Гори димлять

[Белая Рысь]

Якої ширини вагонка? Це у вас імітація брусу, фальшбрус. У нас частково теж, зараз підбиваємо вагонкою стелі в усіх кімнатах. Буде тільки вагонка. А стіни -- фарбування. Чим ви пофарбували? В мене великі складнощі з вибором відтінку кольорів, ми користуємося лаком Тіккуріла. Я дивлюсь, фото 2010 року, будинок вже готовий? Яка колористична гама у Вас?

[sopilka]

Ми намагалися поєднувати різні матеріали. В кожному приміщенні одна стіна зроблена з контрастного матеріалу: у спальнях вагонка + шпалери, у кухні вагонка+плитка, на прешому поверсі вагонка+старий тонований дикий брус. Ширина вагонки 12 см., покрита одним шаром Pinotex Base та кольором (біла лазурь Pinotex чи Belinka). Хотіли зберегти натуральний тон, але вагонка з часом жовтіє, тому затонували світлим. Двері, балки стелі та старі стіни першого поверху – темні. Фальш-брусу у нас немає, це стіни другого поверху викладали з "призми" - така форма брусу, з обнієї сторони дуже схожі на фальш-брус.

[Maris]

Я зараз живу у будиночку повністю з вагонки.

Однотоність стін ? зовсім не така однотонна я може здатися. Місчями сучки та фактура дерева,можно декілька хвилин дивитись на стелю і медитувати. Не скільки не жалкую у своєму виборі.

А потім на стінах є ще фотографіі,картини, яскраві ролети не вікнах. Це все додає кольору.

При невеликих обьємах приміщення саме те.

[sopilka]

Тепер мені теж подобається, коли вже зроблено. Просто хотілось якось зберегти і стару частину будинку. Але майстри нас не дуже добре зрозуміли: зашили вагонкою весь перший поверх і весь брус під неї заховали, кажуть - він такий старий... Довелося їм все зривати, переробляти. А сучки мені теж подобаються, так легенько проступають з-під білого тону.

 

Добавлено через 1 час 39 минут

Бувальщина

 

Якщо в наших краях зустрінете незнайомого чоловіка – будьте певні, звати його Василь. За весь час нашого будівництва, ми мали справу щонайменше з 9 Василями. Одного разу у місцевому шинку почули як Василь гукнув: «Василю! Скажи Василю, хай каву робить, бо Василь іде».

[sopilka]

Вже час переходити до розповіді про комунікації: воду, каналізацію, опалення. Але мушу знов відволіктися. Щоб не віддалятися від головної теми Stroimdom, спробую якомога стисліше.

[sopilka]

Не зробити цей історичний відступ просто не можу, надто складне і переплутане минуле мають ці місця. Мама розповідала мені, як у студентські роки в Карпатах вони зупинялися на нічліг у старенького діда, який сказав радянським студентам не зовсім зрозумілу їм тоді фразу: «Були ми під поляками, були під австріяками, а тепер під совєтами..». Безумовно, 146-річне правління Австро-Угорщини залишило на цих землях помітний слід. Відлуння тих часів і досі живі у народній пам’яті - нас водили лісовими дорогами, які дотепер називають «австрійськими», колись саме ними пролягали головні маршрути. Не будемо ідеалізувати ті часи, навряд чи тоді простим українцям жилося легше або краще. Просто цікаво усвідомлювати, що місце, де зараз стоїть наша хатка, не так давно належало до території світоглядно зовсім іншої держави. Про це можна розмірковувати дуже довго, я ж хочу поділитися з вами тільки тим, що вразило мене найбільше:

 

Iсторія життя Василя Вишиваного – він же Вільгельм-Франц фон Габсбург-Лотрінген (1895-1949) - онук імператора Австрії Франца-Йосифа І, випускник імператорської військової академії, військовий діяч, дипломат, поет. Інкогніто він подорожував Карпатами, мешкав разом із селянами, цікавився українською культурою, вивчав українську мову. Ставши членом сенату країни він ініціював питання самоврядування українських територій, українізації освіти, відкриття українського університету у Львові. Під час першої світової війни очолював Легіон Українських Січових Стрільців. В деяких українських політичних колах навіть бачили його королем України, хоча сам він таку можливість відкидав. Таке захоплення Україною викликало незадоволення його родини у Відні, на що він публічно відповів:

 

«Мій батько заявляє прилюдно, що він і вся родина не погоджуються з моїм поступуванням і не похваляють його. Це може відноситися тільки до моєї національно-політичної діяльності, бо в моїм приватнім і родиннім житті я не зробив нічого такого, на що моя родина могла б публічно реагувати. Щодо моєї національно-політичної діяльності, то маю честь прилюдно заявити:

По-перше, я повнолітній на основі українського громадянського закону, який я для себе визнаю; я також повнолітній по родинному законові, який мене не зобов’язує, але, може, зобов’язує мого батька. З уваги на це не признаю над собою жодної опіки і поступаю так, як уважаю за відповідне.

По-друге, стверджую, що я не похвалюю всієї політики, яку супроти українського народу вела моя родина з постійною кривдою для того ж народу на протязі століть. І тому це був один із мотивів, який спонукав мене піти на службу до українського народу і української республіки, та цю службу я виконаю вірно до кінця, — все одно, на якім становищі поставить мене українська легальна влада і без огляду на те, чи це подобається моєму батькові й родині, чи ні.

 

Відень, дня 10 лютого 1921 р.

Василь Вишиваний»

 

Любов до України коштувала Василю Вишиваному надто дорого. З приходом до влади в Німеччині А. Гітлера Вільгельму Габсбургу запропонували співпрацювати з нацистським режимом, сприяючи залученню українців до реалізації планів німецької експансії на схід. Василь Вишиваний відмовився. Під час ІІ-ої Світової війни він співпрацював з французьким рухом Опору. У 1947 — заарештований у Відні радянською військовою контррозвідкою та доставлений до Лук’янівської в’язниці в Києві. Після виснажливих допитів помер 18 серпня 1948 року. Ймовірно його поховали десь біля огорожі Лук’янівського цвинтаря Києва без будь-яких позначень.

 

Були вчинки онука Цісаря великою любов’ю чи великою політикою, судити не нам. Але коли прочитаєте його вірш, написаний українською мовою після подорожі Карпатами, сумнівів у щирості Габсбурга у вишиванці у вас не залишиться:

 

Весело, гей!

 

Покинув я село, дівчата,

Пішов до рідних верховин.

Зі мною вівці і ягнята

І воля полонин.

 

Весело, гей! тут добра паша

І в раю тих полонин

Цвіте, як май, свобода наша

І втіха для маржин…

 

Весело, гей! трембіта трембітає

І вітер гомін в доли рве…

Хай мила вчує і пізнає,

Що милий вольним ще живе.

 

Весело, гей! я світ вітаю,

Як володар той нарід свій,

І кличу дзвінко, голосно, бо знаю,

Що гірський світ - він мій!

 

 

Більше про Василя Вишиваного у книзі Івана Монолатія «Цісарська Коломия»

на сайтах:

www.ukrainians-world.org.ua/ukr/peoples/70c0dec9fd0d94a2/

Змінено 5 березня 2012 користувачем BrotherSam
Корректировка по просьбе ТС

[sopilka]

Мої вітання. Вам не здається, що всі ми помалу стаємо залежними? З випадково сьогодні почутого: «На святкуванні Дня народження ніхто не їв, не пив і не танцював тому, що…в ресторані був безкоштовний Wi-Fi…» А може це якійсь відомий анекдот?

 

Добавлено через 4 минуты

Ми чомусь були переконані, що світло у нас є, треба його тільки підключити. Коли ж почали дізнаватися в РЕС – виявилося, що ми для них взагалі не існуємо. Ніяких свідчень, що світло коли-небуть було офіційно підключено вони не знайшли, а може не захотіли знайти. Довелося починати все спочатку. Тим часом хлопці тягнули неймовірної довжини подовжувач від не найближчого сусіда. Шнур зникав десь у лісочку, а що було за ним, зрозуміли тільки восени, коли листя з дерев попадало.

Приїхали інженери до нас на ділянку і тільки головою похитали…Не те що світла, стовпів не було. Прикинули – штук 10 доведеться поставити. Але три фази у вас все одно не буде – тут таких потужностей немає. В принципі можна, але це від іншої лінії тягнути – приблизно 50 000 вам обійдеться… Засмутилися.

[sopilka]

Довелося вибирати те, що дешевше – 10 стовпів. А вийшло здається 11. Загалом вся процедура виявилася не надто складною: приїхали написали заяву, заплатили за ТУ. Потім за деякий час ще заплатили, потім майстри приїхали, привезли стовпи, пару смерек спиляли, встановили їх, проводи натягнули і підключили. А може це нам так просто все здалося, бо нас там в той час не було…

В результаті маємо лише 5 Кв потужності, лічильник запрограмований на денний та нічний тариф, який до того ж вибиває світло, якщо перебираємо більше ніж 5 Кв., і вмикається лише через 15 хв. А один раз так вибило і більше не включилося, аж поки бригада на наступний день не приїхала розбиратися. 5 – ніби й не багато, але все одно набагато приємніше ніж зовсім без світла. Фотографій про всі ці події небагато – лише стовпи та лічильник. А ще корова дідова дуже здивувалася коли на її пасовиську стовп з’явився – навіть стрибала навколо нього, ніби прогнати хотіла.

[sopilka]

Неподалік від нас є озеро. Рівень води в ньому різниться залежно від погоди та пори року. Кожуть, воно досить глибоке і тому ніхто в ньому не купається - тільки рибу ловлять. Форелі там, звичайно, немає, а карасі та щупаки трапляються.

 

Собі ми теж маленьке озерце зробили на горі – прегородили потічок і підмурували греблю. І привезли туди риб, тільки не простих, а золотих…

[BrotherSam]

привезли стовпи, пару смерек спиляли, встановили їх, проводи натягнули і підключили.

Цікаво, схоже ці стовпи десь зняли і вам привезли

А тим в кого зняли - запропонують нові і встановити

[sopilka]

Цікаво, схоже ці стовпи десь зняли і вам привезли

А тим в кого зняли - запропонують нові і встановити

 

Цікаве припущення Вздовж дороги поставили ж\б а на ділянці дерев'яні, прив'язані (примотані) до ж\основи. Сподіваємося постоять.

[Al_Capone]

Собі ми теж маленьке озерце зробили на горі – прегородили потічок і підмурували греблю. І привезли туди риб, тільки не простих, а золотих…

Вы уверены, что они у Вас перезимуют?

[sopilka]

Вы уверены, что они у Вас перезимуют?

 

На жаль, вже не перезимували. Точніше навіть до зими не дотягнули. А ще точніше зникли в одну ніч, коли нас не було. Дід їх щодня провідував, а одного разу прийшов, а їх немає. Загадка - може хтось з'їв, а може забрав. Хочеться вірити, що рибки в руках дбайливих акваріумістів.

 

Це було завсім не розважливо їх туди привезти, ми розуміли що не перезимують і планували їх назад до Києва забрати, але не встигли. Проте, своїм кортким життям вони подарували нам багато приємних моментів. Більше так робити не будемо.

 

Добавлено через 4 минуты

А ще на пташиному ринку продавці казали, що вони 200 років живуть...

[Белая Рысь]

Довелося вибирати те, що дешевше – 10 стовпів. А вийшло здається 11. Загалом вся процедура виявилася не надто складною: приїхали написали заяву, заплатили за ТУ. Потім за деякий час ще заплатили, потім майстри приїхали, привезли стовпи, пару смерек спиляли, встановили їх, проводи натягнули і підключили. А може це нам так просто все здалося, бо нас там в той час не було…

В результаті маємо лише 5 Кв потужності, лічильник запрограмований на денний та нічний тариф, який до того ж вибиває світло, якщо перебираємо більше ніж 5 Кв., і вмикається лише через 15 хв. А один раз так вибило і більше не включилося, аж поки бригада на наступний день не приїхала розбиратися. 5 – ніби й не багато, але все одно набагато приємніше ніж зовсім без світла. Фотографій про всі ці події небагато – лише стовпи та лічильник. А ще корова дідова дуже здивувалася коли на її пасовиську стовп з’явився – навіть стрибала навколо нього, ніби прогнати хотіла.

 

Ми все життя провели у садовому кооперативі, де на кожного значно менше квт, ніж у Вас, де постійні відключення тощо. Але жити можна, запевняю Вас! Вчора дивилася нову версію Білої гвардії за Булгаковим (просто непристойно антиукраїнський проект!), там Елена каже (під час захоплення Київа петлюрівцями у 1918-19 рр): "А чому, власне, повинна текти вода з кранів? Я дивуюся, що світло ще у будинку є, хоча навкруги на вулиці вже темно"). Так що дивуйтеся тому, що світло є. Боюся, що дуже швидко світла не стане не тільки у Карпатах, а й у Києві... З таким прогресом...

 

Добавлено через 2 минуты

Таке красиве у вас там село! Це що, церква така файна?

[sopilka]

Відключення інколи бувають, але не надовго, зазвичай через аварії на лінії, або смерека впаде, або вітер щось порве. Нам радили генератор придбати, але наразі вистачає: бойлер (від 0.9 до 1.8 Кв), електроплитка (2Кв), чайник (1.5Кв) – по черзі включаємо-відключаємо. Жити можна.

 

А от Діда шкода, у нього офіційного підключення до електрики немає, світло в хату заведено від родичів, а там як випаде – часом забудуть включити, часом їм самим не вистачає, раз прийшла перевірка, питають – де світло берете? Відключили.

 

Хочемо якось йому від себе протягнути, а то сидить, буває, зі свічкою. Особливо взимку сумно. Наразі привезли йому ліхтарів на соняшних батареях, але він їм, здається, не дуже довіряє. Може вітрячка маленького йому поставити, такого – щоб хоч на дві лампочки вистачало. Якщо хто знає як такого зробити, або вже собі зробив, підкажіть, будь ласка, буду вдячна!

[Optimalist]

Може вітрячка маленького йому поставити, такого – щоб хоч на дві лампочки вистачало. Якщо хто знає як такого зробити, або вже собі зробив, підкажіть, будь ласка, буду вдячна!

 

Цей варіант досить коштовний: для декількох лампочок обійдеться десь біля 10 000грн., бо крім самого вітрячка (теж недешевого), необхідно буде встановити і інвертор з акумуляторами великої ємкості. Крім того, потрібен буде кваліфікований монтаж та догляд за технікою. Тоді вже краще лінію до нього прокласти. Або візьміть кабель хоча б і 0,75 в перерізі, та й киньте до дідуся. Тим більше, що Ви зимою там не живете, так що особливих обмежень в споживанні не буде. Я не зрозумів, чому його відключили від родичів, якщо, звісно, він не підключивсь перед електролічильником. Все що після лічильника, - особиста справа господаря. Хоч ліс з горами освітлюйте (за свої гроші).

Ваші залізобетонні стовпи дійсно вже були у використанні: помітні залишки старої лінії нижче Вашої.

[mdom]

Насамперед хочу привітати Вас, Сопілочко, із святом весни.Прочитавши сьогодні Ваші міні новели розумієш чому жінки найчарівніша половина людства.

Вважаю що викажу думку всіх хто читав цю тему, що це одна з найприкрасніших тем цього форуму. Я сьогодні і сміявся і "плакав", було таке враження, що я сам там знаходився разом з Вами, і саме цікаве що хто там був то може підписатися під кожним Вашим постом, все правда і все від душі. Можливо Ваша сповідь не дуже допоможе технічно, але те що декілька тисяч людей Ви зачепили за щось глибоко заховане в душі, щось людяне і справжнє Українське, це факт.

Як на мене то я раніше не наважився писати тільки ставив подяки, але тепер Ви мене надихнули.

І ще раз подяка Вам і зі святом.:roll:

[sopilka]

Цей варіант досить коштовний: для декількох лампочок обійдеться десь біля 10 000грн., бо крім самого вітрячка (теж недешевого), необхідно буде встановити і інвертор з акумуляторами великої ємкості. Крім того, потрібен буде кваліфікований монтаж та догляд за технікою. Тоді вже краще лінію до нього прокласти. Або візьміть кабель хоча б і 0,75 в перерізі, та й киньте до дідуся. Тим більше, що Ви зимою там не живете, так що особливих обмежень в споживанні не буде. Я не зрозумів, чому його відключили від родичів, якщо, звісно, він не підключивсь перед електролічильником. Все що після лічильника, - особиста справа господаря. Хоч ліс з горами освітлюйте (за свої гроші).

Ваші залізобетонні стовпи дійсно вже були у використанні: помітні залишки старої лінії нижче Вашої.

 

Про справжній вітряк ми і для себе думали, але, наразі, цю ідею відкинули саме через ті причини, про які Ви сказали. За нашими підрахунками виходить 1Кв = 1000 євро. Тому я питаю, може є якісь примітивні рішення з вітряками.

А з відключенням не все так просто. Думаю, вони відстежують, щоб світло сусід сусіду не перепродавав в обхід РЕС , або хочуть стимулювати, щоб офіційно світло підключали – це ж все гроші. Не знаю, нскільки це законно, але поки якось домовилися.

 

Просто кабель йому кинути теж не виходить - відстань велика. Треба або стовпи ставити, або кабель в землю закопувати, а там рівчаки, вода. Раніше весни ми нічого не зробимо, зараз там під метр снігу лежить.

 

Добавлено через 29 минут

Насамперед хочу привітати Вас, Сопілочко, із святом весни. :roll:

 

Дякую за такий теплий відгук і привітання, дуже приємно - дивіться, не перехваліть. ;)

Мене сьогодні теж привітали зі святом весни: «Щоб і у тебе ніколи нічого не боліло. А ні душа, а ні тіло». Всім форумчанкам, будівничкам та затишкотворкам також цього бажаю.

 

Я з великим задоволенням читаю про всі технічні деталі та особливості будівництва на інших темах, і дуже часто знаходжу там рішення або підказки, але сама вже остаточно зрозуміла, що нічого нового і корисного з технології будівництва у своїй гілці ми вам запропонувати не зможемо. Найбільше на що здатна наша тема – показати помилки, яких, можливо, хтось потім не припуститься на своїй будові. Тому, заходьте до нас просто так, на відпочинок…

 

Добавлено через 27 минут

"До питання про інтер'єри"

Прочитавши таку назву оповідання, мого улюбленого, вже не раз згаданого, Тараса Прохаська, я дуже здивувалася. Адже він уявляється мені людиною дуже аскетичною, і зовсім не тим, хто мав би дбати про інтер’єри в сучасному розумінні цього слова.

Ми ж всі тут дбаємо про свої інтер’єри, думаю, вам буде цікаво.

 

В цьому оповіданні він розповідає, як одна журналістка попросила його назвати найкоротшу і найточнішу формулу домашнього затишку. Далі пряма мова:

 

«Відповів я дуже швидко і точно. Не знаю наскільки коротко, невідомо скільки таких формул прокрутилося у голові за кілька секунд. Але моя відповідь була виваженою і не випадковою (…знаю, що вона була відкинутою як непотрібна).

 

Я наполягав, що для домашнього затишку передовсім необхідне взаємне пам’ятання про те, що потрібно робити життя одне одного, життя поруч, спільне життя цікавим. І все. Так буде найкоротше. І найкраще. А іншого виходу попросту нема. Я вже бачив прекрасні любові і співжиття, які лагідно померли тому, що стали нудними. І бачив драматичні зв’язки, котрі ставали незнищенними саме через присутність чогось цікавого.

 

Виявилося, я просто не зрозумів запитання. Йшлося про такий ґатунок домашнього затишку, як інтер’єр, колір стін, розмір ліжка, декоративні елементи, вікна на…

 

Не хочу нікого образити, але впевнений, що найкоротша і найточніша формула домашнього затишку є такою - взаємне пам’ятання про те, що потрібно робити життя одне одного, життя поруч, спільне життя цікавим.»

 

Тут і додати нема чого.

Змінено 8 березня 2012 користувачем sopilka

[mdom]

Про справжній вітряк ми і для себе думали, але, наразі, цю ідею відкинули саме через ті причини, про які Ви сказали. За нашими підрахунками виходить 1Кв = 1000 євро. Тому я питаю, може є якісь примітивні рішення з вітряками

На мою думку якщо в сусіда біда світло і влада, спрбуйте розглянути варіант: 2- акумулятора (один робить другий у сусіда заряджається) + зарядний пристрій + свєтодіодні ліхтарі (можливо і теливізор)= 1300-1500 грн.

І буде Вам і діду щастя.

[архітектор]

Вітаю зі святом!

Я тут поряд проходив, випадково побачив, що Ви згадали мій камін

 

І ще, звернув увагу на Ваше фото церкви, тридільної, дерев"яної, що над озером.

 

Колись зробив такий вояж по Карпатах, малював церкви. Мій викладач, нині покійний, художник, архітектор Юрій Химич після першого курсу навчання направив мене в "експедицію". Він розповів, як сам колись туди їздив неодноразово. Він малював дерев"яні бойківські, лемківські церкви. Його малюнки є в багатьох збірниках, виставлялися на виставках, є в музеях, фондах Софії Київської.

 

(ссылка на изображение устарела)

 

 

 

Відома його робота - Церква Святого Юра в Дрогобичі, Церква в Потеличі і дуже багато інших.

 

В 50-х роках він їздив у Карпати в експедицію, з метою виявлення пам"яток архітектури, намалював безліч етюдів. Мав вийти альбом у видавництві академії архітектури, але тоді, у 50-х не судилося. Більше про це та інше в статті "Дзеркала тижня".

 

Так ось, Химич написав мені по пам"яті маршрут Матків-Мохнате-Сможе-Тухолька-Орява-Орявчик. В кожному з цих сіл Сколівського району Львівщини дотепер збереглися унікальні дерев"яні церкви кін. ХІХ - поч. ХХ ст.. Тридільні (з трьох квадратів у плані), пагодоподібні.

 

Химич бачив і малював їх досить давно і хотів, щоб я побачив їх стан і зробив ескізи у 2001 році. Я дуже дивувався - як це - їхати самому, в гори - де жити, що їсти? А він казав - "у людей, ти їм розкажи за чим приїхав, вони тебе приймуть, як колись мене приймали".

 

І я мав дуже цікаву поїздку, багато вражень, ескізів.

 

Щоразу ночував у різних людей, справді - відносилися гостинно, доброзичливо.

 

А щодо церков, то майже всі вони вже втратили автентичний вигляд. Нажаль дерево було обшито бляхою, пофарбовано масляною фарбою, деякі церкви - обшиті пластиковою вагонкою. Люди хотіли зробити ремонт, щоб виглядало новіше, але автентика поступово втрачається.

[sopilka]

Олег, дуже дякую. Насамперед, за Ваші теми, звіти і поради, якими Ви так щедро ділетеся на форумі. Естетика Вашого дому мені дуже близька, а ретельний підхід до всіх деталей є гарним прикладом для багатьох.

 

А з Химичем Ви мене вразили. Я завжди хотіла мати картину Химича, дуже люблю його київські пейзажи. Не думала, що коли-небуть отримаю такий подарунок.

 

Мати такого вчителя - дарунок долі. А з приводу церков, абсолютно з Вами згодна. На жаль, нерідко вони ще й горять.

 

Добавлено через 14 минут

Так ось, Химич написав мені по пам"яті маршрут Матків-Мохнате-Сможе-Тухолька-Орява-Орявчик. В кожному з цих сіл Сколівського району Львівщини дотепер збереглися унікальні дерев"яні церкви кін. ХІХ - поч. ХХ ст.. Тридільні (з трьох квадратів у плані), пагодоподібні.

 

Для мене дерев"яні карпатські церкви - як раз тема маловідома, на цьому я не дуже добре розуміюся. Наразі. Але планую найближчим часом розібратися глибше, так само, як і з рослинами.

[архітектор]

Олег, дуже дякую.

 

Мушу відповісти Дякую за комплімент

 

Мені також імпонує Ваше бачення будівництва у Карпатах, і взагалі те, що Ви повірили у цей проект. Бажаю успіхів.

 

Для мене дерев"яні карпатські церкви - як раз тема маловідома, на цьому я не дуже добре розуміюся. Наразі. Але планую найближчим часом розібратися глибше, так само, як і з рослинами.

 

Так - церкви, це окрема тема. Вони мають певні ознаки за регіонами. На Буковині і Івано-Франківщині свої, на Львівщині - свої, в Закарпатті - теж відрізняються.

 

Також дерев"яні церкви зі спільними стилістичними і конструктивними ознаками є в прикордонних воєводствах Польщі та Словаччини, Румунії.

 

Здається словацькі церкви внесені в список Світової культурної спадщини ЮНЕСКО. Якби дослідження українських церков були більш відомими, значущими і це було комусь потрібно, то ми б теж мали кілька об"єктів у цьому списку. Також потрібно утримання їх в автентичному вигляді, охорона, режим консервації настінних фресок. На сьогодні унікальні фрески 17-19ст. збереглися в законсервованому вигляді в церквах Св. Юра і Чесного Хреста в Дрогобичі і Св. Духа в Потеличі.

 

Добавлено через 16 минут

Подивився у список ЮНЕСКО - таки польські церкви внесені у список.

 

 

(%D1%81%D1%81%D1%8B%D0%BB%D0%BA%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%B8%D0%B7%D0%BE%D0%B1%D1%80%D0%B0%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B5%20%D1%83%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%B5%D0%BB%D0%B0)

[Roksa]

...І, звичайно ж, для нас ця назва знайома ще зі шкільних часів. “Гори димлять”, повість Ярослава Галана — драматична історія кохання, і фільм з такою назвою був знятий. Події відбуваються тут, у нас. Сам автор деякий час проживав в цій місцевості. Нещодавно трапилася нам ця книжка у букіністів — маленька така, кишенькового формату, у зеленій полотняній палітурці - перше видання українською мовою 1956 року, виявляється писав він польською, а перекладена і видана українською вона вже після його загибелі. За інших обставин ми б на неї уваги не звернули, а так прочитали із зацікавленістю.

 

Дякую, Сопілко, що розжилися тут власною - не побоюся цього слова - гіллякою! Письмо Ваше не по-галанівськи світле!

Ех, якби ж авторові повісті-тезки - Stroimdom і свій дім під Криворівнею! Мо, й не зійшов би на політичні памфлети, а жив би довго і щасливо...

 

P.S. Чекаю шматків про міжповерхове перекриття і вентканали. Нам це ще лиш починати

[sopilka]

Дуже цікаво буде цій темі розібратися, тим більше, що є така нагода їх відвідати по дорозі.

Мене ще ця книжка зацікавила, видавництва Грані-Т."Україна-Японія: дерев"яна архітектура". Там багато фотографій наших церков у порівнянні з японськими.

 

 

www.grani-t.com.ua/ukr/books/8/preview/

[sopilka]

Дякую, Сопілко, що розжилися тут власною - не побоюся цього слова - гіллякою! Письмо Ваше не по-галанівськи світле!

Ех, якби ж авторові повісті-тезки - Stroimdom і свій дім під Криворівнею! Мо, й не зійшов би на політичні памфлети, а жив би довго і щасливо...

 

P.S. Чекаю шматків про міжповерхове перекриття і вентканали. Нам це ще лиш починати

 

Історія Галана і його вбивства не така однозначна, як на перший погляд здається. Але зараз вже правду ніхто не дізнається, такі часи були...А повість, як на мене, зовсім не класово-політична, як нам довгий час її представляли, а все-таки про любов.

 

А про перекриття і вентканали - дуже важливо. Готую детальне повідомлення