DecorMaster

Тілки паропроникність у них замість збільшуватись назовні - зменшується.

Якщо стіна вже готова, то можна в неї повмуровувати штифти з базальтової арматури, хоч це й геморніше, ніж закладати їх по мірі зведення стіни. Тут форумчанин ділиться досвідом, чому саме базальтова арматура - краще, ніж кладочна сітка: www.stroimdom.com.ua/forum/showthread.php?t=43169&highlight=%F2%E5%F5%ED%EE%E1%E0%E7%E0%EB%FC%F2

Я фотку переплутав... за три з половиною тисячі оця штука з дубу. (ссылка на изображение устарела) Той комод я точно не в курсі, скільки коштує. Думаю, подешевше. Але навіть якщо і 3500 євро, то спробуйте знайти дешевше різний комод з горіхового масиву. Там інший розклад ціноутворення, ніж в корпусних меблях. І я не казав, що довго чекати відповіді треба про викладені на сайті шафу чи комод. Не факт, що вони досі ще є. Я про ті речі, котрі не виставлені на сайті, бо сайт практично не оновлюється. "На пальцях по телефону" зразу скажуть, що є, а ось фотки можуть скинути не зразую. Хоча, може тепер і зразу..

Може, щоб не зсідалась і неутворювались незаповнені ватою порожнини?

Конкретного досвіду не маю, але чисто з загальновідомої інформації для себе також список вибудував би в такому порядку. По кератерму тільки одне незрозуміло - якщо на стіну треба щось важке підвісити, забити дюбель - як перфоратором потрапити в потібне місце, щоб дюбель потім невисів у повітрі? Може, задути туди крапельку монтажної піни (без фанатизму, щоб не порвало з середини), а вже потім дюбель.. Втім, то дрібниці - були б лиш гроші на КЕРАТЕРМ Газобетон буває різний. Буває запарений в автоклаві (камера, в якій дуже гарячою парою змужують цемент проявити усі 100% своєї міцності) , а буває газоблок взагалі без дотримання усіх технологій зроблений із «на око» замішаних компонентів. Не полінуйтесь як мінімум спробувати поковиряти нігтем блок. Буває такий, що піском починає сипатись. Якщо достатньо міцний, спробуйте, чи достатньо легкий. Чим важчий, тим холоднішою буде стіна. Удільну вагу для бетонного блока неважко вирахувати, якщо чого. А в ідеалі купити блоки від відомого виробника, у них має бути достовірна інформація про міцність і теплопровідність. Стіна з термоблоків матиме ще й внутрішнє утеплення, що зазвичай не дуже добре. Крім низької паро проникності і неможливості закріпити в пінопласті дюбель, Ви матимете низьку термоінертність будинку. У випадку аварійної зупинки опалення будинок швидше вистигатиме. Якщо вирішите будуватись з термоблоків, крім правильної геометрії і потрібної щільності зверніть увагу на горючість. Краще не пошкодуйте грошей на один пробний блок, який банально спробуйте підпалити. Якщо згорить і не самогаситься, так само може згоріти Ваш будинок. Особливо в процесі будівництва, поки стіни без захисних покриттів. А взагалі, вірно тут було підмічено - хто з чого збудував, той те і хвалить. Тому дуже висока ймовірність, що й Ви, з чого б не збудували - будете задоволені.

Звісно, для тих, хто професійно займається ремонтом котлів доволі ризиковано братися за це - невідомо, як воно запаяється і чи не вилізе якийсь побічний наслідок. Можна нарватись на такого "клієнта", що потім не доведеш, що вдруге він потік не через халтуру, а по тій причині, по якій потік і вперше. Простіше поставити нову деталь, на яку якщо чого є гарантія. У мене прсто це як завжди трапилося в той момент, коли просто неможливо було відірвати гроші на новий теплообмінник. І нового в наявності може не бути, якщо не в Києві. Тому якщо в кого потік, і місце протікання можна виявити візуально, достатньо клепки щоб розібрати котел і потім зібрати усе правильно докупи, то чого б ні. У мене в результаті усе вийшло. Подивимось, як на довго. Принаймні є час сколотити резерв на новий теплообмінник.

Не погоджуюсь на 100%

Я доволі бігло прочитав ту статейку. Побудована стаття доволі грамотно, недурні речі згадуються.. Але загальний висновок можна зформулювати так - "патріот - це зазомбована жертва влади, яка замість смачної ковбаси і тепла під зад може забезпечити лиш патріотичними ідейками". Незгоден. Як не дивно - найвигідніше таку думку поширювати самій владі, нібито патріотизм - це невігластво. Усі дружньо погоджуються з тим, що патріотизм - явище непотрібне нікому, значить і владі. Уявіть, якби там у статті замість бомжа-потріота був президент патріот. Причому патріот не типу "Кіпр - то найкраща країна для ведення бізнесу", а "Україна - то найкраща країна для ведення бізнесу, зберігання і витрачання прибутків. Німецькі автомобілі непогані, але ми також здатні на щось більше, ніж збирати "ланоси", японська техніка чудова, але у нас також недурні люди - втруть носа кому завгодно, якщо я цього захочу більше, ніж вкрасти і розбудувати Межигір'я". "Українці варті більшого, ніж вигрібати лайно з під європейських пенсіонерів, вони можуть не тільки осоювати Сибір для сусідньої держави, наші дівчата варті більшого, ніж пахати на чужоземців в чужик борделях". Список можна продовжувати безкінечно, якби тільки патріотами були не тільки бомжі. Але хто його продовжить і впровадить, якщо патріотизм буде вважатися чимось виключно бомжівським?

П.С. У "Законі Капранових" до розрахунків взяті результати ще передостанніх Президентських виборів . Втім, на останніх тенденція зберігалася.

Для розподілу "технологи" ще приводять карту Київської Русі і "Дикого поля" - типу межі майже співпадають. Тільки мовчать про те, що з Русі в степ тільки згідно з літописними даними було принаймні втричі більше походів, ніж з "Дикого поля", і вцілому їх було не більше, ніш міжкнязівських міжусобиць впринципі. А родичалися одруженням з степовиками значно частіше, ніж з будь-ким іншим. Особисто мені більше нинішній поділ нагадує поділ на "зачищена Голодомором територія", незачищена. Чернігівщина - північно-східна область. Чернігово-Сіверщина ще у 15 ст. найпершою з українських земель потрапила під владу Московського Ханства, і в сукупності за всю історію перебувала під владою россії довже, ніж будь-яка інша область. Тим-не-менше - Чернігівська обласна рада у 2004 році одніею з перших слідом за Львівською і Івано-Франківською прийняла рішення визнати Президентом ющенка. На Чернігівщині небуло настільки масштабного зачищення зерна, як на Слобожанщині. Інше питання - чому саме Голодомор був організовани точнісінько в межах Хазарського каганату - наше "Дике Поле" + россійське Поволжжя? Чим саме керувався Лазар Каганович, коли визначав ці межі? Є ще інша теорія сьогоднішнього поділу - так-званий "Закон Капранових": www.pravda.com.ua/articles/2005/12/15/3033357/

Вірно підмічено. Сам неодноразово звертав увагу. Тільки коли щось дорожчає, змінюється особовість займенника. Типу минулорічне - "ми пасчіталі - себістоимость кілограма картошкі нєпрівишаєт палтари грівні, а ані всєравно лупят с людєй по шєсть". От тільки "ані" так і незбудували за продану картоплю теке межигір'я, як збулували турботливе про людей "ми".

Тільки про наявність чогось питайте за телефоном у контактах, просіть вислати фотки. Правда, з цим у них не дуже оперативно, бо їній головний з компом не товаришує, тому фотки може робити і відсилати доволі довго. Якщо чого - просіть наполегливіше, і не один раз. Щось сподобалось на фотці - краще поїдбте і подивіться в живу. Не офісна ж техніка, щоб непобачивши через інтернет купувати. Доставлять вони самі, якщо на велику суму купите, можлив -, нашару.

Отака шафа рік назад коштувала 3500 євро (ссылка на изображение устарела) Звертайтесь (ссылка устарела) . Недолік - знаходяться не у Києві, а у Тернопільській області (Збараж, 400км від Києва). Привозять багато сумнівного барахла, але доволі часто трапляються вартісні речі. Якщо чого, я Вам можу скинути контакти професійних реставраторів антикварних меблів.

Взагалі не спеціаліст в даній темі, просто трохи викладу гіркого досвіду з порадою. Може, заодне й мені хтось щось ще дорадить. У мене двоконтурний "Фероллі домікомпакт" десь з 2005 чи 2006 року. минулої весни покапала вода в торці з теплообмінника. Подзвонили на фірму, де купували, і яка встановлювала. Приїхав до нас старенький-старенький дідусь, зняв теплообмінник, і повернувся на наступний день з теплообмінником зі слідами олова в місці протікання. Ставили теплообмінник на місце вже в двох, тиснули і плоскогубцями і всім що під, а потім і наполіг, що помастити місця з'єднання і ущільнюючі гумки олією, а потім і наполіг. Дідусь довго наполягав, що це нічого не дасть, що він завжди без олії це робить і все добре. коли спробували, на його подив і на мою радість усе зайшло на свої без особливих зусилль. радів я не довго, бо як тільки запустили в котел воду, з під олов'яного припою знову покпало. Знову зняв, увіз, на наступний день усе повторилося, тільки олію застосували одразу, завдяки чому зберегли багато часу і трохи нервів. З треттьої спроби течія здалася. За роботу дідусь зпросив взагалі фігню - 80 гривень. Тільки нещодавно в тому ж місці знову потекло. я ще тоді подумав, що олово - явно не матеріал для пайки теплообмінників. вирішив ремонтом зайнятись сам. Теплообмінник зняв, але поверх олова вже ніхто нехотів братися паяти - не стільки паяти, скільки геморно олово повністю видалити з мідної поверхні. в результаті замість оловом запаяли великою кількістю олова, побачимо скльки протримається. Щоб трохи подовжити життя пайці довелося відрегулювати нагрів ГВС на меншу температуру (до того її майже кип'ятило навіть при мінімально виставленому маховичку регулювання; причину збагнув і виправив сам - погано прилягав датчик температури). Тому усім, хто зтикнеться з протіканням теплообмінника, раджу або самим знімати і везти в ремонт холодильників (там доволі якісно і недорого зпаюють мідь), або якщо викликаєте майстрів, то поцікавтеся заздалегіть, чим вони планують паяти. Якщо на коліні вдома оловом, то "наполегливо порадьте" їм зробити виключення, і з'їздити в місця нормальної пайки. Хто що порадить в моїй ситуації - купувати новий теплообмінник (близько 2 500 грн) на семирічний котел, чи подумати над новим котлом? Якщо новий котел, то порадьте або модель (номінальна теплова потужність 10-12 кВт), або тему, де це питання обговорюється?

Те, що запаси газу неточні говорить

Як би ми не намагалися хапатися за повітря руками, але все йде до того, що не тільки "клюєвський кіловат" стільки коштуватиме. В Європі і без клюєва електроенергія коштує немало, і дешевшати незбирається. кілька сторінок назад я писав трохи про інше

Просто питання газу - політичне. Більшість "нових особистостей" дивляться на політичну кр'єру, як на дійну корову. Її у нас і так видоюють намаксимум. Хоч старі, хоч нові - більше не видоять. А ось "стабільність" системи може підірватися. Вічних систем небуває. Тільки як думати про алтернативні джерела газу при такій закостенілій свдомості, що нехочеться думати ніпрощо, що може підірвати "стабільний" розклад речей? Я вже писав про перспективи газу взагалі. Нам би про альтернативу газу думати, а не про альтернативу газу російському. Вибудовувати стратегію як виживати в умовах постійного Світового здорожчення джерел енергії, а не мріяти про знижку від Росії. Там джерела газу не вічні. За найоптимістичнішими даними років на 70-75 розвіданих покладів вистачить. Є нерозвідані, але в значно суворіших кліматичних умовах. Яким ресурсом вони освоюватимуться, якщо Россія так зайнята південним і північним потоком? Ці потоки - найграндіозніше, що створив Газпром з часу розпаду совка. При совку освоювати недоступні місця було простіше. Майже шарова робоча сила, наказ партії і т. д.

Читаю форум, і радію - таки є люди, очі яким незамилились. Може, нарешті, після цих виборів у владі зміняться особистості, а не колір партквитків, і підірветься така приємна нашій владі "стабільність". А з іншої сторони, читаю інших, і складається враження, що усі вже звикли до того, що відбувається навкруги. Бояться будь-яких змін, замість боятися, що нічого може незмінитися.

Я пам'ятаю, як було це з нашими АН-124 і кораблями. Спробую по іншому: 1. Ми зараз "просремо" майно державних і напівдержавних компаній, які всеодно в недалекому майбутньому стануть зовсім недержаними. 2. Рятуючи активи майбутньої власності "прихватизувателів" підсилимо зашморг на увесь приватний сектор. Хто ще не встиг втекти закордон - постарається це зробити. Гроші нізвідки дістати важкувато, тому маючи борг маємо щось втратити. Ви готові платити більше податків, аби у когось незабрали літак? Якщо відтягнемо борг перед мвф в борг неред россією - шанси лишитися незалежними будуть ще примарнішими.

Сумніваюсь, що турки пожертвують тисячами туристів, аби догодити мвф. Навіть якщо так, то відпочити можна буде і у нас. Не так "від пуза" як в Туреччині, але всеодно доведеться змиритися з тим, що без втрат необійтись - через наше недолуге керівництво ми самі собі створювали глухий кут - влазили в борги, при цьому нічого не створили, крім Межигір'я. Найрозумніше було б зараз пару років неполітати в Туреччину (ненайбільша втрата), ніж задля "стабільності" влізти в борг перед Россією.

Можу особисто написати відмову від усіх моїх активів закордоном. Думаю, 99% громадян можуть зробити те ж саме, і нічого при цьому не втратять. Вцілому країну добряче полихоманить, зате, можливо, додасть розуму нашим позичальникам, або відправить їх в топку історії. В будь-якому разі, постійно жити в кредит - не вихід. Змінювати одне ярмо на інше - така-собі ідея. Рано чи пізно доведеться нерозрахуватися. Краще зараз перед мвф, ніж потім перед россією.

Є ще один варіант - забити болт на МВФ. Якщо нам хтось щось винен - це наші проблеми. Якщо ми комусь щось винні - то чому це знову ж таки має бути нашими проблемами? Чи хіба нам так сильно хочеться покорчити з себе толерантних і гуманних позичальників? покорчитись можна, але всеодно це нам нічого не дасть. Краще - забити. Тоді нам ніхто нічого не позичатиме, і доведеться нарешті навчитися виживати власним ресурсом. Ура.

За "загальнодоступною" інформацією запаси газу в Россії оцінюються в 70-80 років. Достовірністьт цих цифр насправді є доволі сумнівною, адже: Насправді вигідно завищувати ці цифри, і чим більше - тим краще. Вартість акцій Газпрому суттєво похитнеться, якщо виявиться, що в недалекій перспективі він має усі шанси стати, як висловлювався Міллер, музейним експонатом. Похитнеться не тільки Газпром. Які перспективи життя в Новому Оренгої і подібних центрах газовидобутку, котрі і зараз невдоволені, що москвичі жирують зарахунок їхнього газовидобутку? І не просто жирують, а ще й вигадують таку штуку, як мінімальний обсяг річного споживання газу для України, аби жирувати ще жирніше. Які перспективи існування "єдіной-нєдєлімой" без запасів вуглеводнів? Тому для Россії вагомим завданням на час суттєвої видимості її могутності максимально пригнітити найближчих сусідів. Тільки чомусь вона береться в першу чергу за західних сусідів, недуже переймаючись поступовим розчиненням свого кордону з Китаєм. Європа вже давно думає і впроваджує не просто альтернативне постачання газу, а реалізує альтернативу газу і вуглеводням. Для України, як і для Причорномор'я вцілому можливий перехідний варіант - використання сірко-водню, запаси якого в глубинах Чорного моря прдовжують зростати. За деякими оцінками (можливо, перебільшеними екологами) нашарування сірководню відбувається зі швидкістю 2 метри на рік. Якщо врахувати, що нинішній рівень залягання сірководню складає близько 100 метрів, то чорні плями на поверхні Чорного моря можуть з'явитися раніше, ніж в Россії закінчиться газ. Чи не вперше в історії людства видобування енергії може бути дуже навіть екологічно доцільним. uahe.net.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=69&Itemid=69&lang=ua

Незабаром ця дата, і попри «зміну влади» швидше за все ми знову почуємо, що під Крутами їх було 300. А може й не 300. Просто комусь з сучасних «демократів» захотілось хоч трошки ототожнити Вітчизняну історію з історією Еллади. Тоді збірні війська державних утвореннь на території сучасної Греції намагалися не пропустити на свою територію перське військо, обравши для цього вузький гірський перевал (Фермопіли), крізь який сподівалися пройти нападники. Коли частина ударних сил козячими стежками через гори обійшла Фермопіли, елліни зрозуміли – утримування перевалу втратило своє стратегічне значення. І основні сили союзників поспішили розбігатися по домівках, аби попередити усіх про провал військової операції і підготуватися до захисту своїх міст. Тримати прохід через перевал лишився загін спартанців чисельністю 300 воїнів. Це було явним самогубством – вряд чи вони самі сподівалися вистояти проти удару величезної армії з обох сторін перевалу. Однак вони на певний час затримали наступ персів. Це була свідома і зважена самопожертва досвідчених загартованих військовими вишколами воїнів. Основна частина Персів з обозом при всьому бажанні не змогла б перейти гірськими стежками, тому мусила пройти по спартанських трупах, втративши при цьому час і створивши еллінам кумирів-героїв, чий вчинок підштовхнув їх до тіснішого об’єднання проти спільного ворога. Подальша боротьба проти Персів не була легкою, проте наступне століття після остаточної перемоги над Персами увійшло в історію як період найвищого розквіту давньогрецького суспільства і культури. Сучасні греки досі пишаються цією сторінкою своєї історії. Чи є привід нам так пишатися 29-м днем січня 1918 ? Поміркуймо над фактами. Європа, в центрі якої знаходиться територія України, огорнута І Світовою війною, а Центральна Рада оголошує, що УНР непотребує власної армії і планує в умовах військового перерозподілу території Світу будувати державу на принципах миру, добросусідства і гуманізму. Керує процесом професор Михайло Грушевський. Роками раніше, пишучи «Історію України-Руси», цей самозакоханий професор-гуманіст всіляко відстоював ідею, що єдиноможлива форма існування для нас – це сидіти і невисовуватись. Засуджувались будь-які спроби підняти меч. «Влетіло» усім, хто не сповідував «гуманізму». Київського князя Святослава за звільнення зброєю киян від хазарського гноблення було названо «недалекоглядним», мовляв хозари взамін зібраній данині прикривали нас зі сходу. Якщо хто не знає: Хозарський каганат – найпотужніший работорговець Середньовіччя. Данину з підлеглих народів збирали не тільки хутром і збруєю, але й людьми. Найбільшим попитом на східних ринках користувалися молоді дівчата, котрих навіть в українських казках найбільше полюбляло забирати від батьків Чудо-Юдо (хозари мали тюркське походження, але державною релігією був юдаїзм). За звільнення народу від такого «прикриття» «далекоглядний» Грушевський нарік Святослава «козаком на престолі». Тільки не подумайте, що під словом «козак» професор мав наувазі Запорозьке військо, котре під Хотином зупинило 100-тисячне турецьке військо, яке вже було розігналося підкорити усю Європу. В своїй же книзі Грушевський відстоює думку, що козаки, то лиш малочисельні зграї волоцюг, так як немиле було професорській душі усе військове. Він ніби не помічав і не хотів помічати того, що єдиним шансом на мир була зброя. Чим же був так зайнятий «далекоглядний» в той час, як з усіх сторін відбувалися військові дії? Була випущена ось-така «національна» валюта: (ссылка на изображение устарела) www.grivna.org.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=285&Itemid=209 Щоправда, за надпис у нижній частині купюри в народі її «негуманно» прозвали «жидівкою». Ще тодішній «професор» планував земельну реформу. Тому армія йому була нідочого. Про те, що непогано було б мати армію «далекоглядний» подумав лиш тоді, як після його четвертої фількіної грамоти з гучною назвою «універсал» на Київ вирушила 6-ти тисячне військо більшовиків. Здавалося б – мізер. Але «далекоглядний» керманич не мав чого протиставити навіть такій кількості наступаючих. Центральна Рада втікла на захід в Житомир, на схід під Крути вирушили трохи не діти – кількасот студентів і гімназистів, маючи при собі аж один кулемет, трохи гвинтівок. Нині історики стверджують, що більшовиків вдалося затримати під Крутами майже на один день. Таку затримку бронепотягу можна було б зробити розібравши залізничні рейки, і аж ніяк не примітивним озброєнням. Майже усі оборонці від більшовицької окупації стали жертвами політики «гуманізму» «далекоглядного» професора. Невдовзі майже безперешкодно увійшовши до Києва більшовики продовжили розстріли незгодних. Розкручувався маховик репресій, Україну охопили отаманські рухи опору, селяни масово бралися до зброї, а «гуманісти» продовжували однією з першочергових задач вважати земельну реформу і волати про допомогу від Заходу, в упор непомічаючи визрівший до боротьби власний народ. Армія УНР таки з’явилась, але доволі пізно – найзапекліші люди, небажаючи приречено сидіти склавши руки, вже розбрелися хто куди: до махновців, холодноярівців, денікінців, більшовиків, інші менш відомі військові утворення. Дорогоцінний час був згаяний, авторитет Центральної Ради був підірваним, практично нульовим. Можливість вистояти у боротьбі була втрачена. Самопожертва під Крутами стала марною. Минуло без 6-ти років століття, а загибель студентсько-гімназистського загону так і не принесла Україні економічного та культурного розквіту, як це сталося в Елладі. Навпаки – мільйони засланих, розстріляних і заморених голодом. Така неймовірна розпата за демократично-гуманістичне мариво «далекоглядного» Грушевського. Чи можна вважати загиблих під Крутами студентів і гімназистів героями? Так, безперечно. Усвідомлюючи чи не усвідомлюючи неминучість власної загибелі, вони вирушили назустріч ворогу незважаючи на те, що Президент-професор разом з командою однодумців зрадницьки втекли в протилежну сторону. Але чи варто пишатися цією сторінкою історії так, як пишаються нинішні греки битвою при Фермопілах? І чи взагалі доречні подібні порівняння? Нам є чим пишатися, але явно не подіями 29 січня 1918 року. Ті події варто пам’ятати, але аж ніяк не пафосно і помпезно відзначати на Державному рівні. Тож про що нам нагадує 29 січня? Про те, що кожен клаптик нашої землі политий нашою кров’ю. А про що мовчить? Про те, що ще більше наша земля полита кров’ю наших ворогів. Незабуваймо.

Альтернатива може бути "краще, ніж..." або "дешевше, ніж..." І майже ніколи ці критерії не співпадатимуть, за виключенням "зробити самому, а не купити". Хоч навіть останнє не завжди дозволяє зекономити. Наприклад, можливо, для Вас замість текстильної штори повісити кольчужну було б краще, але явно не дешевше. Навіть якщо Ви її зробите самостійно. Якусь альтернативу до чогось можна підібрати майже завжди, але слід зважати, чи потягнетьсяч така альтернатива матеріально, і чи буде задовільняти естетично. Усе те, що зараз в будівництві стало традиційним - доволі технологічно в'яжеться між собою. Креслення на компі робляться швидше і точніше, ніж на міліметровці і без особливих складнощів реалізуються з доступних будматеріалів. А таку архітектуру, як проектував Гауді вряд чи можливо зпроектувати в "архікакді", а коли зпроектуєш - спробуй знайти підрядчика. Там нереально об'єктивно порахувати вартість кладки і штукатурки в кавдратних метрах з урахуванням усіх складностей. Така альтернатива була б чудовою альтернативою нинішнім часто прамолінійним об'ємам, але непідйомною для більшості сучасних архітекторів і гаманців забудовників. Багаті замовники є, але чомусь найчастіше гроші виливаються в квадрати рюшечок з гектарами сусального золота, а по загальним обрисам будівля може бути лиш трохи ускладненим "гуртожитком на дві половини".