allanek

Крім цього ще і маршрут вибудовує самий оптимальний. І що суттєво - ціна кВт на суперчарджерах значно дешевша за інші комерційні зарядки. Я там вище викладала звіт чоловіка з Польщі до Чорногорії, з цифрами.

Хто наступний?

От накличете ж. Тут і без "некоторьіх" при згадуванні Тесли досить цирку. Щоб це розуміти, треба вмикати голову. Не всі на це здатні.

Та я не питала про це. В вашій місцевості це традиційно - їхати на заробітки кудись закордон. Втратити саму нерухомість ви можете тільки в разі, якщо , не дай Боже, прилетить до вас. Втратити ліквідність нерухомості - так, можна, бо ринок не стабільний і мало передбачений. Крім того, багато залежить від якості самої нерухомості або ціни на землю, на якої стоїть та нерухомість. Так про те і мова - "якби знав"(с). Це те, про що я і казала, ця тема буде невмирущою, бо коли станеться припинення війни, то, на превеликий жаль, невідомо((( І що станеться з ліквідністю вашої нерухомості, теж питання. Дякую за відповідь)

Можна питання? Звісно, що відповідати на нього не обов'язково, якщо нема бажання. Але ви постійно підкреслюєте, що вам в спадок залишився будинок чи, навіть, два( можу помилятись). Але ж ви мешкаєте в Польщі. Про ваше відношення до тих і до себе включно, хто виїхав з країни, я пам'ятаю. Тож найближчим часом будете продовжувати себе зневажати та любити Україну здалека, з Польщі. А що з вашим спадком? Будинок потребує нагляду, без нього він стає занедбаним. Судячи з того, що читаю, то вкладатися в себе, купуючи щось з нерухомості чи землі або продавати спадок, ви будете ще не один рік. Ваша спадщина від цього не стане кращою чи дорожчою. То хтось, хоча б, доглядає за нею чи стоїть сама собі, поки ви в мріях про великі прибутки?

Колись Наташа казала, що вони за 200км від Сум, то і не питаю, бо сподіваюсь, що з нею все добре. Те що бачу, кадри з Сум, то суцільний жах. А коменти виродків з тих боліт, то і жахом назвати не можу, бо це викликає лише бажання, щоб вони всі зникли. Всі. Без виключення.

Просто думки про висновок, який я зробила, дивлячись на гліцинії, що зараз цвітуть крізь. І в приватних садах, і на дахах бесідок, і бур'янами вздовж доріг, і лізуть по деревам на висоту 5м або стелються по голому камінню. навіть в лісі бачила. Як вона туди потрапила, то загадка, бо ліс старий, далеко від забудов, зовсім старий. Якби мене зараз запитали якого кольору навесні Чорногорія, я б відповіла:" Бузкового", бо такого кольору, в більшості, гліцинія, що тут росте. Іноді зустрічаю ще білу. Про висновок. Порівнюю з тим, що бачила в Україні і навертаються сльози. Те, що здавалось буйним цвітінням, лише віддалене нагадує те, як вона квітне в природних для неї умовах. Товариство, я розумію, що хочеться мати рослини, що подобаються, але не є тими, що покажуть свою красу, якою вона повинна бути, в українських садах. Рости буде, але то боротьба за виживання, а не життя, якому рослини будуть радіти. І це стосується не тільки гліцинії, а багатьох рослин, яким притаманні більш теплі умови. Тож перед тим, як сказати собі "хочу і посаджу" , добре поміркуйте, може знайти якусь альтернативу і посадити рослини, що гарно почуваються в нашому кліматі?

В блекаут оці всі балачки не мають значення. Два тижня на початку повномасштабки без світла і, взагалі, без нічого. Піч-камін давала опалення всьому будинку, 10кВт СЕС - розетки, світло та хлібопічка, генератор- накачати воду в ГА зі свердловини. Тож можна вибудовувати які завгодно ланцюжки з ТН, електрокотлами і всім іншим, але якусь буржуйку чи камін робіть в будинку обов'язково. Коли нема світла та тепла, то не має значення ціна дров, має значення бути в теплі і мати, хоча б мінімальний, комфорт. Чи вийде так з ТН не знаю, бо не мала його, а ось пічка + СЕС+ генератор дадуть тепло і їжу. Чи варто зараз робити розрахунки на майбутнє, коли продовжується руйнація інфраструктури, як на мене, то таке... За 14 років життя в будинку добре розумію про рахунки на електроенергію, коли опалення ТП електрична та водяна від електрокотла , з нічним тарифом та постійними змінами по тарифу на електроопалення.

Попросить модераторів відокремити розмову про біг в окрему тему. Бо тут тема про інше.

Яка гарнюня))) А назва в неї є? Бо і собі таке диво захотілось. По петуніям в нас, начебто Наташа та Аня. В мене їх не було, бо вони ніяк не вписувались в сад. Я пробувала...ні...пеларгонії так, а петуньки ніяк. А вкорінити не пробувала? Бо то така монстріха, що росла в мене на чистому піску і вкорінювалась, де тільки могла до землі дотягнутись. І кореневими відводками робила повзучу окупацію. Але так вкритись колючками, як Леда, треба ще вміти. Здається тільки ще Рітаусма могла з нею зрівнятись в цьому. Але які в неї гарні квіти.

Мені здалось, чи , начебто, ти Леду теж посадила? Ото божевілля . Не знаю реверсу або то сама троянда така, від чистого білого до різноманітної суміші і це одночасно( 1-5). Якщо вже за старовинні згадали, то, знов таки, те, про що пише інет- хворобливі та не порівняти з новими сортами. Я не помітила хворобливості, не було в мене з ними такої проблеми. Стосовно порівняння. А треба це робити? В них зовсім інший шарм, навіть, якщо не знати, що це кущ старовинної троянди, розумієш, що то панянка не з нашого часу. І останнє фото для мене особисто означає, що красу в саду можуть створювати не тільки "королеви".

І щоб не закінчувати вечірню бесіду мінорною нотою. Поки шукала світлину з Фробургом, попались фото троянд Alden Biesen та Guirlande d'Amour. І подумала наскільки в нас різні погляди на те, що нам подобається чи ні. Аня сказала, що не хоче троянд з простою квіткою а-ля шипшина чи дрібними квітами. А я б на ці кущі дивилась би без зупину ось такими очима 😍😊 дві світлини забула назву. Там квітки розміром з блюдце. Згадала. То Невада, біла та рожева.

То вже не мій сад, хоча в думках він і досі мій, бо я його створювала. Але тільки в думках і ще на світлинах, бо знаю, що він не буде таким, як я його залишила. В буквальному сенсі. Бо рослини почали змінюватись, ще коли ми готувались до від'їзду. Якось чоловік мене питає, чому я нічого не кажу про ялинку Фробург. Ця ялина росте біля самого будинку і не помітити її складно. Але коли кожного дня вона на очах, то перестаєш уважно придивлятись, що з нею. А з нею сталась "дивовижна" трансформація, щоб не сказати інакше. Ця ялина невеличка, пендульна з гілками, які спідничкою вкладаються на землю навколо стовбура. Спідниця формується поступово. Не всі пендульні так роблять. Її особливість і була в цій спідниці. І ще в тому, що вона, на відміну від Інверси ( родички), самостійно росте стовбуром догори. Але на окремих гілках, що робили цю спідницю, опала хвоя і вони спускались зі стовбура голими пучками. На наступний рік на тих гілках відросла б нова хвоя і треба було тільки заждати. І що я побачила, коли підійшла до Фробурга? Не тільки тих гілок не було, а ще і частина стовбура, десь на пів метра, була гола - вистрижено все під нуль. Ялина, яку не так легко знайти, що має повільне зростання і в дорослому віці сягає 2м , взяти і підстригти. Питаю у нової власниці чому вона це зробила? У відповідь чую, що то не гарно, що гілки лежать на землі, а деякі ще і сухі. Ну і вона зробила "красу"- підрівняла гілки та зробила такий собі "грибочок" з голою "ніжкою". Все, алєс, завіса. І я розумію, що приблизне те саме чекає і на пендульні оморики, які вважаються одними з найкращих ялин серед пендульних. Бо чоловік, коли щось там в саду показував, сказав, що то такий сорт ялин, з гілками, що ростуть донизу. У відповідь почув, що нова власниця сподівається, що вони колись будуть гарними. Я розумію, що в кожного свої "таргани". Мої- це пендульні хвойні. І розумію, що пендульними вони були, поки я була їх власницею. А в мене в кутку саду росли дві туї, більше ніколи таких не бачила- теж пендульні, навіть сорт не знаю, так і не змогла знайти , що то за туї. То маю надію, що їх не чіпатимуть, бо великі та маскують паркан між сусідами. Ну і просто тому, що рослин багато, може просто руки не дотягнуться. Тож "мій" сад залишився лише на світлинах))) На фото Фробург ще до радикальної зміни.

Та я така сама😁. Завжди починаю панікувати, але мені сказали так, коли мова за екран ноута - де в тебе ліва рука, то і на екрані, то ліво. ну і права сторона так само, права рука і на екрані правий бік. Так, все. Намалювала лівий верхній куток🤪 Воно біленьке😊...на фото. Шартрез дуже привабливий. Мені, взагалі, подобається, коли квіти або зеленого кольору, або білого з додаванням зеленого чи лайму. Та ні, яка жадібність. Про що ти? Просто сад весь утиканий горщиками😂 Я і кажу, що якесь невинне питання може призвести до не очікуваного результату. Не спитай я, хіба б ти пішла в сад з горщиками "гратися"🤭?

Де-де? Оте що таке, біленьке на задньому плані? В лівому верхньому кутку ☺️

Наташа, так я наче нейтрально привітала Іру. І листівка з тортиком натякала))) Чому не вітаю прямим текстом? Я не люблю цей день та волію, щоб він не став якимось визначним. Тому так і до Іри звернулась, що не вітаю, але бажаю😉. Взагалі, навіть якщо Ірі і не подобається "торжественное отмечание", то вона ж вихована пані та всім сказала "дякую". З цього приводу. В мене сусіди - пара з Белграду, трохи молодші за нас. Вони приїжджають на вихідні чи ще якось набігами. І от позвали нас до себе на чашку кави. І запропонували лікер "Лимончелло", крім кави, звісно. З боку господарів це логічно, бо стіл був десертний. Щоб було зрозуміло, я, взагалі, дуже рідко п'ю алкоголь. Якщо лікер, тільки щось з вершкових, на кшталт Бейліза, Африки, Шерідана. І терпіти не можу м'ятний та фруктові. Але ж , крім Лимончелло господарі не запропонували іншого. Звісно, що я сказала "так" та випила все, що налили. Бо як це буде виглядати, коли тобі пропонують напій, а ти кажеш " ой, перепрошую, я такого не люблю". Тому я так і привітала, щоб в Іри був вибір. Що вибрати - вітання чи побажання😁. Взагалі, в цьому випадку, вона вчора мала вибір без вибору. Приблизно, як я з Лимончелло ))) Іра, а ото, на задньому плані, біленьки квіти, то білі чемерники ?

Це і є митті життя, які запам'ятаються і про які будеш згадувати через багато років👍 В мене зараз таке- згадую якісь дрібниці, наче і не суттєві, а чомусь їх пам'ять підсовує . От цією мойвою з пивом і запам'ятає цей день. Смачного 🙂 Тільки не зрозуміла про яблуко, ти його разом з мойвою чи портер заїдаєш 😁?

Угу...в сад, а сама на кухню та чаклувати над чимось таким, бо є привід. Іра, вибач, не вітаю, але і мовчати не буду😁. Я і так зранку тримаюсь. Це гарний привід зібратись родиною за столом і присвятити цей вечір тільки тому, кого бажаєш бачити за тим столом і ще присвятити цей вечір спогадам про кращі моменти життя та надією, що не дивлячись на цю мерзотну недострану, в тебе буде ще багато того, про що буде приємно згадувати. Тож гарного вечора і гарного настрою.

Наташа, поки дивилась фото сливи, фото з нею не знайшла, але знайшла фото з лисицею, що приходила поласувати диплоїдною Озарк Прем'єр, то згадала про вашу диплоїдну. То як вона, дійсно той сорт, що замовляли ? І як вона себе поводить в ваших умовах?

Мабуть від сорту залежить. В мене Чудо-вишня та вишня Ночка були чи то на полукарликовому, чи на карликовому, то ягід було дуже багато. Дерево-сад, пам'ятаю, що один сорт був ананаска, який другий, то забула. Звісно, що плодів було менше, ніж у Денисюка, але вони і садились пізніше, і квітли дуже рясно, і зав'язі було багато. Може ще залежить і від самих сортів, не тільки підвій тому причина. Що з того, що якесь плодове гнеться від врожаю, якщо його не можна дістати з тієї висоти. В мене якась черешня була високоросла, то я її, все одно, формувала так, щоб гілки були не вищі 2,5-3 метрів, щоб можна було дістати. Може і менше отримувала врожай, але він був весь мій. Про формування. Я тільки про свій досвід. Постійно читала, що у дерева треба регулювати кількість гілок, бо...і далі по тексту. на своєму досвіді впевнилась, що іноді краще прислухатись до свого розуміння поведінки дерева. Колись , тільки почала займатися садом, мама привезла мені сливу. звісно, що то за сорт нічого не знала. Посадила. Гарна слива, смачна та рясно дає врожай. Вона вже частково була сформована чашею, коли мама її привезла, тож я так і формувала- не було загального стовбура, тільки багато гілок, міцних, струнких, що росли майже вертикально - ще одне прийняте твердження, що гілки треба відгинати, бо не буде багато плодів. В моєму випадку це було хибним твердженням, бо слив було так багацько на кожній гілці, що палець не просунеш між ними. То що я мала- дерево без стовбура зі стрункою кроною, гілки якої росли щільно та вертикально. Висоту тримала не більше 2,5 метрів, сливи збирали відрами. А воно ж муляє, бо всі навколо твердять- регулювати кількість гілок та відгинати. І що? Скоротила кількість гілок, відгинати не стала. Що получила, коли зробила цю дурість і який висновок зробила. Получила те, що гілки, які залишились, прийняли на себе той врожай, що давали видалені гілки. Тож в дерева була програма- я гарна дівчинка, завжди даю багато слив. А те, що видалили якісь гілки, було сигналом, що кількість врожаю не зменшу, а сливи натикаю на ті гілки, що залишились. Вперше, від коли мала сад, під гілки ставили тички, бо вони так вигнулись, майже до землі, що був ризик, що вони зламаються. Я не кажу, щоб всі спирались на свій внутрішній голос, але, в котрий раз, зробила висновок, що хай я і аматор, але те, що в мене в голові, в більшості випадків лише на користь саду. Якщо знайду фото тієї сливи, то покажу. Пам'ятаю, що фотографувала, але могла видалити. Я ж не збиралась відкривати диспут))) Просто спитала, чи звертаєте увагу на це і розповіла про свій досвід. Ми ж тут обмінюємось інформацією. Бо тут ми кажемо, як є, а це дуже цінно і може дати поштовх до якихось думок чи, взагалі, мати дивовижний результат, це я про Аню з горщиками зі штучного ротангу😄.

Кілька разів перечитала, так і не зрозуміла про гілки на 1метр від грунту. Це як? Аня і все товариство, чи звертаєте ви увагу на підвій ? Бо це зручно, якщо плодові на карликовому подвою. Бо бігати навкруги крони зі стрем'янкою, то не краще зайняття, особливо з абрикосою, бо вона відрощує гілки дуже швидко. Я можу порівняти, бо мала Денисюка звичайну та дерево-сад з двома сортами на карликовому. То це задоволення- маленьке дерево, до самої високої гілки можна рукою. З останньої покупки, то в Проксимі купувала черешню. вона виглядала наче штамбове дерево- рівненький стовбур і на вершині гілки розташовані наче листя у пальми. І смачна була, але недовго, бо клята війна і її затопило, як і весь плодовий сад з городом, коли наші шлюз підірвали, та Ірпінь розлився. Наче Іра згадувала про Проксиму. В них плодові продавали в горщиках. Що зараз з ціною не знаю, коли я купувала, то, на диво, була приємна ціна.

Якщо мова за кущовку, нічого не скажу, бо не люблю її за шмарклі. А от шніт в мене було багацько і росла сама по собі. Колись купила пакетик насіння, посіяла і потім вона сама сіялась. Крім того, що вона приваблива бузковими кульками, вона ще і не мерзла. Навіть взимку можна було розкопати під снігом зелене пір'я. Тож, якщо мова про шніт, то не змерзне. Вона завжди виручала, поки тиканка, посаджена на пір'я, виросте. І вигляд мені подобався- тонкі та стрункі стеблини. Що в ній ще гарно- коли в звичайної цибулі жухне зелене стебло, в шніт-цибулі завжди стеблинки зелені.

Багато залежить від мережі супермаркетів. В них асортимент може дуже відрізнятися . Про ціни ми були в курсі, тож це не стало несподіванкою. Вже мовчу про нерухомість, ціни летять догори зі швидкістю літака. Ціни, звісно, це важливо, але важливо і те, яку країну обираєш і не маєш потім розчаруватись у виборі. Компроміс завжди буде. Головне, чи можемо ми собі дозволити ту чи іншу країну, щоб не зубожити потім. Ні БІГ чи Сербія взагалі не розглядались нами. Це точно))) І повторюю, що Чорногорія для власника електрички, це гарний варіант.

Так само))) Хто живе тут давно чи місцеві кажуть, що головне, це пережити серпень- спека та навала туристів. Так, фактично 10 центів, бо там було трохи менше 20 євро, то я вже округлила. А в Хорватії тарифи на світло такі самі? Ми ще не їздили, не впевнена , що поїдемо в Дубровник раніше осені, бо їхати туди в сезон нема сенсу, а в Чорногорії стільки красивих місць, що потрібен час познайомитись з країною, де живемо. Тож поки не квапимось. Стосовно цін на продукти, то хто живе в Херцег Нові їздять в Хорватію в супермаркети. Кажуть там дешевше. Але порівняти зможу, коли самі поїдемо. Бажаю, щоб ваші плани та сподівання справдились. Це гарне рішення. Балкани...все, що можу сказати- не жалкую за свій вибір. Електричка тут - це задоволення на ній їздити, особливо по серпантинам)))

Доповідаю, як і обіцяла. Платіжка за лютий - спожито 192 кВт( включно з зарядкою) , сплатити 20 євро. За березень, коли прийде платіжка, то скажу. Окремо тарифи за ніч та день не вказані, окремо вказані лише тільки кількість спожитих кВт ( день і ніч) та загальна сума. З приводу, чи правильне рішення було, що вирішили не міняти електричку на гібрид чи ДВЗ. Цілком правильне. В теплому кліматі зовсім інші показники у електрички на споживання нею заряду. Відповідно і зарядка споживає значно менше, ніж в Україні. Якщо все влаштовувало, коли їздили на ній в Україні чи в Польщі, то тут і мови нема про те, що цілком задоволені. До речі. В Старому Місті, є безкоштовні стоянки для електричок. Тут з безкоштовними стоянками діло таке, що вони майже відсутні. Не тільки конкретного міста стосується, це загальна картина по країні.