Vladdi

Интересно, с чего бы это? Инверторный генератор это источник тока с емкостной характеристикой, и индуктивная нагрузка с фазовой регулировкой в пределах допустимой мощности, разумеется, для него совершенно не опасна. Более того, форма выходного напряжения будет близка к обычной сети, что есть хорошо для двигателя инструмента. Другое дело, что полная мощность включаемого инструмента должна составлять примерно 80% допустимой долговременной (не пиковой) мощности инверторного генератора, независимо от того, включается ли инструмент на полную мощность или на минимальную.

ИМХО фазовое регулирование двигателя стиралки "провоцирует" AVR генератора на создание всплесков напряжения, которые, в свою очередь, вызывают сбой схемы управления. Чем быстрее и точнее AVR пытается компенсировать провал в момент подачи импульса на двигатель стиралки, тем больше помеха, к тому же есть запас мощности альтернатора и мотора, а это усиливает эффект. Парадокс совместной работы двух неплохих устройств. Возможно, сетевой фильтр и поможет, но все зависит от его АЧХ. Можно попытаться в это время подключить чисто активную нагрузку (любой нагреватель в пределах суммарной мощности), иногда это помогает, т.к. существенно уменьшает помеху.

На жаль, виробник АКБ лише вказує оптимальні параметри для режимів використання "stand-by" (нечасті навантаження, довготривале зберігання під напругою ДБЖ) та "cycle" (як в накопичувачах сонячної або вітрової енергії). Ну, і звісно, допустимі режими заряду-розряду. Якщо ж батарея непотрібна на тривалий невизначений час, то оптимальним буде все ж таки її зберігати вимкненою в максимально прохолодному приміщенні. В такому режимі достатньо лише пару раз на рік її підзарядити. Корисно також перед підзарядкою короткочасно дати трохи навантаження. Переваг зберігання дві - менше розхід рідини (під напругою потроху, але вода все ж випаровується), нема витрат на експлуатацію зарядного пристрою (нічого не споживає). Якщо ще є натхнення та можливість через деякий час дозаправити звичайну AGM трохи розчиненим електролітом, то строк придатності буде дуже великий. Боятись, що знята кришка приведе до незворотного пошкодження не слід. Адже простір під кришкою безперешкодно сполучається з атмосферою. Для зменшення випарування на отворах елементів батареї встановлені гумові клапани (кришечки), а у якісних АКБ великої ємності (у різних по різному, зазвичай від 40-50АГ) в цей отвір ще й додатково може бути вставлена пробка з пористого матеріалу, її можливо легко витягти, злегка вкрутивши в неї тонкий шуруп. Клапан-кришка та пробка (в АКБ великої ємності) забезпечують точно такий же режим роботи, як і з встановленою (вклеєною) штатною кришкою.

А чи відомо, що Українські підприємства постачали системи керування для цих ракет ще в 2014 році? То ж навіть "відроджувати" було нічого - все було готове. Але чомусь "не пішло". Я вважаю - просто не було бізнес-інтересу. Так це не тільки південь. А хто давав команди, наприклад, на вивід нацгвардії з Гостомеля? На здачу Чорнобиля, Енергодара? Це ж не військові, це ж структури МВС. І чомусь не покидає думка, що трагедія гвинтокрила з керівництвом МВС то не простий збіг обставин...

Давайте міркувати не як домогосподарки, а як нормальні люди. Перш за все, треба розуміти, що ядерна зброя (ЯЗ) це не патрон в цинку, який може зберігатись 50 років, а потім нормально застосовуватись. Кожен заряд ЯЗ має певний гарантійний термін експлуатації, а потім потребує обслуговування. Оскільки Україна не мала ані складного та дорогого технологічного обладнання, ані документації, ані власного виробництва, яке було б здатне це зробити, то це була б класична "валіза без ручки". Ракетоносій ми могли обслуговувати, технічна і технологічна база для організації пускових процедур також була, але (через певний час) не було б фінального звена - готового до застосування заряду. Створити власний цикл - це роки величезних інвестицій та розробок. Теоретично Україна на це здатна, можливо, це нас буде чекати попереду, але те, що залишилось позаду, не залишає сумнівів, що після 2000-х ми б залишились із вкрай небезпечними та потенційно нестабільними іграшками. Я вже не кажу про бази зберігання (РТБ), майже всі були знищені ще при СРСР, а те, що залишилось в макарівських лісах, на щастя, було порожнє та розвалене до цеглини, як то кажуть. Бо захоплена, якщо не пам'ятаєте була в перші ж дні. Щодо НАТО, то згадаймо, а скільки ж людей на той час підтримували цю ідею? Менше третини. Активна робота проросійських найманців вкупі з величезним прошарком "правильно" налаштованих громадян (а їх і зараз, нажаль, дуже багато, навіть у "традиційних проукраїнських" західних регіонах!), плюс промосковські депутати у ВР разом із засиллям "папередників" у всіх власних структурах не давали жодного шансу для руху в цьому напрямку. Европа лише констатувала цей прикрий факт.

Я валяюсь, как говорится... Снимите розовые очки. В открытом доступе масса фактического материала, начиная от распродажи техники, имущества, объектов и земель, и заканчивая откровенным барыжничеством на "производстве" непригодной для армии автотехники, слепленной из откровенного дерьма из Поднебесной, мелких катеров, не умеющих толком плавать и воевать, но с "золотыми" по цене деталями, купленных через многочисленные прокладки, затоплении и уничтожении единственного более-менее современного фрегата с целью сокрытия украденных миллионов, и т.д., и т.п. Я далек от утверждения, что у СН все в порядке, поскольку туда ринулся откровенный сброд из "делегатов" спонсоров. Безусловно, есть там и много грамотных людей, но масса прислуги, решал, любовниц и приятелей-просто "хороших ребят" увы, не тоже не украшают нынешнюю ВР.

Я мав на увазі те ж саме. Якщо це дійсно виробник з незвичайно широкою номенклатурою та такою кількістю виробничих потужностей, то вкрай дивно бачити простий інтернет-магазин як основну "вітрину" та спосіб продажів. До того ж всі відомі мені заводи в дрібний роздріб на інтернет-площадках не торгують, для цього є дилери, партнери, торговельні мережі, тощо.

Во-первых, он скоро вообще может погаснуть при пропадании питания и не вернуться в исходное. Батарейка, судя по индикации, уже села. Потребуется, как минимум, параметризация у поставщика. Во-вторых, счетчики ничего не "отминусовывают", производятся расчеты с поставщиками на основании договора. К тому же, перед заключением договора, необходимо будет согласовать такой проект, получив перед тем ТУ, а там уже будет указана модель счетчика, которую примут для такого двустороннего учета.

Такі "відгуки" зробити то раз чхнути. На сайті лише контакти мобільні та SIP, тобто офіс "пересувний", але чесно написано що то то є "збут". Місце теж примітне - в районі колишнього КЗШВ. Але номенклатура типового інтернет-магазину від свердл до генераторів та зарядних станцій дійсно дещо дивна, як для виробника кабелю. І про 15 років продажів великим споживачам різної номенклатури щось не дуже віриться, бо, наприклад, в 2020, коли останній раз підшукував постачальника на велику номенклатуру та обсяг різних кабелів, переговори були з всіма великими українськими виробниками, їх не так і багато, а цього чомусь не знайшлось.

Там ще така кнопочка маленька є - "дякую" називається

З точки зору "пересічного" користувача, AGM все ж таки має кілька безумовних плюсів. Перш за все це сильно зменшена кількість випарів, яка дозволяє їх не ізолювати в окреме приміщення. Це дуже спрощує облаштування системи резервного живлення. Ще вони здатні віддавати значні струми та досить швидко відновлюватись. Мають можливість роботи "на боці", у деяких ДБЖ вони так і стоять. Є також спеціальні батареї, з фронтальними борнами, їх зручно використовувати в збірках, які встановлюються в стійки та шафи. Важливий також факт, що вартість свинцевої батареї набагато менше ніж будь-яких інших. Це зменшує стартові витрати. Ці батареї не потребують обов'язково складних та дорогих систем для заряджання та необхідності вирівнювання струмів по елементах. За крайньої необхідності можливо використовувати навіть звичайні пристрої для автомобільних АКБ. У випадку зовсім простих випрямлячів це потребує нагляду за процесом, але й не вимагає додаткових витрат. Батареї AGM набагато більш безпечні. Літієва батарея при неправильному заряді або пошкодженні пристрою стає досить сильною вибухівкою та причиною пожежі, а свинцева за таких же умов лише трохи нагріється та випарує більше води. В екстремальних аварійних умовах (пожежа ззовні, не пов'язана з самою електроустановкою) літієва активно "прийме участь" у горінні як додаткове джерело вогню або вибухне, а свинцева повністю інертна. Так що я б не став вже так сильно лаяти старі добрі свинцеві батарейки. Вони ще поживуть та принесуть нам користь. Той факт, що навіть "свіжа" AGM (менше року) вже має досить сухий вигляд це правда. І, якщо до банок батареї дістатись відносно легко, а гарантія вас не цікавить (адже доведеться трохи пошкодити кришку), то заправка такої батареї забезпечить довге та щасливе життя. Адже фізичне спрацювання то досить розтягнутий у часі процес, а поповнення розхідного матеріалу (електролиту) питання нескладне, і дуже нечасте, може на кілька років не буде потреби щось робити.

Так, у випадку необхідності тривалого зберігання температура має значення. Але треба зауважити, що все одно доведеться періодично батарейки підзаряджати. Це необхідно тому, що електрохімічні процеси у відключеній батареї все одно ідуть, і процес відкладення сульфату свинцю (це нормальний робочий процес) теж іде. У випадку, якщо батарея знаходиться під напругою утримання, процес відкладення сульфату не іде, там більше питання щодо випаровування води, адже елементи працюють на підзаряд. Тому вкрай важливо не перевищувати напругу, це радикально зменшує ресурс. Відключена батарея продовжує "жити". І старіти. Ось частина сторінки з документації CS на AGM батарею 150АГ Як видно із графіку зберігання, при 20 градусах за 6 місяців батарея втратить 20% ємності. Це вже досить відчутно. Тому обов'язково треба батареї на зберіганні обслуговувати. Виробник рекомендує це робити кожні 3-4 місяці. Невелика втрата ємності дозволить скоротити відновлення. Є ще одне. Відкладення сульфату в режимі саморозряду відбувається дуже дрібними часточками, кристали наростають щільною коркою, яка ускладнює (зменшує поверхню) доступу електролита до свинцю аноду. І потім це проявляється у вигляді зменшення ємності та подовженні часу заряджання, адже на розчин щільної корочки треба більше часу. Це і є те саме, що називають "сульфатація". Всі алгоритми "десульфатації" всіх АКБ є нічим іншим, ніж спробами за рахунок пульсацій зарядного струму створити пульсації в зонах навколо щільних відкладень, які б їх посилено (у порівнянні із постійним струмом) "розмивали". Це дійсно дає ефект скорочення часу для відновлення. Але, слід сказати, що і звичайний випрямляч може зробити те саме, але треба встановлювати невеликий струм та витратити багато часу. І доливати воду. Оскільки зараз акумулятори необслуговуємі, до банок дістатись інколи просто неможливо, то може виявитись, що відновлена таким способом батарея втратить майже весь запас рідини, і залишок її ресурсу буде суттєво меншим за розрахунковий. AGM батареям в даному випадку ще набагато складніше тому, що кількість електролиту там значно менше, тому часу на довгий заряд для розчинення щільних відкладень такої "витриманої" батареї просто немає - вода випарується і батарея повністю вийде з ладу.

Из собственного опыта эксплуатации. Поскольку в работе у меня под 2 тысячи штук АКБ всех типов (не автомобильных), могу сказать следующее. Самые "живучие" и беспроблемные - обычные OPzS открытого типа. Я в соседних ветках об этом писал. К примеру, элементы VARTA после 10 лет эксплуатации показывали емкость на контрольных разрядах от 105 до 115% номинальной емкости. Единственное условие эксплуатации - своевременный долив воды. Минус - необходимость отдельного вентилируемого помещения. Плюс - живучесть и долговечность. Сам видел аналогичные батареи после эксплуатации по 20 и более лет, работали как ни в чем не бывало. На снимке ниже элементам по 10 лет. Гелевые элементы тоже неплохо себя зарекомендовали. По уровню выбросов они допускают применение в обслуживаемых помещениях, по долговечности пока не скажу, но в работе есть батареи уже по 11 лет, пока параметры всех элементов в норме. Технически они похожи на OPz, но электролит загущен кремниевой кислотой и специальными инертными загустителями. Обслуживанию эти батареи не подлежат, доливать туда при всем желании ничего нельзя - внутри очень вязкий кисель из загущенного электролита, в который доливать воду или электролит бесполезно, он не перемешается и не растворится. Поэтому, если такой элемент отказывает, ему дорога только в утиль. AGM. Таких больше всего по количеству и номенклатуре. У всех общая проблема одна - после нескольких лет "промокашки" постепенно подсыхают, это, к сожалению, сказывается далеко не сразу. Если температура и параметры содержания (ВЗУ) в норме, то батареи хорошего качества большей частью "выхаживают" 4-6 лет без особых проблем. Тем не менее, все вскрытые после 5 лет работы батареи AGM в исправном состоянии были с достаточно сухими матами. Поэтому вполне нормальное желание - долить туда воды. Но вот это делать нужно аккуратно. И не совсем воды. Практика показала, что если уже прилично поработавшая батарея еще находится в нормальном состоянии и проходит тест нагрузочной вилкой (т.е. все ячейки в хорошем состоянии), то простой однократной заправкой её можно привести в состояние практически новой. При этом лучше всего доливать не воду, а слегка разбавленный электролит (добавить в стандартный 15-20% воды). В этом случае батарейка практически сразу ведет себя как новая, хорошо принимает заряд и устойчиво его держит, особенно, если сначала её чуток выдержать (день), а затем сделать 1-2 небольших (процентов на 15-20) контрольных разряда. Батарейкам, которые начинают сильно подсыхать, чистая вода, как оказалось, тоже не особо полезна. Наши эксперименты показали, что после заправки только водой батареи долго восстанавливаются, а большая часть так и не достигают нужной кондиции (емкости), хуже принимают заряд, не держат напряжение, в общем, ведут себя как "старички". В относительно новые батареи, которые хорошо держат ток нагрузочной вилки, лучше доливать только электролит. Если батареи не работают в положении "на боку" (есть такие ИБП), то опасаться "перелить" не стоит - места там достаточно, излишек никуда не денется, просто батарейка станет больше похожей на обычный автоАКБ Разумеется, все хорошо в меру, сильно наливать тоже не нужно. Отказы. У AGM (кроме высыхания) есть две неисправности. Первая - замыкание пластин в элементе (бывает, что и не в одном). Это легко обнаруживается измерением напряжения. Но в сборках (при последовательном включении нескольких элементов) такая неисправность постепенно "убивает" соседние элементы, т.к. ВЗУ начинает подпитывать сборку, а это ускоряет деградацию исправных элементов. Поэтому приходится проводить регулярный контроль напряжения. Вторая неисправность - обрыв части пластин в элементе. Очень коварная неисправность, поскольку такая батарея внешне ведет себя как исправная (заряжается как исправная, показывает нормальные параметры по напряжению в конце заряда, держит напряжение, и т.д.). Но под нагрузкой "сдыхает" за пару-тройку минут, в результате отказывает и аварийно отключается вся сборка и ИБП. Гелевые AGM. Эти батареи тоже восстановить не удастся, поскольку в число компонентов загустителя входит ещё и натуральный каучук. Весь этот коктейль долго мешают, а когда он теряет часть жидкой фракции, принять просто так ни электролит ни воду уже не сможет, поэтому никаким способом его не восстановить.

Зірвали з язика. Тільки одна версія цієї машини, з TLR, яка була несерійним прототипом, в якій в перероблену башту встановлена гармата G2, використовує стандартний боєприпас довжиною 617мм. Всі інші версії, в тому числі самі масові базові RC, які в першу чергу надходять в Україну, використовують снаряди довжиною 105х527 мм R, які несумісні із стандартним снарядом 105х617 R. Проте, звичайно, краще нехай буде щось таке, ніж взагалі нічого. Як машина вогневої підтримки цілком згодиться. Реальне бойове застосування все покаже. До речі, на танках Леопард-1 також використовується нарізна 105мм гармата, L7A1 розробки Великобританії (в США вона встановлювалась на Абрамсах М1 до версії М1А1, її назва М68), яку вважають достатньо ефективною універсальною зброєю. Тому сподіваємось, що і обіцяні нам більш старі танки Леопард-1, які можуть бути поставлені в досить суттєвих обсягах після їх відновлення Рейнметалом, теж стануть в суттєвій нагоді.

АМХ-10RC, які нам передають з великою помпою, то залізяка, як для бою, досить сумнівної цінності. Колісний важкий БТР чи, як його ще називають, легкий танк. Але є кілька "але", які можуть зробити це диво французського воєнпрому головняком для наших оборонців. По-перше, це використання нестандартних набоїв. Малі розміри корпусу не дозволили розмістити в ньому гармату та стандартні снаряди НАТО калібру 105мм, використовуються "скорочені", меншої довжини, але такого ж калібру. Які логістичні проблеми створює така особливість можна собі тільки уявити. Ззовні снаряд звичайний, але трохи коротший. Поспіхом можливо і не розрізнити. По-друге, бронювання слабке, протикульове. Легко пробивається будь-якою гарматою та навіть великокаліберним набоєм. Про будь-який гранатомет взагалі помовчимо. Граната або міна з дрону для цього витвору мистецтва вже є серйозною проблемою, не кажучи вже про дрон-камікадзе або міну з міномета будь-якого калібру. По-третє, гідропневматична підвіска та пневматика великого розміру. Французи досягли великих успіхів у створенні таких підвісок, є надія, що у АМХ ці досить складні системи мають достатню живучість. Прикольно дивитись, як досить важка машина нахиляється в різні боки. Але як це все буде працювати в бою, в бруді та під обстрілами не зовсім ясно, адже у серйозних бойових діях машина участі ніколи не брала.

Зовсім ні. На багатьох кінцевих або відносно віддалених станціях влаштовані парковки "park & ride" вартістю 4,10 евро за добу. У порівнянні з 8 евро за годину в центрі це дрібничка.

Всі дані є у відкритому доступі. КП Київтранспарксервіс. Шукаєте та знаходите. Не будемо спамити в темі, це ж не зовсім правильно.

Так, це було кінець кінцем зроблено. В Україні було створене навіть виробництво головних та хвостових частин, що дозволяло використовувати серійні американські збірки. Головна перевага палива від Westinghouse то можливість маневрування потужністю, зрозуміло, в межах параметрів, доступних "каструлям" радянських проектів. Паливо від росатома не здатне до змінних навантажень, розвалюється, збірки виходять з ладу. Тому на такому паливі АЕС працюють з максимально рівною потужністю, а це ускладнює балансування системи, особливо коли в неї, помимо природних щоденних коливань споживання, втручаються "зелені генератори". Які самі для себе створили найвищий у світі тариф, який тепер невідомо як відмінити, бо під всю цю махінацію наші енергетичні олігархи "підклали" псевдо-інвестиції від власних же, але в Європейській юрисдикції, контор, які постійно загрожували вимогами та санкціями. Нормальна така схема перекачування грошей з бюджету у кишені. До речі, Європа вже зрозуміла, що "зелена" енергетика це швидкий та гарантований шлях до розбалансування мереж, адже нестабільний виробіток вимагає постійного балансування потужностями інших генеруючих об'єктів. Тому було прийняте глобальне рішення спрямувати зелену енергію на виробіток водню, який теж є чистим паливом, але такі установки можуть споживати струм по мірі його виробітку і не заважати нормальній роботі енергосистем.

Небажання міської влади поповнювати бюджет за рахунок експлуатації майна не є досягненням. Це, скоріше, небажання підняти дупу заради отримання вкрай необхідних будь-якому бюджету додаткових надходжень. У всьому цивілізованому світі парковки є комунальні та приватні. У Відні, наприклад, просто на вулиці "за так" не станеш, треба мати або сплачений абонемент, або право на паркування, а приватні парковки, особливо в центрі, відбивають будь-яке бажання їхати туди на авто. Набагато дешевше громадським транспортом. Інша справа, що експлуатацією комунальних парковок повинно займатись саме комунальне підприємство, без всіляких додаткових "учасників" - приватних осіб або інших юридичних особ, як то було зроблено в Дніпрі.

Зрозумілий розпач, але росатом встиг побудувати досить багато АЕС за межами росії. Оскільки технологічно російсько/радянські системи та технології суттєво різняться, тому, нажаль, безпечна експлуатація такого обладнання іншими виробниками ядерних матеріалів є непростою задачею. Навіть конструктивно реакторні ТВЕЛи радянські та американські різняться. Недарма Енергоатом так багато років проводив роботи із пристосування американського ядерного палива до використання в реакторах СРСР. До того ж найбільш завантажена цими збірками Запорізька АЕС потрапила в руки ворога. А вся технічна та технологічна документація за допомогою та сприянням місцевих колаборантів та зрадників була успішно вивезена в росію.

Легко, і вкрай небезпечно. І, на превеликий жаль, не тільки на паркані. Правда, для цього потрібні деякі умови, а саме певна відстань до іонізованого каналу. Оскільки потужність випромінювання пропорційна квадрату відстані, рівень наведень при далеких влучаннях буде невеликий, а це, на щастя, не створить суттєвої небезпеки. Слово "радіовипромінювання" в даному випадку слід сприймати як "електромагнітне наведення", якщо так буде простіше для сприйняття. Адже наведення проходить в досить широкому діапазоні частот. Підвищений ризик є, наприклад у повітряних електричних лініях та лініях зв'язку. За рахунок великої протяжності такі "антени" ефективно приносять імпульси ЕМ наведення у ваші будинки. Про це явище та способи боротьби з ним є багато тем на форумі.

Пересічними вкрай приємно читати розлогі коментарі економічних "експердів", в яких обґрунтовуються докази, що "ось-ось впаде" клята російська економіка. Це почалося не зараз, і не минулого року, така модна тенденція іде з 2014 року. Проте слід не забувати, зо і запас міцності, на жаль у ворога дуже великий, і ресурсів для підтримки економіки військового часу є вдосталь. Мені теж дуже хотілося б, щоб всі ці прогнози збувались, але насправді все не так радісно. Боротись нам ще треба ой як багато. Санкції це вкрай повільна отрута. Вона діє, але, наприклад, для СРСР знадобилось ледь не півтора десятка років, щоб увійти в стабільне піке. До того ж, фактичний початок роботи з придушення економіки росії почався не з обмежень на імпорт устриць, а лише коли поставки енергоносіїв впали в рази. Тобто, ми тільки на початку шляху. І розслаблятись в очікуванні, що "зараз впаде" не варто.

Якщо діяти за правилами, то треба. Бо в даному випадку мова йде про безпеку людини. Можливо, конструктивно мотор якось прикріплений чимось, що може проводити струм до інших залізяк, які десь на стороні встромлені в ґрунт, і навіть можливо, що у випадку замикання на корпус коло на землю буде створюватись і від чогось захистить. Але, оскільки це все тупцює навкруги "можливо", то треба створювати однозначну конструкцію, яка буде відповідати правилам безпеки.

ИМХО первопричиной была нерешительность. И недоверие к окружению. Не все видные говоруны имеют достаточно мужества и смелости. Кому-то было важнее поставить на ноги бизнес.

Якщо мова про керівника ОВА, майже то нічого не змінить. Але, якщо мова йде про перших осіб, то, безумовно, змінить. Ви просто не розумієте принципу відносин між першими посадовими особами (як цивільними, так і військовими) держав. Ніхто не прийме "запасного" гравця, ким би він не був в минулому. Та й немає такого механізму. Це не футбол. І жартувати ні з чого. Закінчимо воювати - займемось політикою. Крапка.