Гори димлять

[архітектор]

Дуже цікаво буде цій темі розібратися, тим більше, що є така нагода їх відвідати по дорозі.

Мене ще ця книжка зацікавила, видавництва Грані-Т."Україна-Японія: дерев"яна архітектура". Там багато фотографій наших церков у порівнянні з японськими.

 

 

www.grani-t.com.ua/ukr/books/8/preview/

 

Книжка, безумовно цікава. Демонструє спільні культурні традиції у дерев"яному зодчестві різних, ізольованих одна від одної країн, культур, світів, релігій.

[Roksa]

Так і є . Побачила Вашу галерею з видовим вікном, одразу на дотик майнула Японія. І не лише дерев'яна архітектура. Гори у Ніко там також чисті Карпати. Хіба що нелякані мавпи на серпантинах гірських доріг. І цей епічний імператорський шлях на Кіото, карбований узбічними шеренгами старезних криптомерій (чим не японські смереки?), що нібито стережуть його від гамірного молодого сусіда-хайвею. Треба буде старі аналогові фотки цифранути

[sopilka]

В кожному селі є три головні центи впливу – сільський голова, церква і школа. Кожен з них заслуговує на окрему згадку. Школа в селі, без перебільшення - культурний осередок, принаймні в нашому. Про гірську школу у мене ще буде нагода розказати. А зараз, кілька слів про нашого незвичайного друга.

 

Наш друг дуже інтелігентна і добра людина. На моїй пам’яті, він один з небагатьох, якщо не єдиний, хто після навчання у великому місті повернувся назад у своє рідне село – вчителювати. Віданний до кінця своїй справі, він, на біду, ще й абсолютно безкомпромісний у питаннях честі, обов’язку та відповідальності. Без огляду на шкоду для себе та своєї сім’ї, він, як Дон Кіхот, невпинно воює за правду і з директором школи, і зі своїми коллегами. Як не переконуємо ми його сприймати світ у всьому його розмаїтті та недосконалості – не допомагає.

Також він дуже цікавиться літературою, але доступ до нових книжок у нього обмежений, так само як і коло спілкування. Щоб зробити йому приємність, я уважно стежу за літературними подіями, і за можливості відвідую зустрічі з письменниками, щоб потім переповісти йому. Так мені випала нагода спілкуватися з Юрієм Андруховичем, Андрієм Курковим, Тарасом Прохаськом, Юрієм Винничуком, Олександром Ірванцем, Іваном Малковичем, Сергієм Жаданом, Оксаною Забужко, Андрієм Кідруком, Юстейном Ґордером, Юдіт Герман і багатьма іншими нашими сучасниками. До кожного з них я зверталася лише з одним проханням «Підпишіть, будь ласка, книгу для мого друга – вчителя».

 

Таким чином всі вони, «того не зная сами», зібралися дружнім колом на його книжковій полиці у далекому українському селі.

[glirus]

В кожному селі є три головні центи впливу – сільський голова, церква і школа. Кожен з них заслуговує на окрему згадку. Школа в селі, без перебільшення - культурний осередок, принаймні в нашому. Про гірську школу у мене ще буде нагода розказати. А зараз, кілька слів про нашого незвичайного друга.

 

Наш друг дуже інтелігентна і добра людина. На моїй пам’яті, він один з небагатьох, якщо не єдиний, хто після навчання у великому місті повернувся назад у своє рідне село – вчителювати. Віданний до кінця своїй справі, він, на біду, ще й абсолютно безкомпромісний у питаннях честі, обов’язку та відповідальності. Без огляду на шкоду для себе та своєї сім’ї, він, як Дон Кіхот, невпинно воює за правду і з директором школи, і зі своїми коллегами. Як не переконуємо ми його сприймати світ у всьому його розмаїтті та недосконалості – не допомагає.

Також він дуже цікавиться літературою, але доступ до нових книжок у нього обмежений, так само як і коло спілкування. Щоб зробити йому приємність, я уважно стежу за літературними подіями, і за можливості відвідую зустрічі з письменниками, щоб потім переповісти йому. Так мені випала нагода спілкуватися з Юрієм Андруховичем, Андрієм Курковим, Тарасом Прохаськом, Юрієм Винничуком, Олександром Ірванцем, Іваном Малковичем, Сергієм Жаданом, Оксаною Забужко, Андрієм Кідруком, Юстейном Ґордером, Юдіт Герман і багатьма іншими нашими сучасниками. До кожного з них я зверталася лише з одним проханням «Підпишіть, будь ласка, книгу для мого друга – вчителя».

 

Таким чином всі вони, «того не зная сами», зібралися дружнім колом на його книжковій полиці у далекому українському селі.

 

Ваша розповідь нагадала мені батька мого одногрупника по університету(був у нього в гостях і з батьком персонально знайомився). Так от його батько дуже схожий до вашого учителя. Живе під коломиєю в селі, але мова не про це. Він дуже талановитий художик. Так от в молодості закінчив художнє училище, дуже гарно малював, взяли його в художній інститут(не памятаю в Києві чи Одесі), по закінченні інституту йому запропонували залишитись вилкадади там, так як високо цінили його талант і він збирався залишитись... прийшла звістка з села що батько дуже хворрий, нема кому вести господарство... все кинув поїхав назад в село... там і залишився. Все життя сільській художник, вчитель малювання. Коли приїжджав провідати сина у Львів, на останні гроші купував мистецькі книжи... Запроектував і керував спорудженням першої могили січових стрільців, зі скульптурами з цементу, які сам зробив, навіть по радіо " свобода" ,кажуть, говорили про нього... от такий сільскій художник

[sopilka]

Ваша розповідь нагадала мені батька мого одногрупника по університету

Дякую. Я думаю таких людей дуже багато, ми рідко про них згадуємо, але на них, можна сказати, світ тримається.

[sopilka]

Так і є . Побачила Вашу галерею з видовим вікном, одразу на дотик майнула Японія. І не лише дерев'яна архітектура. Гори у Ніко там також чисті Карпати. Хіба що нелякані мавпи на серпантинах гірських доріг. І цей епічний імператорський шлях на Кіото, карбований узбічними шеренгами старезних криптомерій (чим не японські смереки?), що нібито стережуть його від гамірного молодого сусіда-хайвею. Треба буде старі аналогові фотки цифранути

 

Дякую, справді схоже? Ніколи не була в Японії, при нагоді виставляйте фото

[Белая Рысь]

Історія Галана і його вбивства не така однозначна, як на перший погляд здається. Але зараз вже правду ніхто не дізнається, такі часи були...А повість, як на мене, зовсім не класово-політична, як нам довгий час її представляли, а все-таки про любов.

 

А про перекриття і вентканали - дуже важливо. Готую детальне повідомлення

 

Про Галана цілком згодна: уявлення про нього як про політичного письменника йде від радянськоі критики, якій було вигідно репрезентувати західні регіони України як прорадянські. Насправді він був талановитою людиною, попри політичні памфлети. А намагання внести струмень "радянськості" йшло цілком у річищі розвитку масової культури у країнах Європи та Америки того ж часу. Історія кохання, мелодрама-- завжди були популярними в усіх верствах суспільства.

 

Добавлено через 4 минуты

Книжка, безумовно цікава. Демонструє спільні культурні традиції у дерев"яному зодчестві різних, ізольованих одна від одної країн, культур, світів, релігій.

 

Так воно і є насправді: культура (не виключно архітектура) Заходу та Сходу має багато типологічно спільних рис. Вперше в радянському культурознавстві про це заговорив М. Конрад, його книжка "Запад и Восток" (1966) стала бестселером на довгі роки і підпала під значну критику з різних боків...

[Roksa]

Як писав цитований уже топікстартером Иосиф Бродский, "у каждого свой храм/ и каждому свой гроб".

 

Як великий Юкіо Місіма усім своїм життям йшов до власної сеппуки, так і автор повісті "Гори димлять" Галан сам накликав собі сокиру. Але нам тут знадобиться хіба що повчальна історія про те, як талановитий літератор визначив власну долю. Бо ліриком став одним із, а от памфлетистом - кращим із перших... Так, історія цієї загибелі - вбивство з багатьма невідомими, а то й ідеальне вбивство. Але це - для профільного форуму криміналістів .

 

Висновок: зважаючи на те, що у талановитого топікстартера є усі шанси реалізувати себе в амплуа хронікера будівництва (і кращого з кращих!), щиро каюся сама, а також пропоную іншим більше не відволікати Сопілку на літературні ремарки.

 

Так що там із вентканалами і перекриттям?

[sopilka]

Все правильно. Книжку ф топку!

У зв’язку з моїми поТУГАми в цій темі, мені на думку спало Львівське жіноче поетичне угруповання з промовистою назвою ТУГА «Товариство усамітнених графоманок». Але про них я пізніше розповім, дуже талановиті дівчата.

 

 

А тепер про перекриття. В старій хаті стелі не було, але залишалися балки. Над ними хлопці набили вагонку і зробили нам нову стелю. Ці балки вже трохи прогнулися, але ніякого навантаження вони на собі не несуть, тільки тримають вагонку, а на ній мінвату. Нові балки, які тримають підлогу другого поверху, встановлені вище, і кріпилися, як я розумію, до стіни на металеві кутки, а також спираються на капітальні стіни першого поверху, а ще вони зв’язані з перестінками другого поверха і з балками під дахом. Тобто все воно з’єднано в одне ціле – ніби, тримається добре. Оце й все, що я знаю про наші перекриття. Мінвату між вагонкою (стелею першого поверха) та чистовою підлогою другого поверха заклали без плівки – ні знизу, ні зверху її не підклали. Ймовірно, це неправильно. З одного боку, не хотілося робити з кімнат суцільний термос, а з іншого якось непевно – раз у нас з 10 літрів рідини на другому поверсі розлилося, все миттєво опинилося на першому. А ще з приводу екологічності – чи не шкідливо це? Щоб нам часом переробляти не довелося. Звукоізоляція непогана, якщо щось зверху говорять – внизу не чути, а ударні звуки, звичайно, не приховаєш. Діти зверху стрибають, здається, хата впаде.

 

Далі буде.

[Белая Рысь]

Правильно зробили, що не поклали плівки гідробар'єту та паробар'єру. Дерево -- живий матеріал, що дихає, йому не можна заважати це робити. Навіщо тоді будувати дихаючий будинок -- щоб знову опинитися в термосі? Єдине зауваження, замість мінвати, що в процесі експлуатації виділяє дуже некорисні для людини речовини, я би поклала целюлозу або базальт. Те, що пролита вода зверху протікла донизу, -- не страшно: як намокло, так і висохне. А вода при опаленні -- річ необхідна, бо дуже все пересихає. Інша справа -- весною та восени, коли вологість значно більша...

 

Про книжки та літераторів, будь ласка, розповідайте, бо загальновідомо, що на початку таки було слово...

[gawin]

Оксано, Ваша будиночок у Карпатах - це моя ПМЖ-мрія на пенсії

з такими краєвидами та екологією мабуть проживеш до 100 років

коли вже починаєте будуватися для життя зараз?

Всі з нетерпінням чекаємо Вашої унікальної розповіді

[sopilka]

Оксано, Ваша будиночок у Карпатах - це моя ПМЖ-мрія на пенсії

з такими краєвидами та екологією мабуть проживеш до 100 років

коли вже починаєте будуватися для життя зараз?

Всі з нетерпінням чекаємо Вашої унікальної розповіді

 

Я хоч і не Оксана, але все одно приємно. Для чистоти стилю, можете називати мене просто – Гуцулка Ксеня.

 

А з приводу будинку для постійного проживання поки розглядаємо два варіанти:

1) Помінятися місцями – Ви до нас в гори, а ми до Вас в будинок.

2) Ще раз купити та перечитати Книжку Гашиків, з метою оптимізувати витрати за принципом: платиш 50 грн. за книжку - заощаджуєш 50% на будівництві.

[gawin]

вибачте, заплутався у читачах

дуже соромно

 

а про купівлю книжки...

якщо серйозно

50% на будівництві зекономити не вдастся ніяк. Може хіба 20%...

[Гончар]

Правильно зробили, що не поклали плівки гідробар'єту та паробар'єру. Дерево -- живий матеріал, що дихає, йому не можна заважати це робити. Навіщо тоді будувати дихаючий будинок -- щоб знову опинитися в термосі? Єдине зауваження, замість мінвати, що в процесі експлуатації виділяє дуже некорисні для людини речовини, я би поклала целюлозу або базальт.

 

Але ж гідробар'єр та паробар'єр буде перешкоджати мінваті виділяти шкідливі речовини (та і в базальті вони є), тому на мою думку, було б краще утеплювач закрити плівками.

[sopilka]

Але ж гідробар'єр та паробар'єр буде перешкоджати мінваті виділяти шкідливі речовини (та і в базальті вони є), тому на мою думку, було б краще утеплювач закрити плівками.

 

Мене це теж непокоїть. Заспокоюю себе тим, що коли ми там, то весь час на повітрі. Але, якщо це справді так критично, можливо і переробимо. Що скажете?

 

Ще знайшла декілька фото:

1) стіни: чорне і біле, старе і нове.

2) весь час на повітрі

[sopilka]

Але ж гідробар'єр та паробар'єр буде перешкоджати мінваті виділяти шкідливі речовини (та і в базальті вони є), тому на мою думку, було б краще утеплювач закрити плівками.

__________________

Берегите себя

 

 

Гарний у Вас підпис

 

Я коли Ваше ім'я читаю, завжди музей Івана Гончара згадую. Ви часом не звідти? Дуже там у них приємно, і подарунки роздають, тільки я їх сюди утягнути не змогла, надто великі...honchar.org.ua/p/davni-lystivky-ozhyvayut/

 

Мабуть, треба, щоб кожен сам собі взяв.

Змінено 12 березня 2012 користувачем sopilka

[Гончар]

Гарний у Вас підпис

 

Я коли Ваше ім'я читаю, завжди музей Івана Гончара згадую. Ви часом не звідти? Дуже там у них приємно, і подарунки роздають, тільки я їх сюди утягнути не змогла, надто великі...honchar.org.ua/p/davni-lystivky-ozhyvayut/

 

Мабуть, треба, щоб кожен сам собі взяв.

 

Це не моє ім'я, це моє призвіще.

[Tanuka]

Дякую за інформацію про сайт музею Гончара. Там стільки майстер класів на березень (писанкарство, випікання обрядового хліба, птиць) до Великодня. Із задоволенням приймемо участь.

[x_y_z_]

перепрошую за офтоп, у мене, мабуть, вже весняний авітаміноз, але не можу знайти на сайті музею розклад майстер-класів...

якщо можете, киньте в мене прямим лінком )

[Kubik]

перепрошую за офтоп, у мене, мабуть, вже весняний авітаміноз, але не можу знайти на сайті музею розклад майстер-класів...

якщо можете, киньте в мене прямим лінком )

может тут

honchar.org.ua/studiyi/

[x_y_z_]

дякую дуже-дуже )

[prophet_in_blue]

Така чудова, чарівна тема. І зачіпає почуття багатьох. Вітаю з будинком! Він прекрасний.

 

Теж хочу власний будинок у Карпатах і всіляко до того йду =) А поки що кілька тижнів на рік неодмінно проводимо в будинку чоловікової родини неподалік Яремчі. То така затишна невеличка вілла ще австрійських часів... І таке все знайоме та рідне, що Ви пишете про гори.

 

Усіх можливих і неможливих успіхів Вашій родині!

 

А якщо вже тут усі діляться знімками, я теж поділюся своїм карпатським настроєм. Фото із "задимленими" горами - особисто для Вас, Сопілко :roll:

[sopilka]

Дуже дякую. Якщо фото спеціально для мене, то я перша їх і встигла переглянути.

Успіхів Вам у здійснені мрій. А IKEA я теж люблю, хоч в цьому будинку у нас інші меблі. Готую про них повідомлення, сподіваюся Вам буде цікаво.

 

А на останньому фото, якщо довго дивитися - хмари ніби пливуть. Вілла Лянцкоронських?;). Часом не поблизу з Вами відбувалося Свято Воскресаючого Духа?

[prophet_in_blue]

Дуже дякую. Якщо фото спеціально для мене, то я перша їх і встигла переглянути.

Успіхів Вам у здійснені мрій. А IKEA я теж люблю, хоч в цьому будинку у нас інші меблі. Готую про них повідомлення, сподіваюся Вам буде цікаво.

 

Дякую!

Та в мене ІКЕА далеко не на першому місці, просто тут трапилося про неї подискутувати.

Дуже цікаво, все дуже цікаво! Усю тему прочитала на одному вдиху і чекаю ще =)

[sopilka]

Друзі, до вашої уваги цікаве відео. Як на мене, дуже зворушливе і вишукане. До останнього кадру не могла здогадатися з якою метою його знімали. Події, звичайно, відбуваються не у нас, але місцевість дуже схожа. І текст відповідний. Я б ще додала «не намагайтеся повторити це в реальному житті…»

 

 

А далі, ще цікавіше. Фільм про фільм. Тільки подумати – стільки зусиль заради лише 3 хв. відео! Певно, вони того варті…