Сроки годности ЛЕД ?

[АлександрБ.]

Приветствую.

Существуют ли сроки годности ЛЕД источников света ?

Не сроки работы ! ! !

Имеются ввиду сами светодиоды, как полупроводниковые приборы,

а не пластиковая мишура вокруг.

Как долго может храниться новый (не включенный) светодиод, просто лежать в упаковке,

без потери своих технических параметров ?

 

Вопрос может показаться странным, но, вот, к примеру, фотоэлементы солнечных батарей - стареют.

 

Кто-то из форумчан владеет познаниями данном вопросе ?

Буду благодарен за консультацию. 

Змінено 1 лютого користувачем АлександрБ.

[porterlv]

Кам'яна сіль (натрійхлор), пролежавши мільйони років в землі, потрапляючи в пачку на полі гастроному отримує термін придатності 2 роки.

Думаю, з ЛЕДами щось схоже. Тобто, якщо це саме леди і в заводському пакуванні - за час зберігання особливо турбуватись не потрібно.

[DimaF]

3 минуты назад, porterlv сказал:

за час зберігання особливо турбуватись не потрібно.

Ну наверное еще условия хранения играют роль.

Грубо говоря на складе или в кладовке могут лежать сколько угодно.

[АлександрБ.]

1 час назад, porterlv сказал:

Кам'яна сіль ...

отримує термін придатності 2 роки.

Я розумію, 

але сіль - то природній мінерал, з дуже простим складом.

А напівпровідниковий кристал - це штучне, дуже складне сполучення.

Та ще й примусове. 

Звісно, мова не йдеться про 5-10 років.

Хоча, завтра китайці можуть почати пресувати та спікати одноразові кристали  - з бамбукової тирси та соєвого соусу.

 

До того ж, кому, як не вам, знати, що,

наприклад, використовувати старі корпусні транзистори типу П, чи МП - в наш час вже ризиковано.

Великий процент відхиленнь від паспортних режимів.

Навіть ті, що з "прийомкою". 

[Vladdi]

Треба відрізняти та відділяти мух від котлет. Світловипромінюючі діоди мають дві принципово різні конструкції. Перша, умовно "стара", то є "чистий" P-N перехід в пластиковому корпусі. Ці діоди почали випускати давно, вони всі кольорові, невеликої потужності, і для освітлення не застосовуються. Друга конструкція являє собою потужний випромінюючий перехід, але в ультрафіолетовому (невидимому) діапазоні, а все це щільно укрите люмінофорним шаром, який і створює видиме світло різних кольорів. Тобто, конструктивно ці діоди схожі на люмінесцентні лампи. Саме цей шар випромінюючого матеріалу є найбільш чутливим як до температури, так і до оточуючого середовища. Строк зберігання напівпроводникового переходу великий, він малочутливий до температурних коливань, від зовнішніх впливів він укритий шаром пластику тому йому може зашкодити (можливо) наявність технологічних домішок, які залишаються в зоні сплаву, і теоретично можуть якось нашкодити зоні переходу невеликого розміру. Проте, з іншого боку, наразі є численні приклади нормальної роботи кристалів, які зберігались по 15-20 років, тому я вважаю, що заморочуватись таким питанням недоречно.

В 01.02.2025 в 16:06, АлександрБ. сказал:

наприклад, використовувати старі корпусні транзистори типу П, чи МП - в наш час вже ризиковано

Хочу зазначити, що зараз в експлуатації знаходиться величезна купа обладнання з старими транзисторами "П" та "МП". Це і системи зв'язку як цивільного, так і військового призначення, і системи керування ракетним озброєнням, і ще багато чого. Зрозуміло, що, наприклад, на старих низькочастотних потужних транзисторах типу "П" зараз щось ліпити недоцільно, є набагато кращі рішення, але є велика купа обладнання, яке й досі успішно працює. Тому ризики тут умовні, але самі по собі електричні параметри елементної бази 40-50 річної давнини мали помітні відхилення, тому готові вироби завжди потребували настроювання вихідних параметрів, і це нікого не лякало.

[АлександрБ.]

Дякую за змістовну відповідь.

[porterlv]

Тут багато і дуже цікаво про світлодіоди і їх історію. Рекомендую: