allanek

Хоч сьогодні і День жалоби за загиблими тієї ночі, теж, мабуть, краще, про щось інше. Обіцяні фото моєї хлібопічки.

Прокинулась під ранок, прочитала... Звісно, що в кожного з нас свій погляд на життя. Аня, якщо ви повна протилежність тому, з ким(чим) ви згодні, тоді я, на 7-му десятку нічого не зрозуміла, як треба правильно жити. І якщо такі люди, як ви, пишуть, що вони згодні з таким, що є для мене взірцем концентрації того, що я оминала і відсікала в своєму житті, тоді б я не взнала Аню, яка питала мене на початку великої війни та з якою я ніколи не бачилась в житті, чим вона може допомогти. Тоді б Аня, яку я знаю, ніколи б не донатила на ЗСУ і не допомагала, чим могла та може; і не опікувалась близькими та рідними, а швидко десь поїхала, аби самій бути в безпеці...я можу багато ще розповісти про те, чого не зробила б та Аня, яку я знаю. Але головне, що я знаю Аню, яка ніколи б не зробила найогиднішу річ - вона ніколи б не обмовляла чи оббріхувала чужих дітей лише тому, що хтось не вважає, що оте все, про що я вище сказала, це 100% прийнятного погляду на життя і, звісно ж, прийнятних вчинків. Аня, ви мене змогли здивувати. Написала вам про це лише тому, що може мої слова спонукають вас подивитись на не тільки тому, що зараз вас накрило емоціями, що зрозуміло, бо жити в такому кошмарі більше 3-х років і ще мати відповідальність за життя дітей, які потребують вашої опіки, це важко. Ви для мене завжди були тією, для кого сумління це те, що тримає вас по життю. Написала лише для того, що знаю, ви поміркуєте над тим, що прочитаєте. Бо я теж можу помилятись... Я, взагалі, оминаю серіали-фільми, де є насилля. "Список Шиндлера" другий раз не можу дивитись. Якщо не дивились "Куди приводять мрії" (1998р) з Робіном Вільямсом. Для мене це фільм, до якого хочеться повертатися. Особливо в такі моменти, як зараз. І він, якраз про те, що обговорюємо- вчинки та їх наслідки, допомогу, емпатію, провинну, сумління, каяття. Фільм, що не залишає мене байдужою не один десяток років. Саме цікаве, що він дуже світлий, з невимовно цікавим візуальним рядом.

Кажуть, що людина до всього звикає. Як можна звикнути до того, що гинуть люди серед ночі в своїх квартирах. Діти...😪 Маю надію, що це не торкнулося нікого з товариства. Дивлюсь зранку фото, ролики...жах...наче день бабака...як тільки прилітає в будинок, завжди однаково - будинок, якого нема, сльози та люди, що чекають , коли дістануть з під завалів їх близьких.

Чому? Можна і я це роблю постійно. Програмую з вечора час так, щоб на сніданок був свіжий (теплий) хліб. В цій моделі дріжджі засипаються не в відерце, а в окремий контейнер, на кшталт того, в який засипаємо горіхи, родзинки та таке інше. І цей контейнер відкривається гучно, тому я завжди знаю, коли додались дріжджі до колобка. В само ведерце закладається все по рецепту- борошно, сіль, цукор, олія чи масло, вода і все це треба перекалапуцати у цій моделі і поставити відерце в хлібопіч з вже закалапуцаним борошном. Просто перекалапуцати, щоб не залишилось сухого борошна, бо при замісі, вона дивно не забирає борошно знизу. Я, навіть, коли тісто роблю, то оте все калапуцую спочатку. З таким стикаюсь вперше. Само відерце металеве, зі звичним, майже чорним, покриттям. Але воно має в складі якусь керамику і витриваліше за звичне тефлонове покриття. В мене з керамічним покриттям була мультіварка, тому я і знаю. До речі, я тут купила собі пательню з таким покриттям. Сама пательня дуже важка, чисто чугуній по вазі. Бо вони, ці консультанти самі не знають, що до чого. Ваги в мене є, вони точні. Відміряти можна скільки завгодно, сорти борошна та дріжджі пробувати які завгодно. Це нічого не змінить. Це не вада хлібопічки, а такий конструктив мабуть. Тож попереджаю , якщо таки зупинитесь на 2550 , стикнетесь з таким явищем. Іншої причини я не побачила. Тільки чому про неї не попереджає інструкція, не знаю. Завтра сфотографую та покажу, куди закладаються дріжджі та як виглядає відерце.

Так, PANASONIC SD-YR2550STS. І це я про неї кажу, що вона мене здивувала тим, що треба обов'язково після того, як заклали все, згідно рецепту, перекалапуцати оте все, інакше можна получити половину спеченого хліба-це зверху, а знизу- спресована мука, що тримає форму ведерця. Жах. Поки зрозуміла чого вона вимагає, вона наслухалась про себе багато чого і на компліменти це не було схоже. Головне, що в інструкціїї ні звука про це, на форумах теж тиша, тільки ахи та "флагманська модель", що означає- інші моделі знімають з виробництва, а цю-ні, бо гарна. Дійсно, вона гарна. Все збираюсь зробити закваску та спробувати хліб спекти. Ця модель розрахована на хліб на заквасці і навіть рецепт є в книзі рецептів. І до речі. Рецепти в цій моделі і в тій, що залишилась в Польщі, відрізняються між собою. І ще особливість цієї моделі- в комплекті є окрема мішалка для житнього хліба. І гарні рецепти цього хліба. Перевірила. Попередня хлібопічка теж мала таку мішалку. Цим можуть похвалитися тільки кілька моделей Панасонік. Тож, якщо полюбляєте житній хліб, то звертайте увагу на цей момент.

Перший Панасонік, якщо пам'ятаю, купила в 2017 році. Відерце без змін. Джеми ні, хліб-тісто постійно. Працює і зараз в сина. Про нову, теж Панасонік, я писала в темі. До неї потрібен був підхід, бо мені в голову не приходило, що перед тим, як запхнути відерце в саму хлібопіч, борошно та все інше треба перекалапуцати, інакше вона не забирала муку. Тепер працює, як годиться. Навіть паски пеку в хлібопічці, що в новій, що в старій. В новій полюбила випікати хліб з родзинками та іноді до родзинок додаю курагу. Відмінність від тої, що була в тому, що тут дріжджі закладаються не в відерце гамузом з борошном, а в окремий контейнер. Ну і ще суттєва різниця: та, що залишилась в Польщі, з радістю дозволяла експериментувати. Ця теж, начебто, і дозволяє, але найкраща випічка, коли все згідно рецепту. Хоча я, наприклад, замість висівок, додаю кукурудзяне борошно і вона цього не помічає, зате хліб виходить смачніше, ніж просто з вівсяними пластівцями та висівками. Відерце в Панасоніках дуже гарне. Не пам'ятаю, здається, що відерця мають керамічне покриття. Але я ніколи його не пхаю в посудомийку і, взагалі, не тру жорсткою губкою. Інструкція це забороняє. Та і необхідності такої немає. Стосовно роботи. Без проблем, тьху-тьху.

Аня, коли вибачитесь перед старою та знову з'являться думки про хлібопічку, то думкапрокупівлю нової Панпсонік були правильними. Можем про це поговорити, коди знадобиться. А як вирішилось питання з вашими окулярами? Пишу з телефону ,по дорозідодому, тому купа помилок. Вибачте)

Виходячи з логіки окремих форумчан, це тільки в плюс, бо поки добудують ціна виросте в кілька разів. І це не жарт Я таке спостерігала в темі про купу цегли, добудованої через 6 років. На моє зауваження, що за ці 6 років очікування добудови купи цегли, одночасно в моїй родині інвестували в квартиру в Польщі, на етапі фундаменту, квартира не тільки була добудована, а зроблено ремонт. і все це зайняло рік чи трохи більше. І в ній живуть вже кілька років. Ще і без затримок добудована, бо це для забудовника великі штрафи. Причому оренда квартири, якби чекати на 6 років, коштувала 500-800 євро на місяць, а сама квартира за цей час, як би тут не "раділи" та не розповідали, що нерухомість впала в ціні, бо поляки всі поїхали до Іспанії, так ось, квартира виросла, майже, в три рази в ціні. Звісно таке стається, якщо купувати не купу цегли. Але казати про це не можна, бо почнеться про "лайно в роті" та " не надо завидовать". І коли кажеш, що не розумієш чому я повинна заздрити, бо в мене все добре і викладаєш світлину з краєвидом з вікна( гори та море), роблять вигляд, що не помічають цього і продовжують наполягати, бо їм кортить, щоб "завидовала" та "набирала в рот лайна". Форум він такий і дуже ображається, якщо не набираєш лайна в рот, а замість "завидовать", читаєш ці "фантазії" про збагачення, п'єш каву на терасі, дивишся на бухту, одну з найкрасивіших в Європі, вдихаєш морське повітря та посміхаєшся з цих логічних , в яких відсутня заздрість (сарказм). 7-й рік будівництва, це в розумінні декого, не тільки збереження але і примноження коштів. Тож, виходячи з логіки, з якою я стикнулася і якою була здивована, всі, хто вклався в цей ЖК тільки багатіють з кожним роком😂 Цікаво було б подивитись, хто з форуму вклався і вже "багатіє" 7-й рік...

Аня, так я ж сказала, що якщо насінням в грунт, то діла з неї не буде, тільки в якості листової. Але і там нема в цьому сенсу. Тож експериментувати нема чого, я знаю, яка черешкова, якщо без танців з бубнами. Стебло грубе та волокнисте і не набуває того розміру, ради якого її вирощують. Я знайшла кущ калів в будинковому квітнику. Ростуть самі по собі, ніхто тут за ними не доглядає. Не квітнуть. Може тому, що в тіні, може тому, що перетворились на дику рослину. Тут продаються кали бузково-зеленого кольору, очей не можу відірвати, але ціна зупиняє і не бачу сенсу витрачатись на ще один горщик, бо ціна теж . Але на диво гармонійна рослина, що квіти, що листя.

Це те, про що я постійно торочу. Селера дворічна рослина. Тому досіваю або навесні, або восени біля старих кущів і вона постійно є, навіть під снігом. І сама насівається гарно. Росла на сонячному місці. Грунт- пісок+ трохи компосту. Зараз в мене 3 куща листової, 3-й раз зрізала сушити та розсадила, бо кущі великі. От мені цікаво, тут вона себе теж буде поводити, як дворічна рослина, чи буде постійно відрощувати нове листя, якщо зрізати доросле? Бо в мене гіркий перець росте і росте. Що за сорт не знаю. Я йому старе листя обрізаю, бо воно і вітром понівечене, і кінці трохи підсихають. З пазух старого листя росте нова гілка, квітне та відрощує перчини. Теж цікаво, як довго буде це "свято" продовжуватися? Звісно, що в холодну погоду рости не буде, але ж цікаво, бо перець це багаторічна рослина. Те, що до весни не доживе, то нема питання. З не все так легко, як з листовою.Там якась інша агротехника, щоб само стебло набуло розміру та соковитості. наче Аня її вирощувала, то якщо зайде в тему, може і поділиться. Я саджала черешкову. Стебло відрізняється навіть без бубну, але не той "фасон". Нема тієї соковитості та м'якості, стебло , як на мене, то жорстке.

В неї ще і квіточки відрізняються кольором від однорічки - вони більші розміром та колір в них приємний, блідо-жовтий, а не отой, наче в суріпки- отруйно жовтий. Пам'ятаю, що насіння купувала в "Професійне насіння".

Вона, взагалі, у відкритому грунті живе і настільки добре себе почуває, що її не позбудешся. Колись посіяла по кілька рядочків різних сортів. На жаль нема світлин, щоб показати ці "джунглі" з руколи- на чистому піску має коріння до 0,5м довжиною. І ще спробуй його витягти. Сіється де завгодно. Масивом виглядає гарно - наче м'який килим зеленого листя. В мене її ніхто не їв. Або її було так багато, що я не помічала цього. Взагалі намагалась не чіпати її, щоб не відчувати запаху. Колись подобався сорт з горіховим присмаком, багаторічний. Тут не зрозуміла, бо стебло завжди з листям. Якщо зрізати квіти, то буде виганяти молоде листя. Вона навіть стелиться та тримає пісок, якщо є перепад висот. В мене так був верхній городик зроблений- з відчутною різницею по висоті. То рукола гарно тримала той пісок і стелилася зверху-вниз. Порівняти можу хіба що з очитками- так само захоплювали все, що бачили, росли там, де більше ніхто не хотів чи не міг ; на умови не звертали уваги.

Нас на початку так обстрілювали. Дуби, якім не знаю чи одне століття, наче ножем позрізало та повиривало з корінням. То страшне і чи можна до того звикнути, не знаю. Бо я і досі від звуку гелікоптера приймаю позу равлика. Дивлячись на ваші гарні квіти, гадаю, що цим і спасаєтесь, бо інакше воно накриває...

Наташа, нарешті ви обізвалися. Тож в вас все добре, наскільки це можливо в тих умовах. Про кріп. Тому і спитала, що в роздумах, як з ним бкти краще. Поки є думка посіяти в гопщик і поставити той горщик на критій терасі десь біля горщику з кумкватом. Бо в горщику з кумкватом, під африканською ромашкою, якк я нещадно стригла, бо вона вже на крону кумквата полізла, то що я знайшла- гриби, якісь поганки чи щось таке. Тож сподіваюсь, що кропу там не буде жарко. Якщо щось, то занесу до кімнати, в мене розсувні двері на всю стіну, то сонця багато.

Аня, тут не може бути ніяких розмов. Це їх помилки , то і виправляти за їх рахунок. А окуляри ще на гарантії? Якщо так, то, взагалі, нема про що говорити.

Звісно, що я його десь в вересні буду сіяти на поїсти, це я тільки про те, що на зонтики посадити. Бо боюся, що якщо і на терасі зонтики визріють, то тут бувають такий вітер, що зносить все - в мене так один з кущів ампельної пеларгонії відламало велику гілку, причому вже ту, що здерев'яніла, бо здерев'янілі втрачають гнучкість та легко ламаються. Тому я в роздумах, щоб тримати цю пеларгонію в розмірі, щоб гілки були не дуже довгі. Щоб руками могла дотягнутись, бо сухі суцвіття треба ж якось обрізати. Тож одразу два завдання виконаю. До речі, схоже, що я її перегодувала, бо листя вкривається наче тонкими сухими плямами. Пошкоджене листя обрізала, то вона вирішила, що то для того, щоб ще більше цвісти. Схоже, що відпочивати вона не збирається зовсім. І ще. Кумкват. Він пішов на другу хвилю цвітіння. Виглядає дивно- на гілках вже висять намистинки плодів і ось тобі ще і квіти почали розпускатися. Бджоли постійно чатують біля горщика😄

Потрібна колективна думка. Мені презентували пакетик насіння кропу. Не місцевого, бо тут з ним щось не те, з місцевим. Тому я його не намагалась залишити на насіння. Хочу спробувати посадити в невеличкий горщик та тримати в якості кімнатної рослини, доки не з'явиться зонтик та не визріє насіння. Чи вийде з чого щось, чи це погана думка? Те, що питання не те, щоб дурне але тягне на гумор, то вам, панянкам, звісно, що смішно. Але тут не до гумору, коли на цей пакетик насіння, в інших очі горять. Я вже давно не бачила, щоб люди так збуджувались на пакетики з насінням кропу та кущових помідорів, балконних. Насінням помідорів обіцяла поділитись, а кропом ні- нізащо. Екзотика, одним словом 😁

Аня, вийшло дуже елегантно. Плитку пам'ятаю, начебто фартух на кухні був з неї. І все чіпляється одне за одне- візерунок та кольорі. Про красу вже Іра сказала, тому тільки 👋

Та Шо ж такоЄ. Аня, хіба так можна🤔? А фоточка отієї краси , вітражних світильників, будуть? Мене завжди зачаровували вітражні (а-ля Тіфані) світильники-лампи-бра-торшери, будь що, та дивним чином вони ніколи і ніяк не вписувались в мої інтер'єри. Тому цікавість та невтамована жага залишились😊

Спробуйте цей засіб. Перевірено особисто, знімає все з любих поверхонь. Навіть плівку, що клеїться на всю поверхню скла на вікні, щоб зробити скло не прозорим, видаляє легко. ПС. Шкрябати не потрібно.

Спробуй, повинен сподобатись. Що в ньому гарного- тісто повітряне, з бульбашками і ці бульбашки зберігаються і в готовому кексі. Бо я не люблю щільну важку структуру. Я теж не допоможу. А Сарочка зайнята просвітницькою діяльністю - намагається відкрити очі на те, що димохід це не просто аби як зроблена шахта, в яку крім диму збираються ще і вентиляцію втулити. Як терпіння закінчиться в неї і зрозуміє, що то наче тенісним м'ячиком об стінку бити, коли м'ячик відскакує та повертається до тебе, то повернеться в наш затишний куток. Як добре, що коли будувались, в мене не було бажання бігати по особистим темам, інакше я б витрачала час не на прийняття оптимальних рішень для свого будинку, а на обдумування усіляких дурниць, що читаю зараз, коли з цікавості заходжу в якусь особисту тему.

Бачила, що накоїли своїм обстрілом ці нелюді в Києві. Але життя продовжується. І краще відволіктись на щось інше. Мені вчора зранку кортило шоколадного печива, потім згадала, що в мене є рецепт кексиків. Дуже просто, швидко і смачно. Мають легку скоринку та пухки всередині, навіть на другий день. Рецепт викладаю теж. 1. Спочатку змішуємо какао-35г, борошно-180г, розпушувач- 1ч.л, сода- 1/3ч.л, цукор-150г ; Потім, замість того, щоб окремо змішати та додати суміш, я просто додаю яйця- 2шт, олія ( не масло)- 70г, молоко- 180г, замість оцту додаю 2ч.л. лимонного соку. Все добре збиваю (руки чи блендер) та заповнюю силиконові форми на 2/3. Духовку розігріваю до 180град. В мене вони пропікаються за 40 хвилин. По бажанню прикрасити. Порція розрахована на 15 таких невеличких форм. Чому в рецепті є розпушувач та сода з оцтом? Гадаю тому, що це залежить від какао. Може мати кислу реакцію та нейтральну, чи щось таке. В мене какао якесь місцеве, призначене для кондитерки. Тож можна було не додавати соду з лимоном, але перестрахувалась.

Я теж була такої думки, коли будували будинок. Але, в останню мить, вирішили, що поставимо камінопіч. І це було найкращим рішенням, яке приймалось , поки будувались.

Вчора подивилась. Час пролетів миттєво, поки дивилась 3 частини. Щиро дякую.

Феї, я трохи не про колеуси. Бо і досі емоції булькають через край. Вчора дивилась бій Усік-Дюбуа. Це було вражаючи. Дякувати Богу, що він вчасно зрозумів на чиєму він боці. Тож з перемогою, Країна.