Vladdi

Можливо, ключові слова "стоять в гаражі"? У мене сарайчик із садовим реманентом, після того, як там поселився гена, теж тепер пахне майже як гараж. Не те щоб смердить, але запах трохи відчутний, точно як у гаражі. Після переливань/заправок більш відчутно, потім зменшується, дехто взагалі не відчуває. Тут також ключове слово "чисті". Пластикові чи металеві ідеально чисті дійсно не мають запаху, але при переливанні або заправці буває, трохи попадає на корпус, і тут або ретельно витирати та мити, або не звертати увагу, запах спочатку буде більш сильний, але з часом майже зникає. Останнє то стандартне рішення.

Я користуюсь червоними каністрами, вже більше року, ніяких проблем не побачив. Єдине що треба зробити - перевірити якість (рівність) площини під пробкою. Там зазвичай є облой від лиття, і його зрізають аби як, тому пробка, буває, щільно не прилягає. Плюс закручувати з усієї дурі не треба, це потрібно тільки на час перевезення/перенесення, щоб не хлюпало назовні при будь-яких негараздах. І ще одне. Бензин все одно випаровується при будь-якій температурі, тому від запаху нікуди не дітись, а зайвий тиск в каністрах, особливо влітку, коли спекотно, то загроза їх пошкодження, теж нічого гарного не буде. Дуже щільно закручені каністри як раз і роздуває. Таке бувало і з металевими радянськими. Повністю позбавитись запаху не вдасться, у генератора бак теж не герметичний, тому смердіти буде і з баку, і з каністр, так що або миримося із запахом, або сидимо без генераторів.

По-перше, ніяких "обмінів" не було. Перша угода про вільну торгівлю між Британією та США була підписана ще в 1794 році. І ніхто колоній не "відміняв", вони зникали в результаті внутрішніх політичних процесів в кожній з країн. Британії у 1940-х було не до колоній, повним ходом йшла війна. Згадаємо промову Черчилля на ВВС 13 травня 1940, в якій він повторив головний тезіс свого виступу в Палаті громад того ж дня. Ось цитата із звернення до народу на ВВС: "Я повторю перед Палатою те, що вже сказав тим, хто приєднався до нового уряду: "Я не можу запропонувати нічого, крім крові, важкої праці, сліз і поту". На нас чекає суворе випробування. Перед нами багато довгих місяців боротьби та страждань. Ви мене запитаєте, яким є наш політичний курс? Я відповім: вести війну на морі, суші й у повітрі, з усією міццю та силою, яку дає нам Бог; вести війну проти жахливої тиранії, яка перевершує будь-який людський злочин. Ось наш курс. Ви запитаєте, яка наша мета? Я можу відповісти одним словом: перемога, перемога будь-якою ціною, перемога, попри весь жах, перемога, яким би довгим і важким не був шлях; тому що без перемоги не буде життя". На жаль, зараз ми маємо констатувати факт, що сказане 83 роки тому великим політиком, є вкрай актуальним і для сьогоднішньої України... Те, що Америка буде брати участь у Другій світовій, було очевидним для багатьох політиків, але їх кількість була недостатньою для "перемоги". Головну роль зіграв візит Черчилля до США та його 30-ти хвилинна промова в конгресі. Це відкрило шлях до розгортання ленд-лізу та поступового розвороту промисловості на потреби війська. А в тому, що на базі в Перл-Харборі не було авіаносців, ніякого таємного змісту немає. Адже тримати мобільне ударне авіаційне угруповання на Гаваях на той момент (в умовах нейтралітету США) ніякої потреби не було, адже там є військові аеродроми які мали забезпечити прикриття з повітря...

То ж класно - значить, все вірно робимо, раз у цього дебільного покидька дупа горить. І не у одного нього. Шкода тільки, що всі ці останні значні успіхи даються ціною життів наших геройських хлопців. Вічна їм пам'ять!

Насправді це є також одною з характерних рис світогляду пересічного американця. Згадайте історичні факти 1939-41 років, коли Америка всіма копитами впиралась проти "втягнення у війну". Популярний лозунг щодо відсидітись на власному відокремленому континенті/острові міцно тримав конгрес, сенат та Рузвельта від рішучих дій. Навіть візит Черчиля лише трохи підштовхнув процес початку якогось руху в бік розгортання військового виробництва та надання допомоги Великобританії, яка де-факто, сам на сам воювала з Гітлером. Розтрощення французів та держав Європи посприяло збільшенню потоку військової допомоги, але на світогляд "пересічних" американців це не дуже вплинуло. Це майже точно повторює нинішні події. Прозріння настало лише після розгрому в Перл-Харборі, от тоді, коли американцям дали добрячої звизди, прокинулась інша думка, і країна повернулась в бік рішучого протистояння. Але втрачений час призвів до того, що Японія, яка постійно нарощувала сили, змогла завдати американцям ще багато дуже болячих втрат, десятки тисяч полегли на нікому невідомих до тих пір островах. Звичайно, янкі не залишились в боргу - атомні бомбардировки були логічним завершенням епопеї, ворога треба було добивати рішуче та безжалісно. Також згадаймо, що там американці робили з місцевими (американськими) японцями? Правильно - всіх, тотально, помістили в спеціальні лагеря, цілими поселеннями. Щоб не "відсвічували", навіть якщо були "за" Америку.

Не зовсім так. "Америкомовність" то не зовсім "англомовність", там дуже багато виразів, нехарактерних для "британської", "класичної" версії, яка розповсюджена в Індії. Для індуса, звичайно, нескладно набратись образів американського зразка лексики, але для цього треба певний час знаходитись в середовищі носіїв.

По-перше, як то кажуть, ще півні не співали, тому рахувати заздалегідь ой як зарано. По-друге, зараз люди все ж таки більше дивляться на конкретні особистості, а Америка з Європою яйця в тиски закручує вже у відкриту та з конкретними переліками потрібних "добрих справ". Єдиний шанс протягти невдах (у всіх політсилах) це зберегти голосування за списками, бо дедалі важче розраховувати на одинаків-мажоритарників. Проблема СН в тому, що в тому болоті вкрай багато випадкових людей, від коханок та охоронців "спонсорів", які стоять за лаштунками, до добре керованих корисних ідіотів. Самостійних персоналій не так багато, але завдяки міцним керуючим стимулам (в тому числі і грошима) ця маса здатна продукувати (точніше, схвалювати) потрібні політичні продукти. Оскільки ситуація загострюється, а вже ніхто не бажає видавати гроші в режимі банкомату, а тільки під конкретні дії, то вибору, точніше, простору для маневру все менше, потрібно діяти, і щось робити. Бо 100 мільярдів втрат за рік тільки на митниці, плюс десятки мільярдів на тютюні, плюс ще багато чого це не жарти, це суттєва частина того бюджету, який може підвищувати боєздатність без інтенсивного повзання на колінах перед багатими дядьками. Хоч, зрозуміло, просити все одно треба, бо самим не виплутатись, і, на щастя, це всі розуміють.

А хто ту математику взагалі знає? Виконавці малюють потрібні цифри, а про все інше подбають спеціально навчені люди, яким та математика теж до сраки. Це ж все за заповітами великої вусатої гніди щодо "...неважливо, як голосують, важливо як рахують"...

Саме цей діагноз і став головною причиною його відчуження від корита влади. Випробування владою та публічною відомістю є справою, яка не кожному вдається. Частина схильна ототожнювати себе із святими героями і вважає себе неперевершеним мессією, частина впадає в екстаз накопичення матеріальних бонусів і жадібно підгребає все, до чого дотягнеться, і лише невелика частина здатна продовжувати приносити користь людям без всього цього лайна. Пацан не зміг приборкати власні комплекси, а довгий та брехливий язик довершив справу.

Це зазвичай роблять з метою вирівнювання потенціалу N до та після приладу обліку, бо в іншому випадку, якщо опір N відносно землі після лічильника стане меншим, ніж на вході, то може виникнути нерівність струмів в прямому та зворотному напрямках через прилад обліку, і, відповідно, реакція лічильника. Хоч технічно багатьом сучасним електронним лічильникам це (облік струму в зворотному напрямку) не заважає щодо вимірювання споживання, але в сусідніх гілках є чітке роз'яснення з посиланням на діючи нормативні документи.

Так, дуже прикро, що багато хто не зовсім розуміє, що тривалий час путінське шобло здійснює систематичну чистку всіх владних та силових структур з метою видалення всіх, хто не хоче або не здатний міцно триматись монолітним гуртом навколо "ідейного центру". Це все призвело до того, що та "незгодна еліта", на яку так сильно розраховували западні лідери, просто не існує, бо фізично усунута як мінімум із публічного простору (в лагерях та тюрмах, під слідством, тощо), або, як максимум, тупо вбита. Тому перед нами діє такий собі "колективний путін", збереження якого як системи вже перетворилось на спосіб існування для численного оточення умовного "центру". І щоб це зміїне кубло вичистити, потрібно не просто придавити якусь одну гадину, а знищити все це величезне гніздо цілком або, як мінімум, його більшу частину. Тоді є шанс на те, що залишки цього лайна розвернуться в іншій бік, бо самі по собі вони як були боягузливим лайном, так ним і залишаться, отже будуть активно сприяти будь-кому, хто зможе згуртувати навколо себе якусь впливову масу.

Та хіба вони одни? Я це до того, що дії держаудиту в останній період це яскрава демонстрація того, як дії державної структури у відповідності до закону можуть призводити до абсурдних наслідків та й всупереч із нагальними потребами держави. Класичний приклад корисного ідіота...

Так, до орланів це не має відношення. Форпост то зовсім інший апарат, набагато важчий, але теж розвідник, правда, з можливістю нести ракету схожу на птрк Корнет.

Звиняйте, але вдавати дурня при обговоренні серйозних речей то зовсім не комільфо. Провина за тотальний провал сучасних розробок авіаційної легкої техніки військового та багатоцільового призначення лежить, як мінімум, на п'яти останніх президентах та "владах". Перетворення міноборони у "міністерство роззброєння" почалось ще при покійному сивочолому першому, і лише неосяжні обсяги зброї, в тому числі завезеної при відході срср із країн східної Європи, дозволили щось протипоставити ворогу, який активно підштовхував та сприяв діям відкритих ворогів, жадібним нерозбірливим баригам та власним корисним ідіотіам у цьому процесі. У цьому брудному болоті щось принципово нове створювати було неможливо, але дивом залишились нечисленні школи ракетних технологій, деякі виробництва (до речі, в тому числі з трофейними станками часів другої світової). На наше щастя, не встигли піти з життя всі носії знань та безцінного досвіду. Але з іншого боку, кількість як свідомих ворогів, так і корисних ідіотів на кшалт держаудиту, теж не додає оптимізму, адже доводиться вести боротьбу не тільки на фронті...

Це дуже боляче розуміти, але сьогоднішні реалії саме такі. Додайте сюди ще Північну Корею, яка кораблями масово вивозить московитам зброю та військове спорядження, якого у них дуже багато, і саме того радянського зразка, яке так потрібно кацапні...

Червоні комуняки разом з запроданцями ОПЗЖ до останнього сподівались на швидку та потужну асиміляцію України за прикладом білорусі. Коли ситуація захиталась, довелось втручатись військовому крилу кацапні. А відкрита підтримка старої червоної суки меркель та нерішучість французів разом із деяким відстороненням від активної участі англійців та американців, створили у них ейфорію та відчуття того, що ескалація можлива без особливих наслідків.

Ізраільське коріння просліджується у кількох моделях. Але московитам вистачило клепки, щоб все ж таки налагодити виробництво тих же орланів та ланцетів, а зараз вони активно освоюють локалізацію шахедів. Ніякі санкції суттєво цьому процесу не завадять, бо майже все необхідне є як в московії, так і у братів-китайців, які вже відверто перейшли на відкриті та масові поставки комплектовки для дронів. Ми, на жаль, ідемо власним болючим шляхом, адже гордість та неосвіченість у темі багатьох причетних заважає вчитись на чужому досвіді, а свого просто немає. От в результаті і отримуємо масові ураження з таким напрягом випрошеної та переданої на фронт зброї та, на жаль, і наших хлопців. Зараз трохи схаменулись, але процеси створення такого роду виробництв то не кілька місяців, це теж зрозуміло.

На превеликий жаль, це не сюр. Проблема в тому, що ані наше міноборони, ані авіаційні інститути або дотичні заводи взагалі цю тему майже ніколи не торкались. Немає школи, немає визначених та вимучених досвідом якісних технічних випробувань напрацьованих рішень. Ті "прожекти", які малюють вчорашні айтішники та студенти-недоучки більшістю то навіть не іграшковий мавік. Відсутність досвіду та розумних завдань народжує божевыльны ідеї на кшалт "штучного інтелекту в дроні FPV", при тому, що навіть саму просту модель, яка б влаштовувала потреби фронту, не вдається запустити в масове виробництво, бо фізично немає комплектуючих, окрім китайських, практично немає власних інженерних розробок, якогось підготовленого виробництва, тощо. От і купляємо у китайців побутове лайно за шалені гроші, чіпляємо до нього саморобні приспособи... А робити нічого - треба ж чимось воювати, бо інакше взагалі ніяк.

А я все думав, хто ж там свічку тримав, коли переговорники до братана новообраного почали бігати... Деякі загальновідомі факти свідчать про дещо інше, зрозуміло, не в сенсі що "не помирився", а в сенсі "на яких умовах" та "хто братана купив" Тому ситуація там була темна, і, на превеликий жаль, кінець кінцем призвела до цих кривавих наслідків.

А ніхто й не віддавав. Вийшов такий собі казус, коли московія об'явила себе правонаступником срср із всіма його активами та пасивами, в тому числі й місцем в радбезі оон. А активного спротиву ніхто так і не організував, бо у "західників" була надзвичайна ейфорія від розпаду та ослаблення головного супротивника, а Україна та Білорусь як були у фарватері кацапії, так і залишались, бо партійно-комсомольські вигодонабувачі, звиняйте, політики "старої нової хвилі" нічого не змінювали у політичному сенсі, та й не збирались. Інші члени оон, залежні від срср, більше переймались власними проблемами щодо боргів, фінансування, військової підтримки, тощо. Тому ця мовчазна змова "узаконила" присутність московії на місці срср в радбезі, хоч певні спроби наша делегація намагалась зробити ще минулого року, проте ніякого сприяння не було. Може, в майбутньому щось зміниться, але все залежить від позицій США та великої сімки. На жаль, зараз це для них не є нагальним питанням...

Та ладно Вам, а хто праворуч, за парканчиком там молиться? Жінки окремо, чоловікам, звичайно, місця більше... Бачив особисто, нас із жінкою розділили на підходах

Так-так-так, щодо язика як тестера напруги у розподільчих мережах 220В трохи детальніше

Не понимаю, чем отсутствие маркировки может помочь продажам качественных изделий. Все приличные фабрики её делают бесплатно по любым своим шаблонам или шаблонам покупателя (разумеется, при определенном объеме). Кроме того, приличный завод ставит на изделия маркировку не для продажи, а для идентификации изделия. Поскольку есть ещё гарантия. А также паспорта на изделия. У меня аккумуляторы получают паспорт с данными заводского зарядно-разрядного цикла. И в процессе этой работы формируются группы из элементов с максимально близкими параметрами. Их так и отгружают - группы на паллете расположены не случайным образом.

вот он и решил : ничего на корпус наносить не буду, так удобнее впаривать БУ Це неправда. Точніше, виробники вищого ґатунку взагалі ніяких справ з б/в батареями ніяких справ не мають. Навіть в сенсі вторинної переробки. також не використовують вторинні матеріали. З такими виробництвами я знайомий, і регулярно у них купляю батареї. Виробники середньої ланки не гребують вторинною сировиною, яку купляють у переробників. Такі вироби, звичайно, коштують помітно дешевше, а ззовні ніяких відмінностей не мають, бо пакується все в нові корпуси. Відрізняються (для оптового покупця) ці виробництва насамперед терміном гарантії. З іншого боку, існує буквально хмара дрібних фабричок, які тільки тим і займаються, що перепаковують та перебирають б/в елементи та продають їх перекупам з усього світу. От тут і є шанс отримати товар невідомої якості. На превеликий жаль, роздрібному покупцю залишається тільки вірити на слово місцевому продавцю.

Я ж кажу, зрада. Всюди. Тільки чомусь з-за кордону на форумі сидите тут, а не "там", на місцевих. Поради давати та батьківщину любити краще з безпечної відстані, то правда.