Росіяни принесли нам війну

[truck55]

Поки тут розводять бісову філософію - знов ніж у спину в Дубліні, терористи закидали яйцями кортеж президента x.com/SMurphyTV/status/2120986815842664729?a=P4YdSedIQsoX1T30x_k&s=19

Змінено 29 хвилин тому користувачем truck55

[Александр Аврамчук]

Олійник, ексзаступник міністра з відновлення, інфраструктури та транспорту України звинуватив Калашника у маніпуляціях і спробі перекласти відповідальність за власні провали.

«Продовжувати роботу в команді керівника, який інтригує, маніпулює і найважливіше — хоче зробити винним у своїх провалах мене, я не став. Власне, тому й написав заяву», — повідомив Руслан Олійник.

Щодо захисту енергетичних об’єктів Київщини він зазначив, що реалізація планів стійкості була одним із головних завдань голови ОВА, про виконання якого Калашник особисто щотижня звітував на нарадах. При цьому він не зміг пояснити, як сталося, що гроші витрачені, а енергооб'єкти не отримали захисту.

Ексзаступник також наголосив, що укласти договори на 26 об’єктів без погодження та прямої вказівки Калашника було неможливо. Тож, таким чином прямо вказав на того, хто несе відповідальність.

[Александр Аврамчук]

Київські поліцейські повідомили про підозру "магу"-шахраю, який за 60 тис. грн обіцяв дистанційними обрядами "вилікувати" 7-річного хлопчика.

Мова йде про так званого"мага Веліара" якого у 2023 році Стефанчук нагородив відзнакою "Гордість і слава України". Без жартів, спікер ВР Стефанчук вирішив, що Богдан Оріщенко, який називає себе магом Веліаром - це гордість України. Йоб@ний ***ець і ганьба від шобли шоуменів і довбограїв. Хоча, схоже, що вони з одної шобли.

До шахрая Веліара, що рекламувався в соцмережах, звернулася жінка з Харківщини. Стан її сина не лікується – дитині потрібна корекційна підтримка фахівців. Шахрай скористався вразливим станом матері та виманив гроші за платні "консультації" й "обряди". От така "Гордість і слава України".

До речі, нещодавно цей шарлатан пропонував довірливим і наляканим українцям... магічний захист від балістики всього за 9500 грн. Ви рівень цинізму і ницісті розумієте? Думаю, що ця потвора, яка цинічно паразитує на страхах українців має бути понести відповідальність згідно закону, як шахрай.

[sat-prof]

Одна з тих страшних речей, якими ламали українців за совєтів - то податок на дерева (і кущі) та масова примусова вирубка садів.
Їх було кілька: 1929го, 1939го, 1948го і останній 1953го, буквально перед самою смертю Сталіна.
В деяких селах люди самі вирубували дерева і кущі, бо не мали чим платити (за несплату карали). В інших - це робили показово бригади "буксірів" і червоноармійців.
Скасували його в 1954 р.
Те, який вплив мав цей аспект геноциду на українську культуру - важко оцінити. Про це детально мають говорити як історики, так і ботаніки. Але якщо коротко: було знищено десятки старовинних сортів яблук, груш, слив, жерделів і морелів (старі різновиди абрикос), смородини, вишень, черешень, малини, суниці, бросквини (старовинна назва персиків). От ви куштували коли-небуть дулі? Не ті, що з маком, а я маю на увазі різновид дрібних ранніх літніх груш, дуже запашних і солодких, він був поширений на території Речі Посполитої із 16 ст. (і аж до 19 ст. не мав конкурентів). Деякі культури - чишкун, айва, старовинні сорти горіхів, вишнево-черешневі гібриди, персики - просто зникли, часом навіть назви не лишилося... (Мені здавалося, що фізаліс - це нова культура. А виявляється, його масово вирощували в кін. 19 ст. і називали ліхтарником.)
...А разом із тим усим - зникли рецепти солодощів і домашніх наливок.
І навіть слова - зникли.
От ви знали, що первісно означало слово "смаколик"? На Фастівщині, в районі с. Яхнів і с. Мала Половецька ще з царських часів - від скасування кріпацтва і до першого податку на садки, тобто майже три покоління - селяни вирощували на продаж для Києва масово фрукти і ягоди. Кожна сім'я мала свою спеціалізацію - смородина, малина, аґрус... або яблука, або вишні. А "смаколик" - це цукати, виготовлені за принципом сухого київського варення.
Коли податок на садок скасували, мій дідо - Петро Сікачина - заповзявся посадити садок. Це була його стрижнева мрія, життєва опора. Того ж року селянам-колгоспникам дозволили мати більші присадибні ділянки. І ось родина отримала рівніший наділ на город, а схил яру дозволено було засадити садком і використовувати як сінокіс. А сам яр - для стримання ерозії - засадити швидкоростучими деревами (дід посадив верби, осокори, вільхи, терносливи, а також ліщину й бузину). Ерозія припинилася. Загалом тоді по селу було висаджено багато дерев - лісосмуги між полями, стримуючі балки по ярах, ялини, верби, осокори, тополі, дуби. Це по суті врятувало село й поля довкола нього. Інакше б прийшли суховії.
Так ось, щоб змогти посадити садок із яблунь і груш - всі дерева дід сам щепив - він обійшов усі довколишні села в пошуках живців. Бо плодових дерев, що вціліли - були одиниці. Йому вдалося роздобути: донешту, антонівку, семеренку, пепенку, шафран, папіровку, джонатан, сніжний кальвіль і ще якесь дрібне раннє солодке яблуко (за моєї пам'яті в нас його ніхто, крім корови, не їв, на Вінничині це - "канхветка"). Крім того, 4 сорти груш. Сливи і вишні росли дикі. 4 сортові сливи посаджені були вже в кінці 1960х. Найважче було відновити популяцію абрикос і горіхів - дідові молодші брати, які пішли у військові, надсилали дідові кісточки з Кавказу. Ще одну морелю місцеву дід нашукав у лісосмузі. Смородина в нас росла дика - велетенські кущі в півтора людські зрости, з дрібними кислими ягодами, дуже пахучими. Порічки й малина з'явилися пізніше.
До дерев ставилися з благоговінням. Зрубати? Гріх. Кожне вимерзле чи поламане бурею дерево - оплакували. Кожне весняне саджання - свято і символічний акт "я живу, я росту, я вірю в майбутнє... і коли навіть я помру, дерева - залишаться".
Вікіпедія пише, що відновити шкоду завдану цими сталінськими указами і втамувати "фруктовий голод" вдалося в 1969р. Як на мене, відновити шкоду не вдалося ніколи - втрачені сорти й культивари, природні гібриди... вони втрачені навіки. Зупинка селекції та розвитку на три десятиліття - це втрачений час. І головне, що зцілить душевний біль тих, хто пам'ятав з дитинства, як поторочі в чорному з червоними зірками вирубували щойнорозквітлі садки? Такі рани зціляє тільки Бог. Такі гріхи прощає тільки Бог. Наш обов'язок - пам'ятати.

Зоя Жук

#срср #яку_країну_просрали

Робимо донати хлопцям на дрони. 

[US7IGN]

5 хвилин тому, Александр Аврамчук сказав:

Київські поліцейські повідомили про підозру "магу"-шахраю, який за 60 тис. грн обіцяв дистанційними обрядами "вилікувати" 7-річного хлопчика.

Мова йде про так званого"мага Веліара" якого у 2023 році Стефанчук нагородив відзнакою "Гордість і слава України". Без жартів, спікер ВР Стефанчук вирішив, що Богдан Оріщенко, який називає себе магом Веліаром - це гордість України. Йоб@ний ***ець і ганьба від шобли шоуменів і довбограїв. Хоча, схоже, що вони з одної шобли.

До шахрая Веліара, що рекламувався в соцмережах, звернулася жінка з Харківщини. Стан її сина не лікується – дитині потрібна корекційна підтримка фахівців. Шахрай скористався вразливим станом матері та виманив гроші за платні "консультації" й "обряди". От така "Гордість і слава України".

До речі, нещодавно цей шарлатан пропонував довірливим і наляканим українцям... магічний захист від балістики всього за 9500 грн. Ви рівень цинізму і ницісті розумієте? Думаю, що ця потвора, яка цинічно паразитує на страхах українців має бути понести відповідальність згідно закону, як шахрай.

а маг в чорному чи білому? 

[Бездомный]

3 минуты назад, sat-prof сказал:

Одна з тих страшних речей, якими ламали українців за совєтів

 

правильно назвати = правильно зорозуміти 

 

тому 

 

за кацапської окупації

[рыбак]

5 минут назад, US7IGN сказал:

а маг в чорному чи білому? 

В желто- голубом, проверенный вариант :))))

Змінено 15 хвилин тому користувачем рыбак

[Александр Аврамчук]

8 хвилин тому, US7IGN сказав:

а маг в чорному чи білому? 

у вишиванці 

[рыбак]

16 минут назад, Александр Аврамчук сказал:

Київські поліцейські повідомили про підозру "магу"-шахраю, який за 60 тис. грн обіцяв дистанційними обрядами "вилікувати" 7-річного хлопчика.

Мова йде про так званого"мага Веліара" якого у 2023 році Стефанчук нагородив відзнакою "Гордість і слава України". Без жартів, спікер ВР Стефанчук вирішив, що Богдан Оріщенко, який називає себе магом Веліаром - це гордість України. Йоб@ний ***ець і ганьба від шобли шоуменів і довбограїв. Хоча, схоже, що вони з одної шобли.

До шахрая Веліара, що рекламувався в соцмережах, звернулася жінка з Харківщини. Стан її сина не лікується – дитині потрібна корекційна підтримка фахівців. Шахрай скористався вразливим станом матері та виманив гроші за платні "консультації" й "обряди". От така "Гордість і слава України".

До речі, нещодавно цей шарлатан пропонував довірливим і наляканим українцям... магічний захист від балістики всього за 9500 грн. Ви рівень цинізму і ницісті розумієте? Думаю, що ця потвора, яка цинічно паразитує на страхах українців має бути понести відповідальність згідно закону, як шахрай.

"Он публично говорил, что «маги и ведьмы обладают во время войны особой силой не просто выживать, а жить хорошо»."--

- вот оно че , Михалыч...

[sergio]

20 минут назад, sat-prof сказал:

Одна з тих страшних речей, якими ламали українців за совєтів - то податок на дерева (і кущі) та масова примусова вирубка садів.
Їх було кілька: 1929го, 1939го, 1948го і останній 1953го, буквально перед самою смертю Сталіна.
В деяких селах люди самі вирубували дерева і кущі, бо не мали чим платити (за несплату карали). В інших - це робили показово бригади "буксірів" і червоноармійців.
Скасували його в 1954 р.
Те, який вплив мав цей аспект геноциду на українську культуру - важко оцінити. Про це детально мають говорити як історики, так і ботаніки. Але якщо коротко: було знищено десятки старовинних сортів яблук, груш, слив, жерделів і морелів (старі різновиди абрикос), смородини, вишень, черешень, малини, суниці, бросквини (старовинна назва персиків). От ви куштували коли-небуть дулі? Не ті, що з маком, а я маю на увазі різновид дрібних ранніх літніх груш, дуже запашних і солодких, він був поширений на території Речі Посполитої із 16 ст. (і аж до 19 ст. не мав конкурентів). Деякі культури - чишкун, айва, старовинні сорти горіхів, вишнево-черешневі гібриди, персики - просто зникли, часом навіть назви не лишилося... (Мені здавалося, що фізаліс - це нова культура. А виявляється, його масово вирощували в кін. 19 ст. і називали ліхтарником.)
...А разом із тим усим - зникли рецепти солодощів і домашніх наливок.
І навіть слова - зникли.
От ви знали, що первісно означало слово "смаколик"? На Фастівщині, в районі с. Яхнів і с. Мала Половецька ще з царських часів - від скасування кріпацтва і до першого податку на садки, тобто майже три покоління - селяни вирощували на продаж для Києва масово фрукти і ягоди. Кожна сім'я мала свою спеціалізацію - смородина, малина, аґрус... або яблука, або вишні. А "смаколик" - це цукати, виготовлені за принципом сухого київського варення.
Коли податок на садок скасували, мій дідо - Петро Сікачина - заповзявся посадити садок. Це була його стрижнева мрія, життєва опора. Того ж року селянам-колгоспникам дозволили мати більші присадибні ділянки. І ось родина отримала рівніший наділ на город, а схил яру дозволено було засадити садком і використовувати як сінокіс. А сам яр - для стримання ерозії - засадити швидкоростучими деревами (дід посадив верби, осокори, вільхи, терносливи, а також ліщину й бузину). Ерозія припинилася. Загалом тоді по селу було висаджено багато дерев - лісосмуги між полями, стримуючі балки по ярах, ялини, верби, осокори, тополі, дуби. Це по суті врятувало село й поля довкола нього. Інакше б прийшли суховії.
Так ось, щоб змогти посадити садок із яблунь і груш - всі дерева дід сам щепив - він обійшов усі довколишні села в пошуках живців. Бо плодових дерев, що вціліли - були одиниці. Йому вдалося роздобути: донешту, антонівку, семеренку, пепенку, шафран, папіровку, джонатан, сніжний кальвіль і ще якесь дрібне раннє солодке яблуко (за моєї пам'яті в нас його ніхто, крім корови, не їв, на Вінничині це - "канхветка"). Крім того, 4 сорти груш. Сливи і вишні росли дикі. 4 сортові сливи посаджені були вже в кінці 1960х. Найважче було відновити популяцію абрикос і горіхів - дідові молодші брати, які пішли у військові, надсилали дідові кісточки з Кавказу. Ще одну морелю місцеву дід нашукав у лісосмузі. Смородина в нас росла дика - велетенські кущі в півтора людські зрости, з дрібними кислими ягодами, дуже пахучими. Порічки й малина з'явилися пізніше.
До дерев ставилися з благоговінням. Зрубати? Гріх. Кожне вимерзле чи поламане бурею дерево - оплакували. Кожне весняне саджання - свято і символічний акт "я живу, я росту, я вірю в майбутнє... і коли навіть я помру, дерева - залишаться".
Вікіпедія пише, що відновити шкоду завдану цими сталінськими указами і втамувати "фруктовий голод" вдалося в 1969р. Як на мене, відновити шкоду не вдалося ніколи - втрачені сорти й культивари, природні гібриди... вони втрачені навіки. Зупинка селекції та розвитку на три десятиліття - це втрачений час. І головне, що зцілить душевний біль тих, хто пам'ятав з дитинства, як поторочі в чорному з червоними зірками вирубували щойнорозквітлі садки? Такі рани зціляє тільки Бог. Такі гріхи прощає тільки Бог. Наш обов'язок - пам'ятати.

Зоя Жук

#срср #яку_країну_просрали

Робимо донати хлопцям на дрони. 

Ну а тепер кримінальну відповідальність за зберіганання дров без документів збираються ввести. 

[US7IGN]

1 хвилину тому, sergio сказав:

Ну а тепер кримінальну відповідальність за зберіганання дров без документів збираються ввести. 

Ухилянтам взагалі піхва kurs.com.ua/novost/1488289-minoboroni-ta-deputati-finalizujut-zakonoproekt-shodo-szch-ta-uhilennja-vid-mobilizaciyi-koreckii