американською та європейською допомогою. І навіть на вибори не підуть. Джерело: https://censor.net/ua/b3529793

Читайте уважно, ті 1000 вакансій були напередодні навчального року, і що заважає зайти на робота.юа і подивитись на наявні вакансії, напр. вчителів математики і фізики було 32 вакансії по Києву на зараз. Ну і що буде з вакансіями по закінченню війни всім мабуть зрозуміло...

osvita.ua/blogs/93841 Що робити вчителям і батькам? Нічого не робити! ... А те, що з кожним роком все більше дітей залишають Україну, щоб навчатись за кордоном, бо в приватних дорого, а в державних (комунальних) немає сенсу – не моя фантазія, а реальність. І реально йдуть з роботи вчителі. Наприклад, в Києві напередодні цього навчального року понад тисяча вчительських вакансій. Але ніхто з Міносвіти не поспішає їм на заміну. Як підсумок, маємо конкретний недобір викладачів по всій країні. І перспектива досить таки невтішна. Повірте, причина тут не лише у війні та малих зарплатах. Чому на це не звертають увагу прем’єр-міністр, Кабмін, Верховна Рада – мені не зрозуміло. Так само не зрозуміють, повернувшись з війни, наші захисники, якщо їхні діти виїхали за кордон, бо в навчальних закладах рідної Україні вони не отримують знання, а лише втрачають своє здоров’я. На сьогодні, система державної середньої освіти в Україні нагадує потяг, який на повній швидкості несеться у прірву разом з вчителями, школярами та їхніми батьками. Правда, МОН у той «потяг» завбачливо не сіло.

ЗИ: зепідарастія в ДІЇ..., ну чого ці земудараси хочуть досягнути цим "законотворчеством", невже громадянської війни?

Так мета наловити ухилянтів, потім їх гарно подоїти і відпустити, хто "недоїться" - того в учебку і на фронт, ця земудараська держава саме заточена на заробляння бабла, а не на захист України, домовленості треба виконувати ... Писав вже про вояку з маленького містечка ( 7 тис. у містечку і ще 7 у районі населення) під Житомиром, зараз вже в.о. воєнкома, там вже 5-ть автівок на подвір"ї, і це то що видно...

українські Ган Дони, особливо те чмо у формі військового, що б"є по колінам ззаду

Ні слова не знайшов, про те хто повинен воювати? Тобто будемо воювати дідами\бідними\хворими\? А решта все 3.14здьож..., перебудовуватися вони будуть, ага ...

1. Тут відповідь однозначна: через зелений 3.14даристичний режим, що з більшості українців зробив просто рабами, а з країни концтабір без будь-якого натяку на закон куди не кинь... 2. Тут цікава думка: Ультиматум Трампа-Келлога Зеленському Поки всі дружно обговорюють матюки Зе, є ІМХО набагато більш важлива тема. Ми чітко бачимо, як активізувався в медійному план Зеленський. Роздає інтерв'ю направо й наліво, але з розрахунком, в першу чергу, на те, що ці інтерв'ю побачить Трамп та його команда. Саме він є головним реципієнтом. Вже за 2 тижні Трамп стане президентом. І, як відомо, на днях до Києва приїде його спецпредставник Кіт Келлог. Щоби особисто поговорити із Зе і донести йому візію Трампа на майбутнє. І війни, і самого Зе. Без будь-яких посередників. Надто ж - Єрмака. Як відомо, візит Єрмака до США був провальним. Йому чітко вказали, що з ним справи вести не будуть. І що він взагалі не буле еіяким каналом комунікації між нової адміністрацією США та українською владою. Так що різка медіана активізація Зе - вона якраз про діалог з Трампом. А тепер щодо того, що може запропонувати Келлог. З інфою моїх джерел з тих, хто брав участь в адвокаційних поїздках до США і мав спілкування з людьми Трампа, Келлог передасть вимогу провести президентські вибори, незважаючи на те, чи будуть припинені бойові дії. За словами джерел, це нібито дасть можливість США, ЄС і росії вести переговори про завершення російсько-української війни з наступним Президентом України. Яким сам зе навряд стане. Нібито Келлог може доволі жорстко запропонувати дві прості альтернативи. Перша – погодитися на проведення виборів, з організацією яких допоможуть США і міжнародні партнери. Під гарантії Трампа щодо припинення бойовмх дій на час їх проведення. Тоді нібито Зе та його команда отримають від Вашингтону такий собі "золотий парашут". Тобто, гарантії йому та його близьким людям недоторканності і можливість жити краще життя після відходу з посади на Заході. Друга альтернатива - якщо Зеленський не погоджується на проведення президентських виборів і захоче йти сам, тоді Сполучені Штати задіють всі офіційні та неофіційні важелі проти нього та його команди, включаючи інформацію про корупційні злочини, які здійснило оточення президента ще з 2019 року. Коли Трамп, до речі, теж ще був на посаді. Нібито тоді під удар потраплять всі найближчі менеджери Зе, по справах не тільки грошових, а й державної зради, управління війною тощо. Плюс є чимало ображених людей з оточення зе, які готові багато чого сказати. Власне, ультиматум Келлога цілком може звестися до простого вибору: або ти підписуєш перемир'я, забезпечуєш чесні вибори, на які сам не йдеш і живеш далі як герой, або всі гріхи будуть витягнуті назовні. І піти все одно прийдеться - але вже із соромом. За моєю інфою, американці вже зробили прямо напередодні приїзду Келлога дуже прозорий натяк. Кілька днів тому НАБУ прийшло до очільника контррозвідки СБУ, генерал-майора Олександра Поклада, після якого він був за день звільнений з посади. Це той самий, який куратор спецслужб від ОП і близька до єрмака людина. Якого, за чутками, Єрмак дуже хотів і хоче призначити замість Буданова на пост очільника ГУР. І тут до нього раптом приходить НАБУ. Цікаве співпадіння, правда ж? Кароч я би всі інтерв'ю Зе розглядав саме через призму діалогу з Трампом і підготовки до розмови з Келлогом. І матюки - це найменш цікава імхо деталь процесу. Джерело: https://censor.net/ua/b3528807

Освітянська галузь в очікуванні дива osvita.ua/blogs/93791/?fbclid=IwY2xjawHmJ5dleHRuA2FlbQIxMQABHYQ0UYpUz3Q4Cj0H8EQ--o5UE3Oin8_Yl33PIocy8DAoYdoGLwR5m-1Wnw_aem_dyeDiSsbRLGOW7vunihY2Q#google_vignette ... DECIDE, то це – швейцарсько-український проєкт «Децентралізація для розвитку демократичної освіти», спрямований на підтримку реформ в освіті. Він повинен «допомогти жителям територіальних громад долучитися до демократичного врядування та отримати рівний доступ до якісної освіти». Не розумію, навіщо нам допомога в демократії та рівному доступі до якісної освіти, якщо до освітньої реформи ми це все мали? Хіба що за кошти швейцарських платників податків утримується ще одна команда від МОН? А яка то «демократія», було чітко видно під час громадських обговорень, на яких так і не вияснили, як навчати дітей, коли: програми не відповідають... підручники не відповідають... оцінювання не відповідає... НУШ не відповідає… фінансування не відповідає... мережа ліцеїв не відповідає... зарплати не відповідають... дороги не відповідають… вимоги не відповідають… інтегровані курси не відповідають…, про що свідчать численні публікації та коментарі в масмедіа. На жаль, жодному «не відповідають» не було надано жодного пояснення, і усі ці питання так і залишаються невирішеними, хоча, по суті, вони – основа основ в системі надання та отримання знань. Але для МОН це, скоріш за все, – дрібниці. Крім того, навряд чи хтось із столичних гостей розбирається в них або, хоча б в курсі, що такі проблеми існують. Врешті-решт, можна дообговорюватись до того, що очільники МОН не відповідають займаним посадам. А всі його нововведення не відповідають здоровому глузду. ...

Про результати засідання Ставки Верховного головнокомандувача по 155-й омбр "Анна Київська" Джерело: https://censor.net/ua/b3528563 ЗИ: ЗЕМУДАРАСИ!!!

Ще трошки зради роССійського іпсо : Нецифрові реформи Аргентини: результати вражають Поки доїдаються святкові салати, у Аргентині тривають неймовірні та блискавичні реформи. Просто зараз, на наших очах відбувається справжнє економічне диво, а не оця гетьманценоміка головного мозку. Наприкінці 2023 президентом Аргентини став Хав’єр Мілей, затятий лібертаріанець та професійний економіст. Який негайно зайнявся – ні, не діджиталізацією – а радикальними реформами реального сектору економіки. І першою з таких реформ стало кардинальне скорочення держапарату. Були (нахрін) ліквідовані міністерства освіти, праці, навколишнього середовища, культури, у справах жінок, гендеру та розмаїття. А також пішло на мороз міністерство науки і технологій (паразитична мінцифра, спиш?) А про ліквідацію Держспецзв’язку я говорю ледь не десятиріччя вже. Натомість в Україні створили ще й МінЄд. Може, ще й міністерство розбитих сердець створити? Агенція заплаканих дітей. Нацкомісія з поливання квітів. Це просто сюр якийсь, наяву. Але повернемося до сучасної Аргентини. Станом на день інавгурації Мілея (23 грудня 2023), Аргентина мала 9 дефолтів та 211% річної інфляції – наслідок багаторічного правління ліваків-популістів. Аргентину навіть викинули з рейтингу країн, що розвиваються. Повна дупа, одним словом. А вже у першому кварталі 2024 відбулося різке скорочення субсидій та дотацій – мінус 35%. Також запустилася масштабна дерегуляція сфер будівництва, транспорту, енергетики, фармацевтики, туризму, сільського господарства. І технологій також. Ніяких тобі державних Дія-Сіті: прикинь, Федоров, так можна було. Із 18 міністерство залишилося 7, а восьмим стало міністерство дерегулювання та трансформації держави. Щось схоже планується в США за Трампа. До речі, Мілей дуже приятелює з Дональдом Фредовичем. Особливо мені подобається запроваджене урядом Мілея правило «позитивного адміністративного мовчання». Це коли, скажімо, якщо ти подав документи на отримання ліцензії, пройшов встановлений термін, а відповіді не надійшло – ліцензія вважається отриманою. Чудовий пендель корумпованому чиновництву. І таких реформ в Аргентині з грудня 2023 по грудень 2024 відбулося 672 штуки -тобто 1,8 реформ на день. Це тобі не відосики записувати, і не Дія-саміти проводити. Також в Аргентині планують приватизувати 41 державну компанію, у тому числі найбільшу авіакомпанію, державну теле-радіо компанію, головну газову енергетичну компанію (привіт, Нафтогаз), державну залізницю (привіт, Укрзалізниця), національну поштову службу (привіт, кончена Укрпошта), компанію з обслуговування доріг (привіт, Укравтодор). Парламент Аргентини законодавчо затвердив привабливі умови для великих інвесторів (від 200 млн. доларів), і ці умови влада не має права переглядати або скасовувати протягом 30 років (привіт, «інвестняні», і Дія-Сіті теж привіт, які обіцяли шось схоже, але набрехали, як завжди). І ще одна дрібничка: у 2025 в Аргентині планується зниження кількості податків на 90%. Плануються інновації також й у сфері технологій. Але знов чомусь це не цифровізація, а «аргентинський ядерний план» - будівництво нових реакторів, за найвищими стандартами безпеки (!) та ефективності. Звісно, подібні радикальні реформи завжди мають наслідки: протести, демонстрації, страйки. Свого часу, на початку 90-х цей же тяжкий шлях пройшла Польща. Зробити щось подібне в Україні був шанс і у 2005, і у 2014, і у 2019. Але пішли старим перевіреним шляхом популістів-ліваків. На сьогодні економіка Аргентини все ще перебуває у стані турбулентності. Але лише за рік правління президента-реформатора інфляція в Аргентині зменшилася у 27 разів (з 54% до 2% на місяць) – що вже є позитивним сигналом для інвесторів. Так, до чого це я? А, про реформи. Якщо у тебе є бачення, програма, обрахунки, яйця йти до кінця та велике бажання справді врятувати країну від популістів, корупції, чиновників – ти ідеш і це бляха робиш. А не зафарбовуєш проблеми мікронною позолотою «цифровізації». Бо спочатку усі начебто підкидають чепчики догори, уря-уря, але доволі скоро вилазять старі невирішені проблеми, які весь цей час не вирішувалися. І тому вони, проблеми, змужніли, посильнішали, і тепер їх ще важче подолати. Так, у нас війна і вона потребує безліч грошей. Але Зекоманда була обрана за 3 роки до повномасштабного вторгнення. І вони взяли владу саме під гаслами боротьби з корупцією, дерегуляції, зменшення числа чиновників – тобто все дуже схоже на Аргентину, де були рівно ті ж самі проблеми – тільки у нас обійшлося без дефолтів. Але за останні 5+ років замість справжніх реформ у нас Дія, МінЄд, «вовина тисяча», «національний кешбек». Чи вирішила Дія проблему корупції? Спитайте щасливих прокурорів-інвалідів. Чи вирішив РезерХрест проблему мобілізації? Тут навіть можна нікого не питати. Тому що ніхто навіть не намагався лікувати коріння проблем – лише замазували їх симптоми. І що характерно - доволі багато громадян досі перебувають у полоні цих цифрових ілюзій: впевнений, у коментарях знов хтось напише щось типу «так а шо, Дія зручна, мені подобається». Ще раз повторю: цифровізація – хороша штука, але цифровізувати слід позитивні речі, і які вже нормально працюють. І займатися діджиталізацією має приватний сектор, за власні гроші, без державного примусу. А «держава» має займатися справжніми реформами – як в Аргентині. А не їх цифровою імітацією. Джерело: https://censor.net/ua/b3528571

Новорічна казка Чому в країні, в якій на момент розвалу Союзу було все - виробництво патронів, бронемашин, танків, гармат, зенітних, авіаційних, балістичних ракет, літаків, кораблів, електроніки, гідравліки, тощо. - чому в цій могутній у недавньому минулому індустріальній країні сьогодні нічого немає? Чому не можуть зробити навіть срані, примітивні 120 мм міни?.. Куди все поділося?.. - Могутність, виробництво, заводи, інженери, робітники, танки, гармати, ракети?.. Тому що хтось із колишніх партократів-казнокрадів вирішив, що промисловість - це пережиток "совка", ракети й танки - це дорого, і нікому не потрібно, а ми - "демократи" й "націоналісти" - найрозумніші й наймирніші люди у світі. Тому тепер ми - найрозумніші й наймирніші у світі націоналісти й демократи - стоїмо перед загрозою остаточного демонтажу демократії та чергової ліквідації національної держави. Бо мирних і демократичних, але слабких і дурних, ніхто не поважає. Чому замість поповнення та укрупнення наявних ефективних бригад, розгортання їх у дивізії створюються з нуля нові бригади, з необстріляними людьми, які одразу ж тікають до СЗЧ або зазнають катастрофічних втрат на фронті?.. - Тому що ми найрозумніші, ми розумніші за військову логіку і військову історію. Чому замість того, щоб витратити сотні мільйонів доларів на створення однієї своєї зенітної ракети за національним проєктом на кшталт Мангеттенівського з консолідацією всіх зусиль, усіх інженерів, усіх виробництв, видаються сотні мізерних грантів сотням гаражних кооперативів, а на виході нічого немає вже котрий рік?.. - Бо ми найбільш ринкові. Чому замість консолідації всіх сил, об'єднання всіх колективів для створення однієї своєї версії нашого "шахеда", що літатиме до москви, з обсягами виробництва в сотні штук на добу, ми розпорошуємо сили на десятки сирих моделей, нездатних навіть долетіти до кордону, а тим паче подолати ППО?.. - Тому що ми найдемократичніші. Ви знаєте, скільки коштує утримання однієї мобільної групи ППО на місяць? - Мінімум 10 тис. доларів. А скільки таких груп? - Тисячі. Це десятки, якщо не сотні мільйонів доларів на місяць. За мінімальної ефективності. Кажете, ракети - дорого? - Зате ми найпрогресивніші. Чому десятки тисяч фпв-дронів перепаюють, переробляють у бліндажах на фронті? - Тому що ми найчесніші, ми боремося з корупцією, і дрони купуємо на Прозорро, і чим дешевше - тим краще. Але, виявляється, не завжди. І дешеві чомусь не літають. Чому наші українські дрони не долітають до москви? - З трьох причин: тому що навколо москви найпотужніша в росії система ППО і РЕБ, і простіше долетіти до Грозного, Казані та Каспійська. Росіяни не винаходять велосипед, і збивають наші дрони ракетами "Панцирів", для чого перемістили під москву навіть арктичні гусеничні версії цих протиповітряних систем. Ракети дорого? - Проте ефективно і надійно. Тому командири й не ризикують відправляти свої дрони на москву - бо не проб'ються через ППО. І не буде ні успіху, ні слави, ні поваги. А ще й влетить від верхнього командування за невиконання завдання. Друга причина - недосконалість наших дронів і погана підготовка екіпажів. Багато безпілотників падають одразу після старту, інші - щойно втрачають сигнал gps, треті - тому що не вміють літати на мінімальний висоті в режимі огинання рельєфу місцевості, і тому їх швидко виявляють і збивають, четверті - тому що в зимових умовах обмерзають. Чому шахеди долітають до Києва в будь-яку погоду, а українські дрони обмерзають і падають незабаром після зльоту? Тому що росіяни використовують спеціальні фторвмісні незмочувальні полімерні покриття, на яких не утворюється лід. Хто такі використовує в нашій країні, хто з високого начальства взагалі знає про проблему обмерзання і способи її вирішення?.. Питання риторичне. Це і є третя причина - тотальна некомпетентність керівників. І не тільки серед дроноводів. Колись, на зорі авіації, командувати ескадрильями ставили кавалеристських, артилерійських офіцерів. Але літаки під таким командуванням літали погано. Тому льотчиками стали командувати льотчики, а не кухарки. Недостатньо просто віддати наказ: "шнеля, шнеля!" - швидше долетіти до москви. Бо вони, сука, чомусь не долітають. Чому б це?.. Тому що - ІДІОКРАТІЯ. Всюди, скрізь, у всіх коридорах влади і на всіх рівнях суспільства. І не з 2019 року, як стверджують одні ідіоти, які б'ються проти інших ідіотів, а набагато раніше. Тому що ідіоти люблять "прості рішення", люблять інших ідіотів - розумних, добрих, прогресивних, демократичних, ринкових і красивих. Натомість потрібні злі, сильні та професійні бійці. Джерело: https://censor.net/ua/b3528518

Никаких переговоров - Подоляк В Офисе Президента исключили возможность переговоров с РФ по миру, поскольку Россию еще не заставили заплатить достаточно высокую цену за развязывание войны. Об этом заявил советник руководителя Офиса Президента Михаил Подоляк, сообщает BBC (https://www.bbc.com/news/articles/c2ldpnyewx1o). В публикации издания говорится, что украинские чиновники отвергают любые разговоры о давлении или предположениях, что приход избранного президентом США Дональда Трампа обязательно означает неизбежность мирных переговоров. «Многие говорят о переговорах, но это иллюзия. Никакого переговорного процесса не может быть, потому что Россию не заставили заплатить достаточно высокую цену за эту войну», – высказался Подоляк. Достаточно ли высокую цену заплатила Украина чиновник не указал.

Мир и Евросоюз в конце 2024 года. Жители ЕС на высоком плато достатка и удовлетворения. 2024-ый год становится историей. Мир в войне. Русня на броне. Народы в тюрьме. Свобода в дерьме. Совесть в толчке. Справедливость в бодуне. Правда не в суде, а на мече. Правительства во вранье. Едет на бедности и невежества горбе. Популисты на волне. Люди в депресняке, хотя многие в достатке. Просто хочется всё, всегда, сразу и везде. СМИ в желтизне. Глянец и понты в цене. Политическая порядочность в кабаке. Научность в кабаке. Экономика в борозде. Богатство всё ещё ищут в руднике, а не голове. Деньки, как фантики, в кутерьме. Нацистский сатана на коне. Запад – в ждуне. С виду – альфа-самец, присмотришься – трёп на плетне. Оптимисты на дне, ворчуны на трубе. Кризис в семье. Вместо любви – портмоне. Вместо культуры общения – убийство времени в тусняке. Надежду ищут в водке, наркоте, а не в псалме. Вместо учёного пропагандист на кафедре. Советы ищут не в мудрости, а в болтуне. Вместо светлых голов на пьедестале – корона на кочане. Герои романов не сильные, не герои, а кто креативнее в слабине. Решительность не в моде, предпочтения – робкой мямле. Аргументы не слышат, всё внимание – в ревуне. Украина кровоточит, но НАТО не спешит ограничить своё «Шардоне» и крем-брюле. В бурным потоках информации людям очень сложно разобраться в трескотне, мошкаре и гнилье. Надежда жива. Победа близка. Она на тех, кто в борьбе, кто не развесил сопли на сосне, кто ищет Человека в себя, а себя-винтик в Пахане. Победа от тех, кто знает, что Свобода для честных людей – всегда в цене, что история делается не в тоталитаризма норе, а в Просвещения полосе. ... Джерело: https://censor.net/ua/b3527637