Освітній процес в умовах війни

[sergio]

28 минут назад, US7IGN сказал:

Ц підприємцю йти в найманці?

Навіщо вища освіта тому хто краще в роботі руками?

Як, нащо?! Щоб підприємництвом за рахунок під-:сва на чому працює займатись

Пи. Си. Вже ж писав ВО була необхідна для уникнення строкової служби в армії. . 😎

Змінено 28 лютого користувачем sergio

[Александр Аврамчук]

Is ‘brain rot’ real? How too much time online can affect your mind.

www.washingtonpost.com/wellness/2026/02/20/brain-rot-social-media/

 

[hause]

Ігор Лікарчук

49 хв ·

До мого допису про святкування у багатьох школах 8 Березня як свята краси і весни з’явився один (на щастя) дуже промовистий коментар. Ось він:

«Люди хочуть свята. Люди хочуть нагадати собі, якими були до 22-го. Навіщо шукати зраду?»

Цей коментар набрав кілька десятків схвальних лайків. Тому скажу кілька слів.

1. Прикро, що багато освітян, і не лише вони, не розуміють очевидного: того життя, яке було в Україні до 2022 року, вже не буде.

Могили тих, хто не повернувся з фронту. Попіл зруйнованих домівок. Дитячі сльози.

Усе це не дасть нам повернутися у реалії, які були.

І заклик святкувати так, ніби цього не сталося,- це не свято. Це є блюзнірство.

Між іншим, саме в цьому контексті потрібно говорити про зраду - зраду пам’яті.

2. Святкувати чи не святкувати будь- яке свято - справа совісті кожного.

Міжнародний день боротьби за права жінок, безумовно, має право на відзначення. У різний спосіб.

Але повторювати радянські ритуали цього дня: з тюльпанами, зефірками і фартушками означає - перетворювати історичну і політичну подію на дешевий побутовий ритуал.

Це не про повагу до жінок.

Це про культ радянської звички і втрату історичної пам’яті.

3. Але головний сенс мого попереднього допису був інший: школа не може брехати.

У цій ситуації - брехати про справжню сутність цього дня.

Українська освіта і так уже занадто довго живе в напівправді.

Саме тому їй дедалі менше довіряє суспільство.

Коли школа починає підміняти зміст ритуалом, а правду - звичкою, вона лише поглиблює цю прірву.

Тож, панове педагоги, згадайте старий анекдот: або хрестик зніміть, або труси одягніть.

У цій ситуації вибір простий:

або бути українськими педагогами, або залишатися в полоні радянських ритуалів манкуртами.

P.S. Щиро радію з того, що схвальних лайків до коментаря, який я навів вище, лише кілька десятків. Сотні - інших. Що не може не радувати.

[Александр Аврамчук]

A new start after 60: I’d had several careers but no degree – then I became a palaeontologist at 62

www.theguardian.com/lifeandstyle/2026/mar/09/a-new-start-after-60-career-palaeontologist

 

[hause]

Ігор Лікарчук

1 год ·

Коли реформа перетворюється у профілізацію приміщень шкіл

Учорашнього недільного вечора задзвонив телефон. Номер - незнайомий. Взагалі, я такі дзвінки ігнорую. Але цього разу відповів.

Представилися. І одразу уточнили: це не приватна думка - це позиція багатьох батьків однієї з громад.

Далі – історія, про яку вже незабаром можна буде сміливо казати так: «До болю знайома».

Напередодні директорів шкіл містечка, яке є центром громади, зібрали у відділі освіти і без зайвих церемоній повідомили: з 1 вересня 2026 року у освіті містечка буде новий «порядок».

Один ліцей стане «академічним». Туди переведуть чи зженуть усіх старшокласників. Другий – називатиметься гімназією. Для учнів всіх 5–9 з інших закладів. Третій – стане загальноселищною початковою школою. Для всіх учнів-початківців. Переведуть, якщо буде потрібно, і вчителів. Або ті самі переведуться.

І на цьому крапка. Можна буде звітувати про «успіхи».

Розповідають, що директори були в шоці. Дехто навіть намагався щось заперечувати. Але у місцевого керманича освіти, як завжди, аргументи бетонні: «так сказали в області» і «не буде реформи, не буде субвенції на зарплату». І на десерт: працюйте з батьками.

Тобто, панове директори, поясніть батькам, чому їхніх дітей потрібно буде щодня ганяти через усе місто. Учнів 1-4 класів – у один кінець. Підлітків — в інший. Старшокласників - у «світле академічне майбутнє». Щоправда, яке воно має бути те академічне майбутнє – іще ніхто не знає. Але переконайте батьків, що воно буде дуже світлим і радісним.

Звичайно, це містечко не мегаполіс, але відстань між закладами та місцем проживання дітей також чималенька.

Зрозуміло, що батьки були ошелешені. Такою похмурою новиною у світлі великодні дні. Бо вони хотіли зрозуміти, що це? Логістика? Безпека? Здоровий глузд? Турбота про якість освіти? І мене про це запитали.

Я відповів, що це самодурство. На цю хвилину, наскільки я орієнтуюся, немає нормативних підстав чинити щось подібне. Підстав немає, але у чиновників є велике бажання вислужитися, доповісти, прозвітувати про успіхи. Не думаючи, що часто запаморочення та відповідальність наступає саме після подібних успіхів. Не у тих, хто сказав «робіть так», а у тих, хто це робить.

Адже батьки, як сказав мій візаві, готові до дуже активних дій. Включаючи й ті, які межують із порушенням закону.

Я попросив співрозмовника про просту річ: жодних дій поза законом. Є омбудсмен, є депутати Верховної чи обласної рад, є обласна військова адміністрація - звертайтеся.

Хоча, якщо чесно, великих ілюзій щодо результату таких звернень в мене немає. Бо система вміє дуже добре одне: імітувати діяльність і перекладати відповідальність.

Але батьків я розумію.

Коли у них та дітей забирають нормальну школу і під виглядом «реформи» пропонують логістичний експеримент над дітьми - нерви можуть не витримати. І це вже очевидно.

Але є одна деталь. Голову громади, де це відбувається, обирали вони. Депутатів, які за таку мережу голосують або будуть голосувати, - теж. Тобто, шановні батьки, вимагайте рішення від депутатів. Або їхньої відставки. За чинним законодавством мережу формує громада, а не чиновники з області чи з МОН.

А щодо місцевого керівника освіти, якого можуть і зроблять відповідальним, то це – пішак. Це людина, яка озвучує чужі рішення і боїться втратити своє місце. Замінять його – прийде інший. Такий же. Система управління освітою тримається на страху та вірнопідданстві, а не на відповідальності за долю освіти і дітей громади. Тому, подібних «реформ» буде ще багато. І кожна з них починатиметься словами: «так сказали зверху».

P.S. Цей дзвінок пролунав після мого повернення із рідного міста, куди навідувався у провідний день. І там мені також розповіли про плани профілізації місцевої освіти. Дуже цікавий матеріал для роздумів. І дуже схожий на той, що я вже виклав. Тож, далі буде…

[US7IGN]

1 хвилину тому, hause сказав:

Є омбудсмен, є депутати Верховної чи обласної рад, є обласна військова адміністрація - звертайтеся

Так вони вже до нього звернулися 

[hause]

*Перпедос – це передовий педагогічний досвід. А є ще «випердос»(вивчення передового педагогічного досвіду) та «запердос» (запровадження передового педагогічного досвіду).  🤣

Віктор Громовий
17 год
 ·
Чи буде кінець епосі відосіків та фотозвітиків?!
Після того, як я написав про заборону мобільних телефонів у школах на Британщині, отримав таку реакцію: тоді хай забороняють і вчителям!
І я з цим згоден на всі 100%. Бо це покладе край епосі відосіків та фотозвітиків, НУШиківТікТошиків та різноманітних шоуменів від освіти. А те, що я бачив з їхнього перпедосу*, який вони самі ж і виставляли на публіку, не можу назвати інакше як педагогічним божевіллям. 
Якось намагався переконати молоду, гарну, завзяту та супер популярну вчительку початкових класів не виставляти по 3-5 відосіків з кожного уроку.
 Відповідала мені: хочу і буду, бо батькам таке подобається.
 Щоправда, іноді виникали і в неї непорозуміння, коли деяким мамкам здавалося, що її дитина тепер менше потрапляє в кадр(прочитав це в коментарях до відосіків).
Щодо методики викладання дискусії теж не вийшло. Хутко заблокувала. 
Та і хто я такий, щоб їй щось радити? Вона була в самій Фінляндії і привезла сертифікат на 150 годин(за три дні перебування там). 
Який там папір та олівці?! Треба, щоб усе ефектно виглядало…
Олена Гончаренко запитує:  «Хто зробив зі шкільного життя шоу? Хто зробив телефон третім гравцем у дуеті учень – учитель?».
Відповідаю: у 99,99% випадків точно не вчитель. Лише 0,01% – це НУШикиТікТошики, які перетворюють свої уроки на видовище.
Його змусили це зробити ініціатори та запопадливі виконавці НУШ(Нового Українського Шоу). МОНенята та агентинята зміненят на грантах, яким треба показувати грантодавцям «тріумфальну ходу» НУШ, псевдодитиноцентрованість та інновації, які красиво виглядають, але насправді доруйновують залишки освіти.
 

[US7IGN]

Порівняно з початком 2024/2025 навчального року кількість учнів зменшилася на 250 тисяч.

vsviti.com.ua/news/178389

[US7IGN]

www.instagram.com/reel/DYwQDpPC5RX/

[sergio]

Па бахатому. В мене поза торік 8 к в місяць йшло. 

[US7IGN]

Опитування: 91% українських вчителів вважають, що навчальні результати учнів погіршилися за останні два роки

interfax.com.ua/news/general/1172570.html

[hause]

Ігор Лікарчук

10 год ·

Про лалайки на кістках педагогіки

Позаминулої ночі, коли будинок здригався від вибухів, а мій милий і вірний пес плакав, жахаючись обстрілів, я щоб відволіктися, поринув у хащі Інтернету, шукаючи інформацію про те, як відзначають завершення школи чи навчального року в країнах Європи.

Адже в українській освіті давно проголосили курс на Європу, на європейські стандарти. Навіть стратегічною метою шкільної освіти у нас визначена «підготовка до життя в мінливому світі», як у Європі. Щоправда і на щастя, Європа не воює за свою Незалежність. А ми воюємо…

І чим далі я заходив у свої пошуках, тим частіше мені хотілося кричати: «Мати василева». Це щоб не вживати більш міцну лексику.

Чому? Та тому, що наша практика завершення навчального року останніми дзвінками і випускними у школах і навіть у дитячих садочках (!) абсолютно ідентична тій, яка існує лише в росії та білорусії. Як не прикро це усвідомлювати, але лише у нас та у них лінійки, трибуни, мікрофони і довгі, як черги в колишньому срср, промови гостей, котрі прийшли попіаритися. А іще колективний танець, для виконання яких випускників муштрували за батьківські гроші та під час уроків, старшокласник із першокласницею на руках, яка калатає у дзвінок; бальні плаття на дівчатах; Черги до перукарів та модних фотографів; академічні мантії з конфедератками на дітях.

І замучені вчительки-організатори цього шоу із сценаріями в руках. Щоб хтось сказав не те, що написано в сценарії, чи викинув якийсь вибрик, який тим сценарієм не передбачений.

Ми так і не хочемо усвідомити, що проводячи ці свята за радянською моделлю, так чи інакше будуємо в Україні філіал «русского мира»; що це дивовижний і майже шизофренічний гібрид пізнього брежнєвського одобрямсу та алгоритмів Тік-Току.

Ми щиро віримо, що дерадянізували школу, замінивши коричневі сукні на яскраві костюми, а радянські марші — на модні біти.

Але це ілюзія. Наші масові шкільні свята - звичайний цифровий кріпосний театр. На зацементованому шкільному подвір'ї, під палючим сонцем, діти відпрацьовують синхронні рухи та заїджені слова із сценаріїв для відеозвіту. Це цифрова побілка на старому радянському бараку. Змінився носій інформації, але не змінилася суть: дитина залишається лише живою декорацією для звіту керівництва, а свято свободи перетворене на черговий раунд бюрократичного карго-культу.

Цей парадокс стає особливо очевидним, коли поглянути, як зі школою прощається справжня європейська педагогіка, побудована на повазі до особистості.

Там концепту «Останнього дзвоника» як загальношкільного обов'язкового параду взагалі не існує. У Великій Британії випускники у свій Leavers' Day просто розписують маркерами сорочки один одному: пишуть жарти, побажання і зберігають цей кольоровий артефакт на все життя.

У Німеччині під час Abistreich учні на один день «захоплюють» владу в школі, влаштовуючи невинні розіграші для вчителів та директора.

У Скандинавії випускний - це або затишне внутрішньокласне свято, або абсолютно вільна, галаслива і хаотична радість на вулицях міста, ініційована самими підлітками.

Спільний знаменник європейського досвіду - суб'єктність учня. Свято належить дітям, а не дорослим. Воно може бути тихим, смішним, безглуздим, але воно - їхнє. Там немає сценаріїв його проведення, нудних промов, кабінетного плану, списку патріотичних пісень, які мають прозвучати, та вимог – де винуватці свята мають стояти і в якому одязі на те свято повинні прийти.

Їхні традиції дуже різні. Але майже всюди центр свята - сам випускник, а не сценарій, затверджений дорослими.

І як не шукав, не міг знайти навіть натяку на те, що випускників муштрують кілька місяців для того, щоб вони показали, як танцюють останній шкільний вальс.

І про танці вчителів в українському баченні не знайшов нічого. Зате прочитав, як вчителі під час таких свят разом із дітьми веселяться, когось розігрують, бешкетують, глузують, танцюють, співають…

Справжня деколонізація та реформа освіти - це не про заміну вивісок і не про нові платформи. Це не постійні лозунги та меседжі про орієнтацію на європейські стандарти.

Це, насамперед, про демонтаж радянської ментальної вертикалі. Навіть у організації масових шкільних свят.

Я п'ятдесят років в освіті. І скажу відверто: за цей час у цих свят змінилися кольори, пісні, гасла, одяг і музика. Але сама педагогічна логіка свята залишилася майже незмінною. Вона залишилася радянською.

Ми не побудуємо вільне, критично мисляче покоління, якщо продовжуватимемо заганяти його в рамки номенклатурного кріпосного театру. Школа має нарешті перестати бути фабрикою з виробництва «красивої картинки» для задоволення чиновницького самолюбства.

Справжня сучасна українська педагогіка почнеться тоді, коли ми змиємо цей штучний глянцевий грим, вимкнемо самозамилування гарною картинкою і дозволимо дітям у їхній останній день просто бути собою. Навіть якщо це не збере мільйонних переглядів у соцмережах. Нам потрібні живі люди, а не ідеально віддресировані лайки на кістках нашого майбутнього.

Тому, шановні організатори подібних свят. Хочу нагадати вам стару єврейську приказку: «Йося, ви або хрестик зніміть, або труси одягніть». Не можна називати себе сучасним ліцеєм європейського зразка чи академічної моделі, залишаючись водночас зацементованим у практиці радянської освітньої ментальності, проводячи шкільні свята за радянською моделлю.

А іще - перестаньте лалайкати на кістках педагогіки.

Примітка:

Що таке «лалайки»? Це потворний, але дуже точний гібрид нашого часу. Він народився від схрещування порожнього номенклатурного базікання - отого вічного радянського «ла-ла-ла» про успіхи, досягнення та планові заходи, із сучасними цифровими «лайками». Це коли зміст повністю вивітрюється, залишаючи лише дві речі: порожні слова чиновників на трибуні та віртуальні сердечка під відеороликом у соцмережах.

Сьогодні саме цей гібрид став головним режисером шкільного свята.

P.S. Танцюємо… навіть під дощем. У бальних сукнях. Із лайками під парасольками. А що: марно муштрували і гроші платили?

Між іншим, у совку навряд чи вигнали б випускників танцювати під дощем. Але тоді соцмереж не було. Щоб лайкати для показухи

[vadimv]

05.02.2026 в 10:24, sergio сказав:

На днях тільки читав, що Фінляндія  стурбована різким падінням  знань учнів, буде радикально міняти підхід до освіти. Ніяких смартфонів та знов більшу увагу приділяти хард, а не софт скілам, тощо. 

Цікаво, а що вони будуть робити з тим, що об'єм мозку невпинно зменшується, а вміст пластику в ньому навпаки збільшується )

Змінено 4 години тому користувачем vadimv

[vadimv]

27.02.2026 в 08:12, US7IGN сказав:

Облік дітей навчального віку – Кабмін запроваджує нові правила оперативного реагування — Укрaїнa share.google/5joW4SyLpeB6deY9x

Рабів все менше, контролю над ними все більше...

Ти ба, я лише вчора згадував, а в якому віці нас в совку поставили на облік )

Мужик все життя від дитсадка до могили винен ))

[vadimv]

05.02.2026 в 09:06, US7IGN сказав:

Воррен Баффет пояснив, як виховати успішних дітей

www.instagram.com/reel/DW6ElBVD_Ti/?igsh=Nmk3ZHl0d3djb2Nt

27.02.2026 в 08:18, Бездомный сказав:

а що він порадить  тим , в кого татко - колгоспник  сирота ? 

Тікати з колгоспу якомога далі за першої ж нагоди

06.02.2023 в 11:18, Бездомный сказав:

будь яке вікно можливостей на кацапії слід використовувати лише для того , щоб через нього вистрибнути у вільний світ

(с)

Юрій Рашкін

Змінено 2 години тому користувачем vadimv

[Бездомный]

57 минут назад, vadimv сказал:

Тікати з колгоспу якомога далі за першої ж нагоди

від себе далеко не втечеш - колгосп возитимеш в собі

[vadimv]

28.02.2026 в 08:23, sergio сказав:

ВО була необхідна для уникнення строкової служби в армії. . 😎

Мабуть кращим варіантом було б у 1987 виїхати після 8 класу до Прибалтики, а у 1991-1992 - за кордон.

Змінено 58 хвилин тому користувачем vadimv

[DmiVady]

02.06.2026 в 13:03, US7IGN сказав:

Опитування: 91% українських вчителів вважають, що навчальні результати учнів погіршилися за останні два роки

interfax.com.ua/news/general/1172570.html

Непогано, що моя донька довчилася та отримала скіли там, де викладали інші 9% 

[US7IGN]

2 хвилини тому, DmiVady сказав:

Непогано, що моя донька довчилася та отримала скіли там, де викладали інші 9% 

мені завжди здавалося що люди невиправдано покладаються на школи у яких функція чогось навчити взагалі побічна

3 години тому, vadimv сказав:

www.instagram.com/reel/DW6ElBVD_Ti/?igsh=Nmk3ZHl0d3djb2Nt

 

[US7IGN]

[Александр Аврамчук]

«Ми витягуємо війну на залишках старої освіти. На зміну нам — порожнеча некомпетентності»: інтерв’ю з військовим — учителем фізики про НУШ

zn.ua/ukr/EDUCATION/mi-vitjahujemo-vijnu-na-zalishkakh-staroji-osviti-na-zminu-nam-porozhnecha-nekompetentnosti-intervju-z-vijskovim-uchitelem-fiziki-pro-nush.html?fbclid=IwY2xjawSOE25leHRuA2FlbQIxMABicmlkETFFOTFJblBwUHdKbjd6d3lmc3J0YwZhcHBfaWQQMjIyMDM5MTc4ODIwMDg5MgABHlSwbgFY3cvbjm6uUbdgCUW4pGV4AmvQOJO3ooRa_VlSJ4FwSEpEVlZUwdwi_aem_LG7v8amXMEzGH4jYxX5-gA

 

[US7IGN]

3 хвилини тому, Александр Аврамчук сказав:

«Ми витягуємо війну на залишках старої освіти. На зміну нам — порожнеча некомпетентності»: інтерв’ю з військовим — учителем фізики про НУШ

zn.ua/ukr/EDUCATION/mi-vitjahujemo-vijnu-na-zalishkakh-staroji-osviti-na-zminu-nam-porozhnecha-nekompetentnosti-intervju-z-vijskovim-uchitelem-fiziki-pro-nush.html?fbclid=IwY2xjawSOE25leHRuA2FlbQIxMABicmlkETFFOTFJblBwUHdKbjd6d3lmc3J0YwZhcHBfaWQQMjIyMDM5MTc4ODIwMDg5MgABHlSwbgFY3cvbjm6uUbdgCUW4pGV4AmvQOJO3ooRa_VlSJ4FwSEpEVlZUwdwi_aem_LG7v8amXMEzGH4jYxX5-gA

 

компетентні люди намагаються використовувати свою компетентність щоб туди не потрапляти...