hause

Где-то 1,3 млн. Число забронированных в Украине за год выросло на 30% – министр экономики Количество военнообязанных с бронью от мобилизации за последний год увеличилось. Ну как теперь не вспомнить новости от 10 октября 2024-го года. Власти Украины инициировали проверку решений об определении критически важных предприятий и организаций. Толчком к действию послужило недовольство президента Украины Владимира Зеленского бронированием до 1,5 миллиона человек. Интересно, а в 2026 году проверки будут? Потому что в 2024-м говорили с каждого утюга, что даже миллион забронированных это слишком много. t.me/NikolayGolbin/1947

То "сімдесятитрьохвідсоткова" українська гнида

Це не жарт. Поки Київ занурюється в техногенну катастрофу, небачену досі в подібних масштабах, - навіть у передапокаліптичний час далі триває грабунок. Проєктну документацію на відбудову розбомблених ТЕЦ буде виготовляти підставна фірма, зареєстрована на бабцю, яка 2 роки тому з онуком виїхала в Словаччину й там понині працює кухаркою в тамтешній мережі «Галя Балувана». Бабця зі Словаччини не балувана. Технічну документацію за 33 млн грн виготовить вчасно й фахово. Дірки в теплоцентралях затиче тістом, а з людських фекалій виліпить хінкалі. З кінзою. Поки на Троєщині ритимуть вигрібні ями, прориви труб заливатимуть кип’ятком цілі під’їзди, а в дворах розгортатимуться все нові й нові «намети незламності». Нахабство мародерів уже не вражає. Вражає безпорадна безсилість наших людей, які досі, після сотень гучних справ, так і не годні усвідомити, що грабунок, нажива, заробіток, відкат закладено в саме ДНК держави як такої. Будь-яка тендерна дія, від муніципальної до загальнодержавної, має вмонтовану в себе корупційну маржу й злодійську схему. Це за визначенням. Це зашито в сам функціонал трати бюджетних коштів. Воістину втисячне повторюю: іншої мети існування державної конструкції, крім як збагачення правлячої касти від самого долу до самого верху, НЕ ІСНУЄ незалежно від героїзму, незламності чи живучості підневільного народу. Навіть на власних руїнах вони продаватимуть попіл утридорога. t.me/OstapDrozdovOfficial/5217

Безробіття й обвалений ринок праці. Аналітичні дані. Інституту Стратегічних Досліджень. • Дослідницькі агенції дають рівень безробіття 22,8% (листопад-2025). • Офіційно зареєстровано 90 тисяч безробітних. • Вакансій є 67 тисяч (на 1 безробітного припадає 0,7 пропозиції). • Є шалений регіональний перекос: у прифронтових зонах шукачів роботи в 6 разів більше, ніж вакансій. Війна вбиває ринок праці буквально. • У Києві рівно навпаки: вакансій у 24 рази більше, ніж безробітних. Люди не хочуть працювати навіть коли є де. • У Львівській області вакансій у 3 рази більше. • Стався гендерний зсув: 81% безробітних – жінки. Чоловіки або виїхали, або сховалися від бусифікації. • Почали масово реєструвати фопи на жінок: 61% новостворених фопів належать жінкам (фіктивно). • Аномально високий рівень молодіжного безробіття: 54% усіх безробітних – до 35 років. • У віковій категорії 20-24 років найбільш затребуваними вакансіями є продавець, учитель, чорноробочий, адміністратор, касир. • У віковій категорії 30-34 років – торгівля й водії. • Чим старша людина – тим некваліфікованіша вакансія (прибиральник, сторож, охоронець). • 31% безробітних мають вищу освіту. • 37% шукачів роботи мають досвід понад 5 років, 29% зовсім без досвіду. • 74% підприємств відчувають нестачу кадрів. • Удень із вогнем не знайти швачку, електромонтера, сантехніка, електрика, зварника. • Простенька вакансія не може закритися 3 місяці, а вузька спеціяльність висить відкритою 1 рік. • Рівень працевлаштування серед переселенців - 61%, серед учасників війни – 29%. • 57% ветеранів мають проблеми з роботою. • 37% ветерантів мають підірване здоров’я. • Держстат із початку війни не публікує офіційних даних щодо ринку праці. Навіщо сліпому народу знати правду? Великий секрет.

Сергій Сергійович Saigon · 12 год · В первий день "повномасштабки" одні вернулись в армію, другі прийшли під воєнкомат (часто, закритий на*** на замок) з носками в кульках і требували зброю, а треті начали шукать способи не служить. Люди, повні рєшимості і готові вмерти, прийшли виіграть время, шоб злякана Україна роздуплилась, мобілізувалась і начала воювать. Тим часом, треті, через корупцию, фіктівні основанія або через Тису, тоже зробили свій вибір. Помните, да? З тих пір пройшло майже 4 роки. За це время "залізний генерал" успів "конвєртірувать" толпи добровольців у нерівні грядки могил, бо під лозунгом "Але нам ніколи не буде стидно" уйобував особовий склад в бесполєзних атаках "на кущі" і тупе держання ніхуя не значащіх для захисту держави посадок. Ще, можна вспомнить посилення відповідальності для військових, порізані зарплати, бешенний карʼєрний рост "штурмовиків командірских ширінок", декілька контрнаступів, які удались тільки завдяки наявності горизонтальних звʼязків між командирами середньої ланки, один "балкон" на мінних полях під Роботиним, підписані собаки/лопати/прапори/футболки, сотні героїчних фоточок і, накінець, "справжнє" проявлєніє приклада для своїх солдатів генералом - списання "за станом здоровʼя" і веселі фоточки з Лондона, де "триває боротьба". Я напряму кажу - після цього Залужний, заложивший характєр відношення до своїх підлеглих як до бесправного, розходного матеріала, для мене перестав існувати як командир і як мужик. Всі "закрути" були направлені на стікающу кровʼю армію, яка отчаяно єбашилась 24/7/365 на характєрі, енергетіках і волонтьорских тачках. Для тих, хто ухилявся на законодавчом рівні ніхуя не помінялось. Ні реальної відповідальності, ні вирівнювання умов... Ніякої попитки востановить баланс справедливості. В результаті цього, ухилянти фактічєскі стали пятою колоною протівніка в тилу. Дальше - більше. Обрані "народом богоносців" мудрєци викотили "контракти 18-24" , ще разок плюнувши в єблєт остатками кадрової армії і тим, хто пішов сразу, але і молодняку харкнули в єбло. Видно, в цьому і був план) Зараз нам анонсірують "нові контракти" на 1-5 років для всіх, як наче немає людей отслуживших по 3-4 года без альтернатів, бонусів і вибору. Це создає ощущєніє простоі і розрушитєльної логіки: чим раньше ти прийшов і чим довше служиш - тим меньше тебе учитують. Люди, які пішли хуяриться в время найбільшоі невизначенності і ріска - несуть наказаніє за свою лояльность до держави, яка вслух каже про лучші условія для одних і годами їбе в хвіст і гриву тих, хто вже в середині сістєми. Помімо наказів і розпоряджень, армія ще держиться на ощущєнії, шо жертва має смисл і признається. Коли цього немає - остається тільки вигорання. Своїми діями держава начебто каже потенціалтному рекруту: "Не спіши в армію, підожди, сама ***ня достається тим, хто прийшов первим". Справа не в грошах чи прівєлєгіях. Справа в визнанні, балансі і чесних "правилах ігри". Пока держава не начне учитувать тих, хто виніс на собі перві годи війни, любі нові контракти, обіцянки і умови будуть восприніматься не як посилення арміі, а як смачний харчок в їбало тим, хто все це время держе строй.

Буковель – держава в державі. Навіть свій імпорт електроенергії мають. І нехай нікого не беруть завидки: комфорт броньованих віп-відпочивальників із числа примазаних прикоритників стоїть значно вище, ніж воєнні нужди невибагливого народу, за який не треба аж надто хвилюватися, бо він і так незламний. Він може й має грітися, водячи запальні хороводи на Київському морі (воно і весело, і розпашіло, і життєствердно, і переможно, і на зло ворогові). Аншлаг на Буковелі, його бум, його кілометрові черги, його забиті готелі (15 тисяч за добу), його космічні цінники в ресторанах (порція шашлика 100 доларів), його ажіотаж, його ботоксні курви, його барбершопні мажори в балонових куртках з написом Sochi, його гедоністичне сибаритство, його москальська мова на всіх плаях, його екстравертний кіч, його зверхнє розкидання грішми, його «ви там собі воюйте й мерзніть, а в нас тут інша галактика» - це символ вічної війни. Допоки Буковель (конкретно-збірний символ бенкетування під час чуми), як льоха в багні, тоне в самовдоволенні на широку ногу – доти війна триватиме безкінечно довго. Бо доки на одній площині вживатимуться ці 2 розпаралелені світи (один – гірке страждання, другий – рохкання від надміру благ), доти війна триватиме в напрямку безкінця. Бенкет під час чуми – особливо смачний. Це описав ще в ХІХ сторіччі англійський поет Джон Уілсон: у місті косовиця епідемії, трупи лежать просто на тротуарах, а кілька людей прямо посеред вулиці накривають пишний стіл і починають бенкетувати. Столи ломляться від яств. Бенкетувальники, щоб виглядати етично, співають за столом сумні, трагічні пісні. На прохання припинити цю наругу бенкетувальники пояснюють: тут занадто похмуро, а хочеться же ж радості. Хтось докоряє глухим бенкетувальникам, що ще вчора він ридав над могилою матері – а бенкетувальники просять його піти геть, заклинаючи якраз іменем померлої його матері. Ми самі це породили. t.me/OstapDrozdovOfficial/5203

Не маючи жодних сентиментів до Філатова, він діло говорить: пора припиняти весь цей пафосний «***ьож» про єдність, незламність та інші винаходи шакалів. Зелений царат – найбільш деструктивний, поразковий, роз’єднавчий, репресивний, демотивувальний, людиноненависницький, підривний чинник нашої дійсності, альфа й омега нашої всеохопної дупи. Ці остервенілі гієни дошматовують недогрижені залишки громадянського суспільства, допроріджують ряди пасіонаріїв, доліквідовують чудом уцілілі інституції, доруйновують рештки альтернативних щодо узурпаторів політичних середовищ та тусовок, добивають недобитих, доїдають недоїджених, дознищують незнищених. Цар спатиме набагато спокійнішим сном, якщо в його волості не буде місцевого самоврядування від слова взагалі, не буде громадських рухів, протестних осередків, притомних самоутворень, критичних кіл, вільної демократії, свободи слова, гавкітливих псів, вимогливих активістів, громадян із високою самоповагою і незалежною думкою. Володимир ВолодимировичОлександрович уміло наловчився експлуатувати красні слівця про єдність і незламність – та за тим не стоїть нічого, крім жадоби зацементуватися в людовиковій максимі «держава – це я». t.me/OstapDrozdovOfficial/5189

Черговий земударас: "Такий темп не може не подобатись. Після конфіскації активів, які належали колишнім очільникам Харківського та Запорізького ТЦК, повідомляють про черговий позов. Тепер САП просить конфіскувати активи колишнього начальника Кременчуцького ТЦК Мирослава Волкова. Йдеться про: квартиру в клубному будинку в місті Кременчуці; ⁠автомобіль Toyota Land Cruiser Prado; вартість Toyota RAV-4 та дохід від його відчуження; ⁠частину готівкових накопичень. Загальна вартість активів сягає понад 4 млн грн. Аналіз доходів показав, що придбати це майно законним шляхом він не міг. Тому прокурор САП звернувся до суду з вимогою визнати активи необґрунтованими та стягнути їх в дохід держави. Нагадаємо, механізм, завдяки якому стягують сумнівні активи посадовців, запустили з подачі ЦПК. https://www.facebook.com/share/p/1JdMY43wNN/ "

Заценяйте:

Фейкові дані в "Дії" - журналістське розслідування “Дія” розповсюджує фейкові дані: про це йдеться у останньому відео Бігус.Інфо. Журналісти підкрили у “Дії” карту “пунктів незламності” і просто поїхали за вказаними адресами. Їздили різними районами Києва, у різний час. Деякі із зазначених у “Дії” пунктів - були просто зачинені, деякі були відчинені, але самі сиділи без світла, води та опалення. На деяких адресах був житловий будинок чи церква, і тамтешні мешканці лише від журналістів дізналися що вони є “пунктом незламності”. Там, де все ж вдалося знайти працюючі “пункти незламності” – тобто зігрітися та підзарядити пауербанк – з’ясувалося, що все це щастя зачиняється о 18:00. Я перепрошую, а у чому в такому разі полягає, на думку, влади, ідея “незламності”? Незламність лише до 18:00, а далі шо? Ввечері вийде сонце та повернеться з роботи електропостачання? Чи навпаки – після “незламності” настане “час зламності”? Як і де, на думку чиновників, мають виживати люди до ранку? Також у “Дії” вказані цілодобові “пункти незламності”, але один за таких виявився…. поліцейським відділком. Ну така собі перспектива - “не зламатися” у поліції. Бомжі полюбляють такі “лайфхаки” – провести зиму з гратами за дрібний злочин, зате у теплі та з триразовим харчуванням. Очевидно, що це тупо декорація не тільки з боку “Дії”, але також грандіозне фейк-шоу від усієї міндіч-влади. Рандомно вписати адреси “пунктів незламності”, нанести то все на е-мапу і продати Дія-хом’ячкам як “турботу влади про людей”. І це ж історія не тільки про “Дію”, а і про все інше, що витворяє правляча мафія. Заявити про вироблені 3 тисяч ракет до кінця 2025 року – і забути про цю заяву негайно після проголошення. Так само – про гігават додаткового виробництва електроенергії. Так само про “Паляницю”, про “ракету-дрон”, про “блекаут на москві”. Пам’ятаємо також і про “безпекові угоди”, про “саміти миру”. І, звісно, про “90% мирного плану”. Брешуть як дихають. Звісно, на карті в “Дії” зазначено також і справжні, працюючі “пункти незламності”. Але який відсоток тих даних правдивий – не знає ніхто, у тому числі сама влада. Вони виливають у бочку меду актуальних даних відра лайна фейків – заради красивої картинки “великої кількості відкритих пунктів незламності”. А також, дуже ймовірно, що на цьому тупому окозамилюванні крадуть гроші. Адже на папері на відкриття та утримання цих пунктів потрібне фінансування – яке скоріш за все виділено. Виділено, списано, поділено, виведено за кордон і витрачено на купівлю вілл в Іспанії чи апартаментів в Ізраїлі. Друзями президента. Який “нічогоне знав”, авжеж. І “Дія” у цьому схематозі – бере безпосередню участь, у ролі легалізатора завідомо фейкових даних. Тобто “Дія” – це невід’ємна частина зеко-манди. А поки ви дивитесь відео, я готую матеріал про ситуацію із офіційним закриттям ДП “Дія”, що буде з мініцифрою, яка доля “жижиталізації” в Україні і яка у цьому всьому роль “тіні Федорова”. Бо багато хто питав про це. Джерело: https://censor.net/ua/b3595912

"Если я тебе не нравлюсь - застрелись, я не исправлюсь" - земусарня жжет

Зранку -17..., вчора світло було 3 год. вночі і 2 год. вдень, графіки не діють... і це 10км від М Житомирська Сьогодні зранку ВПЕРШЕ за 4 роки у нашому селі на Дастері з"явились 2+1 земударка , перевіряли доки у мужика що вирішив винести сміття - правильною дорогою ідете, товаришч Буданов, ну що поробиш - ненавчаємі...

От падляцькій ШІ знов щось згенерував : https://www.facebook.com/reel/776422614770559

А що цей народ заслуговує на щось краще? Подейкують, що цієї ночі розхерачили маленьки РЕМи на півночі Житомирської обл.: Коростень, Овруч, Білокоровичі, Звягель ... Будуть продовжувати по Хорошеву, Малину, Черняхову і т.д. Туди шмаляють 2-3 дронами і все ...

t.me/NikolayGolbin/1844 ‼️Если оценивать это не как политический лозунг, а как юридически значимое публичное заявление, то ситуация выглядит тревожно и во многом противоречиво. 1. «2 млн в розыске ТЦК» — что это вообще юридически? Термин «в розыске по линии ТЦК» не существует в законе. Есть лишь: • внесение сведений в Реестр призывников, военнообязанных и резервистов; • административная ответственность (ст. 210–210-1 КУоАП); • уголовная — только при наличии состава преступления (ст. 336 УК и др.); • розыск — исключительно в процессуальном смысле (НПУ, СБУ, ГБР), а не «по линии ТЦК». 👉 Если речь о 2 млн лиц с проблемами ВОД, то это: • не «розыск», • не преступники, • не уклонисты по умолчанию, а зачастую — люди, чьи данные не приведены в соответствие (в том числе из-за действий/бездействия самого государства). С правовой точки зрения такая риторика: • подменяет юридические категории, • формирует презумпцию виновности, • создаёт базу для массовых нарушений прав. 2. «200 тыс. в СЗЧ» — цифра, которая требует доказательств Самовольное оставление части (СЗЧ): • это уголовное правонарушение; • требует регистрации в ЕРДР, следствия и процессуальных решений. Если цифра реальна, возникает вопрос: • где сотни тысяч уголовных производств? • где приговоры? • где процессуальная статистика? Если их нет — значит, это политическая оценка, а не юридический факт. 3. Минус 300 млрд грн в бюджете МО — самый опасный тезис Это уже не риторика, а потенциальное признание системного бюджетного провала. Юридические последствия такого заявления: • основание для аудита, в т.ч. международного; • вопрос бюджетной дисциплины и ответственности должностных лиц; • риск нарушения: • Бюджетного кодекса, • обязательств перед ВР, • обязательств перед партнёрами. И ключевое: если бюджет МО «в минусе» — кто допустил планирование с заведомым дефицитом? 4. Политико-правовой контекст назначения Заявления сделаны перед голосованием. Это типичная тактика: • обосновать будущие жёсткие меры, • легитимизировать усиление давления, • заранее переложить ответственность на «массовые нарушения со стороны граждан». Но с точки зрения права — это слабая позиция: • цифры не подтверждены процессуально, • термины некорректны, • последствия перекладываются с государства на людей.

НСЗУ вводит для 🏥 больниц минимальные нормы количества 🤕операций, 🤱родов и 🤒лечения НСЗУ вводит минимальные показатели по количеству родов, оперативным вмешательствам и лечению пациентов с инсультами и инфарктами. Основная цель этих изменений – повышение уровня качества и безопасности 🏥медицинской помощи. Согласно обновленным требованиям, НСЗУ не будет заключать 📑договоры по соответствующим пакетам с теми 🏥медицинскими учреждениями, которые в течение 🗓 6-ти месяцев: ✔️ выполняют менее 300 хирургических операций; ✔️ принимают менее 100 родов; ✔️ оказывают помощь менее 70 пациентам с инсультом; ✔️ лечат менее 30 больных с инфарктом. В НСЗУ объясняют (https://www.facebook.com/patients.org.ua/posts/%D1%83-%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D0%B0%D1%85-%D0%BD%D0%B0-%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83-%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BB%D1%96-%D1%87%D0%B8-%D0%BF%D1%96%D0%B4-%D1%87%D0%B0%D1%81-%D1%96%D0%BD%D1%81%D1%83%D0%BB%D1%8C%D1%82%D1%83-%D1%8F%D0%BA%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C-%D0%BB%D1%96%D0%BA%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F-%D0%B7%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D0%B6%D0%B8%D1%82%D1%8C-%D0%B2%D1%96/1296178615872285/), что такое решение соответствует международной практике: больший 📈 объем предоставляемых услуг и практический опыт медиков оказывают непосредственное влияние на эффективность и безопасность лечения, особенно в случаях неотложных и критических состояний — во время родов, оперативных вмешательств или острых сердечно-сосудистых событий. Кроме этого, ✅ введение минимальных требований должно способствовать оптимизации сети медицинских учреждений. Содержание отделений с низкой нагрузкой считают нецелесообразным, учитывая изменение демографической ситуации в стране и необходимость рационального использования ресурсов. Приоритет будет предоставляться больницам, имеющим достаточную способность и отлаженные процессы работы. Для пациентов 🤕 это должно гарантировать понятную и безопасную модель получения помощи: базовые медицинские услуги будут предоставляться ближе к месту жительства, а роды, сложные операции и лечение инсультов и инфарктов в медучреждениях с необходимым опытом. В то же время, новые правила НЕ будут применяться к отдельным больницам, обслуживающим около 150 тысяч жителей. В таких учреждениях гарантированную медпомощь продолжат оказывать ✔️без требований минимального количества услуг.

tsn.ua/ukrayina/zytomyrska-anomaliia-chomu-v-misti-znachno-menshe-vidkliuchen-elektroenerhiyi-2997458.html Житомирська аномалія: чому в місті значно менше відключень електроенергії У Житомирі значно рідше вимикають електроенергію, ніж у середньому по Україні. Ігор Луценко пояснив, як місту вдалося цього досягти завдяки власній генерації та інвестиціям в енергоефективність.

"я розумію, що ненавиджу вас більше, ніж тих хто вгатив... Це буде нічний роздум з матюками... Бо я майже не сплю третю добу... Я грію будинок... Розумієш, влада, я зустріла 2026 рік в селі під Броварами, бо в 2022 ви проїбали наступ. Ви проїбали Південь. Це причинно-наслідковий ланцюг. В 2022 мене з малими прийняла Польща. В мене були власні заощадження і підтримка іншої держави. Вам було не до того. Вам було однохєрствєнно. Ми виїжджали самі, лікувалися, харчувалися, вдягали та взували себе і дітей за власний кошт. Ви питали мене про те, як ми виживаємо - нескінченними соціологічними опитуваннями(... Ви Конєшно за нас переживали. То ми просто неправильно все пойняли. Доречі, як справи у пані Верещук? Хвилюємось. Вона ж нам як рідна. В 2023 ви віришили, що 2000 грн на мене та 6000 на двох малих на місяць - то овердохєра і зняли виплати. В 2025 ми вже офіційно дізналися, що в країні не корупція, а тупо - піздінг. Зухвалий, скотський, мародерський. Єрмак каже: ,,блять... та шо ж такоє", спокійно збирає лахи і йде на нову роботу. Міндіч бігає по Ізраїлі. Президент каже ,,З новим, блять, роком! Тримайся, чи шо там. Я їбу за шо"... Але красиво, як вміє. Сарказм в тому, що скандал був саме на питаннях з енергомережами. Нє? Квартал ще цей його! Тупо, борзо і у всіх на виду виходить з під санкцій, зробивши нову контору і тим самим складом об'являють серію нових концертів. Хоба! Фокус! Юзіка беруть за барки, але ,,для фото охоти ". Жєка іде на якийсь маловідомий канал і вальяжно розказує про цінність власного табло для поколінь. Це нам у пологових робили прививку від туберкульозу, йому прям там влупили подвійну дозу патріотизму. Хто знає як він ходить по воді? Чи вже заряджає банки з водою? Я розумію, що Європа багато років живе в економії, але, сука, одне діло коли в тебе постійно в будинку +18, а інше коли тобі треба цілодобово підтримувати тепло, щоб воно за щітані години з +19 не стало +13. Всі знали, що вгатять по Каховській дамбі. Коли вгатили - ,,чекаємо волонтерів з гумовими човнами від рибаків" Нєжданчік вийшов. Всі знали, що вгатять в морози? Вгатили. Центральна влада: подзвоніть Кличку, що він там? Про булінг мера Дніпра вже навіть не говорю. Якщо вони не бояться абсолютно чемпіона у своїй вазі по боксу? Кого треба вибрати наступним разом? Чемпіона по стрільбі з арбалету? А давайте повертати всіх, хто виїхав! Даааавайте. Тільки можна: повернути бердянців - в Бердянськ. маріупольців в Маріуполь. Кожного повернемо! Давайте? А шо такое? А шо хочемо? Повернути родину з Бахмуту, яку прийняла Швейцарія - в село під Вінницю з виплатами в 2000 грн на перший рік? Бо вони там поробили, трохи грошенят понабирали. Давайте тепер їх запросим назад. З нас: ,, дякую, проходьте" і підвищення податків. 2026 рік. Я, українка за народженням, питаю вас: як? Як можна було зробити так, що сидячі в холодній хаті, рятуючи дітей, собак, котів, морську свиню (у кількості одна штука), я розумію, що ненавиджу вас більше, ніж тих хто вгатив?"

Підпиши петицію, зніми ярмо з діда : itd.rada.gov.ua/petitions/Petition/Index/13386

Просто слів вже немає:

Ви за ТЦК і його методи мобілізації українців?

Таке відчуття, що не про гамерику прочитав, а про земударистичну Україну

Та вже десятки раз написали і показали, що то був не поліцай, а чмо з птср-ом з міграційної служби Вангую, що цього вбивцю засудять на довічне, не допоже навіть сТрампон

Ігор Лікарчук Суботні роздуми... Про втрачені освітні сенси — і не тільки Мене багато разів запитували: якою була радянська школа — хорошою чи поганою? Я завжди відповідав спокійно і однаково: радянська школа відповідала політичним, економічним, ідеологічним і соціальним запитам тогочасного суспільства. Оцінювати її з позицій сьогоднішнього дня — справа і марна, і провокативна. Бо школа — це завжди відображення суспільства, а не фантазій про нього. Радянська школа була частиною тоталітарної системи й виконувала частину її функцій. Хочу одразу зняти всі можливі інтерпретації: мене складно назвати апологетом радянської школи. І жодної ностальгії за нею не мав і не матиму. Хоча б тому, що половина мого освітянського життя була в радянській освітній системі. І на відміну від багатьох авторів і коментаторів, я добре знаю її із середини, а не лише із розповідей чиїхось бабусь або деяких «історичних» праць. Але є питання набагато важливіше, ніж те, хорошою чи поганою була радянська школа. Питання в тому, чи відповідає сучасна українська школа запитам чи відповідає сучасна українська школа запитам суспільства, яке воює, хоче власного майбутнього і декларує рух до цивілізаційної зрілості. Очевидно, не варто забувати й таке: багато років реформуючи нашу шкільну освіту, ми, з одного боку, так і не позбулися тіні радянських серпа і молота над нашою шкільною освітою, а з іншого —втратили чимало сенсів, які у радянській школі існували, у кращих світових системах збереглися, а у нас були втрачені. Про кілька таких сенсів далі. Сенс перший. Про глибину знань Нещодавно соціальні мережі вибухнули після сюжету журналістів-розслідувачів про «підпільну школу» при одній з релігійних громад Києва. І що мене найбільше вразило — частину коментаторів обурила не ідея «підпільної школи» як осередку чужої ідеології, а… радянський підручник з арифметики 1966 року, за яким начебто навчаються ці нещасні діти. Люди на повному серйозі пишуть: «Уявляю, яку ідеологію прищеплює цей підручник!» Добре, панове, давайте про ідеологію. У радянській системі освіти апріорі не могло бути підручників без комуністичної ідеології. Навіть, якщо це були підручники про надання першої медичної допомоги чи технологію зварювання металів. Тому було б дуже дивно, якби шкільний підручник радянської доби був без комуністичної ідеології. Але в радянській школі була й інша ідеологія. Ідеологія глибоких знань, логіки і розумової праці. Те, чого у сучасній українській школі майже не залишилося. Радянські підручники з математики, фізики й хімії були про структуру мислення; вони давали знання послідовно, логічно, з доказами, з елементами праці думки. Це не робило школу «зручною», «комфортною» або «вільною». Це робило її глибокою, місцем розумової праці, а не сервісним центром із надання освітніх послуг, в якому іще й харчують, розважають та пилюку з учнів струшують. Підручники з точних наук радянської школи — це не лише історична реліквія з комуністичним ідеологічним присмаком. Це була структурована і системна модель навчання, яку сьогодні з повагою використовують кращі освітні системи світу. Адже, багато радянських підручників з математики та фізики перекладено і використовуються у Сінгапурі, Фінляндії, Південній Кореї, окремих приватних школах США та Великобританії. Тамтешні вчителі підкреслюють: «Ці матеріали не застаріли — вони структурно дозволяють вибудувати мислення, а не «розважити» дитину». Це підтверджує й Вікіпедія. Цитую: «Шкільні серії з математики, які формували мислення у радянській школі — авторства Гельфанда, Глаголєвої, Віленкіна, Кисельова та інших — не були «розважальними» чи «мотиваційними» заради оцінок. Їхня структура навчання була такою, що логічна послідовність і доказовість ставали частиною розумової праці учня — і саме це сьогодні оцінюють навіть у сучасних освітніх системах світу, де ці підручники перекладали або використовували як допоміжний матеріал. Це не «радянська ідеологія», а ідеологія глибини знань, яку нам варто уважно переосмислити». А тепер поставимо не ідеологічне питання: чи дає сучасна українська школа глибину знань? Чи вчить вона логіці мислення, умінню доведення, обгрунтування, аргументації? Моя відповідь – ні! І ті вчителі, які 1 вересня 2025 року прийняли нушенят-восьмикласників, мабуть, підтвердять вірність моїх слів. Зустрічати вчителя, поклавши ноги у кросівках на парти та «розв’язувати» завдання з математики, користуючись цифровими платформами то пошуком готових відповідей – це не про глибину. Це – про хамелеонство, про пристосування. Як і гейміфікація – не про розумову працю. У сучасній шкільній освіті замінили глибину на «цікавість», доказовість — на «зрозумілість», мислення — на «лайфхаки», системні знання – на компетентності. Немає в українській шкільній освіті сьогодні підручників з якоюсь партійною ідеологією. Заборонено законом. Але також немає, або є мізерна кількість, підручників із ідеологією глибоких і системних знань. А потім дивуємося, що випускники закладів загальної середньої освіти не розуміють, що таке «довести» або «обґрунтувати». Навіть на НМТ завдання на «довести» чи «обгрунтувати» звели до мінімуму. Там набагато важливіша інша «розумова» дія – вгадати. Між іншим, як історик освіти, не можу не зупинитися й на наступному. У сюжеті про підпільну школу, підручник, який обговорюється, названий підручником з арифметики. І у мережі почали з’являтися навіть світлини начебто із цього підручника: порахувати семеро дітей у піонерській формі. Я розумію, що ради хайпу можна все. Але, маю честь нагадати, що в радянській системі освіти вивчення арифметики закінчувалося в початковій школі. А у 6 класі вивчалася алгебра та геометрія. І там уже не рахували кількість піонерів у галстуках, зображених на малюнку. Там дитина жила в іншому математичному світі: операції з дробами, від’ємні числа, подільність, найбільший спільний дільник, найменше спільне кратне, відсотки, координатна пряма, буквенні вирази. Такий підхід формував структурне математичне мислення, якого в сьогоднішній школі немає. Тож, це не про минуле — це про втрату інтенсивності та глибини тепер. Якщо хочемо чесної розмови про школу — починати треба саме з цього, а не з піонерів на малюнках. Про сенс глибини знань, який теперішня школа втратила. І на завершення. Я поставив кільком дуже досвідченим учителям математики одне просте запитання: чи зможуть ті, хто на НМТ набрав 185 балів і вище, успішно розв’язати завдання з алгебри для 6-го класу радянської школи? Відповідь була коротка і чесна: «Це — як задачі зі збірника Сканаві у радянській школі». Мудра і точна відповідь. Як і має бути у хорошого вчителя математики. (Для довідки: завдання Сканаві виконували ті, хто вивчав математику поглиблено) Але сьогодні питання не про Сканаві. Питання в тому куди і чому зникла глибина в сучасній українській школі. Сенс другий. Про працю Якщо хтось не знає чи забув, то нагадаю: радянська школа, за всіх її вад, навчала праці — розумової і суспільної. Освітній процес і навчання були обов’язковою і складною працею, а фізична праця - не «вивченням світу», а роботою руками: від прибирання шкільних приміщень й до допомоги сільському господарству у збиранні урожаю. Звичайно, сьогодні можна сміятися із пришкільних ділянок, майстерень і тодішнього трудового навчання, із трудової практики на підприємствах та у сільгоспартілях. Можна сміятися із збирання школярами металолому, макулатури, шовкопрядів. Можна донесхочу хейтити радянську практику тимурівського руху допомоги стражденним, ветеранам, інвалідам. Можна з відразою згадувати прибирання класних кімнат після уроків учнями, шкільного подвір’я, актових і спортивних залів. І все тому, що у радянській системі освіти усвідомлювали: без праці не буває ні мислення, ні відповідальності, ні зрілості. Нагадаю факт, який наші освітні реформатори чомусь не коментують. За результатами міжнародних порівняльних досліджень якості освіти учні закладів Японії, Фінляндії, Швейцарії, Південної Кореї, Китаю та інших країн роками займають топові позиції. На відміну від України. Один із секретів такого феноменального успіху в тому, що у закладах освіти цих країн учні залучаються до фізичної праці у суспільно-корисної праці. Як колись учні радянських шкіл. Так, у Японії діти змалечку прибирають класи, готують для однокласників, доглядають територію. Ніхто не кричить: «експлуатація дітей!» Всі розуміють: це культура, відповідальність, спільність. У Фінляндії - величезна частина навчального процесу — це освітні проєкти з містом і спільнотою. Те, що у часи СРСР називалося «суспільно-корисною працею». У Фінляндії дітей не вчать дітей вимагати «комфорт» і бути «здобувачами»: вони вчать їх бути корисними іншим людям. У Канаді та Швейцарії функціонують так звані «соціальні годинники» (community service), як частина освітньої траєкторії. І все це не стільки заради оцінок, як для формування громадянина. У тамтешніх закладах фізична і розумова праця давно розглядаються як два взаємозалежних явища. Тому й освітні результати там інші. Та й життєві успіхи здобувачів освіти також. А що в сучасних українських школах? Будь-яке залучення учнів до праці сьогодні немислиме. Після уроків у кабінеті швидше прибиратиме вчитель, ніж учень. А розумова праця має обов’язкову межу: щоб дитина не надто напружувалася. Тому ми і будуємо школу зручності, а не школу зусилля. Школу як сервіс для дитини, а не школу як центр формування людини. Проста істина, яку розуміли ще прадавні люди: дитина, яку не навчили працювати, виростає дорослим, який не вміє ні думати, ні відповідати ̶ в українській освіті не працює. Дарма, що ця істина була однією з основ української ментальності: праця, праця і ще раз праця. В Україні діти працювали змалечку. І ставали людьми. Так було. Але так уже не є. Ми готуємо покоління, яке вміє пристосовуватися, але не вміє творити. Покоління, яке вміє споживати, але не вміє будувати. Покоління, яке повинне вміти жити в «мінливому світі», але не вміти будувати свій. І це не про минуле. І не про майбутнє. Це про виродження. Добре уявляю, скільки людей, прочитавши ці рядки почнуть розвішувати ярлики: він пропагує радянську освіту, ідеалізує минуле, ностальгує за тим що було і тому подібне. Так от, знову повертаючись до питання хорошою чи поганою була українська школа. До того, про що писав на початку, завжди додаю. Є стара українська приказка: «Застряли, як собака на перелазі». У розбудові української системи середньої освіти ми точно в такій ролі. І застряли на тому перелазі від радянської до національної школи із двох причин. Старі замшілі сенси тоталітарної педагогіки та школознавства висять на ногах. І ніяк отієї тіні серпа і молота наша школа не може позбутися. Про другу причину скажу словами Тараса Шевченка: «І чужому научайтеся, й свого не цурайтеся» Багато від чого корисного, котре було в радянській школі, ми давно відцуралися. Між іншим, відцуралися від кращого. Від гіршого – ніяк не можемо. Новому або не навчилися, або навчилися із потужними освітніми втратами. Й ніхто надолужувати ті освітні втрати не збирається. І саме тому, це лише початок моїх роздумів про втрачені освітні сенси. Далі буде…

подивіться уважно відео що викладали вище, там вулиця повністю не перекрита, хіба що наполовину, а навіть якщо б була і перекрита, то що стріляти у беззбройну жінку, та ще і остання куля була випущена вдогонку? І ніякого кіпішу там не було, то було спокійне холоднокровне вбивство з впевненістю що підарку у формі за це нічого не буде, ну точнісінько так як у нас з поцами і тецекунами