irina1969 Опубліковано: 5 годин тому Поділитись Опубліковано: 5 годин тому Аню, я просто вимикаю тумблер і тому метелики, равлики 2 Посилання на коментар Поділитися на інших сайтах More sharing options...
allanek Опубліковано: 3 години тому Автор Поділитись Опубліковано: 3 години тому Тільки подивилась тему. Спочатку продовження з цікавими світлинами і тут допис Ані. Мабуть це буде зі мною все життя. Страх, який я не можу контролювати. Він не миттєвий, а наче заповнює тебе поступово, по нарастаючий. Читаю, розумію, що я далеко від того, що пережила та відчула Аня вночі, а мене охоплює той страх. І як тут не згадати Булгакова з пророчими словами Воланда про те, щоб робило добро, якби не було зла. Але чому більша частина того вселенського зла дісталась нам? Моя знайома народила дівчинку рік тому. Це диво, що серед того кошмару народилося нове життя. Наче, то надія на те, що все скінчиться і не буде таких ночей, як в Ані була. Рідненьки, тримайтеся, бо життя, з тихими світанками, бражниками, равликами та качками, повинно перемогти. 1 2 Посилання на коментар Поділитися на інших сайтах More sharing options...
Nic-олаевна Опубліковано: 3 години тому Поділитись Опубліковано: 3 години тому У нас ця ніч теж була ....не знаю яке слово добрати. Шахеди мали такий шалений звук, наче то не шахед, а щось, що летить з реактивною швидкістю. Все реве, гуде і свистить одночасно. 6 вибухів на стільки близько, що весь дім цокотів окремо, як описувала Аня. Посуд в шафах собі, вікна собі, меблі собі. За час війні на кухні під стелею став відходити багет, що приклеєний на шпаклівку. Це від всіх оцих струсів землі. Останній шахед летів так, що чоловік дав команду "лягай" і ми всі втрьох, не зважаючи що сиділи по принципу двох стін, попадали без сперечань "мордою в плитку", бо дійсно, було відчуття, що....ну, ви зрозуміли. І як писала Аня, після цього всього просто пішли спати. Пам'ятаю перший день повномасштабки. Я всю ніч пролежала на нерозстеленій кроваті, вдягнена і не змогла заснути ні на одну хвилину. Наступної ночі просто дрімала, бо вилилась з сил. Ми всі психологічно скалічені війною. Особливо страшно за дітей😭 4 Посилання на коментар Поділитися на інших сайтах More sharing options...
irina1969 Опубліковано: 1 година тому Поділитись Опубліковано: 1 година тому Можете вважати мене притрушеною і маєте право послати, але ось новий букет , вийшла у піжамі з кавою та назбирала дорогою...дівчата, має бути краще, ну я в це вірю 1 3 Посилання на коментар Поділитися на інших сайтах More sharing options...
allanek Опубліковано: 1 година тому Автор Поділитись Опубліковано: 1 година тому Іра, ти не притрушена. Це нормально, інакше збожеволієш від цього. Мене спасала ловля риби. Зранку на берег , вудку в річку і мовчки дивилась на небо, як птахи летять, чи на воду, як риби шниряють туди-сюди, або качки з водяними курочками перекликаються, та родина лебедів малечу вигулюють. 1 годину тому, Nic-олаевна сказав: Посуд в шафах собі, вікна собі, меблі собі. За час війні на кухні під стелею став відходити багет, що приклеєний на шпаклівку. Це від всіх оцих струсів землі. В нас так світильники і люстри дзвякали та іноді наче дах на будинку піднімало та на місце опускало. 1 1 Посилання на коментар Поділитися на інших сайтах More sharing options...
Сарочка Опубліковано: 1 година тому Поділитись Опубліковано: 1 година тому 22 хвилини тому, irina1969 сказав: Можете вважати мене притрушеною і маєте право послати, але ось новий букет , вийшла у піжамі з кавою та назбирала дорогою...дівчата, має бути краще, ну я в це вірю В мене теж учора була букетотерапия останній бузок 1 Посилання на коментар Поділитися на інших сайтах More sharing options...
Nic-олаевна Опубліковано: 41 хвилин тому Поділитись Опубліковано: 41 хвилин тому 49 минут назад, irina1969 сказал: Можете вважати мене притрушеною і маєте право послати, але ось новий букет , вийшла у піжамі з кавою та назбирала дорогою...дівчата, має бути краще, ну я в це вірю Ні, Іро. Все добре. Життя має перемагати. Я сьогодні зранку встала і першим ділом посадила помідори в огород. Треба відволікати голову від жахливих думок, бо то буде капець. 1 1 Посилання на коментар Поділитися на інших сайтах More sharing options...
Сарочка Опубліковано: 35 хвилин тому Поділитись Опубліковано: 35 хвилин тому ТРОЯНДИ. ВЕЛИКЕ ПИТАННЯ. Щоб трішечки підняти настрій Я дивлюсь на троянди. Багато. Дуже багато. Клумба — фантастична. Люди зупинялись. Деякі плакали. Це факт. Але чи ростуть вони? Може так. Може — ні. Хтось сказав — молоді. Інші — холодно. А я думаю: просто троянди. Вони не пояснюють. Я дивлюсь на троянди. Чудові. Сильні. Молоді. Може, навіть занадто молоді. Клумба — найкраща. Люди вражені. Але чи ростуть вони? Це питання. Може так. Може ні. Кажуть — холодно. Кажуть — весна. Але хто вони такі, щоб казати? І головне: Змусити їх рости? Чи не чіпати? Дати сонце? Дати свободу? А може — дати лопату? Люди не знають. Але я знаю. Напевно. Можливо. Бо навіть якщо не ростуть — вони все одно троянди. А троянди — це краса. Як Америка. Просто стоїть — і все навколо росте. Посилання на коментар Поділитися на інших сайтах More sharing options...
irina1969 Опубліковано: 12 хвилин тому Поділитись Опубліковано: 12 хвилин тому Сарочка, я подумаю і напишу хось розумне...у мене сьогодні 'кухня" і тут також намальовується цікава розмова як відволіктись від стресу або " прутень їм" ( спочатку було інше слово🤭) Посилання на коментар Поділитися на інших сайтах More sharing options...
Рекомендовані повідомлення
Створіть акаунт або увійдіть у нього для коментування
Ви маєте бути користувачем, щоб залишити коментар
Створити акаунт
Зареєструйтеся для отримання акаунта. Це просто!
Зареєструвати акаунтУвійти
Вже зареєстровані? Увійдіть тут.
Увійти зараз