Освітній процес в умовах війни

[sergio]

28 минут назад, US7IGN сказал:

Ц підприємцю йти в найманці?

Навіщо вища освіта тому хто краще в роботі руками?

Як, нащо?! Щоб підприємництвом за рахунок під-:сва на чому працює займатись

Пи. Си. Вже ж писав ВО була необхідна для уникнення строкової служби в армії. . 😎

Змінено 28 лютого користувачем sergio

[Александр Аврамчук]

Is ‘brain rot’ real? How too much time online can affect your mind.

www.washingtonpost.com/wellness/2026/02/20/brain-rot-social-media/

 

[hause]

Ігор Лікарчук

49 хв ·

До мого допису про святкування у багатьох школах 8 Березня як свята краси і весни з’явився один (на щастя) дуже промовистий коментар. Ось він:

«Люди хочуть свята. Люди хочуть нагадати собі, якими були до 22-го. Навіщо шукати зраду?»

Цей коментар набрав кілька десятків схвальних лайків. Тому скажу кілька слів.

1. Прикро, що багато освітян, і не лише вони, не розуміють очевидного: того життя, яке було в Україні до 2022 року, вже не буде.

Могили тих, хто не повернувся з фронту. Попіл зруйнованих домівок. Дитячі сльози.

Усе це не дасть нам повернутися у реалії, які були.

І заклик святкувати так, ніби цього не сталося,- це не свято. Це є блюзнірство.

Між іншим, саме в цьому контексті потрібно говорити про зраду - зраду пам’яті.

2. Святкувати чи не святкувати будь- яке свято - справа совісті кожного.

Міжнародний день боротьби за права жінок, безумовно, має право на відзначення. У різний спосіб.

Але повторювати радянські ритуали цього дня: з тюльпанами, зефірками і фартушками означає - перетворювати історичну і політичну подію на дешевий побутовий ритуал.

Це не про повагу до жінок.

Це про культ радянської звички і втрату історичної пам’яті.

3. Але головний сенс мого попереднього допису був інший: школа не може брехати.

У цій ситуації - брехати про справжню сутність цього дня.

Українська освіта і так уже занадто довго живе в напівправді.

Саме тому їй дедалі менше довіряє суспільство.

Коли школа починає підміняти зміст ритуалом, а правду - звичкою, вона лише поглиблює цю прірву.

Тож, панове педагоги, згадайте старий анекдот: або хрестик зніміть, або труси одягніть.

У цій ситуації вибір простий:

або бути українськими педагогами, або залишатися в полоні радянських ритуалів манкуртами.

P.S. Щиро радію з того, що схвальних лайків до коментаря, який я навів вище, лише кілька десятків. Сотні - інших. Що не може не радувати.

[Александр Аврамчук]

A new start after 60: I’d had several careers but no degree – then I became a palaeontologist at 62

www.theguardian.com/lifeandstyle/2026/mar/09/a-new-start-after-60-career-palaeontologist

 

[hause]

Ігор Лікарчук

1 год ·

Коли реформа перетворюється у профілізацію приміщень шкіл

Учорашнього недільного вечора задзвонив телефон. Номер - незнайомий. Взагалі, я такі дзвінки ігнорую. Але цього разу відповів.

Представилися. І одразу уточнили: це не приватна думка - це позиція багатьох батьків однієї з громад.

Далі – історія, про яку вже незабаром можна буде сміливо казати так: «До болю знайома».

Напередодні директорів шкіл містечка, яке є центром громади, зібрали у відділі освіти і без зайвих церемоній повідомили: з 1 вересня 2026 року у освіті містечка буде новий «порядок».

Один ліцей стане «академічним». Туди переведуть чи зженуть усіх старшокласників. Другий – називатиметься гімназією. Для учнів всіх 5–9 з інших закладів. Третій – стане загальноселищною початковою школою. Для всіх учнів-початківців. Переведуть, якщо буде потрібно, і вчителів. Або ті самі переведуться.

І на цьому крапка. Можна буде звітувати про «успіхи».

Розповідають, що директори були в шоці. Дехто навіть намагався щось заперечувати. Але у місцевого керманича освіти, як завжди, аргументи бетонні: «так сказали в області» і «не буде реформи, не буде субвенції на зарплату». І на десерт: працюйте з батьками.

Тобто, панове директори, поясніть батькам, чому їхніх дітей потрібно буде щодня ганяти через усе місто. Учнів 1-4 класів – у один кінець. Підлітків — в інший. Старшокласників - у «світле академічне майбутнє». Щоправда, яке воно має бути те академічне майбутнє – іще ніхто не знає. Але переконайте батьків, що воно буде дуже світлим і радісним.

Звичайно, це містечко не мегаполіс, але відстань між закладами та місцем проживання дітей також чималенька.

Зрозуміло, що батьки були ошелешені. Такою похмурою новиною у світлі великодні дні. Бо вони хотіли зрозуміти, що це? Логістика? Безпека? Здоровий глузд? Турбота про якість освіти? І мене про це запитали.

Я відповів, що це самодурство. На цю хвилину, наскільки я орієнтуюся, немає нормативних підстав чинити щось подібне. Підстав немає, але у чиновників є велике бажання вислужитися, доповісти, прозвітувати про успіхи. Не думаючи, що часто запаморочення та відповідальність наступає саме після подібних успіхів. Не у тих, хто сказав «робіть так», а у тих, хто це робить.

Адже батьки, як сказав мій візаві, готові до дуже активних дій. Включаючи й ті, які межують із порушенням закону.

Я попросив співрозмовника про просту річ: жодних дій поза законом. Є омбудсмен, є депутати Верховної чи обласної рад, є обласна військова адміністрація - звертайтеся.

Хоча, якщо чесно, великих ілюзій щодо результату таких звернень в мене немає. Бо система вміє дуже добре одне: імітувати діяльність і перекладати відповідальність.

Але батьків я розумію.

Коли у них та дітей забирають нормальну школу і під виглядом «реформи» пропонують логістичний експеримент над дітьми - нерви можуть не витримати. І це вже очевидно.

Але є одна деталь. Голову громади, де це відбувається, обирали вони. Депутатів, які за таку мережу голосують або будуть голосувати, - теж. Тобто, шановні батьки, вимагайте рішення від депутатів. Або їхньої відставки. За чинним законодавством мережу формує громада, а не чиновники з області чи з МОН.

А щодо місцевого керівника освіти, якого можуть і зроблять відповідальним, то це – пішак. Це людина, яка озвучує чужі рішення і боїться втратити своє місце. Замінять його – прийде інший. Такий же. Система управління освітою тримається на страху та вірнопідданстві, а не на відповідальності за долю освіти і дітей громади. Тому, подібних «реформ» буде ще багато. І кожна з них починатиметься словами: «так сказали зверху».

P.S. Цей дзвінок пролунав після мого повернення із рідного міста, куди навідувався у провідний день. І там мені також розповіли про плани профілізації місцевої освіти. Дуже цікавий матеріал для роздумів. І дуже схожий на той, що я вже виклав. Тож, далі буде…

[US7IGN]

1 хвилину тому, hause сказав:

Є омбудсмен, є депутати Верховної чи обласної рад, є обласна військова адміністрація - звертайтеся

Так вони вже до нього звернулися