Мотивація працівників

[bambino]

Я вот думаю иногда, чего Корни в сантехники пошел?

 

Все дело в свободе наверное...

Ага. Только Корни сам себе босс, сам себе менеджер, сам себе ОТК и сам себе пенсия. Тот самый случай, когда свобода - исключительно осознанная необходимость. И думаете больше 40 часов не пашет, когда нужно? И голова не болит? Ну да, расскажите. Я за 25 лет трудовой деятельности НИ ДНЯ не работал на дядю. Но иногда хотелось бы. Хотя, конечно, никакой босс не наорет, это приятно. Но ведь при наличии босса все проблемы, по большому счету, его, а не сотрудника. А это не может не греть

[bora-b]

Это точно не в наших краях. Подружка в Германии на Амазоне работает. Сплошной интернешнл. Пашет и до восьми, и по ночам. Кто хочет чего-то добиться - все так. Хоть тут, хоть там. Про 40 часов я только поржал.

 

У меня Друг в Гамбурге в управляющей компании трудится.

Когда он мне перечислил ВСЕ обязанности секретарши, то я офигел!

Кстати, секса там не было!:D

[bambino]

Кстати, секса там не было!

Какой там секс, ей бы домой доползти!

[megera]

Сравнили хрен с пальцем. Работать с перспективой и не только голой ставкой и наоборот. Ну вот как сотрудника голой скромной ставкой стимулировать?

[Starper]

Где-то читала,что за границей считается нормальной прибыль 25-30%. Наши же хотят 200-300%.

 

Прочитал...много думал....плакал...

Ужаснула алчность "наших"

[tobias]

Наводив приклад (ссылка устарела).

Відповідь на питання

А мне вот интересно, кто-то из комментаторов работал в иностранной компании?

 

В Україні у керма охорони здоров’я завжди традиційно стояли лікарі. Але чи є лікарська освіта справді необхідною або навіть адекватною для цієї задачі? Яким чином це здійснюється у Сполучених Штатах?

 

Одразу після призначення міністром охорони здоров’я грузинського експерта Сандро Квиташвілі розпочалася кампанія з його дискредитації. В першу чергу з’явилася “сенсаційна інформація” про те, що міністр не має медичної освіти.

У цьому дописі я хочу поділитися своїм ставленням до лікарів-управлінців та розповісти, хто керує американською медичною сферою.

Отже, для прийняття адекватних рішень в медицині (як і в будь-якій іншій галузі) потрібні дві речі:

– вирішення короткострокових тактичних питань — менеджмент та економічна складова;

– стратегічне планування — розуміння суспільного здоров’я.

На відміну від України відсоток лікарів (MD) в управлінні системою охорони здоров’я у Штатах є нижчим. Значно більшу роль відіграють професіонали з питань суспільного здоров’я (MPH — master of public health) та медичного бізнесу (MBA — master of business administration). У чому полягає відмінність між цими двома навчальними ступенями?

MPH — master of public health

Спеціалісти з цією освітою в першу чергу зосереджуються на питаннях суспільного здоров’я на національному на глобальному рівні. Вони намагаються знайти відповідь на питання: які існують загрози суспільному здоров’ю, як знизити рівень захворюваності, як подовжити тривалість життя, як покращити охорону здоров’я у країнах третього світу, що потребує першочергових інвестицій та ресурсів? МРН в основному працюють у державних відділах охорони здоров’я.

MBA – master of business administration

MBA безперечно є відомим дипломом у світі бізнесу. Цікаво те, що MBA може мати різну направленість у різних галузях: від торгівлі до медицини. Тут можна провести пряму паралель з економічними факультетами українських ВУЗів. Люди з медичним МВА беруть активну участь в управлінні медичними закладами, проте їхня увага в першу чергу направлена на економічну діяльність: як зробити медичний заклад прибутковим, де знайти кошти на придбання обладнання, скільки операцій повинен виконувати хірург, аби мати прибуткову практику.

Отже, разом MBA та MPH відповідають на два великих питання охорони здоров’я: де знайти кошти та на що їх витратити.

Існує багато спеціалістів з подвійною освітою: MD-MPH та MD-MBA, проте більшість має лише одне звання. Вступити в школу MPH та MBA можна або одразу після коледжу, або в будь-який інший час.

До речі, отримання додаткової освіти в Штатах є значно більш розповсюдженим явищем у порівнянні з Україною. Лікар може вирішити отримати додатковий диплом через бажання акцентувати свою діяльність на певних аспектах кар’єри. Наприклад, один з моїх наставників в університеті Хопкінса дуже цікавиться інноваціями та комерціалізацією розробок нового медичного обладнання. Аби краще розуміти бізнес-середовище він отримав MBA, який, до речі, йому оплатив університет.

Звичайно ж студенти вступають на ці факультети одразу після коледжу та відвідують очні курси. В наш час розвинутих інформаційних технологій величезна кількість людей проходять курси онлайн. Навчальний план забирає від двох до чотирьох років.

(ссылка устарела)

• (ссылка устарела)
  
• Twitter
  
• Email
  

 

Sergiy Nesterenko, MD

 

Orthopaedic Spine Surgeon

 

Український лікар з Дніпропетровська, який отримав додаткове тренування у Сполучених Штатах і зараз працює спинальним хірургом у приватній практиці в Техасі.

 

Я живу в США протягом останніх восьми років: з них два працював у науці, шість пішло на навчання, а влітку 2014 року розпочав власну хірургічну практику. Тим не менше, мені зовсім не складно згадати роботу дома. Тому час від часу дивлюся на американську медицину очима українського лікаря.

Хочу одразу попередити: цей допис призначається українским лікарям і лише їм. Боюся, що люди, не пов’язані з медициною, можуть не зрозуміти моїх посилів та вважатимуть їх кокецтвом. Для багатьох проживання в Штатах є заповітною мрією, але багато моїх знайомих розуміють складності переїзду в нове середовище та життя далеко від родини та друзів.

Розповім, що впадає в око; так, аби розмовляв з другом наодинці:

– про фінансове становище;

– відносини з керівництвом;

– ставлення з боку суспільства.

В цілому я дуже задоволений: можна просто працювати, не відволікаючись на другорядні речі. Американські лікарі часто жаліються на жахливі умови, але я їм посітйно кажу, що вони просто не розуміють, що насправді означає слово “жахливі” та пропоную поїхати подивитися в Україну.

Фінансове питання, яке турбує українських лікарів в першу чергу, тут вирішене. Найголовніше, це дозволяє просто забути про гроші, як фактор, що визначає кожен твій крок.

Звичайно, медична практика має бути прибутковою: ти відповідаєш за своїх співробітників та звітуєш перед лікарнею, де працюєш. Проте внутрішнє відчуття від цього фінансового аспекту відрізняється від України, як день і ніч: більшою мірою ти відчуваєш себе бізнес менеджером, а не злодієм, який вимагає гроші з пацієнтів. Так, я чекаю, що пацієнти сплачуватимуь певну суму, яку не покриває страховка, але гроші не є визначальним фактором моєї роботи.

Відносини з керівництвом також дуже відрізняються від тих, що ми звикли в Україні. Тут навіть у великих академічних центрах немає професорських обходів, де рядового лікаря принижують просто перед пацієнтом. Поняття завідуючого сервісом існує, але немає зав. відділенням, який вказує, кого ти оперуватимеш та чекає за це “вдячності”. Система побудована таким чином, що ти є повністю відповідальним за своїх пацієнтів. Саме ти вирішуватимеш, хто потребує операції та якої.

В академічних центрах вплив керівництва є більш помітним, але, все одно, рівень автономії лікарів не незрівнянно більшим, ніж в Україні. Найважливішою причиною є те, що завдяки медичній страховці кількість платоспроможних пацієнтів є значно більшою, ніж в Україні. Тому немає брудної боротьби за кожного пацієнта.

Ставлення до лікарів з боку суспільства, звичайно ж, аж ніяк не схоже на українське. У тому, начебто, немає нічого дивного, але на розуміння все одно пішов деякий час. Ми дуже звикли, що в Україні разом з повагою у людей існує деяка жалість до лікарів. Пояснити цей феномен американцям можна на прикладі вчителів: вони тут також є шанованими, але фінансово недооціненими людьми.

З цим була пов’язана досить кумедна ситуація, у яку потрапила моя дружина. Одного разу, у перші місяці після нашого переїзду до Штатів, чекаючи на прийом у лікаря, вона розмовляла з іншим пацієнтом. Без жодної поганої думки вона поділилася (як це часто буває в Україні), що її чоловік — лікар. “Чомусь я не побачила у нього співчуття, і наше спілкування швидко припинилося”, — каже вона. З того часу ми зрозуміли, що така інформація сприймається як хвастощі та є зайвою для незнайомих людей.

Отже, внутрішнє відчуття лікаря у цій країні я назвав би просто повноцінним. Тим, про яке мріють наші лікарі: ти просто робиш свою справу та не мусиш переступати через совість.

Американська медицина очима українського лікаря Змінено 9 березня 2015 користувачем tobias

[Sakar]

Как говорится место сидения определяет точку зрения. Один, например, работает в крупной компании, где всё по КЗоТ, с отпуском, оплачиваемым больничным, с оплачиваемыми курсами и тренингами, другой всё жизнь работает на себя, ставит металлопластиковые окна, или штукатурит стены. Это вообще разная философия. Что у них общего, что можно обсуждать?

[budushi]

Хотя, конечно, никакой босс не наорет, это приятно.

Приходите ко мне. Я не ору :D

[tobias]

Один, например, работает в крупной компании, где всё по КЗоТ, с отпуском, оплачиваемым больничным, с оплачиваемыми курсами и тренингами, другой всё жизнь работает на себя, ставит металлопластиковые окна, или штукатурит стены. Это вообще разная философия. Что у них общего, что можно обсуждать?

Вони обидва працюють! Коли ми зрозуміємо, що ми один цілісний суспільний "організм", мурашник? Кожна людина виконує певну суспільну функцію, переважно корисну. Різниця між працює в державній, приватній компанії, "на себе" суто умовна.

Хто заважає людині, яка "працює на себе" купити медичну страховку, дотримуватись КЗоТ, оплачувати собі курси та тренінги, виділити кілька тижнів на рік для відпочинку, відкладати гроші у недержавний пенсійний фонд?

Різниця лише в тому, що людині, "яка працює на себе", доводиться самому дбати про "соціалку". Людина на підприємстві, держслужбі фактично отримує соцпакет у роботодавця, держави за певну частину платні, при цьому цей соцпакет надається "як є".

Те, що в Україні "мурашники" неякісно організовані починаючи від приватних "колгоспів" у 5-50 працюючих закінчуючи величезними соціосистемами на 50-250тис. (армія, МВС, тощо) лише "наша" вина. Точніше організували їх кілька сотень, тисяч людей протягом 24 років за мовчазної згоди 52, 45 мільйонів "мурах". Деякі системи залишились від СРСР, УРСР і практично не змінились.

 

В кожного з нас є певне "знання", уявлення як мають бути побудовані суспільні системи, "мурашники". Ці знання отримані з різних джерел, різних соціумів, різних країн. Умовно їх називають "проектами". Кожен з проектів має різну архітектуру і соціальні ролі, розподіл праці, відповідальності, винагород, покарань.

Часто адепти різних "проектів" працюють на одному підприємстві, в одній організації. За рахунок того, що у людей закладені (освітою, самоосвітою) різні уявлення, матриці, структури відбувається конфлікт систем на окремому підприємстві чи організації.

Наприклад робітники з системи "соціалізм" працюють на підприємця, компанію у яких система "капіталізм". Вони дійсно не розуміють вимог один одного, в них різні поняття, уявлення, "матриця" організації "мурашника" в голові. І починається процес перевиховання: робітники намагаються працювати за звичною системою "соціалізм", а керівництво компанії намагається "привити" робітникам капіталістичні цінності. Абсурд?

Під кінець СРСР вийшов чудовий фільм "Джек Восьмеркин - американец", який яскраво показує ситуацію.

Змінено 9 березня 2015 користувачем tobias

[Sakar]

Я не говорил что кто-то выше, кто-то ниже. Я сказал что это разная философия, то что кажется в порядке вещей одному другого вводит в ступор. Они друг друга не могут понять в принципе.

 

Добавлено через 1 минуту

Хто заважає людині, яка "працює на себе" купити медичну страховку, дотримуватись КЗоТ, оплачувати собі курси та тренінги, виділити кілька тижнів на рік для відпочинку, відкладати гроші у недержавний пенсійний фонд?

Я не знаю. Мировозрение, уровень культуры, наверно.

 

Добавлено через 5 минут

Людина на підприємстві, держслужбі фактично отримує соцпакет у роботодавця, держави за певну частину платні, при цьому цей соцпакет надається "як є".

вообще это очень дорого. Многие просто столько не зарабатывают что бы обеспечить себе сравнимый соц пакет.

[tobias]

Я не говорил что кто-то выше, кто-то ниже. Я сказал что это разная философия, то что кажется в порядке вещей одному другого вводит в ступор. Они друг друга не могут понять в принципе.

І на сході України воюють насамперед "соціалізм" з "капіталізмом", навіть в Росії нема такої підтримки соціалістичних ідей, як в Луганській і Донецькій областях.

Зіткнення концепцій, яке переросло з політичного та ідейного протистояння у військове.

[sasas2008]

по ин-ту ходит классная мысль, вроде ее приписывают С.Джобсу -"Мы нанимаем на работу профессионалов не для того чтобы потом им указывать что делать, наоборот профи должны нам говорить что нужно делать."

 

как мне кажется в этом главная проблема отношений работодателя и работника у нас.

каждый работодатель считает что знает что и как делать и нанимает типа простых исполнителей его воли. на края делегируются лишь незначительные полномочия исполнительному директору, с которого потом спрашивается за конечный результат. при этом все сколько нибудь значительные и стратегические решения все равно принимает собственник (с одной стороны вроде все правильно, деньги то его, но сдругой зачем тебе тогда СЕО или тебе нужен не СЕО, а мальчик на побегушках), но ответственность за них берет на себе редко.

 

сколько не устраивался на работу, и сколько потом не принимал на работу людей - всегда вопрос цены работника старались занизить, - пытались купить самого дешевого работника, но при этом профи и опытом и т.п. и т.д.

 

Как недавно смотрю вакансия главбуха в АЛЛО

требуется главбух в небольшую оптовую фирму, но требования опыт от 5 лет главбухом в крупных оптовых предприятиях с ВЭД и большими оборотами. глупо пытаться купить дешево хорошего профи - это либо не профи либо у него какие то жизненные обстоятельства и он долго не задержится на этой работе.

[Opium]

Перестаньте думать о том, как мотивировать. Проще просто перестать демотивировать.

[-electron-]

Где-то читала,что за границей считается нормальной прибыль 25-30%. Наши же хотят 200-300%.

Просто там можна спокійно відбивати вкладення десятки років, адже не вийде вкласти трішки грошей і роками заробляти, треба постійно інвестувати нові кошти. А у нас можна після наступних виборів, або навіть до них отримати зовсім інші правила гри, тому і стараються вижати все можливе, щоб до зміни правил отримати назад свої кошти.

Але от 200-300%, в більшості випадків це з розряду фантастики. Звісно є такі поодинокі випадки, але я б не враховував їх в статистику.

 

Добавлено через 2 минуты

Сравнили хрен с пальцем. Работать с перспективой и не только голой ставкой и наоборот. Ну вот как сотрудника голой скромной ставкой стимулировать?

Може премією? ;)

[2234424]

Може премією? ;)

 

Так уже раз восемь в этой теме подтвердили - деньги никого не мотивируют, чем больше денег - тем все хуже.

[kutalex]

У меня опыт работы в германии около 15 лет, низкоквалифицированный труд. За эти 15 лет воочию видел как мотивировали и добивались повышения производительности труда, примерно в 2 раза удалось им.

Но вот теперь в украине...если нанять управляющего с германии и попросить его оптимизировать работников продуктового "АТБ" ,ему прийдёться уволить половину сотрудников и остальных заставить трудиться более продуктивно...

Вопрос "а захотят ли они вообще в 2 раза больше делать полезных действий? " им и так кажеться что они уже на высоте по сравнению с другими магазинами.

 

А второй вопрос где брать рабочих? среди моих знакомых нет желающих быть рабочим и выполнять монотонный труд. Большенство самозаняты или просто не готовы к труду.

Исключим программистов и окажеться что нам нужен 1 управляющий на 10 работников, которые готовы выполнить примитивный труд. Высокототехнологичный труд, мы предложить не можем внешним рынкам.

[Анкор Плюс]

Перестаньте думать о том, как мотивировать. Проще просто перестать демотивировать.

А это с какой точки зрения смотреть на инструментарий.

"Стимул", в переводе с древнегреческого, острая палка для понукания животных.

Есть категория человеков которые даже рот не откроют чтоб схрумкать подаваемую им морковку, пока не получат острым стимулом в бок.

И шо тут мотиватор, а шо демотиватор?

[Sakar]

Но вот теперь в украине...если нанять управляющего с германии и попросить его оптимизировать работников продуктового "АТБ" ,ему прийдёться уволить половину сотрудников и остальных заставить трудиться более продуктивно...

Не представляю каким критерием определить продуктивность работника АТБ?

По кассе в конце дня? Или по километражу за день? Повесить шагомер на него? Чем-то эту продуктивность надо мерять?

Видели как в спортмастер эта стимуляция работает? Стоят коршунами вокруг тебя, когда сам выбрал что-то,бегут хватают твою коробку-"Я отнесу на кассу". Кто первый прибежал тот и молодец.

[kutalex]

Можно мерять количеством денег в кассе, или количеством проданого товара...что вообщемто тожесамое.

Да и Вы сходив в германии несколько раз в типичный продуктовый маркет образца АТБ , понаблюдав немного, посчитав персонал который удастся увидеть, легко определите ,что продуктивность работы немецкого продавца в 2-3 раза выше. Там нет охранников,там нет начальства,которое целый день присуствует, нету уборщиц.. Там есть главный кассир,у которого зарплата чуть выше, работает как все,только чуть лучше,дабы пример показывать и кассиры, которые раскладывают товар, если вдруг клиенты закончились. Вечером моют пол теже кассиры.

И както удаёться начальнику филиалов, предположу что у него их 10-20 штук , примерно знать в какое время суток и в какой день недели много клиентов,в какой мало...соотвественно смены и количество кассиров планируеться.

Думаеться мне, что не все немецкие кассиры отказались бы перейти в АТБ за пол зарплаты, где и с подружкой поворковать можно и с охранником томным взглядом перекинуться.Тока нет АТБ там :D

[Sakar]

Да и Вы сходив в германии несколько раз в типичный продуктовый маркет образца АТБ , понаблюдав немного, посчитав персонал который удастся увидеть, легко определите ,что продуктивность работы немецкого продавца в 2-3 раза выше. Там нет охранников,там нет начальства,которое целый день присуствует, нету уборщиц..

Понятно. У нас командиров дохрена. Причём тут продуктивность рядового работника?

Разогнали командиров-уменьшилась нагрузка на ФОТ. Можно поднять зарплату. То есть у нас Вася вкалывает за троих оболтусов что бы обеспечить и им зарплату. За командира, охранника, и уборщицу. А вы говорите у нас низкая продуктивность.

 

Добавлено через 3 минуты

Думаеться мне, что не все немецкие кассиры отказались бы перейти в АТБ за пол зарплаты, где и с подружкой поворковать можно и с охранником томным взглядом перекинуться.Тока нет АТБ там

Как в магазине самообслуживания кассир может влиять на кол-во проданого товара?

Есть клиет на кассе обслуживает, нет с охранником перемигивается.

Ни разу не видел что бы когда я подошёл к кассе вместо того что бы меня обслуживать она с подружкой трепалась.

Хотя... На счёт охранника-если кто-то стырит бутылку вискаря за 5000 штук, где тут экономия, а у нас стырят.

Да и в засраный зал я тоже не пойду, так что и уборщицы нужны. А вот менеджеры всякие это вопрос.

[kutalex]

Есть клиет на кассе обслуживает, нет с охранником перемигивается.

В германии нескем перемигиваться ей..и подружки нет рядом имеющей время на "поговорить" то что я наблюдал последние 3-4 года если после меня нет клиента,то вскакивает со стула и бежит товар разлаживать около кассы.

Я жил в селе, 7 тыс населения, было 4 продуктовых магазина из разряда АТБ, все какбы конкуренты. Если в какомто магазине продавщицы успевают общаться во время работы, то рынок нетерпит, соотвественно их меняют на других.

А дело то не ограничиваеться торговлей...в строительстве также немцам удаёться создать конвеер. Выложить стены крупноформатным блоком это для каменщика рутина и ежедневный труд конвеерный. Скажем норма 10 квадратов на человека и попробуй начальству обьяснить что тыже качественно их выложил и там подрезка заусениц...поэтому ты лишь треть сделал от того что твой напарник успел...ну раз выслушают,обьяснят за что ты 200 евро в день получаешь...

электрика,сантехника...также труд конвеерный...план,норма...заработок

Им удаёться оплатить одному электрику мастеру скажем 300 евро за пол дня работы ,а за пол дня этот электрик запускает всю проводку в доме. Вроди невозможно ..а они говорят возможно...потому как до него пару полуобразованных "электрика" всю проводку проложили,установили розетки и тд...они не считают что это высококвалифицированный труд и требует высокой оплаты..это просто труд за 10-15 евро в час, при норме скажем 10 м проводки в час.

Электрики -мастера у нас есть,в огромных (ненужных) количествах..где взять "псевдоэлектриков" готовых просто штробить стены и делать шо скажут за среднестатистическую зарплату?

[bora-b]

Да и в засраный зал я тоже не пойду, так что и уборщицы нужны. А вот менеджеры всякие это вопрос.

 

Та ладно. Я тоже думал, что время базаров безвозвратно пройдет.

Ага, щаз! Еще и стихийных на газетке по асфальту прибавляется.

Стерильность такая, шо глаза режет.

И ниче. И ниче. И ниче...

[Sakar]

Стерильность такая, шо глаза режет.

Иммунитет зато хороший будет-тренированный.

[Tochkin]

Давненько не заходил - как интересно. Про мотивацию. Местами с мотрю идёт сравнение неньки с буржуинами. Как человек который работал в Украине, и который работает сейчас на этом самом западе с которым тут иногда сравнивают решусь вставить пару копеек. Не знаю как сейчас (2014-2015 годы, кризис, АТО и пр), буду говорить за время года эдак до 2010 в Украине и после на Западе.

Несколько примеров из жизни:

Давно, лет н-дцать назад на заре моей трудовой карьеры был у меня случай. Я нашел в бумагах переплату в десяток тысяч долл, т.е. компания где я работал переплатила другой. Я показал это начальству, и начал заниматься. Где-то неделю или две я задерживался на работе сверхурочно (из-за разницы во времени с компанией-контрагентом). Короче вернул эти деньги. И что? Сказали мне что-то типа «это нужно, это хорошо» и всё. Ни спасибо, ничего, не говоря уж о завалящей премии – выписали бы баксов 50-100, на тот момент был бы счастлив. В дальнейшем иногда натыкаясь на что-то подобное я просто откладывал это в «долгий ящик», и если никто не вспоминал то оно было похоронено навсегда, ибо желания сидеть сверхурочно и напргяться лишний раа даже не за спасибо, а просто так естественно пропало.

На дворе 2007 год. Зарплата кассира в супермаркете уверенно перевалила за 300 долл. Отдел в компании, лидере рынка кстати на тот момент, сотрудники получают – инженер 300 долл, ведущий инженер – 350 долл и т.д. Я смотрел и удивлялся: чего они там сидят, взрослые ж люди, специалисты? Потом один не в меру языкатый сотрудник «спалил всю тему». Как оказалось эти люди помимо зарплаты спокойно ещё имели в среднем по 2000 «сверху», причем делалось это в убыток компании, был скандал, чем кончилось не помню сейчас. Как я потом узнал много сотрудников в разных департаментах, включая руководство, «компенсировали» свои низкие зарплаты тем или иным способом, ибо как сказал мне тогда один товарищ: «зарплата в 200 долл называется – иди и воруй».

В сфере обслуживания тоже самое: знакомый француз, работавший в ресторанном бизнесе, рассказал как его пригласили в один пафосный киевский ресторан и попросили улучшить качество обслуживания. Он сначала поинтересовался возрастом и зарплатой официантов. А потом сказал: «а какого качества обслуживания вы ждёте от мальчиков 22-23-х лет нанятых за копейки в 150 долл.?»

Перенесемся на Запад:

Знакомый программист по приезду устроился в одну контору тут в Канаде. Как он мне рассказал, его коллеги сразу предпредили что: «Тут в Канаде, мы стараемся соблюдать баланс между работой и личной жизнью» и мягко наменули что «трудовые подвиги» в виде овертаймов и пр не приветсвуются.

У меня на работе тоже самое: отработали свои 7.5 часов в день и всех «сдувает ветром» из офиса.

 

Резюмирую: каких-то существенных различий в отношении к работе наёмных сотрудников умственного труда ни в Канаде ни в Киеве я не обнаружил. Как в Киеве есть лентяи, так и в Канаде, например, уже год наблюдаю одного парня который иногда дремает на рабочем месте, а если не дремает, то до обеда сидит в интернете чуть более чем полностью (мне видно его монитор).

Как в Киеве чай-кофе народ ходит пить, так и тут, вплоть до того что видел отдел который как по команде в 10-30 утра вставал и шел на 20 минут играть в настольный футбол.

Не стоит думать что люди на западе какие-то другие – такие же самые.

 

Разница между людьми не в отношении к работе, а в ... не знаю... в отсутствии напряжения между людьми... в отсутствии дикой повсместной погони за деньгами, понтами и пр., может я не прав, но связываю это с тем что тут даже кассир в магазине на свою зарплату может прожить и не «протянуть ноги», а такие вещи как телефон и авто доступны всем и понтами не являются... а самое главное ву чем разница: в знании своих прав и желании их отстаивать, а главное в наличии такой возможности.

 

Это всё при условии – если зарплата сотруднику позволяет хоть как-то жить. Если не позволяет, то он тоже будет работать, но «мутить себе» что-то если должность подходит, или если нет - просто "забивать".

Т.е. грубо говоря пришёл к старому избитому мотиватору: кнут и пряник (не крошка от пряника, а пряник).

 

Индивидуумы без мотивации, не желающие поднять свою ж.пу и что-то сделать для улучшения своей жизни есть и в Канаде, я таких тоже к своему удивлению наблюдаю. И их как ни странно тоже много.

[Sakar]

Резюмирую: каких-то существенных различий в отношении к работе наёмных сотрудников умственного труда ни в Канаде ни в Киеве я не обнаружил.

По мнению некоторых там люди дурачки-хлебом не корми, дай лишние пару часов мотыгой помахать.