DecorMaster

А що тоді можна було б сказати про цю трипільську миску? Її фрагменти знаходили розкиданими і в різній ступені деформовані після пожежі. Як знахідки різних років, фрагменти тривалий час зберігалися окремо і під різними інвентарними номерами. Вареників у ній вже точно ніхто нікому не подасть, однак експозиційний вигляд можна забезпечити речам навіть з кількаразово гіршою збереженістю. Типовий склад і послідовність реставраційних заходів для кераміки: І. Видалити нестійкі забруднення; ІІ. Видалити стійкі забруднення; ІІІ. Знесолити черепок; ІV. Укріпити поверхню черепка; V. Підібрати і склеїти фрагменти; VІ. Замастикувати шви і восповнити втрати; VІІ. Затонувати восповнення. За кожним з пунктів готовий детальніше проконсультувати. Викинувши те, що за Вашим розумінням "своє віджило" - Ви викидаєте у смітник не просто сторінку історії. Ви оббираєте себе: або прибідняєте власну колекцію, або зменшуєте вартість знахідки. Наскільки багатшим був би експонат, якби він складався не просто з купки мінералізованих монет, а з горщиком, в якому його колись давно хтось заховав, з документальним супроводом із описом місця і умов знаходження та фотоматеріалами з місця знахідки та процесу реставрації. Я в цій темі закликав з самого початку: або розвивайтеся, вивчаючи суть археології, або закиньте цю справу і не накликайте на себе якусь біду. Якщо закинути вже морально-психологічно важко - вчіться робити це з максимальною користю. Тоді Історія вам пробачить.

З цієї Української землі, котру ти, мавпо, топчеш. Радій горщику, доки не луснув! (с)

??? Бу-га-га!!! Якщо колись когось радянська влада і записала українцем попри його справжнє етнічне походження, то хіба що з метою зформувати "п'яту колону". Може, знаєте приклади репресованих москалів за те, що відмовлялися записуватись так, як наказувала партія? Ніхто так насильно українцем нікого не робив, як репресували і зкацаплювали українців, заставляли українських священників переходити у "масковскає праваславіє", і т.д. Якщо хтось і був з кацапа переписаний на українця, то засланим перевернем він став свідомо. І нема чого тепер жалітися. До перевертнів жалю не було, нема, і не буде.

Тут нема що бавитись у стратегії. МАМАЙ без ніякої програми просто в один день взяв, і повернувся до мови предків. У мене це було значно поступовіше: спочатку я почав українською відповідати на уроках в школі на тих предметах, викладачі котрих викладали українською, пізніше я з усіма україномовними почав говорити українською, потім в середовищі, де переважали україномовні, і лише згодом - з усіма. Мені ніхто не вказував, коли, як, і з ким я маю почати говорити українською. Я тільки знав, що хочу повернутися до мови предків, і мені непотрібна була ніяка програма. Знаю сімї, де батьки з дитинства російськомовні, і продовжують всюди спілкуватися російською, однак удома створюють україномовне середовище спеціально для дітей, щоб вони з дитинства звикали говорити українською, адже російською їх і так навчить вулиція і ЗМІ. На сьогодні і без програм люди потихеньку самі для себе вирішують мовне питання. Кожен так, і в той час, і в тому обсязі, як йому самому це зручно, а тому і приємно. Важлива тільки кінцева мета. Її держава зобов'язана поставити. Коли і хто до цієї мети наблизиться - це вже особиста справа кожного. Як казав кінорежисер Юрії Іллєнко - народ, як дерево в саду; про нього можна дбати, але не можна спроектувати. Все просто: коли засуха, його слід підлити, коли атакують шкідники - обробити, коли дозрів урожай - зібрати. Збирання урожаю і полив за наказом партії, сподіваюсь, вже пройдений етап, котрий вже ніколи не повториться. Повернемось знову до Вас. Ви - російськомовний. Журналові на якій мові віддали б перевагу, при однаковому змісті? На іноземний фільм з яким дубляжем Ви краще пішли б у кінотеатр? У Вас є такий вибір? Щоб Вам надати такий вибір держава має створювати програму, чи просто забезпечити Вам його? Щоб забезпечити школи україномовними підручниками, слід складати програму, чи просто взяти, і надрукувати їх нарешті в достатній кількості? Щоб вулиці наших міст більше не носили імен кривавих ідолів, слід складати програму, чи просто перейменувати їх? Я вже писав, що програми потрібні упершу чергу тим, хто нічого не вміє робити, крім як складати програми. Нам від держави потрібна не програма, а конкретні давно відомі дії.

Ми швидше говоримо про одну мету, але трохи інші методи. Ви казали про якусь там програму. Наявність програми, поідеї, вимагає її виконання. А хто зможе скласти програму переходу на українську мову для, наприклад, фізика-атомника, врахувавши усю специфіку галузі в цілому, і кожного науковця зокрема. Ви - людина патріотична, хоч і російськомовна; дуже навіть за українську мову, однак з певних особистих причин досі вживаєте переважно російську. З такими цілком реальними для багатьох наших громадян даними, уявіть себе вченим, котрий стоїть на порозі якогось значного відкриття. Вам якнайшвидше хочеться завершити і опублікувати результати своєї роботи, аж раптом Вам нагадують, що за Вами висить боржок - Ви ще досі не виконали певний пункт "Держаної програми про ... бла-бла-бла, поширення, престижність і т. д." Ваша реакція? Або Ви відкладете все, і візьметесь за виконання програми, при цьому попри увесь патріотизм у Вас явно лишиться певний гіркий осад з думками "нафіга ця програма?", або заб'єте на програму, і все-одно лишиться не менш гіркий осад, що держава, яку Ви любите, якось лишила Вас своєю програмою поза-законом. Будь-які програми потрібні в першу чергу тим, хто їх складає, і про них звітує. Згадайте темпи освоєння космосу, поки не почали складатися "довгострокові програми освоєння космосу". Коли вчені почали намагатися виконувати програми, у них майже не лишилось часу на освоєння космосу. Чим менше держава втручається в певну галузь зі своїми сраними програмками, тим краще та галузь розвивається. Почалися жнива. Чого не вистачає аграріям? Програми? Всі як в один голос бажають, аби держава припинила своє безглузде втручання і припинила розпоряжатися їхнім врожаєм. А для цього програма не потрібна. Для цього треба просто невтручатися, а не видушувати з селян зерно за тими цінами, обґрунтованість яких примарилась азарову.

Єдине корисне, що держава може зробити для мови, це заохочувати. Заохочувати книговидання, заохочувати бажання у людей вчитися і вдосконалюватися. Заохочувати матеріально, зниженням податків. Але не методом складання якихось довгострокових програм, які ніколи не виконувались, не виконуються, і виконуватись не будуть.

Я вже десь про це писав. Трохи більше ста років. Зародився незалежно одне-від-одного на територіях Німеччини та Росс. імперії, як у найбільш технічно відсталих і неконкурентноздатних на світовому ринках країнах. В англії на той час вже давним-давно повним ходом було запущено машинне виробництво, в той час як німці і наші продовжували усе стругати вручну. Проблема англійських товарів при їхній дешевизні полягала в тому, що вони мали доволі архаїчний вигляд і зручність у використанні, а вносити зміни в конструкцію запущеного в масове виробництво продукту ніхто не поспішав. На цьому і зіграли. Вручну випускаєму продукцію почали вдосконалювати буквально з кожним наступним зразком, максимально наділяючи її зручністю і естетичним виглядом, не забуваючи про зниження собівартості. Це дозволило скласти гідну конкуренцію дешевому англійському краму. Отаке вдосконалення продукції своїми конкурентами англійці назвали словом "дизайн". Через більшовицький переворот у нас не прижилося. Приблизно так.

Перед тим, як починати вскривати лаком усю відмостку, раджу випробувати лак на окремому шматочку камінчика. Деякі фасадні лаки просто жахливо спотворюють колір. Акрилові на водній основі на колір практично не впливають. Коротше, спочатку краще спробуйте.

Якраз це те, куди держава краще б не втручалась. Вчені з різних країн можуть вести спільні проекти і чудово порозумітися без втручання держави. Єдине, що може зробити в цьому питанні держава, це сприяти розробці мовознавцями певних варіантів термінології. Але вже точно не державі, і навіть не мовознавцям, і тим більше - не паперовим "програмам" визначати, котрі з термінів приживуться, а котрі - ні.

Все залежить від того, хто планує ці витрати, і яку несе за це відповідальність за їх дотримання. Якщо людина з досвідом і така, що може підписатися під матеріальною відповідальністю за дотримання бюджету, то проект буде зроблено так, щоб обов'язково вписатися в його бюджет. А якщо усе планує просто якийсь фантазер зі знанням 3D компютерних програм, то реальна реалізація може і в 10, і більше разів перевершити заплановані витрати. Тоді один тільки унітаз може перекрити усе будівництво.

А в чому власне проблема? В російській майже уся термінологія - "іншомовного походження". Там навіть квітам, травам, і місяцям року не спромігся дати власних назв, запозичивши з латини. Та мене уся російська мова з її телячою вимовою так забавляє

Ні, не так. Там ні слова про "національну кровну чистоту". Тільки про те, що россійськими проблемами і слов'янською єдністю в Україні найбільше переймаються, м'яко кажучи, люди не дуже слов'янської зовнішності. Українське село, на відміну від міст, лишалося протягом багатьох століть аж поки по ньому не пройшлися "совком", дуже консервативним у питаннях традицій і моралі. Якщо хтось нехтував релігійними святами або моральними принципами, сільська громада просто переставала спілкуватися з ними. А заодно і з тими, хто продовжує спілкуватись з провинившимся. Від таких відмежовувалися і припиняли спілкування. Такий собі механізм самоочищення. Продовжувати жити в селі в умовах ізоляції - неможливо, тому єдиним шляхом для ізгоїв було переселення в місто. І однією з найперших причин, за якою потрапляли в ізгої - це якщо раптом дитина народилася без батька, або дуже не схожа ні на кого з родичів.

Суть Шевченкової поеми "Катерина" не в тому, що її написав Шевченко, а тому, що вона змальовує типову жіночу долю в Українському селі, якщо дитина нагуляна "на стороні". Відомостей про те, що котрусь з моїх бабців вигнали з села за те, що дитина явно не схожа на тата - не збереглось. А де я до неї чіплявся? Я ніде на форумі навіть терміну такого не використав. Можливо, ківалов дуже навіть чистокровний. Тільки явно не слов'янсього племені. Як і більшість попередніх творців законопроектів про підвищення статусу російської мови, ківалов, м'яко-кажучи - "не русскій":crazy:.

Якраз він може. Афера в тому і полягає, що часто розкручують якраз тих, хто не може. Я такого не казав. Знову повертаючись до світу автомобілів - є автомобілі, в яких принципово тільки найдорожчі матеріали, а є і з цілком звичайних. Проте навіть існування найдешевших автомобілів не означає, що вони доступні кожному. Є межа дешевості автомобіля, нижче якої опускатися нерентабельно, з яких би дешевих матеріалів він не був би. І таке буває. Ви просто оминайте таких. Я ж писав, що раджу починати робити замовлення з озвучення запланованого бюджету. Проте озвучення запланованих витрат ще не гарантують, що будь-який дизайнер в них впишеться. Гарантовано впишеться той, котрий вестиме авторський нагляд підписавшись під матеріальною відповідальністю за невиконання бюджету. Але як я писав - не кожен замовник готовий за таке платити. Середньостатистичний працівник автоскладального цеху в Німеччині має можливість купити середньостатистичне німецьке авто. Аналогічний працівник в Україні подібної можливості не має. Тому насправді він - не аналогічний у якості виконання обов'язків. А байки про слов'янський та німецький менталітети - то все вигадки гебельса, які так припали до душі тим, хто не хоче нормально платити. Так само і в більшості перукарень. Середньостатистичний перукар найчастіше працевлаштований неофіційно, ніякої відповідальності не несе, і взагалі не дорожить робочим місцем, бо з такою низькою зарплатою він якщо чого іншу роботу знайде. Знайти такого перукаря, котрий виконає геть усі забаганки, впринципі, можливо. Але фінансово - непідйомно. Тому, наприклад, мене зазвичай стриже моя теща. Я вцілому задоволений. Нікого ж не напрягає, що за один Бугатті Вейрон намагаються за один раз взяти стільки, скільки коштують 200 Ланосів. А взявши Ланос, неприйнято скаржитись, що його динаміку. Воно то, звичайно, можна, але в чому глузд? За що заплатили, те і маємо.

Щось мені здається, що він за національністю такий самий русскій, як і ківалов. Якби в усіх русскіх досі була така фізіономія, міф про слов'янське коріння москалів виглядав би ще кумедніше.

Як любив відповидати один мій знайомий живописець на питання типу "а ти так зможеш?" - "зможу, якщо у Вас вистачить грошей". Як тут вже писали, навіть шпалери можуть видрукувати під замовлення. За певну ціну. Поідеї, в портфоліо дизайнери відбирають тільки найкращі свої роботи. А кращими в більшості випадків будуть ті, що з найбільшими бюджетами реалізації. При цьому слід дивитись не просто на компютерні візуалізації, а на візуалізації з фотографіями із завершених об'єктів. Тоді можна приблизно оцінити готовність дизайнера створити дизайн об'єкту, а не просто гарну картинку, котра не піддається матеріалізації. Я на форумі неодноразово бачив прохання зробити недорого приблизний "дизайн" або "візуалізацію". Тільки дизайн не може бути приблизним. Приблизним може бути тільки ескіз дизайну, як автомобільний концепт-кар, котрий діставшись до конвеєру через фінансову складову найчастіше втрачає частину принад. Ну, і бажано, щоб дизайнер підписався під реалістичністю вкластися у виконанні проекту в заданий замовником бюджет. А це вимагає оплати авторського нагляду, на що мало який замовник фінансово готовий піти.

Саме так. Для тих, хто не в курсі: станом на ті часи, коли татари вбивали князів, фотографію ще не винайшли. І навіть в часи фальшування "імпіратріцай" історії фотографій ще не робили. Але щось мені підказує, що навіть якби і робили, і навіть вони збереглися б - дехто всеодно не повірив би. Конкретно по фальшуванню щось можете сформулювати, чи тільки дуристику на розмазану тематику?

Для тих, хто в школі на уроках хімії марив кацапізмом - ніякого оригіналу таблиці Мєндєлєєва ніколи і не існувало. Він тільки відстежив повторення певних закономірностей зі зростанням атомних мас хімічних елементів, і на основі цього передбачив низку тоді ще невідкритих елементів, навіть наперед визначивши їх приблизні хімічні та фізичні властивості. Табличку на основі його відкриття було складено пізніше, для зручності сприйняття. Добре, якщо "імпіратріца" чисто випадково загубила геть усі оригінали, де ж результати конкретно її версії історії? Нема і не було. Крім сфальшованих "сводав" і "спіскав", котрі невдовзі масово почали "чисто випадково знаходити" різні "дослідники" - нічого більш і не писали. Звернітся в лікарню. Щось Ваша уява аж занадто розігралася.

Та я зараз навіть не про річки, а про "сочіняємую історію", на складання котрої було звезено купу писемних документів, і котрі кудись безслідно зникли. (стор. 12) Про писемні джерела про слов'ян я взагалі промовчу. А куди поділися хоча б там-ті записки Шувалова?

Спеціально для Вас з "підручників по історії" продовжую викладати "запіскі" про фальшування історії, сторінка 245:

І все-таки "імпіратріца" відверто недолюблювала іванушку-дурачка "грознного". Могла б запросто зробити з нього як із "невсьокого" святого, або чудотворця. Сторінка 251 тих-же-таки "запісак" храповицького:

Не тільки в самоназві.

Викладу ще один уривок. Як на мене - один з найцікавіших: Тут вам не про якусь там "Степєнную кнігку" московсьокого хана. Чому абзац закінчується французькою мовою - невідомо, однак має свій конкретний переклад: nous l'avons vu en original - переглядали його оригінал (!!!) Де тепер той самий оригінал літописця Нестера ???

Тим, кому не подобається, скільки "загрібають" дизайнери за свою роботу, пропоную колективно звернутися зі скаргою до гкаспадіна азарова. Він вже неодноразово проявляв свій професіоналізм при підрахунках справжніх собівартостей на різні товари та послуги. Нехай він офіційно зарахує дизайнерів до касти "кравасісів", і - буде вам щастя.

По-перше - іван грозний, як і більшість московських царів, був неписемний, тому особисто нічого не писав. По-друге - написаного його посіпакою макарієм, можливо, нам ніколи не дізнатися. Найімовірніше, вислів "літописи не горять" - не відповідає дійсності. Знаємо тільки те, що чимось він "імпіратріцу" не влаштував у оригінальному вигляді. Може, ідеологічно, а може, написаний був тією мовою, про яку набагато пізніше згадував россійський письменник Лев Толстой, коли описував випадок про те, як не міг мовно порозумітися з корінним угро-фінським населенням у селі всього-навсього в кількох десятках кілометрів від москви, куди ще навіть у 19ст. не дісталось "орусачіваніє". А, може, усе ще набагато простіше: як казав їхній класик - "в рассєї матам не руґаются, на ньом там разґаварівают". Ну, і відповідно - на ньому ж писали московські літописи. Ні. Просто можна як мінімум відстежити усі способи влади "водити за ніс" і відволікати увагу людей в сторону надуманого патріотизму до неіснуючої в історії держави. "Патуґі юморіть?" (с) Добавлено через 13 минут Причини і масштаби грецьких проблем взагалі некоректно порівнювати з нашими. І якби вони вже так сильно себе поважали б, то називали б себе елінами, а не так, як після завоювання їх почали обзивати римляни, та ще й з сумнівним походженням даної назви.