Таблиця лідерів

Знайшов шедевр:)

Йобушки -воробушки! Це перемога...однозначно Євросоюз узгодив гарантії безпеки для України: За зазначеним проєктом, Європейський Союз зобов'язується надавати офіційному Києву негайні консультації у випадку нових нападів на Україну.(с)

Олександр Ярмошевич військовослужбовець бойової танкової бригади, колишній рівненський воєнком, проти якого дискредитаційну кампанію запустив підозрюваний у держзраді Анатолій Шарій, сам подав заяву в СБУ на 95 Квартал. За розповсюдження матеріалів, що принижують честь і гідність військовослужбовця. (С)

Народ має побачити, що очільники цього самого народу працюють на народ, а не на власну кишеню і схеми. Якщо цього народ не бачить, то нема чого вимагати від народу відданості більшої, ніж вони бачать від тих очільників, які ними керують. Викинути/вбити/нанести максимальне ураження/героїчно загинути - це для народу агітація. І це не план, це знову агітація. Є така штука - "налог кров'ю". Погугліть. Це коли в випадку настання кризових явищ, зокрема війни - еліта першою шла у військо, всі їхні діти, які претендували на спадок і звання батьків - йшли у військо, а жінки - в медчастини або волонтерство. За власний кошт, зокрема. І часто гинули, сплачуючи цей самий "податок кров'ю". Цікава річ прослідковується, яка полягає в тому, що народ дозволяє очільникам собою керувати і визнає їх елітою при одній умові - еліта платить цей "податок". У нас з цим туго. І поки очільники не зрозуміють цього, ми будем ходити по колу. Держава створиться і вистоїть лише тоді, коли еліта, яка керує, буде свято виконувати цю умову . Все оце ваше "ми їбашим ворога скільки є сил" - це однозначно героїчно і напевно правильно, але більшість населення не впевнене, що після героїчного їбашива існуюча влада замість вдячності вам не пустить кулю в голову або не злиє під особистий контроль в полон, як Азов. Тому вигрібає як може - просто бігає від армії (поки що).

Командир подразделения разведки ВСУ Денис Ярославский о ситуации на Харьковщине (северо-восточная часть региона).

Аналогічна картина. Таке враження, що він дописує як жираф - по абзацу в годину. При чому в тому самому виправленому пості він тобі ще і відповідь на відповідь напише

Та там просто є за що воювати. Для України війна була унікальним шансом провести швидкі і ефективні реформи. І тоді було б за що воювати. Але не сталося. Для мене очевидно, що все це блядство закінчиться або хyйово, або дуже хyйово. Різниця в тому, що в першому варіанті, при наявності фінансів, можна буде більш-менш непогано прилаштуватися доживати віку.

Старий я вже на чужині нове життя починать. Був би на десять років молодше, мене б вже тут не було. А так, виїхати прийдеться вимушено, якщо буде видно що країні повний піхвець.

Хто Вас тримає в Україні? Навіщо так мучитись?! Поїдьте в Ізраїль, до своїх. Там, кажуть, не воюють, чи не так?!)))

Їбать, Бездомний пост дописав, а що я, наївний зранку на нього відповідав:)

Багато років я спостерігала, як батьки вкладають душу, сили, час, кошти у будинок/сад/город, відверто не розуміла, навіть ображалася іноді, бо мені здавалося, що для них це важливіше за мене та онуків. Періодично я залишалася там на тиждень-два, але знов тікала, мовляв, не моє, не хочу! Наприкінці 2015 року важко захворіла, два роки лікувалася і батьки майже весь час були у місті. У один з таких днів, коли нікого не було, будинок залило, на верхньому поверсі луснула сушарка для рушників, взимку залило знову - розмерзлися радіатори, а потім, у 2018, зліг батько. Я запропонувала тоді продати будинок, бо зовсім нікому було тим займатися, усе руйнувалося на очах, а гроші та час летіли на лікування, догляд, реабілітацію. Почувши категоричну відмову, я вкотре повторила, що ніколи і нізащо жити так як вони не буду, тож навіщо??? У 2022 москальські тварюки не обійшли будинок, жили там місяць. Ми приїхали туди з мамою після деокупації, мама ревла вголос, я мовчала. Подумалося, що ніколи більше не зможу тут знаходитися, не зможу користуватися цим посудом та спати на цих матрацах. Більше я туди не їздила, раз на тиждень маму супроводжував мій син, вони там прибирали, щось лагодили, сушили, а я тим часом лишалася з батьком. Кожного разу мама поверталася, розказувала батькові про чергові проблеми і вони плакали разом. У 2023 батьки захворіли на ковід, для лежачого тата це був вирок, він пішов швидко, заповівши поховати на кладовищі неподалік будинку, обрати таке місце, щоб дах було видно... Мама пережила тата лише на 10 місяців. Багато років я була впевнена, що продам будинок одразу ж, як вони погодяться або коли він ляже на мої плечі, а потім...я приїхала і зрозуміла, що не зможу цього зробити, просто не зможу і це не лише через батьків, це таке дивне відчуття, наче на тебе хтось дуже давно чекав і ти нарешті потрапляєш у його обійми. Усе навколо було всипано торішнім листям, вкрито бур'янами, гіллям, гнилими, так і не зібраними плодами. Понад пів року сюди ніхто не заходив, жодного разу... Я дивилася на темні вікна (електрика зникла ще восени, після буревію), на промоклі стіни (після подій 2022 там ще й гідроізоляція терас "померла", усе потекло, було вибито декілька вікон), дивилася на покурочені ворота та двері, на паркет, що розпався на окремі планочки, чорну плісняву на стінах, напіврозібрані меблі, що стояли, як попало, відсунуті мамою та малим далі від стін... У будинку було темно, волого й холодно, а мені раптом стало боляче. Наче несповна розуму, ходила від кімнати до кімнати і говорила до будинку: "Вибач мені...вибач...я допоможу тобі...я врятую тебе...я знаю, що ти чекав...ти будеш, як колись...вибач..." Повернулася додому і розревілася, думки у голові кипіли й плуталися: "Як? Як я це зроблю? А якщо не вийде? А якщо не вистачить? А може взагалі не варто? І попитати вже про щось нема кого. Батько востаннє наснився після 40 днів, мама взагалі не снилася, хоч би знак який подали, чи зможу? Тієї ночі вони наснилися мені обоє, веселі й...молоді. Такі, як тоді, коли саджали перші дерева у своєму майбутньому садку. Я замовила розсаду полуниці і поїхала до свого будинку.

І наші очільники таки теж кажись почали гуглити. Ти глянь, невже форум читають "Законопроект о проверке пребывания за границей родственников министров и чиновников внесен в Раду В Верховной Раде зарегистрирован проект Постановления 11253 об обращении в Кабинет Министров Украины об обнародовании информации о фактическом местонахождении/нахождении военнообязанных лиц – близких родственников руководителей органов государственной власти за период с 24.02.2022 по настоящее время. Предлагается в одномесячный срок со дня принятия настоящего постановления, обнародовать на правительственном портале информацию о фактическом местонахождении/нахождении военнообязанных лиц (ФИО, год рождения, степень родства) – близких родственников (супруг, сын, дочь, пасынок, падчерица, родной брат/сестра) членов Кабмина, а также действующих государственных служащих категорий «А» и «Б» за период с 24.02.2022 по настоящее время. В трехмесячный срок со дня принятия этого постановления, принять меры с целью правового урегулирования отношений между государством и указанными военнообязанными гражданами в связи с необходимостью исполнением ими конституционной обязанности по защите отечества." Але не пройде, або інфа буде неповна, або не зроблять, або доступ обмежать. Оскільки якщо написати правду, буде дуже нарядна картина, яку виборці оцінять.

Я не знаю, що з того вийде, не знаю чи вийде щось взагалі, але я вирішила спробувати... На початку 90х мої батьки придбали ділянку у Київській області. 18 соток занедбаної землі, густо вкритої пирієм та іншими бур'янами. Схил, останній шматок землі по крайній вулиці. З одного боку кинуте поле, з другого - широка грунтівка, за якою ліс, з третього така ж, нещодавно придбана ділянка, обнесена сіткою, навпроти старенькі сусіди. Цікаво, що тих сусідів звали так само, як моїх батьків, Іван та Катерина. Дістатися ділянки теж було квестом, бо ґрунт переважно глинистий, дощ пройшов і дороги, вважай, що немає... Коли я вперше туди потрапила, то з усією підлітковою прямотою, видихнула: "Більшої дупи ви, звісно ж, знайти не могли!" Трохи поколупавшись разом з батьками у майбутньому городі, зустріла декілька жучків-черв'ячків, слимака та величезну багатоніжку, яка здалася мені найстрашнішим чудовиськом і після зустрічі з якою я вирішила, що увесь цей жах жахливий не для мене! Поверещала, попсихувала і "звалила в туман", пояснивши батькам, що вони з іншої планети🙈 А батьки були щасливі. Фанатично воювали з бур'янами, пересіювали земельку крізь сита, завезли чорнозем, частково вирівняли ділянку, посадили яблуні і почали будувати хатинку...

Та нема за що. Це ми відпочиваємо, а у вас - робота. Маслайте, на галерах, на здоровʼя.

Крест Гидроцефала (перечёркнутый крест на крест квадрат) ... Древний символ саморазрушения, самоуничтожения и добровольной деградации.

Дайте вєрсію потрошитєля, плиз.

День фундамент них робіт. 1. Наживив на балки кронштейни щоб була геометрія (насправді вони будуть вертикально) 2. Нарізав з залишків вентиляції "опалубку" 3. Цементна штукатурка з щебенем, вібрування послойне (все як має бути) перфоратором 4. З дітьми заклали монетки - я ще досі пам'ятаю як з дідом так робили і в мене була своя монетка на фасаді вже не існуючої дачі. Бетонні роботи замахують ) пішло три мішки щебня і два штукатурки. Опалубку потім думаю розрізати болгаркою та зняти

110 ОМБр повідомила про збиття руснявого Су-25!

«Брали участь у референдумі 10 років тому? … Б***ь!» - відео моментальної карми у Донецьку uainfo.org/blognews/1715428700--brali-uchast-u-referendumi-10-rokiv-tomu-b---video.html

Это таки шедевр ! Я то думаю,о куда такая всеохопна любов до рідного краю вперемешку с исторической фантастикою

ні , раніше . про що б дописувач не писав , він завжди пише про себе (с) каблук у всіх навколо бачить каблуків : Когда боится трус кого, То думает, что на того Весь свет глядит его глазами.

Це той фенотип, що описував Васабі під час вашої екскурсії до Литви?

Єврейки:)

Це помилкова теза для України. Вона спричинена, як каже Арестович, хутірським мисленням. Ви чогось вважаєте, що якщо для України це сакральна війна на знищення кацапів, то для кацапів це теж так. А воно не так. Для кацапів це лиш чергова війна для зміцнення геополітичної позиції. Вони ніяк не готові роз'їбати країну об Україну, на відміну від українців. Вони зараз несуть болючі втрати, які вони не планували, і які заважають загальним планам. Тому всі ці казки про те, що кацапи будуть воювати до останнього, щоб тільки знищити Україну - це маячня. Але саме на цьому будується українська пропаганда. Бо війна - це завжди можливості. Але не для всіх.

а мали інвестувати, примножити, повернути і подякувати?

справа не в війні. там він гой і дуже дорого все

Побачив купу емоцій і відсутність чіткої мети, і відповіді на питання: а що ж я хочу отримати за свої ГРОШІ, в кінцевому результаті? Якщо вже вирішили відновлювати, то потрібні поради фахівців і план робіт з кінцевою метою.

Так працює у тих, хто першу пару на теорії оподаткування або держфінансах прогуляв

поясність як це моральне опущення перетворилося на політичну ідеологію?

А як щодо полярності навантаження? Я бачу червоний на мінусі.

і пости в СБ

Так і говоріть, що хотіли бути євреєм, але не вийшло та під гоєм маєте на увазі і себе також))) P.S. А я то думав, що єврея тролю)))

От видно що ви нетфлікс не дивитеся і не в курсі. Не негр. А негритчнка-лесбійка без ноги, яка в 18 років захистила дисертацію по квантовій фізиці, в дитинстві була зґвалтована близькими родичами, включно з домашнім хомяком, екоактивістка і наркоманка (привіт фарммафії).

Кацапи проти

Не всім пощастило мати жінку- еврейку.

Люди обговорюють передачу зарплатних карток третім особам, ніби в банках ніколи не були. На один рахунок і дві і три додаткові картки можна зробити, хоч дружині, хоч тещі, навіть ліміти можна виставити. І не треба нічого передавати.

Проте обмежені зусилля, які зараз застосовують російські сили, не свідчать про те, що вони проводять широкомасштабну наступальну операцію з метою оточити та захопити Харків. Цей поц, вінсрал 2009, викинув оцю фразу isw і притягнув те, що йому зрадолюбу-панікеру треба було. Типова поведінка підкацапленого ждуна.

Він може навіть відбитки пальців залишити, підпис кров'ю, хрест на пузі намалювати, землю їсти чи ще якось і все це фігня, бо навіть отой пункт " всі суперечки вирішуються в судовому порядку" не більше ніж пилюка під ногами ((рекомендації знайомих також лотерея...щодо списків на форумі, то це варто почитати, але то не гарантія навіть на 50%, у мого чоловіка взагалі ну дуже негарна реакція на " спец з форуму"...у мене як не дивно самі безпроблемні роботи були зроблені лівими людьми, просто по об'явах знаходили, зустрічались і вони робили/ не робили, але для цього треба знати самому хоч би по верхах, що тобі треба по білих/чорних списках форуму, я б особисто, зараз звертала би увагу не на умовні "солодкі речі", а як людина реагує на зауваження, як він вирішує проблему...

Юрій Бутусов 22 мин. · Обстановка по Харкову 11 травня Просування російських військ зупинено на рубіжах 2-5 км від кордону, наша оборона розгорнута та ефективно працює по росіянах. На цей момент російські атаки відбиті. На одному з напрямків, де ворогу вдалось просунутись, розгортаються наші резерви. Росіяни намагаються застосувати тактику інфільтрації, тобто шукають розриви у наших бойових порядках силами самостійних груп піхоти, які мають обтікати наші вузли спротиву за підтримки ударів авіації та артилерії. Але далеко противнику пройти не вдалось, усі спроби просочитись виявлені, по ворогу активно працюють наші артилерія та дрони. Наша артилерія боєприпасами на даний момент забезпечена. За добу російського наступу на північних кордонах Харківської області знищено до 20 одиниць російської бронетехніки, це тільки те що підтверджено на відео. Варто відмітити, що головнокомандувач О.Сирський призначив командувачем ОТУ «Харків» одного з компетентних та енергійних наших командувачів, тому оцінки обстановки з нашого боку обʼєктивні, комбриги отримують реалістичні завдання та діють впевнено. Там, де в деяких підрозділах є проблеми з боєздатністю, проводиться посилення. Битва продовжується, з обох сторін підтягуються резерви, будемо спостерігати за розвитком подій.

По батьку. Що для тру євреїв не зовсім єврей:)

так якраз ідейні там і не воюють. їм Тора забороняє воювати. чи дозволяє не воювати.

В Харькове голосовали прямо возле памятника Ленину на отксереных бумажках.У меня есть такая. И никто из продажных ментов не препятствовал, никто из харьковского СБУ. И никто из них до сих пор не сидит за измену. Ненаказанное преступление с неизбежностью порождает новое.

Момент ікс відбувся півтора місяці тому. Що вже зроблено: - відновлено електрику, перевірено її стан по будинку, замінено головний автомат. - відновлено роботу скважини та холодне водопостачання на двох поверхах - перевірено систему опалення: радіаторам капут, трубам у котельній так само, щось свистить також на одній з ділянок між поверхами. На цьому пошуки призупинила, бо не впевнена у тому чи ремонтувати стару систему взагалі, чи краще міняти усе. З однією бригадою попрощалася майже на старті, ще з одними так ні до чого й не домовилися. Вивчаю питання і приглядаюся далі - перевірено горище - сухо та комфортно. Планую ставити люк зі сходами, бо стремянка це якось стрьомно)) - камін - тягне, гріє, радує, дров достатньо. - гідроізоляція терас - вирішили демонтувати плитку та стяжку, зробити ухил, гідроізолювати двокомпонентною сумішшю, закладати знову ж таки плиткою. Мали вже зробити, але бригада, яка на початку назвала досить привабливу ціну, тягла кота за хвоста і ніяк не могла скласти кошторис, а коли таки склали, то сума вийшла утричі більша від заявленої. Домовилася з більш адекватними. - цокольний поверх - помалу прибираю, знайшла багацько корисних штук, подумки подякувала батькам) Кухня в нормі, хоча зараз користуємося лише чайником та мікрохвильовкою. Будинок регулярно провітрюється протягами, запаху від вологи вже нема, купила декілька засобів від плісняви, сьогодні спробуємо замивати. Двір-сад-город теж розгрібаємо потихеньку, але цього року вирішила схитрувати, половину городу накриваю чорною плівкою, агротекстилем, банерами - нехай само дохне) Посадила полуницю, барбарис, малинки додала, на черзі огірки. Ну і квіти, куди ж без них? Двір від моху вичистили, воюємо з хмелем та дівочим виноградом - ото найбільший головний біль на ділянці, але впораємося і з ними.

О! Ну нарешті я знайшов того хто робе так як і я )) А то вже думав шо я один такий ненормальний вікна розбираю, шоб відкоси зробити 😂 та ну на так гнать і не бібікать — стулка вікна знімається за 2 хвилини і встановлюється максимум за 5 На все про все 7 хвилин, а це набагато менше, ніж час зекономлений на "цяця-цяця" з відкосами при зібраному вікні. Та й, якщо пошпаклювати ще якось то можна, то пофарбувати нормально без напливів, соплів та розводів — ну просто анріал (про безповітряний пульвер мовчу, але навіть ним, при змонтованій стулці, то досить важко зробити, а окрім цього, якщо тре пофарбувати лише пару-п'ять відкосів, сумніваюсь що якийсь псих, навіть такий як я, буде закачувати фарбу у безповітрянник 🙄) а там "до лампочки" — той наплив залишається лише на захисній частині привіконного профілю і нікому не заважає. Ну а після застигання він на раз-два відломується звідтіля щоб не заважав пофарбувати. Та й усе 💁‍♂️

Таким я побачила його вперше

ви все правильно пишете, але так і не зрозуміли що проблема не в людях, а у владі. тому і не буде вам не підтримки ні заміни.

Перший будинок батько будував практично сам, хіба що фундамент замовив. А далі тюкав та тюкав молотками та киянками. Вийшов доволі зручний дачний будиночок обшитий дерев'яною вагонкою: коридор, дві невеличких кімнати та мансарда. Але я вийшла заміж, народила сина і батьки вирішили, що треба будувати великий будинок для великої родини. Мовляв, і нам з міста мотатися весь час незручно, і дитині потрібне свіже повітря. Нічого про те, що ані я, ані мій чоловік не маємо бажання жити у селі, вони чути не хотіли. Ганяли Україною, фотографували усе, що подобалося, замовили проект, у який вносили 100500 правок. Тим часом сусід вирішив облаштувати пасіку на своїй ділянці. Ми опинилися між бджолиним царством та лісом. Я сама того жу-жу-жу боюся, чоловік та малий алергіки, тож, з того моменту, батьки їздили туди виключно самі. За декілька років сусід помер, пасіка зникла, я приїхала і... сказати, що я була в шоці - нічого не сказати: поруч з, тепер вже обкладеним цеглою, батьковим будиночком стояв якийсь величезний монстр, якому саме добудовували дах. Так, батьки втілювали свої мрії...А я з жахом думала, як вони усе це прибиратимуть, знаючи їх любов до чистоти та скільки ще грошей треба вбухати у цю безодню. А головне, навіщо?! Навіщо такий будинок двом людям, яким вже під 50?

- перемога зараз - це не втратити те, що маємо зараз; - відкликати з фронту всіх інженерів, електромонтерів з групою електробезпеки IV до і вище 1000 Вольт; - мобілізувати виробництво для потреб фронту; - заборонити мобілізувати працівників критичної інфраструктури - поки не пізно. Бо вже працювати майже немає кому Бо воякам побарабану - вони не розуміють, що таке енергетика, що таке інфраструктура. Навчити людину - це багато місяців - зняти обмеження у вигляді комендантської години - бо враховуючи те, що скоро нам знищать майже всю генерацію - багато підприємств вимушені будуть працювати вночі, коли споживання електроенергії буде мінімальне і коли взагалі буде електроенергія. Це буде просто необхідно. Взагалі вже давно потрібно зняти ці обмеження, обумовленні військовим станом. На перебіг бойових дій це ніяк не впливає; - закрити Перший канал Цетрального телебачення у вигляді марафону і відновити мовлення всіх телеканалів у нормальному режимі; - припинити боротьбу з власним народом - об'єднатися з опозицією, попросити вибачення і сісти за круглий стіл, почати мозговий штурм; Це програма мінімум. Є більш фахові люди - вони давно вже все розписали, але їх мало хто слухає