Пошук по сайту

Хлопець непогано підготувався до зустрічі Хоч ніж і гівно-репліка, але від того він не менше, і ріже не набагато гірше за нормальний. Ну хоч холодняк не приплюсують ... хоча і так вистачить, якщо адвокат нормальний не знайдеться.

Ага. Помітив тенденцію: придбавши гівно-АКБ, маєш проблеми при масштабуванні, бо маєш знову нарити гівно-АКБ. Товариш, з яким я замовляв інвертори та АКБ на алібаба не пішов моїм шляхом. Він пішов шляхом придбання ще одного санкету. Зараз же йому пече від недостачі запасу і той санкет вже коштує не 56, а 83 за 10кВт*г. Вже питав мене, чи можу я йому замінити Бмс на двох АКБ, щоб зібрати собі +16кВт*г до 60к.

Але питання як знати на перед який АКБ гівно, а який буде продаватися роками. Начебто знайшов мій амкум в одного продавця, обіцяє вислати, побачу чи не виявиться що насправді на складі нічонгоьнемає. Ще знайшов виробника на алібабі, Може й там замовити в якості експерименту...

Так я ж і кажу - вам то робота і потрібно. А ще в вас дев'ять життів) а я глянув на свою долоню - а в мене лінія життя не по лікоть))) Занесення до списку прихованих не означає, що це обов’язково гівно. Коли я біжу парком, собачі купки перестрибую автоматично - без емоцій і рефлексії. Просто щось може бути порожнім і некорисним, а витрачати на таке час для мене не має сенсу. Нічого особистого. Це звичка грати в шахи з тими, хто сильніший, і спілкуватися з тими, хто розумніший або знає більше в певній сфері життя чи техніки.

Ти дуже талановита людина - будь яка хрінь, що може трапитись, трапилася саме з тобою... Знімаю кепі: витримати навалу усіляких неприємних подій та дожити до пенсії - то є ознака неабиякої міцності нервової системи.😁 Коротше кажучи, притягуєш до себе усіляке гівно, і все тобі пі***. Мабуть, карма...🤪

ua.news/ua/war-vs-rf/tikhii-podvig-kiianin-perebuvav-na-pozitsiyi-15-misiatsiv-z-nikh-visim-pid-zemleiu Це просто ще один доказ того, що якщо командир гівно то тоді солдат герой. Блять, півтора року "нема ким замінить" а при новому командирі - знайшли ким замінить. Цікаво, чи ведеться десь якась статистика який командир скільки втратив особового складу за якийсь період? Яка доцільність в такому командирі?

В нас у команді, в ті далекі часи 90-х, коли в місті не було доріг, й залазити на бордюри та проїжджати через канави було необхідністю, ми прикупили собі "Ниву" 😉 ... шайтан-автівка))) добре, що вона була вже дороблена нашим другом в клюбі 4х4, тому ламалася не так часто, як звичайний таз. Все одно гівно було, навіть на риболовлі раз загрузло ... мені як користувачу, не подобалась - тому зазвичай я катався на пасажирському сидінні з ноутбуком та банкою пива 😁)))

якщо горить інвертор то горять любої потіжності бмс. в ютюб пошукайте ремонт таких бмс. ви можете сказати що бмс гівно . да ні. просто ці бмс найчастіше використовують. це по перше. по друге невірна експлуатація. а чому горять? тому що використовуеться саме дешеве обладнання. як інвертори такі і все інше. як думаете? чи може саме дешеве обладнаня бути надійним? в критичних випадках , типа перенапруга, бмс різко вимикае батарею, інвертор в рознос, тому що він для цього не розроблявся у ньго компоненти стоять без запасу по міцності . в придачу нема нормального захисту. інвертор споачтку сам повинен вимкнути струм, а не бмс. ще економлять на елементарному захисту типа запобіжника на батарею, бмс. у бмс нема функції захисту від КЗ. щоб менше горіли інвертори і бмс, потрібно мати інвертор з комунікацією з бмс. в критичних випадках бмс дае команду інвертору і він вже вимикае струм.

Владислав Смірнов · Некрономи. Пошесть, що живиться розпадом держави Авторський неологізм і концепція — Владислав Смірнов Мова — це поле битви. Те, що ми не можемо назвати, — ми не можемо подолати. І навпаки: коли з’являється слово, з’являється й зброя. Недостаюче слово нашої реальності - «некрономи» — від nekros (мертвий) і nomos (закон, порядок). Мертвий порядок, що живиться живими. Це не поетична метафора, а спроба дати ім’я новій формі державного паразитизму, яка досі не мала точного визначення. Старі слова — “корупція”, “бюрократія”, “неефективність” — уже не працюють. Вони втратили гостроту, стерлися в мовах звітів і ток-шоу. Ми говоримо “боротьба з корупцією”, як про погоду: без гніву, без дієслова, без віри. Але сьогодні перед нами — інше явище. Це не злодії, які просто крадуть чи грабують бюджет. І не бездарі, що гальмують процеси. Це нова соціальна каста, яка живе за рахунок самої держави, вмонтовуючи себе у кожен її орган, у кожен тендер, кожен тариф, кожен закон. Це і ділки, і силовики, і судді, і прокурори, і топпосадовці в суперсистемі розкладання державності. Вони не порушують систему — вони і є система. Їхня функція — не банально красти, а підтримувати гниття. Їхня стабільність тримається на нашому виснаженні. Їхній добробут — на нашій терплячості. Я запроваджую цей термін тому, що суспільству потрібна нова лексика для нового зла. Бо поки зло безіменне, воно здається буденністю. Хтось називає їх просто "упирями". А “некрономи” — це не буденність. Це метастаза, яка живе у мозку держави й годується кров’ю тих, хто воює, платить, працює, мовчить. Некрономи як форма державного некрозу (розпаду) Мародери грабують мертвих. Вони ситуативні — як мухи, що сідають на смачненьке гівно. Мародери дрібні: їм потрібен шанс і безкарність. Упирі: безпринципні напівлюди без честі, совісті та принципів. Некрономи — інші. Вони системні. Системні упирі, так би мовити. Вони не користуються наслідками війни — вони створюють їх. Вони примножують хаос, підживлюють кризу, розводять туман і роблять із нього бізнес-план. Вони не риються в попелі — вони палять дім. Не чекають кінця війни — вони живляться нею. Для них війна — не трагедія, а гарантований контракт. Вони перетворили біду на постійну економічну модель. Їхня формула проста: чим гірше людям — тим стабільніший прибуток. Коли країна стікає кров’ю, вони рахують. Коли тисячі бійців мерзнуть у бліндажах, вони сидять на нарадах і «координують стратегію стійкості». Як нас грабують за електрику чотири рази Вони грабують громадян воюючої країни не раз — а щонайменше чотири. Перший раз — коли ми сплачуємо податки, з яких утримується державна енергосистема і зарплати цих державних паразитів. Другий раз — коли нам підвищують податки, і ми платимо вдруге — “на укріплення”, “на укриття”, “на захист енергетики”. Третій раз — коли купуємо електрику, вироблену тією ж державною системою, яку фінансували власним потом. І четвертий раз — коли сидимо без світла, без тепла, без голосу, витрачаючи останнє на павербанки, генератори, ковдри, на хімічні грілки й антидепресанти. Ми платимо чотири рази за одне й те саме світло, за одне й те саме право — жити. І при цьому — нас переконують, що все “під контролем”. Архітектори смерті Вони не ховаються на звалищах історії — вони керують офісами, підписують меморандуми, виступають на конференціях про “сталий розвиток”. У їхньому словнику немає “держави”, є лише “потоки”. Вони — некрономи, архітектори смерті, які перетворили страждання на стабільність, війну — на ринок, надію — на інвестицію короткої дії. Їхня економіка — не система виробництва, а система виснаження. Вона годується страхом, апатією і людським терпінням. У кожній кризі вони бачать не небезпеку, а можливість. Вони вигадують проєкти “під потреби фронту”, які закінчуються на стадії «освоєння». Їхня мета — не результат, а вічна залежність, процес без кінця і початку, а головне без МЕТИ. Їм не потрібен ворог — вони самі ворог Їм не потрібен фронт — у них є тил. Їхня армія — чиновники, що підписують темряву замість світла. Їхня зброя — тарифи, закони, постанови, обмеження, моніторинг, кримінальні справи. Їхня релігія — культ грошей через лояльність до лідорів та невтручання. Вони паразитують на самій державності, як пліснява на стіні храму. Вони не дають країні впасти — але й не дозволяють піднятись. Їхня мета — вічна пауза. Коли країна не гине, але й не живе. Некроекономіка У класичних економіках виробляють товари. У некроекономіях виробляють залежність. Людей тримають не в бідності, а у втомі — щоб не питали, щоб не бачили далі межі виживання. Тому вони знецінюють світло. Вони перетворюють його на послугу, на ліміт, на дозвіл. Некрономи навчилися економіці тьми. Вони перетворили темряву на політичний ресурс. Вони керують не грошима — вони керують нашим виснаженням. Їм не потрібні нові технології — їм потрібні нові рахунки у крипті, бо готівка вже не влазить у машини. Їм не потрібен розвиток — їм потрібна “планова війна”. І поки ми гріємося біля свічки — вони підписують черговий тендер. Народ як енергоресурс І тоді народ стає енергоресурсом. Кожна година без світла — ще один їх кіловат у системі некрономів. Кожна депресія — їхній резервуар. Кожне мовчання — їхній новий договір із тьмою. Вони створили державу втоми, де люди не живуть — тримаються. Де суспільство не мріє — виживає. Це держава без майбутнього, бо вона живе з минулого. Її історія — не поступ, а застигла лава, що поглинає все, що ще ворушиться. І саме тому вона боїться світла — бо світло відкриває правду, а правда — кінець некрономії. Моральний вирок Коли держава краде сама у себе, вона втрачає право називатись державою. Коли світло перетворюється на розкіш, а брехня — на політику, ми живемо не в республіці, а в некросфері — у системі, що годується мертвим. У здоровій державі оточення формується компетентністю. У некроекономії — лояльністю. І коли лояльність підмінює закон, корупція стає не злочином, а політичною мовою. Тут кожен “свій” має право на помилку, але ніхто — на справедливість. Міністри підбираються за принципом “не підведи”, а не “зроби правильно”. Так держава, що втратила тисячі життів, змушена пояснювати світу, куди поділись гроші, що мали рятувати ці життя. Це не криза менеджменту — це некрономія. І саме з цієї хвороби народжується система, у якій некрономи такі як Єрмаки, Зеленські, Галущенки, Чернишови, Міндічі керують країною, яку вони свідомо РОЗКЛАДАЮТЬ. Кінець. Або ми виженемо мертвих із держави — або вона поховає живих.

" Це обличчя вашої боротьби з ТЦК, дороге суспільство...", "...Людей нема. Ті, хто є, вже пів року не виходять з позицій. Бо міняти їх - ніким...." Може саме ці слова отим хлопцям і кажуть їхні командири. Незнаю. Але впевнений, що той підрозділ має тримати не одну позицію. Отже виходить, що інші позиції міняють а саме цю - ніким? Півроку? Чи там ВСІ позиції так міняють? Ну це-ж пі**дьож для дурачків. І потім представити це суспільству як приклад героїзму солдата хоча головне завдання того пОсту - "припиніть чинити опір тцк". А командир так, виконує накази. І якщо командир не гівно то і хлопці в нього по півроку в калюжах не митимуться. А якщо "чапаєвець" то да, матимем отакі постИ про вимушених героїв, що своїми діями перекривають бездіяльність, профанацію і безкарність командування.

Або може то просто китайське підвальне підробне гівно

от керамічна черепиця гівно. у знайомго від вибухової хвилі повискакувала зі своїх місць. жалується, що треба весь дах перебирати.

І шо вас так збудило в моєму пості? О це "Звідки ви це взяли , з власної голови чи.... ? Можете це якось довести ?" про що? Проблема кьорлінгу в рази важливіша для стяжок ніж тріщини. Для деяких людей тріщина - це благо. А от кьорлінг для всїх - гівно - гівнище.

Ну, вже які є ... Стосовно Вашого випадку, (слідкуймо за логікою) : 1. Тобто, з ванни та унітазу все ж зливалась ? Чи не так ? Ви ж чудово розумієте, що стоки з різних приборів (приміщень) Вашої квартири зходяться у "сотий" трійник. Той, що у санузлі, у складі загального каналізаційного стояка. А з нього вже є один вилив - у саму трубу стояка. Тому, буде логічним припустити, що у Вас просто забилася труба (50 мм), що відводить стоки від кухні. І кухонні стоки не могли попасти в трійник і далі злитися у вертикальний стояк. При цьому, стік з ванної, та стік з унітазу - працювали. Тобто, це засор внутрішньоквартирної каналізації, і до проходимісті стояка, а тим більше до сусідів - не має ніякого відношення. 2. Маю сумніви, що то було добре. Ба, то було зовсім недобре. Саме ЖЕКівскі сантехніки, сидячи на мізерному "пайку" зарплатні по ставці, всіляко намагаються підхалтурити, не відходячи від робочого місця. А також, користуючись монопольними можливостями перекривати або давати простому людові усі блага цивілізації : воду, гівно та пар. Недарма сторонні сантехніки, що виконують роботи у квартирах, шанобливо величають їх "Царь". Тому, просто відремонтувати штатні, вже існуючі мережі, за голу зарплатню - це западло, дно. Потрібно, користуючись нагодою, ще й провести локальну "модернізацію". Звісно ж, за рахунок клієнта. А тут у смєту можна вписати і матеріали, і додаткову роботу. Тому й підштовхують нетямущих, літніх, та інших мешканців на різні модернізації. Найпоширеніше, з того що полюбляють : - вирізати сталеву розводку до батарей опалення ( до полотенчика, ... ) та спаяти все "поліпропіленчиком". - поміняти старі, некрасиві чавунні батареї на нові, модні, з "біометалу". Ну, а вищим пілотажем вважається розвод клієнта на заміну "110" стояка. У передбрачний період залицяння вмовляння клієнта можна почути дивовижні речі та ознайомитися з фантастичними новітніми технологіями переднього краю сантехнічної науки. Тут буде й знайома Вам вже сірка, котру обов'язково потрібно випалювати, й страшні мікроби, що мешкають у жахливих порах старого чавуну, й дуже сильні звукові "дебіцили" від стояка, що не дають спати. .. а ще, виявляється, чавун з часом, розчиняється або розкладається на "молєкули". Жах !

Арестович швидко закінчився, але в нього такий нюх на таке інформаційне гівно що він завждт має достатньо "авторів", включно з мольфарами, тарологинями і рештою провидець.

"СОЛДАТИ – ЦЕ ГІВНО… ЇХ ТРЕБА П*ЗДИТИ" Джерело: https://censor.net/ua/b3555571 Зараз укргниди знову напишуть, що написав довбойоб для довбойобів... : " "СОЛДАТИ – ЦЕ ГІВНО… ЇХ ТРЕБА П*ЗДИТИ", підполковник ЗСУ Дмитро Августінович. Я не знаю, чому я не оприлюднив цю історію в той же день. Можливо, тоді мене зупинили думки типу "сміття-хата-коні-переправа". Тепер мене не зупиняє ніщо. Отже слухайте. Це сталося у листопаді 2023 року. В ті дні я виконував функції командира роти, поки ротний був у відпустці. В вечірніх сутінках на КСП моєї 2-ї стрілецької роти 23 окремий стрілецький батальйон Збройних Cил України завітав комбат - підполковник Дмитрий Августинович. Це була видатна подія, оскільки ні до, ні після цього, за всі 18 місяців нашого перебування під селом Торське Лиманського району Донецької області, цей командир жодного разу не радував своїми відвідинами ні наш бліндаж, ні жодну з бойових позицій батальйону. Ми сіли з ним вдвох на кухні. Я очікував, що розмова піде про інцидент, який у нас трапився на днях, коли замість доповіді про зруйновану ворожим обстрілом вогневу точку, наш черговий помилково доповів про зруйновану позицію, але підполковник почав з іншого. Він запитав: "Спіноза, нащо ти мене за**буєш солдатськими рапортами?!". Я відповів, що не розумію, про що річ. Він пояснив, що не треба передавати йому рапорти від солдат, де вони просять направлення на лікування, а "завертати" їх самостійно. Я сказав, що маю іншу думку, і що вважаю себе забовʼязаним передавати такі рапорти командиру батальйону. На це Дмитро Августінович зреагував тирадою, яка починалась за слів: "Спіноза, ти що не знаєш, що солдати – це гівно", а закінчувалась словами: "їх треба п*здити". Всі ці слова вимовлялись зло і впевнено. Я спокійно відповів: "Командире, я з вами не згоден". Після цих моїх слів він піднявся з лавки і дивлячись на мене згори вниз вичавив: "може мені тебе відп*здити!". Я теж встав, подивився йому в очі та відповів: "спробуй, довбо*об". За пʼять метрів від нас, відгороджені вузьким бліндажним проходом, в кімнаті управління роти в цей час сиділи двоє наших звʼязківців та головний сержант батальйону, який приїхав разом з Августіновичем. Оцінивши диспозицію підполковник сів на місце і спокійно повів зі мною ділову розмову про штурмову операцію, яка планувалась на наступний ранок. Вже тільки наприкінці зустрічі, прощаючись, він прошипів: "ти ж розумієш, що я тебе знищу". Я сказав: "удачі" і посміхнувся йому у відповідь. Тут слід зазначити, що іронія завжди була моєю реакцією на погрози. Небезпека викликає у мене позіхання і посмішку. Така захисна реакція. Я це тільки на війні усвідомив, коли помітив, що постійно позіхаю під час артилерійського обстрілу чи близькі гупання КАБів. У вересні-жовтні 2024 року цей підполковник, виконуючи забаганки генерала Перця, знекровить свій батальйон у наступальних боях під Торським і недолугих оборонних боях у сірій зоні під Купʼянськом, будучи в підпорядкуванні у 116 бригади. Я напишу йому відкритий лист недовіри, який підпишуть більше 80 військовослужбовців. Потім буде моє переведення в 118 бригаду, кілька заяв в ДБР про злочини командування батальйону, в яких будуть зазначені випадки свідомого нехтування життям солдат, які відправлялись тримати оборону у сіру зону, на непідготовлені оборонні позиції, без можливості евакуації, та які помирали там, отримавши поранення, і чекаючи на евакуацію тижнями. Не евакуювавши поранених і тіла загиблих, командири 23 ОСБ заводили туди нових бійців. Зараз те ж саме вони роблять під Орехово і Роботино разом зі 118 бригадою. 22 квітня цього року ми передали наше колективне звернення в адміністрацію Президента з вимогою змінити цю практику та покарати винних. Вони відфутболили його на Міністерство Оборони і МВС. Ні від них, ні від ДБР відповідей по суті ми до цього часу не отримали. Цю владу все влаштовує. Така історія. Про що вона? Як на мене, вона яскраво показова. Вона про світогляд і спосіб дії більшості кадрових командирів ЗСУ. Вона про їх Верховного Головнокомандуючого та просто Головнокомандуючого "маленької радянської армії", як він сам точно сказав, який був возведений ними у ранг святого, і в цьому статусі не знайшов нічого ліпшого для нас і для себе, як у розпалі війни відбути у свій персональний дипломатичний рай, читай генеральське СЗЧ. Якщо їх запитати не під мікрофон, то почуємо: "Солдати – це гівно, добриво, яким ми забезпечуємо поле бою, плекаючи на ньому свою карʼєру. Берегти життя бійців? Ці красиві слова залиште дурням, яким треба забивати баки, бо від них вимагається тільки сліпа покора. У нас тут війна, бойня, де ми поставленні наглядачами на конвеєрі. Так навчали наших батьків, так нас навчали, так ми будемо навчати своїх дітей". Їхній гонор поступається тільки їх тупості. ***** Без перепрошивки свідомості кадрових армійських командирів під нові цінності та стандарти роботи, без заміни особливо дубових, "професійних" за освітою, командирів ЗСУ на нових, на тих, хто сформувались як командири під час війни, а особливо на тих, хто прийшов з цивільного життя, ще краще – з бізнесу, без цього сутнісного реформування армії можливість нашої перемоги здається примарною. "

та зе каже що ми надшвидко в єс ідемо скільки там етапів?))) це вже ху знає скільки років і скільки заяв було що вже ось ось СЬОГОДНІ ЗАВТРА а в нормах там є відлов людей поліцією? замість штрафування курців, алкоголіків, за сміття, за порушення ПДР, за порушення закону про тишу, за ЗНУЩАННЯ НАД ТВАРИНАМИ? де СТАВЛЕННЯ до трваин на рівні держави до тварин? ладно люди гівно, то не іиліковні, але на рівні держави повинна ж бути якась політика в цьому питанні. а туалети в Києві будуть колись чи в ЄС люди не піпі і не кака? а скотовозки Укрзралізниці коли до європейських номр приведуть? ще скажіть що грошей не має. на 150 млрд доларів які набрали на війну можна було оновити всю інфраструктуру України - авто жд авіа. і це була б інвестиція, а не списане в нікуди.

Боже, нащо ви усяке гівно купляєте? Паштет треба робити особисто, із свіжої печінки, з морквою і цибулею, дбайливо вирощеними власними руками... А не отето от всьо, шо в магазіні продається:)

хто це такий за лайномет з такою величезною купою підпісників. у тебе просто дар знаходити гівно і розкидувати на вентилятор. так і народжуютсья фейки так вони і народилися в 2019 . я був кращої думки про тебе. бджола шукає квіти. гнійна муха лайно.

Де ви берете цей матеріал? Він унікальний! Цікава інформація але озвучена ШІ, з наголосами, що хочеться блювати і неможливо сприймати. Надіюсь, таке гівно законодавчо заборонять, або хоч зобов'яжуть маркувати як цигарки чи горіляку. Тепер таке часто трапляється. То якась мода чи інфекція? *Претензії не до вас а до авторів такого гівна.

гівно ваш ШІ

зарікалася свиня гівно їсти ... біжить - аж дві купи лежть ам-ам- і з'їла

Тема цікава, актори- гівно. Додивився тільки з третьої спроби. Вираждаєтся культура на болотах.

У тебе що не слово, то виправдання даунбасу та лугандону. Гівно народ там був, тому так і склалося. Я з ними ще в кінці СССР щільно спілкувався і там все про російське було

та все воно не смертельно - гівно змивати нема чим - теж не смертельно . даунецьк буде організовувати загальні сортири у дворах багатоквартирних будинків - не смертельно