Активність

Фракійця, раба римлян, якому Марк Краас вкоротив віку, ні? Чи його до ухилянтів, які fight?

Зелені довбо йопи не знають про існування причини і наслідків: 2 мільйони ухилянтів та 290 тисяч випадків СЗЧ: Федоров розповів про критичні проблеми мобілізації Джерело: https://censor.net/ua/n3609057 ЗМІ проаналізували ринок ухилення від мобілізації: як працюють схеми та скільки це коштує? Джерело: https://censor.net/ua/n3609048

можна сказати шо однаково

мы ведь уже говорили на эту тему))) - если гипотеза верна, то от мовы нужно избавляться, а то мышление и когнитивность оставляет желать лучшего)))...тупим, вымираем, деградируем и все это потужно но она не верна!

Другого не знаю . И что , что из этого следует ? Что из текста Шевченка не так ?

Я взагалі не знаю жодної нації яка кріпака своїм національним героєм зробила

Вы Тараса Григорьевича имеете ввиду, которого выкупили «жиды» и «кацапы» и который потом учился, жил, работал и умер в Санкт-Петербурге?

"..Кров’ю вона умивалась, А спала на купах, На козацьких вольних трупах, Окрадених трупах! Подивіться лишень добре, Прочитайте знову Тую славу. Та читайте Од слова до слова, Не минайте ані титли, Ніже тії коми, Все розберіть... та й спитайте Тойді себе: що ми?.. Чиї сини? яких батьків? Ким? за що закуті?.. То й побачите, що ось що Ваші славні Брути: Раби, подножки, грязь Москви, Варшавське сміття — ваші пани /352/ Ясновельможнії гетьмани. Чого ж ви чванитеся, ви! Сини сердешної Украйни! Що добре ходите в ярмі, Ще лучше, як батьки ходили. Не чваньтесь, з вас деруть ремінь, А з їх, бувало, й лій топили. Може, чванитесь, що братство Віру заступило. Що Синопом, Трапезондом Галушки варило. Правда!.. правда, наїдались. А вам тепер вадить. І на Січі мудрий німець Картопельку садить, А ви її купуєте, Їсте на здоров’я Та славите Запорожжя. А чиєю кров’ю Ота земля напоєна, Що картопля родить, — Вам байдуже. Аби добра Була для городу! А чванитесь, що ми Польщу Колись завалили!.. Правда ваша: Польща впала, Та й вас роздавила! Так от як кров свою лили Батьки за Москву і Варшаву, І вам, синам, передали Свої кайдани, свою славу!"

Як казав Шевченко : "Німець скаже: «Ви моголи». «Моголи! моголи!» Золотого Тамерлана Онучата голі. Німець скаже: «Ви слав’яне». «Слав’яне! слав’яне!» Славних прадідів великих Правнуки погані! І Коллара читаєте З усієї сили, І Шафарика, і Ганка, І в слав’янофіли Так і претесь... І всі мови Слав’янського люду — /351/ Всі знаєте. А своєї Дас[т]ьбі... Колись будем І по-своєму глаголать, Як німець покаже Та до того й історію Нашу нам розкаже, — Отойді ми заходимось!.."

"Источник: Универсал короля Сигизмунда III Вазы (март 1590 года) о защите границ. Контекст: Король обращается к шляхте и казакам, живущим на окраинных землях. Прямой текст (в польской орфографии того времени): «...iżby ich mość panowie Ukraińcy (украинцы) сами себя и панства нашего от врагов берегли». В данном случае слово «Ukraińcy» означает не национальность, а «жителей Украины» (географической области). В этом же документе их этническая принадлежность указывается отдельно — «Naród Ruski» (народ руський)."-- - не так много изменилось , что за тех погибали , что за этих.

Та да. t.me/c/2080470373/6530

На всех хватит

".термин «Малая Россия» в XVI веке встречается крайне редко — менее чем в 1% случаев, и то исключительно в закрытой церковной переписке с Константинополем. В государственных актах, судах и частных письмах того времени «Малороссии» не существует."- и как же тут не обойтись без Константинополя .

Армія як покарання? Потужно

Зранку забирав холодос з приємним бонусом. Тітка каже, що чоловік декілька тижнів тому порушив ПДР, а ззаду поліцаї їхали. Короче в учебці в Рівному. (πιдори в Яворів місцевих не шлють, щоб петляти далі було)

"Для объективной оценки важно разделять XVI век и XVII–XVIII века, когда терминология начала стремительно меняться. В XVI веке слово «Малороссия» практически отсутствует в живой речи и светских документах, в то время как в XVIII веке оно становится доминирующим официальным термином. 1. Соотношение в XVI веке (1500–1600 гг.) В этот период пропорция подавляюще в пользу топонима «Украина» (в значении пограничья). Украина / украина: Встречается в десятках грамот, письмах королей (Сигизмунда I, Сигизмунда II Августа), актовых книгах и в Пересопницком Евангелии. Это был живой географический термин. Малороссия / Малая Россия: В XVI веке это слово — редчайший книжный архаизм. Оно встречается почти исключительно в церковной переписке с Константинопольским патриархом. Это была греческая традиция именования церковных епархий (Mikra Rosia). В светских документах, судах или переписке шляхты этого слова в XVI веке нет. Пропорция в XVI веке: 99% («Украина/украинные земли») к 1% («Малая Россия» в церковных титулах). 2. Соотношение в XVII веке (эпоха Хмельницкого) После 1654 года (Переяславская рада) ситуация начинает меняться. В документах Гетманщины и в московских актах оба термина начинают конкурировать. «Украина»: Остается основным названием в казацкой среде, в народных песнях и в дипломатии с Польшей и Крымом. «Малороссия»: Начинает активно насаждаться московской канцелярией и церковными иерархами (такими как Иннокентий Гизель), чтобы подчеркнуть единство «Великой» и «Малой» Руси. В архивах Коша Запорожского или в универсалах гетманов до конца XVII века слово «Украина» встречается чаще, но в официальной переписке с Москвой «Малороссия» постепенно набирает вес. Пропорция в XVII веке: Примерно 70% («Украина») на 30% («Малороссия/Малая Россия»). 3. Соотношение в XVIII веке (эпоха Сковороды) К середине XVIII века (время жизни Григория Сковороды) «Малороссия» становится официальным административным названием региона в составе империи. Официальный статус: Создаются «Малороссийская коллегия», «Малороссийский приказ». В документах государственного уровня «Украина» вытесняется как неофициальный, «поэтический» или простонародный термин. Лингвистический маркер: У того же Сковороды или в летописях Самуила Величко мы видим использование обоих терминов, но «Малороссия» доминирует в контексте гражданского статуса. Пропорция в XVIII веке: 20% («Украина») на 80% («Малороссия»). Почему такая разница? «Украина» — это внутреннее, местное название, шедшее «снизу» (от земли и казачества). «Малороссия» — это книжный, «византийский» термин, пришедший через церковь и ставший государственным инструментом имперской унификации. "

Относительно слов и терминов ' Украина" ,"украинци" и " малоросия ". "Понятие «украинцы» в документах XVI–XVII веков встречается крайне редко. Чаще использовались термины «украинники», «украинные люди» или «украиняне». Важно подчеркнуть: это были не этнические обозначения, а территориальные и сословные. Ниже приведены прямые цитаты и источники, где зафиксированы эти формы. 1. Московские документы (Служилые люди «украинных» городов) В Московском государстве «украинцами» называли тех, кто нес службу на «Окском рубеже» (граница по реке Оке против набегов крымских татар). Источник: Акты Московского государства (АМГ), том I, документ № 18. Инструкция сторожевой службы (1571 год). Контекст: Описание того, как должны располагаться станицы (патрули) на южных границах. Прямой текст: «...а стояти украиннымъ людемъ по своимъ мѣстамъ, гдѣ кому назначено, и беречи украинъ отъ приходу воинскихъ людей». Здесь «украинные люди» — это служилое сословие (дети боярские, казаки, стрельцы), живущее в городах-крепостях вдоль границы (Тула, Кашира, Серпухов). 2. Речь Посполитая (Жители воеводств) В польских и латинских документах того времени использовался термин «Ukraincy» (украинцы) или «Ukrainiane» (украиняне) в отношении жителей Киевского, Брацлавского и Подольского воеводств. Источник: Универсал короля Сигизмунда III Вазы (март 1590 года) о защите границ. Контекст: Король обращается к шляхте и казакам, живущим на окраинных землях. Прямой текст (в польской орфографии того времени): «...iżby ich mość panowie Ukraińcy (украинцы) сами себя и панства нашего от врагов берегли». В данном случае слово «Ukraińcy» означает не национальность, а «жителей Украины» (географической области). В этом же документе их этническая принадлежность указывается отдельно — «Naród Ruski» (народ руський). 3. Переписка Богдана Хмельницкого (середина XVII века) В письмах того периода слово «украинцы» иногда встречается как обозначение сторонников восстания или жителей региона, но не как название нации. Источник: Письмо Богдана Хмельницкого к московскому царю Алексею Михайловичу (1648 год). Прямой текст: «...желаем, чтобы ваше царское величество над нами, украинянами, и над всею Русью милость свою показал». Здесь Хмельницкий четко разделяет: есть «украиняне» (как жители конкретной территории, казацкого края) и есть «вся Русь» (как более широкое этнорелигиозное понятие). Резюме по терминам Если рассматривать пропорции использования слов в документах XVI века: 95% случаев: Самоназвание — «русь», «русины», «народ руський». 5% случаев: Территориальное обозначение — «украинные люди», «украинники», реже «украинцы». Таким образом, прямой текст подтверждает: слово существовало, но оно описывало место жительства (человек с окраины) или род занятий (пограничник), но не этническое происхождение. Для людей XVI века «русин» мог жить на «Украине» и быть «украинным человеком», точно так же, как сегодня «человек» может жить на «Урале» и быть «уральцем», оставаясь при этом русским по национальности."

Навряд чи Сковорода в ті далекі роки міг відчути, що імперську мову усі московські імперії обернуть на знаряддя ідеологічної зброї? І чия ідеологія невпинно бореться за зросійщення українців і хто від цього розраховує отримати своєрідні дивіденди? Приклад результату такої діяльності - розмови школярів. Невже так важко зрозуміти.

Для неграмотних, на всяк випадок, повідомляю, що те, що кличуть ШІ насправді ніякого інтелекту не має. Це виключно статистичний аналіз коментарів та коротких публікацій в мережах. Недарма у відповідях ШІ у 95% не міститься посилань на офіційні видання або нормативні документи. В результаті "колектив" напівграмотних блохерів здатен створити уяву про начебто правдивість тієї або іншої інформації та, як результат, їх публікацію як відповідей ШІ. Тому результати відповідей завжди потребують перевірки на підставі реальних документів, а не віртуальної балаканини.

Юлія Свириденко: Я дам доручення Проніну ЯВИТИСЬ на засідання ТСК. Пронін: Присилає відписку, що на засідання ТСК не явиться. Пані премʼєр-міністр України, дивіться в чому жарт: Ви хочете, щоб вас сприймала серйозно Верховна Рада України. Хочете, щоб голосували за ваші закони. Щоб була розмова. А вас серйозно не сприймають навіть ваші підлеглі. Я, якщо чесно, не можу уявити собі ситуацію, коли за часів Яценюка чи Гройсмана премʼєр-міністр міг сказати в Раді Я ДАМ ДОРУЧЕННЯ, а його підлеглий послав його і всіх на світі і готується знову відправитись в Танзанію чи на Мальдіви. Ми маємо в своїй системі паразита. Цей паразит не виводиться ні дорученнями, ні законом. Лише звільненням. Але я знаю кращу політичну тактику. Є у нас прекрасний міністр фінансів - Сергій Марченко. БЕЗПОСЕРЕДНІЙ начальник Філіпа Проніна. Тому, якщо пану Проніну складно прийти на ТСК і відповісти на питання - ми будем викликати пана Марченка. А і ще присвятимо пану міністру пару тижнів плідної роботи. У нас час, ресурси, бажання є. (C)

база - емпатичних добрих хлопців піхвота жере на сніданок

У військовій частині виявили 2 тисячі непридатних до служби. Призначено перевірки www.rbc.ua/rus/news/viyskovu-chastinu-privezli-2-tisyachi-nepridatnih-1775377252.html

Це офіційно мова на якій розмовляли українці Галичини позначалась як "русинська мова", а неофіційно і зараз мабуть ще у польських селах застосовується ця назва для нашої мови. Сестра моєї тещі вийшла заміж галицького вірмена і вони виїхали до Польщі у кінці 40-вих і стали там ніби поляками, так ось їхні діти приїздили з ними і дражнились по-дитячому - "русянє кабанє". І там в Польщі була така політика.

18 сторіччя - ще один філософ написав пісню "Їхав козак за Дунай". \«Їхав козак за Дунай» — український романс, автором якого вважають козака Харківського полку, філософа, поета Семена Климовського[1][2]. Варіації пісні використали у своїй творчості Людвіг ван Бетховен, Карл Марія фон Вебер та інші композитори[3]. Пісня популярна принаймні від середини XVIII століття. Окремі дослідники[хто саме?] відзначають можливість того, що пісня була написана козаком харківського полку як враження від невдалих турецьких походів Петра I, перший з яких відбувався в 1710 році, приблизно в час створення пісні[джерело?]. Там вже відчувається вплив московської мови, але тільки окремі слова. Їхав козак за Дунай, Сказав: "Дівчино, прощай!" Ти, конику вороненький, Неси та гуляй. – Постій, постій, козаче! Твоя дівчина плаче. Як ти мене покидаєш – Тільки подумай! – Білих ручок не ламай, Карих очей не стирай, Мене з війни зо славою К собі ожидай! – Не хочу я нічого, Тілько тебе їдного. Ти будь здоров, мій миленький, А все пропадай! – Царська служба – довг воїнський, Їхати пора до війська, Щоб границю захищати Від лютих ворогів. – І без тебе, мій любезний, Враг ізгине лютий, дерзкий. Ти на війну не ходи, Мене не остав! – Що ж тогди козаки скажуть, Коли ж побіди докажуть, Що довг царський я забув І себе й людей. – Ой мій милий, мій сердечний. Коли ж рок судив так вічний, Ти на войну поїжджай. Мене не остав! – Ой я тебе не забуду, Поки жить на світі буду! Зоставайсь, здоровенька, Прощай, миленька. Свиснув козак на коня, – Зоставайся, молода. Я приїду, як не згину Через три года! Та то, щоб різні довбні не дойопувалися до коментарів.

Стало відомо, що зустріч російського диктатора Володимира Путіна з мільярдерами може перетворити росіян на сучасних кріпаків, передають Патріоти України з посиланням на Службу зовнішньої розвідки України. Після «душевної» розмови з Путіним, один із найбагатших людей РФ Олег Дерипаска озвучив ініціативу, яка шокувала навіть звиклих до всього росіян. Так, олігарх запропонував офіційно перейти на 12-годинний робочий день при шестиденному тижні. Обґрунтування цинічне: нібито це єдиний спосіб врятувати економіку від санкцій. При цьому Дерипаска назвав такий крок "національною особливістю" - вмінням зібратися і працювати більше у важкі часи. Насправді ж це грубе порушення міжнародних конвенцій МОП, які Росія колись зобов'язалася виконувати. Тепер російський робітник - це просто "видатковий матеріал" для максимізації прибутку. Чому великий бізнес так раптово заговорив про каторжну працю Все просто: Кремль виставив олігархам величезні рахунки на фінансування війни: Сулейман Керімов має "добровільно" віддати 200 млрд рублів; Володимир Потанін - 130 млрд; Олег Дерипаска - 100 млрд. Щоб не втрачати власні капітали та яхти, олігархи вирішили перекласти ці витрати на плечі звичайних працівників. Дійсно, 12-годинна зміна дозволить бізнесу компенсувати внески в бюджет за рахунок надміру дешевої та виснажливої робочої сили. Академіки та "військовий рабський лад" Ініціативу миттєво підтримав "науковий десант". Так, академік РАН Геннадій Онищенко заявив, що такий графік - це "норма", особливо для видобувної промисловості. Це свідчить про повну трансформацію російської свідомості у бік військового рабовласницького ладу, де права людини анулюються заради військової машини. А поки робітникам пропонують працювати до смерті, чиновники продовжують "освоювати" бюджети. За підсумками 2025 року середній хабар у РФ зріс до 1 млн рублів, а кількість корупційних справ підскочила на 12%. Таким чином, система деградує: зверху - хабарництво та олігархія, знизу - каторжна праця та "патріотичні" заклики терпіти.