АлександрБ.

Піввідра ?! За консультацію та чудодійне перевтілення лівих у праві - мусиш віддати десятину.

Дуже просто, береш дерев'яну паличку відповідного діаметру, пхаєш у плашку, нарізаєш різьбу, не менше 10-ти ниток. Викручуєш паличку, заміряєш загальну довжину усіх 10-ти кроків. Звичайною лінійкою, якщо вже навіть штангенциркуля не є. Наприклад, вийшло - 5 мм. Ділиш на 10, у стовбчик, якщо калькулятора не є. Отримуєш крок - 0,5. Якщо вийшло 12,5, тоді крок - 1,25.

Ні, це не так. Літера "Л" у стилізованому крузі - то логотип Львівського інструментального заводу. Друга зверху, М4 - Московський завод різального інструменту «Фрезер». Плашки на фото - усі праві. А плашки з лівою різьбою позначаються літерами "Л", або латиною "LH". Дуже старі совітські позначення - "ЛЕВ".

До речі, як Ви, майстри, вирішуєте проблему конденсату на транзитних стояках ХВ ? Тим більше, коли вся та "інженерія" закрита декоративом у нішах?

Зрозуміло ..., а що далі, алюміній так і залишається, чи демонтується, заради наступного мармуру ?

Плями, що на фото нижче, ймовірно, мають іншу природу. Вірогідно, що оці відливи, змонтовані у нішах паркану, - поперше, мають замалий відступ крапельників, і вітер зриваючи краплі, переносить іх відразу на близькорозташовану стіну, - подруге, конструктивно, цей тип відливу не дуже вдало застосовувати у зовнішньому середовищі. У цього типу відливів край крапельника пологий, великого радіусу, на ньому можуть затримуватися багато крапель. Звичайні відливи, з простого листового матеріалу, з гострим закінченням краю, кращі. Там практично не збираються краплі. Бажано поспостерігати під час дощу, і, можливо, замінити відливи. . .

... і ще, зносити паркан необов'язково.

Сторону забору, де фундамент облицьований "чоколядкою" - також облаштувати відливами відповідної конфгурації. Відступ крапельника (нижнього краю відливу) від забору - робити якомога більше. Також бажано перевірити правильність монтажу та якість функціонування (зливу води під час сильного дощу) верхнього покриття (дашку) на стіні забору. Але на фото не видно якихось візуальних наслідків, що свідчили би про недоліки тих, верхніх елементів.

Що робити ... 1. Обережно повишкрібати пісок і бруд з-під руберойду. Але це само по собі мало що дасть. 2. Замовити /виготовити відливи (на обидві сторони забору) за відповідними розмірами. Обов'язково повинна бути верхня відбортовка, для вклеювання у паз стіни (див. малюнок нижче). 3. Коли вони вже будуть у наявності, фактично; - болгаркою з алмазним диском прорізати в стіні горизонтальний паз. Глибина - 10 мм. 4. Запустити у паз силікон, встромити у паз з сіліконом відбортовку відливу, відлив закріпити саморізами до стіни, на стику стіни та металу, зверху паза, сформувати безперервний акуратний гладенький валік з сілікону. Цей валік має гарантовано унеможливити затікання води між металом та стіною. Має бути отак : . .

На одній з фото видно отвори з-під демонтованих саморізів, які, вірогідно, кріпили металеві відливи. Але, знову ж таки, судячи з фото, ці відливи зовсім не виконували свою функцію. Мабуть тому, їх і демонтували. Бо відливи були змонтовані принципово невірно, просто "щоб було". Вони були просто притиснуті саморізами до стіни, з якимось інтервалом. Так от, біля саморізів метал був притиснутий добре, а на ділянках між саморізами - відступав від стіни. Тому туди, під відливи, по стіні стікали опади. Тобто, було неправильно. Отак : . .

У Вас тіло забору (стіна) підсмоктує вологу опадів по зовнішній лінії стику "руберойд - стіна". На бетонний фундамент Ви поклали руберойд, у якості гідроізоляції від підсмоктування через капілярний підсос з самого тіла бетону. Ймовірно, що саме цей шлях підсосу - і перервано (якщо на бетоні не було гострих виступів і руберойд не продірявився). Але, бічні краї руберойду виступають з під габаритів стіни, і, коли на руберойд поклали вагу стіни, його добряче притиснуло. А от вільні краї трохи підняло догори. З часом, у щілини під руберойд нанесло піску і бруду, утворилися невеликі "басейни", з яких нема стоку. Там, у тих місцях, під час опадів, накопичується волога, яка в подальшому всмоктується у тіло стіни. Ці осередки вологи усередині стіни і є причиною тих плям, де відпадає штукатурка. Якщо Ви уважно обстежите виступаючі полоски руберойду, то зможете впевнитися, що саме у місцях, під плямами, руберойд трохи задертий угору, тобто там - басейн. По малюнку нижче можете зрозуміти суть процесу : . .

Помилка, мав на увазі гноміка . Вибачаюсь ... Але, якщо зустрінеш у продажу - купиш пару штук і мені.

Якщо будуть зазори, навіть і невеликі - закладна стійка (брус, труба, ...) буде хитатись у тій дзюрі. При тому ще й стукати й скрипіти. Якщо вже й робити, то так, щоби мінімізувати зазори (хитання стойки під час коливань гамака). Цього можна досягти лише за умови, що контактувати будуть метал (на стійці) - з металом (у дірці): Усі інші комбінації матеріалів у цій парі з'єднання не будуть мати стабільних розмірів. Тому : 1, Бетонувати у грунт тільки металеву трубу (тут взагалі нема альтернативи). 2. У якості стойки : - або цільну трубу, обшиту декоративно з 4-х сторін дошками ( буде а-ля брус), - або таки натуральний брус, але з одягненою металевою трубою у нижній частині (що буде заходити в дірку). Оскільки на практиці не бува труб з такими розмірами, щоб заходили одна в одну тугенько і без люфту, підганяти таку пару з'єднання можна шляхом наварювання на стійку металу необхідної товщини, з наступним "болгарінгом", до чіткого співпадіння та тугого вставляння. Глибину труби, що бетонується, радив би не менше 1 метру. Плече з меншої довжини може призвести до розхитування стойки у грунті разом з бетонною "пломбою". Закрити отвір можна пластиковою заглушкою, що показали вище. Зверху, на заглушку, на сілікон можна приклеїти якусь садово-декоративну іграшку, скульптуру (качечку, гоміка, ...). Тоді вона буде виглядати, наче тут так і треба, і ніхто не буде наступати.

Ого, Вам пощастило ще застати Совітську Армію !? Особисто !?

Чому Ви це питаєте у мене ? Я - аматор, не знаю ПУЕ, тому мені можна все, що заманеться. І навіть більше.

У моїй особистій, непристойній практиці електромонтажника-самоучки, були випадки монтажу з десятка двохрозеточних блоків на проміжних трасах. Лінія заходить - два підрозетники - лінія виходить. Усі кабелі - ВВГ-П нг 3х2,5, внутрішні з'єднувальні проводки - з цього ж кабеля. Тобто всі - моножили. Блоки розташовані 200 мм від полу, працювати можна тільки лежачи, на пузі. Навкруги, на картонках, розкладені : - праворуч, під праву руку - інструменти, , проводочки, термоусадка ... - ліворуч - лупа, прес, фен, тестер, шланг від пилососа. На один блок йшло біля півтори години. Усе вмістилося, але було важко формувати моножили у правильній послідовності, щоби потім усе це можна було коректно втрамбувати в підрозетники.

Відповів на питання AndryG : Але питання лишається відкритим: ПВ1 і ПВ3 в одну гільзу грішна справа чи благословенна? - запропонувавши колезі один з альтернативних способів поєднання моножил та багатожильних проводів. Спосіб, який прибирає його фобії щодо негуманного поводження з мілкими жилками: Сподіваюсь, що зміг втамувати Ваше невдоволення. А що, конкретно до цієї ситуації, запропонували Ви ?

Для збереження канонічних традицій - запропонував би вчинити так : - спочатку багатожильний обтиснути окремо у маленьку гільзу, - потім, за фактом його чудодійного перевтілення, наректи його одножильним, - ну, і нарешті, вже сміливо обтиснути його разом з одножильними, згідно канонів для одножильних. Паяльником, встромленим у каніфоль, провести обряд обкурювання, з вичиткою напівспівом Правил ПУЕ. Алілуйя !

Це не так. Зовсім не так, через скло нічого не просочується, тим більше без проблем. І, завважте, Вас при тому не назвали безграмотним, або неуком. Це - недостойно.

Ось, аналогічна тема. https://www.stroimdom.com.ua/topic/26181-pro-sechenie-provodov-pri-trehfaznom-podklyuchenii-odnofaznyh-nagruzok/ Більш інформативна.

Перше, я не електрик, тим більше не професійний. Друге, не маю рівня, щоби оперувати векторними поняттями. Мабуть, Ви праві у своїх викладках. Дійсно, процеси у трифазній системі набагато складніші, ніж може намалювати просте уявлення. Але мій посил був лише у тім, щоби ТС використав свій наявний кабель за стандартним підключенням, не переплутуючи фазні проводи з нульовим. Також, загальновідома практика виробництва та використання кабелів з заниженим перерізом нуля. Якось же вони працюють ... ? і не тільки на лініях єлектродвигунів, у промисловості. Безліч кілометрів таких кабелів було успішно "прихватизовано" та працює на користь простих домогосподарств. З геть незбалансованими мережами.

Це замало, кабель жорсткий, не гнеться, а довжина - не один метр. Радив би трубу не менше двох діаметрів від кабеля. Коли почнете затягувати - зрозумієте.

. Навіщо Ви даєте такі поради ? І підштовхуєте недосвічених до прийняття недалекоглядних та некоретних рішень. - - - - От, спитаю Вас : - Скажіть, чи можна зберігати діхлоретан, перелитий у пляшку "Козацької Ради" у холодильнику ? Поряд з банкою солоних огірків. Пляшка ж скляна, їй же нічого не станеться. І діхлоретану також корисно, довше не зіпсується.

Краще так не робити. З "електричної" точки зору таке роподілення не заборонене і буде працювати. А от з організаційно-логічної та експлуатаційної зручності та наглядності - це повний АЛЛЄС ! Навіщо так заплутувати і себе і інших. Ну от, Ви особисто, ще можете тримати у пам'яті, що у нормальному, по-людськи зробленому кабелі, десь там, переплутані перерізи фазних проводів. А якщо, припустимо, у Ваше електрохазяйство змушений буде полізти хтось інший (діти, онуки, найманий електрик ...). Нахіба йому оті головоломки. Або, з часом, захочете погратися з навантаженнями на різних фазах. Або десь, кудись додадуться додаткові нагрузки. І що тоді ? - Перелопачувати усю комутацію, щит ? Або просто перекинути фази місцями (на те завжди існує багато причин !!! ). До речі, гарні хлопчики, (котрі слухалися маму, татка, і також порад на Форумі), - то відразу встановлюють перемикачі, щоби перекидати фази одним рухом. Також варто розуміти, що нульовий провід геть не потрібен такого ж перерізу як і фазний. У нормальному стані мережі, як тут вже писали, струм у "нулі" відсутній, майже. Навіщо там 10 ?.. там і 6 забагато. Тому послаблювати один з робочих проводів нормального кабеля, та ще й заради незрозумілого, невиправданого збільшення "символічного" нуля, - це дуже дивна процедура. Трьохфазний кабель залиште для фаз як є. Решту дотягніть за необхідності та реалістичного підходу.

Неважко знайти багато місць, де можуть просто тупо зробити те, що буде накреслено на кресленнях. А от грамотно та компетентно спроектувати виріб, а потім коректно випустити креслення - це справді важке завдання. Тим більше одиничний виріб. Тим більше, з відповідальністю за кінцевий результат. Ви ж бажаєте якісний кінцевий результат ? А потім потрібно буде встановити цю коробку на місце. А щоби вона стала на місце, без застосування "синьої ізолєнти" , проектант повинен САМ коректно зняти розміри, у Вас по місцю. І на кожному етапі буде виникати слизький момент переходу повноважень, компетенцій та відповідальностей між різними Виконавцями. І вишенька на торті - Замовник повинен мати змогу проконтролювати якість процесу встановлення та пуску. Найкраще у таких випадках, коли Замовник : - сам знімає розміри на своєму об'єкті, - сам проектує, сам робить креслення, - сам знаходить Виконавця залізяччя, робить замовлення, - сам приймає готові залізяки, - сам встановлює.