allanek

Обережніше з дубками. Вони страждають на мучністу росу. Хочешь ще з цим мати клопіт? Якщо бачу паростки дуба, позбавляюсь від них одразу

Наташа, не зрозуміла. Якщо сажала той рік, то саджанці повинно бути 2 роки цієї весни? Там 2 куща. Що подобається в гортензії-вона має компактний кущ і тендітні гілки тримають масивні шапки квітів. Мої діплоїди-дворічки завжди були з квітами, небагато, але квіти були. Це і дивувало. Саджанец невеличкий, висотою менше метра, тоненькій і квітне. Оленка волохата полюбляє жерти квіти цих слив. То ж раджу запасатись Каліпсо чи як воно зараз зветься.

Згодна. Але, дивись, це Полар Бир. Останнього разу ця гортензія бачила увагу восени, коли я ії стригла. Більш нічого. І полив в цьому році аби який- нема натхнення. Таки, те, що мій сад складається з рослин не вибагливих, дало змогу саду вижити. І моя улюблена гортензія мене порадувала. А скільки років саджанцю? Так, це діплоідна слива. Наташа, діплоіди потребують запилювача. Хто потрібен в пару до неї- це здогадки. В мене не було ні аличі, ні чогось другого . Може щось таке є в сусудки- не знаю. Але слива родила кожен рік і дуже рясно. Коли квітла, не видно було гілок.

Так, він затоплений був по саму маківку. Все було ( і зараз є) під водою. Де-ні-де стирчали кінчики гілок. На днях плавали на лодкі...... моторошно стало від того, що там, де раніше була земля та дерева, зараз вода до обрія.

Знайшла. Фотографії не гарні , але дають розуміння того, як виглядає і як формувати. Придивись до гілок біля паркану. Гілки, що ростуть догори, треба різати не жаліючи. Зріють плоди поступово, розмір мають великий, наче то яблуки висять. За цими сливами до нас лисиця ходила. Заввишки десь 2 метри, але крона розлога, біля 4 метрів. Серед діплоїдних є сорти, що ростуть невеличким вузьким деревцем. Я такі сорти посадила і чекала вже першого врожаю цього літа. Не судилось. Головне, що ми встояли і все буде Україна!

Деревце чашею. Гілки відріж на третину, дивись, щоб зріз був на зовнішню почку. Все, що росте всередину, не жалій і зрізай на кільце, не залишає пеньочки, бо з них буде рости нове гілля. Не дуже розумію, чому чашу сформували доволі високо на стовбурі, бо Озарк, серед діплоїдних, це кущ від природи, а не дерево. Друге деревце, на мій досвід, проводник убрала б і формувала б чашею. Розумієш, в Озарка нема чаші в тому розумінні, як звикли формувати. ВІн кущ і не потреьує прискипливого формування. Таки, пошуках фотку, щоб було зрозуміло про що я. Але ближче до вечора. Колись мені пощастило, що знайшла на Ютубі інформативний ролік про цю сливу. А що тобі на Виноградному кажуть?

Тому і питала, щоб зрозуміти, це Озарк чи пересорт. В цих слив, діплоідів, мілесеньки квіточки і квітне воно саме перше, тому може попадати під заморозки. Квітнути починає вже на другий рік, вони швидкі. Якщо мій досвід щось значить, то Озарк росте кущем і невисоке. Чашою, то добре, а ось там, де є проводник, я б краще вела його чашею. І гілки зовсім низько від землі. Буду вдячна, що навколо неважливо, цікавить сама слива. Зараз подивлюсь в архіві, якщо знайду цю сливу так, щоб було зрозуміло, як вона росте, то можу показати. Колись я на Виноградному шукала інфу про Озарка. Може щось змінилось за цей час, але вони самі не знали, що то за "тваринка", досвіду було обмаль.

Різниця в тому, що серед того натовпу, ми були, ледве не єдині, хто запитував про бомбосховище. Місцеві, коли чули питання, дивились на нас с подивом. Людей не дуже хвилювало, де сховатись. Мова не про наслідки, мова про людську безпечність. Я на особистому прикладі пояснила, які зміни відбувались в моєму сприйнятті подій на початку і зараз. Тому можу зрозуміти тих, хто не сприймає оголошення тривоги, як щось фізично загрозливе для життя. Як приклад. Коли їхали з дому, то ночували в знайомих, в селі поряд. Вони ще жили в другому вимірі мирного життя і казали нам, щоб ми нікуди не їхали, щоб залишались в них, що вони не збираються виїзджати, що все буде добре і сюди не дістане. Через тиждень після нас, до них прилетіло так, що неподалік городи перепахало наче трактором. Зібрались в мить і зараз насолоджуються довкіллям Швейцарії.

Коли перед очима 100-літні дерева, які зрізало рівненько, наче ніж шматочок масла, таки, не піду. Я не про умовний Єпіцентр, а про конкретний приклад. І там, таки, нема різниці, якщо влучить ракета, де знаходитись- в самому магазині, чи назовні біля вікон, дістанеться всім.

Ось про це і казала. Про людську безпечність, коли не набув якогось особистого досвіду. Цього року в мене, наприклад, нема думки , що буду робити те, що роблю кожного року- збирати гриби в лісі. Не піду.

Ніхто нікого не звинувачує. Питання було риторічне. Тому що не відчула різниці в тому, чи були б люди всередині, чи стояли купкою на ганку. Я за свій (невеликий) досвід можу сказати. З першого дня війни бачили і літаки, і гелікоптери, як літало над нами, і бахало-гупало, і будинок звякав разом з "гупало". Виїхали в березні, коли вже зовсім стало скрутно. Повернулись в травні. Так ось. Коли знаходишься всередині подій, особливо, коли без зв'язку, то наче в капсулі або в кінотеатрі, дивишься на все і не те, що не розумієшь, скоріш, не відчуваєшь повною мірою ту загрозу, що біля тебе. І нема того відчуття страху, що охоплює тебе з голови до п'ят. Коли повернулись, то вже було розуміння того, що ми могли не уникнути багато чого. Для себе з'ясувала, що знання цього огортає мене страхом, наче коконом. І зараз, багато чого, я сприймаю набагато чутливіше, ніж до того, як я не знала (не розуміла) наслідків. Чесно кажучі, зараз мені складніше, чим на початку. Бо я вже знаю і це знання сидить в мені постійною занозою страху. До цього звикаєшь, але це, така собі, психологічна гойдалка. Тому я не так категорична по відношенню до тих людей, що очікували біля вікон магазину. Як на мене, то це було сюрреалістично, але нас ніхто не готував до цього, ніхто не вколочував в голови, як себе треба поводити. От я вже немолода жінка, як тут полюбляють казати -старуха, але, тільки пройшовши якісь свій шлях, тільки знаходячись в безпечному місці, десь через місяць такого знаходження, стала розуміти, наскільки наївними були мої думки про те, що, якщо орки нас завоюють, то я покину все і поїду з країни. Може мені і пощастило б і я би мала змогу виїхати, але зараз розумію, що пощастило б просто залишитись живою.

Коли виходили з магазину, то запитували про сховище, де можна б було перечекати тривогу. Нема поблизу сховища. Мало хто поїхав або пішов подалі від магазину. Скупчення людей стояли на ганку, поряд с величезними скляними вікнамі. На тривогу в магазині попали вперше.

Мабуть, після нічних кримських салютів, вперше за тривалий час, проснулась з бажанням запитати про саджанці. Наташа, як там твоя слива Озарк Прем'єр? Чи квітла вже? Розкажи про неї, якщо є що. Треба думати де купувати нові плодові, тому що з плодового садку вижили лише абрикос (дерево-сад) і кущі порічки.

А щоб збирати людськи частини тіл або зішкрябувати з асфальту залишки тих, хто остався чекати відкриття, тоді знайдуть рятувальників за низьку зарплатню? І що вас так розвеселило в моїх словах, що реакцією ви тикнули смайлик "ха-ха"? Це питання не до керівництва магазину, а до тих , хто зверху спустив "директиву". Я так розумію, що так виглядає "тривога" не тільки в цьому Сільпо.

Так це звичне явище. Вже тиждень, так точно. Буває і по 2-3 рази за ніч волає і в телефоні, і на всю громаду. Іноді і білим днем тревога бува. Хіба в вас не так? Якось попали на тривогу, будучі в Сільпо ( Петрівці), всіх повиганяли з магазину. Хто хотів дочекатися закінчення, люди стояли просто неба більше години, бо ніякого сховища поряд не було. В чому сенс таких рішень, щоб магазини не працювали під час повітряної тревоги, коли людям нікуди подітись?

Приклад тому, історія, що гуляє теренами інету про рашістку, що мешкає в Німеччині. Коли вона цькувала нашіх дівчат на вулиці, почувші українську мову, що вони зробили? Пішли мовчки, але, завдяки соцсетям Букінг "стер" замовлення рашістки і вона губоплямила соплями про те, що такого вона зробила, що тепер не може поїхати в відпустку до Відня. Дійсно , що ж вона такого зробила, крім того, що чіплялась на вулиці до незнайомих людей через те, що вони говорять українською? Або приклад с "тагілом" на турецькому курорті. Те ж саме- вон з пляжу, буквально. Там, ще краще, мало того, що виселили з готелю, ще і відпочинок продовжили в віддлку турецької поліції. Естонія скасувала посвідку на проживання рашадятлу, що чиплявся до дівчат через іх українську мову. І все це без зайвих розмов.

Тут згодна))) Тому, геть з "пляжа", щоб не було можливості відкрити рота. Подивитися, як волають на болотах через те, що ім забороняють або створюють обмеження відпочивати в західних країнах. То чому ми повинні ім тут дозволяти відкривати рота? Мені подобається те, як поводять себе поляки. Зараз получити карту побиту мокшанам, практично не можливо. Даже тим, в кого жінка(чоловік) поляк(полька). Що дивно, нема того звичного бикування, що звично для поведінки рашистів. Розмазуючи соплі по морді, лише хничуть тихенько " а нас за что?" , бо розуміють, почнуть звично качати права і в 24 години опиняться по ту сторону кордона Польщі .

Цькувати для особистого задоволення? Може це і добре, але я, особисто, не хочу марнувати на це свій час . Раніше так, але не зараз. Мені було достатньо того, що я бачила на початку війни, щоб зрозуміти, наскільки швидко може бути зруйновано моє життя. Тому вважаю, якщо є можливість обмежити спілкування з цим лайном, краще зробити це радикально. Колектив, вже котру сторінку, даже можливість таким, як карбокирили, використовувати площадку форума для пропаганди руззького миру. Я не можу зрозуміти, наприклад, як, після того, що сталось в Бучі, громада залишилась з московським попом?

Ми були надто терплячі до таких інфо війн в мирний час, тому вони і поводятьсебе так зухвало, бо звикли, що ім це дозволяли. Зараз війна, умови змінились. Навіщо ім давати можливість розплескувати своє лайно на українському форумі? Згадай Кирила Дніпра. Чим більше він розумів, що його не чіпають, тим більше лилось про українських рагулів і " ждите, русские придут і вам все будет". Я тут, по сусідству, маю нагоду бачити, що розмови ні до чого доброго не приведуть. Тільки " резать, к чертовой матери"(с) Звісно, це моя , особиста, думка)

Про "жидів" було, про "поляків" було, настала черга про українців. В якому розділі в нас Правила форума і що вони там кажуть про розпалювання міжнаціональної ворожнечі? Як на мене, то вже достатьно підстав позбутись дописів цього користувача форума. Бажано, щоб назавжди.

Так-так. Українська... вона така...солов'їна мова...

Ця мокшанська погань ще і тикає. Ну це прогнозуємо.

Хоч і не пишу тут давно нічого, але читаю. Іра, воно не за мовною ознакою, воно за національною ознакою проходиться тут і сіє мокшанську гидоту українською мовою. Маю надію, що дочекаюсь, коли вже буде відправлено в бан цього руззькомірського рота. Вони, як цвіль. Тільки форум позбудиться якоїсь гидоти, на це місце заступає інша тварюка. Тварюка тому, що людиною це не можна назвати. І про поляків тобі повинно бути, як і мені, "смішно". Воно таке верзе, що і смайлика тут замало.

Так само і в мене. Останні 2 роки садила по краю грядки пару кущів Монгольского карліка. Кущ щільно стелеться по грунту і не потребує мульчі, він сам, як мульча. Один з самих ранніх і не закінчуються помидорки, поки не приберешь з грядки. Почитавші вас, для себе бачу сенс в кущових і в теплиці. Якщо, дасть Бог, доживемо до наступного року. Слава Україні!!!

Не зважаючи на те, що співвідношення на боці індетів, віддаєте, таки, перевагу, кущовим. Чому? Що тут має значення для вас- смак, звичка, інше? Про Балконе чудо не пам'ятаю, а Балконі Ред і Балконі Єлоу кожного року вирощувала в горщиках. Крім того, що вони смачні, вони ще і декоративні; маленькі кущики з картопляним листям і смачними гарними намистинами червоного та жовтого кольору Тому замість умовних петуній саджала перчіки та помидори, десь і фото показувала.