allanek

Ні, балія це отака , а то, що Іра колекціонує та зазіхає на той, що біля бутилі, то, таки "тазік"))) Це ще з дитинства у бабусі так казали, що є балія, в неї купались що суботи, а в тазику милися кожного вечора. наскільки це було можливо , та помивка. Але в хату заходили вже чистими). Можливо, що в Батурині були інші назви у цих тазиків-балій. Бо пам'ятаю, як колись до бабусі в гості приїхала жіночка з Галичини та коли різала хліб, то казала, що вона хліб не ріже, а наскибити хліба чи якось так.

Я дивуюсь Ікеї, бо вони зробили лійку та кашпо-ведерці а-ля вінтаж, але чомусь не роблять тазики-кашпо. Це я на твою лійку з відерцем подивилась, в мене теж таки були в саду. Бо такі тазики були в кожній хаті і не один, а кілька. До хати ввечері не заходили, поки п'ятки в такому тазику не поквасиш. До вчорашньої розмови про вишивку. Дістала зі шафи те, чим користуюся не часто, тому в складках. Фото1. Ось ця справжній скарб для мене- дістається на НР та Різдво під десерт та чай-каву. Вогонь в камінопечі, свічки , різдвяні колядки та ця серветка... камін і зараз маю, тож Різдво буде, як завжди. Фото2. Такі серветки дістаю на Пасху. Фото3. А ось ця невеличка скатертина з'являється на столі час від часу, залежить від обставин. Дуже шкодую, що не залишила собі рушники, які вишиті гладдю, як в Іри братчики. Жалкую скоріше тому, що це пам'ять, ніж річ, якою буду користуватися постійно. Фото картини, якщо фотографувала і знайду в архіві, то викладу.

Я хотіла одразу про тебе і тазик згадати. Вирішила, що ти і сама відгукнешся. Бо перша думка була, коли тазик побачила, от Іра б туди цибулинок натикала різних😄

У мене включенні і ранок в родині починається з новин . Коли вже зовсім не витримую, намагаюсь зробити паузу. Раніше, ще в Україні, пробувала зовсім не слухати-не дивитись. Ні, це не допомагало. Колись ми тут обговорювали, хто як справляється з тривогами та обстрілами. Хтось з панянок казав, що випив заспокійливу таблетку та вимкнув "тривогу". В мене, навпаки, я повинна розуміти, що коїться навкруги. Таблетки не пила, "тривогу" не вимикала. І зараз так само- новини дивлюсь та читаю.

Свєта, " я не волшебник, я только учусь". Яким чином ви скляну бутиль перетворили на яскраво-зелений пластиковий тазик😃? Я про цю бутиль та маленьку сіреньку кришечку на горлишку)

Так, світлини жахливі. І звикнути до цього неможливо. Я від близької людини якось почула, що ти вже далеко і вже час забувати про це. Що я відчула від тих слів не буду казати. Але це неможливо забути і неможливо не відчувати страх, біль, ненавість, хоч як далеко б не була. І це правда, бо пам'ять так не працює. Воно б, наче і краще, наче зачинити двері і забути. Може в когось так і є. В мене так не виходить, навіть не намагаюся. Аня, як ваш син? Раніше ви казали, що через обстріли до нього повернулось заікання. Чи виправилось щось? Діти і війна це несумісні речі. І жахливо ще і тому, що дитячі спогади залишаються з нами на все життя. Я не розумію як воно працює, але на 6- му десятку в пам'яті виникають спогади дитинства з якихось зовсім незначущих подій, про які я не згадувала і не думала взагалі. Тож це жахливо з якими спогадами жити дітям цієї війни.

Кияни, як ви там після жахливої ночі? Чи з усіма все добре? Нн хотілось починати ранок з цього питання, але ж, хоч про що розмовляц, а питання залишається та змовчати не виходить((

Свєта ну що це таке, хіба так можна? Таку чудову скляну бутиль потворити якоюсь сучасною кришечкою з пластмаси. Де затичка з кукурудзяного кочану? Звісно, що шуткую 🙂 Добре, що збереглась і хата, і речі, і пам'ять родини. На останніх фото такі чудові усміхнені обличчя 👍

Я вчора коментарі читала. Один без сміху не могла читати. Написав хтось з гарним почуттям гумору або ж, якщо серйозно, то воно так вийшло, що з гумором: " Ні сорому, ні совісті, ні телефону". Воно то смішно, але ж , якщо в Яценко є дружина чи дівчина, то їй не до сміху. Стосовно концертів в інших місцях, то вони і за кордоном гастролюють. Читала їх " бекграунд", то вражає. Скільки чудового та талановитого залишається в тіні від людей, поки не станеться щось несподіване. Я в Україні не слухала та не бачила стільки живої хорової та оркестрової музики, як тут. Живі голоси , особливо акапельно, це дивовижна річ.

Я теж не можу зараз слухати все те, що раніше слухала. Навіть музика стала сприйматися по-іншому.

Та вся країна в захваті. Квітки на концерти розкупили включно з груднем )

Як приємно бачити, що є увага до деталей. Аня, це ж не простий збіг, що візерунок на картині (дерево з гілками) перегукується і з коліром, і з візерунком на світильнику? Про раму не питаю, бо то очевидно👋 І взагалі, пані Феї, ви помітили, що в нас багато збігів- вишиті скатертини я ще можу зрозуміти. Але щоб і вишиті картини в кожної були, це вже занадто😄

Цілком згодна. Досвід проживання з 2012 року. Крім будинків, ще і сарай та садовий будиночок , фасади яких оздоблені деревом, взагалі "сидять" на щебені. Основний та гостьовий будинки на мощенні (ФЕМ), крім задніх фасадів, там на щебеню. Якби будувалась знову, тільки так і робила. Дивлюсь, що в вас, взагалі нема звисів, а в мене вони були метрові. Тож ні з брудом, ні зі снігом ніяких проблем. А зими були з великим снігом. І це просто гарно, коли будинок "сидить" в нуль, без "прокладок".

В мене картина теж є...була. Залишила в Польщі. Що цікаво, в будинку вона нікуди не вписувалась, а от в польській квартирі, наче для неї була вишита. І таке буває. А от серветки-скатертини вписуються всюди та завжди. Може тому я так люблю керамічний посуд, що ті скатертини йому пасують.

Дійсно, це неочікувано і дуже чудово. Але...я ще звернула увагу на скатертину чи серветку з вишивкою. І схоже, що то зроблено не вчора, вишивалось чиїмось руцями. Завжди звертаю увагу на таке. В мене є схоже і я розумію, який це скарб. Від таких скатертин та серветок завжди віє затишком. Скатертини , де вишивка зроблена машиною, теж маю, тож в мене власний парадокс- вони можуть бути набагато гарнішими за ті, що руками зроблені, але не мають того, що мають з ручною вишивкою- нема в них того тепла, що зачаровує. Черешня яка красива, наче намальована )

Так, капот на Теслі відкрити дуже просто. Подробиці не стала казати, бо тут в окремих дописувачів істерика та брехня починається. Це я протупила, бо зосередилась на і вирішила, що мова їде за ситуацію, коли "умерла так умерла" та оминула те, що Дякую)

Мабуть від самих людей залежить. По напрямку Нові Петрівці-Старі Петрівці-Лютіж завжди люди самі виходили, вклонялися та дорога була вкрита квітами. Всіх, хто повертався на щиті, проводжали та вклонялися всією громадою. Гадаю, що і в Демидові та Димарі так само, але ми за той міст не їздили. Мені вистачило того, що він підривався 2 рази в мене на очах.

Цікаво, що я не казала, що таке було на С-кі, тільки те, що таке роблять на станціях, але ж рефлексія де в кого спрацювала миттєво і вже в темі війни йядом заплював про те, що власники електричок миють акуми. Смайлика не ставлю, але він дуже проситься. Все що тут "недопрацьовує", в темі війни "допрацьовується". Там безпечно, а тут можна огрести штрафів. "Допрацювання" читала. Як завжди, було смішно.

Не один раз залишали С-ку на стоянці в Борисполі, останній раз взимку, майже перед повномасштабкою, ніколи з таким не стикались, щоб за 2 тижні щось сталось. Про Y Перформанс я казала тут в темі, що майже 2 місяці вайка стояла собі на підземній стоянці будинку в Польщі, поки чоловік її забрав і автівка не помітила цього. І як ви тоді відкриваєте автівку? До "умельца" ще треба доїхати якось.

зазвичай волію залишати для себе такі речі та не обговорювати на загал. Але...я не знаю скільки разів прослухала це і кожного разу серце завмирає та мурашки по шкірі. Може комусь з вас зараз це потрібно...

Стосовно Тесли. В С-ки було так, як ви кажете. Там цей АКБ звичайний, щось біля 14 вольт. Якщо на цьому маленькому акумі починають надуватися пластини, щоб його не замінювати можна провести чистку. Ця процедура на станції займає від кількох годин до 1 доби. За весь час, що їздили на С-кі не було такої ситуації, щоб цей АКБ сів в нуль та неможливо було відкрити автівку. І ви знаєте краще за мене, якщо таке і станеться, то відкрити капот в Теслі та дістатися до цього АКБ немає проблем. Стосовно Y Перформенса, там все дуже просто. Цей акум літієвий, заряджається при кожній зарядці автівки. Не знаю, що потрібно зробити, щоб висадити ту батарейку в нуль. Це треба виїздити до 0 АКБ автівки, проїхати ще 20км і тільки після цього та батарейка здохне. Не думаю, що хтось таке буде робити навмисно. Тож в нових Теслах таке явище, апріорі, неможливе. Чи, майже, неможливе.

Кашпо з квітами то гарно, а ось Варшава завжди для мене мала сірий колір. Прикро, що німці зруйнували майже все місто та вона так і не набула якогось шарму після відбудови, що притаманний іншим містам Польщі. Взагалі відношення з містами та місцями дуже цікава річ. Або ти його відчуваєш, або воно тебе ніяк не чіпляє, або закохуєшся з першого погляду і на все життя. Можна десь їздити по цікавим та гарним куточкам світу але те, з чим відчув спорідненість, залишиться назавжди самим най-най... Тут в мене є аналог Варшави. Це Тіват. Місто, що немає обличчя.

Про Польщу. Ще біля Ашану мають бути зарядки. Якщо є у Вроцлаві, то і біля інших магазинів ашановських теж повинні бути. Але то Грінвей. В Кауфланді заряджались. Там не потрібно було ніяких додатків. Але вони тоді були безкоштовними. Приїхав, втикнувся і все. Чи щось змінилось зараз, то не скажу. По Польщі суперчарджерів не так, щоб і багато і вже казала, що можуть бути розташовані десь на стоянці вантажівок , у якомусь невеличкому сквері та таке інше. Грінвея багато, але ж і ціна...

Ми, здебільша користуємося суперчарджерами, якщо десь по Європі, тому , мабуть, ви вже і самі знайшли максимум інформації по іншим мережам зарядок. Єдине що можна порадити. Додаток Тесли дуже гарно вибудовує маршрут, самий оптимальний варіант. Якщо іншими зарядками будете користуватись, то маршрут можете будувати чи корегувати ще і за допомогою додатка Тесли. Це перевірено на собі.

Ні, не Ред Каскад. Він в мене був. Але це щось з грунтопокривних. Аня, а в кого ви робили замовлення? Якщо порядний розплідник, вони поміняють. Краще б був Ред Каскад. Бо там один кущ такий, що пів садка можна ним зайняти. До речі, якщо не дратує червоний колір, то ця троянда мені дуже подобалась. Там таки невеличкі квіти, наче гудзики винного кольору, квітне безперервно, поки заморозки не вдарять - на останньому фото. Фотошопити не вмію, це так природа зробила. При бажанні кущ можна підняти на опору, я пробувала, виходив вище 2метрів. На світлинах це все різні кущі цієї троянди.