allanek

В мене він є. Як і годиться карлику, росте повільно. Стосовно кори, тут вам вирішувати. Більш велика фракція буде виглядати більш привабливо. Але в мене всі квітники вкриті такою корою ( посилання). Я намагаюсь не залишати кору відкритою, по ній ростуть грунтопокривні ялівці чи інші рослини. Для них ця кора, наче поживний шар - вони там залюбки вкорінюються. З такою дрібною фракцією легко мати справу, якщо щось потрібно змінити. З неї простіше видаляти бур'яни та прибирати хвою чи сухе листя. Для моїх завдань вона оптимальна з усіх боків, враховуючи і ціну. Навіть там, де вона не закрита грунтопокривними рослинами, мене влаштовує її вигляд. Якщо маєте намір зробити килим з ялівця і з часом кору закриє Айс Блю, то зручніше кора дрібної фракції. Айс Блю, один з небагатьох, хто має дуже пласку "подушку". Серед моїх карликових грунтопокривних ялівців він займає перше місце по повільному зростанню. Навіть ялівець Нана лежачий росте швидше. В мене ваша світлина відображається тільки в малому форматі. Тому не можу розгледіти ваші Айс Блю. Якщо я правильно розумію, то це оті три маленьких ялівці? І чому вибір пав на нього? Бо всі рослини, що я бачу там, мають зелений колір? В мене Айс Блю росте килимом в ногах лускатого ялівцю Мейєрі, блакитного кольору. Стосовно вигляду кори. З часом вона поступово знизу починає дрібнитись, наче компостується. Але то багато часу треба. І, незалежно від розміру фракції, колір трохи тьмяніє( світлини 2 і 3, через рік)

Воно намокає не тільки зовні. Тож закривайте. Крім того, що захищена частина Шиделю , що зовні на даху, в коваля замовили дашок на димарь. На сайті Шиделя дали відповідь: "4. При установці димаря зовні будівлі або в неопалюваних приміщеннях необхідно утеплити димохід панелями з негорючих мінеральних волокон, які точково кріпляться до кам’яних блоків. Товщина шару ізоляції залежить від конкретних кліматичних умов і визначаються теплотехнічним розрахунком. Далі димохід необхідно захистити на всю висоту від атмосферних опадів за допомогою листового металу, фасадних панелей, цегли, штукатурки і тд. Наприклад, утеплений димар покривається сіткою з нахлестом на стіну і штукатуриться паропропускающей штукатуркою."

В мене Фроніус з самого початку на вулиці. Не бачу проблем.

Хіба тільки баклажки? Це щось хворобливе, постійно чіплятися до електромобіля, особливо, якщо нема наміру його купляти.

Зараз пішла хвиля робити крони пласкими. Мені це нагадує, як Ярмольник, за савецкіх часів, показував курча-табака. Цьому ясеню не робила ніякого каркасу, він штамбовий. Просто формую крону- якісь гілки обрізаю, якісь залишаю і листя зверху ріжу, щоб тримати в розмірі до 2-х метрів і зберігати форму парасольки. До речі, скумпія Роял Перпл теж гарно формується. Тому маю не кущ, а дерево з голим стовбуром, на кінцях гілок кулі листя. Спочатку це був вимушений крок- поряд росте складчаста туя, про яку казали, що вона 3м заввишки, але сама туя про то не знає, тому і заввишки вже більше 3метрів та і завширшки теж . Щоб не шукати скумпії нове місце, вирішила зробити з неї дерево. І так вона мені більше подобається, ніж кущем. Я виросла в місті, де скрізь росли плакучі шовковиці. Старі дерева, це фантастичне видовище. А дітьми ми грались в шатрах тих шовковиць. Тому посадила і собі. І формую канделябром кожного року. Бо те, що я бачу- якісь пасми, що звисають вздовж стовбура, викликає роздратування- як можна так спотворити таке гарне дерево? Моя шовковиця ще і ягодами усипана кожного року. Тож і наїстись встигаю.

І мені подобаються всі плакучі (пендульні) форми, навіть хвойні, в мене є пендульні ялини, кипарисовик та тсуга. Стосовно парасольок. Колись, за копійки, купила ясен золотистий. Невеличке дерево, тендітне. Восени, коли скидало листя, хотілось плакати, якщо попадало на очі. Почала стригти його і формувати гілки. Зараз мене питають, що то в мене таке екзотичне росте. І дивуються, коли чують, що то звичайний ясен. Вчора обрізала крону, зробила світлини для архіву.

Зараз є і програми, щоб створити картинку. Але я не користуюсь ні одною і не тому, що я ретроград, навпаки, відкрита до нового і мені не цікаві шаблони. Не користуюсь з причини, що я уявляю і бачу об'ємну картинку в поєднанні розмірів-форм-кольорів. Ні одна програма не дає мені цього. А схеми це тільки база і дуже допомагає на навчальному етапі. Колись я купила альбом міліметрівки, дістала кольорові олівці та почала малювати таку схему...недовго...бо зрозуміла, що мені то не буде корисним. Як не дивно, але сад, це єдине, коли я була в паніці і мені здавалось, що я ніколи не зможу опанувати його створення. Але "йдучи тільки шлях подолаєш". Звісно, помилок на цьому шляху зроблено багато, але сад завжди цікаво.

Я в схеми "гралась" на початку, коли сад починався. Більшість з них зроблені, як трафаретки- підставляй різні рослини і уявляй, як то буде виглядати. Вже через півроку занудьгувала від них і кинула витрачати на це час. Але мені допомогли зрозуміти, як будуть виглядати поєднання рослин і по формі, і по розміру. Експлікації рослин, що додають до картинок, то "сльози"- в більшості люди уяви не мають про розміри дорослих рослин, що пропонують. Стосовно туї Аурея Нана. Вона карлик- тож росте повільно. З конікою буде гарне сусідство- будуть мати пропорційність в розмірі та поєднання в кольорах. Собі посадила в саду, бо бачила, як вона виглядає в саду неподалік від мене, там Аурея віком 20 років не дотягує і 1,5м метрів в висоту. Для розуміння швидкості росту. Фото сходила зробила тільки що, висота трохи більше 1 метра. Посадила році в 2015 або 2016, заввишки 30-40см.

Ні, людина не розуміє, що мережа, до зарядок якої хочеш підключитись, присилає дислокацію зарядок на телефон. І не завжди ті зарядки знаходяться на автозаправках чи прямо на дорозі, іноді це може бути біля супермаркетов , або десь у дворі якоїсь організації, біля траси. На таку ми заїжджали, коли повертались з Польщі . Навіть в моєму селі, біля Фори, були розташовані зарядки. В Європі поширена практика ставити зарядки біля супермаркетів. Мережа німецьких магазинів, незалежно від країни, де має магазини, зробила зарядки для електромобілей, взагалі, безкоштовні. Приїхав на стоянку, поставився на зарядку і пішов за покупками. Не мати досвіду електричку, але мати "думку". Це нагадує -" не читав, але засуджую". Якщо людина має натхнення робити з себе посміховисько, ніхто не в змозі завадити цьому.

Буде. По площі. Вже через рік, максимум два, будете шукати місце, щоб пересадити половину з того списку, що ви написали. Набір рослин- це Марді Гра. Стільки жовтого на невеличкому клаптику. І жовтий, що може бути не сумісним між собою. Ауреа Нана (туя) має, скоріше холодний салатовий з легким холодним жовтим. Вона не виглядає жовтою, як на мене. Спірея Меджік Карпет. Дуже цікава спірея тим, що забарвлення листя постійно змінюється. Якщо і є жовтий колір, то недовго. Я її пам'ятаю спочатку жовто-гарячим кущем, коли починає квітнути, має рожеві квіти на фоні яскравого салатового кольору. Зараз, як раз, квітне. Якщо обрізати після цвітіння, починає знов змінювати забарвлення. Ялівець Грін Карпет. В мене він є. В нього нема чистого яскравого зеленого з жовтим. Має доволі глухий колір. І росте повільно. Помилилась. В мене не Грін Карпет, а Голден Карпет. Але це небагато , що змінює, бо в обох доволі глухі кольори. І головне, що росте повільно. Якщо не хвилює швидкість, я б подивилась в бік лежачого Нана замість Грін Карпет. Він дуже красунчик. Коніка яка? На 7кв.м три вертикалі ( смарагди+коніка) це занадто. 3 Кущі барбариса, 2 з яких червоні (різний червоний) плюс кругленька туя жовтого кольору та спірея, що теж має форму кулі і мінливе забарвлення. Ой... Кажіть, якщо треба, можу подивитись в архіві спірею та тую Аурею, може десь є фото і ялівця.

Мої пухироплідники Діабло та скумпія Роял Перпл ростуть на сонці. В мене, скоріше, проблема знайти тіньове місце. Кущі пухироплідника тримаю стрижкою в тому розмірі, що потрібен, інакше вже давно перетнули би 3м висоти та і завширшки теж не зупиняться, якщо дозволити. Чорні дірки...Якщо масивом, то так, буде чорна дірка, незалежно від освітлення. Якщо акцентом, то дуже гарно виглядають в саду рослини з червоним листям. Навіть маленька скумпія Лілла горить вогником на сонці і листя, майже, чорне, коли сонця нема, все одно, привертає увагу. За 10 з гаком років мій сад приміряв на себе різний "одяг". Незмінним залишалось одне- це хвойні, багато хвойних. В саду, де багато сонця. Мені подобається монохромність і важкуватість хвойних рослин. Прийшла до того, що білий колір, за будь яких умов, це гарно і не дратує. І мій особистий парадокс. Я не люблю рожевий і жовтий. В підсумку в саду залишились рожеві троянди і поселились лілейники жовтого кольору. А лілейники лавандового з жовтим (лимонним) горлом мене зачаровують, особливо спайдери та УФО. Відтінки холодного жовтого , що наближається до лимонного кольору, це гарно, незалежно від того, скільки сонця в саду. Може сад, де переважають листяні рослини, не сприймає і не поглинає так жовтий колір, як це стається в саду хвойних, тому тобі і "не комільфо". В мене є барбариси лимонного, жовто-гарячого та червоного кольорів. Різниця того, як вони вписуються в сад, велика. Якщо Голден Карпет це свято, теж саме не скажу за інші. Як і ялівці- все, що має натяк на жовтий, придає саду легкості та об'єму, незалежно від того, на сонці ті рослини чи в тіні. Про твоє "не комільфо". Воно в мене є, але дуже короткий проміжок часу. І не завжди. Ближче до 5-ої вечора, коли сонце падає на рослини так, що сад наче піском притрушений. Тоді не тільки жовтий, а всі рослини виглядають "не комільфо". Незрозумілий, вицвілий, безбарвно-жовтий колір лежить на всіх рослинах. Дійсно, жовтий колір рослин посилює цей ефект. Але в мене то якісь хвилини, тому і кажу, що жовтий для хвойних, то свято.

Ні, не вона. Там людина розповідала, що озброєна до зубів, що сина-підлітка навчив зброєю користуватись, що ще на підступах до будинку стоять усілякі пастки. Чи то він в Китаї жив якийсь час, чи ще в якісь країні. Мені, наче, запам'яталось, що він був військовим, але це не точно. Я думала, що то виняток, але ж бачу, що ні. Чи то вже паранойя, що люди в мирний час живуть, як на війні. Хіба то життя ?

Я розумію, що ми , зараз, дуже знервовані, але настільки ...Ви серйозно ?

Десь на форумі є тема, де людина розповідала, як він підготувався до зустрічі з тими, хто надумає залізти до нього в будинок. Там розповідь про захист будинку нагадувала одного з героїв фільму "Тремтіння землі", в якого будинок був схожий на поєднання захистного бункера зі складом зброї.

Гарненький руденький. зі спостереження в саду склалось враження, що рослини з червоним листям, все ж, таки, роблять картинку візуально важкою, нема легкості , рослини жовтого кольору, навпаки, додають легкості і в саду здаються прикрасами. Те руденьке повинно додати легкості.

Там по вулицях таке літало і не тільки таке. Літало таке, що сторічні сосни зрубало, наче ніж вершкове масло.

Жовтий бачила, червоний маю. А рудий, це як?

Дай Бог, щоб так воно і було, але краще не перевіряти, чи допоможе. Неподалік від мене. Прямий приліт. Це все, що залишилось від будинку. і він там не один такий.

І чим це допоможе? В мене будинок одноповерховий. Ховатись нема куди. "Дві стіни" теж не спрацює, бо якщо не вікно, то шафа з дзеркалами до стелі. Тому, коли виходжу подивитись на "небо в діамантах", здається, що на терасі безпечніше, ніж в будинку.

Так, згодна, що в нас троянди Остіна добре почуваються в затінку. Багато кого вони розчарували, коли з'ясувалось, що вони пристосовані до вологого і не дуже сонячного клімату. В мене була ще остінка Golden Celebration. Може я вибирала такі сорти, але склалось враження, що ці троянди створені для пейзажного саду. Принаймні, обидві троянди мені важко уявити в окремому розарію. Коли купувала, навіть, гадки не мала, наскільки він є прикрасою саду. Але місця потребує. В мене один Блю Ерроу був дуже пошкоджений уламком чогось, що летіло в наш бік а початку війни. Ялівець прибрали. В голові сидить цвяхом думка про те, щоб на те місце посадити пухироплідник. В мене насівається багато малечі від дорослих кущів. Цікаво, що з листям зеленого кольору набагато більше ніж з червоним. Сіянці з червоним листям то треба пошукати. Крім блакитних ялин червоне забарвлення пухироплідника дуже пасує трояндам рожевого кольору холодного відтінку.

Вчу, дурнику. 20230531_095021.mp4

І без вашого підтвердження вже здогадалась, що вище цього органу ваші очі не підіймаються. Якби тільки очі, схоже, що і язику теж є , куди прикластись. Що ви там про Мордор казали? Ментально ви з нього і не вилазили ніколи. сказав той, хто не знає ні української, ні бруднодупої, яку ввічливо називає "російською". Українською мовою " рахувати" може мати кілька значень, в тому числі і в випадку, коли я замість "вважати" використала "рахувати". slovnyk.ua/index.php?swrd=рахувати "6. перех., за кого - що, ким, чим, розм. Те саме, що вважати. Рахувати його [хазяїна кав'ярні] за постійного члена нашої сімки важко (Ю. Янов., II, 1958, 99). 7. неперех., розм. Думати, розмірковувати над чим-небудь. [Кнуриха:] Все знаєш, рахує [Василь] про діла людські і мучиться, що не по правді народ живе (Мирний, V, 1955, 91); [Свічка:] Погано ж ти рахуєш, воєводо, Коли життя за грамоту даєш (Коч., П'єси, 1951, 220); // із спол. щ о. Грунтуючись на чомусь, робити певний висновок, певне припущення з приводу кого-, чого-небудь. Роздумав собі [Гринько] так, що ожениться з Варварою, бо вона має хатчину й городець. Рахував, що на бульбу й капусту вистане [вистачить] їм грунту (Март., Тв., 1954, 318); Він рахував, що як письменний Зінько пристане до його, то вони вдвох таке заведуть, що ну! (Гр., II, 1963, 347). 8. у знач. вставн. сл., неперех., рідко. Уживається для підтвердження певної думки. - І піп, рахувати - свячена особа, а він, як якийсь казав, важить на моє добро (Март., Тв., 1954, 286)." Коли я кажу, що замість поради мені, самому треба стулити пельку, тож маю надію, що я в правильному сенсі користуюсь висловом "стулити пельку".

Я бачу, що ви не знаєте і того, на якому намагаєтесь мені відповідати. Невже? Тоді дивно, що згадали його , як приклад. В вас проблеми не тільки зі знанням мови , ще і з логікою погано. Ви, поки що, докотилися до Чехії. І те, що ви миєте унітази в Чехії, ближче до Європи ваше мислення не наблизило.

Троянди...з тих, що залишились в саду...Остіна The Shepherdess. Залишилась тому, що нікому не заважала і я цьому рада. Невеличкий кущ, розлогий, росте під ногами великих рослин. Якщо і бачить пряме сонце то дуже недовго в другій половині дня. Троянда не поширена в наших садах, але для невеликих ділянок, в напівтіні, якщо є бажання мати троянду, то можна розглядати цю троянду. Невибаглива, не хворіє, навіть не скаржиться на те, що я її не годую. Згадую за неї, коли бачу, як квітне. Якщо шукаєте компаньйона до блакитної ялинки, то червоний пухироплідник мені дуже подобається в сусідах.