(ссылка устарела)
[spoiler=Рефінансування як ода некомпетентності. - 1]
Інформаційний шабаш, навколо прийнятого ВР Закону "Про реструктуризацію зобов'язань за кредитами в іноземній валюті", вражає своює істеричністю, масштабом, некомпетентністю та відвертою брехнею. Правда у наступному: в ситуації з валютними кредитами є чотири "винуваті" сторони: - позичальники, які повелися на "халяву"; банки, котрі зробили валютні кредити суттєво привабливішими від гривневих; НБУ, який допустив таке валютне кредитування та обвал гривни, і держава, в особі всіх гілок влади.
І. Передісторія.
Еліфрон Фрідман, лауреат Нобелівської премії зі Стенфордського університету, в інтерв'ю Національному громадському радіо, у січні 1996 року, сказав: "Безперечно, що це Федеральний Резерв викликав Велику Депресію, скоротивши обсяг грошей в обігу, з 1929 року по 1933 рік, на третину.
Так звана Федеральна Резервна Система, створена у США згідно "Закону про Федеральний Резерв" в 1913 році, є приватною структурою та де-факто знаходиться в руках кількох надпотужних фінансово-промислових кланів, які, на сьогодні, володіють та контролюють значну частину всіх світових активів через монопольне право на емісію долара США.
Для заволодіння реальними багатствами, монополісти на випуск грошей та на істину (всі світові ЗМІ у їхніх руках) регулярно влаштовують так звані "кризи", фінансують диктаторів і розпочаті ними війни, просувають до вершин влади або знищують президентів і правителів суверенних держав та займаються іншими нехорошими речами, про що належні їм ЗМІ скромно мовчать.
У 1923-26 роках у США спостерігався бурхливий економічний зріст, викликаний повсюдністю та доступністю кредитних ресурсів, як похідними фінансової політики ФРС. Люди почали масово купляти в кредит житло, автомобілі та інші, в першу чергу розрекламовані, товари масового споживання.
У 1927 році ФРС нарощує кредитну емісію - збільшується притік грошей у систему. Але стосується кредитна емісія в першу чергу фондового ринку і, як наслідок напомповування цього ринку доларами, у 1928-29 роках відбулося його надпотужне зростання, яке втягнуло у спекулятивну торгівлю акціями 25% населення країни.
У 1929 році різко припиняється кредитування і фондовий ринок обвалюється. Структури, що належать засновникам ФРС, викупляють акції ліквідних та цікавих банкірам підприємств...
Таким чином відбувся колосальний перерозподіл ресурсів та їх концентрація в руках обмеженого кола людей.
Цей механізм перерозподілу майна та ресурсів через фінансові спекуляції, вже через рік після створення ФРС пояснив конгресмен Ліндберг:
"Щоби підняти ціни, все що вимагається від ФРС, так це понизити облікову ставку. Внаслідок цього відбувається приплив у економіку кредитних ресурсів і бум на фондовому ринку. Згодом, коли бізнесмени звикаютьдо таких умов, Федеральний Резерв може обірвати їх примарне процвітання несподіваним підвищенням облікових ставок... За допомогою політики облікових ставок він може розхитувати ринок взад-вперед або викликати різкі зміни в економіці раптовим збільшенням різниці цих ставок. У будь-якому випадку ФРС буде володіти внутрішньою інформацією про майбутні зміни фінансової політики і наперед про них знати"
(з книжки Дмитра Карасьова "Банки-вбивці").
Щодо самої Великої депресії, інший сенатор - Луїс Макфедден, відкрито звинуватив в організації цієї афери ФРС та його засновників: "Це не випадковість, а ретельно запланована подія... Міжнародні банкіри прагнули сотворити стан такого відчаю, щоби стати повелителями нас усіх..." (з цієї ж книги).
З подальшої історії захоплення світової фінансової системи та реальних ресурсів тими ж банкірськими кланами, можна сміливо зробити припущення, що будь-яка фінансова криза насправді є добре прорахованою фінансовою аферою з конкретними вигодонабувачами. Це стосується і так званої "іпотечної кризи" 2007-2009 років, наслідком якої є масове неповернення українцями валютних кредитів узятих на придбання житла.
ІІ. Передумови.
Український ринок іпотечного кредитування активно стимулювався ззовні.
Так на 1 жовтня 2007 року заборгованість за зовнішніми запозиченнями українських банків зросла до 25,4 млрд.доларів, а лише за 9 місяців 2007 року банки запозичили на зовнішніх ринках 11,3 млрд.дол., тобто у 2,5 рази більше чим за такий самий період 2006 року. Аналогічно "затарювалися" доларами українські компанії, чия заборгованість перед західними банками та інвестфондами зросла до 57 млрд.доларів. Проте, що НБУ, що законодавча й виконавча гілки влади у цій ситуації жодної загрози не вбачали. Петро Порошенко, на той час Голова НБУ, стверджував, що гривна й надалі буде прив'язана до долара і залишиться в коридорі 4,95-5,25 UAH/USD, хоча у США вже зійшли паростки іпотечної "кризи", коли два хедж-фонди під управлінням банку Bear Stearns втратили на інвестиціях в іпотечні облігації 1,6 млрд.доларів своїх клієнтів.
За твердженням видання "Форбс", а також одіозного депутата Миколи Рудьковського (одіозні депутати часом "зливають" важливу інформацію), ряд іноземних (материнські компанії наших банків) та місцевих фінансових груп дуже непогано заробляли на валютних позиках, ставки за якими, під час кредитного буму щодо об'єктів нерухомості в Україні, були значно вищими ніж у тій самій Європі. "Як іноземні корпорації, так і місцеві фінансові групи пропагували кредитування аж до «чорної» осені 2008 року.", - пише "Форбс"
forbes.ua/…/1390900-seans-valyutnogo-kredituvannya-i…
До прикладу, в січні 2008 року Лондонська міжбанківська ставка пропозиції - LIBOR, як середньозважена відсоткова ставка за міжбанківськими кредитами, що надаються банками один одному, становила 4,63% у доларах США.
У той самий час, "за даними пропозицій 50 провідних банків, у січні 2008 року середня процентна ставка позик на первинне житло у гривні, терміном на 25 років, складала 16,2% річних, у доларах - 12,9%, у євро - 12,2%, у швейцарських франках - 9,6% річних." www.epravda.com.ua/publications/2010/03/22/230361/
Звичайно, що заманюючи позичальників "низькою", порівняно з гривневою, відсотковою ставкою на кредити в іноземній валюті, банківські структури, котрі тримували кошти від своїх закордонних, зокрема європейських донорів, були орієнтовані на надприбутки. Ці надприбутки, банківська система в цілому, отримує шляхом створення нових грошей, завдяки системі банківського резервування з подальшим перекредитуванням, котра породжує ефект мультиплікатора.
Це предмет окремого дослідження, але його суть можна проілюструвати словами Джошуа Стемпа, директора банку Англії, сказаними ним ще майже сто років тому:
"Банки запліднені беззаконням та народжені в гріху. Банкіри володіють землею. Заберіть її у них, але залиште владу творити гроші та контролювати кредит і вони розчерком пера створять необхідну кількість грошей, щоби викупити землю назад. Заберіть у них цю могутність, і великі багатства, такі як моє, щезнуть. І це має відбутися для того, щоби цей світ став щасливим і вільним. Але, якщо хочете бути рабами банкірів та платити за власне рабство, дозвольте їм продовжувати творити гроші та контролювати кредит!"
Механізм глобального шахрайства, який об'єктивно не дає змоги всім позичальникам виконувати свої зобов'язання, описав один із найавторитетніших у світі дослідників природи грошей Бернард Лієтар у книжці "Алхімія грошей":
"Коли банк створює гроші, надаючи вам іпотечний кредит у 100 тисяч євро, він створює лише первинний капітал. Далі банк буквально очікує, що протягом 20-ти наступних років ви повернете йому вже 200 тисяч євро. Якщо ви цього зробити не можете, то втрачаєте будинок. Ваш банк не створює процентів, а просто відправляє вас у світ на війну зі всіма іншими. Так як інші банки роблять те ж саме, система вимагає банкрутства її окремих учасників, інакше ви не отримаєте інших 100 тис.євро".
Ці цитати наведені свідомо та спеціально для армії хибнокомпетентних, починаючи з нашого міністра фінансів і закінчуючи провладними тролями у соцмережах, котрі вважають, що банки заробляють на різниці між депозитними та кредитними ставками і що рефінансування валютних кредитів у гривну завдасть якихось збитків банківський системі. Але про це далі.
Отже, кредитування у валюті закінчилося в 2009 році при курсі 7,60 за долар і, на думку деяких правників, є незаконним, оскільки суперечить як Декрету Кабінету міністрів України про валютне регулювання, так і одній із постанов самого НБУ.
Але юридичну сторону видачі валютних кредитів залишимо для правників, а зосередимося на принципах здорового глузду, логіки та справедливості, під які законодавчу базу підвести не проблема.
Що цікаво, той же ж пан Рудьковський, як автор законопроекту "про врегулювання ситуації з погашенням зобов'язань по кредитам в іноземній валюті...",
стверджував, що фактично 90% всіх кредитних портфелів, які материнські компанії надавали своїм "дочкам" в Україні, були в 2009-2010 роках продані з дисконтом у 80-90% українським олігархічним фінансово-промисловим групам, які мали у своїй структурі банківські установи. Наші олігархи, за словами нардепа, за 10-15% від реальної вартості кредитного портфеля, скупили борги своїх громадян, щоби користуючись своїми механізмами впливу на владу, позбавити сотні тисяч людей майна. "Мені здається, що вони отримують фактично вже надприбутки...", - поділився ще минулого року своїми здогадами пан Рудьковський.
Приймемо це лише як версію, але, враховуючи спекулятивну сутність лихварської фінансової системи в цілому, візьмемо до уваги з огляду на факти, наведені нижче...
ІІІ. Постмайданне.
Факти розкрадання бюджетних коштів владою Януковича всім відомі. Так "Українська правда" колись стверджувала, що лише у 2010-2011 роках було виведено в офшорні зони 55 мільярдів доларів США. У лютому 2014 року, одразу після втечі Януковича, Арсеній Яценюк з трибуни ВР заявив, що попередня влада перерахувала туди загалом 70-ть мільярдів доларів.
Проте, таке розкрадання тривало постійно. При всіх владах. Згідно аналізу проведеного економічним консультантом Джеймсом Хенрі (екс-працівником компанії "Мак-Кінсі"), Україна поповнила офшорні рахунки на 167 (!) мільярдів доларів і надалі продовжує це робити! Сьогодні в подібних гріхах уже звинувачують, цілком небезпідставно й аргументовано, уряд Яценюка.
Якщо до виведених в офшори коштів додати всі великі й маленькі "межигір'я" країни, 88% вже на сьогодні скупленого олігархами, практично за безцінь, колись державного майна та предмети розкоші, реалізовані в Україні протягом позиченої їй незалежності, то можна цілком сміливо вважати, що сума вкраденого у народу вимірюється сотнями мільярдів доларів.
"Нова влада", що з'явилася після втечі Януковича завдяки тим, хто вийшов з протестом на Майдан і тим, хто з нього не повернувся, розпочала свою економічну діяльність із афери під назвою "рефінансування".
Так ще один одіозний депутат - пан Ляшко,минулого року оприлюднив у "своєму фейсбуці" список банків, яким дістався перший кусень нацбанківських щедрот під керівництвом одного з "комендантів Майдану" - пана Кубіва, нині народного депутата від "БПП".
Ось список щасливчиків рефінансування "першої хвилі":
Приватбанк — 15 млрд 355 млн,
Ощадбанк — 26 млрд 634 млн,
Дельта банк (Лагун) — 9 млрд 243 млн,
Брокбізнесбанк (Курченко) — 2 млрд 954 млн,
ВіЕйБі банк (Бахматюк) — 1 млрд 937 млн,
Фінанси і Кредит (Жеваго) — 5 млрд 249 млн,
Надра (Фірташ) — 8 млрд 182 млн,
Златобанк — 766 млн,
Райфайзен банк Аваль — 900 млн,
Київська Русь — 909 млн,
Фінансова ініціатива — 2 млрд 517 млн,
Імексбанк — 3 млрд 200 млн,
ВБР (банк Януковича) — 565 млн,
Хрещатик — 360 млн,
Укрсоцбанк — 540 млн,
ПУМБ — 1 млрд 341 млн,
Форум — 472 млн,
Південний — 383 млн,
ВТБ банк (російський) — 223 млн,
Укргазбанк — 6 млрд 440 млн,
Альфа банк (російський) — 109 млн,
Укрсиббанк — 100 млн,
Промінвестбанк (російський) — 1 млрд 560 млн,
Укрексімбанк — 8 млрд 232 млн,
Родовід банк — 2 млрд 918 млн,
Фідобанк (Арбузов) — 585 млн.
Загалом — 101 млрд 674 млн грн.
Деякі з цих банків, зокрема такі потужні як "Дельта" та "Надра", на сьогодні вже банкрути.
Рефінсування було здійснене під 15% річних, злі язики подейкують, що не за "дякую", та породило справнє цунамі спекуляцій, хвилю, яка досі гуляє фінансовим українським морем. Зробимо дуже примітивні розрахунки. В середньому курс періоду першої хвилі рефінансування можна прийняти як 1:10 USD/UAH. Тобто банки отримали 10 мільярдів доларів США. Через рік їм потрібно було би вернути 115 мільярдів гривен. На нинішній день це приблизно 5,2 мільярди доларів. Тобто, лише на курсі банки заробили 4,8 мільярда доларів. Але насправді доходи власників банків в рази більші через той самий мультиплікаційний ефект, про розмах якого ми можемо лише здогадуватися з девальвації гривни.
Щоби уявити собі - скільки банківська система заробила на рефінансуванні, варто лише зазначити, що обсяг міжбанківського кредитування в 2014 році становив близько півтора трильйона (!) гривень.
До речі, саме падіння гривни припинилося тоді, коли НБУ просто вольовим рішенням призупинив безконтрольне вимивання за кордон, скупленої за рефінансовану гривну валюти.
