Пошук по сайту

пробував я на Чікагщині поміняти готівкове євро на долар, 3000, треба було трохи готівки. заскочив в перший ліпший обмінник, на руки виходило 2400 з копійками. мало що курс гавно, ще й комісія 500 баксів. рука не піднялась, лежать далі собі. коли в Італії міняв євро на бакси - курс теж гівно був, але хоч таких диких комісій не було. на прохання відкрити доларовий рахунок щоб я безнал - дивились як на дибіла. відкрив Револют, і по ліміту 500 євро на день пшикав поповнення на нього, ходив на пошту як в школу. отой банківський комунізм що в Україні, коли ти можеш відкривати картки в різних валютах, класти туди готівку - не знаю де ще таке є. не будіть лихо, наші бариги і обмінники - то є супер.

Гівно контора. Якщо ти ші - зверни увагу!

Я у 20-ті не стикнувся з ним, бо мені було вже байдуже на 73% співгромадян і я не збирався їх рятувати від самих себе. Я просто заробляв гроші, щоб мати більше можливостей для дій, на той час, коли прийде пи3дець. Трошки прорахувався з часом, і формою самого пи3деця Як розумію, сам проєкт нормально не зміг розпочатись. Одну з вагомих причин я озвучував у своєму пості: "Далі буде найцікавіше: з імовірністю 101% це не сподобається тим, хто технічно збовтує гівно в головах українців (влада, політсили, західні партнери тощо). Протидія буде жорсткою. Питання просте: чи готові ті, хто за це візьметься, тримати удар?" А потім повномасштабне вторгнення, вважаю, теж внесло корективи в задуми та розвиток проекту. Поважні люди, які залюбки давали дівчині Оксані гроші на купівлю на ринку пари пучків "котє" під свої проєкти, вважаю, не горіли бажанням дати грошей на контрпроєкт) Запит пошуку: "Українська вірусмейкерка, а потім письменниця Оксана Мороз. Етапи її проєкту відродження інформаційного імунітету українців, описаного в книзі "Нація овочів". У ЗМІ: ms.detector.media/trendi/post/25235/2020-08-10-lyudy-ne-idioty-z-nymy-prosto-ne-pratsyuyut-intervyu-z-oksanoyu-moroz-yaka-khoche-navchyty-informatsiynoi-gigiieny-milyony-ukraintsiv/ armyinform.com.ua/2021/02/23/yak-ne-staty-nacziyeyu-ovochiv-nasampered-usvidomyty-bezkoshtovnoyi-informacziyi-ne-isnuye-−-oksana-moroz/ varosh.com.ua/life/yak-ne-staty-ovochem-ta-ne-vestysya-na-dezinformacziyu-interv-yu-z-oksanoyu-moroz/ До речі, книжки непогані, хоч це формат "досвід+компіляція авторитетів". В програмі освіти для дитини стоять як бажані для читання ("Нація овочів" в бібліотеці дівчат є ще з 20-го року, але донці тоді було ще зарано таке читати, і підготовчої бази не було), і вона вже працює з однією з них.

Експерименти проводять над усіма нами. Питання лише одне: хто в них статист, а хто відмовляється бути піддослідним. "Об'єднуймося" звучить як правильна мантра. Але об'єднання працює там, де є спільні інтереси й правила гри. У нас цього бракує, тому "об'єднання" часто стає словом, яким прикривають порожнечу. Натомість нам більше підходить кооперація: не про любов, а про взаємну вигоду. Вона простіша й чесніша: тримається не на ідеології, а на домовленості "тобі вигідно, і мені вигідно". Розмови про альтруїзм відкладаються до часів, коли все буде добре. Якщо зробити це мейнстримом органічної пропаганди, ядро з'явиться. Йдеться не про технічну, нав’язану політичними гравцями, а про людську, що розходиться "від серця до серця" і "від розуму до розуму". А за ядром підтягнуться й "конформісти з обставинами" (та частина, яка зараз не бачить іншого виходу, окрім як підтримувати режим тубільних вождів-людожерів). Бо людям не потрібна велика ідея. Їм потрібна робоча схема. Далі буде найцікавіше: з імовірністю 101% це не сподобається тим, хто технічно збовтує гівно в головах українців (влада, політсили, західні партнери тощо). Протидія буде жорсткою. Питання просте: чи готові ті, хто за це візьметься, тримати удар? Проєкти лікування українців за подібною схемою намагалися запускати не раз. Остання спроба (із відомих мені) була у 20-му році. Але то окремі історії ...

кожна людина гівно по замовчуванню.

Вгадали - "НапАлеон", від слова "пальонка" До того, як мене познайомили з віскі, в улюблених у мене був Courvoisier VSOP. Іноді його привозили з-за кордону як подарунок, друзі або товариші. Але якщо доводилось бухати "по коньячку", то частіше це був Remy Martin VSOP: улюбленець друга, теж м'якенький, але важкуватий на ранок) Більш витримані я теж дегустував, але це вже не для бухати. В молодості справжні армяни непогано заходили, справжні молдавські теж. По молодості й кримський "Коктебель", як бухашка влаштовував, але в молодості все заходить) Грузини, на мій смак, повне гівно. Мені якось подарували "Сараджішвілі XO" в багатій пляшці, я більшу частину комусь передарував. Потім хтось подарував триричну витримку того ж "швілі" і я її теж відкрив, спробував, та виніс бомжам) Наші закарпатські "коньяки" і то на той час були пристойніші. Зараз не знаю. Більш я в ту сторону (коньяки) не дивився - я швидко навчаюсь При тому, що гарну грузинську чачу (коли привозили) та грузинське вино (теж не магазинне) вважаю чудовою частиною застілля. Але ж ви про коньяки питали)

водафон гівно якщо змінити оператора зі збережнням номера, покритя покращиться?

Як на мене, є дві нормальні бухашки: Джемісон - потрійна дистиляція (як у всіх ірландців), без зернових домішок. Для забухати схвалено) Джек Деніелс - пристойний кукурудзяний самогон бурбон. Теж гарно п’ється, приємний смак, можна з льодом... Для поцінювачів трешового бухла є Беллс, Джоні-ходок та Ханкі Багністер... гівно, але якщо дуже треба забухати, то зайде: голова буде розколюватись, але отруєння (якщо справжній) не буде. Все інше з того "віскі" я б не ризикнув пити… хіба що дати на пробу алкашні, і якщо виживуть...

Ага. Помітив тенденцію: придбавши гівно-АКБ, маєш проблеми при масштабуванні, бо маєш знову нарити гівно-АКБ. Товариш, з яким я замовляв інвертори та АКБ на алібаба не пішов моїм шляхом. Він пішов шляхом придбання ще одного санкету. Зараз же йому пече від недостачі запасу і той санкет вже коштує не 56, а 83 за 10кВт*г. Вже питав мене, чи можу я йому замінити Бмс на двох АКБ, щоб зібрати собі +16кВт*г до 60к.

Які ж вони мерзенні та нікчемні, ці слуги чужого народу! За будь-яких обставин, перший вопль: це атака на Президента воюючої країни! Другий вопль: не розхитуйте човна! Третій: це все рука Кремля! Начебто, більшість цих покидьків дочетні до шоу-індустрії. Відповідно, мали б мати хоч трошки якогось креативу!.. Ні! Примітив на примітиві, гівно на гівні, сцикун на сцикуні. (C) Екскерівник СБУ Іван Баканов розцінює звинувачення в корупції, висунуті проти нього в блозі колишнього депутата Берези (їх озвучив підприємець Сергій Ваганян), як спробу прихильників Порошенка зруйнувати монобільшість і змусити Зеленського поступитися українськими територіями Росії. antikor.info/articles/815279-popytka_destabilizatsii_ivan_bakanov_otvetil_na_obvinenija_vaganjana_v_korruptsii

В супермаркетах нема, продають у своїй мережі фірмових крамниць. Таких: svezhina.com.ua/ Для мене великі маркети не є ознакою якості: в них теж треба провести час та набратися досвіду, щоб не купувати гівно. Тому окрім маркетів активно юзаю ринок та невеликі перевірені крамниці поряд. А перед повномасштабним майже все привозив з села, з рук тих, кому довіряю, бо перевірив.

Чого це переводить гроші? Мене цікавить якісний продукт, а не собівартість. Та й по собівартості воно не те щоб дорого виходить. На чотири півлітрових баночки десь півтора кіла ошийка, може трохи більше. Півтора кіла ошийка - це десь 450 грн. Тобто по 115 грн. за півлітрову баночку виходить. В маркеті за ці гроші хіба що якесь конкретне гівно можна купити, а не тушонку. В Німеччині тушонка 5 євро десь за банку 500 грам, точно не пам'ятаю.

Судячи з заяви шмигаля, що з пальним у них ситуація під контролем, напевно варто вже заправляти повний бак і всі каністри. Бо патужний лідор ще в жовтні взяв енергетику під особистий контроль - і якось невдобно вийшло... Все, за що береться ця потужна шобла - перетворюється в гівно. Божественний міністр вот оголосив, що взявся руками за тцк ... Переживаємо за нього...

Можливо і "Чаклун". Компонування схоже, а масштаб та подробиці у темряві на відео не видно. Летіли по своїх ділах, санкції робити, а росіяни якійсь лютий РЕБ поперек водосховища смугою пустили, аж з космосу видно, от і мають тепер. Моему хорошому знайомому з вівторка на середу повноцінний мопед у квартиру залетів 🤬 він сказав, що ремонт у квартирі вже робити не стане, навіть за державні кошти. Дім не панелька, не посипався, тож зовсім страшного горя, як в домі поряд зі мною, не наробило, але ... оте горюче гівно, що в БЧ дійсно дуже погано гаситься. Вщент вигоріло, каже.

А ти, так радієш, що на гівно ізходиш?

Судячи з всього - з електрикою дупа велика. Зв'язок - повне гівно. Кабельний інтернет поки що працює без збоїв. В мене на районі (Перемога) вода є, батареї не льодяні. Поки що так.

Не "вона", а радіо-пірати, які ведуть мовлення на тій же частоті. PS: Нахіба сюди тягнути різне гівно?

цікаво, що найбільше такі фрази (люди гівно, непотріб і т.д.) трігерять тих, хто нічого доброго ніколи не робив, але вважає себе ахуєнним чуваком, який краще будь кого іншого все знає як жити, а сам живе первинними потребами і виключно заради власного задоволення

Хлопець непогано підготувався до зустрічі Хоч ніж і гівно-репліка, але від того він не менше, і ріже не набагато гірше за нормальний. Ну хоч холодняк не приплюсують ... хоча і так вистачить, якщо адвокат нормальний не знайдеться.

Але питання як знати на перед який АКБ гівно, а який буде продаватися роками. Начебто знайшов мій амкум в одного продавця, обіцяє вислати, побачу чи не виявиться що насправді на складі нічонгоьнемає. Ще знайшов виробника на алібабі, Може й там замовити в якості експерименту...

Так я ж і кажу - вам то робота і потрібно. А ще в вас дев'ять життів) а я глянув на свою долоню - а в мене лінія життя не по лікоть))) Занесення до списку прихованих не означає, що це обов’язково гівно. Коли я біжу парком, собачі купки перестрибую автоматично - без емоцій і рефлексії. Просто щось може бути порожнім і некорисним, а витрачати на таке час для мене не має сенсу. Нічого особистого. Це звичка грати в шахи з тими, хто сильніший, і спілкуватися з тими, хто розумніший або знає більше в певній сфері життя чи техніки.

Ти дуже талановита людина - будь яка хрінь, що може трапитись, трапилася саме з тобою... Знімаю кепі: витримати навалу усіляких неприємних подій та дожити до пенсії - то є ознака неабиякої міцності нервової системи.😁 Коротше кажучи, притягуєш до себе усіляке гівно, і все тобі пі***. Мабуть, карма...🤪

ua.news/ua/war-vs-rf/tikhii-podvig-kiianin-perebuvav-na-pozitsiyi-15-misiatsiv-z-nikh-visim-pid-zemleiu Це просто ще один доказ того, що якщо командир гівно то тоді солдат герой. Блять, півтора року "нема ким замінить" а при новому командирі - знайшли ким замінить. Цікаво, чи ведеться десь якась статистика який командир скільки втратив особового складу за якийсь період? Яка доцільність в такому командирі?

В нас у команді, в ті далекі часи 90-х, коли в місті не було доріг, й залазити на бордюри та проїжджати через канави було необхідністю, ми прикупили собі "Ниву" 😉 ... шайтан-автівка))) добре, що вона була вже дороблена нашим другом в клюбі 4х4, тому ламалася не так часто, як звичайний таз. Все одно гівно було, навіть на риболовлі раз загрузло ... мені як користувачу, не подобалась - тому зазвичай я катався на пасажирському сидінні з ноутбуком та банкою пива 😁)))

"СОЛДАТИ – ЦЕ ГІВНО… ЇХ ТРЕБА П*ЗДИТИ" Джерело: https://censor.net/ua/b3555571 Зараз укргниди знову напишуть, що написав довбойоб для довбойобів... : " "СОЛДАТИ – ЦЕ ГІВНО… ЇХ ТРЕБА П*ЗДИТИ", підполковник ЗСУ Дмитро Августінович. Я не знаю, чому я не оприлюднив цю історію в той же день. Можливо, тоді мене зупинили думки типу "сміття-хата-коні-переправа". Тепер мене не зупиняє ніщо. Отже слухайте. Це сталося у листопаді 2023 року. В ті дні я виконував функції командира роти, поки ротний був у відпустці. В вечірніх сутінках на КСП моєї 2-ї стрілецької роти 23 окремий стрілецький батальйон Збройних Cил України завітав комбат - підполковник Дмитрий Августинович. Це була видатна подія, оскільки ні до, ні після цього, за всі 18 місяців нашого перебування під селом Торське Лиманського району Донецької області, цей командир жодного разу не радував своїми відвідинами ні наш бліндаж, ні жодну з бойових позицій батальйону. Ми сіли з ним вдвох на кухні. Я очікував, що розмова піде про інцидент, який у нас трапився на днях, коли замість доповіді про зруйновану ворожим обстрілом вогневу точку, наш черговий помилково доповів про зруйновану позицію, але підполковник почав з іншого. Він запитав: "Спіноза, нащо ти мене за**буєш солдатськими рапортами?!". Я відповів, що не розумію, про що річ. Він пояснив, що не треба передавати йому рапорти від солдат, де вони просять направлення на лікування, а "завертати" їх самостійно. Я сказав, що маю іншу думку, і що вважаю себе забовʼязаним передавати такі рапорти командиру батальйону. На це Дмитро Августінович зреагував тирадою, яка починалась за слів: "Спіноза, ти що не знаєш, що солдати – це гівно", а закінчувалась словами: "їх треба п*здити". Всі ці слова вимовлялись зло і впевнено. Я спокійно відповів: "Командире, я з вами не згоден". Після цих моїх слів він піднявся з лавки і дивлячись на мене згори вниз вичавив: "може мені тебе відп*здити!". Я теж встав, подивився йому в очі та відповів: "спробуй, довбо*об". За пʼять метрів від нас, відгороджені вузьким бліндажним проходом, в кімнаті управління роти в цей час сиділи двоє наших звʼязківців та головний сержант батальйону, який приїхав разом з Августіновичем. Оцінивши диспозицію підполковник сів на місце і спокійно повів зі мною ділову розмову про штурмову операцію, яка планувалась на наступний ранок. Вже тільки наприкінці зустрічі, прощаючись, він прошипів: "ти ж розумієш, що я тебе знищу". Я сказав: "удачі" і посміхнувся йому у відповідь. Тут слід зазначити, що іронія завжди була моєю реакцією на погрози. Небезпека викликає у мене позіхання і посмішку. Така захисна реакція. Я це тільки на війні усвідомив, коли помітив, що постійно позіхаю під час артилерійського обстрілу чи близькі гупання КАБів. У вересні-жовтні 2024 року цей підполковник, виконуючи забаганки генерала Перця, знекровить свій батальйон у наступальних боях під Торським і недолугих оборонних боях у сірій зоні під Купʼянськом, будучи в підпорядкуванні у 116 бригади. Я напишу йому відкритий лист недовіри, який підпишуть більше 80 військовослужбовців. Потім буде моє переведення в 118 бригаду, кілька заяв в ДБР про злочини командування батальйону, в яких будуть зазначені випадки свідомого нехтування життям солдат, які відправлялись тримати оборону у сіру зону, на непідготовлені оборонні позиції, без можливості евакуації, та які помирали там, отримавши поранення, і чекаючи на евакуацію тижнями. Не евакуювавши поранених і тіла загиблих, командири 23 ОСБ заводили туди нових бійців. Зараз те ж саме вони роблять під Орехово і Роботино разом зі 118 бригадою. 22 квітня цього року ми передали наше колективне звернення в адміністрацію Президента з вимогою змінити цю практику та покарати винних. Вони відфутболили його на Міністерство Оборони і МВС. Ні від них, ні від ДБР відповідей по суті ми до цього часу не отримали. Цю владу все влаштовує. Така історія. Про що вона? Як на мене, вона яскраво показова. Вона про світогляд і спосіб дії більшості кадрових командирів ЗСУ. Вона про їх Верховного Головнокомандуючого та просто Головнокомандуючого "маленької радянської армії", як він сам точно сказав, який був возведений ними у ранг святого, і в цьому статусі не знайшов нічого ліпшого для нас і для себе, як у розпалі війни відбути у свій персональний дипломатичний рай, читай генеральське СЗЧ. Якщо їх запитати не під мікрофон, то почуємо: "Солдати – це гівно, добриво, яким ми забезпечуємо поле бою, плекаючи на ньому свою карʼєру. Берегти життя бійців? Ці красиві слова залиште дурням, яким треба забивати баки, бо від них вимагається тільки сліпа покора. У нас тут війна, бойня, де ми поставленні наглядачами на конвеєрі. Так навчали наших батьків, так нас навчали, так ми будемо навчати своїх дітей". Їхній гонор поступається тільки їх тупості. ***** Без перепрошивки свідомості кадрових армійських командирів під нові цінності та стандарти роботи, без заміни особливо дубових, "професійних" за освітою, командирів ЗСУ на нових, на тих, хто сформувались як командири під час війни, а особливо на тих, хто прийшов з цивільного життя, ще краще – з бізнесу, без цього сутнісного реформування армії можливість нашої перемоги здається примарною. "