allanek

Дівчата, з Днем Матері всіх нас. Читаю вас зі вчора, але нема натхнення відповідати. Чому? Тому що, так виглядае моя лохина, суниця та все інше. Шуткуємо з чоловіком, що можно знайомих на карпів звати. Біля сосни з води гілочки стирчать. То вишні під водою, тільки самісенькі верхівки стирчать. Для розуміння ось такий вигляд все це мало в грудні. Ті ж самі іви видно на першому фото. Рівень води більше 2-х метрів. Той куточкок вже ніколи не буде таким, як був. Буде інший. Нагадує мені наше життя, поділене на "до війни" і "після війни". Що дивно, гілки у слив та черешень, що стирчать над водою, квітнуть. Може і виживуть дерева? Але, хвилинка спогадів і смутку минула, на дворі весна і життя вкруг нас вирує. Малина. Я не агроном і ніколи ним не буду. Роблю так, як заманеться. Тому, це лише мої думки і все. Як на мене, то в горщику ремонтантна малина. Якщо потрібен врожай раніше вересня, то восени зрізаешь гілки так, щоб залишити третину від загальної довжини. Тоді на цих штурпаках будуть нові пагони с більш раннім врожаєм. Оте, що в тебе рясненько знизу росте, дасть тобі ягоду в вересні і до грудня. Крапивку, що по краю горщика росте, зрізаєшь з частиною кореня, саджаєшь новим кущем і поливаєш стімулятором кореню. Літня малина веде себе по-іншому. Я тільки про свою малину. Вона 2-х річна, тому перший рік, навесні, починае рости-рости, а на другий рік, те, що росло, дає ягоду і потім, поступово, всихає . Тому, коли з ціх гілок зібрана ягода, я їх зрізаю, а нові пагони кормлю, бо це врожай наступного року. Як малина поводить себе в горщиках не знаю, але в ремонтантної коріння наче поведінка орків-загарбників, лізе крізь, куди може дотягнутися. Літня малина якась тендітніша. Якщо ремонтантну я не годую зовсім і ніколи, то літню треба годувати обов'язково. Спостереження за малиною, яка росте в лісі. Пісок і кислий грунт. Якщо десь знайде попід парканом можливість пролізти в мій сад, обов'язково це зробить. Моя ремонтантна Геракл дуже агресивна в мене. Колись ткнула в грунт пару "крапівок" та забула про них. Хотіла сказати "зараз", але там вода зараз, а був справжнісенький малинник, величенький, ріс сам по собі. Грунт- пісок, кислий. Може залежить не тільки від кіслотності, а і від того, наскільки тяжкий і щільний грунт? Це не більш, ніж моє припущення.

Ось за все це, з чого ви глузуете, він і воює зараз. В буквальному сенсі, воює, як і Дощ. Хлопці, тримайтесь і повертайтесь додому живими, щоб будувати Україну, що була в мріях.

Я почала розповідати про те, що щоденники Шелленберга витримали не один друк світових шанованих видавництв. Але зрозуміла, що то марна праця і стерла написане. В мене стоіть на полиці ця книга, придбана була десь в 90-х роках. Щоб зрозуміти, хто такий Шелленберг і чому йому приділяють багато уваги, треба не ритись по интернетовським смітникам або Вікіпедіям. Як мінімум, це потребує часу, вже мовчу про розумову напругу. Тут кілька останніх сторінок теми "свято" якесь. Може краще не займати це "свято", хай собі патякають? На фоні того, що по містам і селам прилітає, гинуть люди, читати в темі про те, куди їхати на відпочинок, це якесь особливе збочення прийняття дійсності. Коли читаю таке, то розумію, чому дуже різне ставлення до нашіх біженців за кордоном. Бо для когось це зруйноване життя і люди намагаються якось пережити те, що з ними сталось і поводяться по-людськи, а є такі, як це "свято" в темі...туристи...

Вам нечего стыдиться. Каждый принимает решение то, которое считает нужным. Я читала ваше сообщение в теме, кажется, о послевоенном строительстве. Ничего отрицательного оно не вызвало. Воспринималось, как рассказ человека, чья жизнь изменилась в одночасье. Мы все здесь такие- к нам пришла война. Многие знакомые уехали, кто куда. Кто в ЗУ, кто дальше. Есть знакомые, добравшиеся до Швейцарии , причём уехали не сразу, а после того, как поприлетало так, что мало не покажется. И там нашли, как помочь. Волонтёрствуют, закупают нужное и отправляют в Украину. На днях увлеченно рассказывали, как выторговали несколько сотен местных денег у владельца магазина, чтобы больше закупить нужного. Киевляне, уехавшие во Львов, помогают переправлять животных не только питомникам, приютам , но и брошенных-потерявшихся-бродячих. И говорят об этом без всякого самолюбования собой. Бывает, что узнаю только потому, что спрашивают о чём-то. Так что, живите, как живёте. Жизнь сама раздаст каждому из нас то, чего мы заслуживаем.

Запитайте в Мувикса, чи як його там, він краще знає. Він тут писав про це.

Пішли в хід аргументи про патріотичність. Виходячі з вашої логики, то ви-патріот. Мені здавалось, що ви здатні спріймати не тільки сарказм від себе, але і від інших. Здалось..буває

Зараз в Вадіма запитаємо, з його досвідом, за скільки годин він би "добіг" до "канадського кордону" Яке в вас було бурхливе життя в першій день війни. Ми нікуди не їздили - бензін не цікавив, нічого не купували- звичайно, що запасів, як в швейцарських кладових, в нас не було, але завжди є запас і виявилось, що його достатьно під час бойових дій в нашому кутку; нікуди не збирались - ось тут пораджу никому не приймати таке рішення, бо воно безглузде, цивільним краще бути подалі.

Не маю бажання розмовляти на тему "хто, куди и як доїхав", але є досвід електрички, котра в березні спокійно доїхала по маршруту " Киів-Умань-Вінниця- Хмельніцкий- Тернопіль- Львів" без всякого треша, с заряджанням на заправках, черг не було. Досвід буває різним, але на цьому краще поставити крапку)

Це питання було не до вас. "Акстись"(с)

Про генератор не думала , не було потреби. І взагалі, мені однаково хто і що думає. Головне, чи влаштовує це мене.

А я тут до чого ? Мені однаково, хто на чому їде. Мене не було , поки ви тут порівнювали варіанти, але ж чомусь мене згадали. Якщо згадали, то так, бавлюсь чадемо (постійно) и суперчарджером, коли випадає нагода. А без них скільки зможете проїхати?

З цікавості. Може у Вадіма є досвід, раз пише про 1500км. В житті все пригодиться.

То запитайте, якщо цікаво. До чого тут Ужгород і Тесли? Я писала про звичайне порівняння і все. Про заправки на Ужгород не знаю, не їздили, а в сторону Львова немає проблем

З свого досвіду. Бак- 70л бензіну, газ-70л, 1000км можно, 1500 км-ні, не виходило. На єлектричкі 350км їдешь, годину-півтори заряджаєшься, якщо є чадемо. Якщо нема, то така відстань буде не в радість, бо зарядка дуже довга.

А проїхати 1500км на одному баку бензіну можливо?

Я не дуже хочу обговорювати ці речі тут. Все, що можу сказати- вона була попереджена , що таке станеться в Придністров'і задовго до сьогоденних подій. За стіни там ніхто не тримався, але так склались обставини.

В мене там мама і виїджати не хоче. Не тому, що вірить телевізору, на то є інші причини. Тому можешь зрозуміти, як я нервую(

Ви мене здивували, тому що відношення до персонажу і складається, як мінімум з біографії персонажу і його справ в різні промежки часу, для мене це так. Не буду коментувати. Вже вище відповіла. Скажу за себе. Більшість того, що викладається в темі вже не є для мене новиною. Щоб зробити висновок, я спираюсь на думку кількох людей, бажано різних поглядів, з різними висновками на одну і ту подію. Тому для мене викладання роликів однієї направленності не несуть ніякої інформації для висновків, зате дає портрет того, кто їх викладає.

В Придністров'ї телевізор каже, що скажена Санду буде їх окупувати, бо румини натаскали ім всякого оружія. Прямо де жавю 90-х.Тоді було все те саме про те, що румини с молдаванами будуть їх вбивати, а генерал Лебідь герой-освободітєль.

День чи два тому подивилась його. Це сюрр. Сидить такий собі сибарит, в шовкому піджаку від кутюр за кілька тисяч не рублів, сорочка теж не малих грошей коштує і бідкається, що він опинився в незручному становищі а-ля приживалки і розраховуе на донати від добрих людей, бо тікав в чому був і йому нема на що жити.

За Бабченко ничого не скажу, бо не дивлюсь його. Але в той день, коли тицьнула на ролик Бабченко, згодом подивилась Накі, Жданова, Фейгіна с Арестовічем та ще когось. Після всього зробила висновок, що, на диво, вони співпадають в своїх висновках і відрізняє їх тільки подача інформації. Настрою мені це не добавило, я і так розумію, що наша перемога буде, але буде вона виснажливою. Мені здавалось, що це розуміють всі, навіть форумні буряти своєю однією клітиною повинні це розуміти. Скажіть, що вас спонукає викладати тут когось, знаючі, що тут зібрались люди дуже різних поглядів на ту чи іншу постать в роликі? В більшості, це нічого не змінить в поглядах, тільки роздратування, особливо, коли, раз за разом, викладаються ролики в стилі "ми всі помремо" ( не в буквальному розумінні).

Не зрозумила. Их там всього біля 2-х тисяч. Кого и навіщо літаками? Там і так шорох стоїть. Населенню телевізор каже , що Зеленський взяв все Прідністровье в заручники і буде тримати до тих пір, поки тварь бункерна не подпише капітуляцію. Вони, на повному серьозі, в це вірять

Так і було. Кафедра наукового комунізму, в кожномі виші, була головною і коли сдавали госекзамен, то екзамен по НК був обов'язковим. Як і комітет комсомолу, котрий наглядав за студентамі. Тому моя викладачка історії виглядала дивно- завжди заплетена коса а-ля Юля і бурштинове намисто на шиї.

В подобных случаях предпочитаю не словари-новоделы, которые, как и история, редактируются в угоду политической конъюктуре, а словари Ушакова и Даля. С Ушаковым всё просто "Толковый словарь Ушакова руссификация РУССИФИКАЦИЯ, руссификации, мн. нет, ·жен. (·книж. полит.). В царской России — насильственное подавление местной национальной культуры, внедрение среди национальных меньшинств, населявших царскую Россию, православия, русского языка с целью их ассимиляции. Руссификация была самым характерным проявлением антинародной, великодержавной национальной политики царского правительства."(с), а вот со словарем Даля намного интересней. Правую часть (фото1) можно читать-не читать, а вот изучение самого титульного листа словаря Даля весьма интересно для думающих людей. Ну и внимательное прочтение странички Даля с трактовкой и написанием рус(с)- даёт понимание разночтения двойного "с".