Улыбнуло

[IEC 60364]

(ссылка на изображение устарела)

[Stroim DOM]

 

Лучшее!, последние 10 страниц!

[Ratel]

Депутатского роду - нет переводу! :D (если чё - мой младший сын Остап)

[IEC 60364]

.

 

 

В порядних галицьких родинах субота вважається десертним днем. Традиції нада поддержувать, от я і повів любиме сущіство сладким побалувацця. Сидимо ото в тій хіпстерській цукерні, шо між Ратушою і пляцом Міцкевича, кофієм ласуємо. І тут благостну тішину провінціальної сієсти розривають тривожні ноти гарделівського танго. Кохана достає телефон, робить страшне ліцо, демонструє мені ім'я абонента ( Гостінніца. Крим) і включивши громку связь підносить трубочку до вушка. Слєдующі 10 мінут - фєєрія з серії ‪#‎блядськіхахли‬

 

- Ульо, здоровенькі були. - гречно вітаєцця кохана. - А хто ви будете?

- Здравствуйте, Митродора Пилипівна, яхонтова ви наша - начінає ворковать трубка. - Це гостінніца. Ви у нас прошлому году зупинялись, казали шо дуже понравилось.

- "Цезарс Пелес" шо лі? - недоумєває Митродора Пилипівна. - А чого ви аж із Гамерики дзвоните?

- Нє, ми це "Мис Ільїча" з Ай-Даніля. Ви у нас в іюлі минулого года з друзьями приїжджали. На конференцію по м'ясному животноводству. Помните?

- Помню - одвіча кохана. Голос її незамєтно втрачає прівичну бархатність і робицця суровим та холодним. - І гостінніцу вашу, голуба моя, тоже харашо помню.

- Щаз усьо помінялося - бодро рапортує тіліфон. - Практічєскі всьо. І ремонт у нас капітальний, і директор новий, і культурна програма, і ціни очінь ліберальні. А яка в нас кухня, ви будете в восторзі.

- Та я в ньому до сіх пор. Як там той ваш суп називався де волоси з соплями плавали? Провансальський овощний?

- Це не соплі і волоси - обіжаєцця трубка. - Це італійські спагетті і болгарський йогурт. Гурмани очінь хвалять.Ви просто до екзотіческіх страв не привикли.

- А отой перепечений чорний хліб, з котрого я перед від'їздом наліпила коників і який Тузік з помойки їсти гнушався, це шо по вашому? Крутон по-лімбургські?

- З хлібом накладочка вийшли, пєкаря вже звільнили, душа моя - жебонить гостінніца. - Приїжджайте, ми вас хорошо кормить будем. Ніякої екзотіки, всьо традіционне. Бульйончик любите? А рибний супчик? А який наш повар борщик готує з сметаною і пампушками. А жарєна рибка, а шашлички, а грибочки. А погрєб у нас який. Луччі кримські вина.

- А настоящі є? Вальдуеро, шаблі, ріоха?Ну темпранільйо ілі негро пуркаре на крайній случай?

- Найдьом. Для вас всьо найдьом. У нас персонал обучений - найде, охладить, принесе. Хоть на пляж, хоть в номер, хоть в басейн.

- Так в Криму ж води нема, який басейн?

- Є вода, не слухайте пропаганду. У нашої гостінніци свій резервуар є. І цистерни. Даже опрєснітєль купили. Води хватить.

- А єслі не одна приїду - тоже хватить?

- Канєшно, мілая моя, бєзусловно. - (заінтєрєсовано) - А скільки ше вас буде?

- Ну - мила хіщно ухмиляється. - Є тут два мальчіка, тоже із животноводства. Но, вони, понімаєте, не такі як всі. В одному номері жити хотять, але чули шо у вас тут опасно.

- Ой та не смотріть ви ті кієвскі канали - возмущається гостінніца. - Там же сплошна пропаганда, кажуть шо у нас фашизм і срєднєвєков'є. У нас тут курорт, ми люди толерантні, всьо понімаєм. У нас папа діректора гей. І шофьор Коля тоже гей. А Дьомушка, наш спеціаліст по десертам вопше на Казантіпі морду краснодарскому діджею набив за якого-та італьянця. Та шо Дьомушка. У нас тут міністр одної автономної республіки два раза в год на нєдєлю з новим мальчіком приїздить. Прєдставляєте?

- Прєдставляю - вздихає кохана. - А потом він оставляє мальчіка в номері і папа діректора з шофьором і Дьомушкою його поочєрьодно жарять і відправляють на шашлик.

- Шо ви, як можна - ужасається трубка. - Чілавєка на шашлик.

- А так-то не та автономна республіка - облігчьонно вздиха кохана. - Тогда не страшно. Але ж у вас там воєнний режим, нє? Чечени з калашніковими, вертольоти, танки.

- То не у нас, то в городах - слєгка нєрвним голосом переконує рецепція. - А у нас тихо, як в мавзолєї. Охрана по периметру пляжа стоїть і перед готелем форпост. Надьожний контінгєнт.

- Огранічений?

- Да, но надьожний. Сплошні ветерани.

- Севастопольської оборони?

- Ага, воєнні. - (сривающімся голосом) - Ви ж приїдете, да?

- А расценкі в вас які?

- Триста гривень - і буде вам оллінклюзів на високий сезон. Хароша пропозиція, да?

- Хароша. Но 300 це як то мало. Як нащот п'ятисот?

- Лєгко, мілая моя. Ми вам такий номер організуєм. Тілівізор на всю стєну, балкон з відом на бухту, лічний масажист, нєдєля бесплатного фітнесу, екскурсія по городу на БееРДееМі...

- Беру - соглашаєцця кохана. - Як нащот задатка? Тища гривень підійде?

- Да, канєшно - радостно верещить тєлєфон. - Внє всякого сомнєнія.

- От і добре. Щаз сообщу вам номер свого щота і можете переводити.

 

На іншому кінці дроту западає тривожна мовчанка. Через дві хвилини слабий голос потєрянно інтересуєцця:

 

- Номер ВАШОГО щота?

- Звісно мого - з достоїнством одвіча любімая. - Ви мене тут одриваєте од дєл, зовете в зону воєнних дєйствій, кушати суп з соплями, пить дощову воду, жить под снайперським пріцелом і одним дахом з развратними госчіновніками і ізвращєнцем, котрий не пойми чим взбиває зефірний крем для десертів, платите мені за це жалкі 500 гривень в день і навіть не хочете проавансірувати мені білєти? Так не годицця, ви несамовито непослідовні. Ага, вот моя приватбанковска карточка...

 

Связь обриваєцця.

 

- Странні люди - скрушно констатує кохана. - За год еволіціонували з бундючних і наглих кацапів до воспитаних і услужлівих турків, а на дєнєжний вапрос і далі реагірують як зажравшіся совки. Де логіка?

- Нема - одвічаю я по хвилинному размишлєнію. - Це - Восток, о діамант моєї душі. Дєньгі там всігда були больним вапросом ібо за духовність не платять, а більше вони ні хєра не вміють.

 

Сонце повільно ховається за кам'яниці продовжуючи нєбрєжними мазками розставлять засмагу на дєццкіх личках і цілувать обнажонні руки та плечі панянок. В аромат сухого городського каменю та лежащого на столі букета тюльпанів незамєтно вплітаєцця єлє вловима нотка мокко. З відкритого вікна кав'ярні поволі снуються пурпурові нитки гарделівського танго.

Кохана мєдлєнно допиває кофій і замислено дивицця вдаль, вочевидь розважаючи об загадочній та непостіжимій душі Востока...

 

 

(с) Вовк Панібрат

[Major]

Говорят, бог создал каждой твари по паре... стесняюсь спросить: "МОЮ ТВАРЬ НИКТО НЕ ВИДЕЛ?!"

[Lweno4ek]

В Ерефії створили замість Google нову пошукову систему. Називається Goolag.

Гасло - знайдуться всі!

[DEN24]

Скоро во фсех уголках россии

 

(ссылка на изображение устарела)

[muvic]

(ссылка на изображение устарела)

 

Нє нє нє.

Цей тип приматів має назву "дедывоевали". Саме так, одним словом, попиваючи півас та спльовуючи сємкі. Найбільш розвинені "дедывоевали" викидають зігу.

[IEC 60364]

[muvic]

IEC 60364, ой классссссс!!!

Я коли таксі так чухаю пузце, вона лапою задньою махає.

[malyarman]

[vdch]

Нашел на одесском форуме

[IEC 60364]

[Walduk!]

Не ЦАРСКОЕ это дело в президенты идти , не КОРОЛЕВСКОЕ.

[Gorgon]

(ссылка на изображение устарела)

 

«Коммунизм – пыздыр максымардыш пыж», – это кабардинский, он же кабардино-черкесский, он же кабардино-черкесо-адыгейский. Переводится: «Коммунизм – светлое будущее человечества»

[malyarman]

(ссылка на изображение устарела)

[Lweno4ek]

Репортаж з Криму

Щойно збудований міст до Керчі

Нові екологічні пляжі зі зручностями

наросія святкоє приєднаня Криму

 

 

І готується до нової олімпіади

 

 

А тим часов в телевізорі

 

 

[Бабайка]

— Сарочка, давайте эти бутылки соберем и сдадим?

— Мойша, вы шо, поц? Поджигайте та бросайте.

[ame-n]

 

[IEC 60364]

[Музей]

Под впечатлением выступлений Чуркина в Совбезе ООН, вспомнился очень бородатый анекдот.

 

В Московском институте международных отношений студенты получили задание написать ноту протеста посольству Либерии, о проблемах с захватом российского траулера, который ловил рыбу в прибрежных водах Либерии.

Студент получит оценку «четыре» и с возмущением спрашивает у профессора, в чем причина.

Профессор отвечает: «Суть изложена совершенно верно, но слово «черножопые» пишется слитно, а слово «на хер» раздельно».

[Stroim DOM]

(ссылка на изображение устарела)

[sagitron]

Это 5!

[Валерий Валентинович]

Это 5!

 

Это больше!!!

Кстати, пост #22493 бъёт рекорды по спасибкам. :D На сегодня, уже 130.

[Таракока]

В фирму пришла работать новая Мышка. В перерыве она шушукается с Клавиатурой.

 

Мышка:

 

- Слушай, Клав, а кто у нас на фирме самый главный шеф? А то начальства столько, не разобрать...

 

Клавиатура:

 

- Ну, ты даешь... А сама как думаешь?

 

Мышка:

 

- Ну, Сервер, наверное...

 

Клавиатура:

 

- Да ну... Тоже на зарплате. Свой парень, когда выпьет.

 

Мышка:

 

- Ну, тогда Принтер... Цветной, лазерный, сетевой...

 

Клавиатура:

 

- Нет, Мышь, опять мимо. Ты жизни еще не знаешь. Вот видишь, на тумбочке, маленький, с красными глазками? Ладно, скажу. Модем. Вот он-то и есть тут самый главный.

 

Мышка:

 

- Он самый умный, да?

 

Клавиатура:

 

- Шшш... Да нет. Он тупой, и дешевый. Виснет постоянно. Но у него такие связи!!!