Propeller

Зворотній каналізаційний клапан це свого роду хлопалка. Центр ваги хлопалки зміщений відносно вісі її обертання так, щоб у режимі спокою хлопалка падала на седло і герметично закривала вхід зі стояка в ваш унітаз. Далі все просто і весело. Коли нечистоти почнуть підніматись в стояку до рівня навіть 1 м над рівнем встановленого клапана і вам захочется злити воду, то буде конфуз. Вона не зіллється, бо тиск води з "тієї" сторони не дасть відкритись клапану. При спробі його відкрити якимось чином все що було в стояку буде ваше.

Вижу вы советуетесь с ИИ. Чтобы долго не писать, бо лень, ниже ответ немцев на ваш вопрос. Я спросил про бетонную площадку паркинга. Бо надо ж бетон упрочнить ))) Німецькі будівельні експерти, інженери та профільні інститути (зокрема Німецький союз бетону та будівельних технологій – DBV) категорично не рекомендують використання силікатів як самостійного захисту для бетонних поверхонь, що зазнають атмосферних і транспортних навантажень. У німецькій інженерній практиці чітко розмежовують поняття зміцнення структури та захисту від погодних умов. Ось головні тези та аргументи німецьких фахівців щодо застосування силікатів (Verkieselung) на відкритому бетоні: 1. Силікати — це не гідроізоляція (Kein Feuchtigkeitsschutz) Згідно з висновками німецьких дослідницьких центрів, силікати натрію, калію чи літію працюють виключно всередині бетону. Вони вступають у реакцію з виділенням силікату кальцію (C-S-H фази), що закриває капіляри бетону та робить його твердішим (ефект Знепилення та зміцнення — Verfestigung und Staubbindung). Проте німці наголошують: це не створює гідрофобного (водовідштовхувального) ефекту. Бетон залишається капілярно-активним і продовжує всмоктувати дощову воду та вологу з повітря. 2. Позиція німецьких стандартів (DIN EN 1504-2 та DBV) У Німеччині діє суворе керівництво DBV-Merkblatt "Parkhäuser und Tiefgaragen" (Інструкція для паркінгів та підземних гаражів). Воно чітко визначає класи захисту поверхонь (Oberflächenschutzsysteme — OS): OS 8 / OS 11 / OS 10 / OS 14: Для зон, що піддаються впливу погоди та солей, дозволені лише полімерні покриття або еластичні системи на основі епоксидних та поліуретанових смол, здатні перекривати тріщини. Жодна «чиста» силікатна обробка бетону не сертифікована німецьким інститутом будівельних технологій (DIBt) як самостійна система захисту для відкритих майданчиків, оскільки вона є жорсткою (старою) і руйнується разом із появою першої мікротріщини в бетоні. 3. Критика німецьких технологів щодо атмосферного впливу Німецькі фахівці виділяють три головні причини, чому силікат на незахищеному бетоні під відкритим небом — це помилка: Теплове розширення та тріщини: Бетон на вулиці влітку нагрівається, взимку промерзає. Силікатований шар не має еластичності. За температурних деформацій утворюються мікротріщини, які силікат закрити не може. Вода вільно потрапляє в ці тріщини. Морозна деструкція (Frost-Tausalz-Widerstand): Оскільки силікат не блокує проникнення вологи на 100%, замерзання води в порах призводить до мікророзривів структури. Резюме: що радять німці? Німецькі будівельні норми дозволяють силікати для зовнішніх робіт лише у двох випадках: Як допоміжний праймер: Виключно для внутрішнього хімічного зміцнення бетону, поверх якого обов'язково наноситься фінішний полімерний захист. В комбінації з силанами (Dual-Coating): Сучасні технології передбачають двокомпонентні системи (наприклад, силікат літію + силан). Силікат робить бетон міцнішим, а силан (гідрофобізатор) — створює хімічний бар'єр, який відштовхує воду та солі. Залишати бетон на паркінгу під відкритим небом обробленим тільки силікатом у Німеччині вважається прямим порушенням будівельної технології та технологічних регламентів захисту конструкцій від корозії. От себя : прочный бетон и гидрофобный бетон - это разное. Зачем вам прочный бетон на площадке, которая на высоте 50 см от грунта? По сути - это просто плоская кровля над септиком, жизнь котрой надо продлить и помочь жить в наших переменчивых погодных условиях.

Бетони по міцності бувають різні. Це зрозуміло. За 7 діб при серебній температурі в 20С бетон набирає 70% своєї проектної (декларованої заводом-виробником) міцності.

Еще как вариант бетон сверху можете просто покрыть бетон гидроизоляционной акриловой мастикой. Она идет типа кровельная.

1. Нижняя поверхность плиты. Защита бетона от сероводорода и его производной серной кислота. - нанесение битумного грунта на растворителе за 1 слой (расход на 1 слой и необходимое кол-во материала на прект смотрите в инструкции к продукту) - нанесение битумно-каучуковой или битумно-полимерной мастики за 3 слоя (расход на 1 слой и необходимое кол-во материала на прект смотрите в инструкции к продукту) 2. Верхняя поверхность плиты. Защита бетона от атмосферной воды. Поверхность плиты подготовить так, чтобы на ней не образовывались лужи. В идеале раствором создать уклон в любую сторону не менее чем в 2%. Поверхность пропитать гидрофобом , обязательно содержащим не только силоксан, но и силан. Молекула последнего имеет маленький размер и глубже проникает с структуру. Продукт должен быть на основе растворителя. Не водник. Наносить минимум 2 слоя методом "мокрый по мокрому "

По наружной. У вас плита, что накрывает септик будет лежать "под солнцем" или сверху на ней будет грунт. Если второе, то какая толщина грунта.

Какую поверхность самодельной железобетонной плиты вы планируете упрочнить? Ту, которую смотрит в септик (нижнюю), или , ту которую смотрит в небо пока (верхнюю). С какой целью вы планируете упрочнять поверхность самодельной железобетонной плиты?

Тогда меняйте пенопласт на минвату.

1. Если вы про бетон.То тут мы не нарушаем правило : каждый последующий слой по направлению изнутри наружу должен быть либо более паропроницаемым, либо обладать достаточным теплосопротивлением, чтобы сдвинуть точку росы в утеплитель. В вашем случае : изнутри наружу. Бетон - пенопласт. Паропроницаемость бетона ниже паропроницаемости пенопласта и теплосопротивление пенопласта выше этого показателя бетона. Так что все кашерно. Если бы ваше опасение работало, то утеплять многоквартирные дома малой этажности пенопластом вообще нельзя. 2. Вам нужно залезть пенопластом сантиметров на 50 выше плиты перекрытия. В этом случае риск появления конденсата на потолке первого этажа и полу второго в зоне примыкания к наружной стене всодится к минимуму.

Внизу рисунок. 1. Посмотрите как толшина утеплителя (если считать материал вашей стены утеплителем). Длина прямой 1 и 2. 2. Бетон не плохой проводник тепла. С учетом, что торец перекрытия огражден от "улицы" утеплителем менбшей толщины, то это перерытие будет качественным мостом холода. 3. В помещении самый влажный и теплый воздух находится под потолком. Это значит, что в зоне входа плиты в помещение (синяя рябь на рисунке) создаются идеальные условия для конденсирования водяного пара в воду. И , если это не заметят хозяева сразу, то со временем в той зоне будет серо-коричневый налет, который называется грибок, плесень и т.д. Кроме того, на втором этаже под покрытием пола (каким-нить ламинатом) тоже начнет расти грибная колония. 4. Дышащие стены - зло.

Що стосується фасадів - я одразу зроблю уточнення: я не веду мову про класичний "мокрий фасад" під штукатурку (там листові рішення та мінвата домінують історично). Я говорю про швидкомонтовані будівлі, каркасні конструкції, промислові склади, ангари та внутрішній контур утеплення, де монолітність вирішує головну задачу - герметичність. Якщо ви бачите ППУ як найбільш ефективний утеплювач у випадках, які ви згадали, то тут я повнісю погоджуюсь. Сюди я б ще додав покрівлі пласкі та скатні та фундаментні підземні стіни, що відділяють підземні приміщення від грунта. Але у монолітності є одна вада- поява внутрішніх напружень у місцях їх конценртрацій (кути, місця контакту матеріалів різної природи, прохідні елементи,....) та як наслідок поява тріщин та відшарування. Цієї пробеми немає у фрагментарних покриттів (листи, рулони). Щодо досліджень та мінвати: Шукати зараз посилання на звіти Fraunhofer IBP займе час, але відкрийте будь-який європейський чи вітчизняний довідник з будівельної теплотехніки. Фізика процесу проста: волога знижує ефективність волокнистих матеріалів нелінійно. Але головна проблема навіть не в самому матеріалі, а в тому, про що ви самі згадали нижче - у людському факторі. Назвіть хоч один об'єкт, де пароізоляція з проклеєними стрічками зроблена на 100% ідеально по всьому периметру на роки вперед. Я трошки в темі, тому теоретичні викладки вважаю опосередкованою оцінкою явища. Назвемо це досвідом стикання з невідповідністю теоретичного прогнозу з практичними наслідками. Саме з цієї причини мені більше подобаються висновки, які роблять на основі довготривалих натурних випробувань. Це я про "відкрийте довідники" і про теоретичну "фізику процесу" і як противага їм висновки Fraunhofer IBP. Ну а людський фактор присутній навіть в діях дяді або тьоті, робота яких - це з певним інтервалом тиснути на одну кнопку. Щодо швів та "монтажної піни": Ви абсолютно праві, що ці шви намагаються заповнювати піною. Але тут є два нюанси: Перше - звичайна однокомпонентна піна з балона і двокомпонентний ППУ з правильним співвідношенням компонентів - це матеріали з абсолютно різною щільністю, стабільністю та терміном служби. Побутова піна під впливом ультрафіолету та циклів температур деградує й кришиться набагато швидше. 1. Тут ви випадково додали ще один ризик застосування ППУ. Я про згадку правільного співвідношення компонентів. Я б ще додав дотримання їх стабільної температури перед подачею до пістолету. Це ризик називається - надійне обладнання. ППУ ж готується на місці виконання робіт. Там немає заводськаого вихідного контролю якості. А багато виконавців шукають як зекономити на первинній інвестиції у технологію ППУ. У листових та рулонних матеріалів немає такого ризику - заводське виробництво. І задача - просто пристібнути готовий продукт до поверхні. 2. Всі ППУ (монтажні піни, пінні клеї, 2-компонентні відкриті ті закриті ППУ) - це ароматичні не аліфатичні ПУ. І єдине, що їх вбиває - це УФ. Тому якщо мантажна піна та 2К ППУ (закритий, відкритий) знаходяться в рівних умовах (темряві, під шаром штукатурки, гідри, в металевому будерброді) строк їх служби буде однаковий. Десь 50-100 років. За таких умов (темрява, захист від УФ, без води) монтажна піна просто з часом (через 30–50 років) може стати трохи крихкішою. Закритий ППУ через 10–20 років вийде на свій стабільний рівень теплопровідності, оскільки гази в порах (фреон у закритому та СО2 у відкритому) замістяться повітрям.Він збереже свою міцність та структуру на століття. Основною загрозою для обох залишатиметься не хімічне саморуйнування, а фізичні рухи чи вібрації конструкцій, у яких вони знаходяться. І тут у пружної або відносно пружної монтажки є перевага. Друге - ви самі підкреслили ключову проблему: людський фактор. Задувати кожен сантиметр стиків вручну балоном на тисячах квадратних метрів - це лотерея, де результат залежить від сумлінності конкретного робітника на риштуванні. Тут тільки єдине : люди - це комплекс ризиків. Щодо "ексфільтрації": Приставка "екс-" тут використана абсолютно свідомо, оскільки йдеться про рух повітря зсередини приміщення назовні (на відміну від інфільтрації). Якщо ми про рух повітря, а не вологи (а це принципово), то він обумовлений тільки однією хрінью. Тиском. Повітря переміщається в зону пониженого тиску. Ззовні повітря досить не часто буває статичним. Завжди є вітерець. Приймаючи до уваги закон Бернулі тиск ззовні (при наявності майже постійних вітрів різною інтенсивності)буде нижчим, ніж всередині будинку. Звісно за умов, що вікна та двері зачинені. Незалежно від пори року. Саме через витік повітря через мікрощілини, стикові з'єднання конструкцій будівля втрачає тепло найшвидше, а конструктив насичується вологою. Умови, за яких конструкцію абсорбує воду повинні настати. Не завжди повітря, що проходить скрізь "конструктив" стає сухішим. Листові матеріали блокують теплопровідність масиву, але не створюють повітряного бар'єра по всій площі стиків, якщо немає суцільного мембранного контуру. З цим на цьому форумі всі змирились та прийняли вже років 15 тому. А технічний світ років з 300 з цим живе.

Трошки пізніше (почекаю надхнення) продовжу з хлопцем, бо він застосував досить ризикований маркектинговий хід. Він почав агресивно вбивати листові та рулонні утеплювачі як класс. На мій погляд це помилка.

Я люблю ППУ. Я люблю ППУ тільки з закритими "порами". З відкритими - це якийсь незрозумілий мені компроміс. Для фасадів у ППУ немає перспективи. ППУ можна теоретично застосовувати тільки і виключно на навісних фасадах. Але така практика відсутня. Тепер давайте до ваших тез : - Ілюзія мінвати: Через 3-5 років у багатьох випадках вона дає усадку або набирає вологу через найменші помилки в пароізоляції. Лише 5% вологи у ваті знижує її теплоопір майже вдвічі. Ви просто починаєте гріти вулицю. Дайте посилання на декілька досліджень профільних незалежних організацій. Наприклад Fraunhofer IBP, TNO Building Innovation Lab, тощо? - Проблема швів (Пінопласт/ЕППС): Навіть ідеально укладений листовий матеріал - це сотні метрів стиків на фасаді чи даху. Будь-який шов - це місток холоду, потенційний конденсат і зміщення точки роси всередину конструкції. Станом на зараз всі ці шви заповнюють ППУ (монтажною піною), яку ви просуваєте. Ви натякаєте на людський фактор при виконанні робіт? - Відсутність герметичності: Листові матеріали не зупиняють екс фільтрацію теплого повітря. 1. Чому у вас фільтрація йде з приставкою "екс"? 2. Немає значення яка температура повітря. Людство ізолює свої приміщення як від теплого так і від холодного повітря. 3. Ви маєте на увазі фільтрцію через тіло утеплювача?

Зверніть увагу на літери після HSS. Це визначальна класифікація. Кобальтове напилення дозволяє не деформуватись металу свердла при нагріві при сверлінні (терті). Зазвичай : нагрів-помякшання-деформація ріжучої кромки. Лиже не ріже. Кобальт цьому запобігає. Зараз купую з кобальтовим напиленням = HSS-Co. Це діаметр під болти М6. epicentrk.ua/ua/shop/sverlo-po-metallu-grone-6-5x101-mm-hss-co-2207-306563.html Це під М8. epicentrk.ua/ua/shop/sverlo-po-metallu-grone-8-5x117-mm-hss-co-2207-308575.html Кутник 60х60 зі стінкою в 6 мм досить приємно сверлити.

Это нормальное поведение вязких покрытий на основе растворителя. С полиуретанами та же песня. Причина - толщина слоя. После нанесения растворитель начинает испаряться. И в первую очередь , естественно, с поверхности нанесенного покрытия.И на поверхности образуется корочка. Если расход штатный и толщина нанесенного слоя в норме , растворитель успевает испариться со все толщина слоя. Если слой толстый (расход при нанесении превышал рекомендованый), то с поверхности растворитель уходит, а растворитель в теле слоя не успевает это сделать до формирования на поверхности слоя корочки, которая прпятствует выходу паров растворителя из тела слоя покрытия. Баночка закрылась. При этом высокая температура ускоряет образование корочки и разогревает тело слоя покрытия. Растворитель под корочкой сохраняет мастику "жидкой", и расширяясь начинает создавать избыточное давление под коркой, что приводит к хлопунам (пузырям). Дайте крыше перезимовать. Покрытие стабилизируется и в следующем году , если буде желание, выработайте остаток мастики.