allanek

Яка "хвоя"? І навіщо робити ствердження, що не відповідають дійсності? В мене сад хвойних, то бачу і знаю, як що росте. Загалом, швидко . Довго ростуть ті хвойні, що купляються невеличкими (30-40см), або карликові хвойні. Карликові вони не тому, що мають невеликий розмір, це не так, а тому, що зростають повільно і можуть мати приріст за рік 5-7см загалом. Спочатку ви дали пораду про тонкий каркас для Вічі. Не зрозуміло, на чому заснована була ця порада. Тепер про "хвою". Стосовно Вічі, він в мене росте, великими масивами, тому мені цікаво почути конкретніше про вашу пораду.

Я мала таке з абрикосом. Закінчилось все тим, що відпиляли вражені частини гілок.

Вам, крім фото, ще потрібно сказати на які підщепі вони. Груш в мене не було, а яблуні, вишні-черешні-сливи-абрикос приходили 1-2 -річними маленькими деревцами , з сформованою кроною. В мене зараз сад перетворився на підводне царство, залишилось дерево-сад, з двома сорта абрикоса. Воно вже доросле і ростом трохи більше 2-х метрів. Почекаю разом з вами, може хтось досвідчений дасть пораду. І мені теж цікаво. Або з цими фотами в тему до Саші Позитива, він форумний гуру по плодовому саду. Може, щось і порадить.

То це я винна в тому, що цей слимак в памперсі, то я про безхатька, вам там чогось бажав? І це ви були не щирі всі ці роки, поки лампово спілкувались з нами, а потім побажали всього, що несе смерть нам і нашім родинам. До речі, ви це зробили в тому товаристві, куди безхатьку не було доступу. В мене тут і досі літає. То я не помилилась, коли єдина поставила вам дізлайк на вашу появу тут.

За всі роки спілкування з вами, було хоч раз, щоб я вам казала, що ви заслужили на те, що до вас прилітає? Або побажала вам того, щоб вам прилітало ще більше? Як то кажуть, "відчуй різницю". Ні, з пам'ятью все гарно, тому і відношення таке до вас. Ви не тільки до України ненавистю бризкали напередодні війни, "поки танк фарбували", ви нам, тим форумчанам, з якими доброзичливо спілкувались роками, стали бажати того, що, по факту, ми і маємо- війни і зруйнованне життя.

Про суд не йдеться. Я казала про своє відношення до нього. Це ваше право, спілкуватись так, як вважаєте за потрібне. Хіба це емоції? Емоції були, коли по моїй ділянці, над моєю головою, в буквальному сенсі, бо я на дворі тоді була, в перший день війни, літаки літали з гелікоптерами або, коли на очах прилітає два літака і скидає бомби на наших хлопців або на міст, що поряд. Мій кіт, до цієї пори, коли чує звук літака, шукає, куди сховатись. Тому все, що я сказала, це не просто емоції, це розуміння того, що я маю підстави відноситись до людини так, як сказала. Угу, Штірліц в тилу ворога. Перепрошую...емоції...

А чому не навпаки? Чому не патрашителі повинні шукати загальну мову, а з нашого боку це повинно відбуватись? Це до війни можна було лампово спілкуватись і спілкувалась багато років, хоч і з розумінням того, що людина файно себе почуває серед ДНРа. А коли, перед війною, персонажа наче підмінили і він почав сипати побажаннями , щоб по нас почали стріляти всім, що буде вбивати нас. Чи ви не пам'ятаєте цього? Я була дуже здивована таким перетворенням з завжди приємного співрозмовника на людину, в якої булькало ненавистю до всієї України. І в мене гарна пам'ять, щоб не казати при його появі тут, через рік, коли Україна вистояла- "привіт та рада бачити". Ні, не рада. Нема в мене пацифізму. Після двох тижнів під обстрілами, ракетами, літаками та гелікоптерами- все, як патрашитель бажав нам перед війною, десь поділась моя лояльність до таких. Вже не кажу про його істерику тут, коли йому на подвір'я прилетіло і він, як і зараз, казав, що то з нашого боку. Зауважте, він завжди каже, що то з нашого боку прилітає. А хоч би і з нашого? Якщо прилетіло, то карма була. Чому треба шукати спільної мови з тим, хто бажає мені смерті? Він для мене ворог назавжди. Він нічого не змінив в собі за цей рік і не збирається. Хіба ви не бачите, що він глузує з вас? Шукати спільну мову...ну-ну...

В сусідніх товариствах, куди прилітало так, що тільки стіни залишались від будинків і то не всі, будівництво йде повним ходом. І переважно, будують нові будинки. Коли ходжу в ті товариства кормити котів, що господарі залишили зимувати і ті тваринки бідкаються, то завжди з кимось спілкуюсь. Чи то з господарем будівництва, чи то з будівельниками. Враження від тих та інших приємне. І будівництва виглядають вже цивільно, стихійність помалу зникає. Гроші вкладаються чималі і це дивує. дивує, що в людей нема страху залишитись без оселі , коли поряд стоїть ось таке. Але і радує, ящо люди будуються, то вірять в те, що країна вистоїть. Середній вік людей, що будуються 40-45 років. І це теж дивує, бо в цьому віці легко змінити країну, легко пристосуватись до нового життя. А люди вкладають гроші тут, в Україні. Іра, тому читати , пардон, як люблять казати на форумі, ці висери стосовно того і що таке проект, і за додаткові гроші, як і за все інше, то смішно. Бо то базіканьє необізнаної істоти. Простіше кажучі, відверта брехня. Так і є. В договорі зазначені пункти стосовно змін. Ми також нічого не платили. Може ще і тому, що крім договора є звичайні людські нормальні стосунки. Знов приклад з мого будівництва. В нас тераса є невід'ємною частиною будинку і ми дуже переймались тим, щоб дерев'яні стовби, що тримають дах тераси, виглядали не тонкими паличками, як бачу в багатьох випадках. Куратор проекту, розуміючи все це, на свій ризик замовив на терасу клеєний брус замість того, що закладалось в проекті. Ціна того брусу була відчутно вище того, що було в кошторису. Якби ми відмовились, а ми могли відмовитись оплачувати, то це б було з кишені куратора. Звісно, що ми були вдячні і оплатили ці витрати, бо воно того вартувало. До речі, брус замовили в фірми, про яку , я пам'ятаю, були гарні відгуки ще з часів Ремерса). Назву забула, з цією війною, мозок наче ластиком витирає все незначуще.

Брабант перед очима не найкращий вибір. А Колумна, начебто, рекордсменка серед туй по швидкості зростання. Зрозуміло)

Та вже пізно. " Аннушка вже розлила олію" (с). Посадили, хай ростуть. Юск робить гарні садові меблі. Хороший вибір. Теж купували на терасу в Юску, теж по акції. Коли в них акція, то ціни дуже приємні.

Так, сідайте. Вам двійка, і завтра з батьками на бесіду. Звісно, що то жарт 🙂 Крім Смарагдів, в вас ще був якійсь варіант?

Ні, та панянка показувала , що бере листя знизу, що вже таке, наче вмерло. Тому і питаю. Як сушити? Бо для мене сушити листя, це тримати їх в темному місці і щоб був легкий рух повітря. Я так пелюстки троянди сушу. А вона, вже не пам'ятаю, щось довго розповідала. Якщо я не стала сушити, то в її розповіді було щось заморочливе. А я не люблю себе обтяжувати такими "дрібницями"

Погоджусь. Якщо їх не чипати, вони будуть мати такий вигляд , як на фото, до того, як я знесла їм голови. Якщо стригти, то рости будуть повільно. Astrolog_ua, що там з сонцем? Бо туї затиснуті між парканом і будинком, що дають тінь. Звісно, що рости вони там будуть, але туї полюбляють сонце, тоді вони мають щільну крону і яскравий колір.

Мова була про те, який варіант живопліту ви вибрали. Тому і написала, що залишайте таку відстань. Ні, не ці. На фото, крім двох невеличких саджанців ( це ж вони на фото?) є ще більшого зросту. Про них і казала

Все забуваю запитати в поважного товариства. В мене росте бадан. А в кого його нема? Рослина , що росте чи не в кожному садку. Десь була мова за чаї, що готують з того, що росте в садку. Час від часу читаю про те, що бадан смачний, якщо його листя заварювати, як чай. Спочатку вирішила, що листя бадану сушать, як листя смородини чи м'яти. Доки не побачила ролик, де господиня розповідала про те, як треба сушити те листя. там ціла катавасія з тим листям. треба брати не зелені, а ті, що пожухлі і далі , вже не пам'ятаю, було щось про ферментацію. Хто таке робив і пив чай з листя бадану. Цікаво послухати. Може воно мені, все таки, треба?

В нас, наприклад, по проекту в якості покриття даху рахувалась бітумка. Але згодом вирішили змінити її на ЦПЧ. Різниця в вазі відчутна. А стропілка вже готова стоїть. Тому призупинили роботи, поки проектант (конструктори) та покрівельники ( інженери), що працюють на виробництві ЦПЧ не зробили нові розрахунки і не узгодили нове покриття. Крім того, завдяки проекту, я знала точну узгоджену цифру по етапам робіт. Якщо в мене було бажання щось змінити, то я теж розуміла, чи будуть це додаткові кошти, чи це не змінить кошторису. В деяких моментах дуже корисно мати проект на руках. Але , якщо не розрахував сили (кошти), то наявність чи відсутність проекту не допоможе. Бо в мене сусідка, наприклад, будувалась з гаслом " Треба почати, а там гроші самі знайдуться". Проект мала, але і прораба , що встиг добудувати собі дім в Лісниках та купити новий Туарег замість старого, поки в неї йшло будівництво, додатком до проекту теж мала.

Прохожий, не напружуйтесь в потугах мене якось зачепити. Це пусте. Нік змінив, мову спілкування теж змінив, але, як був рузькомирцем, так і залишився з одноклітинним мисленням лишне хромосомного. Дивно, що вирішив до мене причепитись, коли вже не перший раз чує від мене про моє відношення до цієї гидоти. Перефразіруя поета- "умом дупоголових не зрозуміти". І не потрібно цього. Тому, пішов геть 🖕

Це щось нове в течіях садівництва😆

Йошта росте у моєї знайомої. Якось я не перейнялась особливо смаком, можливо багато залежить від сорту. Але я і два кущі агруса віддала знайомій, тому що ми стільки його не їмо, а збирати з куща ягоду, коли гілок не видно, то нема бажання особливого. В мене стоїть задача, якщо буду знов саджати плодовий сад, посадити тільки те, що їсть вся родина. Бо, наприклад, чорну смородину їм тільки я, а червону(поричку) швидко збирає чоловік, тому що я варю з неї швидке желе чи варення, яке він їсть всю зиму. А білу смородину з'їдаємо з куща, бо солодка та смачна.

Важко уявити собі наскільки смішно читати подібну маячню, коли будуєшся по індивідуальному проекту і фірма, що займалась його розробкою та будівництвом мого будинка, спитала дозволу будувати по моєму проекту будинки в странах Балтії. Не цитуйте мене більше, я оминаю спілкування з носіями рузького миру.

Треба враховувати розмір самої туї, відстань між деревами назвала з урахуванням того, що це Смарагди. Я їх маю кілька штук. Не в живоплоті. Але голови їм позносила, так вони мені краще подобаються. Коли зносиш голову, крона одразу починає товстішати. Щоб отримати зі Смарагдів суцільну рівну стіну з однаковим верхом, їм потрібно постійно зносити голови, бо Смарагд має природну форму, коли верхівка завжди хоче бути вузькою. Хоч одностовбурна, хоч багатостовбурна. Ну і живопліт, якщо не вільний, то потребує постійної стрижки. Чим більше стрижете, тим щільніше стіна, тим більше обробок та санітарних чисток.

З усіх різних смородин ( червона, чорна) більш за всіх подобається біла Сніжана. Доволі великий розмір ягоди і солодка. Смачна

Та я зрозуміла, що ви про себе))) І теж про себе казала, що не було думок повторити. Бо витрачати життя на будівництво в наших умовах, це ще той квест.

Тоді залишайте відстань між деревами 70-80см, щоб крони перекривали одна одну. Я про вишні-черешні. Їх треба формувати. Краще, щоб вам хтось показав чи розжував, як це робити. Свого часу, коли замовляла саджанці, то вони приходили з розплідника вже сформованими, такого, як бачу в вас, мені ніколи не приходило. Вам краще звернутись з цим до тих форумчан, хто має досвід, як робити формуючу обрізку. Бо я в цьому питанні вільний художник і обрізаю так, як мені заманеться , але з урахуванням порад обізнаних гуру.

В мене звичний всім барвінок, ще по холодам зацвів. Вперше бачу таку смородину з рожевими квітами. І самі квіти незвичні. А ягоди в неї їстівні?