Освітній процес в умовах війни

[рыбак]

23 минуты назад, рыбак сказал:

Прочел интересную статью , как во время холодной войны  вывод СССР спутника на орбиту повлиял на изменение образования в Америке. По сути американцы переняли советскую систему образования .

.."прогрессивное образование , философия, основоположником которой был реформатор образования Джон Дьюи. Прогрессивное образование представляло собой подход, ориентированный на ребёнка, при котором дети обучались, действуя и открывая новое в гибких, активных образовательных пространствах....

Критики быстро назвали его одним из ключевых объяснений неудач США в космической гонке. Спутник показал критикам, что американским детям больше нельзя позволять учиться в своём собственном темпе и по-своему. Необходимость подготовки новых учёных инженеров и астронавтов потребовала от системы..."

Переход на такую систему выявил детей с признаками  , что называют   СДВГ ." … будьте внимательны к умным мальчикам и девочкам, чьи высокие способности
были продемонстрированы с помощью… тестов на профпригодность… но чьи достижения, измеряемые оценками… оказались низкими..."

Занятно , а может это система повлияла

Змінено 21 жовтня користувачем рыбак

[US7IGN]

Диплом про вищу освіту втратив цінність, – ректор КНУ

komersant.ua/dyplom-pro-vyshchu-osvitu-vtratyv-tsinnist-rektor-knu/

[DmiVady]

Угу, воно так, але тепер (як і завжди) освіта залежить від учня, і зараз значно більше чим колись.

Можливості цифрового світу значно більші за Лікей Аристотеля.

Як приклад - теперішню наукову роботу моєї доньки курує науковий керівник зі Швеції)

[US7IGN]

22 хвилини тому, DmiVady сказав:

Угу, воно так, але тепер (як і завжди) освіта залежить від учня, і зараз значно більше чим колись.

Можливості цифрового світу значно більші за Лікей Аристотеля.

Як приклад - теперішню наукову роботу моєї доньки курує науковий керівник зі Швеції)

так диплом це не про кваліфікацію чи знання. він лише показує роботодавцю що ти здатен 3-6 років вчасно приходити кудись і досить дисципліновано робити те що скажуть 

Змінено 28 жовтня користувачем US7IGN

[DmiVady]

Так, про це дитина знає, але і те, що папірець іноді може стати в пригоді теж в курсі)
Бо, наприклад, той же Стенфорд, для безплатного навчання, хоче дуже багато папірців 😉
Тож і там і там збирає базові ачівки. Для 17-ти років має непоганий вантаж - в гуглі ім'я веде на пабмед тощо, а не на тікток з танцями (хоча і танці то гарна річ). Цілі є, підтримка теж - тож нехай дитина працює у своє задоволення.

Вона знає, що її люблять не за досягнення і нереалізовані забаганки психічно хворих батьків 😉

Трохи доповню вас: диплом і всі ці заклади дають змогу не тільки "ти здатен 3-6 років вчасно приходити кудись і досить дисциплановано робити те що скажуть", а і знаходження у середовищі "собі подібних", і перші горизонтальні звязки, вміння їх будувати. 

Якось так поясняв, навіщо воно ото усе, коли зараз для освіти можна і з дому не виходити )))

[sergio]

37 минут назад, US7IGN сказал:

так диплом це не про кваліфікацію чи знання. він лише показує роботодавцю що ти здатен 3-6 років вчасно приходити кудись і досить дисципліновано робити те що скажуть 

Зараз навіть приходити не треба; у доньки магістратура суцільний онлайн. 

[OlaR]

В 21.10.2025 в 12:23, рыбак сказал:

Прочел интересную статью , как во время холодной войны  вывод СССР спутника на орбиту повлиял на изменение образования в Америке. По сути американцы переняли советскую систему образования .

.."прогрессивное образование , философия, основоположником которой был реформатор образования Джон Дьюи. Прогрессивное образование представляло собой подход, ориентированный на ребёнка, при котором дети обучались, действуя и открывая новое в гибких, активных образовательных пространствах....

Критики быстро назвали его одним из ключевых объяснений неудач США в космической гонке. Спутник показал критикам, что американским детям больше нельзя позволять учиться в своём собственном темпе и по-своему. Необходимость подготовки новых учёных инженеров и астронавтов потребовала от системы..."

Да сколько можно эту чушь нести про лучшее советское образование? А? Уже фины переняли, англичане, а теперь американцы. Кто это сказал? Кацапские мрази, что дрочат за СССР? Ни у финов, ни у англичан, ни у американцев образование и близко не похоже на советское. Вот вообще никак. У них как раз позволяется учится в своем темпе. Однокласник средней дочки поступил в американскую школу в старший класс (американская школа дала грант - мальчик серьезно увлекался физикой). Мальчик туда приехал, его протестировали и сказали, ну математика, информатика - Ок, а вот в физике ты уже знаеш больше, чем остальные. Потому нечего тебе ходить на уроки физики в школе, вон у нас есть рядом университет - возьми там курс, который тебя интересует и посещай. И так для всех детей - если ты в чем-то опережаешь остальных, то тебе дадут спокойно учить больше и глубже, а не сидеть на уроке в классе и нудится.

[OlaR]

20 часов назад, US7IGN сказал:

Диплом про вищу освіту втратив цінність, – ректор КНУ

komersant.ua/dyplom-pro-vyshchu-osvitu-vtratyv-tsinnist-rektor-knu/

Деяких ВУЗів - так. Бо той диплом ні про що. Диплом універів, за яким стоять реальні знання, мають дуже велику цінність. При першому працевлаштуванні в круту компанію точно.

[OlaR]

19 часов назад, US7IGN сказал:

так диплом це не про кваліфікацію чи знання. він лише показує роботодавцю що ти здатен 3-6 років вчасно приходити кудись і досить дисципліновано робити те що скажуть 

Дуже залежить від вишу. Пам'ятаю, як в нас дівчинка ридала, що вона все визубрила, а викладач їй 2 поставив зі словами "На лекції я допустив 3 помилки. Ви їх зараз повторили, а це каже про те, що Ви зовсім не розумієте тему лекції. Звичайно, є різні виши. Деякі реально і на ПТУ не тягнуть. Ну так їх дипломи ніхто не розглядає, як якийсь +. Але компанії, де платять вище середнього за ринком звертають увагу на диплом при відсутності досвіду роботи хоча б 1-2 роки. Більш того, моя старша вирішила далі вчитись, коли побачила, що на цікаві посади вимагають магістра, а на дуже цікаві навіть PhD. І це в ІТ

[US7IGN]

У дисертації депутата Данила Гетманцева знайшли плагіат share.google/9DtaBPLTzA1N60AcO

[hause]

Ігор Лікарчук

3 год ·

"Про мовний скандал у школах Києва і про чужий гріх

Уже не перший день у мережі я читаю коментарі про «мовний скандал» у столичних школах.

І знаєте, що вражає найбільше? Не цифри: їх потрібно аналізувати окремо і з пристрастю. А те, як швидко суспільство зробило звичний рух: показало пальцем на школу. Знову вчитель винуватий. Знову директор недогледів.

Знову школа «не впоралася».

Знаєте, панове, це – вже навіть не аналітика, це — інстинкт. Якщо в родині не привчили змивати після себе в туалеті — винувата школа. Якщо діти не знають елементарних правил поведінки — школа. Якщо не вміють спілкуватися — школа. Якщо спілкуються російською — школа.

І подібних коментарів тьма. Прикро те, що інших обмаль. Мабуть, єдиний Андрій Кокотюха написав: «Народе мій, це не в школах. Це, сука, вдома проблеми...» Якщо відверто, ці слова - дуже чесний удар у сонячне сплетіння. І як би прикро не було, вони правдиві, дарма, що подані грубо та болісно. Але саме така грубість і дозволяє нащупати корінь проблеми.

Так от, на мою думку, корінь проблеми не у школі.

Я хочу нагадати одну просту річ, яку чомусь ніхто не хоче вимовити вголос. Дитина приходить у школу не як чистий аркуш, а як готовий продукт сім’ї, вулиці, двору, смартфона і домашньої культури. І якщо величезна кількість київських підлітків спілкуються російською — то це не тому, що школа їх не навчила чи не переконала, що так не можна. Це тому, що школа не змогла переламати те, що сформували батьки і середовище. Школа не є основним мовним середовищем, а маленьким острівцем. Острівцем, який не здатний переламати вплив сім’ї, соцмереж, YouTube, ТікТоку, і всього середовища довкола. Школа не витягує, бо сама не має такого авторитету та сили. І в цьому контексті слова Андрія Кокотюхи - не грубість. Це про безсилля вчительства. Думка, що вчитель має перекрити TikTok, сім’ю, дворові компанії, YouTube, лінгвістичний мікроклімат вулиці мікрорайону і при цьому вчасно заповнити журнали, танцювати перед дитиною, мамами , перевіряючими — це не очікування. Це знущання.

Школа лише може незначно коригувати те, що дитина приносить із дому, із вулиці., із суспільства. І за умови, якщо дитина прийде додому і батьки їй не скажуть: «Не звертай уваги на те, що кажуть вчителі. То все х…»

Тому головне питання сьогодні має звучати не, що зробила чи не зробила школа, щоб всі учні розмовляли українською, зовсім інакше. Що відбувається з мовною культурою сім’ї та суспільства, зокрема, в столиці країни, яка воює? І чому батьки так легко перекладають свою відповідальність на вчителя?

Поки ми чесно не назвемо це вголос, ми й далі будемо шукати цапів-відбувайлів замість відповідей.

Я дуже далекий від того, щоб стверджувати: вини школи в мовній ситуації немає. Вона є. Але зовсім не така, у якій її звинувачують.

Школа не винна в тому, що дитина говорить російською.

Але школа винна в іншому. Школа роками боялася чіткої позиції. Вона часто ховалася за «нейтральністю», щоб не конфліктувати з батьками. Вона мовчала тоді, коли треба було пояснювати, чому мова — це не граматика, а ідентичність. Вона звикла, що директору «краще не лізти в мовні питання». Вона дозволила, щоб українська була мовою уроків, але не мовою життя школи. Вона пристосувалася до того, що якість її діяльності оцінюють за кількістю проведених масових заходів з «національно-патріотичного виховання» та звітами про проведену роботу.

Але, навіть встановивши правила мовного режиму, школа якось може покарати того, хто цей режим систематично і нахабно порушує? Не може. Щось інше в арсеналі вчителя, крім виховної бесіди, є? Немає. А чому мовчимо, що останніми роками вчителя перетворили в надавача освітніх послуг, коли він вимушений виконувати забаганки клієнта, у т.ч. і в мовному питанні.

Пишуть коментатори, що вчитель щось не робить. Не робить, але не зі злості, не через недостатню патріотичність, не через нерозуміння проблеми. А зі страху. Через перевантаження. Через відсутність підтримки. Через клієнтоорієнтованість, бо він надавач, а учень - отримувач. Отримувач не освіти, а послуг! Різницю розумієте?

Тому сьогодні треба чесно сказати дві речі одночасно:

1) Батьківська відповідальність у мовній проблемі — ключова. 2) Шкільна слабкість — реальна.

На жаль, відповідальність є не лише батьківська і шкільна.

Скажіть, у державі існує кадрова політика мовного відродження? Немає. Національна програма україномовного дитячого та юнацького контенту існує? Немає. Освітні курси для зміцнення мовної культури вчителя? Пунктирно й формально. Перевірка дотримання мовного закону в закладах освіти? ? Тіньово, епізодично, без наслідків. Скільки учителів шкіл неатестовано за незнання мовного закону чи недостатнє володіння українською мовою? Жодного. Чи при проведенні сертифікації вчителів вивчається їхній рівень володіння українською мовою? Не вивчається. Скільки директорів та місцевих освітніх чиновників втратили свої посади через те, що в закладах освіти не виконується мовне законодавство? Жоден.

А чи є у освітній стратегії держави орієнтація на розбудову української національної школи? Немає. І вже давно. Ми орієнтуємо на підготовку наших учнів до «життя в мінливому світі» (саме таким є основний месидж останньої серпневої конференції освітян) , але не орієнтуємо на підготовку до життя в суверенній самодостатній державі, яку необхідно захищати і відстоювати, у т.ч. й українською мовою. Іншими словами – замість українця у справжньому розуміння цього слова ми почали орієнтувати на підготовку хамелеонів, які будуть пристосовуватися до мінливого світу. Хамелеону українська мова потрібна?

Можливо забули, то нагадаю, що на початку НУШ (абревіатура розшифровується, як Нова Українська школа, а не Національна українська школа) частина «освітніх інфлюенсерів» почала волати, що класична українська література це - про село, про бідність, про злидні. І її потрібно вилучати із шкільних програм. А інтеграція в один предмет історії України та світової історії – це не із тієї опери? І замість того, щоб зміцнювати предмети, які формують ідентичність, ми зайнялися новомодними дисциплінами й «компетентнісними забавами». Бо це красиво звучить у презентаціях.

А що перевіряє НМТ з української? Рівень володіння? Живе мовлення? Комунікаційну компетентність? Уміння формулювати думку? Ні. Воно перевіряє «знання правил». Тобто ми оцінюємо не українськість, а пунктуацію.

І тепер ми дивуємося та обурюємося, що діти в Києві спілкуються на російською. Серйозно? Мова — це не граматика і не кількість вправ у шкільному підручнику. Мова — це екосистема. І держава цю екосистему не будувала. Школа її не захищала. Сім’я її не передавала. Середовище її не підтримувало.

Тому не потрібно робити школу цапом-відбувайлом у мовному питанні. Це - не вина школи. Але це й не невинність школи. Це вина цілого покоління державних політиків і керманичів освіти, які любили красиві гасла, але боялися чітких рішень.

Тому, якщо чесно, у мовному питанні потрібно починати не зі школи. Починати з державної політики та сімейної культури. Школа може втримати мовну норму. Але вона не може створити її з нуля.

І з цього треба, нарешті, почати чесну розмову, а не відшукувати нового цапа-відбувайла."

 

 ЗИ:  любі вкраїнчики прої бали за 30+ років все, що можна було...,  "наступає час збирати каміння  ... ".

Змінено 2 години тому користувачем hause

[hause]

ГУЧНИЙ ПРОВАЛ ОЛІМПІАДИ З МАТЕМАТИКИ! СКЛАДНІ ЗАВДАННЯ ЧИ БРАК ЗНАНЬ?

[sergio]

19 минут назад, hause сказал:

ГУЧНИЙ ПРОВАЛ ОЛІМПІАДИ З МАТЕМАТИКИ! СКЛАДНІ ЗАВДАННЯ ЧИ БРАК ЗНАНЬ?

Якщо навіть у Львівському ііщмат ліцеї за 5 роки середній бал НМТ на 10 впав, то про що можна говорити.

 

Черещ три роки НМТ піде складати покоління що вчитися за НУШ. То буде повний Пі. 

Про то багато в ФБ писали. Хотілось би бачити, що там за завдання були. Для розуміння рівня складності. 

 

Змінено 1 година тому користувачем sergio