Vladdi

Справа не тільки в тарифі на електрику, а й в зоні. Чим північніше, тим нижче сонце, і на нашій широті, навіть при двократному підвищенні, економіки не буде, особливо якщо ідіотський зелений тариф таки скасують, адже його ставка це просто безглуздя, протиснута через ВРУ для перекачування коштів бюджету та всіх платників в кишені купки спритних ділків. Щодо форс мажорних обставин, то тут все вірно. Якщо електрика вкрай потрібна, а її фізично немає, то нікого не бентежить, що її собівартість буде висока. Це принцип доцільності. Як у війську. Кого хвилює, що танк за годину може легко спалити 500 літрів дизельного палива? Це плата за інші якості, вирішити які інакше неможливо, і крапка. Ми зараз живемо в ситуації, коли, на жаль, важко розділити нормальне життя і нормальні розрахунки економічної доцільності від вимушеної доцільності, в якій економіка прораховується в останню чергу, лише як можливість створення того чи іншого рішення з наявним матеріальним ресурсом.

Одно дело не слышать, а другое попасть на случай Достаточно погуглить, и выпадет приличное количество страшненьких фото и видео. И дело здесь не в расчете, сам по себе прибор работает, да и процент выхода из строя с тяжелой аварией, к счастью, весьма мал. Это может создать иллюзию абсолютной безопасности. Но, поскольку такого рода инциденты случаются, то и относиться к ним нужно с пониманием возможных последствий. А правила весьма простые - масляные обогреватели нельзя эксплуатировать без надзора. Об это сказано во всех инструкциях всех производителей.

Може й так, але явно постановочні зйомки для картинки та кліків інстаграму не додають віри у реальність зображеного. Рік війни багато чого навчив, і на людей тепер дивишся трохи по-іншому, і слова фільтруєш, і зображення. Людину з бойових частин відрізнити від решти зовсім неважко. Зрозуміло, у війську є чимало "небрудної" роботи, але чим ближче до нуля, тим характернішими стають образи людей, і від порівняння реальних образів хлопців та дівчат, що приїздять за передачами, та штучно зрежисованих нікуди не дітись.

Хлопці, подивіться на руки та манікюр цієї дами. Дівчина, безумовно, гарнюня, і говорить все правильно, і я особисто бажаю їх тільки щастя. Особливо, якщо все написане то від щирого серця. Але... нарощені кігтики без жодної подряпинки, свіжий манікюр та новий, ідеально випраний та відпрасований однострій свідчать про те, що пані не займається реальною бойовою роботою не те що зі зброєю, а навіть в харчоблоку чи в медичному стабпункті. Моя дружина, наприклад, не тримає зброї, лише плете сітки та кикимори, але такий манікюр дозволити собі не може, бо і хатня робота, і волонтерська просто неможливі з таким прикидом.

В Туреччині є місто Erzin, яке розташоване в зоні землетрусу. Але в ньому не було руйнувань, і не загибла жодна(!) людина. На жаль, цю інформацію не дуже поширювали тому, що головною причиною великої кількості жертв та руйнувань в регіоні була політика турецьких "будівельних амністій". Тобто, споруди будувались із грубими порушеннями, а потім узаконювались шляхом "амністії". Це призвело до катастрофічних руйнацій, коли будинки валились як підкошені. Ерзіну повезло - цим містом керували поспіль кілька чесних людей, які примушували забудовників до виконання всіх вимог, а споруди з порушеннями зносились. І наступив час розплати - "амністовані" будівлі стали братськими могилами, а в Ерзіні люди як жили, так і живуть. Я вважаю, що це яскравий та очевидний приклад того, як дії навіть невеликої кількості нормальних людей можуть мати величезні позитивні наслідки. Де б нам такого взяти в Київ...? www.dunya.com/gundem/deprem-felaketinde-hic-bina-yikilmayan-ilce-erzin-belediye-baskani-taviz-vermedim-haberi-685521 report.az/en/region/not-a-single-debris-in-erzin-district-of-turkiye-s-hatay-we-did-not-allow-illegal-construction/

Американці, яких інтенсивно штовхають на активні дії лізінгові компаніі, що були пограбовані росіянами, потихеньку дожимають хитрожопих турок. Ердоган так довго намагався всидіти на двох стільцях, що майже догрався до прямих санкційних загроз. Інтенсивна допомога рашці в обході санкцій не повинна пройти, незважаючи на біду із землетрусом, яка спричинила багато лиха. Але, на наш жаль, це повільна отрута, та й американцям не хочеться сильно перегнути палицю, адже турки це потужний та впливовий союзник на сході. Те, що така дволична політика Ердогана до добра не доведе, це було зрозуміло з самого початку.

Звиняйте, але про смерть військового у Конституції нічого немає. 18 разів є згадування щодо військових та їх обов'язків, проте щодо їх смерті питання відкрите, але є ст. 27, щодо права на життя для всіх. Ви праві в тому, що спочатку треба ще раз уважно перечитати Конституцію, адже ст. 37 це майже те, що я писав своєму пості. За цю тавтологію перепрошую Моя особиста думка - так, треба заборонити. Пояснюю чому. Якщо армія має бути цілком незалежною від політики, про що так турбується стаття 37 та низка інших, то й заборона на голосування для військових - абсолютне рішення їх відсторонення від будь-яких політичних процесів та впливу політичних сил. Так, всі живуть у суспільстві і не можуть бути цілком відірвані від нього, але голоси військових це далеко не завжди повноцінне відображення дійсної картини поглядів та вподобань суспільства. Механізми впливу на думки та вподобання великих та відносно відірваних від решти цивільного суспільства колективів давно та ретельно вивчені і широко використовуються всюди. І слово поважного командира (а таких авторитетних та подекуди просто обожнюємих колективами людей у нас, на наше щастя, з'явилось багато, і буде ще більше) може значити та впливати більше, ніж якісь власні думки. З іншого боку, результати голосувань армії багато про що можуть свідчити. Адже перші кроки завжди роблять політики, а армії залишається розгрібати та відстоювати наслідки політичних рішень. І, як не крути, а лояльність до поточної більшості (читаємо, до вибору суспільства на даному відрізку часу) це неабиякий стимул або навпаки, гальмо, для всіх подальших дій. Тому питання щодо голосування річ непроста. У розвиненому суспільстві в голосуванні військових об'єктивної потреби немає, адже суспільство живе в рамках сталих відносин, стабільного соціально-політичного договору, який може лише трошки змінювати вектор, підлаштовуючись під поточні настрої більшості. А в тому, яке ще тільки розвивається, в якому існують та не подолані внутрішні протиріччя та циркулюють іноді протилежні думки у значної кількості людей, це, вочевидь, передчасно.

Тут без всяких прикрас стирчать вуха від розпачу багатьох керівників та агітаторів політичних сил. Адже вся ми (ти, хто служив або служить) знаємо, як організовується голосування у в/ч. Ідеологічна обробка за вподобанням конкретних начальників, і політичний результат буде досягнутий, адже клієнти дисципліновані, на слухання ходять строєм, голосують всі, з цивільним населенням такі фінти не проходять, тут треба постаратись. Недарма комуняки так щільно опікувались саме армією, бо іншого важеля утримати суспільне невдоволення у них не було. А у теперішніх що? Інші думки? Методички ЦК КПРС з організації політичної роботи нікуди не ділись, там все вірно написано, і ми бачимо результат в російському суспільстві - будь-яке політичне лайно можливо вживити у десятки мільйонів голів скота

Ну, давайте поміркуємо. Перш за все треба дати чітку відповідь - армія має бути поза політикою, або брати в ній участь? Якщо армія бере участь в політичних діях, то це вже не армія, це воєнізовані крила певних політичних сил. Це нормально? Очевидно, що армія - гарант стабільності держави, і повинна діяти не у відповідності із політичними забаганками, а за командами безпосередніх командирів, які, в свою чергу не можуть їх продукувати на вподобання тим чи іншим політичним силам. Тому заборона на політичну діяльність військових - це нормально. Адже виконання команди командира військовослужбовцем може спричинити його загибель. Ми ж не зважаємо, на "неконституційність" спрямування людини на вірогідну смерть заради виконання обов'язку? Тоді чому це обмеження (політична діяльність) є "диктатурою"? Зовсім ні. Якщо у політичних сил не буде важелів для маніпулювання армією, це для суспільства добре, адже завдання армії це зовсім не підтримка політичних сил, а захист суспільства в цілому, та конкретних цивільних громадян, незважаючи на їх політичні уподобання.

Масляные нагреватели это такая интересная тема... Их любят все, пока не увидят сами, что бывает при его аварии, точнее, при некоторых видах аварии. Если отказ в виде прогорания спирали обычного конвектора это просто неприятность, то отказ реле и за ним аварийного датчика и последующая почти неизбежная разгерметизация перегретого масляного радиатора это почти всегда достаточно объемный и интенсивный пожар. Т.е. разница в потенциальном ущербе очень значительна. У меня у самого как-то в таком обогревателе заклинил регулятор температуры, и какое-то время масляный обогреватель работал в аварийном режиме за счет периодического включения контактов датчика защиты. Разумеется, надолго его не хватило, но мне повезло - когда перегретые контакты сплавились и образовали уже неразъемное соединение, я случайно увидел в прорези решеточки сбоку странное свечение, это был раскаленный, спаявшийся намертво контакт аварийного реле. Крышечка "таблетки" датчика расплавилась и слетела, это открыло вид на контакт. Поэтому с тех пор никогда масляные обогреватели без присмотра не оставляю. И всем настоятельно советую.

Злоба та лють у відповідь на доказові аргументи то є перша ознака недостатності тих самих мізків. Так само ведуть себе всі без винятку суб'єкти, яких вдається підловити на дивних закупівлях, "договорняках", тощо. Так же само як і реакція на викриття вкидів брехні та неперевірених фактів. Як тільки щось зачепиш, спочатку іде "залізний аргумент" особливо важливих кіл інформації та зв'язків, а коли чіпляєш конкретно, відразу ллється чорний потік. Це завжди радує, адже у 98 відсотках підтверджує правильність курсу. Не треба бути схожим на таких же недолугих дурників. Краще брати приклад з колег, яких тут багато.

Кидатись лайном то одна з улюблених справ мавп. Тому, перш ніж щось писати, треба трохи подумати. По-перше, я дав відповідь на закид щодо закупок антифрізу з посиланням на офіційне джерело, а не просто виваливши сміття "взагалі" за принципом "одна баба казала" в допис. По-друге, якщо щось пишеш про порушення, то будь ласка, будь конкретним та перевіряй інформацію, це зараз можливо зробити у пару кліків. По-третє, я чітко розумію, що кількість бажаючих заробити дурні гроші в цей нелегкий час, на жаль дуже багато. Але з цим потрібно та можливо боротись, але не просто роблячи вкиди наосліп, а надаючи конкретні факти. Я сам збираю багато доказів нечесної поведінки значної кількості людей, і ця інформація спрямовується перевіреним людям для подальшого опрацювання. Повір, нормальних людей набагато більше, ніж паразитів, тому робота має сенс та результат. А вкиди без фактів та конкретики наносять набагато більше шкоди всьому суспільству, ніж кілька тисяч привласнених гривень одним покидьком.

А на Прозоро слабо зайти? Це ж відкрита інформація. Ось, навскидку, на 2021 рік знайшлось (додано). І що там такого незвичайного?

ПЗВ НЕ ПРИЗНАЧЕНІ для захисту від обриву нуля! Не плутайте захист електричних споживачів при відключенні нуля та захист фізичного споживача-людини від пробою на землю. Схема, що наведена вище, демонструє роботу ПЗВ при пробої фази на землю, тобто, захист за його призначенням. Але, у випадку відсутності пробою/витоку на землю та відриву нуля, геометрична сума токів у трифазній системі не порушиться, адже система перейде в режим ввімкнення "трикутник", і спрацювання диференційного трансформатора ПЗВ не буде. При цьому однофазні струмоприймачі опиняться під високою напругою, у симетричному випадку це буде повна напруга трифазної системи. Для захисту від таких ситуацій потрібне саме РКН, яке реагує на напругу між фазними та нульовим дротами.

На жаль, то не завжди через перевантаження. Для тих, хто не знає - електрична частина та матеріали масляних ТР, які зараз випускаються у нас в Україні, майже не відрізняються від трансформатора Siemens зразка 1905 року. Нижче наведене фото літа 2021 року з цеху одного з провідних українських виробників трансформаторів. Це готові збірки обмоток для масляних трансформаторів. Як бачимо, головне в цьому приладі це папір, дерев'яні палички, трісочки-кілочки, мідний дріт та шина. Нормальна така собі, відпрацьована поколіннями технологія 19 сторіччя, успішно працює й досі.

WTF??? Crazy?

Якщо впевнений - розкажи, як ЗРК з дальністю півтори сотні км буде працювати по старту щонайменше за півтисячі км. Іноді краще почитати щось розумне, ніж писати херню.

Повна дурниця. Ви хоч щось знаєте про можливі "місця пуску"? Туди з України зараз нічого взагалі, на жаль, не долетить. Не те щоб щось збити.

Все так. Але багато в значенні часто та "за шерстю". Це 100% гарантія сприйняття та повалення порогу фільтрації. Будьмо уважні

Шапка починає тліти?

А чи хтось звертає увагу, що деяка частина дописувачів цього форуму прямо слідує курсом класичних сценаріїв ІПСО? Просто класика жанру. Сподіваюсь, що деякі діють несвідомо, але тут є кілька дописувачів, більш предметне вивчення яких доцільніше робити як то кажуть, компетентним органам. Це я просто на всяк випадок кажу, бо знайти цих людей, за бажанням, зараз то секундна справа. Для інших, хто хоче зрозуміти, про що йдеться, наведу стислий перелік етапів роботи "бійця ІПСО". Одразу зазначу, що класика полягає в тому, що етапи, описані нижче, таким свідомим або несвідомим "бійцем" регулярно повторюються по циклу, тобто іде постійна циркуляція від першого до останнього, і знову спочатку. Є також варіант, що людина може бути і несамостійною, тобто маніпульована за рахунок сприйняття інформаційних операцій з інших джерел, і просто бути провідником чужої праці. Перший етап - встановлення/укріплення довіри. Оскільки абсолютна більшість учасників є безумовними патріотами, то й накидування у постах відомих гасел та відповідної інформації (перепост з різних джерел, не завжди достовірних, але точно приємних) створює сталий ефект встановлення довіри. Чим більше гарних постів, тим краще. Довіра зростає. Другий - це етап сприйняття. Складається з накидування власних чи запозичених думок в постах, які в цілому відповідають очікуванням більшості і не несуть відвертої брехні. Це важливий етап. Починається він після вдалого проходження 1 етапу, коли дописувача визнають "своїм". У дописувача з'являються певні прихильники, які його підтримують, адже нічого явно шкідливого на цьому етапі ще немає. Важливо на цьому етапі писати красиво та багато, це збільшує сприйняття та знижує планку фільтра, який зашкодить подальшим етапам. Третій етап - "вкидання" та відразу його аналіз із рішенням для досягнення конкретної мети операції. Це двоетапний процес, який створюється шляхом вкидання хибної інформації, яка подається як факт без доказів, адже певну, не дуже велику дозу дезінформації на цьому етапі люди у 90 відсотках сприймають як само собою зрозуміле. Планка фільтра свідомості занижена, бо дописувач "свій", а "вкид" одразу аналізується з поданням очевидних результатів, які є метою конкретного завдання. Так, цеглинка за цеглинкою, будується певна конструкція у підсвідомості інколи значної кількості людей, яка відповідає стратегічній меті конкретних завдань. У першу чергу це створення та підтримка підсвідомого та свідомого негативного ставлення до певного кола осіб, інституцій, установ, партій, тощо. Це також створення підсвідомих образів "шляху в один кінець", безвиході, пригнічення волі до спротиву, тощо. Тому дуже прошу до всього мотлоху, що навалений тут тисячами постів ставитись з обережністю.

Ага, особенно серия Easy, специально для питомника на территориях бывшего СНГ.

Перше. Ви, вочевидь, не усвідомлюєте, що "стріляти" зброєю масового ураження ніхто не буде. Особливо по Угорщині. Особливо, враховуючи потужність зброї ракет. Моя лише одна дивізія в далекому забайкаллі має (принаймні, мала у 80-х роках) 100 ракет в 10 полках. А таких дивізій тільки в одній читинській армії було декілька. Більшість запрограмованих цілей ракет мого полку були в Каліфорнії, але одна ціль була в Китаї Де саме не знаю, оскільки інформація щодо точних параметрів інерціальних систем наведення є топ-секретом. Але це неважливо. Головне в тому, що по-друге, ніяких систем (у множині) ПРО у росії не було. Була лише одна, навкруги москви. Всі інші засоби ППО не здатні перехопити частини розділеної боєголовки. До речі, можливо Ви не в курсі, що радянська система ПРО повинна була використовувати ядерні протиракети, які тупо утворюють руйнівний шар повітряних ядерних вибухів на шляху облака з частин розділених боєголовок та хибних цілей. Цей апокаліпсис важко уявити, але все це працює й досі. Що в сухому осаді, як кажуть? Та лише те, що бункери самі по собі нічого не варті. Так само, як і загальна кількість ракет. Залп одного полку перетворить на пустелю не те що Угорщину, але й половину сусідніх країн, включно з власними територіями. А на Україні ж був не один полк, а кілька дивізій... Стратегічна ядерна ракета це зброя стримування, використання якої є останньою межою, за якою вже нічого і нікого не буде. Ані у переможця, ані у переможеного. Це всі добре розуміють, тому й іде така "традиційна" війна. І наявність або відсутність у нас ядерних ракет в даному випадку нічого не вирішує - все одно перемогу доведеться здобувати в звичайному бою.

Це ви з телеграм каналів такий досвід отримали, чи з нашої офіційної преси? Я служив у тих самих військах, і на цих самих ракетах. І чергував на тих самих КП. Ніяких проблем у відсутності центру системи керування немає. Їх створення то лише суто адміністративне та нескладне технічне питання. Технічна база для обслуговування ракетоносіїв в Україні була. РТБ із величезним запасом в Макарівських лісах була. Окрім шахтних пересувні пускові комплекси теж були. Але питання щодо обслуговування боєголовок (ЯБЧ) вирішити було неможливо - ці потужності всі залишились в росії. А що робити з ЯБЧ після закінчення гарантійного терміну, ото питання складне, створення такого роду виробництв потребує мільярдних витрат. Небезпека від ЯБЧ теж сильно перебільшена, це достатньо захищені пристрої.

Слухайте, був я в тому таборі, і не раз. Оскільки від мого будинку туди кількасот метрів. Спочатку мені цікаво було що до чого, адже вимоги радикальні, люди з провінції приїздили як на Майдан, настрій був піднесений. Але поступово все дрейфувало до класичної анархії. Оскільки чіткого плану та явних лідерів з необхідною харизмою та досвідом не було, мета руху розмита, то табір з самого початку не мав суттєвої підтримки киян. І поступово перетворився на такий собі незрозумілий напівкримінальний балаган, який всі оминали стороною. Порівнювати його з Майданом невірно в принципі. Тому й демонтаж з розгоном не викликав ніякої реакції, незважаючи на те, що в складі потерпілих (далеко не всіх) були дійсно гарні хлопці, яких багато хто знав з часів бойового 14 року. І повага до них та їх заслуг аж ніяк не постраждала. Біда нашого суспільства в тому, що навіть гарні люди, потрапляючи в певні умови, майже всі азартно та з готовністю сприймають з'явившися можливості збагачення, безбідного життя за державний кошт, просування по керівних сходах, тощо. Зрозуміло, що не всі. Але більшість, і чимала... Чому? Як так виходить, що патріотично налаштовані, розумні та розсудливі люди не вбачають нічого поганого в такому переродженні? Сумно.