US7IGN

добудує йому будиночок де він буде сидіти 5 років

поза її межами

краще якщо іранці

згоден. і є дуже багато але. мова то таке. якщо немає цінності то ідеальна мова не допоможе, якщо є - то перекладача дадуть/візьмуть. мені вивчення мови дало якраз не переклад, а розуміння культури та уявлень. сантехніку та ж мова потрібна тільки для отримання сертифікату, а коли спільні справи треба вести то софт скіли важливіші за хард. і з точки технологічності теж цікаво - ті всі навороти не всім потрібні. мене якось вразив сайт цієї скромної компанії написаний ще на бейсику мабуть www.berkshirehathaway.com/

Suum cuique

я сформулював своїй доньці це так - плакати на задньому сидінні власного нового мерседесу S класу по дорозі в Ніцу трохи комфортніше ніж в маршрутці Бердичів-Житомир. а в цілому звісно ніякої різниці і жебрак на Філіппінах сама щаслива людина на світі

який у нього баланс на сьогодні? активи-пасиви (зобов'язання). порівняйте зі своїми

де він скаржиться на те що ? такий дорослий, а в казки вірить. давно в Мексиці були? з рибаками з ідеальною англійською спілкувалися?

бгг. треба ставити реальні цілі

щось я не чув жодного з тих їбанутих щоб вони сильно на життя скаржилися. ну принаймні як нормальні психічно здорові тут на бідність та неволю скаржаться

ви не розумієте. це люди так розважаються. що їм ще робити? та й утримати навіть мільйон це вже затрати. в бізнесі воно так: “My dear, here we must run as fast as we can, just to stay in place. And if you wish to go anywhere you must run twice as fast as that.” ― Lewis Carroll, Alice in Wonderland

Описана вами практика в соціології та історії називається колективною відповідальністю (або інститутом заручництва). Це один із найжорстокіших і найефективніших методів асиметричного контролю. Його суть — перекласти функцію наглядача на саме оточення, змусивши жертв тиснути один на одного через страх солідарного покарання. З погляду теорії ігор, агресор створює умови, де зрада або пасивність стають для індивіда вигіднішими за солідарність. Протидія такій системі — це завжди гра на зміну балансу страху, вигоди та ціни контролю. В історії та політичній науці виділяють кілька стратегій протидії цьому механізму. 1. Стратегія колективного виходу (Синхронізація дій) Коли покарання за втечу чи провину одного означає смерть або катастрофу для всіх, індивідуальний спротив стає неможливим, оскільки група сама його задушить. Суть: Заміна індивідуального спротиву одномоментним колективним спротивом. Як це працює: Якщо один раб тікає — вбивають усіх. Але якщо повстають або тікають усі одночасно, система контролю колапсує. Класичний історичний приклад — повстання у таборі смерті «Собібор» (1943 рік). В'язні усвідомлювали, що втеча кількох людей призведе до страти решти, тому єдиним виходом став план одночасного повстання та масової втечі. 2. Економічний тиск (Підняття ціни покарання) Цей метод працює тоді, коли каральний орган (рабовласник, диктатор, корпорація) залежить від ресурсу, яким володіє група. Суть: Зробити виконання погрози економічно або функціонально самовбивчим для самого агресора. Як це працює: Якщо за втечу одного раба вбити всіх інших, рабовласник втрачає весь свій робочий капітал і стає банкрутом. Стратегія групи полягає в тому, щоб продемонструвати готовність до повної самоліквідації або зупинки процесів (італійський страйк, масове шкідництво). Коли агресор розуміє, що виконання колективного покарання знищить його самого, погроза перетворюється на блеф. 3. Ліквідація внутрішнього контуру нагляду Найслабша ланка системи колективного покарання — це внутрішні інформатори та «активісти», які з переляку чи заради вигоди починають виконувати роль наглядачів за своїми. Суть: Створення жорсткої внутрішньої контррозвідки всередині пригніченої групи. Як це працює: Група вираховує та превентивно, жорстко нейтралізує (ізолює, залякує або ліквідує) тих, хто готовий здати ближнього заради власного порятунку. Без внутрішніх «очей» агресор втрачає здатність дізнаватися про плани заздалегідь і змушений карати наосліп, що швидко виснажує його власні ресурси. Головний принцип протидії: Система колективного покарання тримається на ізоляції індивіда всередині групи. Вона руйнується лише тоді, коли група трансформує нав'язану їй «колективну відповідальність» у свідому колективну солідарність, де страх перед карателем стає меншим, ніж координація дій між собою.

ви в слові сифіліс багато помилок зробили

я завжди думав що їбануті ті хто важко вджобує по 8+ годин на день за миску рису

Чому всі інші діти не підтверджують? Де ваші докази?

Всі через це пройшли і єдиним правильним шляхом було викупити частки у роботяг і повернути їх в статус найманця за риску мису

А потім ви вирішили насрати в штани пороху

він наче володаря мух не читав

де іспанець і де норвег те що ви щось робили неправильно тільки підтверджує що треба було чимось іншим займатися. реле теж не енергетики та металургії починав, але реагував на зміну обставин

а тепер ви визнаєте що стратегія лежати під пальмою бігти програє стратегії їбашитися

на цьому весь бізнес і тримається. в книжках по менеджменту ще багато корисного написано як їх правильно організовувати.

саме так. запропонуйте норвежцю чи швейцарцю працювати за миску рису в день.

можна простий експеримент провести - припинити працювати хоча б три дні поспіль. тільки всі одразу.

мотивація військовослужбовця не може ґрунтуватися лише на страху перед відповідальністю. Якщо людина стикається з приниженням, ігноруванням її прав або неможливістю вирішити законне питання в межах служби, це не посилює дисципліну, а навпаки — руйнує довіру до системи. unba.org.ua/news/11790-ne-lishe-pokarannya-u-naau-obgovorili-problemu-szch.html

ну вище вже відповідали що платять рівно стільки скільки люди себе цінують