allanek

Ви виклали 2 варіанти проектів, обидва сумнівні для розміру вашої ділянки. Ділянка в вас яка? Сусіди з трьох сторін чи ні? Або видова? Від цього залежить проект. На обох проектах вікна по периметру фасадів. Вікна в паркан? Чи є забудова на сусідніх ділянках і як розташовані ті будинки? Бо може так статися, що вам потрібно буде відступити 6м від паркану, щоб розташувати ваш будинок. Ви замислювались над такими питаннями? Якщо ви сподіваєтесь, що оте все буде враховувати архітектор, то не раджу себе цим заспокоювати. І ще? Якщо діти десь поїдуть чи захочуть жити окремо, що ви будете робити з отією зайвою площею? Вже мовчу про санвузли. Все це "господарство" треба доглядати. Що в вас з опаленням? Є якісь думки? У другому проекті. Ви в курсі, що гараж вам буде зарахований в загальну площу дома? Тож податок на будинок буде з урахуванням гаражу. В мене склалось враження, що людина вперше стикається з будинком, тож це нормально, що дивиться в бік тієї картинки, що сподобалась. Потрібен час, щоб зрозуміти, що дозволяє ділянка побудувати. Коли ми купили ділянку, то спочатку в забаганках було 350квадратів на 2 поверхи. Закінчили одноповерховим будинком 135кв.м. Але різниця в тому, що я могла собі дозволити який завгодно будинок- ділянка дозволяла, а тут ні. Тут треба вимикати емоції і вмикати раціональний підхід.

Вам не над плануванням треба замислюватись, а над тим, що для прямокутної ділянки з шириною 25 м ви обираєте проект будинку, майже квадратного, з розмірами 15х18м. Дивує, що вам про це тут ніхто не сказав. Ви врахували відступи від сторін ділянки? Пробували намалювати в пропорції, щоб зрозуміти скільки вільного місця залишиться і як буде виглядати, майже, квадратний будинок на цій ділянці? Барн-хаузи створені для таких ділянок. Вузький, довгий, з гарними пропорціями, розташований вздовж довгої сторони ділянки, але, судячи з того, що ви виклали, то не ваше.

З тим зараз пІчаль, бо втекли до Криму і звідти інших моїх сусідів, повчають, що ракети з шахедами, то їм (нам) Божія кара. Що з цього приводу казала мені сусідка не буду переповідати, бо це порушення Правил форуму. Зі мною не ризикували спілкуватися, бо знають, що отримають у відповідь. Ой, Наташа, ви повинні його знати, бо він "царював" в Сумській області. Яговдик.

Наташа, я добре пам'ятаю, що у вас студентка. Я про сина ваших докторів наук, коли розмовляли про небажання мамусь відпускати синів від себе. Навіть страшно уявити, що ви відчуваєте, коли вона в Києві і ви слухаєте-дивитесь новини про нічні прильоти. Нагребли вчасно, купити губернаторство вистачило. Як вам пояснити. Це та ніша, де діти бачать себе або дизайнером, або фотографом. Коли кажу "фотограф", то це не як раніше, з фотоапаратом бігати по Хрещатику та ловити перехожих. Це все з комп'ютером, якісь проекти та така інша фігня, перепрошую, бо інакше не знаю, як сказати. Коли ви бачите в інеті якусь нав'язливу рекламу з гарною картинкою, то оце і є "фотограф" чи щось на кшталт того. Може хтось краще пояснить. Там мозок в батьків заточений на то, як вкрасти гроші з бюджету, збанкротити якійсь "свічний" заводик, що не встиг прилипнути до рук цих крадіїв, що в нас називаються державними службовцями. Там дуже розвинутий "хапательний" рефлекс, та швидко "мисля" працює, коли стається нагода вкрасти в масштабі держави, а не мішок комбікорму для курей та качок. При цьому вони щиро вірять в те, що вони не крадуть, а чесно заробляють ті мільйони гривень. Вони накрали стільки, що їм неважливо, вузька то ніша чи ні. Вважають, що грошей вистачить не на одне покоління. Тож це паралельний світ моральних нікчем.

В сусідів (гидоти регіАналовської) дочка щось на пару років молодше за мого сина. Все шукала себе, поки не вирішила, що вона хоче бути дизайнером і тільки якась приватна Лондонська Школа могла їй допомогти в цьому. Нам довго вливали у вуха, що вона проходила там якусь співбесіду, що там конкурс, а Даша ж така талановита, що всіх обійшла і її прийняли. Коли вже набридло це слухати, просто сказали їм, що там приймають всіх і навчати будуть стільки років, скільки будуть платити за це "навчання". Школу цю Даша закінчила, але про роботу дизайнером ні слова. Якось проговорились, що кожного місяця висилають їй 1500 тис доларів на підтримку трусів. "Девочке" майже 30 років. Тож це саме той випадок, про який ви кажете. Мені не зрозуміти такого ставлення. Навіть річ не в коштах, що вони можуть та дають. А в тому, що в 30 років маєш абсолютне інфантильну та не спроможну опікуватись собою "дитинку". А що буде з такою "Дашею", коли батьки не зможуть підтримувати їй труси та слати роками, кожного місяця 1500тис чи скільки там? Це не про гендерність, був би хлопець там замість дівчини, було б так само. Це про виховання в дітях бажання бути самостійними і розуміти , чого вони самі варті в житті.

Так само і я. Важко дітям, батькам, що мають школярів, взагалі, треба низько вклонитися.

Звісно, що без гендера, бо зараз дівчинки можуть дати фори хлопцям. Просто в мене хлопець і якось тут з прикладами, що я, що Наташа, розповідали про хлопців, тому так і сказала. І ще тому, що погляди у всіх можуть бути різними. І ще, то я конкретно мала на увазі себе і свою родину. Тож ніякої гендерної дискримінації)))

Я не маю відповіді на таку поведінку. Тому що маю тверде переконання, що хлопця обов'язково треба відривати від маминої спідниці та татового гаманця, якомога раніше.

Наташа, я не образилась. Не думайте такого. Може не зовсім вклала той смисл в ваші слова, що ви вклали, десь трохи здивувалась, але не образилась. Кожен з нас має свою думку чи погляд на якісь дії. Тож я вирішила дати розгорнуту відповідь, чому я живу так, як живу; і чому мене не лякають зміни у житті. Може вона була емоційною... так, трохи є, але ніяких образ чи невдоволення від вашого питання. Ви відкрито запитали , я, маю надію, досить в подробицях розповіла про своє бачення. Нема з чого вибачатись В мене є подібний приклад перед очима. Знайомі з дитячого садочку. Діти одного віку. Різниця в віці між нами, дорослими, більше 10 років, вони молодші. З такою ж позицією, що зі своєї квартири нікуди і нізащо. Ми за цей час змінили три адреси квартир, продали їх, купили ділянку та побудували будинок, продали будинок та змінили країну. Після закінчення ліцею син поїхав навчатися в Польщу, поки він там навчався ми тут купили йому квартиру на випадок, якщо схоче повернутися. Ні, не повернувся, тож продали його квартиру тут та купили йому квартиру там. Все, що залежало від нас, як батьків, на наш розсуд, він отримав по максимуму. Гарну освіту; поради стосовно життя, якщо питав; квартиру, щоб не відволікався на побут та міг зосередитись на кар'єрі; і повну самостійність, щоб розумів, чого він вартий в житті. Звісно, що і повну незалежність від гаманця батьків. Знайомі за цей час залишились в тій самій квартирі, син закінчив медичний універ в Києві, бо пожалкували грошей відправити в Польщу, де в них близькі родичі. Окремого житла в сина нема. Роботи, щоб бути незалежним від гаманця батьків теж нема. Оженився... Для розуміння, вони лікарі, тож заробляють гарно, на старті нашого знайомства в нас були приблизно однакові умови, що з житлом, що з фінансами. Але небажання відпускати сина від себе, небажання щось змінювати в житті- вона єврейська мама, що кричала мені, коли наш син поїхав навчатися до Польщі, що я не мати, а мачуха. Але ж що маємо на сьогодні - таке враження, що я, таки, мати і спокійна за подальше життя мого сина, бо була установка на те, що він повинен самостійно влаштовувати життя і бути незалежним від обставин та фінансово. Про те, що мають вони- розповіла. Тож небажання відпускати сина від себе обернулось не дуже гарним результатом для сина. Але ж, по версії знайомої, мачуха я 😁. Як тут не згадати поговірку про те, що кожен коваль своєї долі. Хоча я і фаталістка, але ж таки так - щось для цієї долі ми можемо зробити і самі. Про парадокс. Мені та чоловіку дуже важливо мати "фортецю", я не розумію, як можна тинятися чужими хатами до скінчення життя і всі розмови, що власна нерухомість, то гиря, відверта дурня для мене. І разом з тим, ми з легкістю розстаємося з "однією фортецею" та починаємо облаштовувати нову. Я легко змінюю одну оселю на іншу, але тільки в тому разі, якщо розумію, що не залишусь без оселі, облаштованої так, щоб я там почувалась затишно. Мандри це добре, але я повинна знати, що повернусь в свою квартиру(будинок), де кожна річ належить тільки мені і на ній не залишилось ніяких слідів невідомих людей. На Ютубі є канал родини з Білорусі. Мені цікаво було слідкувати за змінами в їх житті. Вони побудували гарний будинок ( барн-хауз) і вимушені були залишити його , бо політика. Приїхали в Україну, поїхали з неї в Польщу перед самим початком навали, з Польщі в Німеччину, отримали там громадянство, зараз переїхали в Португалію. Я це до чого. Вони поміняли за цей час кілька десятків орендованих квартир. Їх ролики завжди чудові, про свої "пригоди" вони завжди розповідали з легкістю. І ось вийшов ролик , де вони відповідають на питання своїх підписників. І тут починається розповідь про те, що це дуже важко ( двоє дітей -підлітків), всі ці переїзди в невідоме, все це орендоване житло розхитувало родину. Але залишали це за кадром і дуже мріють про те, що збудують собі новий будинок!!! Тож зовнішня легкість прийняття обставин, що вирвали їх з будинку мрії та змусило тинятися різними країнами не завжди є такою насправді і є речі, які краще залишати тільки для себе. Але те, що вони приймають зміни обставин і рухаються далі мені зрозуміло і близько. Як і те, що нема нічого кращого, ніж власна оселя, куди завжди можна повернутись. Якось так...

Це оманливо думати, що "малоуходний сад" означає, що там нема чого робити. Це означає, що ти зумів так викрутитись, що в цьому саду роботи в рази менше, ніж могло бути. Але це розумієш тільки після того, як спочатку купуєш та тикаєш рослини по принципу " я так мріяла про цю рослину і такий квітник", а потім питаєш себе:" невже це я створила цей кошмар" і починаєш спочатку, але вимикаєш емоційні пориви. Ой. Коли все купуєш поступово і не великим кущами-деревами, воно наче і не помітно. Але ж окрім рослин ще багато чого є- агроволокно, мульча, добрива, полив і всякі дрібниці. Коли сіла та підрахувала витрати по саду, очам не повірила Гадаю, що я не одна така, схожа на цей смайлик, коли бачиш цифру на облаштування саду. З іншого боку- навіщо жити без мрій і втілювання їх в життя? Колись, коли в моєму житті хмарин було більше, ніж ясного неба, мій чоловік сказав :" Якщо маєш мрію і можеш її здійснити, то здійснюй, бо не знаєш, що чекає тебе за рогом". Тож сад для мене мрія, яку я здійснила.

І ніяких помічників, садівників та хатніх робітниць. Садом займались я з чоловіком, іноді викликали когось на допомогу, но це одноразова "акція" була. Коли були в когось в гостях, де ділянка 6 соток, і чули від господарів, як то важко за тими сотками дивитись, завжди було смішно. Бо мені чоловік казав, що нам тут роботи на півдня😄. Це ж мрія - 6 соток🙂. Ольга, я вже три рази поміняла смайлик-реакцію під цим вашим дописом. Бо що з того не постав, він не відповідає тому,що я вас розумію, про що ви, а ставити вподобайку під тим, що вам в голову дало, якось воно не в адекваті. Тому залишила "сумно")

Наташа, а чому ви думаєте, що я раптово та легко пристосувалася? Думки жити на пенсії десь біля моря з мальовничими краєвидами з вікон, були за кілька років до війни. Війна відклала це рішення ще на 3 роки. Навіть поховали думку про це рішення, бо в країні війна і хто буде купувати будинок, якого можна позбутися в одну мить? Але ж вийшло, як вийшло. Треба було відмовитись від цього шансу? Тож це не раптовий, не швидкий та не випадковий вибір. Хоч я і казала чоловіку, що країну будемо вибирати не квапливо та коли приїхали сюди, стало зрозуміло, що, таки, залишимось тут. Якщо розуміти, що ти приїхав сюди і тобі тут добре, та не шукати, чого тут більше- гарного чи поганого, а приймати дійсність такою, як вона є, та не намагатися зі своїм "уставом" пертися до них в "хату", не бачу, що складного в тому, щоби прийняти себе в новій країні. Приймає себе- приймаєш і країну. Відмінності завжди будуть, куди б не поїхав. Якщо вам здається, що мені легко далося прийняття нової країни, то лише тому, що я не маю звички розказувати, що мені не подобається в країні, тому що я звикла до іншого. Після 3-х років життя з розумінням того, що ти не знаєш, коли ввечері лягаєш спати, чи буде зранку цілий твій будинок, чи будеш сама жива, то ця країна дала мені спокій, до якого мені важко було звикнути. Коли живеш всередині подій, то не бачиш та не розумієш повною мірою, яка ти вся розхитана психологічно та якими очима ти дивишся на мирне життя і те, що я дивилась на красу навколо і не бачила її, не відчувала нічого, зовсім нічого. Мені треба було в темі про це розповідати? Це комусь потрібно, крім мене? Нагадало. Це не вперше, коли я віддаю ключі новому власнику, зачиняю двері за собою, перегортаю цю сторінку і іду далі з головою, яка повернута вперед, а не назад. Ми так звикли жити. Може тому і мрії ставали дійсністю. До будинку купували квартиру, облаштовували її на свій смак і...нам ставало нудно. Продавали квартиру і все починалось спочатку. І завжди чули питання:" Як ви можете продавати таку квартиру?" Можу, бо мені цікаво йти далі, а не триматися десятиріччями за одні і ті стіни. Стосовно будинку. Коли тобі вже 7-й десяток, то мрієш про тихе спокійне життя, коли не обтяжений нічим і можеш потакати своїм бажанням, звісно, з урахуванням своїх можливостей. І настає мить, коли розумієш, що будинок вимагає від тебе більше, чим в тебе є бажання та змога віддати йому сил. Саду це теж стосується. Так, я сумую за своїм садом, але коли згадую скільки праці потребують ті 30 з гаком соток, стає зрозуміло, чому ваги схилились на бік квартири, хоча розглядали і варіант будинку. Особливо з урахуванням того, що квартира дуже схожа на мій будинок, приблизно такої ж площі і з каміном. Замість саду в мене дерева в горщиках на терасі і, таки, хоч і маленький, але городик. Я вдячна тому, що маю в цьому житті. P.S. Це тільки в мене враження, що я наче виправдовуюсь цим дописом, що в мене так склалось життя, що бажання здійснилося?

Та я вже про це думала. Пошукаю Раз ми вже тут другу добу (чи вже третю?) базікаємо про різне. Передивлялась архів саду і зрозуміла, чим сади моїх знайомих відрізняються від мого. Не тільки кількістю ліан в саду але і тим, де вони ростуть. Пам'ятаю, як вразила мене в саду знайомої жимолость Каприфоль, що по фасаду дерлася на дах її двоповерхового будинку. І це завжди було гарно: з листям, з квітами або голими жгутами стебла взимку...і все...більше нікого не можу пригадати, щоби якась ліана була доповненням до фасаду будинку, чи сараю. Бесідки так, паркани так, але чомусь не будинок. Спочатку "подарувала" зелену стіну гостьовому будинку, потім додався ще і основний будинок. Але з основним було не все так просто. В нього звиси метрові і під будинком зроблено квітник вздовж фасаду. Перші спроби з озелененням того квітника, щоб там росли якісь кущі, то було повне фіаско. Чому? Тому що сніг сповзав товстим килимом на оті кущі. Порятунком стали ліани. Спочатку там з'явився Вічі, потім зажадала бачити стіну зеленою весь рік та додала плюща. Влітку головний Вічі (фото1), взимку плющ (фото4). А от з клематисами не потоваришувала. Бо в моєму саду саджала те, що не потребувало якоїсь особливої уваги з мого боку, а до княжиків руки так і не дотягнулись. Може ще і тому, що листяні рослини мене приваблюють більше, ніж квітучі. Я це до чого? Передивляючись архівні фото спіймала себе на думці, що ліани дуже пасують саду. Їх можна посадити там, де зовсім мало місця, прикрасити паркан та господарчі споруди. Вже мовчу про фасади будинків. Якось моя знайома мені сказала, що не бажає саджати ліани, щоб вони своїми присосками не псували фасад будинку. А мені здається, що ліана не може зіпсувати фасад, може тільки прикрасити його. Навіть звичайний дівочий виноград може зробити паркан затишною завісою та бути гарним фоном для інших рослин чи зробити куток ( який бачу тільки я) з господарським приміщенням привабливим кутком саду. Три останніх фото - як змінюється вигляд Вічі в одному і тому місці влітку, восени і взимку . Останнє фото зроблено в січні 2021 року. З кожним роком ті гілки нагадували більше товстенні жгути і рельєфно виділялися на стіні. І ще...я сумую за садом...дуже...

Не впевнена, бо там , наче китицями квітка цвіте. Весна чи літо, то не скажу. Але часто в серіалах бачу. Можу і помилятись, може це так здається. Але видовище вражаюче.

В нас тут є краєзнавці по Великої Британії? От що то за рослина, що вкриває синім килимом, великими галявинами, тамтешні ліса?

Подивилась. Схоже але не впевнена, що то воно. Треба чекати наступного літа, щоб з'ясувати, що то за краса. Воно дратує, бо очима бачиш, а зупинитись та сфотографувати нема місця, де припаркуватись чи навпаки, дерево десь далеко від місця, де зупинився. Зараз в місцевої поліції нова "забавка". Їм купили нові блокіратори і вони їх чіпляють там, де раніше на паркування очі закривали. То воно виглядає теж "екзотично"- на колесах висять такі собі яскраво-жовті "павуки". Якщо встигну до початку масових дощів, сфотографую горну річку. Я викладала в темі фото з нею- бурхливий потік, наче водоспад. Зараз там ні краплини води, дно це купа каміння різного розміру. Це правильне рішення. Рослина гарна, про такі я кажу, що вона архітектурна. Але він, судячи з поведінки, потребує постійних сусідів, що будуть підтримувати декоративність квітника. Тут все просто, бо багато того, що квітне постійно і агапантус не потребує особливого догляду за ним. А вдома воно не варто зусиль по його збереженню. Чомусь порівнюю його зі звичним рудим лілейником. Вони схожі і габітусом, і поведінкою. До речі, не бачу тут лілейників взагалі.

Тому і спитала, що синій в квітах дуже люблю та такої рослини, як в твоєму букеті не зустрічала. Тут є два дерева, одне квітне навесні, друге в середині літа. Я таку красу раніше не бачила. Фото не зробила, але то дуже гарно. Те, що квітне весною, то на голих гілках щось неймовірне, майже прозорі з натяком на бузковий колір, квіти. А те, що влітку- хмара синього чи фіолетового кольору, листя не видно. Зараз тут час бугенвілії. Багато і красиво, бо це кольорова хмара, листя теж не видно. Біло-зеленого кольору очей не відірвати. Агапантусом трохи розчарована. Бо термін цвітіння не дуже довгий. В середині червня почав квітнути і на початку серпня вже кінець. Активного цвітіння, щоб в повній красі, то десь місяць виходить.

Це ти так делікатно мені натякаєш, що я не знаю про те, що декоративний соняшник багаторічна культура? Дійсно, не знаю, бо коли я його саджала, то він був однорічний. Про багаторічні сорти тоді не чула. До речі, квіти були не тільки жовтого кольору, ще і насиченого коричневого з червоним відтінком. В хризантем буває такий колір. І квітка була махрова. Заввишки не більше 50см. Може серед декоративного соняшника теж є сорти F1, що не розмножуються звичайним посівом насіння в грунт? Тому і ціна така. А що то за рослина з синенькими квітами? У квітів гарний насичений колір. В мене ні разу не те що поля соняшнику, навіть ні одної рослини не сходило біля годівниці або десь поблизу. Теж годували сирим насінням, але наші пташки не залишали нічого, крім купи лушпиння. Насіння купували в промислових об'ємах. Добре, що здогадались спитати в будці, що торгувала комбікормами, то в них воно коштувало дешево.

Точно. Це я помилилась. Не дивно, бо ніч дивилась оту ганьбу з Аляски. Світлина, де американські військові стоять дупами догори перед трапом вбивці- то показово стосовно очікувань чи не очікувань від того балагану, що відбувся. Так, декоративний. Його виростити легко, кинув насіння в землю і все. Я бавилась таким соняшником, нічого складного. Все одно, з урахуванням моєї помилки, в порівнянні ціни з лавандою, якось не дуже адекватна ціна. Бо з лавандою, таки треба пововтузитись і вона багаторічна рослина, на відміну від соняшника. Хоча , може, в Канаді її вирощують , як однорічку? В Канаді вирощують соняшник, не всюди звісно, але вирощують. Навіть є фермерські господарства, які на ньому спеціалізуються. А декоративний нічим, крім розміру та кольору квітки, не відрізняється від звичайного соняшника. Тож це ще дивніше для мене, чому така ціна на соняшник, який легко виростити з насіння, без особливих умов.

4 євро в Чорногорії це 1кг помідорів, тих, що ми тут купуємо( ціна на помідори від 2 до 8 євро) або 100гр зеленого чаю, ціна на який стартує від 3,5 євро. М'ясо стартує від 5євро, риба від 10євро. Твердий сир від 4євро, але їсти його неможливо. Той, що можна їсти починається від 8євро, той, що купуємо ми 25-28євро. Якщо порівнювати з Польщею, то цінами на рослини я не цікавилась, те, що бачила в садових відділах супермаркетів, то дешевше від чорногорських цін на рослини і адекватні по відношенню до споживчого кошику. Коли кажу, що 4 євро за кущик пеларгонії, то дорого, порівнюю не з гривнею, а як і казала Наташа , з місцевими цінами. Навесні я в темі викладала фото з магазину, де рослини були з цінами. Там була така сама історія, якщо пам'ятаю- горщик зі стреліцією коштував дорожче, чим деревце лимона та кумквату, не штамбових. Таке деревце, біля 1метру заввишки, коштувало 6 євро, то в порівнянні з цим кущик пеларгонії за 4 євро мені не здається дешевим. Зі штамбовим кумкватом не порівнюю, там ціни стартують від 25євро і , як на мене, таке порівнювання, зі штамбовими рослинами, недоречне. На світлинах Свєти горщик лаванди з квітами коштує 16.99, а горщик з одним соняшником 59.99, з кленом в одну ціну. То тут мова не про порівнювання з рівнем життя, а про порівнювання цін на рослини між собою. Лаванда в Канаді!!! майже в 3 рази дешевше за соняшник. В мене на терасі росте олива, про неї теж казала і показувала, що вона дісталась мені разом з квартирою. Якийсь карликовий варіант. Коли купувала собі дерева на терасу, звернула увагу на схожі оливи. Ціни стартують на невеличке дерево, меншого розміру за моє, від 400євро. А є і такі, що коштують від 2000євро. Це мені , взагалі, не зрозуміло, такі ціни, оливи тут ростуть всюди і бачу багато тих, що ростуть в горщиках, штамбових. Тепер, коли знаю ціну, то в мене на них починає око сіпатись. Штамбова горобина (привітання Ірі, бо це її "тарган"), стрижена в кулю, заввишки десь 1,70м, 150євро. Лавр, що я купила, таких параметрів, як горобина, 75євро. То я вважаю, що 4євро за невеличкий кущик пеларгонії, розміром з невеличкий жіночий кулачок, то недешево. Кущ розмарину, з довжиною гілок до 50см, в тому ж розпліднику, коштував мені 7 євро. Так, я теж звернула увагу, що ціни стрімко зросли. І при цьому я вчора робила замовлення на зелений чай в улюбленному львівському магазині. Навіть з урахуванням доставки сюди (25-30євро), він коштує до 3євро за 100гр і це гарний листовий чай. З зеленим чаєм тут біда. Багато чорного, багато травяного різного, тільки не зелений. Ми купували сир сулугуні в Нових Петрівцях, там є грузинська випічка, майже завжди черга у віконце, мимо не проїхати, бо вона знаходиться біля дороги, якою їдете з Києва через ці села. Ціна була смішною, смак чудовий. На нього ще треба було і чатувати, бо привозили тих головок небагато і його швидко розкуповували. Тож ми замовляли і нам залишали, щоб не гадати, чи буде той сулугуні. Сир, дійсно, смачний і був адекватний по ціні. Тож, якщо хтось з вас буде поряд, раджу купити.

В будинку сходи OMAN алюмінієві. Не робили ніякого утеплення. Вихід на горище з комори, до якої постійно заходили. Комора в будинку. Різниця температури по відношенню до іншого внутрішнього простору взимку не відчувалась. Там було так само тепло, як і в усьому будинку. Може краще витратити кошти на якісні сходи і тоді не буде проблем з втратою тепла через люк? Самі сходи дуже зручні.

Свєта, на фото бачу садові рослини. Якщо казати за кімнатні, тут кімнатні мають суттєву різницю по цінам в зрівнянні з садовими. Кімнатні дорожчі. Мені здається, що воно крізь так. Я вважала, що кущик пеларгонії за 4 євро це дорого, але соняшник за 10 дол переплюнув все. Я розмарин купувала по 7 євро, але ж там був вже кущик, що його видно було. Зараз той розмарин вже кущі-кущі.Чекаю, що побачу взимку ті кущі в квітах.

Додам про пароочисник. Знаю тих, хто має його і каже, що це гроші на вітер, бо не розуміють навіщо він потрібен. Звісно, якщо намагатися почистити за його допомогою крани чи унітаз, це марна праця. Але є факт того, що не всі в захваті від нього.

З останнього. Коли зробили ремонт в новій оселі, запросили гостей. Зайшла мова за пароочисник. Бо в нової знайомої він був. Кажу, що я його вже тут купувала і мені прикро, що не могла купити модель, щоб праска була в комплекті. Ну і розповіла, що це річ, яка повинна бути в моєму господарстві, бо за його допомогою я роблю... і озвучила перечень. Здивування з її боку. Особливо на пункті про м'які меблі та штори. У відповідь чую- "я ним тільки духовку чищу". Тут вже здивування з мого боку, бо мені таке не спадало на думку. Мабуть тому, що духовки завжди з піролізом. А остання, що тут купувала, має два види очищення - парою та піроліз. Парою, бо в неї є програми, де можна готувати за допомогою пари. Не пароварка, а по принципу, як іноді рецепт потребує, щоб додатково до блюда ще і деко з водою було. А тут в самій духовці зроблено спеціальне заглиблення для води. Це я до чого. Для мене пароочисник гарний помічник. Навіть вікна мені ним було швидше мити, чим роботом-мийником. До речі, пароочисник не залишає плівки на вікнах та дзеркалах, як деякі засоби для скла. Скільки він мені часу, нервів та здоров'я зберіг, коли доходила черга до цієї шафи (фото) на вході в будинку. Чи ось цю люстру(фото) в ванній кімнаті. Завжди уникала всяких кришталевих фінтіфлюшок в світильниках, але тут не відмовилась, бо ці фінтіфлюшки виглядали мені наче крапельки води і пасували цьому приміщенні. Тому люстрі та бра над дзеркалом раділа до першого разу, коли прийшов час оту красу від пилу мити. Добре, що маю пароочисник і він швидко справлявся з цим. Навіть не уявляю, як миють оті люстри з нитками кришталевих намистин. Тож, якщо будете мати настрій, то купуйте. Наташа, багато від вашого характеру залежить. Я погано переношу присутність чужих людей, щоб ще і торкалися моїх речей. Контролювати їх треба обов'язково, бо вони швидко розуміють, буде контроль чи ні і від цього залежить, як відносяться до роботи. Всі ми люди... В багатьох моїх знайомих були хатні робітниці, то я добре розумію різницю, коли сам для себе і коли людина для тебе, хоч і за гроші, хоч і багато років працює. Завжди видно такі оселі.

Без сумніву, що "дома всі". Наташа, заспокойтеся, бо я раніше, коли у кухні (меблів) був плінтус між стільницею та стіною, і той плінтус мав силіконову стрічку, що притискалась до стільниці, залазила зубочисткою під ту стрічку , щоб виколупати з під неї якусь смітинку, що мені там примарилась. Один знайомий називав це "ганятися за пилом з сачком". Я роблю все те саме, що і ви. І вважаю це більш ніж нормальним явищем. Тож, якщо вас турбує ваше становище з цього приводу, то заспокоюйте себе тим, що це не екстраордінарне явище і з вами все добре Послугами клінінгу користувалась два рази в житті. Після ремонту в квартирі, 105кв. з панорамними вікнами замість стін і після того, як закінчили внутрішні роботи в будинку, бо там теж вікон більше ніж стін. Більше ніколи. Начебто і зробили все, як годиться, але ні, то не моє. Як одноразову акцію ої нерви ще переживуть, на постійній основі-ні. Якщо дуже кортить, то спробуйте, але впевнена, що більше думок про клінінг не з'явиться. Або вам настільки вже набридла хатня робота, що присутність чужої людини вас не буде дратувати.